| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Жінка
"Завмирають слова на папері
Самота зазирає до вікон
У провулках буденних феєрій
Я не знаю цього чоловіка"
/Л. Костенко/
Завмирають слова в інстаграмах
Все блукаю по-давньому лінку
Не збагну я тебе ні ні грама.
Ну навіщо шукаю цю жінку???
Ти у хмарах утопій гуляєш,
Вершиш суд не по слові, а вчинку.
Щезне час - ти ж мене й не згадаєш!?!
І чому я чекаю цю жінку???
Я шукаю розмов і побачень,
"Загадковість" між нами за "стінку"
У словах не роздивишся значень.
Я уже ПОЛЮБИВ ось цю Жінку!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016
Переробка пісні гурту Рождество "я возьму карандаши..."
Що робити? Жити як?
Я не знаю, а відтак
Світом сам блукаю.
В лузі пташечка мала,
В річці рибка золота –
Мають собі пару.
От знайти б на все життя
Добру, ніжну, милу
Покохать без вороття
Скільки стане сили.
Що робити? Бути як?
Я не знаю, а відтак
Знову й знов шукаю.
Що подіяти мені
В круговерті та борні
Не постоіш скраю.
От якби проблеми всі
В морі потопились.
Ми б тим морем відпливли
Від усіх закрились.
Що робити? Жити як?
Я не знаю, а відтак
Серед мрій літаю.
Що ж подіяти мені,
Зуби маю не стальні
Не попру на зграю.
Ми удвох усе змогли б
Справимось завзято.
Тільки де? Скажи коли б?
Тебе розпізнати!
Приспів:
Я візьму два олівці
Пензлик з акварелями
Намалюю ніч, коли
Місяць вкритий перлами
Я малевіча квадрат,
Сяйвом розполоханий,
Зафарбую в зорепад,
Внизу нас – закоханих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643827
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 14.02.2016
[b]У[/b]рожайна земля потопає у крові
[b]К[/b]ажуть волі нема для бандитської змови
[b]Р[/b]аб не стане царем, схаменіться на сході…
[b]А[/b] ми з Вами помрем .. побратими по горі.
[b]Ї[/b]хня влада сліпа, їхні руки у крові,
[b]Н[/b]аша ще молода, та брехлива у слові.
[b]А[/b]ле все ж ми встаєм, русичів подолаєм
[b]В[/b]серосійський гарем, буде зватись – сараєм.
[b]С[/b]лава вірним синам, їхній честі та силі .
[b]Т[/b]ерпеливим батькам, волонтерським поривам
[b]А[/b]петитним царям не здасися! мій крає!
[b]Є[/b]дність наших людей з Богом все подолає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
У лісі біля річки
Є хутір невеличкий,
Зима там проживає
Працює дні та нічки.
Вона тче срібні крами
Та й одягаЄ світ
Шумить в метіль свитками
Кує водоймам лід.
Приспів:
Дах під снігом скрипить
Вікна в ласицях,
Піч давно не горить
Вітром гасиця,
Як підеш за поріг -
Іній бІлий,
Замість пилу лиш сніг -
ЗАтвердІлий.
Господарює вміло
Та має трьох синів,
Даремно сонце гріло
Холодний їхній спів
Вона синиць годує,
Колише снами ліс
Морозом нас гартує
Щіпаючи за ніс.
Столи покриті льодом
Підлога – крижана,
Скувала вже всю воду
Бабусенька-зима.
Довкола неї в’ються-
Свята, родинний сміх
Готує добрим внуцям
Дарунків цілий міх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
[b]Щастя різне у кожного:
В когось це потяг заможного,
В іншого власна корисливість
Багатства гріховна настирливість
Щастя сіяє алмазами,
Черство голубить відразами…
Щастя своє побачиш серцем -
Добрим, наївним та впертим…
Щастя різне у кожного:
Ходить під страхом побожного
Потім ще Ним і судимі ми
Втікали й втікаємо грішними.
Щастя втішає відрадою,
Потім карає нас правдою
Щастя своє побачиш серцем -
Добрим, наївним та впертим…
Ніби Присп.:
Розтанули зорі вранці,
Сходило сонце в романсі
Пташиного співу та сяйва
Скажіть же – хіба це не щастя?
Більшого наче й не треба,
Щастя в молитві від тебе.
Серце любов наповняє
Багато щастя не буває…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Я боюсь померти на вже чужій землі
Скрипить трава під власною вагою,
Кривавить ранок подихом смертей
Насупилось під чорною ордою
Злих нелюдів із братніх ще земель.
Відвертий фронт де зраджені солдати
Стоять на варті власної землі,
Де патріоти ладні все віддати
Заради перемоги у війні.
За нами честь, за нами слава й правда
За нами мир, любов і доброта
Між нами воля процвітала завжди
На смерть, за Батьківщину до кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520152
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2014
Вогонь
Корон
Роздер,
Усе
Святе
Двох сфер,
Палає.
Куди
Не йди
Війна,
І злість
Поїсть
До дна
До краю.
Сира
Земля
Від сліз,
Війни
Сліди
Вже скрізь.
Навіщо?
Чужі?
Своїх
Гноблять
Брати -
Кати
Зла рать.
Все нищить.
Чому
Пітьму
В очах,
Вселив
Зі злив
Той страх,
Що кращі.
Злий сміх
Від них
Дзвенить
А нам
Хохлам
З цим жить
Нізащо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514732
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2014
«Где-то кони пляшут в такт,
Нехотя и плавно.
Вдоль дороги всё не так,
А в конце - подавно.
И ни церковь, ни кабак -
Ничего не свято!
Нет, ребята, всё не так!
Всё не так, ребята...»
/В.Висоцький/
Серед степу три дуби
Дружні що з діброви
Серце стогне від журби
Пототпає в крові…
Я навколо бачу люд,
Вовком між отари
Разом вівці загризуть
До смерті зубами…
Я не гордий одинак
А простий невдаха,
Я ж любов’ю весь просяк.
В людей, бідолаха.
Чую зверхній сміх людей,
Розриває душу.
Рветься криком із грудей,
Вовком вити мушу.
Маю мрію. Віра є,
Що колись здійсниться.
Гірко так, чомусь стає
Як вона присниться.
Не судіть жорстоко Ви,
Будьте милостиві.
Всі ми робим помилки
У думках примхливі.
Розійшлася у рядки
Наболіла туга.
Як погано все таки,
Що немає друга.
Милий Боже, поможи
Іншим у їх болі,
А мені хоч розкажи
Про щасливі долі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Чомусь одна, була струна
На скрипці долі скрипаля,
Що вигравав балади.
Про екстремізм, патріотизм
Звучали тільки мати…
Важкі часи, важке життя
Важкі довкола люди
Тут хоч-не-хоч лиш забуття
Дорога у нікуди.
Чомусь одна, була струна
На скрипці долі скрипаля
Що конвульсійно плакав
Лиш круговерть – попіл та смерть
Війною брат на брата…
Сумні слова, плач та журба
Лунають голосніше,
Стежина миру заросла
Лукавство вуха ріже.
Чомусь одна була струна
На скрипці долі скрипаля
Порвалися всі інші.
Про благодать, думки летять
Та й губляться у вірші.
А в небесах, розкішний шлях
Знов манить за собою
Не поспішаймо, це не страх
Ми втомлені війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
Мовчання стане,
Початком драми ножем у боці,
Не згоїть рани,
Порве кусками ця скалка в оці,
Накотить сльози,
В пересторозі щось пробурмоче,
Підуть відкоси
І щезнуть роси, на тлі співочім.
Ну де ж ти, друже,
У слові дужий? - вставати треба!
Занепад мружить
В брудній калюжі із сяйва неба.
Одна надія
У серці тліє за мить блаженну.
У гіркоті я,
Одна лиш мрія, й та нездійсненна.
Пробігло вовком
Життя, та й змовкло, принишкло наче,
Укрилось сховком,
Немає толку, сидить і плаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2014
Шановні читачі вашій увазі представляється переробка пісні групи "REAL O" під назвою "Я бы..."
Я пісень написав би сотні, тільки б слухала ти їх усі,
Не втішають багатства жодні, найдорощий для мене твій сміх.
Нескінченим настану святом, що іскритиме в долі твоїй
І посипиться щедро градом, справжнє щастя у доленьці злій…
Я для тебе піймав би зірку, стрімко падаючу із небес
Розтопив би всю кригу взимку, щоб із нею сум твій іщез.
Я тобі подарую казку, що засяє в буденній імлі
Ти відчуєш весняну ласку, при якій розцвітають квітки.
Я від серця ключів ще не маю, хоч своє не закрив під замок
Я не хочу розкішного раю, усі блага без тЕбе– пісок.
Я прошу хоч хвилинку уваги, підморгни, напиши, прошепчи…
Озирнись, ну хоча б із поваги, прочитай ці нікчемні вірші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2014
[b]С[/b]ердито вітер завивав,
[b]Л[/b]унали сурми по вкраїні.
[b]А[/b]журно, вільно й досі линуть
[b]В[/b]ідгомоном ясних заграв.
[b]А[/b]ле той вітер не вщухав
[b]У[/b]же й зима давно минула…
[b]К[/b]різь волю підло мчала куля
[b]Р[/b]аптових зрад, убивств, примар.
[b]А[/b]рмагеддоном люд косила
[b]Ї[/b]х виплекану кращу долю.
[b]Н[/b]евже здолавши владу кволу
[b]І[/b]накшу привести не сила?...
Редактований варіант:
Славетний дух не помирав,
Лунали сурми по вкраїні.
Ажурно, вільно й досі линуть
Відгомоном ясних заграв.
А потім любий вдерся «брат»
У Крим як захист від «Бандери»…
«Кузнечики» війська роздерли.
Раптово з тилу вдарив кат.
Армагеддоном стала біль
Їдкі колючки сколять гадів,
Не дозволяймо їм при владі
І далі в рану класти сіль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489235
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 30.03.2014
"Рядок у вірші – ритм і форма,
Немов мелодія душі
Зринає спалахом у горнах
Вогнем пече гріхи земні..."
/із недописаної книги, невідомого автора/
Я бачу світ таким таємним
Крик журавля,
Спів вороння
Здається все таким буденним
Але насправді – це брехня.
Усе вирує в танці дивнім
Ген придивись
У неба вись
Немов у сні своїм чарівнім
Задум творця у мить здійснивсь.
І хочеться мені співати
Але на жаль
Душі печаль
Немов скувала міцно грати
І знов руйнується ґрааль.
І знову я берусь за працю
Тече рядок
У ритм думок
Можливо щось на світі значу
Іду вперед за кроком крок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Він був одним із тисячі акторів
Що жив на сцені – мрійник молодий
Він сам любив шукаючи любові,
Пірнав очима в зорі світанкові
Із сутінок підносився … Чужий.
Щоб в Людській «ролі»
Не було проколів.
Не вірили йому чомусь у щирість
Мовляв: «він же актор, це тільки гра.
Не друг, не свій, самотній, може ворог?»
Обходили як непотрібний мотлох
Забули, що його душа жива.
Навіщо міцність
Гартувати вічність?
Виходив знову новачком на сцену
Нехай і недоростком як мара
Що перероджувалась у надії,
Виплескуючи репліки невмілі,
Заради хоч одного глядача
У мить шалену
Грати «роль» знаменну.
На сцені рани біль не кровоточать
В ілюзіях розвагою є страх.
Для нього ж гра несправжня - наче злочин
Рве серце згубно на дрібненькі клоччя
Його душа – у сказаних словах,
Як зорі в нОчах
День новий пророчать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Ой чому калина,
Віти похилила
Не летять до неї, більше солов’ї.
Сонячна погода
З літом не приходить
Не приносить барви, радісні свої.
Ген широким полем,
Покотиться болем
Мрія та надія, на своє життя
Відгукнеться стоном,
І осяде громом
Пробере за душу вовчим, злим виттям.
Рідна Україна,
Люба батьківщина
Не скінчились терни, на шляху твої
Ой не бачать люди,
Що добра не буде
У важкій жорстокій – НАРОДНІЙ ВІЙНІ.
Ой чому калина, віти похилила
Не летять до неї більше соловї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485913
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.03.2014
Переклад однойменної пісні Валентини Толкунової
Я без тебе згубив себе,
Доля немов неволя.
Ти за любов пробач мене,
Вірність ще не схолола…
Я не боюсь образ та лих,
Щастя без тебе вяне.
Наш соловей в гаю затих
Серце моє не камінь.
Ти захворієш я прийду,
Біль розжену руками.
Вибач мене за німоту
Серце моє не камінь.
Я прилечу, лише скажи,
Ігнорування ранить,
Не пробачаю я брехні
Серце моє не камінь
Місяць для зіроньки під вальс
Ніжно виводив казку,
Тільки байдужість згубить нас
Зцілить любов та ласка.
Я розтоплю сніги зими
Серцем своїм гарячим
Так от любитиму завжди.
Стати мені інакшим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2014
Вашій увазі представляється переробка пісні Петлюри "Зажгите свечи"
Читав молитву хриплий голос, плачучи,
Під образами , й куполами храму
Принести сина, в жертву для війни
Так не хотіла, не хотіла мама
Так не хотіла, не хотіла мама
Заради волі й миру на землі…
Вогні свічок, злились в єдине каяття
О, Боже, ти врятуй невинні душі
Вони любили як і ми життя
До батьківщини не були байдужі.
Не втримала у замкнутому крузі,
Ковтнула й подавилася пітьма
Життя героїв кат у крові потопив
Згоріли сльози зі свічковим воском.
Молімося, можливо «дураків».
Поменшає, від горя стане млосно
Отямляться, відчують що тривожно,
Іде війна, уявних ворогів.
Приспів:
Згоряє свічка, і замовчав церковний дзвін
Згоряє свічка, спинився миттю часоплин
Згоряє свічка, в лампаді праведних вогнів.
У храмі віє поглядом важким.
Згоряє свічка, триває далі ця війна
Згоряє свічка, зло точить ікла крадькома
Та розставляє скрізь пастки, самозголошених рабів,
Згоряє свічка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484192
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2014
"О люди добрі схаменіться
Нехай зернятко проросте...
Хоч трохи, рідні, зупиніться
Це ж діло не таке просте..."
/Наталя Буняк "Ще рано!"/
Живіть обдумано та мудро
В любові, мирі та добрі
Не буде чисто там, де брудно
Чи друзів там – де вороги.
Чи варто жити без геройства?
Чи варто вмерти слабаком?
Розтасувати всіх по зросту?
Сховати серце під замком?
Біда не в тому, що тирани
Стріляли в сотню із небес
Біда у тім, що ми зарано
На негараздах ставим хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
Скажіть, матусю,
Чи варте втомлене життя?
Немов у крузі
У нетрях власного буття
Я заблудився.
Панує дика темнота.
Скрегоче пісня
Що чую тільки, тільки я.
Пробачте, мамо,
За біль, розлуку і брехню
Отця нестало
Я Вам Його не заміню,
Як не стараюсь
Ех, краще б я тоді помер! -
До небокраю
Прикований життєвий нерв.
Скажіть, матусю,
Чи варте сковане життя?
Не перевчуся
Таких як я більше нема-
У цілім світі.
Скувала міцно ця земля.
Несамовиті
Панують гордості слова.
Пробачте, мамо,
За все погане, що було
Напевно рано
Я на доросле сів крило
Мені не просто
Для Вас я витерплю усе
Признаюсь - жорстко
Мене по течії несе.
Скажіть, матусю,
Чи варте злякане життя?
Так, я боюся,
За Вас ріднесенька моя.
Я буду сином
Для Вас маленьким і міцним.
Хай чоловіком
Залишусь вічно молодим.
Простіть, рідненька,
Безсилі вчинками слова.
Буденність клейка,
Немає в неї вороття.
Ніщо не можу
Подіяти з цим болем я.
Мене тривожить
Ця вічна холодом зима.
Скажіть, матусю,
Чи варте праведне життя?
Я підкорюся
Законом Ваші є слова
«В любові – бідність»,
Стає безсилою війна.
Для наших злиднів
Вже й смерть якась і нестрашна.
Пробачте, мамо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2014
Я люблю, як в розмові відверто -
Не приховують слів із жалю,
Добрий сміх, мій поріг
Правду, щиру, можливо обдерту -
Це я дуже і дуже люблю.
Я люблю материнську усмішку,
Солов'їні сонети в гаю,
Синь морів, цвіт садів.
Полежати ліниво на ліжку -
Це я теж надзвичАйно люблю.
Я люблю подих вітру у спеку,
Слово друга, бабусю стару,
Перший сніг, міць святих
І крилату, весняну лелеку -
Я заради ось цього й живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480142
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 17.02.2014
[b]Розлилася,
Річечка
Навесні.
Одяглася,
Ніченька
У вогні.
Задрімали,
Лебеді
На воді.
Колисали,
Гребені
В далині.
Місяченько,
Хвилями
Заблукав.
Так гарненько
З-зорями
Танцював.
Закружляла
ЗІронька
У горі,
Та й упала
БІдненька
До землі.
Ти бажання
З вірою
Загадай,
І кохання
З лірою
Пізнавай.
Спочивала
Довго там
Ця краса
Малювала
Файні нам
Чудеса…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479229
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2014
Розтанула
У маренні
Зимова, грізна ніч.
Поранені
Рве гранули
Зі сліз живих облич.
Кривавими
Йде ранами
Дорога в гарний світ
Не станемо
Забавами
Тирана, що мовчить.
Важкі часи,
Важке життя,
Важкі слова кругом.
Ти віднеси
У забуття –
Темницю війн зі злом.
Безмежний край,
У доброті
Приходить Ангелом
Тому палай
У темноті-
Яскравим факелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2014
[i]́Похилились верби[color="#15ff00"][/color]
Над озерцем журно
Розцвітали квіти в лісі серед трав
З памяті я стер би
Викинув би в урну
Цю стару легенду все ж не забував:
«За гілками зрідка
Голос птахом линув
Вмить знялась пожежа гай димів увесь
І слабка лебідка
Від ядкого диму
Впала під вербою - янголом з небес.
Навкруги тріщало
Полумя гаряче
Обпікало крила, сніжні шипуну
А він так невдало
Впав за нею плАчем
Та й згубив у гАї слізоньку сумну
Ліс не стримав горя -
Озеро зявилось
Серед гАю дивом, чистим як сльоза
В нім вода прозора
Гіркувати чимось
Кажуть що водойма плАчем ожила». [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
«..Борітеся, поборите!
Вам Бог помагає!
За Вас правда, за Вас слава
І воля святая…»
/Т. Шевченко/
Впала влада оковито
На сп’янілих горем.
Помирали перед гнітом
Вільними герої.
Їхня мрія нездоланна
Вічно буде з нами.
Для них ангельська осанна
Зашумить вітрами.
Демагоги – супостати
Каламутять воду.
Та державу обікрасти
Не дамо нікому.
Сотні літ ми воювали
За свободу в щасті.
Не для того, щоб з оскалу
Розійтись в поразці.
Побратими-українці
Ворог наш незримо
Нас мордує поодинці
ЄДНАЙСЬ УКРАЇНО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476674
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2014
До церкви колись у неділю
Чиновник на сповідь прийшов,
Жалівся, що зовсім не вміють
Його цінувати любов:
«Просили зростання зарплати
Підвищив собі в кілька раз,
Просили бандитів саджати
Шукають таких серед Вас.
Ми маємо вже результати –
Сидить чоловік за розбій
Не зміг він коня вгамувати,
Що «лексус» подряпав новий.
(Слизька панувала відлига
Тоді я на зустріч спішив
В мій бампер візком той заїхав
Аж сам покотився у рів).
Бажають якісь демократи
Знекровити владу мою.
Мене? У відставку? Послати?
Я сам кого-хочеш пошлю!
Не може ніхто зрозуміти –
У мене багато турбот
Дорослі, насправді як діти
Міняти потрібно народ!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471620
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 10.01.2014
Осінь не здавала своїх позицій. Над широким полем сходив ранок. На долині упав туман і ледь ледь проглядались дахи будинків. Це із туману виринало село Голосіївка.
На краю села задрімала старенька хатина молодого чоловіка - Онисима. На жаль, він був дуже самотнім. Не мав дружини, рідні пороз’їжджались у міста, забравши з собою і його батьків. Круглий рік він чим міг допомагав людям. У селі багато було самотніх літніх людей (когось забули діти, хтось самотів внаслідок жорстокої долі). Крім того, його доволі часто навіть дружні сімї просили допомогти, порадити і підтримати. Онисима лагідно називали – Сима.
На подвірї ж чоловіка вже багато років відчувалась нестача жіночої руки – на чисто підметеному дворі висів недопраний одяг, за ошатними дверима ніби ховалась брудна підлога, біля вікна засохли ромашки і лише колючий кактус ще витримував жорсткий клімат існування. Біля плити з шостої години кипіли два горщики. У одному вже третій раз розпарювались пшеничні висівки для свиней, у другому недавно почала закипати картопля. Раптом почувся стукіт у двері і пролунав чоловічий голос:
-Сима це я Петро, можна увійти – проте не дочекавшись відповіді Петро-Гайка ввійшов у дім.
-Ну здоров Петро – промовив Онисим – я вже не очікував гостей – осінь же на дворі, клопіткої роботи немає.
-Допоможи дров привезти з лісу.
-Ну добре зараз прийду, лише попереджу сусіда Пилипа, щоб придивився за господарством, а як їдемо твоєю зорькою, чи власні коні брати?
-Бере краще свої, на пару більше нагрузим.
Через годину пара гнідих коней мчала до лісу. Білі гриви причісував вітер.
Петро гордо тримав віжки – «Грего, Майстро Ноооо». Онисим лише посміхався з боку.
Невдовзі прибули до лісу. Зупинившись поблизу сухого парасляка, Онисим сказав:
-А ти домовлявся з лісником, може краще поїдемо на ділянку, де вже тиждень працюю твої сусіди. Вони нам і звалять і нагрузять, ще й лісникові допоможемо прорізкою посадки
-Ага, а могорич у тебе є – пробурмотів Петро Гайка.
-Добре як хочеш.
Крім того Гайка відмовився від ручної пилки, взявши з собою лише гучну бензопилу. Тому чоловіки швидко звалили декілька сухостоїв та ще й сиру товсту сосну «На новеньку огорожу». Хоча і стара у Петра ще могли років десять простояти.
Натрудившись з погрузкою почали збиратись додому. За горизонтом пробивались крізь гілки вже червоні промені заходу. Обоє сіли на прогнутий від ваги віз і потихеньку рушили.
Виїхавши з лісу, Петро (за віжками тепер був Онисим) помітив як наближався старенький мотоцикл лісника:
-Скоріше, Ноооо!
-Та що ж ти кричиш, швидше вже не можу, і так коні ледь-ледь тягнуть твою майбутню огорожу.
-Слухай, друже якщо ми не прискоримось, то у мене не лише огорожі не буде, а й корова пропаде.
-Та чого ж ти нервуєжся? - здивовано запитав Онисим.
Петро вже не встиг відповісти, старенький мотоцикл перекрив дорогу. Сивочолий лісник підійшов до воза:
-Добрий вечір хлопці
-Добрий вечір, батьку – промовив лагідно Онисим,
-Чому ж це ви синочки вирішили за моєю спиною ліс вивозити, чому ж ви не попросили, я б і з погруз кою допоміг і з вибором дерева на матеріал, а так цю вашу роботу можна назвати не інакше як …крадіжкою.
-Та ми хотіли пізніше вам про це розказати і завтра ж відпрацювати свій вантаж – сказав Сима, він тепер уже все зрозумів і хотів якось загладити цю ситуацію. А Гайка лише мовчав і нервово трусився, наче від холоду.
-Ага, знаю я таких, від кого-кого, але від тебе Онисим я цього не чекав, треба виплачувати штраф і вертати ваш вантаж.
-Батьку, дозвольте хоча б сухі дрова завезти додому, а штраф готові у повному обсязі… – в цю мить Петро аж оживився:
-Ні, ні не в повному, ну хоча б половину.
Старий лісник глянув на обох, його погляд зупинився на незвичних добрих очах Онисима:
-Сима, ну навіщо ти з ним зв’язався, добре, беріть дрова, вертайте матеріал і завтра сплатіть штраф, хоча звідки ж у тебе гроші, це й же куркуль за душею не має коштів, а продавати господарство, якось не по-людськи. Привезіть мені вгодованого кабанчика і забудемо цю прикру історію.
-Добре, завтра все зробимо.
Лісник поїхав додому, а Гайка, трохи побурмотівши, взагалі перестав говорити з Симою. Нібито як би не Онисим, то і кабанчика не прийшлося б везти, а так тепер лише він (в знак примирення) повинен віддати свого.
Жаль переповнював серце Сими. Не хотілось сваритись з другом і зранку метровий кабанчик вже пробував на міцність стіни старенького хлівчика лісника.
Через декілька днів із двору Петра-Гайки вже доносився запах фарби. Це були «аромати» новенької і нещодавно покрашаної огорожі. Петро ще довго милувався нею і вихвалявся, мовляв – «який я чудовий господар, не те що Сима»
А Онисим в обідню пору сидів біля вікна – милувався колючками кактуса, що виблискували на сонці. Він не жалів ні про що. Якби ще раз виникла така ситуація то Сима все вчинив би точно так само. Головне у його залишилась чистою совість, він відчував красу свого внутрішнього світу і це додавало наснаги жити, жити і насолоджуватись кожною миттю життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460960
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2013