Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Вона справжня, коли мовчить.
Ти ж не бачив її мовчання.
Ця солодка мов цукор мить,
варта сотні років страждання.
Вона вб\'є усі хмари й сни,
щоб за ними більш не тужити.
І полюбить саму себе,
і сама себе буде хотіти.
Все за безцінь своє продасть:
невблаганне, гаряче, рідне.
І в мовчанні від сну помре,
як вмирає у злиднях бідне.
З нею вітер мовчав не раз.
Небо й сонце з нею мовчали.
І сміялась вона в житах,
коли коли інших людей карали.
Як сама залишалась вдень
на заморених крилах щастя.
Хто ж тоді її цілував
і беріг її від напасті?
Аромат свій і вуст тепло,
віддала дітям замість мами.
А коли серденько кричало,
вона стиснула біль руками.
І мовчала...
що їй ще треба!?
Ну й нехай собі там болить.
Ти ж не знаєш про що її думи
коли справжня,
коли мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014
Тобі не потрібні мої вбогі вірші,
банальні у мене сюжети.
А я написати хотіла тобі,
один вірш аж надто відвертий.
Ким стала вона,
й ким була ще до тебе?
Мені цього точно не знати.
Та бачу, як псом біля ніг твоїх в'ється
себе заточивши за грати.
Вона утирає щось біле з обличчя,
до ванної ходе вмиватись.
Ти ж просто диктуєш,
коли одягтися, або навпаки - роздягатись.
Вона тисне пальці свої за спиною,
на грудях тягар мовчання.
Я бачу як гидко їй куштувати
твоє чоловіче кохання.
Але не зважай,
і люби як раніше.
Бери її часто й багато!
Набридне - відпустиш,
а може, комусь захочеш її дарувати.
Я бачила мітку ще свіжу, м'яку.
На спині горіла у неї.
Ти так позначаєш, як справжній король
свої найцінніші трофеї!
Тобі не потрібні мої вбогі вірші.
Здається, я це вже писала.
Але тільки ти знаєш, ким я була...
І ким після тебе стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470234
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.01.2014
В моїх грудях сховалась ніч,
задрімала немов дитина.
Така ніч лише раз буває
у житті кожної людини.
Сонні хмари щось шепотіли
із далеких, п'янких небес.
У цю ніч я тебе хотіла,
а ти янголом став,
і щез...
Тільки в грудях ховався спокій,
між зірками нічний кордон.
І чомусь, мені вперше здався,
дуже дивним цей ніжний сон.
В моїх грудях сховалась ніч,
щоб сплетіння сердець почути.
А ти янголом став і щез.
Як накажеш тебе забути?
Сонні хмари сплелись губами,
розриваючись в дикий клич.
Бо в житті лише раз буває
вседозволена перша ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467414
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.12.2013
Ти сьогодні про мене згадуєш,
а у мене вікно...і листя.
Ти когось мені точно нагадуєш,
але мабуть, скажу вже після...
Ти такий, ніби вперше зустрілись.
Так буває при кожнім побаченні.
І ти снишся мені, так часто,
що зморився словник мій тлумачний.
Осінь змінює все, і погляд твій
шепотів мені тихо:
- Вкрийся...
Я б хотіла тобі сказати щось,
але мабуть, то буде після.
Ти сьогодні про мене згадував,
я тобі стала ніби мантра.
Ти ж когось мені точно нагадуєш,
але мабуть, скажу вже завтра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2013
Єва
Літо б'є по гарячим косам
і горить диким жаром вечір.
Сонце тихо змикає очі
і заходить мені за плечі.
Промінь спину лоскоче й руки,
ніжить шкіру мою так стрімко.
Я б могла зрозуміти Єву,
бо вона була також жінка.
Ніч говорить мені:
- Не бійся, я відкрию твої принади,
і ніхто не дізнається більше
всі причини страшної зради.
У спокусах тонуло серце,
ну а тіло...зігріте тіло...
Я б могла зрозуміти Єву,
яка плід заборони з'їла.
А на ранок збирала речі
і вмивала своє обличчя.
Під гарячим, мов пекло душем,
що здавалося ллється вічно.
І боялась відкрити правду́,
що робила тієї ночі.
Я була в ту ніч не своєю,
а такою, як він захоче.
І прийшовши додому впала
на холодне й нерідне ліжко.
Хтось знайомий лежав на ньому
я давно його знала й трішки...
Піт на скронях моїх таїться,
як згадаю ту ніч миттєву,
Хай пробачать мене всі Боги,
просто я зрозуміла Єву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467381
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.12.2013
Якщо осінь до тебе прийде,
не кажи їй де наші крила.
Бо ти знаєш - вона підступна,
й не одну вже пару розбила.
Якщо раптом спитає де я,
то скажи, що живеш з думками.
Не дай боже їй щось дізнатись,
все згорить в одну мить між нами.
Осінь вміє серця дурити
і закоханих розлучати.
Ти ж не хочеш, щоб я забула
як насправді тебе, любий, звати.
Якщо осінь до тебе прийде,
то скажи їй щоб не чекала.
Це ж вона так давно - давно ще,́
мої крила собі забрала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2013
Щось в мені говорило про вірність,
але я вже п"яна була.
І хотіла його мовби вперше
я за все життя так пила.
Боже мій, як горіли груди,
пальці рвалися у двобій.
Лиш обручка руку стискала
й говорила:
- Ану не смій!
Він притиснувсь до мене ближче,
відчинив навстежі вікно.
Та ніяк нас не відпускало
найдорожче з усіх вино.
Я сказала йому, що вірна,
відштовхнула на ліжка край.
- Та куди там! - він засміявся.
- Якщо вірна, сильніш штовхай!
Його очі були тривожні,
та про що там ще говорити.
Вірна я, але хіба ж можна
з чоловіком подруги пити?́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Ти береш все і всіх на світі.
Раб спокус і життя митець.
Я ж фіктивно мушу радіти,
Це і є мужності взірець.
Тобі в ноги кидають квіти,
ти приймаєш, а я мовчу,
я ж як завжди маю радіти,
та від болю чомусь кричу.
Ти збираєш дівочі душі,
сидячі на високім троні.
Вони в чергу стають кохати -
молоді, віком ще не повні.
Я вдивляюсь тобі в обличчя,
що, скажи у тобі такого?
Та натомість питаю інше,
Проте відповідь є ...
Нічого.
Ти береш все і всіх на світі,
є надія що це мине.
Ти насправді можеш хотіти,
Всіх і все,
але не мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2013
Секунда рятує мить,
і десь в кінці коридору
чиясь душа закричить
куштуючи дим і порох.
В секунді чийсь біль.
І сон, холоне перед світанком.
Замучений хтось лежить
Дере свіжу кров на ранках.
Зриваючи штори
страх проникне комусь в кімнату,
В дорослих замре книжках,
дітей до плачу лякати.
І буде голодна гра морити,
не відпускати.
Щоб зранку втекти як ніч
і знову когось ламати.
Секунда рятує мить,
Годинник життя віщує.
Чиясь душа вже кричить.
та хто її тут почує...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013