| Сторінки (8/792): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Господь,я удивляюсь как
в большом количестве песка
находишь Ты песчинку ту,
что хочет видеть,знать Тебя.
Какая существует связь,
что Ты -Творец небес,
раздвинув облаков туман
взираешь на людей.
И разве может человек
с инстинктом муравья
увидеть взгляд из облаков
и осознать Тебя?
Большое множество миров
откроешь Ты кому?
Тем ангелам,что знают всё,
а может муравью?
И кто поймёт Тебя,Господь,
что будучи в раю
не забываешь землю Ты,
даёшь шанс мотыльку.
Господь,Ты знаешь ведь ему
так хочется летать.
Мечтает видеть мир в снегу,
дни жизни не считать.
Но жизнь окончена его
заснул,не помнит ничего,
как будто и не жил.
А человек так хочет жить,
всё помнить,знать и не забыть
и быть с Тобой в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558156
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2015
Зимовий ліс ще спить під білим снігом.
Дрімають сосни,граби і дуби.
Берізки голови свої схилили,
за руки їх тримають ясени.
І тільки китиці чарівної калини
всміхаються до сонця крізь дерев.
Вони одягнені в шапки-пухнаті,білі,
та ягоди червоні до тепер.
Пташки радіють-буде що поїсти.
І галасуя,на гіллі сидять.
Такі маленькі у великім лісі,
від холоду,від голоду дрижать.
А в верховітті злий північний вітер.
Від нього все навколо замерза.
Здається,що ніколи в цьому світі
не закінчиться крижана зима.
Так хочеться до серця пригорнути,
зігріти подихом замерзлі лапки їх.
Тепло душі з малими розділити
і щоб мороз стежки забув до них.
Зимовий ліс ще спить...
І тиша навкруги...
І тільки де-не-де потріскують дерева.
У дуплах білки сплять і сниться їм весна.
Вона вже йде до них -зелена королева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Живёт на свете неприметный,
но очень добрый человек.
Сердца все он любовью лечит,
заботой окружает всех.
И горе каждого он знает,
всех утешает,помогает.
Чужую радость как свою
хранит он в сердце.Не пойму
Как с добротой своей живёт
в жестоком этом мире.
Покоя нет.Из года в год
поток людей в квартире.
И как на исповедь идут
и кажется,что беды
рассказанные пропадут.
Восходят зёрна веры.
И слово доброе его,
улыбка - воскрешают.
Приходят со злобой в душе,
уходят-всех прощают.
Бесценным даром награждён,
добро всё побеждает.
Он так спокойно и легко
нам жить всем помогает.
И благодарна Богу я,
что есть такие люди.
В ночи как огоньки горят,
как маяки средь бури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2015
Хто бачив смерть,що двері відчинила,
зайшла до хати-стала у вікна.
Я хочу попросити та не можу,
щоб відійшла,бо місяць затуля.
Хто бачив смерть,що в бурі налетіла.
Дерева поламала і хати.
Розірвані серця у кошик склала
і щезла десь в дірявому плащі.
Хто бачив смерть,що стрілами летіла
і стало темно в день,як уночі.
Убиті душі воїнів зустріла,
підняла їх на крила від землі.
Хто бачив смерть,яка з братів сміялась.
Багато полягло їх на війні.
Кістлявими руками рештки позбирала.
Війна і смерть як рідні дві сестри.
Хто бачив смерть,що тихо пригортала
до себе душі ненароджених малят.
Як мати ніжно пісню їм співала.
Батьки не захотіли їм співать.
Хто бачив смерть коли біг сам до неї.
Не зміг вже жити-виходу нема.
Навкруг сади цвітуть-все в білім цвіті,
а в серці туга-чорна і страшна.
Хто бачив смерть коли просив у Бога,
щоб швидче вже за ним вона прийшла.
Не було сили вже терпіти горе-
страшна хвороба тіло все лама.
Хто бачив смерть,що серце розпинала
Того,Хто Сам життя на землю ніс.
Та не змогла і вбила тільки тіло.
На третій день Він в ньому і воскрес.
Де взяти силу смерть перебороти?
Де взяти мудрість-жити без війни?
Нам треба в Сина Божого спитати,
що бачив очі смерті на хресті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Немного жаль,что быстро очень
года как ливни пронеслись.
Я не успела оглянуться
в окне мелькнула птица-жизнь.
Немного жаль,что туфли стёрты
и платье износилось всё.
И дом закрыт и нет страховки,
чтобы взобраться на окно.
И старый сад стоит как стражник
распятье охраняет он
души,что наигралась в прятки
с той дамой,что зовут-судьбой.
Немного жаль-в душе осадок
от дней,что прожила-печаль.
Что светлый ангел,а не тёмный
мне шепчет на ухо-прощай.
Немного жаль-со мной при встрече
не зажигают-тушат свечи.
Пушистость крыльев за спиной
лишь очертанья под луной.
И жизнь как сон,мираж в пустыне,
как отзвук эха в тишине.
Немного жаль,что замерзаю
цветком-снежинкой на окне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556669
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2015
Дощами небо поливає землю
і хиляться додолу пелюстки
троянд рожевих-колір що забрали
в сестри своєї-ранкової зорі.
Дерева мокрі опустили віти.
По тілу вниз біжать річки води.
І кущ калини в білім-білім цвіті,
як наречена у фаті.
Дощі помили двері в хаті,
помили вікон всіх шибки.
Втомились-захотіли спати,
хмаринки в небі-подушки.
Та вітер хмари розганяє,
земля напилась від душі.
Вона дощі благословляє,
земля померла б без дощів.
Не буде їх-засохнуть трави,
троянд рожевих пелюстки.
Сади засохнуть і дубрави,
смерть забере життя з землі.
Хай небо землю поливає.
Ідуть рясні-рясні дощі.
Його прозорі чисті сльози
хай миють вікна у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Все думала-біжу назустріч щастю,
та з ним зустрітись так і не змогла.
В яких ярах,лісах воно ховалось,
а може тільки марево здаля?
Все думала-ось там на перехресті
дороги зійдуться і кращою піду.
Та не судилося знайти в житті щось гарне,
знайшла,зустріла лиш біду одну.
Чому одному все,а другому нічого?
Один собі цвіте як квітка у саду.
А доля іншого-рости коло дороги,
стояти літом у пилу,а осінню в бруду.
Один у спокої і затишку живе,
а інший все життя-вітрам назустріч.
Все думала-навіщо каяття?
Бо не змінити долю,її сутність.
Все думала,що вірною була
своїм переконанням віри в Бога.
Та вже кінчається моє життя.
Не знаю я,не знаю я нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Спокійна старість тільки в снах і в мріях.
Схилилось жито як життя роки.
Давно вже загубилися у травах
весною мною сплетені вінки.
Дитинство.Юність з квітами у косах.
Трава так пахне,що лежить в покосах.
Дідусь,бабуся.У дворі-калина.
А на межі поспіла вже ожина.
Сміються ягоди її в промінні сонця.
Промінчик ловить котик на віконці.
І осипається дозріле жито.
І колоски його колише вітер тихо.
А потім закрутило,завертіло.
І жити не хотілось-сталось диво.
Та спокою не було і нема,
навіщо було вірить у дива?
Бо як родився з плямами на шерсті,
то білим вже не будеш-і не мрій.
Живи таким як є,бо твоя пам"ять
зайде у дім і забере спокій.
І тільки в снах ласкаве сонце світить.
Промінчик заглядає у вікно.
Дідусь,бабуся,китиці калини.
Ожина спіла і моє село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Мереживо очей,мереживо ночей,
мережево сорочок.
Рожевих мрій туман,
весняних днів обман,
тужливий спів сердець дівочих.
І тихо так під вечір спускається туман
і ніжно так за плечі він землю обійма.
І радісно на серці,на кленах сплять хрущі,
під місяцем буяють,цвітуть бузка кущі.
Ти дивишся на небо-так зорі мерехтять.
Здається,що на землю ангели летять.
І крила їх так сяють,що світло навкруги,
прозорі неба двері-піди і відчини.
І сплять сади весняні,заснули квіти всі.
В вінку стоїть калина,всміхається ві сні.
Роса,що вкрила трави,дзвіночками висить,
дівочими сльозами під місяцем блищить.
І віти опустила в ставок стара верба,
і тягнеться до неба ясеня рука.
Черешня на городі у квітах білих вся.
Задумливо дрімають і небо і земля.
Весняна ніч проходе-здається що життя,
не вернеться ніколи душі її краса.
Ще будуть дні і ночі,і весни ще прийдуть,
та я цієї ночі не зможу вже забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Несправедливость.Боль.Любовь.
Пейзажи Севера и холод.
Сердца как льдинки под луной
и доброты душевной голод.
И дружбы прерванная нить
звенит гитарною струною.
И моря северного бриз
и в сердце боль-игла волною.
Души тоска и безысходность
в борьбе за правду и любовь.
И одиночество в стаканах
друзей сидящих за столом.
И вечный бой со злом корысти,
и наглость власти как оскал
улыбки пастыря.А с моря
выходит зло-Левиафан.
И на вопрос-как дальше жить?
Ответ услышал мудрый:
не сможешь зло ты победить,
его не вынешь удой.
В итоге-выбросит волна
ту,что всего дороже.
И клевета,и ждёт тюрьма.
Боролся ? Ну и что же?
Сын-сирота.Разрушен дом.
А к горлу слёз и горя ком.
И вылез древний змей с воды-
по всей земле его следы.
И в церкви крестятся враги.
Их пастырь иже с ними.
У них и правда и суды.
Левиафановы рабы и молятся во имя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553717
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2015
Хотелось так пожить по-человечьи,
да не пускают в рай души грехи.
Хотелось так пожить по-европейски,
не разрешают русские "братки".
И дым отечества не сладок,не приятен
когда горит в огне родная сторона.
Когда в детей и в стариков стреляют,
когда не снится,а идёт война.
Разменною монетой стала жизнь.
У смерти нет ни жалости,ни сдачи.
Могилы братские неузнанных растут
пропавших без вести солдат удачи.
И прав Папанов сотни тысяч раз
в финале фильма о холодном лете.
Дрожит кусочек хлеба возле рта
-хотелось так пожить по-человечьи-.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553434
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2015
Забыла слово "завтра".
"Сегодня" только есть.
Сегодня жизнь ещё моя продлилась.
Сегодня солнца свет
цветы в саду согрел,
улыбками благодарят
они его за милость.
Забыла слово "завтра".
"Сегодня" только есть.
Под утро месяц спрятался усталый.
Всю ночь глаз не сомкнул,
он землю освещал.
Бессменный на посту
как стражник главный.
Рассвет глаза открыл
и росами умывшись,
спешит поздравить всех-
кто дожил до утра.
Тумана кружева спустились на низины-
следы упавшего с плеча
рассветного шарфа.
Не помню слова "завтра".
"Сегодня" бы прожить.
Ведь завтра как мираж воды в пустыне.
Часы остановились и сердце не стучит
и для меня уже нет слова даже "ныне".
Хотела жизнь прожить
спокойно,без надрыва.
С надеждой-верить,в небеса-смотреть.
Судьба не захотела принять души порывы
и заключила сердце моё в клеть.
Сомнений горьких в счастье
и в торжество свободы.
Ошибок не исправить-экзамен не сдала.
Отличницей не стала и много-много двоек
поставила за жизнь мою строгая судьба.
Конечно,сожалею.
И плакать так устала.
Но школа жизни в каждого своя.
Забыла слово "завтра"-далёким оно стало,
минутами "сегодня"дорожа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2015
За все в житті приходиться платити.
За добре серце,що жаліє всіх.
За кров пролиту у боях,щоб жити.
За молитви за рідних і чужих.
За все в житті приходиться платити.
За те,що народився в світі цім.
За душу чуйну,що не хоче жити
тут на землі,а хоче в височінь.
Де вже не треба буде міркувати
як жити далі,бо нема вже сил
дивитися як хлопці йдуть вмирати,
щоб хліб у полі цвів і колосив.
Дивитися життям як платять діти
за помилки своїх батьків,дідів.
Дозволили розкрасти батьківщину
і виживаємо в країні злидарів.
За помилки приходиться платити,
за те,що вірили у "сильного" царя.
А треба мудрого було цінити,
що серце й душу людям віддавав.
За все в житті приходиться платити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Смешались небо и земля.
Из замкнутого круга
не вырваться нам никогда.
Метель-зимы подруга.
От ветра задыхаюсь я,
ты падаешь в сугроб.
Где верх,где низ не знаем мы,
а снег сбивает с ног.
Вокруг такая круговерть-
снежинок миллион.
Танцует танец свой метель
под ветра стон и вой.
Наверно "Ночь под Рождество"
написана не зря.
Метель кружит,метель поёт.
Вернуться? Но куда?
И дрожь холодная в сердцах,
дороги не найти.
Хотя бы огонёк вдали,
куда же нам идти?
Казалось,что на свете нет
ни дома,ни тепла.
А только белый,белый снег
засыпал нам сердца.
Но пожалела нас метель,
кружа-остановилась.
Дорогу месяц осветил-
благодарим за милость.
И много лет уже прошло,
но помним мы с подругой
зимы холодные глаза
на нас смотрели вьюгой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552654
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2015
"Раздирайте сердца ваши,а не одежды ваши,
и обратитесь к Господу Богу вашему;ибо
Он благ и милосерд,долготерпелив и многомилостив
и сожалеет о бедствии."
Посыпим пеплом головы свои,
в слезах с мольбою преклоним колени.
Спаси,Господь,всех нас и сохрани-
не будем мы рабами у России.
Одежды разорвём свои,моля Всевышнего.
Взываем о защите.
Большое горе у страны-война.
Мы посылаем в небо крик-спасите.
Господь,прости нам зло и беззакония
и тех прости в ком совесть сожжена.
Не будем мы идти с земли в изгнание,
хотя и знаем-все не без греха.
И Ты,возможно,сжалишься над нами-
своими неразумными детьми,
которые в себе Тебя распяли
и с ангелами жили,как враги.
Возможно,Ты,Господь,пошлёшь спасение.
В Твоих руках все жизни,судьбы всех.
Упали на колени-прах и пепел
и души вырываем из сердец.
И зло отступит,убежит в смятении,
увидев войско Господа вдали.
Ну,а пока мы молим и взываем-
приди,Господь,на помощь и спаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552065
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2015
Я так хотіла вірити в дива...
Назустріч сонцю бігала в поля,
ночами зорі в небі миготіли,
просила їх спуститись-не схотіли.
Не захотіли в травах шелестіти,
метеликами в квітах мерехтіти.
Змогли б дівчата вас вплітати в коси
і сяяли б під ранок дивні роси.
Я так хотіла вірити в дива...
Літати в небі птахом-не змогла.
Стою безкрила-сльози на очах
як той підбитий і самотній птах.
Упав із неба блискавкою збитий.
Згоріли крила і як далі жити?
Я так хотіла вірити в дива...
Та за вікном зима,а не весна.
Снігами замела поля,ліси,
червону квітку щастя не знайти.
Немає батька -квітку щоб привіз
з країв далеких,де чарівний принц
мене чекає-вірить як і я
в майбутню зустріч-у життя дива.
Я так хотіла вірити в дива...
Та чорна хмара болю насува.
Сховала сонце в темряву страшну.
Господь,дай мудрість зупинить війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Творец миров,Ты вечен в мирозданиях
и там где Ты царит святой покой
Я так прошу Тебя,я умоляю
возьми меня с земли,пусть я вернусь домой.
Устало сердце биться и бороться,
устало тело к суете спешить.
И с ним так хочет дух разъединиться
в обители Отца колени преклонить.
И утром ранним я рассвет не встречу
и по траве последний раз пройдусь.
Последний день,последний вечер
и ночь свою последнюю дождусь.
И звёздный дождь на плечи будет падать,
струиться будет бледный лунный свет.
Я улетаю,не успев проститься
со всем,чем дорожила столько лет.
А вдоль дорог стоят-цветут каштаны.
Кто свечи поминальные зажёг?
И в память близких мне людей и дальних
горят цветы свечами каждый год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551002
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2015
Жил мой знакомый-умер вдруг.
Как будто не было и вовсе.
Чужие люди входят в дом...
Не знаем,что за гранью...после.
Судьбу его я разделю,
немного времени осталось.
Закрою двери и уйду-
уже я чувствую усталость.
Она от прожитых мной лет
набросила свой плед на плечи.
Тебе не говорю-прощай,
шепчу тихонечко-до встречи.
Возможно встретимся с тобой-
там разрешатся наши споры.
Я мимо дома прохожу-
висят лишь тапки на заборе.
И безысходность-вот итог
всех размышлений и страданий.
Пусть нам с тобой поможет Бог
тебе-забыть,мне-встретить старость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549836
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.01.2015
Зима всім в"яже теплі рукавиці.
В шапки пухові одягла хати.
Весілля з хуртовиною в святвечір
справляє вітер,стукає в шибки.
І на весіллі тім гуляють тільки
вітри-брати і дядько буревій.
А нареченій одягли на плечі
пухнатий кожушок з білих снігів.
І дід Мороз дарує подарунки-
намисто нареченій з кришталю.
І срібні перстні одягнув на пальці,
щоб жили в злагоді і щасті до віку.
І подруги-сніжинки в білих платтях
принесли з льоду зроблені квітки.
Зима спекла пиріг.Прийшла на свято.
Мукою-снігом сипе на поріг.
І святкували так вони до ранку,
співали колядки,сніжки кидали.
Не було видно ні землі,ні неба,
весільні гості на дворі гуляли.
Під ранок всі стомились і заснули.
А люди встали-місця не впізнали.
Нема доріг,стежин-скрізь кочугури.
Не видно неба-лиш сніги лежали.
Оце весілля так відсвяткували...
Святвечір будуть люди пам"ятати
як хуртовина з вітром танцювали,
співали колядки від хати і до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Я в цьому світі загнана людина
в стереотипи мислення і звичок.
В нерозумінні вірувань законів-
як у глибини незнайомих річок.
Я в цьому світі як опавше листя,
що вже ніколи молодим не стане.
Лежить і шарудить в поривах вітру.
Зима прийде-льодинками зів"яне.
Беззахистна я в цьому світі горя.
Воно розлилось по землі як ріки,
що вийшли з берегів своїх весною.
І де знайти від горя цього ліки?
Немає ліків від страждань і болю,
від гіркоти брехливих слів облудних.
Зневіри в людях -близьких та далеких,
що підписали вирок вже осудний.
Я в цьому світі-вигнанець із раю.
Безвихідь розум в серце не впускає,
бо знає,що з роками мудрість в душу
не пагоном-корінням проростає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Я так боялась умереть в чужом краю.
Не умерла,хотя стояла на краю.
Я разорвала сеть и выпустила птицу
и выбросила клеть-не будет больше сниться.
И страх преодолев,увидев облака,
я научилась жить свободной,как река.
Хочу-замедлю бег,хочу-его ускорю,
хочу остановлюсь и сердце успокою.
Я разольюсь весной,а выйдя с берегов
нарву букет цветов и унесу с собой.
А летом дождь пройдёт-наполнюсь я водой
и ветер не догонит-я убегу волной.
А вечером мне солнце поверхность золотит,
за день устанет очень,ко мне приходит пить.
Но осенью мне грустно.По берегам моим
желтеют травы,листья и что скажу я им?
Прощаются со мною и падают в меня,
венки сплетает осень рукою октября.
Зима мне шубу дарит и бусы изо льда.
И я их одеваю-пришли ведь холода.
И я усну спокойно-волной не закружусь,
а солнышко пригреет-весной опять вернусь.
Я так боялась умереть в чужом краю.
Не умерла,хотя стояла на краю.
И с птицей той,что отпустила-теперь дружу.
Большое счастье быть свободной-я вам скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547991
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2015
"...Исаак;и поставлю завет Мой с ним заветом вечным,
и потомству его после него..."
"И о Измаиле.Я произведу от него великий народ."
Идёт война.Два брата перед Богом.
Один из них по обещанью дан.
Другой родился потому,что Сарру
жену свою послушал Авраам.
Решенье человека поспешило.
Несущий весть совсем не опоздал.
Ещё б немного подождать
и сына ты б на руках своих уже качал.
Не нужно б было душу разрывать,
Агарь с ребёнком с дома выгонять.
Не нужно б было ангелу в пустыне
от смерти сына и жену спасать.
Не враждовали б тело и душа,
в себе соединив добра порывы.
Три странника уселись не спеша
и изменили жизнь твою отныне.
Идёт война...Два брата перед Богом.
И в прошлом матери и Сарра и Агарь.
И Авраам с склонённой головою
и ангел,что над ними пролетал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
В порыве ветер листья разбросал
как злобный взгляд в толпе меня догнал.
Как осень,что пришла на смену лету
простить ему не может яркие букеты
и разноцветье радуг в небесах,
и шелковистость трав в полях и на лугах.
Не может,не прощает лету золотистость
колосьев,зёрен полных закрома.
А ей достались колкая стерня
соломы скошенной и голая земля.
И зависть чёрная всё гложет сердце ей.
Дождями осень плачет целый день.
Надуманы обиды-как простить?
Так тяжело в душе со злобой жить.
Не радуют из золота наряды
и серебристо-белые туманы.
И ветер обнимающий за плечи
и шепчущий-до вечера,до встречи.
Но жизни переменчива судьба.
Леса,поля засыпали снега.
Зимы холодной взоры от злобы побелели
и прогоняют осень морозы и метели.
И только не завидует весна.
Прекрасна так она и хороша.
И дружат они с летом с давних пор,
друг с другом не вступают в глупый спор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547532
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2014
По зеркалу воды иду и замираю,
не оставляя за собой следа.
Ещё живу,ещё не умираю,
но жизнь моя уже почти прошла.
Я по земле иду,чуть прикасаясь
к мирам,которых сущность не понять.
От радости и страха замирая,
хочу подняться в небо и летать.
Я научилась видеть то,что скрыто.
Я научилась падать и вставать.
Я научилась жить,не отражаясь,
не отражаясь в жизни зеркалах.
Сквозь тучи научилась звёзды видеть
и ночью ждать когда рассвет придёт.
Прощать я научилась всем обиды,
не плакать,расставаясь у ворот.
По зеркалу воды иду и замираю.
Как Пётр кричу-Спаси,меня,Господь-
когда я сомневаясь,пропадаю,
не вписываясь в жизни поворот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547098
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.12.2014
Моє життя мов зламаний сірник
який не підпалили,щоб зігріти
серця і душі змерзлі уночі,
що так чекають ранку-далі жити.
Я мріяла як свічку запалю,
вона прогонить темряву і страхи.
І проживу надією для тих
вночі хто буде тихо,мирно спати.
Життя моє мов зламаний сірник
який попав в байдужі чужі руки.
Не дивлячись-зламали і в смітник.
Чи відчували серця того муки?
Надіялась-життя згорить як вогник
в коротку ніч-одну таку на світі
горіти буде свічка на вікні
для тих хто має далі ранком жити.
Моє життя мов зламаний сірник
який так легко кинули під ноги.
Потоптана душа моя болить.
Зцілитися? Та як-коли на двоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Судьба счастливая моя,
ну где ты заплутала?
В лесах еловых с проседью берёз?
В лугах зелёных с травами по пояс?
А может ветер-озорник тебя унёс?
И кто теперь мне душу успокоит?
Судьба счастливая моя
ждала на перепутье.
Но не узнала я тебя
и ты ушла к другим.
Слова так ласково шептал
ветер незабудке,
а прилетевший шмель молчал,
прислушиваясь к ним.
Судьба счастливая моя
тебя уже не встречу.
Дожди осенние всю жизнь
стучат в моё окно.
Улыбку в облаках твою
уже я не замечу.
Земля всё ближе с каждым днём,
а небо-высоко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546368
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2014
Душа искала мира и покоя
и радость светлую небесной чистоты.
Нашла среди людей лишь боль и горе,
следы пустой,ненужной суеты.
Искала,ошибалась,вновь искала.
Всё верила,что кто-то из людей
увидит мир такими же глазами
как я с рожденья вижу этот мир.
Но поняла,увы,я слишком поздно
такого сердца в мире не найти.
У каждого из нас свои дороги,
у сердца каждого свои пути.
И с первым нашим криком-одиноки.
С последним вздохом тоже мы одни.
И в плаванье своё мы уплываем
как от причала в море корабли.
И в небе звёзды тоже одиноки
и одиноки солнце и луна.
Законы жизни кажутся жестоки,
но по другому видно жить нельзя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546120
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2014
Чекаючи з небес чудес,земля завмерла.
Під вечір вітер хмари надігнав.
Посипалось із неба біле чудо-
пухнатий і лапатий сніг упав.
Легенькою і ніжною рукою
загладив всі яри,долини рік.
І шарфом білим,зшитим з замітіллі
закутав землю і на небо втік.
Бо з півночі вже сунули морози,
вони в корзинах несли злі вітри.
Прийдуть такі похмурі і тріскучі,
морозять все живе,лютують до весни.
Зима сама дідів старих боїться.
Ховає в нори,дупла всіх звірят малих,
щоб не дістав мороз з холодним вітром,
не кинув їх вмирать на білий сніг.
Вона всім зорям рукавиці шиє,
деревам шапки білі і хустки.
І теплим одіялом землю вкрила,
щоб злі морози не змогли найти.
Ще зовсім трохи почекати треба.
Зима сама покличе білий сніг.
Під вечір хмари затягнули небо,
під ранок дід-мороз на північ втік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Старенький котик дивиться в вікно.
Зима холодна так його дратує.
Синичка змерзла,гілочку хита,
щебече щось,та хто її почує.
Сховалось все живе від холодів.
Хто у хати,хто в нори,хто у листі.
Чекає вже весняної пори
горобина в бруштиновім намисті.
А котик хвостиком по шибці б"є.
Зима нічим його вже не здивує.
Синичку він жаліє.Відчинить
вікно так хоче-най переночує.
А залетить-і він все розповість
як лапки по ночам болять і крутять.
Розкаже про життя,що снігом заміта
і щоб зігріть її-в долоні буде хукать.
Мій любий Мурчику,не прилетить вона
і буде десь під стріхою дрімати.
І тільки вітер з снігом у вікно
все будуть стукати,проситися до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
С днём рождения,сын.
Тихо падает снег,
укрывая весь мир чистотою.
И в пуховом платке,в шубе белой зима
ищет зелень цветка с белизною.
Виновата ль она,что цветы изо льда
ей на окнах рисуют морозы?
Она тоже жива,тоже хочет тепла,
кто отменит законы природы?
Ветер ей помогал
и подснежник искал.
Вьюга веником снег разметала.
Даже солнце от холода в небе дрожа,
ей лучами тепла отвечало.
Вдруг в саду под кустом
снег растаял,сбежал.
И зима удивлённо смотрела
как пробился с земли лепесточек-росток,
отличаясь от снежного мира.
С днём рождения,сын.
Ты к окну подошёл.
Не поверил глазам-грело солнце.
На ладонях зимы подснежник лежал
и дарил он тебе своё сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544866
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2014
В рассветной дымке замерли деревья,
как сердце у меня...И ветер убежал.
Такой же трус как ты.
Узнав,что сын твой болен
оставил умирать-сбежал,предав.
Нас в жизни твоей нет.
Ты вырвал все страницы,
что мальчик твой писал
слабеющей рукой.
Он так тебя любил
и верил-возвратишься.
Ведь ты домой однажды
просто не пришёл.
Возможно ты устал-надеяться и верить.
Ты испугался-так и жизнь пройдёт.
Не думая о сыне-ушёл в семью другую.
Ведь ты не Бог,чтобы спасать,
умрёт,значит,умрёт.
В рассветной дымке замерли деревья,
как сердце у меня...И ветер убежал.
Мы будем жить и нам поможет время
забыть того,кого ты папой звал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544440
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2014
Із неба сипе білий сніг
до ранку сипе.
Хто намолов багато так муки?
І ссипав біле борошно у хмари.
Забув,не зав"язав із ним мішки.
А вітер-лиходій пробрався в небо
як злодій,що прокрався до млина.
Забрав мішки і сипе по дорозі
і де несе вкриває слід мука.
Всю ніч до ранку сипав він сніги
і до обіду всі мішки потріпав.
Спустивсь на землю-не впізнав її
дороги і хати до стріх засипав.
Ой,що ж я наробив-злякався вітер
і кличе завірюху-поможи-
мести,розчистить сніг,що впав як лихо
і ковдрою накрив поля,ліси.
Лежить земля і спить в пухових одіялах,
під голову поклала подушки.
І сниться їй весна в блакиті вся,в туманах
на голові із пролісків вінки.
Та вітер знов роботу собі має,
з дерев скидає шапки і хустки.
Сміється небо-так тобі і треба,
а будеш знати -красти як мішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Так пахне свіжий хліб
порізаний на скибки.
В печі горять дрова
і котик муркотить.
А за вікном зима,
холодний вітер віє.
Шука шпаринку у стіні
куди би залетіть.
Він так замерз-зігріти хоче крила,
бо сніг лежить-примерз,прилип до них.
Побачив на столі і захотів так хліба
і довго стукав у вікно,під ранок лиш затих.
Заснув в яру за лісом,
затомлений,голодний.
Хотів скоринку хліба-
ніхто йому не дав.
Якби поїв-
зробився б зразу теплим.
Але його бажання
наш котик не вгадав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Я вижу свет в твоём окне.
Уже пришёл.Ты дома.
И ужин разогрел уже,
а завтра-вновь дорога.
Ты так устал без выходных
и праздников не любишь.
Ведь ты один,всегда один.
За кем всё время тужишь?
Я видела твои глаза,
в них столько,столько боли.
Не хватит всей любви земли,
чтоб боль ту успокоить.
Большое горе не кричит,
оно молчит,не плачет.
Бросает ветер листья в ночь.
Ведь осень-как иначе.
При встрече головой кивнёшь.
Не вытянешь и слова.
Как с этой болью ты живёшь,
что сторожит у дома?
Я не решаюсь расспросить
откуда боль и кто он?
Сосед.В одном дворе живём.
Средь стаи-белый ворон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543277
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2014
Ми не зустрінемся з тобою
як не зустріне сонце ніч.
Ми так не схожі між собою
як зірка в небі й квітки цвіт.
Ми не зустрінемся з тобою,
бо ти-високо,низько-я.
Ти цілий світ із неба бачиш
я-при дорозі,я-одна.
І серце в тебе мов той вогник
яскраво світить і горить.
А при дорозі кожен зможе
зірвати квітку і згубить.
Такі далекі ми,чужі
і долі різні маєм.
На небі світиш ти віки,
цвіт квітки опадає.
Ми не зустрінемось з тобою,
бо різні в нас шляхи.
Я тебе бачу та ніколи
не знайдеш мене ти.
Загублена в високих травах
і пилом припада
летить у снах,летить у небо
не зірвана душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Художница-весна рисует нам портреты.
Подснежников глаза,проталинки в лесу.
И первоцвета огоньки на прошлогодних листьях
и капельки дождя похожи на росу.
А лето дарит нам всей радуги оттенки,
спускает с неба рек голубизну.
В высоких травах ветер ищет-не находит
упавшую под утро в них звезду.
И разноцветья ленты разбросаны небрежно,
не смоют краски с лиц цветов дожди.
И ночью месяц освещает землю,
в садах ей дарит сладкие плоды.
У осени любимые цвета
коричневый и жёлтый,редко красный.
И отцветает лета акварель
и краски радуги на небе гаснут.
Колдунья-осень всех очаровала
своим богатством,щедростью своей.
И золото монет лесам раздала,
рубины бус на ветках у рябин.
Но травы все засохли и увяли,
не будут больше с ветром песни петь.
Уже не тёплое,холодное дыханье лучей,
что не сумеет их согреть.
Художница-зима всё бросила,спешила,
забыла краски,белый цвет пролила.
Окрасила всю землю и дома,
одела в шубы цвета серебра.
Мороз нарисовал своим дыханьем
цветов сюжеты вьются по стеклу.
И просит краски у зимы-раскрасить.
Она смеётся-ландыши рисуй.
Зима не любит красок глубину,
лишь белизну и льда голубизну.
Предметов очертаний чёрный цвет,
снежинками рисует свой портрет.
Такие разные художники,сюжеты
нам открывают все свои секреты.
Рисуют нам пейзажи и портреты
на память дарят красок всех букеты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542564
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2014
Очима неба бачу світ,
руками неба душу обіймаю.
Сльозами-росами лице своє вмиваю,
блакить із неба,з джерела я п"ю.
І зорями я падаю ночами.
І ранками я сонце зустрічаю.
Туманами стелюся долинами,
жену отари хмар з дощами.
До ніг твоїх я пилом припадаю
і вітром ніжно плечі обіймаю.
Жоржини в квітнику зриваю
і під вікно твоє несу.
І засинаю тихо я з лісами,
біжу по травах босими ногами.
Метеликом на квітку я сідаю,
рукою вітра яблука зриваю.
І з квітів польових вінки сплітаю,
з тобою разом плачу,засинаю.
Дітей своїх в дорогу проводжаю
і в снах я вже давно прийшов з війни.
Очима неба бачу світ,
руками неба душу обіймаю.
Сльозами -росами лице вмиваю
і в спогадах живу,не помираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Що осінь запліта в твоє волосся
вже чорну стрічку-пам"ять про батьків.
Під ранок опускаються тумани,
притихло все,чекає вже зими.
Сон залікує серця твого рани,
ті,що зробили у житті гріхи.
Старіє тіло і нема вже сили
прокинутись як пташка на зорі.
Нагодувати всю свою родину.
Життя моє,наснилось ти мені?
Сміється місяць,заглядає в вікна,
зігрітись хоче,бо замерз один.
Мороз малює пензлем білі квіти,
кидає вітер їх у височінь.
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Душа ночами вже стає на сповідь,
щоб журавлем летіть у далечінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Уже в минулому часи
коли щасливі всі були.
Коли цвіли сади і квіти
всміхались сонцю як і ми.
Уже в минулому часи
коли ми їздили туди
де терикони всі диміли,
а в небі журавлі летіли.
Та ми не знали ще тоді
які щасливі ми були.
Дітей війні не віддавали
і мирні ранки зустрічали.
Уже в минулому часи
в одній країні жили ми.
Були ми сестрами,братами
і на плакатах:Ні-війні.
І вірили в майбутнє світле,
в братерство,дружбу навіки.
Прокинулись.Стріляють"Гради".
Уже фашисти,не брати.
Хіба діди,батьки вмирали,
щоб на могили заростали
до них стежки?
Щоб в душах все людське топтали
і руйнували і вбивали,
ділили землю на гроби?
Невже в минулому часи
коли щасливі ми були ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Смотрю в окно-там царство изо льда.
Застыли ёлки,веточки-иголки.
В слезах алмазных всё-сады,дома.
Осколки льдинок на земле так колки.
Остановись,мгновение,замри,
пусть в памяти останется навечно
жемчужное сияние зари.
Ведь знаем в нашей жизни всё конечно.
Серебряным копытцем бьёт олень
и выбивает леденцы-конфеты.
Но падая на землю в белый снег,
они уже как камни-самоцветы.
А старый Кокованя в лес уйдёт,
оставив внучку с кошкой до рассвета.
И светит месяц,освещая ночь
как серебра огромная монета.
Смотрю в окно-там царство изо льда.
В прозрачных платьях все в саду деревья.
Осколки льдинок-отблески костра,
чьи искры потушили годы,время.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541588
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2014
Как дым давно остывшего костра
исчезнет жизнь планеты,что вращалась
в пространствах космоса-огромных,без конца.
Что от костра потухшего осталось?
"...сгорит земля и все дела не ней..."
и миллиарды судеб вдруг погибнут.
И завершится разорвавшись круг,
но это только ангелы увидят.
Мгновенья хватит,чтоб исчезло всё.
Творец итог всех жизней подытожит.
И не помогут воды всех глубин
огонь мгновенно землю уничтожит.
"...свернутся небеса как свиток..."-
пророчества слова.
Исчезнет мир пылинкой жизни
с названием-Земля.
И только отблеск вспышки дальней
в мирах иных блеснёт.
Как будто не было планеты,
что сотворил Господь.
Как дым потухшего костра,
как отзвук грома дальний
исчезнут души навсегда
в просторах мирозданий.
"... и будет новая земля
и небо будет новым..."
Разбился шарик бытия,
Господь построит новый.
Не будет больше войн,беды,
исчезнут смерть и голод.
"...утрёт Творец слезу с очей..."
и сердце успокоит.
\
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541111
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.12.2014
Зимові сни як сніг-пухнасті,білі
хурделецею стукають в вікно.
І довгі ночі місяцем повиті
і засинає,спить моє село.
Відпочивають трударі від праці,
лежить земля замріяна у снах.
А сніг мукою сипиться із неба
намелений у хмарах,у мішках.
Заметені хати стоять до ранку,
дерева шапки,кожухи вдягли.
В хлівах худоба спить і до світанку
село заснуло,бачить мрії-сни.
Зимові сни...Криниця біля хати
парує,дихає своїм теплом,
вода не замерзає,бо глибоко.
...Заспане сонце сходить над селом.
І півні з новим днем усіх вітають.
Всміхається калина під вікном,
бо снігурі на ній відпочивають.
Я згадую-як це давно було.
Це диво на гілках...
В промінні сонця пташки казкові і зима...
замерзша,стукає до хати.
Та в сни селян уже прийшла весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Посв"ята В.А.Ющенку.
Народний президент
він вийшов із народу
і присв"ятив йому життя своє.
І любить вся країна
його за щирість,розум,
а головне за людяність,
що у душі живе.
І в серці він зберіг світанки,
стежки дитинства у росі.
Народу свого пам"ять буде
він до могили берегти.
Рушник,що мама вишивала
і батька тихий спів.
І очі тих,що повмирали
його землі синів.
Тоненькі руки тих дітей,
що вже не просять хліба.
Голодні очі тих людей,
що смерть,як мух косила.
І вклоняться йому до ніг
серця і душі тих,
хто в 33-му вмирали
голодні,босі і чужі
чужі в своїй державі.
В поклоні схиляться і ті,
що за свободу воювали.
Та всі роки після війни
їх влада зрадниками звала.
І очі повні сліз у тих,
кого в вагони заганяли
і везли їх у табори,
один за одним там вмирали.
І хлопчиків загін-солдат,
яких під Крутами вбивали.
Німе питання в їх очах
за що життя своє віддали?
Хай свічка пам"яті горить,
горить в серцях і не згасає.
І ще не вмерла Україна
коли минуле пам"ятає.
А тим хто хоче все забуть
біди своїх людей не знає
за нас хай вітер всі вінки
в пусті їх голови кидає.
І хай сміються ті,що крали
і до цих пір крадуть
з тих рук,що у людей не брали
і далі не візьмут.
Вони своє вже заслужили,
бо знали на що йдуть.
І ще подобу людей мають,
та свинями живуть.
Вони забули,що добро
перемагає зло.
Багато царств є на землі
та Боже лиш одно.
На митниці покажуть всі
те,що до Бога пропускає-
в мозолях руки трударів
і руки тих,хто обкрадає.
Селянський хлопчик ти пізнав,
що таке кривди регіт.
І смерть стояла у воріт.
А зрада тих,кому ти вірив
і дотепер в душі болить.
Ти вірив в те,що душі мають
всі ті,що друзями були,
та гроші,гроші вибирають
і владу,що вони дали.
І хай Господь їх душі судить,
бо в правді так і не жили.
Нехай собі живуть-жирують,
вони не жили,а були.
І плачуть роси і тумани,
бо ще не виросли сини
ті,що будують не маєтки,
а з"єднують сердець мости.
Кому залишим ми дітей
тим,що душі не мають?
І все за гроші продають
і жили виривають?
Та ще порядні люди є
вони не помирають.
Завжди стоять на боці тих,
хто правди не вбивають.
І хай Господь дарує мудрість
прожити так своє життя,
щоб на Майдані наші діти
стояли з Вами до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Душа обожжена
как крылья мотылька.
А ведь летел на свет
из мрака ночи.
И думал-вот спасенья нить,
что приведёт в обитель мира.
А прилетел-чуть не сгорел
свеча-на подоконнике вампира.
Их очень много огоньков
в ночи,в тиши.
Смотри,душа,не ошибись
обман всё это.
Дождись рассвета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540230
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2014
Ти завжди поруч-в горі і в біді
стискаєш руку,обіймаєш плечі.
Шепочиш тихо-не журись,кріпись
проходить все і це минеться лихо.
Ти завжди поруч-в радості сльозах
майнеш промінчиком,сховаєшся у квітах.
Ось бачиш,вітром шелестиш,настав твій час
в житті уже минулось лихоліття.
Ти завжди поруч-стукаєш в вікно
то краплями дощу,то мокрим снігом.
То Мурчиком до ніг так лащишся,мурчиш,
то на столі лежиш ти білим хлібом.
Ти завжди поруч-стежкою йдемо
ти з колосками тихо розмовляєш.
Волошки рвеш,казки розповідаєш,
ось так з тобою разом живемо.
Буваєш ти веселим і сумним
радієш,плачеш,дивишся на зорі.
І я багато років вже з тобою,
йдемо з народження стежками ми землі.
І на колінах разом стоїмо
і ти в сльозах за мене просиш Бога,
щоб обійшла біда,до хати не зайшла.
Як оберіг стоїш біля порогу.
Я засмутити так боюсь тебе,
бо ти підеш-не забариться лихо.
Ніхто не бачить-в небі ти летиш,
по сяйву місяця спускаєшся ти тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Прокинутись так хочу,
бо сниться сон страшний.
Розділена країна
на панство та рабів.
Одні собі шикують,
бо мають все в житті.
І бідні хай горюють,
чорніють від біди.
А скільки крові пролилося,
щоб однаково всім жилося,
щоб були всі людьми.
Бажання щастя,миру,дружби
збулися б-та не на крові.
Не зрозуміли ми донині
не буде раю на землі.
Та просить пам"ять серця,просить
вернутись хоче в ті часи.
І тільки там не буде панства,
не буде бідних,ворогів.
Туди ідуть шляхами болю
ті,що не хочуть вже панів.
Не хочуть рабства та зневаги,
не хочуть з виродками жить.
Що тільки вміють красти,грабить,
давно не мучить совість їх.
Шановне панство...Запаніли.
Уже не люди-хижаки.
Усе продали.Розривають
серця людські і долі всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Так пахне м"ята-вітер спить у нії.
Хмаринки підвели у небі вії.
Всміхаються до сонця,вже забули,
що вітер серце їм своє дарує.
Сміється річка,очерет сумує
вона його надії всі руйнує.
Сьогодні так цілує,обіймає,
а завтра вже забула і тікає.
Горобина стоїть така румяна,
намисто одягла-вродлива,гарна.
Берізка плаче,віти опустила
весною зеленіла,молоділа.
Та осінь у житті її настала,
руками вітру листя обірвала.
Стоїть така беззахисна,сумна
не їй шепоче дуб пісні слова.
Заснула Мавка у дуплі,не знає
її Лукаш знов на сопілці грає.
Зима навкруг і білі заметілі
засипали кохання білим снігом.
За зраду платить,бо не оцінив
кохання того серця,що любив.
Пішов за розумом,тепер його душа
сопілкою те горе виграва.
Страшне те слово-зрада,чорне слово.
Пекучий біль у серці.
Знову,знову приходить згадка
листя обриває.
У м"яті вітер тихо засинає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Сховався день і не приходить,
упало небо на поля.
Завмерло серце,не тріпоче
на сході сонця йде війна.
Знецінене людське життя,
страх огортає душі.
Прийшла до нас навала зла,
биття сердець задуше.
Страшне обличчя у війни
туман не заховає.
І край шахтарський,мирний край
навала розпинає.
Страшніше ночі чорний день
коли дітей вбивають.
Коли стріляють,б"ють людей,
з хатів їх викрадають.
Царює зло як пекло в душах,
тікає все живе.
Хто б міг подумати,що горе
таке в наш край прийде.
Степи шахтарські,терикони,
а вишні як цвітуть.
І кращої немає долі
як дружно всі живуть.
Я вірю-розум переможе,
добро сильніше зла.
Прокинемось-жахи приснились
нема-втікла війна.
Та будем добре пам"ятати
як зраджують"брати".
Як роздерали,розпинали
країну на шматки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Вот и время пришло уходить тебе
и увяли цветы на твоём окне.
Что случилось с тобой,почему ты вдруг
не поднялся с постели-завершён жизни круг.
Ты вчера ещё верил,что придёт весна.
Ты откроешь ей двери-войдёт она.
Смотреть будешь и слушать как звенит капель,
красота войдёт в душу-не закроет дверь.
А сегодня ты тихо лежишь-устал.
Память прошлое помнит-уводит в даль.
Тропой жизни своей ты бежал,спешил,
хлеб растил,сад садил и детей любил.
Жил как все на земле-и любил,и страдал.
Много падал в пути-поднимался,вставал.
Верил в счастье,добро,что придёт оно,
жизнь прожита и кто-то стучит в окно.
Ветер ветку рябины качает в ночи,
позабудь все печали и тихо усни.
И пусть сердце твоё не тревожат сны
тебя нет на земле-не дождался весны.
В путь последний тебя проводить
те пришли,что любили тебя.
Но стояли и те,кто вершили свой суд
на этой земле.Кто не верил тебе-выгонял,
принимал,кто до смерти тебя презирал,унижал.
Ты любил и прощал,
просто помнил и знал.
Осуждение людям
как лодке -причал.
Вот и время пришло уходить тебе,
а цветы пусть цветут и поют соловьи.
И года пролетят как снега и дожди
и на встречу с тобой придут дети твои.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539003
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2014
"Уж сколько их упало в эту бездну,
Разверзтую вдали!.."
М.Цветаева.
Моє село лежить серед ланів Поділля.
І сіл таких багато знаю я.
А скільки горя,це село зазнало
в страшні роки голодомору зла.
А над селом високе плаче небо
краплинами прозорого дощу.
Забрали все-а так хотілось хліба,
його кусок дорівнював життю.
Не заросте довіку та могила,
куди скидали ще живих людей.
І небо все так плакало,тужило
і в сонця серце рвалось із грудей.
І як тоді воно не попалило
всіх тих хто так "уміло"керував.
Та серця в них не було,воно їх не боліло
і що буде боліти якщо ще при житті
їх розум,душу сатана забрав.
Хіба вони носили у веретах
дітей своїх на цвинтар по росі.
А в небі низько так кружляв лелека
він душі їх до Бога відносив.
Коло плотів,хатів сиділи люди
та їх людьми ніхто б вже не назвав.
Вони сиділи-всі напухлі,сині
один за одним черги ждав,вмирав.
І за одну зернину,квасолину
брат брата убивав.
І батько об одвірок вбив свою дитину
вона просила хліба-він не мав.
Маленька дівчинка Марійка
прийшла до рідної домівки,
а йшла ночами і ярами із міста до села.
Вона у тітки там жила.
Ховалась,щоб не заловили
голодні люди і не з"їли те маля.
Та як прийшла вона до хати
шукала в хаті свою матір,
а вона мертва на печі.
І довго мама вже лежала,
що вилами з печі знімала
і поховала у дворі.
Як горе серця передати
і біль маленької душі
коли сама одна зосталась,
лише сичі кричать вночі.
І все це правда є святая
яку нам люди розказали,
що пережили ті жахи.
І плакали поля,бур"яном заростали,
криниці всі в селі і всі хати.
Ніхто нічого не садив,не сіяв,
на цвинтарі нові могили і хрести.
Не було неба,сонце не світило
і вітер заховався у яру
і тільки млосна тиша та страшна стояла
ніхто не плакав-сліз вже не було.
І молодість,любов і радість
забрали все,розбили у воріт.
І тільки плачуть кров"ю китиці калини
і до цих пір у мальв душа болить.
І чорнобривці голови схилили
і зорі тихо падають до ніг
до ніг дітей,що так і не пожили.
Трава в росі-сльозах
і на осиках листя ще тремтить.
І душі тих дітей,що мали народитись
тужливим вітром стукають в вікно.
А душі матерів,батьків,що їх не народили
кують зозулями у лісі за селом.
Верба журливо віти опустила
в ті дні страшні як смерть життя косила
і більше не підняла вона їх.
Щоб люди пам"ятали,не забули
всіх тих,хто жив і помирав в роки жахіть.
А як ховали пам"ять цю святу
від внуків,правнуків всіх тих,
хто вижив,пережив страшну біду.
І проклята держава та,де хліб насущний
не дають,а забирають.
І краще б не родилися на світ
всі люди ті,що розчерком пера
на смерть від голоду дітей благословляють.
Та правда переможе зло,брехню
і в вікнах загориться,затремтить
та свічка пам"яті свята і ангел Божий
прилетить в скорботі до вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
ПОлупрозрачность стёкол,
полупрозрачность душ.
Размытость силуэтов,
что,где не разберёшь.
Штрихи и очертанья
неясные домов.
В сердцах полупрозрачность
железности оков.
Полупрозрачность окон
за пеленой дождя.
Полупрозрачность действий
в неразберихе дня.
Полупрозрачность мыслей
непонятых,чужих.
Как водопад из листьев,
что ветер сбросил с крыш.
Устала от намёков,
туманов,миражей.
Полупрозрачность жизни
с годами всё сильней.
И прячется реальность
за стёклами окон.
И жизнь прошла...проходит
как будто странный сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538019
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.11.2014
Ніколи не питай у того,
хто думає,що він щось знає.
В дорогу не бери ти того,
хто йти з тобою не бажає.
І зустрічаться з тим не треба
хто неба синього не бачить.
І не сумуй за тим,хто вчора
весь світ любив,сьогодні-плаче.
Прости того,хто сил немає
любити ближнього свого.
Прости того,хто не прощає,
бо серце кам"яне він має.
Не вір тому,хто обіцяє
всі царства неба не землі.
Бо в кожного своя уява
про небо що людина знає?
І пісню не співай ти з тими
хто про любов земну лиш мріє.
З роками все в житті минає
кохання стежка заростає.
Коли душа болить і туга серце крає
дивись на вічне,те,що не вмирає.
Ніколи не питай у того,
хто думає,що він щось знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Уже схилили голови жоржини
вже засинають,одцвітають.
І тільки вітер уночі сумує
він-вічний,а вони-вмирають.
Вечірнє сонце промінь посилає
в квітник,де білі і рожеві айстри
метеликів збирають.
І тихий смуток серце огортає
бо літо не вернеш і осінь вже минає.
І журавлі з тужливим криком
в чужі краї вже відлітають
і чорнобривці коло хати
ще не заснули-засинають.
І довгі рушники туманів
на зиму землю пеленають.
І двері з вулиці до хати
уже мурашник зачиняє.
І вітер листя підійма
і вихором його кружляє.
А потім жовтим зорепадом
на землю листя те кидає.
Погожі тихі дні пройдуть
дощі,вітри слідом ідуть.
А там ще трішки і зима
опустить білі рукава
снігів,морозів лють.
І тільки китиці калини
з кущів звисають.
Вони чекають холодів,бо знають,
що з першим снігом прилітають
до них у гості -снігурі.
І довго з ними розмовляють
і тихо пісню їм співають
про дивні,та чужі краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Виходиш з хати-світ не той
з якого двері зачинила.
За ніч змінилось все навкруг,
накрило землю біле диво.
По небу хмари-подушки
несуть вітри набиті снігом.
Сховався їжачок в кублі,
одягся в листя,спить за тином.
Синичка з дерева злетіла
і заглядає у вікно.
Для неї білий сніг-не диво,
засипав все-траву,зерно.
Ховатись треба у гіллі.
Прийдуть за снігом холоди.
І треба буде якось вижить
і білий сніг як знак біди.
Старенькі яблуні стоять
у сніжних кожушках,хустках.
Горобина вдягла намисто
і котик став,не йде-бо слизько.
На руки проситься,мурчить,
боїться лапки застудить.
Не бійся,Мурчику,зима
до хати двері відчиня.
Вона зігрітись також хоче,
а котик слухає,муркоче.
Не вірить він моїм словам,
бо біля печі хоче сам
клубочком так собі лежати,
під стогін вітра тихо спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Просила смерти,но не умерла.
Стояла на краю,но не упала.
Теперь живёт как в полусне душа,
не знает победила ли? Пропала?
И тенью падает на травы и цветы,
в оковах тела думает и дышит.
И голову подняв,кричит в ночи,
закрыто небо и её не слышит.
Я продолжаю жить как механизм часов,
отсчитывая время по минутам.
Уже не спорят сердце и душа,
доказывая что-то и кому-то.
В туманах слов непонятых,чужих
соизмеримы мысли лишь с мечтами.
Зачем летать? Ведь можно просто жить
и не смотреть на небо с облаками.
Но не могу-спешу через года
и в миражах видений,силуэтов
я вижу город в радуге огней
как воплощение всех снов моих,сюжетов.
Притрагиваясь к веточке сосны
и шишек аромат её вдыхая,
иду тропинкой мимо суеты,
законов пустоты не принимая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536189
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.11.2014
Последний штрих-окончена картина.
Всё есть на ней-цветы,поля,леса,
рожденье сыновей,желанье мира.
Живёт как в полусне душа моя.
Последняя строка-и стих дописан.
Бросает осень слёзы мне в окно.
Грустят деревья с листьями прощаясь,
весна иль осень ёлкам всё равно.
Листок последний завтра упадёт,
зима в короне снежной к нам придёт.
И будем мёрзнуть с деревом вдвоём,
закат в полнеба пусть горит огнём.
Согреем ветки-руки мы под ним,
а завтра снег и снова мы грустим.
Не знаем доживём ли до весны,
увидим ли ручьи её,цветы.
Последний год,последний день и час
и пусть Господь прощает грешных нас.
Мне всё равно умру зимой иль летом
ромашки ли цветут,снежинок ли букеты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536015
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2014
В лісах обручки золоті
дерева всі наділи.
А в небі клином журавлі
на південь полетіли.
І посивіли долини
туманами накриті.
Засохли трави і волошки
вже не сміються в житі.
А осінь роздає дарунки-
то яблука в корзині,
калини китиці червоні,
то хризантеми білі.
Прощальний погляд
шле жоржина
і квітку на плече кладе
і ще б цвіла
північний вітер морози
і сніги несе.
Горобина стоїть в намисті,
з янтарних ягід-перстні.
І чорнобривці ще цвітуть,
та з тугою вже в серці.
Ростуть опеньки у лісах,
шипшина при дорозі.
І перший сніг як білий птах
упав-летіть не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014
Душа раскрылась как цветок
навстречу лету.
Смеётся каждый лепесток
теплом согретый.
И будут солнышка лучи
мне душу гладить.
А с юга ветер прилетит-
он сны расскажет.
О том,как в порт с чужой земли
вернулись наши корабли.
И ждёт их гавань.
На берегу цветут сады,
акаций запах.
Сверчки о вечности поют,
о том,что юность не вернуть.
В душе воспоминаний грусть
и как забыть всё,как уснуть?
Знакомых лиц овалы
перед лицом мелькнут.
И в снах воспоминаний
из прошлого придут.
И пусть цветут тюльпаны,
сирени хоровод.
Одели розы платья-
встречают у ворот.
И весело смеются подруги все мои.
Пусть эти дни вернутся,
но...чудо-это сказка
и ты его не жди.
И нет ещё сомнений,
предчувствия беды.
Пусть будут наши дети
счастливее чем мы.
Душа раскрылась как цветок
навстречу-осень.
И пожелтели лепестки
их стебли сбросят.
Зима закружит,заметёт
в сугробах душу.
И я уйду-её покой
слезами не нарушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535301
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2014
Стоит старик у мусорного бака
и ищет счастье пролетевших дней.
А из окна,что мчится "кадилака"
ему бросают хлеб-лови,старик,скорей.
Он жил как все-любил,мечтал о счастье.
Рассветы по утрам встречал,закаты в поле провожал.
Работал,выходных не зная.И к светлой радости страны
он был причастен на парадах.
И с другом вместе пережил
и голод,холод,боль потерь.
И сыновей своих друзья
теряли под дождём огня.
После войны так трудно жили,
но пели песни,не тужили.
Заводы строили,дружили
и в гости семьями ходили.
И верили,что счастье рядом,
и так ценили жизни радость.
И годы лучшие свои отдали
благу всей страны.
Но вихрем налетели перемены
и волосы давно уж поседели.
И друг ушёл-не выдержал измены,
не захотел причастным быть к вранью.
А ведь заманчиво как врали
и золотые горы обещали.
В итоге всю страну разворовали
и совесть,что была на деньги поменяли.
И что такое родина?Предали.
И для чего им власть?Узнали.
Богатство в мир им двери открывает,
а чернь?Ну что ж -пусть крохи подбирает.
Стоит старик у мусорного бака
и в мыслях с другом разговор ведёт.
Ты знаешь,ведь напрасно воевали,
в окопах в сорок первом замерзали.
И наши дети погибали,
чтоб воры в старость хлеб бросали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534969
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2014
Всю жизнь душой стремилась к свету,
на ощупь шла на огоньки.
В болотах мнений растерялась
как выйти из учений тьмы.
И сердцем я к добру стремилась,
но почему-то на пути
гнилые яблоки валялись,
а свежих было не найти.
Блудливых слов и разночтений,
несоответствие всех дел
канонам истины и света.
И каждый делал,что хотел.
И в миражах пустынь безводных
купались в реках из песка.
За Слово Божье принимали
слова служителей греха.
Всю жизнь душой стремилась к свету,
стремилась к чистой я воде.
Умыться и воды напиться,
но не смогла найти нигде.
И сердцем я к добру стремилась,
на ощупь шла на огоньки.
Но только гордость я встречала,
что расцветала на пути.
Мне ангел показал тропинку
где самомненья нет следа.
Но с высоты религий мира
тропинка эта не видна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534672
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2014
Не разделять Единое,
не рвать его кусками.
Цветок в саду душист,красив
со всеми лепестками.
Не говорить,что прав во всём
ведь истину кто знает?
Ведь лепесток один сорвёшь,
другой быстрей завянет.
Не будешь знать когда цветёт,
где сад тот ты не знаешь.
Придумывать всё будешь сам
себя-других обманешь.
И разве те,что никогда
не видели в саду цветка
поймут и могут оценить
всю линий красоту?
И дивный запах ощутить,
не побывав в саду?
Не лучше ли найти тропинку
туда,где он цветёт?
В тот сад Любви и Красоты
где твой Отец живёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534224
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2014
Слетело с неба маленькое чудо
снежинкою упало на рукав.
Я замерла,не знаю,что мне делать
боюсь растает,на ладонь попав
Слетело с неба маленькое чудо.
Его увидев,захотела жить
С котёнком сонным слушать,слушать вьюгу.
Смотреть как за окном она кружит.
Снежинка возвратила меня к жизни.
Не думала,что что-то удивит.
Полвека за плечами-я устала,
я так устала в этом мире жить.
Всю жизнь я восхищаюсь красотою
дождинок,что сверкают на ветвях.
Как будто кто невидимой рукою
рассыпал жемчуг в травах и цветах.
Какое чудо снова их увидеть
летящих белой птицей над землёй.
Какое счастье к жизни возвратиться,
снежинку-капельку позвать к себе домой..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533949
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2014
Сьогодні перший сніг
летів лапатий з неба.
І кіт ліпив пиріг
із білої муки.
А ми із сином ранком
в вікно своє дивились.
Раділи,що Господь
простив землі гріхи.
Бо знов вона вдягнула
на себе біле плаття.
Серпанком тихим,ніжним
упав сніг на ліси.
Річки покрились льодом,
в метілях загубились
і в снах своїх чекають
весняної пори.
Сьогодні перший сніг
летів лапатий з неба.
І ангел одіяло все тріпав,вибивав.
І пір"я з хмар летіло
і падало на землю.
З вій синових очей
пухнатий сніг стікав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Посвящается моему соседу.
Ещё вчера-был молод и красив.
Сегодня так устал и нет уж сил.
Ещё вчера капель весны звучала,
сегодня осень от дождей устала.
Ещё вчера-шумели гости в доме,
сегодня ты один,как ворон на заборе.
Кто болен из друзей,кто умер уж давно.
Твой мир теперь-открытое окно.
Немного посидишь ты у окна,
как жаль,что жизнь у всех у нас одна.
Другую бы с мозаики сложил,
но видно нужно так,что заслужил.
Я не судья тебе,мне просто жаль,
в глазах я вижу скрытую печаль.
Ты смотришь в след,по улице иду,
в тебе,сказал,я дочку узнаю.
Её ты бросил маленькой совсем.
Она смотрела как закрылась дверь.
И ты уехал с женщиной чужой,
оставил дочь,жену.Покинул дом.
Ты жил как все-работал,отдыхал.
Чужих детей своими воспитал,
но умерла жена,остался ты один.
Лишь изредка к тебе приходит её сын.
Ещё вчера-уверен был в себе.
Сегодня-раны боль в твоей душе.
Но знаешь-не грусти,открой окно,
я написала дочери письмо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533492
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2014
Навкруг похмурі кольори-зима.
Прийшла і фарбу біло-чорну розлила.
Засмучені обличчя і серця-
на сході не стихає,йде війна.
Кривава бійня в селах і в містах.
Життя і смерть стоять на блокпостах,
не пропустити далі цю чуму,
що принесла до нас біду-війну.
А зустрічали радо козаків,
хліб-сіль несли на крилах рушників.
Чекали-скоро в казці заживуть,
а в підсумку-ночами "Гради"б"ють.
Пустили в рідний край цю сарану,
безжальну ненажеру-ще й яку;
крадуть,вбивають,топчуть все святе,
за зраду вашу-вам терпіти це.
Багато років разом жили всі,
та були ми для вас завжди чужі.
Бо вірили байкам,тупій брехні,
що вся країна-ваші вороги.
На сході плачуть діти по ночам,
везуть на захід труни матерям.
Радіє чорний ангел-бог війни,
а світлий ангел плаче у журбі.
Бо розуму не треба,щоб сваритись.
Він треба,щоб подумать-помиритись.
Та вже нелегко сарану прогнати,
поля об"їла-лізе вже до хати.
І не кричати,що Майдан-фашисти,
бо прийде сарана і буде гризти.
Біду потрібно з друзями ділити,
навчитись в злагоді і дружбі жити.
Стоять похмурі дні-прийшла зима.
Червоний колір крові пролива.
Не думає тікати сарана.
Коли закінчиться в серцях людських війна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Сомнений нет-так надо и строит Ной ковчег,
чтобы спасти живое от ярости небес.
Где души тех неверных,что выбирали грех?
В лицо смеялись Ною,вода забрала всех.
Сомнений нет-так надо и нож в руках отца.
Но голос громкий с неба-в кустах твоя овца-
Увидел верность сердца,печаль твоей души,
возьми за руку сына и уходи с горы.
Сомнений нет-так надо,горящий куст вдали.
Пастух овец с отарой и сердца стук в груди.
И нужно возвращаться туда где слёзы,боль,
забрать рабов с Египта и привести домой.
Сомнений нет-так надо и войска два стоят.
Пастух Давид из пращей и воин Голиаф.
Враги в лицо смеются-кто это против нас?
Но камень в лоб вонзился и падает силач.
Сомнений нет-так надо.Тень ворона вдали.
Несёт он в клюве пищу-Илья,ты хлеб возьми.
Кто правду всем расскажет?Кто сына воскресит?
Вдову,что горько плачет от горя защитит?
Сомнений нет-так надо.Огонь горит в печи.
Бросают в пламя ада невинных три души.
Не испугались смерти три друга пред царём
и ангел вместе с ними и живы все втроём.
Сомнений нет-так надо.В пустыне дикий мёд.
Акриды,пояс с шерсти и слушает народ.
О том,что царство близко и нет ему конца.
Покайтесь и живите по милости Творца.
Сомнений нет-так надо и Гефсиманский сад.
Ученики уснули-дороги нет назад.
И суд несправедливый и серебро звенит,
и Божий Сын распятый и на кресте висит.
Сомнений нет-так надо.Уже закат горит.
Дух покидает тело и смерть в углу стоит.
Но вижу как в тумане-друзья мои со мной.
Берёт за руку ангел-вставай,пойдём домой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533052
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.10.2014
Так хочу я побачить стежину в нашім полі.
Побачить як на сонці золото дзвенить.
Попадали зернятка із колосків дозрілих
і як по ній до мене назустріч ти біжиш.
Вона була вузькою стежина в нашім полі.
Я помню як додому мене ти проводжав.
І помню як волошки сміялися в пшениці
коли ти доганяв мене і впав.
А колоски до тебе всі протянули руки,
допомогли піднятись із землі.
Ти усміхавсь крізь сльози,а серце шепотіло-
ти пожалій його і обніми.
Та сонце заховалось чомусь у чорну хмару.
На наше поле дощ з відра полив.
І лагідно очима ти подививсь на мене,
волошки завстидались і вітер налетів.
Ми біжимо додому,на небі грім гуркоче
і вибиває блискавки з чобіт.
Ми стежкою прибігли і босими ногами
вже переходим річку,що стала у воріт.
Наш перший поцілунок ти заховав як спомин
про те,що вже ніколи не вернеш.
Я бачу наше поле і ту вузьку стежину,
ти все життя по ній до мене йдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Стоять,схилившись хризантеми,
на плечі важкість снігу взяв.
Листочки мерзнуть на деревах,
не всіх їх вітер ще зірвав.
І сумно дивиться калина
на білий і ворожий світ.
Хоч білий колір у снігів
та не її це диво-цвіт.
І лід як холод того серця,
що невблагане,не прощає.
І сніг холодний,мокрий сніг
як сльози по гіллі стікає.
Під льодом ягоди і листя
і не дістати їх пташкам.
І на гілках сидять голодні
заснуть,замерзнуть-не взлетять.
Ось так в житті людей буває,
пройдуть погожі,теплі дні.
Прийде негода-поломає
і схилиш голову в журбі.
Не будеш знати чи надовго
прийшла біда як білий сніг,
що випав ранком ,на світанні.
А він замів життя поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Он обещал и отомстил.
С душой играл-игрушкой.
И плачу долго в темноте
и ночь-моя подружка.
Сначала в сети заманил
иллюзией спасения,а после
бросил душу в грязь
всеобщего презрения.
И целых двадцать лет играл
со мною в кошки-мышки.
А правды так и не сказал
зачем спасать игрушки?
Как перестать игрушкой быть
и вырваться из плена?
Во лжи ведь зёрен правды нет,
свет истины-измена.
Он обещал и отомстил,
но я не огорчаюсь.
Ведь я живу,он не убил,
а раз живу-надеюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.10.2014
Я в зеркало смотрю-не узнаю,
кто этот человек с усталым
грустным взглядом?
Как оказался в доме он моём,
ведь в нём закрыты двери все и ставни?
Он волосы поправил не спеша,
таким знакомым жестом их пригладил.
Я посмотрел в его,а он в мои глаза,
зачем года считать меня заставил?
И смотрит зеркало с улыбкой на стене,
хозяин,почему ты огорчился?
Ведь я запомнило твоё лицо
когда ты малышом на свет родился.
Носила мать по комнате тебя,
рубашку всё с любовью поправляя.
Ты удивлённо на меня смотрел
и засыпал,глазёнки закрывая.
И на моих глазах ты рос,взрослел
и корчил рожи мне,и ухмылялся.
И плакал часто ты передо мной,
а так же долго,радостно смеялся.
Рассказывал все тайны мне свои
когда на первое свиданье отправлялся.
Оправу с серебра хотел ты сделать мне,
потом забыл,да так и не собрался.
В меня смотрели дети все твои
и на одежде складки поправляли.
Недавно внуки у окна ловить им
зайчиков лучистых заставляли.
Ты жизнь прожил и я всё потускнело,
ты не узнал себя-вины моей в том нет.
Ты умер-чёрным полотном меня накрыли
забыли-у меня ведь тоже сердце есть.
Ты всех покинул-не успел проститься.
Я одиноко,без тебя как жить?
Не выдержало зеркало-разбилось,
не будет плакать,за тобой тужить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532438
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2014
Не знаю сон ли явь? Но в комнате своей
я слышал разговор двух ангелов под утро.
Решали ангелы судьбу "святых"людей,
но очертания гостей я видел смутно.
Один сказал:смотри в каких домах они живут,
добротно и шикарно все одеты.
Ты знаешь,ведь не пустят на порог
когда придём мы к ним лохмотьями прикрыты.
Другой согласно головой кивнул:
-Дома их на замки закрыты,
через забор не заглянуть.
Большие злобные собаки
"святой"покой их берегут.
Продолжен был их разговор:
-А попроси ты у них хлеба?
С презреньем губы подожмут
и мимо нас,гостей из неба,
с таким достоинством пройдут.
Ты думаешь они помогут
когда здоровье подведёт?
Решенье судей не замедлит-
кто согрешил-тот и умрёт.
Какой он брат или сестра
всем тем,кто денег не имеет?
Давно бы выгнали взашей
всех тех кто вдов,сирот жалеет.
За ними слёзы проливать-
от сердца деньги отрывать.
Наш бог их не желает знать,
не поменяем суд на милость.
Когда зашли мы в церковь их
стояли долго на пороге.
Ведь мы не входим в число тех,
кто проповедует о Боге.
Зачем им истины слова
и подозрительны пришельцы.
У них есть пастыри свои,
а паства -верные им овцы.
Какая разница вам,люди,
что будет в вечности вас ждать?
Ведь мир пустил вам корни в душу.
Кого,за что,зачем спасать?
И грустно ангелы взглянули,
как скажем Сыну мы о том,
что люди истину забыли,
прогнали милость и любовь?
И долго Богу я молился.
О,Господи,как дальше жить?
Как с миром грешным мне не слиться,
от лжи как правду отделить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532155
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.10.2014
Так хочется душевного покоя.
Подняться в небо,над землёй кружить.
Забыть,что я родился человеком
и с облаками-птицами дружить.
Так хочется с дождями в море падать
и с чайками над волнами летать.
И человеком быть уже не надо
и в брызгах пенных в море исчезать.
Так хочется цветком в росе проснуться
и с пчёлами искать в соцветьях мёд.
И мимо пробежать,не оглянуться,
не вспомнить дом,в котором был рождён.
Так хочется на снежные вершины
глазами мне орла взглянуть.
И в громком рёве водопада
упасть в пучину-утонуть.
Так хочется на скорость спорить с ветром
и в вихре по дороге пробежать.
А вечером услышав голос грома,
упасть лицом в траву и до рассвета спать.
Так хочется созреть в саду малиной
и винограда кистями свисать.
Цвести подсолнухом у дома
и с ветром яблоки срывать.
Так хочется тропинкой через поле
мне с васильками синими бежать.
На землю колосками хлеба падать,
в лесах грибы и ягоды срывать.
Так хочется при свете молний
мне строить радуги мосты.
Но...раз родился человеком-
путём людей надо идти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.10.2014
Душ глядит на улицу из ванны
и дождю перемывает кости.
То он вдруг является не званным,
то его не допроситься в гости.
И такое беспокойство душа
может быть законно и понятно.
Дождь опять прогнозы все нарушив,
заблудился в небе вероятно.
Но вернётся своенравный ливень,
явится на землю блудным сыном.
Припадёт к истомленной он ниве
и разгладит все её морщины.
С нежностью,с тревогой и волненьем
приласкает трепетную душу.
И любви его понять не смогут
никакие комнатные "души".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531927
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2014
Как в глубине карандаша
скрыт стебелёк графита.
Так в плоть обвёрнута душа,
от праздных взоров скрыта.
На вид он яркий и прямой,
гранённый,стреловидный.
А строчки пишутся душой-
невидной серцевиной.
Порой значенья не придашь
и в спешке бестолковой
роняешь на пол карандаш,
берёшь-роняешь снова.
А он всё тот же,та же стать
и прямизна и живость.
Живучий...А начнёшь писать
всё сердце искрошилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531925
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2014
Моє село розкидане на схилі,
ховається у зелені садів.
Дорога,що летить як птах повз нього
мов чорна стрічка в колосках полів.
Дорога шляхом з черешнями.
Вони стоять-уже старі.
Мене впізнали,пам"ятають
і усміхаються мені.
Здається зовсім ще недавно
малими бігали до них.
Дитинство наше на долоні
в червоних ягодах лежить.
В високих травах хтось шепоче,
сюрчить,співає,шелестить.
І "кашка" жовта пахне сонцем,
а серце спогадом болить.
Моє село чужим зробилось,
бо рідні серцю вмерли вже.
Повиростали верби,клени
моє село-мені чуже.
Не впізнають мене і люди
і я людей не впізнаю.
Пройшли роки мої-хто верне
давно забуту ту весну?
Коли ми з друзями сиділи,
пісні співали до зорі.
Дерева і кущі лякали,
казки ми слухали страшні.
Пройшли роки.Дорога шляхом.
Іду на цвинтар,до могил,
де рідні серцю спочивають,
де так зацвів в полях полин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Зніми,Господь,кайдани смерті з мене.
Кайдани муки,болю і буття.
Візьми мене,Господь,до Себе в небо,
бо Ти-життя і в Тобі майбуття.
Цей світ мені таким чужим зробився,
для тіла всі живем,не для душі.
І падають із неба роси-сльози неба,
та для людей вони такі чужі.
Забули коли очі підіймали
і сумно нам коли ідуть дощі.
Забули коли зорі рахували
і скільки їх летить до нас вночі.
Забули,що таке любити і бажати
здоров"я,щастя,радості в житті.
І перестали "добрий день"казати,
бо ми не зичим вам його в душі.
Змагаємся в брехні,хто краще збреше,
хто більше вкрав-заможніше живе.
І так не хочимо нічого пам"ятати
для чого совість нам і що в кінці буде.
Зніми,Господь,кайдани смерті з мене,
прийми душі моєї каяття.
Щоб я змогла підняти свої очі
побачити Тебе-моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Иду тропинкой-вдруг за поворотом
двух всадников я вижу на конях.
В будённовках и с саблями застыли
из прошлого вернуться к нам хотят.
А на дороге -женщин,что на поле
спешат с серпами-хлеб не будет ждать.
Осыпятся колосья,нужно быстро
пшеницу золотую в поле жать.
Село другое и другие люди.
Соломенные крыши на домах.
И песни птиц звенят по всей округе
и дозревают яблоки в садах.
Круговорот смертей и жизней
и под ногами пыль как прах.
Рождались,жили и растили
своих детей в своих домах.
И птицы те же в небе пели.
Ворота где-то заскрипели
и тихо опустился вечер.
Что за село? В каком году?
Другие ценности и мысли,
но слёзы те же,тот же пот.
И садит дерево мужчина
росточек маленький,но дуб.
Иду дорогой...
Незнакомо и всё знакомо
мне вокруг.
Фантом? Видение? Приснилось?
Но...как же молод старый дуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531298
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2014
Как страшно встретить человека
в глазах которого,увы,
нет состраданья и участья,
лишь лицемерия плоды.
Лукаво смотрит,наблюдает
споткнувшись раз-ведь упадёт.
Когда не будет сил подняться
он хлопнет дверью и уйдёт.
Как страшно встретить человека,
в глазах которого вражда.
Враждует постоянно с кем-то,
то небо-враг,то враг-земля.
Не дружит серебро с монетой,
лежащей в бедняка руках.
Надменно смотрит из кареты
противны руки в мозолях.
В глазах у ропотника-зло.
Он недоволен вечно.
Не любит в жизни никого
и ропщет бесконечно.
То солнце рано так встаёт,
то дождь идёт,то ветер.
И всё не так как хочет он,
любви ни в ком не встретил.
Как страшно встретить человека,
в глазах которого обман.
И вместо доброго совета
лишь злобной зависти оскал.
Как жизнь прожить?
Пройти как мимо,
чтоб в жизни не встречать людей,
в груди которых камень бьётся,
холодный камень-мне поверь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2014
Лежить опавше листя,
як зірване життя.
Чому під ноги сумно
так дивитись?
Болить душа-перервано буття.
Від вітру треба дереву хилитись.
Не довго будуть горювать ліси.
Прийде весна і знову на деревах
листочки молоді-всміхається життя,
всміхається до сонця і до неба.
А горе матерів з весною не пройде
і вічна осінь буде в дім проситись.
Від горя почорніли душі їх
і тільки в снах сини їм будуть снитись.
І будуть їх маленькими голубить
і пісню колискову їм співать.
Голівки їх маленькі ніжно гладить
і ручки їх маленькі цілувать.
Як пережити біль,
що рве із тіла душу?
І рана в сина до тепер болить.
Не відповість ніхто-та жити треба,мушу,
а все навкруг мовчить,мовчить,мовчить.
І світ не буде більше кольоровим,
бо горе колір має лиш один.
Осінній вітер листя все зриває,
до неї в снах спішить,приходить син.
І не віддасть нікому уже сина
і на руках все буде колихать.
Бо це її душа-її дитина.
Навіщо душу матері вбивать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014
Казалось уже в жизни не будет звездопада,
казалось уже сердце уставшее молчит.
Душа уже остыла,глаза свои закрыла
и только ветка клёна в окно моё стучит.
Казалось уже утром рассвет я не увижу,
казалось боль утихла и сердце не болит.
Казалось время жизни моей остановилось,
часами и минутами в душе уж не стучит.
Казалось не увижу цветущий куст сирени
и не услышу больше жужжание пчелы.
Казалось в этой жизни я больше не останусь
и двери в моём доме закроются в тиши.
Казалось уже ветер не постучит в окошко
и не польётся с неба дождь рекой.
И солнце мне из тучи уже не улыбнётся
и зарастёт тропинка идущая в мой дом.
Но жизнь ещё продлилась...
И осени дыханье мелодией заката
звучит в душе моей.
Хочу уйти я тихо,ни с кем не попрощавшись
и пусть прощанья песню курлычут журавли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.10.2014
Как научиться просто жить,
не подвергаясь пыткам самомнения.
И в небо долго по утрам смотреть,
прогнав из сердца гордости веления.
Как научиться просто жить,
не прогибаясь под людские мнения.
Зачем мне их за ложь любить
всех,начиная с дня творения.
Как научиться просто жить,
сорвав цветок,поставить в вазу.
И помолившись перед сном
снять из души грехов проказу.
Цветов букет в полях нарвать,
в лесах под утро заблудиться.
Бежать за речкой-кто быстрей?
И птицей в небе раствориться.
И просто жить-летать во сне,
под утро в тело возвращаясь.
А жизнь прожив,взять и уйти
без сожаленья,не прощаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530318
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2014
Я так хотел увидеть город
из золота и серебра,
чтоб на горе стоял высокой.
Смотрю-стоит,но из песка.
Надеялся поехать к морю,
его не видел никогда.
Приехал и купаюсь в волнах,
но к сожалению с песка.
Хотел построить дом красивый
весь из гранита и камня.
Построил,посмотрел,заплакал
стоит мой дом,но из песка.
И только ветер вдруг подует
иль дождь по крыше застучит,
мой замок из песка разрушит
и где тогда я буду жить?
Как грустно-годы пролетели
и жизни подведён итог.
И дом с песка,с песка метели
и старость стала на порог.
Стою с протянутой рукой
и жажда мучает меня.
И светлый ангел взмахом крыльев
разрушил жизнь мою с песка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530314
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2014
Як пори року розділилась доля.
Дитинство,юність-то моя весна.
І синій пролісок-промінчик неба,
у спогадах минуле ожива.
А юність -в травні перші грози,
бузкове море у саду.
І віра в те-все буде добре
і я на зустріч щастю йду.
І аромат конвалій в лісі,
тумана плетиво в ночі.
До хати тихо зрілість входе
дає дитину-колиши.
Дні перші літа-ще весна
і перші кроки сина.
І перша в косах сивина
і на руках дитина.
В житті як літом все бува,
то сонце світить,гріє.
То чорна хмара насува
і дощ із неба лиє.
Та благодатна це пора
все квітне і радіє.
Бо ще далеко та зима,
що все живе завіє.
За літом осінь поспішає,
жовтіє листя у лісах.
На небі сонце в хмарах сяє
приходить старість у дощах.
В садах ще квітнуть хризантеми
і чорнобривців аромат.
Зриває листя вітер з кленів
на землю золотом летять.
І клени два-мої сини,
все що залишу на землі.
Вони мої надія,віра,
любов моя-і я щаслива.
А небо синє так високо
і в ньому клином журавлі.
І прокидається бажання
летіти з ними в ті краї.
В яких нема зими,морозів.
Де море синє як життя.
У старості свої закони
і треба йти у небуття.
Зима вся в білому приходить,
заходить в хату і стоїть.
Я розумію-уже скоро
у грудях серце замовчить.
І білим снігом все засипе,
і ранок не зустріну я.
Бо пори року всі прожила,
як рік один моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
У каждого своё предназначение.
Кто саранчой по жизни пролетит.
Разрушит всё что было,уничтожит,
спокойно себе дальше полетит.
Родился муравьём-всю жизнь ты будешь
работать тяжело и тяжести носить.
В лесу ты будешь муравейник строить,
чтобы с детьми своими в доме жить.
А если ты кукушка-то обманешь
других ты птиц,подкинешь им детей.
И годы отсчитав и позабавясь,
на юг спокойно улетишь скорей.
Лягушкой ты родишься-будешь квакать,
в болоте жить и мошек там ловить.
А если ты змея,то будешь ползать,
научишься без ног своих ходить.
Когда ты в жизни царь зверей
то смотришь гордым взглядом.
А если крот-живёшь в норе
и большего не надо.
Родился кошкой и мышей ты ловишь,
собак боишься и на них шипишь.
И смотришь ласково в глаза прохожих,
а может кто возьмёт в свой дом пожить.
А кто кузнечиком по жизни скачет,
он всех счастливей полевых зверей.
Под вечер вынет скрипку и заплачет
мелодией сердец своих друзей.
У каждого своё предназначение,
не выбираем где и кем расти.
Тушканчиком родился или зеброй
по жизни нужно в шкуре той идти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529190
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2014
Рубины ягод капельками крови
блестят на солнце.Шиповника кусты
растут по обе стороны дороги.
Дороги детства,что приходит в сны.
Покорно травы головы склонили.
Береты жёлтые им вяжет осень-сон.
Они уснут.Холодный, с снегом ветер
с шиповником продолжит разговор.
Уснут цветы и травы-и забудут
как летний дождь им лица умывал.
Как с утренней зарёй они дружили,
как ветер пыль дорогой поднимал.
И солнца путь короче...День всё меньше.
Лучи заката пламенем горят.
Рубины ягод капельками крови
застыли на шиповника кустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529187
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2014
Как призрачное счастье
дождинки на ветру
рассыпаны прозрачной пеленою.
Смотрю на них-жемчужинки
откуда не пойму
сверкают над моею головою.
А это осень,косы распустив,
вошла во двор неслышными шагами.
Из разноцветья ягод платье сшив,
ковёр из листьев под её ногами.
Не ожидала,осень,я тебя.
Ещё вчера я с летом говорила.
Без приглашения во двор ты мой вошла
и волосы дождинками накрыла.
Сверкают капельки тумана иль дождя,
жемчужинки как слёзы раставанья.
Я в дом войду и двери затворя,
скажу я лету тихо-до свиданья-.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528866
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.10.2014
Так гомонять в осінній день ворони,
бо скоро впаде сніг,прийде зима.
І треба пережити буде зиму,
бо кожна з зим тяжка для них пора.
Стоять дуби,поросші мохом
і звідки взялась ця біда?
Бо не кору вона вкриває
корінням в душу пророста.
Летить стрілою пущена зневага
і падає у двір де ти живеш.
Її зі смутком в серці підіймаєш,
з сльозами на очах у дім несеш.
Коли твоє життя на інших схоже
і ціності його у вас одні і ті ж.
Ніхто не випускає свої стріли
і не доводить ближнього до сліз.
Коли не йдеш широким шляхом,
стежиною вузькою ти спішиш,
коли у тебе за плечима
любов до ближнього-не злість.
Тоді чекай,що будуть стріли
одна за одною летіть.
Не відчиняй душі їм двері,
від смутку серце так болить.
Ти не чекай зими,щоб сніг засипав очі.
Лети в теплі краї,де сонце і тепло.
Ти не чекай,щоб мохом заросло сумління
і стріли зла ти не кидай в добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
Посвящаю своим сыновьям.
Прошу я вас идти навстречу ветру.
Пусть он согнёт и с ног собьёт в пути.
Подниметесь и улыбнётесь солнцу,
не страшно падать-вы сыны Земли.
Не бойтесь трудностей.Смотрите им в глаза.
Бросайте в пропасть идолов,кумиров.
Грохочет в небе летняя гроза
как ангел мести,что летит над миром.
И никогда других не осуждайте,
не презирайте нищего с сумой.
Сочувствием и добротой воздайте.
Старайтесь жить не сердцем,а умом.
Должны вы просто знать,что это счастье
открыв окно,смотреть как дождь идёт.
И как под каплями-слезинками из неба
весь мир цветов и трав растёт,цветёт.
И тянет свои руки к небесам.
Цветы умывшись,надевают платья.
А ветер прилетевший с юга к ним
росу осушит,заключив в объятья.
Прошу я вас идти навстречу ветру.
Не бойтесь,что нет крыльев за спиной.
Молитвы ваши он поднимет в небо,
подарит крылья и возьмёт с собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528022
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.10.2014
Ведь это счастье когда слышишь звуки
скрипящих под ногами половиц.
Когда рука в руке и сердце настежь
открыто всем.Преград нет и границ.
Ещё не знаешь горечи измены,
ещё не ведома тебе и боль потерь.
Когда закроешь от обиды окна,
когда закроешь от обиды дверь.
Но сможешь где-то в облаках заката
увидеть город,что сияет весь.
Кто запретит тебе подняться в небо
ведь это счастье,что он в небе есть.
Ведь это счастье знать,что завтра будет.
Окно открыть-рассвет впустить в свой дом.
Ещё ты спишь,а птичьи песни-трели
околдовали мир-зовут тебя с собой.
И просыпаясь утром,ты увидишь
ласкает солнце травы и цветы.
Как жемчуга разорванные нити
в лучах сверкают капельки росы.
Ведь это счастье-слушать шум прибоя
когда волна на берег набежит.
И видеть как песок она целует,
но испугавшись-в море убежит.
Когда спешишь тропинкою лесною,
а под ногами листьев водопад
и накрывают жёлтою волною
тебя идущего с корзиною опят.
И это счастье когда снег и вьюга
стучатся целый день в окно твоё.
Ты дверь откроешь и зима-подруга
бросает снежки-ты впусти её.
Понять бы счастье-жить и видеть чудо
летящих облаков и мотыльков.
И знать,что ты проснёшься утром завтра,
с рассветом солнце возвратится в дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527789
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.10.2014
З дерев опало жовте-жовте листя
і всі вони заснули до весни.
І хай у снах нове життя присниться,
їх білий-білий і рожевий цвіт.
Вони ще рік прожили.У росах умивались.
Всміхались трави,тулилися до ніг.
Дощі шуміли у зеленім гаї,
по стовбурах вода стікала вниз.
Вони кохали і були кохані.
Туман дрімав у довгих косах їх.
І ранком радо сонце зустрічали,
сміялися промінчики до них.
І мріяли піти у далечінь
туди де на долинах паслись коні.
Де вітер з очеретом гомонів,
туди де річка плескала в долоні.
А річка мріяла піднятись догори,
де ліс зелений шелестить в негоду.
Бо тільки він один зумів би заховать
і захистить її холодну вроду.
Та треба жити так життя як склалось.
Кому весною листя одягать,
кому весь вік водою розливатись,
кому за обрій вечором сідать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2014
Уже молитвы не помогут
когда разрушен в сердце храм.
И псалмы не поют,а воют
псы,что расселись по углам.
И камня даже не оставят
те,кто в душе его сожгли.
А обещали радость рая.
Пришли,разрушили,ушли.
Разбили окна-лишь осколки
блестят слезами на полу.
Стекло перемешалось с кровью,
теперь без крови я живу.
Сломали двери-всё искали
за что меня распять,убить.
Нашли в душе зёрнышко веры
и растоптали.Стоит ль жить?
Уже молитвы не помогут
когда разрушен в сердце храм.
В глазах моих лишь грусти омут.
Смеётся,торжествует хам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527347
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.10.2014
Единожды солгав-не усомнился.
Ты понял ясно-наказанья нет.
Обманывал себя,других и верил-
не будешь никогда держать ответ.
Единожды предав-не постыдился.
Предательство в привычку так вошло,
что предавал друзей своих и женщин.
Уже не помнишь даже их число.
Единожды убив-не испугался.
Ты словом убивал,а не ножом.
Ты клеветал как будто бы молился.
Не думал жить то с этим как потом?
Единожды украв-обогатился.
Богатому везде почёт и власть.
Не не минуту ты не растерялся,
а как же жизнь прожить и не украсть?
Ты счастлив был,здоров,
удача за удачей.
Смеялся с доброты и нищих презирал.
Но годы пролетели как белые метели,
смерть денег не взяла,хоть ты ей предлагал.
Единожды ты станешь перед Богом.
Один вопрос-как жизнь свою прожил?
Надеялся и врал,любил и предавал.
И зная,наказанья нет,ты крал и убивал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527214
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.10.2014
И нежно-розовый закат
укутал небо.
Как много-много лет назад
не жил я,не был.
Кто краски жизни подарил,
раскрасил землю
и облака заставил плыть
по морю-небу?
И горы поднял над землёй,
сверкают снегом.
Под землю реки опустил,
не жил я-не был.
Тумана кружева соткал,
накрыл всю землю.
Светильник ночи подарил
и солнце небу.
Сверкают звёзды надо мной-
мерцают светом.
Там,говорят,планеты есть-
я не заметил.
Ведь почему-то Бог закрыл
дорогу в небо.
И крыльев нет,я всё забыл,
не жил я,не был.
И океанов глубина
как тайна скрыта.
Никто не пустит нас туда-
там смерти нити.
Кто сказку жизни сочинил-
цветов букеты
в полях,лесах,долинах рек
сверкают самоцветы.
И опускаются с небес
года-снежинки.
Стучатся с ветром в окна к нам
воды дождинки.
И в каплях утренней росы
искрится лето.
Сжигает осень все мосты
огнями бересклета.
Увидя сказку наяву,
не сон ли это?
Я ухожу Господь к Тебе
с душой поэта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526863
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.09.2014
А вітер замітав твої сліди,
пожовкле листя падало на плечі.
І в цьому світі ми уже чужі
і сонце в небі світить як під вечір.
І вітер грає струнами душі,
вона пішла роздягнена із дому.
Від серця загубила всі ключі,
не вернеться в цей дім уже ніколи.
І чорнобривці голови схилили
і сумно усміхаються у слід.
Навіщо перекреслив все щасливе,
вже не піднять з землі опавший цвіт.
І дивляться в вікно дитячі очі,
та ти не оглядаючись пішов.
Бо проміняв ти їх любов на ночі,
що так шукав і в іншої знайшов.
Так пахнуть коло хати хризантеми
і осінь жовте плаття одягла.
Туманом застелила твою душу,
вона пішла і вже її нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Під ноги вітер листя нам кидає,
так плаче з гілок зірване життя.
Весною зеленіло,а тепер палає
і смерть його кидає в небуття.
Прозорість неба,тихий шепіт вітра
з водою в річці,в очерета мітлах.
Стежина,що веде із лісу в місто
туди,де вітру завжди-завжди тісно.
Цілує сонце у чоло,в верхівки всі дерева,
і в золотих вінках стоять дуби,берізки,клени.
Горобини яскрава хустка і китиці калини,
що заглядають в вікна хати,
мов хлопці до дівчини.
Куди біжать по небу хмари,
мов коні,диво-коні?
Бо гриви їх-тумана коси,
в них очі-волошкові.
І хочеться по небу з ними
не бігти,а летіти.
І не вертатись вже на землю,
а там із ними жити.
І хай не дав мені Бог крила,
людиною родилась.
Хай в небі в хмарах не літати,
я мріяти навчилась.
Душі я крила розкриваю
і в небо піднімаюсь.
І хмари-коні не розбіглись,
вони мене діждались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
І полум"ям червоним на черешні
сгоріло листя.Попіл опада
на трави буро-сірі в жовтім листі
на чорне і покинуте гілля.
Тужливо вітер гонить сині хмари.
Пташки в лісах уже не гомонять.
І засинають всі поля,діброви,
лиш зорі в небі спати не хотять.
Холодними осінніми ночами
ліхтариками в небі мерехтять.
І з місяцем вітаються і довго
так загадково цілу ніч мовчать.
І ранки прокидатися не хочуть,
так холодно і сумно навкруги.
І хризантеми мерзнуть-та не вірять,
що скоро-скоро впадуть вже сніги.
А перший сніг летить лапатий,білий
і замітає спогадів сліди.
Коли в садах цвіли і так любили
вмиватися росою на зорі.
В чужих краях далеких немає холодів.
Пустель там жар і подихом всіх гріє.
Їм вітер розказав,бо він туди літав-
не вірять квіти в дивний теплий край.
І спогадами линуть у минуле
коли цвіли,раділи на землі.
Повільно застигають на морозі
такі тендітні,ніжні і сумні.
Останнє листя вітер обриває
і зустрічає з півночі братів.
І хризантеми голови схилили-
все сниться їм мереживо дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
25 вересня -єврейський Новий 5775 рік.
Миру і спокою Вам.
Рудоволоса осінь стала на поріг
і в небі зорі поміняли місце.
І на дворі накриті вже столи,
бо в хаті гостям не хватає місця.
І друзі наші з нами всі,
бо Новий рік прийшли зустріти.
І місяць молодий зійшов
і за столом буде сидіти.
Єнох і Ілія стоять
і розмовляють стиха.
Це люди яких Бог забрав
живими з світу лиха.
І Сарра,Авраам сидять,
Бог дарував таке потомство,
як обіцяв.
Зірок багато в небі є-
всіх зігріває одне сонце.
І Ной,що пережив потоп,
бо вірив Богу.
І цар Давид співає псалми
всім вірним в нагороду.
І Йосип з батьком і братами.
І Руф на полі з колосками.
І Моісей народ веде,
та сам в ту землю не ввійде.
І Іов знає вже тепер
Господь іспитує людей.
Ієремії плач звучить,
Авессалом на коні мчить.
Пророк Ісаія прийшов
і з краю сів.
Він правду людям говорив,
він їх любив.
І цар Ніневії сидить-
поруч Іона.
Від лиця Господа тікав,
не слухав Бога.
І Даніїл веде розмову,
давно вже вийшов з Вавілону.
Ієзекіїль народи вчить
і мудро Соломон мовчить.
Син Божий з друзями сидить
і птаха знов в саду кричить.
І зустріч знов з Пілатом жде-
та вже Пілат на суд іде.
Нема чужих тут за столом
і в небі новий місяць з нами.
І Новий рік Господь ще дав
на роздуми тобі і нам.
Ніхто не знає скільки ще років
прожити треба.Та однієї днини
зустрінемось ,дасть Бог,всі ми.
-До зустрічі в Ієрусалимі.-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Ровесникам из СССР посвящается.
Далёкий друг из зарубежья
всё чаще начал сниться ты.
Устал надеяться на встречу,
забыл знакомые черты.
И расстояние и годы
преградой стали на пути.
И не вернуть дороги детства,
тропинку в юность не найти.
Ты уезжал-и пусть далёко,
но жили мы в одной стране.
И пусть нам говорят,что плохо,
но не вернуть её уже.
Кто мог подумать,что однажды
исчезнут с карт её следы.
Что кто-то просто и жестоко
разрушит мир где жили мы.
Вражду и ненависть посеет
своею чёрною рукой.
Границами страну разделит.
Вчера был наш,сегодня-свой.
И разделилось наше царство,
перед врагом не устоит.
Единство продали мы в рабство.
Наш мир исчез,наш мир убит.
А на арену жизни вышли
рабы богатства,зло корысти.
И правды нет и ложь в законе,
вражда и ненависть на троне.
И вазу дружбы мы разбили,
в себе самих себя убили.
Кусочки хрусталя так ломки,
блестят лишь в памяти осколки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525306
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.09.2014
"Во что вас бить ещё,продолжающие своё упорство?..."
Пророк Исаия.
Во что вас бить ещё-
ведь тело в язвах всё.
От темени до пят,
но ты грешишь опять.
Опять лежишь в ночи,
опять задумал зло.
И очень скор на суд,
забыл,что есть добро.
И если в жизни ты
так ненавидел брата,
на кладбище ему
теперь несёшь цветы.
Но не простится грех
и как бы ты не плакал
при жизни нужно было
говорить-прости.
Нельзя соединить
добро и зло в душе.
Сосуд наполнить
грязною и чистою водою.
И там в иных мирах
нельзя смешать,поверь,
небес голубизну
с пролитой брата кровью.
Опять лежишь в тиши,
опять задумал зло.
За брата всё решил,
во что вас бить ещё?
Во что вас бить ещё?
Ведь ты грешишь опять
и думаешь в ночи
как зло с добром смешать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524829
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.09.2014
Життя прожила-вірші дописала.
З моєю долею переплелись вони,
бо як розкажеш людям в серці наболіле,
як вирвеш душі їх з-під каменю біди?
Не хоче гріх із тіла так тікати
в ночі приходе й стукає в вікно.
Наказує нам двері відчиняти,
а відчинили-серце прийняло.
Вони бувають різні-в білі шати
одягнені і назва різна в них.
Вони бувають бідні і багаті,
та через них душа в людей болить.
І загнана упала на коліна,
поклони б"є мучителям своїм.
А тіло все забуло-п"є,гуляє
і забирає гроші в злидарів.
А ті грішать і в ненавісті заздрять
і проклинають з горя багачів.
Замкнулось коло-вирваться із нього
ніхто не зможе,бо не хватить сил.
Гріхи приходять тихо,мирно
і як коти,що лащаться до вас.
Ну обманув,сказав негарне слово,
неправду похвалив,збрехав і вкрав.
Ну покохав чужу і гарну жінку,
ну захотів і вдарив бідняка,
ну чарку випив-не прийшов додому
всі роблять так-немає в цім гріха.
Ще є гріхи такі,що не простяться
ні в цьому світі,не в світах других.
Коли ти зрадив Бога і продався
зустрів і полюбив богів чужих.
Гріхи,гріхи-навіщо відчиняєм
ми двері розуму,сердець своїх.
Навіщо в наших душ ми вічність забираєм
в обмін на втіху радостей земних?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014