| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Кіт...(Ми воїни!)
-"Гей Іване ти куди?
Там вогонь!!!І іди сюди!"
="Нехвилюйся брате я іду!
життя врятувати я хочу!"
-"Там вже ж нема нікого!
брати забрали кожного живого!
Там вже нема не чоловіка,а ні жінки,
нема дітей,а ні тваринки!!!"
="Та ні помиляєшся ти,що до цього!
хіба нечуєш ти цю "боротьбу" живого?
Нечуєш звук цей лагідний,тихенький...
нечуєш як стогне те маленьке?"
-"Гей брате тобі здалося!
повертайся,бо вже знову почалося!
Знов проклятті "градами" стріляють,
знов нас смерттю вони лякають!"
="Ні брате,ти тікай!!!
а я повернуся...ти незважай!"
-"Та ж то тварина брате!..рятуйся!!!
це просто кіт! вгамуйся!..."
="Неможу друже так зробити,
він теж живий і хоче жити!
Хіба він винен що тварина,
що на країну напала ця "скотина"?
Хіба він хоче помирати?
якби він міг...міг спитати!
Чого ми всі воюєм?
...і за що нас всіх катують?...
Чого щодня браття наші помирають?
і вороги щодня стріляють?
Чого вони нас ненавидять,
та "пушки" на нас наводять?...
Невже то ми до них полізли,
й гармати свої привезли?
Почали всіх убивати!
й влади вимагати?...
Ні брате то не так...
і лиш ми смерті знаєм смак...
То хай хоч кіт живе щасливо!
і хай більш не стонає жалісливо...
Хай йому хоч сонце засяє яскраво,
і добра щоб він ще пізнав людського!
А нам я брате скажу так:
"Ми воїни!
Україна-ми
давай бий СОБАК!!!"
© Т.І.Ю.
слова: Т.І.Ю.
малюнок:Т.О.Ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557545
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2015
[i]Мене ти матінко з сльозами,
відправила батьківщину захищать.
Повірь матусю...я словами,
неможу біль тобі цю передать!
Коли в окопі,насторожі ти седиш,
і поряд друг твій,побратим...
А через мить ти вже в бій біжиш,
а друг вже дивиться поглядом на тебе неживим...
Біжиш...а в голові думок ніяких,
В очах лиш сльози й помсти смак.
Повбивати "сепаратистів" тих проклятих!
Загнати й катувати тих собак!
Та так їх бити,щоб боялись!
та інші носа,щоб несунули до нас.
Щоб життям своїм вони всі клялись,
що помилились,та настане мирний час.
Хоч вони й незаслуговують прощення,
Але ж ми не вони,не звірі,не скоти...
Звісно мертвим недасть це воскресіння,
та так хоча б не всі діти будуть сироти...
Пробач рідненька,за цей лист малий
Та вже мушу бігти,вже мушу йти...
Бо чекає мене ще путь далекий,
До перемоги нашої,до мети....[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515541
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2014
[i]Прийди до мене ти сьогодні,
зігрій думки мої холодні.
Прийди до мене ти у снах,
і забери від мене геть цей страх...
Зігрій любовю душу мою,
сердце ти закрий собою.
Вустами вуст моїх торкнися,
та ніжно до мене усміхнися.
Тебе до себе пригорну,
і тобі я в душу зазирну.
Там побачу радості багато,
а в очах щасття й свято!свято!!!
Візьму тебе за тендітні руки,
і лиш дотиком відчую сердця стуки.
Почую ту музику що сердце грає,
та пісню що душа гарно так співає.
Твоя душа з моєю закружляла,
до віку разом бути обіцяла...
В дивовижньому таночку вони кружляли,
"Танок почуттів"-так його назвали...
Дивились люди на танок цей з сльозами,
як дві душі літають полями,лісами та лугами...
Та сльози були ті не від горя,
а раділи всі,та дивувались що насправді таке-"доля".
Небачили вони дива ще такого,
стільки емоцій,та кохання неземного!
В єдину злились дві душі раптово,
і засіяли на весь світ радісно та веселково!
Прийди до мене ти сьогодні...
та розділи зі мною сни ці надприродні.
Прийди до мене ти у снах...
я подарую тобі сердце на руках...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014
[i]Я бачу сонця теплого пропіння,
та різних кольорів дивне сплетіння.
Я бачу раннішню росу,та квіти,
як безтурботно граються там діти.
Я бачу як дерева лисття розпустили,
як батьки за сином заскучили...
Я бачу як біжать струмочки,
з війни поверталися синочки...
Я бачу ту турботу,те добро,
як мати плаче,а батько лише бачить те тавро...
Я бачу як син на вколішки паде,
і просить батька пробачити,що молоде...
Я бачу сльози сина,та покаяння,
за тещо він вбивав,здавалось це лише протистояння...
За те що зброю взяв до рук,і "стрілив"
хоч і нехотів та все одно поцілив...
Я бачу люди!хоч я і сліпий як народився!
сердцем я на світ цей подивився...
А чим на нього дивитеся ви?
І куди лунають ваші молитви?
Чого ви просите від Бога?
якщо в країні скрізь така тривога?
Куди поділась ваша єдність?
Схаменіться,люди то є необхідність!
Я бачу те чого ви так боялись,
Війна!!!ось чого ви дочекались!!!
І дай нам Боже сили...
І те чого ми заслужили...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2014
[i]Місяць сяє,зіроньки замерехтіли,
настала ніч,й думки вже налетіли.
думки з майбутнього,та мрії
А душа...душа вже вся дуріє!
Переповнена вона хвилею тих почуттів,
які палають мов тисячю вогнів!
Думки про нас з тобою,
що ж робите шалані ви зі мною?
Як може так на світі бути?
неможу сердце обманути!
Воно б'ється лиш для тебе щохвилини,
і щось там рветься в мене зсередини!
Ловлю себе на дивній думці я,
що це не просто так,а доля це моя.
Зявилась ти в житті моїм як диво,
і подивилась так на мене...особливо...
Зразу полонила сердце,полонила ти мене!
в твоїх обіймах,я немов звіря поранене...
Відчуваю спокій я та твою ніжність,
а бачу твою красу та дивовижність...
Ось що робиться у голові ночами,
якщо не на яву то з тобою я думками.
Я радий що мене вони непокидають,
щодня прожити мені допомагають...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2014
[i]Мені всі люди говорили,
що почуттів нема,що їх закрили!
Сховали десь в кімнаті темній,
Заточили їх як в камері тюремній...
За те що через них люди всі страждають,
та закохані душі пропадають.
"закрий і ти свої!"- мені кричали,
що я й зробив,і почуття вмить всі замовчали.
Закрив я їх ,й дорогу геть туди забув.
Ключі я викинув,а душею я заснув...
Нехочу більше болі відчувати,
хай навіть небуду жити,а буду існувати...
...ой що це?сердце щось не так стукоче,
й душа незрозуміло що від мене хоче?!
"Вони повернулись!"-радісно вона кричить.
почуття які забув,про них мені торочить!
Як з тої темноти ви вибрались?
звітки ключ?і що робити тут зібрались?
Почав я їх про це питати,
а у відповідь лиш сміх почав лунати.
"Ти сам того непомічаєш?
Ти ж нас випустив!Ти ж кохаєш!!!
Ти покохав одну дівчину,
яку ще треба тобі причину?
І в день і в ніч думки твої про неї,
Очами ти ж її лілеєш.
Відколи ми у тебе є,
ніколи таким небачили тебе!
Ти покохав,так сильно як ніколи!
А ми твої почуття! і ми незахололи!
І будем ми тепер вас двох ласкати,
повір нас у тебе є багато!!!"
Як міг того непомічати я ?
що я люблю,це миле "янголя"...
Тепер почуття я ніколи незакрию!
а ними я дівчину цю укрию!
Душа моя прокинулась від почуттів,
І зразу до небес злетіла від цих відчуттів!
Ось кому тепер присвячується моє життя!
Тобі моє маленьке "янголя"....
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2014
[i]Летіла зіронька із неба,
"Дитино яка в житті твоя потреба?"-
Спитала тихенько вона тебе,
Подумки і ти спитала це себе...
Дякувати Богу батьки здорові,
від них я щодня відчуваю любові.
Сама я теж нехворію...здорова,
життя як стрічка кольорова!
Звісно кольори бувають різні щодня,
залежить від ночі чи від дня?
А можливо від оточуючих мене людей?
незрозуміло...життя як "колізей"
Щодня відбуваються тут битви,
протистояння любові,клятви та молитви.
Щодня думки діляться на двоє,
зробити так?а може то нестоїть?
Незрозуміла я ще що таке це-"почуття",
чи то добро,чи шлях десь в небуття.
Куди приведуть вони мене?
І хто вже там знайде мене?
[/i]
Ой,та годі дурні думки собі крутити!
нехочу всіх навколо засмутити.
Я знаю зіронько чого від тебе я так хочу,
Бережи мене!і неслухай те дурне,що там собі під ніс белькочу!!!
© Т.І.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478840
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2014
[i]Страх,холод,якесь дивне відчуття,
невже це воно?це кінець життя?
Сердце щось тихенько б'ється,
воно стає?!...та ні мабуть здається.
"Мені ще рано,я ще жити хочу!"-
кричить душа,і я собі шепочу...
"Ми ще неба синього ненадивились!"-
очі з страху зметушились.
"Ми ще так багато несказали"-
губи тихенько промовляли.
"Ми хочем ще щось збудувати"-
руки почали кричати.
Кричить душа,та тіло збунтувалось,
ти слабе життя,от що з'ясувалось!
Будь сильним ти, та нездавайся!
назад,ні нетреба!неоглядайся...
Позаду лишились лиш помилки,
згадуй їх хіба що подумки.
Неварті вони твоєї уваги,
бо немали ж до тебе ніякої поваги.
Той хто в минуле тягне тебе,
хай там в минулому себе й загребе!
А ти буть розумним та сили збери,
з минулого з собою лиш краще забери.
І хай воно б'ється,і хай нестраждає
те сердце,яке в минулому хтось покидає!
колись те минуле заплаче від болю,
"хотіло цю долю?то на тобі-волю!"
А я буду жити як того я захочу,
а сердце любити,кого лиш захоче!!!
І хай ти потонеш у гірьких сльозах,
тебе "минуле"...
згадаю хіба що у своїх от віршах...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
[i]"Слава Україні-Героям слава!"
немовчи,кричи незалежна держава!
Недарма ж ми стоїм за тебе на майдані,
хай вже нетакі сильні,хай розтерзані.
За тебе ми будем без втоми стояти,
та гімном що години тебе прославляти.
Волю просити ми будем народу,
адже ж ми всі браття козацького роду!
Нездавайся!піднімайся країно з колін ти на ноги,
ми з тобою завжди!ми до перемоги!
Некинем тебе ми у скрутну годину,
Непрольєш більше ти жодну сльозину!
Небудеш дивитися як твої діти страждають,
побачиш як вороги зброю складають.
Побачиш як військо з народом пліч опліч стає,
та битву за волю та правду разом виграє.
Ми ж браття по крові,і ми переможем,
бандитів з країни випхать ми зможем.
Наша сила єдинство та віра,
здолаємо разом ганебного звіра!!![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2014
[i]Пробач...за те що покохав,
за те,що на думку твою я начхав.
Можливо я й хотів щоб було краще,
та зробив все я непутяще.
Пробач,що сердце твоє потривожив,
але повірь з тобою я був ожив.
Ти показала мені силу почуттів,
а я...дурак! обідить так тебе посмів.
Пробач,що в житті твоєму я з'явився,
та недостойним тебе я виявився.
В твоєму сердці я обіду поселив,
своїм вчинком я себе зганьбив.
Пробач...та знай,що поки буду жити,
доки сердце б'ється,буду я тебе любити!
Пробач мені та будь щаслива!
Хоч ми й не разом,та для мене це важливо...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
[i]Як тихо навкруги,
навколо лиш сніги.
Сніги й морози,
а я ще все в дорозі...
Моя дорога ще триває,
та снігом очі закриває.
Небачу я куди іти,
Сонце прошу,засвіти!
Освіти мій шлях,
я бачу він є,в полях,
І в лісі є стежина,
а де моя єдена?
Покажи мій правий путь,
де незгоди пропадуть?
Вірну дорогу покажи,
щасття де?скажи...
Де тепло мене зігріє?
скажи,бо вже сутеніє.
Темна ніч настане,
в страху мене застане.
Невстигну я сховатись,
і незможу відізватись.
Страшно буде в темноті,
і сидітиму я в німоті.
І чекатиму я знову ранку,
шлях продовжу на світанку.
І буду я іти невтомно,
щасття де?-питатиму я скромно.
Питатиму у ліса й неба,
чи незнають де?що мені так треба.
Спитаю я у річки й поля,
де живе моя,та доля?
Де живе та радість моя?
Може знадобиться там і зброя?
Чи доведеться битися за неї?
Можливо стати з кимось на дуелі?
За щасття й долю буду битись!
хватає сили,щоб відбитись.
Відбитись від жорстокості та болю,
недам я душу у неволю!
І хай я шлях той поки що незнайду,
у мене є мета,і я до неї йду.
А як відшукаю я той вірний путь,
Незійду з нього я,і хай вже катують там та б'ють...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2014
[i]Память...як дивовижно що ти є,
ти літописець,що думки всі викарбовує.
На сердці залишаєш почерк свій,
я на одинці відчуваю подих твій.
Твою присутність відчутно зразу,
все нагадуєш ти,як по заказу.
Ті літні вечори,на лавочці у парку,
той дотик красоти,той поцілунок...що аж жарко.
Нагадуєш ту вроду,той ніжний погляд,та ті очі,
в які дививбись я щодня,й щоночі.
Той дотик,що в житті надію дав,
все!все!і ту любов,я все згадав!
Я памятаю янгольське обличчя,та ту косу,
щодня я згадую тебе,мою чорноволосу.
Твої обійми теплі й сильні до нестями,
тоді здавалось ніби ми обмінювались сердцями.
Як добре всетаки що память є,
відносить мене в ті дні де ти ще в мене є.
Нажаль це все,що допомагає мені жити,
бо сердце лишилось в тебе,а мені доводиться тужити...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
[i]Один...ще один,а от дивись і ще один!...
минають дні,летять як дим.
Один за одним пролітають,
на шляху роки наші змітають.
Змели дитинство одним змахом,
і юність полетіла птахом...
А вони летять,летять так сполохливо,
ті дні,прожиті так бурхливо.
Бурхливо?чи може жалісно та полохливо...
від чого ж жахався? та мабуть нещастило.
А хоча...чому ж,інколи і підфортило,
бувало,що життя і радості дарило.
Як дикі коні дні втікають,
та все копитом по душі,черкають.
Коли дарма прожиті,то спотикнуться,
а як ні то навіть і не обернуться.
Шкода ці дні руками неспіймаєш,
а радісні,подумки лиш пригадаєш...
Та хай летять ці дні бурхливо й вдалечінь,
Зате минулого за ними тягнеться велична тінь.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
[i]Одне на думці завжди - доля,
а що це?Воля чи неволя?
Це ясність та свобода почуттів?
Ні це безлад!Та свобода похотів...
Я завжди в надії що доля усміхнеться,
Та вона лише від вигляду мого жахнеться.
Із острахом дивиться на мене,
І думать:"Сину,тобі вже не до мене!".
Ти втратив те що я тобі дарила,
й життя тобі,не я згубила.
Ти сам щасття відштовхнув,
й надію в погреб ти замкнув!
Від дару мого ти зрікнувся,
та після цього ти замкнувся.
Почуття всі в вирій полетіли,
і десь на хмарці там осіли...
Допоки ти вже схаменувся,
дар мій від тебе відвернувся.
Заплутався ти в почуттях своїх,
і непомітив як став рабом ти їх.
З головою до них ти поринув,
й непомітив,як все інше відкинув.
Непомічаєш ти ні щасття,ні горя,
а все чекаєш,що вернеться,вона...та доля.
Та марно чекаєш щасття свого,
неповернеться воно,до сердця твого.
Доведеться із біллю життя доживати,
й сльозами помилку свою запивати...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
[i]Життя іде...а що там на кінці?-прірва...
вона чекає нас,безжальна стерва!
Вона чекає наші чисті душі,
та стоїм на краю,ми все непорушні...
І з миті в мить все промовляєм,
Невже сюди?і голову схиляєм.
Схиляєм голову з молитвою на вустах,
прости нас Боже,і забери цей страх!
Забери,прости гріхи що скоїв до сьогодня,
адже ж там!...Боже там безодня!
Прости нас і збережи від тої ями,
невже неможу все спокутать я словами?
Слова ж це звісно не причина,
але ж із ними я докажу що я людна!
Я жив,старався,як людина,
ну да прожив життя я як скотина!
Принижував людей і ставив себе я више неба!
Ласки! от чого душі моїй лише було треба.
А в душі щодня вирій та хуртовина,
ну яка ж з мене могла вирости людина?
Людина сповнена ненависті та болю,
що рветься до пітьми!...і нема їй там покою.
Людина що в душі своїй життя шукає,
а лише кволе тіло у відзеркалю десь блукає.
Прости мені!нехочу я до прірви,
бо вмить темнюща сила все обірве.
Й згадати буде нікому,та ніщо!
Хоч й всерівно,кому?... і всерівно навіщо...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
[i]І знову аркуш чистий беру я до рук,
бо в душі вже чується той звук.
Та пісня,та мелодія там грає,
Яка в житті завжди нас надихає.
Надихає на написання віршів,
ти висказання чарвінх тих слів.
Слова кохання,мрії всі й бажання,
мелодія ця душі нашій лікування.
Вона ніби цілющий еліксир,
в житті вона як поводир.
Завжди правильний напрямок вибирає,
і все найкраще для нас лиш обирає.
Дає надію,жить допомагає,
від нас лиш впевненості вимагає.
Вона лунає,та щось тихенько промовляє,
на вірний шлях нас благословляє.
Звучи сильніше,музика моєї душі!
Хай наповняться радістю,життя моєго аркуші.
З тобою всі незгоди я переборю,
життя в казку,хоч на мить та перетворю!
Моя мелодія,моя ти чарівниця,
в моїй душі ти біла лебедиця.
Як добре що інколи ти радуєш мене,
душа чекатиме завжди на те звучання...неземне...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
[i]В голові щось дурне робиться сьогодні,
чогось думки мене тривожать неприродні.
В душі побачив я перлину випадково,
і там вона живе...хоч і загадково...
Як той підсніжник з снігу проростає,
так та перлина мене оберігає.
Сховалась там вона,глубоко в сердці,
та лікує прокляті ті рубці....
Рубці та рани! Це от наша нагорода?
за наші страждання,така от насолода?!
Пробачте люди,але ж то я старався,
без рубців прожити,життя я намагався!...
Ти моя підтримка та моя сила,безперечно,
зі мною як завжди перлино ти доречно.
Рубці...з тобою непроблема,
а де все щасття?бо це все теорема!!
В житті я навчен лиш одних манер,
"живи щасливо,до поки непомер"...
Я не "зомбі" , а я людина,
і хочу возвишати ту перлину!
Ти перлино памятай мої слова турботи,
для твоєї чистої душі,нема такої ноти!
Та нота із небес, і то лише до тебе
ти перлино лише за нас...і ми за тебе!!![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
[i]Навіщо існує наша тінь?
Така собі нагадка наших всіх падінь?
Щодня вона нас спокушає,
згадати те що так забуть бажаєм.
Щодня цей темний образ позаду тебе,
він все памятає,та щось шепоче там про себе.
Навіть якщо ти забув,то вона все знає,
ти лише спитай, і вона все нагадає.
Ті дні яких нібито і небуло,
ти лише звернись,вона скаже,що неминуло.
Та біль,розчарування,що дали тобі покій,
Вона поверне вмить,і нагадає що ти,одинокий.
Вона знає всі твої прекрасні дні,
та чогось нагадує лише сумні...
Їй всерівно чи хочеш ти їх пам’ятати,
в грязь ніби хоче вона тебе втоптати!
Що ж ти тягнешся за мною тінь?!
відчепись,невже тобі мало моїх сумлінь?
На сердцю важко і без твоєї допомоги,
згинь з шляху! геть з дороги!
Місце твоє позаду,там і залишайся!
нехочу згадувать нічого я...ти неображайся...
Хай темна ніч поглине всі думки разом з тобою,
і хай забере,десь...кудись...в далечінь,з собою...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
[i]У сутінках тихо сонце сховалось,
невпевнено вийшов місяць здавалось.
Чи тому це,бо він ще непроснувся?
жалісно чогось на зірки він озернувся.
"Діти мої,лихо з вами!
Що ж ці люди роблять з вами?
Своїми мріями вас геть погубили,
я вже й забув коли ви мерехтіли!"-
жалісно до зірок він промовляв,
і невтомно сльози свої витирав.
З білю на дітей своїх дивився,
та тихенько над ними він схилився...
"Тату,тату ти не плач,
на людей не гнівайся,а пробач.
Вони невиноваті,що так важко жити,
і в надії почали від нас вони просити.
Хтось просить матері сто літ прожити,
а хтось кохання та когось любити.
У когось діти хворі,та здоровя просить,
А в когось діточок нема,та від нас їх просить.
Комусь потрібні гроші й влада,
та тих неслухаєм ми ,бо то нахаба!
А кому на буханку хліба невистача,
тому від себе зичем ми гроша.
Сторицею це батьку нам обернеться,
адже людина після знов до неба звернеться.
З молитвою шани та подяки до Бога,
а ми його небесна допомога.
Ми ті кого люди побачать,
до кого щоночі поплачуть.
Ті хто нічого нікому нерозкажуть,
і ніколи в допомозі невідкажуть."-
ось так зірки місяць заспокоїли,
і свою втому вони обгрунтували.
На службі вони,і така в них праця,
З Богом для людей,от така от співпраця.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
[i]Страх...як вашко його зрозуміти,
щодня живе він у кожному з нас.
Незрозумілі почуття він хоче у нас розігріти,
і як легко забирає він життевий наш час.
Страх...ми боремось з ним щохвилини,
і невтомно пробуємо його подолати.
Заблукали вже ми до темної його долини,
та ніяк нам темного коня неосідлати.
Страх...війна,що триває вже віки,
безжальне кровопролиття думок та почуттів.
Сердце тягне до любовної ріки,
А розум невідривається від чистих берегів.
Страх...розриває нас на дві частини,
і в середині бореться добро і зло.
Ангел,що допомагає виплутатись з цієї павутини,
та демон,що над душею розправив темнеє своє крило.
Страх...ми слуги його та раби,
моторошний володар наших почуттів.
І ніколи незакінчаться невтомні наші спроби,
ми вирвемось від нього,та жорстоких його кнутів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
[i]Промінь сонця засвітив,
теплом своїм всіх він розбудив.
Проснулася земля зі сплячки,
забігали лісні струмочки.
Соловейко пісню заспівав,
горобчик щось защебетав.
З берлоги вилізла ведмежа мати,
діток промінням стала умивати.
Зайчення пробігло сполохливо,
на дереві білка пострибує грайливо.
Вовк за здобиччу женеться,
ну а лис хитренько все дождеться.
Дерева листочки почали пускати,
а на землі травинки проростати.
Життя закипіло навколо!
Весна скоро прийде казкова![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468523
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2013
[i]Із острахом дивлюсь я на темнеє небо,
там думки чиїсь безупинно блукають.
Господарів своїх там шукають...але ж бо,
тільки невдачі у тій пітьмі їх спіткають.
Я дивлюсь в ті похмурі чорнії тучі,
і крім жалю й печалі нічого небачу.
Звідусіль вони стягуються,як гади повзучі,
Страх та долю несуть нам "собачу".
Ця ніч,ця темрява що на небі застила,
то наша біль,наше життя та сльози.
То чорна жорстокість крилом нас накрила,
блискавки та дощ в душі,і це вже не погрози.
І вітер щосили до неба то кричить,то шепоче,
від сердця хоче він слово донести.
Мовляв воно живе,і теж битись хоче...
та ніяк неможе тій ночі нічого довести.
Зорі починають виблискувати,десь-десь в далині,
в надії на те що багато їх,і разом силу мають.
Та чорною хвилею безтурботності накрила їх ніч в глибині,
не даси їм і хвилинки щасття,все..вже вони несяють.
Хоч хтось!цій королівні пітьми,цій ночі безстрашній докаже,
що людство у пошуках,добра того промінчика любові.
І яка б вона там сильна небула,настане ж ранок,і їй ще все покаже,
і зникне страх,та впаде та чорная завіса смутку,журби та болі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
[i]Як добре коли навколо тишина,
вона всьому старійшина.
Яка спокуслива вона й бажана,
хоч і розумію,що безжальна й крижана.
Як добре коли навколо тихо,
нема думок,немає лиха...
Ніби розум мій паде у сплячку,
а душа лине до вишневого садочку.
А в тім саду весна гуляє,
своїм теплом сад той оживляє.
Бурхлива синя річка там протікала,
і чудесною силою все там підживляла.
Та було б так чудесно і на далі у саду,
як би з собою непривіг хтось зраду ту.
Те підле низьке і безжальне почуття,
Це як буря,шторм,а може й гірше...і нема вже вороття.
Накликала вона на сад цей темряву та холод,
холодний дощ,безжальний вітер,грязь та голод.
За щитані секунди,зруйнувала все,що гріло душу,
А на місці чарівної річки,залишила лиш сушу...
...як добре коли навколо тишина,
вона всьому старійшина...
Та навіть над нею знайдеться сила,та...
Яка душі послужить замість безжального ката...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
[i]Дотик рук твоїх стареньких,лікує любовю душу мені.
незнаю як тобі сказати,але "мамо",вони порівняно весні!
Як весна своїми красками про тепло нас сповіщає,
так ти своїм дотиком любов до сердця посилаєш.
Одним лиш поглядом,як відкриту книшку ти мене читаєш,
і все шо від людей я так старанно приховую,ти все помічаєш.
Одним лиш словом можеш впевненості мені надати,
А порадою,з безвихіддя дорогу показати.
Я памятаю як ще в дитинстві ти мене оберігала,
і кожну вільну хвилинку ти мені присвячувала.
Як зранку поцілунком мене пробуджала,
А як лягав спати,ти до себе притуляла.
Коли вже виріс і перший раз я покохав,
ти лише просила,щоб про тебе я незабував.
Та сліпе кохання очі мої затьмарило,
і як густим туманом,прохання твоє захмарило.
Як в мене на мою думку життя розквітало,
в тебе від болю сердце кричало.
Ти раділа за мене,за моє щасття,
але сумувала через моє забуття.
Матусю моя милинька,рідна,ніжна і єдина,
ти промінь сонця в моєму житті,найдорожча ти людина.
Щодня молитва лине із вуст твоїх на небо,
за нас ти просиш Бога,не за себе.
Пробач мені рідненька,за помилки та за байдужість,
то все життя,то молодість та дурість.
Твоя любов зажвди моє сердце оберігає,
твоє слово на життєвому шляху мене остерігає...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
[i]Я памятаю день коли почув твій перший плач,
він був дзвінкий та голосніший мабуть за приймач!)
Ти була маленька й крихітна як кошеня,
Хоч для мене ти така залишилась і до сьогодня.
Я памятаю ті безссоні ночі які з тобою проводив,
як на руках з тобою по хаті тими ночами я бродив.
Як ніжно на вушко колискову тобі я тихенько співав,
та рученятка маленькі постійно цілував.
І незабутній день той,коли зробила перший крок,
здавалося що ніби ти прямуєш до зірок!
Стільки радості та щасття ,які тоді ти відчула
І ще шось там своє від радості белькотнула.
Твої перші звуки,слова ті ледь-ледь зрозумілі,
я памятаю і тепер,коли вони вже сповна чіткі та вмілі.
В памяті назавжди закарбуються ці чудесні дні та ночі,
і як виростеш ти,для мене в житті вони залишаться найдорожчі.
Донечко моя ніжна,мила та вродлива
Я так тебе люблю!Ти моя життева сила
Без тебе непрожити мені,ні дня,ні ночі,
Ти саме дороге що в мене є,моя ти доцю.
Доцю,донечко,дитино...
Тато тут...моя перлино...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
[b][i]Народе мій!Українці! Нація! Ми сила!
Нас незруйнує жодна політична протисила!
Ми маєм дух,та маєм віру
Разом збережемо ми країну!
Досить було з нас знущань,та топтання нас у грязь щодуху
Геть цю владу!Досить з них,дивіться вже наїли яке брюхо!
Ні корупції та взяткам,досить з нас вже цих знущань!
Геть бандитів,геть такі порядки,достойні вони тільки покарань.
Ми прагнем волі,прагнемо життя без болю,
І ми добємся...добємся бажаного спокою.
В душі є віра,а в думці впевненість у нас,
І та стабільність,той спокій на крок знаходиться від нас.
Головне щоб стали ми в одні ряди,щоб прагнули одної мрії,
Як і студент з нами прагне здійснення мети,так і чиновник хай зробить вклад для здійснення цієї мрії.
Адже ми українці,якщо ми разом,нас нездолати!
А на владу цю,і на порядки їхні нам,вибачте,начхати![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
[b][i]Той погляд гострий наче лезо,
пронизливо дивиться у душу мені.
Той погляд що дивиться на життя тверезо,
Щовечора бачу у кожному я сні.
Ті очі зелені,гарненькі,
завжди теплом світяться вони.
А думки в них дорослі,тихенькі,
Нетримай в собі,для мене їх ти відчини.
Поділись тим смутком й печалю мені,
адже я той хто завжди допоможе.
Нетримай ту біль,залиш ті спогади увісні,
Твоє сердце сильне,воно все переможе.
Твій погляд побачив змучену мою душу,
побачив тріщини на сердці,які розколюють його.
Словами клятву я ніколи ненарушу,
неможу я сказати,від чого рушать стіни сердця мойого...
Той погляд ніжний та єдиний,
в холодні зимні ночі зігріває він мене.
І всетаки я мабуть недостойний,
Милуватись поглядом тим,та обличча те...улюблене...[/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
[i][b]Настала ніч...і зорі засвітили,
і знов думки десь в небокрай вже полетіли.
і знов у мріях,ніжність ласка та любов
і дотик той...і знов по венах кипить кров!
Той погляд що сердце заставляє битись,
Ті почуття.і в душі аж полум'я вже розгорілось.
Прекрасне відчуття безтурботності й покою,
І тільки ти!І головне ти поруч,ти зімною!
Що це? О ні це сонце сон чудесний мій промінням перервало
І знову ранок,я прокинувся...і тебе нестало...
нестерпно чекатиму коли на небі зорі знов замерехтять,
Коли з наступанням ночі у мріях зможу знову тебе я обійнять...[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
[b][i]Набридло...Коли думки сповненні емоцій,
А зранку ти прокидаєшся в жалюгідному оточенні...
В оточенні подертої душі,смутку та печалі
В оточенні негативу,безладу у голові,сумнівів...а що далі?!!!
Набридло...Коли від життя,хорошого ти й нечикаєш,
А в замін ще більше болі й розчарувань ти получаєш...
Ще більше ядовитих стріл пронизуючих сердце боляче й без жалю,
Ще більше крижаних людей,без почуттів та посмішок,а сердця їх зовсім...ні не тають!...
Набридло...щодня до всіх із посмішкою говорити,що:"Добре все!от так би й надалі!"
А в самого вовки душу вже роздерли на шматочки,й рвуть щодня,ще й далі!!!...
Вовки-це,спогади,розчарування,це люди ті що мрію зруйнували,
Вовки-це, гордість,зло та зневажання що затаілося в середині...чи на довго?А хто знає...
Набридло...Все,досить!! емоції?? Ні нема їх вже,все я їх відключаю!!
А як навколо?Хто і де,з ким і навіщо??та мені вже всерівно,я незважаю!...
Всерівно, чи світить сонце чи йде дощ,чи зігріте сердце якоюсь там любовю,
Всерівно,чи вовки послідній шмат душі доїли.та хай подавляться вони кров'ю!!!
Набридло...щодня листати книгу спогадів,і те що зараз є з тобою...
А хай горить ця книга полумям!Безжальним полумям безтурботності й покою!!!
Полумям вічності й надії,незгасаючи ні від дощу,ні від негативного настрою,
Полумям вічних почуттів,цілющих думок,та доленосних вчинків...і голос,що каже:"...я з тобою"...[/i]
[i][i][/i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
[i][b]Розбите сердце,душевна пустота...
І в голові все звалилося до купи.
Здавалося,що всі ці відчуття,
Це доля...змиритися...і жити?...
Як так можна жити?!!!без радості та болю,
Невідчувати щасття та покою!
Одна лиш пустота.і повна безтурботність
І нецікавить навіть це життя,і є лише душевна бідність...
Нехватка кисню?Чи може це нехватка почуттів?...
А може просто вигадав все я?? А може я "здурів"?....
Від цього безладу,від дивних цих незрозумілих всіх думок,
я просто сліпну,і небачу те...що дає мені,Бог.
Все те що я давно так у стосунках всіх шукав,
одним лиш словом я це зруйнував!
Тепер я вірю в ті слова,
Що лиш тоді ми помічаєм щасття,коли його уже нема..[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Життя...на перший погляд звичне слово,
у кожного із нас,багато порівнянь до нього.
Темним диким лісом бачу я життя навколо
А ти вовчиця в нім,одинока...загадкова...
Твій дикий,гострий погляд,сердце ріже аж до болю!
а ніжність дотику твого...душі дає небесного покою.
Одне твоє лиш слово зітре з шляху,все і всіх навколо!
А як твій милозвучний сміх лунає,все навпаки цвіте!! і все казково!
Ти небезпечна й грізна,ти горда й сильна,ти опора.
Але ж в душі ти миленька й тендітна,любовю зповнена...для кого??
Ти як Інь та Янь,ти як чорне й біле,ти протилежність...
Ти як янгол з темною накидкою,який прямує...куди??..в безкінечність...
Я вірю що є світла вершина,в темнім лісі цім,сповненим печалі,
І та одинока,молода вовчиця,знайде місце на ній,і не сама,а біля зграї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013