| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Холодне повітря з присмаком диму обпікає мені нутрощі. Десь далеко підіймаються чорні клуби диму. Треба іти, іти, іти! А ноги не рухаються. Страх розливається по моїм жилам. От, маленька сучка! Там вони продають дияволові душу, а ти боїшся віднести скромний пакуночок ліків. Що зі мною сталося? Кожного дня проходжу крізь кордон беркуту, бо ж навчаюся в центрі міста, і мене розриває від гніву: так злісно реагую на їхні похітливі погляди. А тепер у серці щось щемить і так підступно підкрадається - страх.
Довго намагалася додзвонитися до батька. Прийшов. Розбита брова, чорний одяг і замотана в якесь дрантя рука. Сумно обміряв мене поглядом і кинув хриплим голосом:"Дай бинт." Зняв дрантя... По моєму обличчі тоненькою цівкою щось гаряче: не має, двох пальців не має...
Мій кремезний, але скромний герой підійшов і поцілував мені лоба. "Ех, жіноча порода. Там вже п'ятьох застрелили, ну й мені трохи перепало". Потім сів, схилив голову на руки ... і заплакав. Світ збожеволів! Українські матері виють, як вовчиці, Київ перетворився на пожарище і мій батько, дебелий азербайджанець, очевидець війни в Карабасі, плаче. Але це таки мій батько! Через хвилину опам'ятався, умився холодною водою, змішаною з власною кров'ю, забрав з дому аптечку і знову повернув дверну ручку. "Куди ти?" - здригнулася я. - "Піду до хлопців. Щось мені ссе під серцем... Якось тривожно". Пішов ... у темряву. Пішов продати дияволові душу ... якнайдорожче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480383
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Надворі грізно віє хурга,
Та у душі моїй весна,
Адже я бачу свого друга
У відображенні вікна.
В кімнаті безлад - все як завжди.
Зате він творчий - то й нехай,
Бо чашка запашної кави
Утворить тут маленький рай
Солодкий сон стуляє вії,
І млость бринить у вишині,
Та раптом будить відзвук мрії -
То вітер грає на струні.
І тепло так в зимовий вечір,
Коли сидиш серед близьких,
І настрій створюють три речі -
То кава, ковдра і книжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
Моя мечеть порожня. Голі стіни.
Останній мулла вже пішов давно.
Мені так холодно і ніяково нині,
І байдуже. Весь світ - німе кіно.
Дивлюся на людей, а бачу тіні,
Безликі, сірі і пусті.
Аллаху, сили дай і віри
Не збитися зі шляху у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013