| Сторінки (2/163): | « | 1 2 | » |
Він був поетом, але писав у прозі,
Де вірш втрачає ритм, форму, риму,
Де все без меж, життя в тяжкій дорозі.
Він у поезії був нещасно вільним.
Його конали біль, переживання,
І що не вірш - нова трагічна драма.
Він вже давно безвірив у кохання,
Лише вірші - на долю всю програма.
Він так хотів римовано писати,
Та всі уміння увінчались цвіллю.
Ось так йому приходилось страждати,
Бо в його чорному житті всі вірші білі.
Його талант навколо не сприймали,
Усе життя понівечений хист.
Печаль і смуток ранили, вбивали.
У віршах плакав самотній верлібрист.
Він був поетом, але писав у прозі,
Та у поезії був нещасно вільним.
Та раптом стрітив кохання у дорозі,
Він підкорив найбільше щастя - риму.
17.03.2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Дотиком ніжним торкає весна,
Пальцями сонця по клавішах неба,
Вітер гойдає застуджені верби.
З чаші тюльпану пригублю вина.
Дивні, тремтливі такі відчуття.
Знову у небі журавлик курличе.
Нова весна на прогулянку кличе,
Та що затягнеться в ціле життя.
Пезликом світла усюди мазну,
Десь в глибині заховавши всі болі.
То ж набирайся терпіннячка, доле:
Я зустрічаю тридцяту весну...
05.03.2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Ех, молодість моя, мій сизокрилий птах,
Злетить, то упаде, польоти не чіткі,
І десь літає знов душа не в небесах,
Полишив моє серце і тіло в самоті.
Іще один листок зірву з календаря,
Вдихнувши сигарет чужих гіркавий дим.
Химери нових днів сміються іздаля,
І подих самоти, немов із неба грім.
Ех, доленька моя, не пісня солов'я,
І завтрішня весна пробила на сльозу.
Летить у нікуди вся молодість моя,
Мої всі почуття навмисне роздягнув.
А небо лиш мовчить і кліпає очима,
Але в свої обійми не скоро ще візьме.
І три десятки літ лишились за плечима.
Навіщо ти життя тримаєш ще мене?..
28. 02. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Не вбивайте свою любов,
Коли скрізь негатив на часі.
Культивуйте в собі добро -
Це єдиний лиш крок до щастя,
Нам так мало у світі треба,
І багато таки водночас.
Скільки світла дарує небо,
Але хто того сяйва хоче...
Не темніть свою душу злом:
Каламуть не очистить воду.
Не вбивайте палку любов,
Коли поряд кохання ходить.
Бережіть свого серця дім.
Є для щастя завжди нагода.
Бо любов, що дана усім,
Це найвища для нас нагорода.
28. 02. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Літо лащиться котиком об долоньки твої,
І русявим волоссям ніжно грається сонечко.
Ти найбільша любов на цій велич-землі,
Моя рідна, кохана, малесенька донечка.
Розквітають у небі із хмаринок квітки,
І веселка нам двом прокладає свій шлях.
Ти найвища любов, що влилась у струмки
Всіх моїх почуттів, і віршів на вустах.
Босоногі сліди, і усмішки очей
Гріють серце моє, заспокоюють душу.
Я готовий не спати і мільйони ночей,
Щоб ніхто твого сну із казок не порушив.
Літо лащиться вітрем, дощем, небокраєм,
І тримає за руку, щоб у бік не піти.
Але правди одної воно й досі не знає:
Що в моєму житті найдорожча лиш ти.
20. 07. 2018
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Слова намудрені життям тепер мовчать,
Колише вітер крижаний холодний січень.
І заморозилась в зимі туга печаль
Твоїм коханням дуже ніжним й таємничим.
Так зашарілись у любові почуття,
І засміялись вочевидь зигзагам долі.
В твоїм обличчі зацвіло моє життя.
Я волевиявив себе в твоїй неволі.
Думки ескізять в голові шляхи нові.
Рука в руці, і губи туляться до губ.
І зруйнувавши всі шаблони на землі,
Згубили разом усі відстані розлук.
Слова замовчані життям таки мовчать,
Та дні з тобою так солодкі аж медові.
На серці ставимо кохання як печать,
Заговоривши разом мовою любові.
04. 01. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Як верлібр - то значить вільний,
Якщо вільний - то значить птах,
Але знову пишу у римі,
І як завше в простих словах.
Як багато - то знову вибір,
Якщо вибір - то знову біль.
Який дивний у долі витвір:
Не життя а постійний бій.
Як зима - то ідуть сніги,
Як сніги - то мороз по шкірі.
І посеред землі-краси,
Ми не люди а дикі звірі.
Як війна - то авжеш не мир,
Якщо мир - все одно війна.
Ми в собі проростили жир
Лихоліття з самого дна.
Якщо холод - нема тепла,
І у душах не квітне цвіт.
Вивільняймо себе від зла,
Щоби наш врятувати світ!
13. 01. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Стану твоєю весною,
Жовтим тюльпаном травневим,
Світлом щасливої долі,
Снігом розквітів вишневих.
Буду промінчиком сонця
Кожного ранку будити.
Класти в маленькі долоньки
Нами не зірвані квіти.
Буду завжди обіймати
Вітрем усіх твоїх мрій.
Ти моя, доне, як свято,
Радість в дорозі моїй.
Тебе захищу від біди,
Усі негаразди прибравши.
Я буду весною завжди,
Назавжди з тобою, назавжди!
14. 02. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
Майже весна. В небі сонячне коло
Промені-сяйва свої розливає.
Гарно навколо, словам світанково,
Серцем співаю, душею кохаю.
Майже весна. В ноги сонячні роси,
Дзвони церковні у далеч дзвенять.
Таїнство неба, всі думи про тебе,
Квіти-птахи у гіллі щебетять.
Майже весна. Вітер дихає в спину,
Потайки пролісок лізе з землі.
Березень добрий і лагідний лине,
Лиш на добро дав надії мені.
Майже весна. Майже тепло надворі.
Радуюсь щастю своєму сповна.
Ти лиш одна із найкращих історій.
Ти найпрекрасніша в світі весна!
18. 02. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
Просочився білий ранок
Крізь нічну таємну тишу,
І закоханий світанок
Обернувся білим віршем.
Трохи рими, трохи змісту.
На вустах думки мовчать.
Ще пограю в особисте,
Потривоживши печаль...
Кришталевою росою
Втому вицвілу умию.
І моя душа з тобою
Розвітатиме у мрії.
Гіацинтовим суцвіттям
Запахтить палке зізнання:
Ти моя ранкова квітка
З ніжним іменем - кохання!
18. 04. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
Снова мечты все гонимые ветром,
Мысли мои замело снегопадом.
Что ж ты сбежала, неверная Вера?
Ты ж обещала со мною быть рядом.
Где-же торопишься снова, Надежда?
Кинув молчание вслед и вдогонку.
Вновь покидая меня, как и прежде.
Плачет душа моя малым ребенком.
Что же, Любовь, как всегда подвела,
Ни на секунду ко мне не касаясь?
Счастье мое ты опять увела,
Тихо, лукаво в себе улыбаясь.
Снова судьба принахмурила бровь,
Мне угрожая дождями и громом.
Вот они: Вера, Надежда, Любовь.
Сущность их мне до сих пор не знакома!
15. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785449
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.04.2018
Дні летять шалені, їм не зупинитись,
І роки собі непомітно йдуть,
Вгору і донизу, гойдалки дитинства
Мов в чарівну казку донечку несуть.
Босі ноженятка, дуже ніжні кроки,
Стиснута долонька в татковій руці,
Лащиться весна, наче ненароком,
Розкидає квітів милих камінці.
А в очах блакитних загубилось небо,
Радо зустрічає ще незнаний світ.
Десь у далині зачекався серпень,
Трішечки прибавить невгамовних літ.
Жваві ці польоти, сміх лунає щирий,
Знову пробиває татка на сльозу.
Тихо усміхаюсь, радісний, щасливий,
Що в собі любов батьківську несу.
Дні летять птахами, їм не зупинитись,
У собі сховавши всю життєву суть.
Вгору і донизу, гойдалки дитинства
Ще немало щастя доні принесуть...
25. 03. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697846
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2016
Я буду ангелом твоїм
Світліше неба,
Єдиним, рідним на землі,
Лише для тебе.
Я стану сонцем з висоти,
Тебе зігрію,
Ти будеш квіткою цвісти,
Здійсненна мріє.
Я буду завжди берегти
Тебе від бід,
Бо найдорожча в мене ти
На цілий світ.
І хай клекочуть журавлі
В душі тривогу,
Та ти найвище на землі,
Ти дана Богом.
У світі черствому і злім,
Любов не зроню.
Я буду ангелом твоїм,
Рідненька доню.
13. 11. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697845
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2016
Пробач мене, осінь, що я покохав не тебе,
До тебе мої почуття, як завжди полохливі,
Мене не з тобою життя воєдино веде,
І я не з тобою, миленька, сьогодні щасливий.
Не треба пускати на очі вечірні дощі,
І сипати золото-листя до втомлених ніг,
Пробач, не з тобою так солодко й вільно в душі,
І що не з тобою у мене любовний нічліг.
Не треба мені твого золота, срібла і бронзи,
Бо щастя моє не кодоване в цінних металах,
І я не з тобою стаю у взаємності воду,
Щоб в ній освятити своє неймовірне кохання.
Гаси своє полум'я жовто-червоних жоржин,
Пускай норовливі дощі, не боюся нічого.
У цьому зрадливому світі я вже не один,
Я маю кохання, доньку і всесильного Бога.
Не сій своє листя на мене з якоюсь метою,
До тебе мої почуття назавжди обнулились,
Безмежно взаємний в коханні, але не з тобою,
І вперше в своєму житті неймовірно щасливий.
12. 10. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Вирву сторінки пожовклих буднів,
І скошу похмурості траву,
Викреслю думки печаллю блудні,
Ними я вже більше не живу.
Розфарбую дні всі веселково,
У душі моїй цвітуть сади,
Все в цьому житті не випадково.
Я лишаю світлості сліди.
Годі вже трагічностей і втоми,
У мені тече багато сил,
Я сьогодні щирістю свідомий
У полоні рими і чорнил.
Смутку розгорну каміння груддя,
Всім відкрию власні почуття.
Вирву сторінки похмурих буднів.
Бог дарує щастя для життя...
15. 10. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Уроки жизни, увы, порой жестоки,
И так тонка души ранимой нить,
Тебе, мой друг, я знаю, одиноко,
И трудно в этом что-то изменить.
Ты знаешь боль - она невыносима,
Твои надежды спрятаны в мечты,
И целый мир внутри необъяснимый,
Где расцветают из стихов цветы.
В тебе немало тоже есть извилин,
Да среди нас давно святых, уж нет,
Но верю я, что в внутренней квартире
Твоей души, пробьеться счастья свет.
Ты в этой жизни большего достоин,
Настанет время добрых перемен,
И все, чем ты был так обеспокоен
Направиться в бесповоротный плен.
Тебе, мой друг, я только пожелаю
Быть чуточку смелее и сильнее.
Ты будешь счастлив, я это точно знаю,
Лишь главное любить и просто верить...
07. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695696
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.10.2016
Ці руки пахнуть втомою і працею,
Ці мозолі - мов вицвілі роки,
Ці зморшки на лиці - мов цвіт акації
Додолу опускає пелюстки.
Ця яблуня в дворі стара-стара,
Потріскана кора, та трохи родить,
І яблука у зморених руках
Не відають про болі у суглобах.
Червонобокі, медом на губах,
Колись ті губи маками цвіли,
І загубилась молодість в роках,
А ноги у старечість занесли.
Опустять руки яблука додолу,
А можуть пригостити й дітвору,
Ледь рухаються м'язи, тіло кволе,
Зайшла бабуся в пору снігову.
Оце лише цю старість переждати,
Десь в думці прокрадеться тихо страх...
Та я життя все буду пам'ятати,
Ті яблука в бабусиних роках.
05. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2016
Україна не ділиться на два,
Схід і Захід ділять всі невміло,
Рідна мова – всьому голова,
А народ – одне-єдине ціле.
Україно, всі права відстій,
Рідна земле, множ свої здобутки,
Ще триває цей болючий бій,
Де на крові примножують прибутки.
Але скоро мир прийде до нас,
Вже війна за обрії заходить.
Україно, прокидатись час,
І єднатись Заходом і Сходом!
Хай вороже лютий завмира.
Українці, любі, всі єднайтесь!
Україна не ділиться на два,
Цю істину усі запам'ятайте!
09. 11. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628155
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2015
Статево дозрілі ранки
Щодобово ґвалтують людей,
О шостій, о сьомій збудивши,
Усі перервавши сни.
І знов недопалки на ґанку,
І кава для зміцнення нервів,
І брунькою день розпустившись,
Змахнув трудовими крильми.
І знову усе спочатку:
Постійні проблеми, турботи.
Життя – швидкоплинний біг,
Якщо не встигаєш – біжи.
Так мало в житті достатку,
Щодня ненависна робота:
Неначе у душу сніг,
А може уже й сніги.
А там за обідом вечір,
Як завжди надломані мрії,
Лише в чорно-білих тонах,
Оте все буденне плиття.
Так хочеться просто втечі
Туди, де ще є надії.
І тільки подумай, що так
Проходить усе життя.
28. 11. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2015
"У брошеных детей своя дорога..." Otto Dix
Не всім дано батьківського порогу,
Не в кожного є любляча сім'я.
У кинутих дітей своя дорога,
Та доля певним чином не своя.
Покинуті одразу йдуть у пекло,
Вони іще страждають при житті,
Для них яскраві фарби світу стерто,
Покинуті і вбиті у душі.
Вони завжди мовчать про сокровенне,
Та інколи їм хочеться колись
Цього життя колючого, мерзенного
Позбутися, без пам'яті зректись.
Таких життя лиш болями ґартує.
Але кому такий потрібен ґарт?
Покинутих ніколи не почують.
Один на всіх будинок - інтернат.
Вирують в ньому теж свої закони,
Нормальними виходять одиниці.
Покинуті одразу йдуть у Зону,
Де душі їх поранять наче птицю.
Покинуті нікому не потрібні,
Світ перед ними двері закриває,
І тільки одиниці, духом гідні,
Ці двері кам'яні таки ламають.
26. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015
***
Ще мить тому нас дощик хвилював,
А нині сонце світить в небесах,
І душно пар землі запарував.
Йдемо удвох, аж милість у очах,
У росах трави ніжні і тендітні,
І юне літо вишите, в квітках
До нас сміється ніжно і привітно.
Це час літати низько ластівкам,
І дощ вечірній зовсім не бентежить,
Ти просто, доню, одну правду знай,
Що цілий світ лиш тільки нам належить.
14. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626900
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2015
У світлі сонця і небес
Де править Господа рука,
Прекрасне чудо із чудес:
Тече малесенька ріка.
Лоскоче ніжно береги,
Такі ласкаві має хвилі.
Стрибай, пірнай, пливи, лови
У ній яскраві миті милі!
Шукай добро у тій воді,
Красу очима поїдай.
Чи є щось краще на землі?
Оце і є напевно рай.
Сховалась в зелені лісів,
Така жагуча і стрімка,
Пливе на стомленій землі
Моя улюблена ріка.
Чарує подив, манить зір,
Ковток надії і свободи,
Йдучи всьому на перекір
Тече під схилами природи.
Тебе вже не побачу може,
Ти так далека і близька,
Пливи і сяй усім на подив,
Мого життя стрімка ріка.
31. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2015
Тихо хмари пливуть кораблями,
І горить світле небо вогнем,
Жовте сонце, схололе з роками,
Ще нас радує сонячним днем.
Та бентежать тумани вже сині,
Золотава й холодна пора,
І дерева не в сукнях - бікіні,
Осінь всіх роздягла догола.
Нові дні і холодні, і скромні,
Відпускають у вирій ключі,
Все зелене уже не по моді,
У морозі трава уночі.
Ця пора і сира, і мінлива,
Щира осінь, ласкава, з усмішкою,
З нею я у одному щасливий:
Те, що зветься вона українською.
28. 10. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626634
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2015
Знову періщать зливи,
Крапель тремтливих вальс.
Гляньте, як я щасливий,
Думаю тільки про вас.
Що ж ви ховаєте погляд,
Наче не знані в любові?
А при такій погоді,
Зайві завжди парасолі.
Чом ви іще в мовчанні,
Зливам наперекір?
Наче оте кохання
Дикий і лютий звір.
Бачу, що вам не йметься,
Ваша душа на розрив...
Дощ стукотить у серце,
Наших взаємних злив.
29. 06. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Це війна, мій хлопчику, війна,
Протистояння злоби, лютих нравів,
Не скоро ще закінчиться вона
Між тими, хто боровся і хто зрадив.
Це сильний біль, і це жорстокий гнів,
Тут вже не дипломатії принади,
Лише атаки пострілів і слів
Між тими, хто боровся і хто зрадив.
Це війна, дитинонько, війна,
І вже давно на нас була засада,
Нерівний бій, тут Бог і Сатана,
Між тими, хто боровся і хто зрадив.
Розпечена земля, кривавий слід,
Народ вмирає, веселиться влада,
Палає у вогні розбитий Схід,
Між тими, хто боровся і хто зрадив.
Це війна, ріднесенький, війна,
І вже нікому тут нема пощади.
Коли ж проклята скінчиться вона
Між тими, хто боровся і хто зрадив?
04. 11. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2015
Є стяг у світі найдорожчий,
Що здавна в серці майорить,
Що барвами милує очі,
Що змушує нас далі жить.
Символізує він свободу,
Колосся й неба чистоту,
І правду вільного народу,
Його величність, доброту.
Повірте, іншого не треба,
Ми з ним долали біди, зміни.
Святий для мене і для тебе,
Наш рідний прапор України.
23. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601623
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2015
Рабом быть просто и легко:
Пустить всю жизнь свою по свету,
Царю молиться, пасть на дно,-
Тупей финала просто нету.
Другое дело - сильный дух.
Под флагом древним жёлто-синим
Переплывём и Днепр, и Буг,-
Как и тогда, нам всё по силам.
У наших силах і руках
Гіркуща правда і свобода,
Незламні, бо не на словах
Ми браття вільного народу.
Ніхто не зможе розламати
Цю єдність, віру і любов,
Ми не раби для супостата,
Бо українська тече кров.
Да, мы не скот, и знамя птицы
На подвиги нас всех возглавит,
История теряет лица,
Самый нечестный миром правит...
Пусть все сегодня против нас,-
Мы тем уверенней летаем,
И даже в самый трудный час
Врага мы волей побеждаем!
Хай ми завжди у боротьбі,
І недосяжний той політ,
Та правда вище на землі,
І їй вклонятиметься світ.
І не розділить нас війна,
Бо разом ми - одна родина,
І правда в нас також одна:
Свобода наша, Україна.
19.07.2015
Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2015
Цей день щасливий,
І нікому його не зламати,
Нові зустрічі, світлі вітання,
Усе до душі.
Я сьогодні сміливий,
Очі закрию на втрати,
Сцена, поезія, гарні бажання,
Творять дива мої щирі вірші.
13. 09. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2015
Я молюсь за тебе, сину, дні і ночі,
І у Бога лиш благаю допомоги:
Щоб вернувся неушкодженим, синочку,
Із далекої пекельної дороги.
Як, ріднесенький, тебе мені бракує,
Скільки сліз безперестану пролила,
Тільки віра мене зараз і рятує,
Лиху думку відкидаючи з чола.
Як же страшно, мабуть, сину воювати,
Відбирати в свого ворога життя.
Подивившися у очі свого ката,
Намагатись зупинить кроволиття.
Ти пішов, щоб рятувати Україну.
Тільки хто оцінить подвиги твої?
Я чекаю і люблю тебе, мій сину,
На оцій прекрасній згореній землі.
Я стерплю безсонні ночі, сірі дні,
І на скронях сивину, аби ти, сину,
Повернувся до батьківської землі
Врятувавши нашу рідну Україну.
05. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2015
Сонячним променем небо залите,
Сонця частинка палає в мені,
Пахощі трав придурманюють літо,
Тиша і гамір у ночі і дні.
Знов сповиває мене Україна
Із калинових ясних пелюшок,
Хоч ще дорослий, але ще дитина
По українській землі крок-у-крок.
Часто життя мене душить думками,
Вічні проблеми - то ноти сумні,
Тільки одну маю думку ласкаву:
Я в Україні, й вона у мені.
Тішуся мовою, пісню співаю,
Хай навіть голос таки не від Бога,
Я Україну люблю і кохаю,
В ній моя рідна батьківська дорога.
Ненька єдина, красива, безмежна,
А краєвиди такі чарівні,
Разом із нею і я незалежний.
Щастя - що є Україна в мені!
18. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2015
В мені бурхлить Кіліманджаро,
Вулкан нестримних почуттів,
Сердець закоханих радари
Творять дива з похмурих днів.
Взаємодія поцілунків,
Тіла гарячі, мов комети,
І космос ніжності стосунків,
Вулкан гримить на всю планету.
Кіліманджаро - дикий звір,
Та нас з тобою не злякає,
Бо доки разом ми, повір,
Він нас вовік не роз'єднає.
22. 05. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
Знаєш, важко дихати мені,
Бо біль ще не лишилася позаду,
І вже не будуть дні такі ясні,
Я сам себе давно безтямно зрадив.
Хотів таємно грати проти правил,
Але сьогодні знов таки програв.
Всі шанси я давно уже проґавив,
І всі ключі від раю не зібрав.
І все ж я більше пекла не боюсь,
Душа моя у ньому вже вирує,
А я лише в поезії молюсь,
Та тільки Бог у ній мене не чує.
Я зайвим в цьому світі народивсь,
Я кинутий, проклятий нанівець,
Я в муках наче в лаві розтворивсь,
Й до мене вже повільно йде кінець.
На світло й не лишилось сподівання,
І пеклом суд мене не розчарує.
І тільки в моїх муках і стражданнях
Мене лише поезія рятує..
22. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2015
***
Весь світ давно скорився Сатані,
І зникли навкруги всі ідеали,
Вершини осідлали лиш круті,
Але усе, як завжди, зі скандалом.
Усе тепер збудовано на крові,
І людство від розпути деградує,
Ніхто тепер не знається в любові,
Бо всіх людей бабло лише кришує.
Політика в'їдається у шкіру,
Брехню вже не вдається побороть.
І люди вже не люди - дикі звірі,
Їм душі не важливі, тільки плоть.
Модифікує час свої закони,
Шелене зло занадто прогресує,
І ні на що немає заборони,
Цей світ ніхто ніколи не врятує.
Весь світ давно скорився Сатані,
Усі вкусили яблуко пізнання,
Та ще не всі сказали Богу "ні",
На рай іще хтось має сподівання.
24. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2015
Її пологи видались важкими,
На мить якусь відкинуло з життя,
У муках провела оті години,
Щоб народити крихітне дитя.
Оте таке маленьке ніжне чудо.
Хіба буває вище щось на світі?
- Оце вже залетіло,- кажуть люди,-
Оте дівча, ще майже малолітнє.
Перерізає лікар пуповину,
І дихає дитя, нове життя.
Кого чекала, донечку чи сина?
На двох тепер одне серцебиття.
Позаду місяці поневірянь,
Вагітність - як біда, і батько втік,
Запліднилась - і жди тепер страждань,
Бо секс - лише хвилини милих втіх.
Мала, іще не тямить у житті,
Аборт зробити запропонували.
Та де дістати грошенята ті?
- Народжувати буду.- прошептала.
Замордував одразу токсикоз,
Тошнота і блювота в самий раз,
І страх немов легесенький гіпноз
Їй у думках паяв шалений джаз.
У п'ять дитя забилось в животі,
Турляло, завдавало трохи болю,
Невинне ще й не знає, що в житті
Воно неждане вилізе на волю.
А малолітній що до того діла,
Коли дорожче пиво й цигарки,
Й сама не зна від кого залетіла
В свої незрілі юні ще роки.
Дарма, що часто тягне на солоне,
І бігає вночі в ногах судома,
Одна з бідою в парі тихо стогне,
Бо так вбиває тяжка невідомість.
Перейми почались якраз тоді,
Коли ще перегар не вийшов з рота.
Пологи. Метушаться лікарі...
- У вас синочок!- щастя ні на йоту.
Оте дитя неждане і невинне
Несла з лікарні наче тяжку ношу.
-Навіщо мені здався?- каже сину,-
Не хочу я тебе, а хочу грошей.
Не встигла нагулятися іще,
У неї в голові лиш тільки вітер,
У голову безглузда дурь пече,
Її ніхто не вчив красиво жити.
Байдужа, і душа її нечиста
Планує вже позбутися маля,
Сміттєвий бак таке прекрасне місце
Туди кладе крикливе немовля.
Навколо ні душі, ніхто не бачив,
Тікала звідусіль і в нікуди,
Нехай оте крихке на повну плаче,
Вона тепер позбулася біди.
І неважливо, що жарке це літо
Оте дитя придушує у сни...
Бо діти у житті не завжди квіти,
Для когось це жалючі бур'яни.
08. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594348
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.07.2015
Світлій пам'яті Сергія Ткаченка
Красивий, усміхнений, сильний,
Без страху ти йшов на війну,
За мир, за життя України,
За віру у Бога одну.
Коханий дітьми і дружиною,
В святій материнській любові,
Ти вірив у кращу годиноньку,
Повставши великим Героєм.
Ти бачив війну не в кіно,
Ти землю свою захищав,
Вертався і знову ішов,
Безстрашно себе віддавав.
Та раптом ця звістка проклята:
Загинув Герой на війні.
Син, чоловік, друг і тато.
Лишилося горе рідні.
Сльозами його не залити,
І ліків від цього нема.
Хотілось так жити, любити...
Усе відібрала війна.
Прийми його, Боже, до раю,
Даруй йому вічність любов'ю.
Молімося і пам'ятаймо.
Ти з нами, Великий Герою!
13. 14. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.06.2015
В село до бабусі я їздив нечасто,
Та завжди гостинців міських привозив,
В кульбабкове поле втікав, наче в казку,
Простори далекі мов рідні любив.
Бабуся роботу любити навчала,
Тримати город і свій двір в чистоті,
Хоч завжди це все примітивним здавалось,
Бо в місті це все не згодиться мені.
Любив її борщ і пампушки рум'яні,
Що так апетитно пахтять часником,
Смачне молоко від корови Масяні,
Найкраще у світі оте молоко.
Ті яблука з саду назбирані в погріб,
І скидане листя униз навмання,
І сіно в тюках - заготовка худобі,
Бо там в загородці ще й хрока свиня.
Складає в сапетку бабуся начиння,
Чи сіно, чи листя, немає різниці,
Усюди вона, наче вічне спасіння,
І бабця ще в силах із нею носиться.
Вона знає біль, вона знає втому,
Пігулки щоденно від всього прийма.
Та завжди у неї порядок удома,
Стара й роботяща людина вона.
Роки промайнули, змінились часи,
Старенької хата в селі вже пустує,
Бабуся давно вже на цвинтарі спить,
І лиш бур'яни її дворик чатують.
Скрізь пустота, занедбалось подвір'я
Припали додолу прогнивші тини,
І яблуня всохла, на голому гіллі
Кубельця самотні сплітають птахи.
Іржава сапетка в сирому хліві
Найперша на очі юнацькі зустрілась
Хіба тобі місце на чорній землі?
На діло одне ти мені пригляділась.
На сьомому поверсі із десяти,
Куди навіть ліфт не постійно здіймає,
В квартирі кімнаток опалених три,
Й розлогий балкон, що під євро з Китаю.
В сапетці так пахнуть з села нагідки,
Їх бабця колись часто кидала в чай.
Ну, от, пригодилась на довгі роки,
Забита землею, і сій, і збирай.
А бідній сапетці і дихати важко,
Із сіном, і листям навічно розлука.
Задимлене небо - єдина поблажка,
І мрія - відчути бабусині руки.
16. 04. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2015
Куди, Дніперце, ти пливеш,
Крізь плин років, і крізь сторіччя?
У час війни і протиріччя
Кому ти віру віддаєш?
Куди пливеш, ти мій печальний?
Гойдаєш човник на воді,
Всі болі носиш у собі.
Та хто оцінить це похвально?
Куди пливеш у час негоди?
Лоскочуть берег хвилі сині,
Але ти вірний Україні,
Ти як і я, з мого народу.
В глибокій ніжності твоїй
Тебе оспівував Тарас,
Ти став всім вірою для нас,
І гордістю на цій землі.
Розпочинайсь, пливи, впадай,
Нехай безшумно, хай безслівно,
Ти дорогий для України,
То ж, брате, сяйва не втрачай!
16. 03. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588289
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015
А діти невинні, що мати п'яничка,
І батько від цього далеко не втік,
Дітей наклепати - шкідлива то звичка,
Але не для щастя розваги і втіх.
Котилась у чарку провинна душа,
Горілка солодка, так схожа на мед,
Обоє гужбанять, а час поспіша,
У пузі дитятко іще одне б'є.
Те падло знов сім'я у неї злило,
І місяців шість те маленьке чекати,
І горе, і радість взяло залило,
А більшого щастя ніколи не мати.
Зажухані діти сидять по кутках,
Вони вже очікують звичную драму,
Щоб завтра сусідці страшне розказать:
Що тато до крові знов бив їхню маму.
А діти невинні, красиві, нежданні,
Голодні, обідрані, ждуть порятунку,
У них на очах на старому дивані
Зв'ясовують тато і мама стосунки.
Залякані діти давно дитбудинком,
Її материнства лишають словами.
І знов під реберце залізла дитинка.
Ніхто не замінить ніколи вам маму!
27. 03. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588288
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.06.2015
***
Я знову вичерпаю день,
І знову вечір в безнадії,
В очах так пасмурно сіріє,
І сніг запорошив всі мрї,
Душа без віршів і пісень.
Затихло все, і мимоволі
Десь прокрадаються вдалі,
Крізь товсті стіни дощові,
Маленькі іскорки живі,
Моєї першої любові.
Але не клич мене, любове,
Я із життям вже сам-на-сам,
І вже тепер усе віддам,
Щоб дати простору думкам.
Моє життя - це тільки слово.
07. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
І знов нові прощальні епілоги
Розпорошили українську ніч,
Засипали сніги усі пороги,
І новий рік гряде - то добра річ.
У келихи розлито гарне свято,
І вечір мандаринами пахтить,
А я його не хочу зустрічати,
Мені завжди печальна його мить.
Та діють тут закони циферблата,
Куранти не спинити - поспішають,
Хтось свято буде гарно зустрічати,
А хтось на Сході в ворога стріляє.
Опівночі салюти залютують,
Ця недоречність в'їлася сповна,
Десь там на Сході ворога чатують,
А хтось святкує. Що йому війна?
У новий рік тяжка веде дорога,
І вогником зігріє серце піч,
Такі печальні зараз епілоги,
Така печальна новорічна ніч.
31. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2015
Хай буду бідним і душа жебрача,
Нехай мої слова всі заклюють,
Але в моїм тяжкім житті, одначе,
Ніколи під росію не прогнусь.
Хай буду в'язнем, вигнанцем нон-грата,
Мені байдужі всі мої звання,
Тебе, росіє, буду проклинати,
Що наступила ворогом на нас.
Тобі руки ніколи не подам,
Твоєї мови вічно не признаю,
Мені тут добре, а недобре там,
Де кат себе за короля вважає.
Усіх смертей вовіки не прощу,
Я з тебе сміхом демонським сміюсь,
В тобі я ноги ще прополощу,
Але під тебе точно не прогнусь.
02. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2015
***
Коли соком наливаються сади,
Коли квітка розпускається у полі,
Ти до мене королевою прийди,
І даруй мені кохання в мою долю.
Як стечуть весною всі рясні дощі,
І літати вітру буде вже несила,
Свою душу подаруй моїй душі,
Щоби бути нам завжди удвох щасливими.
Коли сонце прогріватиме стежки,
І у гіллі не стихатимуть птахи,
Те кохання пронеси через роки,
Хай воно не втратить дах, або дахи.
А як будемо уже на зламі літ,
Ти не дай коханню забуття,
Разом сколихнемо цілий світ,
Разом і продовжимо життя.
15. 12. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
***
А дні мої – птахи відлітні,
Летять у вирій назавжди,
І я кричу їм вслід привітно:
Ну, поверніться ж! Ви куди?
Але вони мене не чують,
Махають дужими крильми,
Й мене лиш тільки порятує
Прихід прекрасної весни.
Ці дні насичені снігами
Листає календар швидкий,
Малює на вікні орнамент
Мороз холодний та прудкий.
Та я назад все оглядаюсь…
Прожито як, і що здобуто?
Когось цураюсь, чомусь каюсь,
Всіма навіки позабутий…
05. 02. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
(Абзац)
Весна. Абзац. І знову все спочатку,
І знову квітнуть зрошені сади,
І як цю долю наново почати
Без перешкод усе життя іти?
В моїм житті багато що змінилось,
Не передать словами почуття.
А чи усе це раптом не наснилось,
Що з нового рядка іде життя?
Весна нова, вона вже двадцять п'ята,
Мені несе і радощі й мету,
Я зміг усі негоди подолати.
Абзац. І я невимушено йду.
Куди? Не знаю. Куди вже занесе,
В дорозі всюди тільки перепони,
Життя іде, а з ним і вік іде,
Ніщо не зміниш. Не дадуть кордони.
Весна. Абзац. І знову, знову, знову
Все на меті. Усе нове, нове.
Та головним в мені лишилось слово,
Воно і після мене не помре.
20. 05. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
І ось нова весна прийшла з дороги,
Натомлена присіла на крилечку,
І білим цвітом всипала пороги,
Й пустила в небеса крило лелече.
І вся її краса так вабить око,
Що нею зачаровується світ.
Та чом мене карає так жорстоко,
Прибавила мені ще цілий рік?
І ось піднявся я ще на одну
Щаблиночку невтішного життя,
І не вбачаю в цьому мить ясну,
Не адекватне це моє життя.
Хоч посміхаюсь людям навздогін,
І випромінюю для всіх тепло,
Та у душі лишаюся сумним,
Так зараз є, і так завжди було.
Весна, весна, а втім нема нічого,
Крім цвіту рясно всипаних садів,
І сонця золотого і ясного,
І вигуків моїх братів вітрів.
Ще у житті багато буде весен,
Й не раз іще прилине мить ясна.
Лише одне питання душу чеше:
Коли щаслива прийде вже весна?
06. 05. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
***
Дитячий майданчик і дзвін голосів
Лунає далеко так щирий,
І бігає швидко юрба дітлахів,
Маленьких таких і красивих.
Хвилює мій зір те дитинство ясне,
Яке я давно вже пройшов,
Тепер вже ніколи мене не прийме,
Тому, що в дорослість пішов.
Дивлюсь на дітей, на візочки, на мам,
Як гарно то все виглядає,
Гойдаються гойдалки, тим дітлахам
Сміятись лише й вистачає.
Стрибати, крутитись, ото карусель
Закручує тих малюків,
Дитинство – найрадужніша акварель
З усіх золотих кольорів.
Дитячий майданчик, не раз ще прийду
До тебе за сміхом дитячим,
І скоро й своїх діточок приведу,
І щастя напевно то значить.
04. 05. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
В куточку веранди, на кріслі старому
Сиділа старенька бабуся,
А вік протилежний уже молодому,
Спиною додолу зігнувся.
Вже й трохи незряча, і не дочуває,
І ходить давно вже з ціпочком,
Сидить проти столу, щось трохи співає,
Чекає на младшую дочку.
Ото як приїде, розплачеться вдоволь,
Чом рідко так їдеш дитино,
Така вже стара, така немічна, квола,
Ото вже туди... Щоб не мучити днину.
Та що ж ви матусю усе про страшне,
Бідкається донька сердешно,
Вам скільки ще жити, а ви про сумне,
Усе буде гаразд, бо попереду все ще.
От як літом приїду зроблю євроремонт,
Посаджаю город, навезу вам гостинців...
Сумно слухає мати, розуміє, що от,
Із самотністю вже наодинці.
Старша дочка померла, менша ще приїджає,
Тільки, боже, чому же так рідко.
В неї власна сім'я, діточок двоє має,
А за нею давно наглядає сусідка.
Ой не треба, дитино, мені євроремонтів,
Огород вже давно заростати залишила,
І не треба гостинців, одного тільки прошу
Щоби ти приїджала частіше.
08. 06. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
***
Друга ночі, а тобі не спиться,
Не дається мить яскравих снів,
Плаче за вікном руда синиця
Мовою засніжених степів.
Чути, як вітрець ласкаво дише
У нічній туманній сивині,
Й тільки пробиваються крізь тишу
В небі чорнім зоряні вогні.
А в кімнаті затишно, привітно,
Тепло, хоч комин уже погас,
Ти повідчиняєш усі вікна,
Що тепло тримали увесь час,
І його відпустиш в темні далі,
Перші кроки ніжної весни.
Третя ночі, мінімум печалі,
Максимум – яскраві звичні сни…
08. 02. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
***
Заграв на серденьку моїм смичок вербовий,
І потекли струмки розтавши всі донизу,
І замовчало біля хати жовте поле
Від звуків весняного вокалізу.
Мовчать дерева всі застужені зимою,
І ранки туманіють срібним чадом,
Як добре жити ранньою весною,
Коли ти кожному цвітінню дуже радий.
І вабить око чисто виголена гладь
Рідких садів самотніх березневих,
І угорі ключі птахів летять,
Кричать жалобно у тім розкішнім небі.
І тільки лютий заздрощами вітер
У полі жовтім дико сатаніє,
Заторішня трава співає в ритм,
І мертвим танцюванням журість сіє.
Достатньо зараз журних декорацій,
Та ш’є весна уже нові обнови,
І тільки плачуть чомсь гіркі акації,
І гра на серденьку моїм смичок вербовий.
17. 03. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2015
Бузковим днем, кульбабковим сонцем,
Волошковим небом до тебе впаду,
Вишневим цвітом, шаленим вітром
Тобі нестиму любов одну.
Дрібним дощем у літню пору,
Солодким медом на губах.
Тобі надам часу для того,
Щоб розібралась в почуттях.
А як всі сумніви минуть,
Мене ти зірвеш наче квіти,
І разом ми пройдемо путь,
Цим чарівним життєвим світом.
04. 05. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2015
Це крик душі, який ніхто не чує,
І не тому, що завеликий світ,
Тому, що мало хто її відчує,
Бо душі всіх давно закутав лід.
А я без неї жити вже не можу,
Вона - це дихання, повітря, стан душі,
Прекрасна, ніжна, райдужна,вельможна,
Моє життя вписала у вірші.
Вона екстаз, найвижчий кайф у світі,
Вона нірвана, утопія, безодня,
Вона кофузфя, кантузія щомиті,
Але чомусь така сумна сьогодні.
Потік нестримний із емоцій-рим,
Із підсвідомості я думаю вже ними,
Єдина, що знімає з мене грим,
Одна гармонія у світі до нестрими.
Із нею легше крокувати мені долею,
Її колись довести зможу до пуття,
І хоч залишусь назавжди із нею зболеним,
Але поезя - навік моє життя!
23. 11. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2015
***
Я всі відрубую кінці,
Я кану каменем у воду,
Моя душа шукає броду,
Вода крізь пальці у руці.
Я тану вранішним туманом,
Життя - тяжкий корпоратив,
І лиш один звучить мотив:
Дорога встелена обманом.
Я гасну зіркою у небі,
В душі не засвітилось бра,
І холод думкою пробравсь
Куди не треба.
Як навіжений десь іду,
Гублюся, путаюсь, нервую,
Мене ніколи не почують,
Лише накликаю біду.
На серці гояться рубці,
Моє життя - правічна драма,
Я знову зболений словами,
І знов відрубую кінці.
19. 01. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Що я роблю у світі цім свідомо,
У пору цю засніжену лиху?
І від думок аж зводить всі судоми,
Що можу все ж піддатися гріху.
Чекаю у житті ще покаяння.
Чого від долі прагне цей митець?
А навкруги одні розчарування,
Хоч я лише за щастячко борець.
Минають дні, а їх міняють ночі,
І вітер молоко небес розлив,
І дивляться на це сталеві очі,
Які я сам свідомо сотворив.
Що я роблю у світі цім, ледащо?
Не намагаюсь щось в житті змінити,
Та я несу добро, а зло нізащо
Не буду в землю людяну садити.
Свідомо я й помру на цьому світі,
На обрії своїх старечих літ,
На згадку залишу лиш теплий вітер,
І свого існування добрий слід…
22. 12. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Брунька ранку розпускалася,
В моїм краю золотому,
Мамця татка зачекалася,
Десь у п’ять прийшов додому.
В доску п’яний, де напився
Так одразу й не сказав,
В ліжко спати увалився,
Й до обіду так проспав.
Потім встав, пішов умився,
Сів, цигарку закурив,
Хряпнув чарку… похмелився,
Хлібом свіжим закусив.
Мамця свариться, голосить,
А йому ж то все одно,
Як горлянка пити просить,
Де ж подінеться воно.
– Сів би хоч борщу поїв,–
Мамця все переживає.
Татко мовчазно сидів,
Голова болить дурная.
Раптом він згадав про те,
Що лежить в його кишені,
Сирок плавлений, оте,
Найцінніше в закусені.
– То я вкрав, коли пили,
Ми закусювали ним,
Їж.– Й немає похвали
Тим словечкам золотим.
Ну, а мамця ж не сліпа,
Та й одразу догледіла,
Що то дріжджі, пачка та
Лиш для хліба добре діло.
– Як то дріжджі?! То сирок!–
Чоловік оторопів,–
Та не може буть того,
Як бухали – пачку з’їв.
Мамка голосно сміється:
– Як так взять не відрізнити?
Татко втомлено здається.
– Й справді дріжджі. Так дожити…
– Це тобі за п’янку кара,
Як піде процес бродіння,
Туалетом будеш марить,
І не матимеш спасіння.
Більш не їв сирка отого
Татко. І таке було.
Парадокс, та після того
З туалетом пронесло.
21. 06. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552289
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.01.2015
А хто хоч колись у мене вірив?
Хто розгортав душі моєї вірші?
Невтомного життя поет і лірик,
В якого навкруги нестерпна тиша.
А хто хоч раз сказав мені ласкаво,
Що врешті недаремно я творю?
Навколо лиш мовчання величаве,
І рідний край, який я так люблю.
Хто хоч на мить повірив в мою силу?
Чи зауважив хтось на помилки?
Химери днів гартують, та щасливим
Я і не став за прожиті роки.
Ніхто у мене не вселяв надію,
І сам усе життя я простував.
Та вдячний Богу за моє уміння,
І що мене поетом Він назвав.
09. 11. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Мені самотньо, самотньо як поету,
Немає розвитку і спільності нема.
Розставить доля всі свої тенета,
І так у них життя і промина.
Мені самотньо, дуже одиноко,
І дні мої окутала печаль,
Мені б поближче до людського ока,
Мені би ближче до людей. На жаль...
Мені самотньо, трохи відчуваю,
Що для усіх давно біла ворона,
Щасливого поета не буває,
І істина для мене ця не нова.
Та жевріє в душі тонка надія,
Думки курличуть, мов птахи, понині,
А жити вже по-іншому не вмію,
Бо все життя живу лише по римі.
10. 09. 14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Глянь, у небі в’ється білий пух,
Ти бачиш, як красиво,
І хоч він трохи рідкуватий,
Але від того я щасливий,
Ти подивись на цю красу,
Її давно не бачив,
Таке гріх пропустити,
То зимній наступ зничить.
Глянь, як легесенькі сніжинки
Лягають на мої долоні,
І тануть у маленькі краплі,
Які тремкі й дуже холодні.
Дивись на ці первісні квіти,
Квіти спізнившої зими,
Й давай удвох пухких ловити,
Й на мить бути щасливими.
Сніжинки перші й не останні,
Зима вже килими пряде,
У них тремтить наше кохання,
Яке розтане й пропаде.
Ти не барися із руками,
Лови сніжинки знов і знов,
Вони і є наше кохання,
Вони і є наша любов.
22. 12. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2015
Вона малювала осінній пейзаж,
Такі золоті акварелі,
В картину осінню впліталась душа
У найяскравішій пастелі.
Аж серце порушило битися ритм,
У фарбах твій погляд образ,
Усе за законами пензля і рим
Творився шалений екстаз.
Осінній сюжет лиху думку ятрив,
Звинуватила осінь у зраді,
Малювала пейзаж, а душа на розрив,
Бо лише у картинах відрада.
Тільки контури чомусь не дуже чіткі,
І та осінь лиха і плямиста,
У мистецтві любов, у коханні лихі
Почуття і протерті й не чисті.
А пейзаж оживав, вітер листя гойдав,
І зривав золотаве додолу,
Та мольберт у руці в унісон сумував,
З ним вона поділилася болем.
Та у осені тій упізнала себе,
Дивовижний життя вернісаж,
Зненавиділа світ, і розбила мольберт
Розкромсала осінній пейзаж.
22. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
А за вікном мете зима,
Погоди звичної симфонія.
А разом нас іще нема,
Окремо ми - тяжка гармонія.
Кружляє сніг, гойдає вітер
Дерев оголені гілки.
Ми загубилися у ритмі,
Ми покотились у віки.
Дрімають зморені птахи,
Мороз туманить довгу вись.
А ми - два різні полюси
Усе не можемо зійтись.
Зима на клавіш натискає,
Мурує снігом вічну даль.
А ми раптово відчуваєм,
Що в'єдно - зранена печаль.
А за вікном лежать сніги,
То мить холодна і тяжка.
А ми два різні береги,
Але одна життя ріка.
03. 12. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2015
Скажи мені, мій друже милий:
Чи важко там на чужині?
Чи сниться рідна Україна,
Хоч грудка ніжної землі?
Напевно важко там гаруєш,
Життя за грані повело,
І мови рідної не чуєш,
І гірше цього не було.
Скажи мені мій друже, брате,
Чи тягнуть відстані додому?
У час війни, коли вбивати
Можливо ворогу без втоми.
Тружденний час веде вперед,
І зброя - сила супостата.
І хоч мій друже ти далеко,
Та я люблю тебе мій брате!
16. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551288
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2015
Іще не пропитий, не вбитий, іще не розіп'ятий,
Не голий, не босий і з розумом ще в голові,
Іду сьогоденням розтрощеним, знищеним, випитим,
Сховався, згубився в бездушній розпутній юрбі.
Куди іти далі? Навколо прутом все розшито,
Генерація снів, інтонація днів без ночей,
Я вже виснажений, я занедбаний і розбитий,
В мене дух не козацький, я всього лиш частина тіней.
Я іду крізь роки, я іду крізь віки, усе марно,
Мою душу охоплюють завжди нестерпні сум'яття.
Що ж, таке це життя, що ніколи не стане безхмарним,
І у цьому напевно і є моє вічне прокляття.
11. 06. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Податись десь в Каштелу-Бранку,
Шукати щастя, чи чогось,
Де світить сонце замість лампи,
Де б у житті усе вдалось.
Кудись подалі до Європи,
Чи до Америки кудись,
Чи то пробіжкою, галопом,
Піднятись щаблею увись.
Кудись подалі від бідноти,
Яка спіткає все життя,
Десь до чужинської спільноти,
Кудись отак без вороття...
Але... На кого ж я покину
Ось так лишившись втікачем,
Свою рідненьку Україну?
Лишивши їй і біль, і щем.
Не можу зрадником ставати,
Душа цього не дозволяє,
А значить й думати не варто,
Що землі рідні полишаю.
Не емігрант, і навіть смішно,
Що так подумав цього ранку,
Але в душі лишився грішним,
Оце і вся Каштелу-Бранку.
11. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551070
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2015
Зі Сходу віє полум'ям і димом,
Мелодія із вибухів луна,
Як тяжко зараз тут на Україні,
Коли усе вирішує війна.
Агресія жорстока безшабашна,
Оскаженів нав'язливий сусід,
І стало в Україні жити страшно,
Втопаємо у цілім морі бід.
І дує вітер, полум'я зжира
Усе що зустрічається в путі,
Агресор вже грошима обіжравсь,
Та мріє він про гори золоті.
Мете той вітер, зтрощує дахи,
Поранені тіла на полі бою,
Найбільші тут є бачені жахи,
Як захисник розписується кров'ю.
Змітає вітер все, і клапті болю
Лишаються у серці навіки,
Виборюємо свою єдину волю,
Та всюди тільки смерті і піски...
14. 11. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550696
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2015
Моя доля така жорстока,
І на серці глибока рана,
А душа вже вовік одинока,
І я сам вже навіки п'яний.
У мені сотні різних болей,
І печалі тяжка засмага,
Мій девіз: жити словом - горе,
І нічому не бути радим.
Німота, дрімота, байдужість,
До життя мінімальна тяга,
І навколо туга окружність,
І нещирих людей ватага.
А на серці моїм рубці,
На душі кам'яна облуда,
Гасне світло в моїм кінці,
Мого сонця уже не буде.
У мені лише роль поета,
Та от дехто з цього сміється.
У цих ранах уся планета,
А у мене є пластир на серці.
09. 01. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Ой, скільки снігу намело,
Настала зимонька-зима,
Забілувала все село,
Що й місця вільного нема.
Втопила сонце в ополонці,
Десь там у небі, у горі,
І сніг блищить на тому сонці,
Мов діаманти на землі.
Мороз щипає люто щічки,
І навіть дядько сніговик
Вдягнув шарфа і рукавички,
Бо до морозу ще не звик.
І всі сліди змітає вітер,
Стирає докази мої,
Що я ходив ось тут у свиті,
Торкався рідної землі.
Буяють мерзлі сухі трави,
Які улітку я топтав,
Й дерева в сукнях мов купави.
Хто їх так гарно повдягав?
Ой, скільки снігу, біло-біло!
Я до краси такої звик,
Прекрасно все, в однім лиш діло,
Що мерзне дядько сніговик.
25. 12. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546223
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.12.2014
На підвіконні свічка плаче,
І душу зігріва мені,
Й скрутилась киця у калачик,
І так їй добре у теплі.
В кутку засяяла ялинка
У кольоровім світлі ламп,
І червоніє ясна зірка
Десь на верхівці купола.
І стіл вже гнеться від наїдків,
І смачно пахне олів’єшка,
І запах мандаринів різкий,
Що накупили в АТБшці.
Приємні аромати хвої
Розносяться по всій кімнаті,
І пляшка винного напою,
Й шампанське, бризки по всій хаті.
І купа-купа подарунків,
В житті така приємна мить,
І сміх лунає лункий-лункий,
Не можна в свято не радіть.
Співає гучно телевізор.
Листівки, вогники, пісні.
І календар ще рік відрізав
Усьому світу і мені.
І ось лунає бій курантів,
Прекрасний час, тремтлива мить,
Вітання нашого гаранта,
І серце радісно щемить.
І всі загадуємо мрії,
Ніхто не дивиться на вік,
Бо в кожного одна надія –
Прийшло щоб щастя в новий рік.
23. 12. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Залило туманом холоднії води,
Пливе по ній човен, згубився в пітьмі,
Чотири товариша в царстві природи,
І ходить щось поруч жахливе на дні.
Не видно нічого окрім очерету,
Приб'ємось до берега, - мовив Андрій,
Послухались ми, та застряли в тенетах,
Засів в мілину, по коліна в воді.
І випав в цю ніч повний місяць на небі,
Великий ліхтар освітив все навколо,
Туман відступав, та на дні біля себе
Побачив Андрюха осріблене коло.
Манило воно його пальцем торкнутись,
Наш друг очманів, і пішов ніби в марі,
Даремно просили Андрюху вернутись,
Відкинув він наші прохання всі марні.
О, зла ти монето! Прокляття річне,
Людина на ній: дві ноги, голова,
Та тільки окремо від тіла, одне,
Її віднести не давала рука.
Бідолаху в полон взяло щастя шалене,
Побачив іще один скарб під ногою,
Негода пророчила зла і безмежна
Подію, у темряві згубній до болю.
Поки він вовтузився, пізнали в багнюці
Ми холод і страх, і тиші тривогу,
І наче нема нас, ми наче відсутні,
І поруч на жаль ні душі, ні одного.
А друга монета - малюнок то мавчин,
Чоловічу макітру притисла до себе,
І речі жахливі долоні тримали,
І руки звели дві монети до неба.
Вода закипіла і хвиля заграла,
Показалась з річної безодні рука,
Утоплена вгледіла світ величавий,
Й побачив наш човен, назустріч пливла.
А що було далі? І паніка, й відчай,
Штрикнули нам душі, на весла лягли,
В болоті греблись, намагаючись вижить,
А руки, мов мертві, нам сіті плели.
І сил не було, нещасливого друга
Від знахідки дивної всяк відірвать,
Навтік ми пішли, а вона без напруги
Уздрівши його почала відступать.
На жаль, не змогли ми зі страхом боротись,
Тваринні чуття нас на хибу звели,
Пливли і тікали від озера врозсип,
Не думавши, ноги у даль віднесли.
Закінчилась ніч. Дмитро, я і Коля
Уранці зібрались, відправились в ліс,
На річку прокляту, де в чора в недолі
Покинули друга, посеред злих місць.
На човні як завше, на веслах дібрались,
Монету на березі вгледіли ми,
Від друга Андрюхи лиш рештки валялись,
То доля жахлива ввела до пітьми.
Забрали й поклали його у човні,
Монету з болота Микола підняв,
На різні частини розклали її,
І хтось в той момент пружну хвилю здійняв.
Із темних глибин творіння це зле,
Що нашого друга в кінець привело,
Нагору спливало, із дна уперед,
І хвилею тіло у даль понесло.
І щоби розкрити цю тайну жахливу,
Я тіло холодне засунув в мішок,
Обидві монети окремо заринув
У різні кишені, зчинив на замок.
В однім інституті мій друг працював,
Та в казки шалені не вірив мої,
На дослід мене запросив, погукав,
Я довго тоді ще сміявся над ним.
З'явився з мішком я, сокира у сумці,
На випадок: раптом якийсь-то аврал,
Щоб не суперечить даремно науці,
Нікому ні слова про це не сказав.
Вода залила велетенькую ванну,
Прозора посудина із бронескла,
Туди ми закинули цю мертву даму,
На замок зачинив це чудовисько зла.
Ми діждалися ночі, я монети дістав,
І тільки одну до другої стулив,
Забурлила за склом наче вітер вода,
І зірвалась в вікно, мертвяка оживив.
Небачена сила у ній вирувала,
Розбила все скло і напала на нас,
А я так і думав, рука вже тримала
За зброю сокиру, то так про запас.
Вона знову поруч, лиш замах і впало
Із гуркітом тіло, підлога врозлом,
Кістки лиш і одяг, і тут же пропало,
І в попіл монета скришилась зі злом.
На жаль по життю не везе мені з друзями,
І цей горе-вчений із розуму з'їхав
А вірить чи ні? Вирішуйте самі ви.
Лишились на пам'ять слова про це лихо.
До істини все ж таки зміг я дістатись,
Знайшов в одній книзі про відьом обряд,
Коли на монеті малюється мавка,
І топлять дівчину, благання як град.
І так наші предки в цей світ визивали
Злих духів води, щоб вклонитися їм,
У-шу, так тварюку шалену ту звали,
Що друга забрала і зникла із ним.
Закінчилась розповідь. Повірить-то хто?
Камера навіть усе це не зняла,
І плівка без запису. Поробиш то що?
Як два постраждалих. Такі ото справи.
16-17. 11. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545425
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.12.2014
Ми зустрілись з Вами на початку червня,
Коли вишнею згиналися сади,
Ви в село моє приїхали уперше,
Гарний настрій із собою привезли.
Ви читали дітлахам свої казки,
Їх герої наче справжні оживали,
І за помахом умілої руки
Малюкам щасливі миті дарували.
Кожне слово, кожен подих, кожен рух
Нам хотілося хоча б на мить вловити,
Щирі рими відчуваються на слух,
Як то вмієте Ви гарно говорити.
І сміялися щасливо дітлахи,
Гарний настрій справа добра і шляхетна,
Здивували і порадували Ви,
Як людина, то Ви щира і відверта.
Всі прощались з Вами як в останній раз,
І на пам'ять фотознімки в цифровик,
До маршрутки я один проводив Вас,
Нам ще й разом по путі, чудовий збіг.
В нас було хвилин п'ятнадцять на розмову,
Від'їджали із зорянського села,
І емоції у Вас такі казкові,
Як казки, що їх почула дітвора.
Ви ділилися зі мною щирим словом,
Та і я ні краплі з Вами не лукавив,
Ви читали мою першу "Колискову",
І поради мені деякі давали.
Нам удвох було так добре говорити,
Та моя зупинка першою була,
Знаю, можу більше Вас і не зустріти
На прямих дорогах нашого села.
Я прощався з Вами, як то було шкода,
Що так швидко пролетів сміливець час,
Була сонячна і вітряна погода,
Я зупинку свою ворогом припас.
І на тій зупинці вийшов, як і треба,
Вас маршрутка повезла в кінець маршрута,
Я дивився залюбки в глибоке небо,
Але Вас не міг тепер ніяк забути.
Надто доброю людиною Ви є,
Поетеса, гарна жінка і загадка,
І від Вас лиш тільки спогад ключем б'є,
І лишилось фото спільне нам на згадку.
02. 07. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545424
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2014
З гори Чернечої дивлюсь,
На мою рідну Україну,
За неї Господа молю
В болючу тяжкую годину.
За вас молюся добрі люде,
Господь біду цю одведе,
Не вмре добро, і щастя буде,
Не знайдеш кращого ніде.
Сей час тяжкий, лукавить доля,
Як то лукавила зо мною,
Народ мій знову у неволі,
В кайдани вкутала Московія.
І люде знов на Україні,
Як я колись у казематі.
Лиш сатана вбиває сина,
А з ним вбиваючи і матір.
Не вмре моя земля єдина,
Врагам це виллється сльозами,
Бо вражі люде, то скотина,
Яким немає місця з нами.
Цей світ і без того небога,
Але панів це не хвилює,
А чесний той, хто рідну мову
Душею, серденьком шанує.
Нехай пани і бенкетують,
(Ми ділимо окраєць хліба),
Та їх позички не врятують,
Як і скаженого сусіда.
Хто напівбога лиш живе,
І тому кара всяк найдеться,
Молітесь люде, збереже,
Господь того хто не сміється,
З того хто працею зігнувсь,
Тойді і щастя йому буде,
З гори Чернечої дивлюсь,
Й за вас молюся добрі люде.
28. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Не ходи чужими вулицями слів,
Не вдягай сорочку вишиту із неба,
Не шукай притулку у моїх лісів,
В них немає місця вже для тебе.
Не кромсай пожовклий цвіт любові,
Якщо сильно любиш, то люби,
І не зловживай у прекраснім слові,
Присмаком красивої журби.
І вітрів не клич, затулись рукою,
Туги і недуги обминуть,
Зрозумієш ти, що життя любов'ю
Не вдалось нікому обмануть.
Звалищ почуттів ти не розривай,
Не лежить моя душа до тебе,
Хочеш, то люби, тільки не вдягай
Вишиту сорочку з мого неба.
06. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543311
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2014
СТРАШНА ПРАВДА
Тяжка до нас прийшла година,
На сході розійшлась війна.
Чекає мати свого сина
Побіля світлого вікна.
Бо на війну його забрали,
А він ще навіть нежонатий,
У неї щастя відібрали.
І скільки ще отак чекати?
Коли вже скрипне ота хвіртка,
І син покажеться у ній,
І крикне вголос сильно, гірко:
Дивися, мамо, я живий!
Але мовчить проклята тиша,
І звістки жодної нема,
А час свої закони пише,
І з ним іде до нас зима.
Й лише конверт в поштовій скрині
Вселяв надії ще ясні...
І лист сказав жорстку новину,
Що син загинув на війні.
24. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014
ХОВАЛА МАТИ СИНА...
Ховала мати сина, душа рвалась
У небо, до синочка молодого,
До мертвого не тямлячи припала,
Картала всіх: війну, себе і Бога.
Кричала, ненавидячи весь світ,
Ковтала сльози від біди гіркі,
Одгородити сина від усіх
Не встигла, не змогла. Важкі
Тримали руки тіло юнака,
Слізьми кропила, та не оживити.
Ховала мати сина, мить тяжка,
Нема тепер заради кого жити.
І довгі коси тяжко посивівші
З під темної хустини виглядали,
Навколо панувала чорна тиша,
Життя її убило, геть зламало.
- Нащо мене покинув, мій синочку?!
Кричала під надрив, усі почули.
- За що так покарали мене Отче?
Відрізали життя, на ключ замкнули!
Лежить в труні синочок молодий,
Мов орлик, руки навхрест, свічка плаче,
Не б'ється більше серце. На війні
Убили хлопця, і тепер не буде наче.
І вже ніхто не скаже, як то було,
Війна усіх під себе підгребе.
Життя не розпочавшися відбулось...
Ховала мати сина і... себе...
19. 09. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014
Так хочеться жити, і не обпектися війною,
Коли ти мішень, і вижити шансів нема,
Ти молишся Богу, остання надія від бою,
Надворі вже осінь, а в думці уже зима.
Ніщо не зігріє, калатає серце від страху,
Так хочеться жити, але Україна святіш...
Сьогодні ти влучив у свого колишнього брата,
Він цілив у тебе, та тут треба бути сильніш.
Так хочеться жити, і не обманутися долею,
Бо страшно померти, не живши іще, молодим,
Так хочеться вірити, що недаремно боролися,
Так хочеться просто вернутись додому живим.
18. 09. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530663
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2014
(Росіянам)
Ваш вождь війну цю розпочав,
Ви достеменно правди і не знаєте,
Він вас від світу всяк замуровав,
А ви його як Бога величаєте.
Зомбовані новинами страшними,
В них правда вся обходить стороною,
Він з градами пішов на Україну,
І всіх повів вас слідом за собою.
Вселив у вас дияволюську снагу,
Для вас бандера - ворог найлютіший,
Вклоняєтесь, мов ідолу тому,
Бо він, та навіть Господа святіше.
Ви навіть не злякалися підняти
На брата руку, все - тепер війна,
І правди вам уже не доказати,
Хоч для усіх вона лише одна.
Тепер уже розходяться шляхи,
Борімося, поборемо ми вас,
У нас Шевченко, Бог. А ви... А ви
За путіном ідіть в недобрий час.
Війна ця ще мине, і буде мирне небо,
Розквітне Україна, по-іншому не жити,
А ви усі зашугані, усі і без потреби,
Ще будете у нас пробачення просити.
14. 10. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530657
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2014
Тут безліч доріг, що ведуть невідомо куди,
Розбігаються зміями, і тікають кудись у кущі,
Їх людина топтала у погоні швидкої ходьби,
А чи просто милуючись лісом, аби для душі.
Вітер грає тендітно осіннім пожовклим листом,
Опадати не час, але листя уже опадає,
Крізь шпаринку, сонце огорне останнім теплом,
Бо весь час на тепло осінь вільно повільно втрачає.
Пригорнешся до дерева наче до рідного брата,
Поведеш діалог, не почує ніхто навкруги,
Бо за щастя уміти із деревом вік розмовляти,
У час розпачу, коли бракує і віри й снаги.
Спів пташиний - останній ривок із творіння
Цього дивного лісу, де із далеку чути машин,
Я люблю тебе, лісу, за твоє золотаве спасіння,
Ти назавжди поселишся в хворому серці моїм.
15. 09. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528883
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2014
Кримська земля відірвана від нас,
Російський кат приніс тяжку годину.
Я вдячний вам, що у нестерпний час
Не зрадили ви рідну Україну.
Хай, ви наразі відділені від нас,
Росія шле штурмовані закони,
Але я завжди думаю про вас,
Що мати Україна ще пригорне.
Не забувайте пісню українську,
Не забувайте мови чарівної,
Не забувайте все - що українське,
У час години тяжкої такої.
Ще прийте час додому повертатись,
Розбити всі кордони наахналь,
Тримайтеся, бо треба всім триматись,
Коли війна розсіює печаль.
Ми українці, нація прекрасна,
Нам разом бути, жодні перепони
Не перекриють небо рідне, ясне,
Ми рідні, і не страшні кордони.
Усе в нас буде добре, світло, біло,
Росії не звалити все в руїну.
Не зрадили ви неньку Батьківщину,
Ви справжні патріоти України!
29. 09. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2014
Чорний крук повис над Україною,
Наша ненька сльозоточить, кровоточить,
Кат знущається над нашою родиною,
Розламати нашу єдність дуже хоче.
Краде землі, чемно бреше, убиває,
І здається, що нема цьому кінця,
І над сходом чорним полум'ям літає
Найворожіша сусідня птиця ця.
І ніхто не може їй відтяти крила,
І ніхто не може відрубати клюв,
Боже, сили дай, щоб ми її убили,
І щоб крук ворожий навіки заснув!
20. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2014
Сонячні квіти поближче до сонця
Тягнуть голівки свої,
Наче вогнем запалали у полі
На дивовижній землі.
Досі мені не вдалось розпізнати
Їх втаємничену суть,
Їм чарівним лиш рости й розцвітати,
Хай свою радість несуть.
Повз дивовижних ніяк не пройти
Черствим, жорстоким, байдужим,
Сонячні квіти у пору біди
Віру несуть сильну-дужу.
Хочеться квітів букетик нарвать,
Тільки рука не здійметься.
Жовті гайлардії - світла печать,
Ніжна печаль в моє серце.
01. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527972
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2014
І завела мене у осінь
Моя життєва магістраль,
Дорога кличе мене в даль.
Куди? Не знаю я і досі.
Тривожать душу сотні рим,
Вони рятують у мить скрутну.
А осінь смалить самокрутку,
В садах скопичується дим.
Ця магістраль - то довгий шлях,
Де обірветься - невідомо,
І все, що буде - невідоме,
Ледь опановую свій страх.
Осінній час, холодні дні,
Кілометраж ще намотаю,
Цей час напевно марно згаю,
Та ж будуть дні іще ясні.
Ще обірву свою печаль,
Вона зів'яне наче квітка.
Я й у зими попрошу втіхи,
Вона ж продовжить мою даль...
23. 10. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
Мій білий світе, дякую за осінь,
За ці пожовклі і прекрасні дні,
Іще мабуть щасливий я не зовсім,
Що відлітають миті ці ясні.
Мені з тобою важко розлучатись,
Чарівна осінь, листям золота,
Сьогодні ти прийшла, щоб попрощатись,
І відлетіти птахом в небеса.
Але прошу, про мене пам'ятай -
З тобою ми занадто вже близькі.
Сьогодні не кажу тобі : "Прощай!",
Сьогодні я кажу: "До зустрічі!".
20. 11. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523542
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2014
Єднаймось браття, мій народе вірний,
На всю країну, рідну Україну,
Сьогодні ми вже не такі покірні,
Але одна споріднена родина.
Єднаймось рідні у часи тяжкі,
Коли війни вже не відлуння, галас,
Бо перемога зараз на меті,
І зберегти свою свободу зараз.
Єднаймось милі, дуже це важливо
У серці, і в душі святе єднання,
Нехай сьогодні ми і нещасливі,
Та разом сила, разом ми повстання.
Єднаймось в вірі, віра - то святе,
Ми не дамо себе ніяк зганьбити,
Ще Україна наша зацвіте,
На заздрість всім,
На радість нашим дітям.
14. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2014
Плаче жінка Україна,
Коси сиві розпліта,
У житті її руйнівнім
Мить настала непроста.
Все пропитане війною.
І подумать не могла,
Те, що зрадою гіркою
Стане рідна їй сестра.
Що та стане відбирати,
Те, що рідній не належить,
Що почне її вбивати,
Молоду і незалежну.
Не здригне рука нітрохи,
Почуття родинні згасли,
Ллється кров, і їй не шкода,
Що життя солдатів гаснуть.
Йде війна страшна невпинна,
Б'є, вбива, єдна, ґартує.
Плаче жінка Україна.
Тільки хто її почує?
20. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2014
Позаду рель’єфних слідів полоса,
Закінчилось літо, пропала краса.
У вицвівших стінах немає тепла,
Усе чим любив – згоріло до тла.
Для білого світу я вже не взірець,
Усе у душі розліта нанівець,
У вчинках своїх я не маю мотивів,
Закінчилось літо, життя ж не щасливе.
Стою серед двору, як той манекен,
В моїй голові незлічима гірсть тем,
І я пропадаю у колі вузькому,
Де жити одному. Де жити одному.
У світлих вустах моїх німота,
У сіренних днях одна самота,
Порослю все навкруги заростає,
Мені лиш тепла тільки не вистачає.
Закінчилось літо, і осінь мине,
Мені у житті залишиться одне:
Зима, навкруги засліпуючий сніг,
Його не пустив би я і на поріг.
Чомусь все навколо є без розумінь,
Й ніхто не оцінює творчих умінь,
А бути не визнаним – страшно,
І квіти життя не прикрашать.
Такий доленосний присуд,
Я знов в стороні, наче лисий,
І навіть не видно слідів,
Які на землі наслідив.
Закінчилось літо, у душу депресія,
Зневіра до кожного, й навіть агресія.
Міняються люди, залежно від дій,
Що доля для кожного з нас заподіє,
Лиш хочеться вірити в щось і любити,
І щоб поскоріш поверталося літо.
17. 11. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Про що ти думаєш, дитино,
На самому початку літ,
Ось так блакитними очима
Пізнаючи безмежний світ?
Про що думки твої малеча?
Весь час у вихорі пізнання,
Цей світ не для тебе небезпечний,
Приходять в нього для страждання.
Цей світ не може бути щирим,
І що не день - нове прозріння,
Це тільки ззовні він красивий,
Зсередини - груда каміння.
Дитинко, думай про святе,
Господь в дорозі допоможе,
А віра в силу проросте,
Яку ніхто зламать не зможе.
24. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Все втратило... глибину,
Людське життя суцільна міль,
Усі чекають на весну,
Щоб в ній загоїти свій біль.
Дощі полощуть всім думки,
Щось як завжди не співпадає,
Позаду стомлені роки,
Попереду...життя немає.
Все втратило... глибину,
Красу і прикрість безперечно,
Усі чекають на весну,
Але весна - це просто втеча.
А нам тікати в нікуди,
У черствість, сухість непокорно.
Бодай, хоча б ковток води
Нам розмінять на неповторність!
Все втратило...глибину,
Духовність, силу почуття,
Усі чекають на весну,
Але вона - це не життя.
Це просто прихисток натрохи,
А ми цим "трохи" надто ситі.
Життя - це міль, закон жорстокий,
Який не рідко може вбити.
04. 03. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2014
Мамо, дуже страшно на війні,
Коли у тебе снайпери стріляють,
Коли тебе нещадно убивають,
І ллється кров гаряча по землі.
Коли уже ніхто не пожаліє,
Коли вбивають твого друга, брата,
Коли уже немає сили встати,
І смерть перед очима майоріє.
Тоді стає і тоскно, й душно, й гірко,
Над головою небо - чорний дим,
Дорога в смерть красивим, молодим.
Як страшно, мамо, в серці перегіркло.
Жорстоко і нестерпно на війні,
Все вибухами й ранами прошито,
І не врятує в решето пробитий
Бронижелет старенький на мені.
Не знаю, чи вернусь, кажу вже прямо,
Боюсь Вас не побачити, боюсь,
І все ж, якщо я раптом не вернусь:
За мене помоліться, рідна мамо!
08. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519258
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2014
Думки вагітніють думками,
Я вже на зриві, на межі,
Мене вбиває нова драма:
Шалений токсикоз душі.
І що не день - нова блювота
У вигляді розчарувань,
Мене вбива моя спільнота
У стилі збіднених бажань.
Ще пару місяців і може
Нові народяться думки,
Мене вбива життя безбожне.
Коли вже буде навпаки?
А зло все лізе, зло снує
В душі розпутні віражі.
Одне питаннячко: чи є
Контрацептиви для душі?
18. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Пізнаєш світ, і вперше у житті
Прийде до тебе зле розчарування,
Ще стануть терни на твоїй путі,
І ти відчуєш злісний плід пізнання.
Ще скільки буде злетів і падінь!
Того не знати. Ох, того не знати.
Якби ж то мати обійти умінь,
Але дано втрачати і прощати.
Пізнаєш світ, всі докори сумлінь,
В дорослість ціль - така їдка омана,
Життя поета - то постійна міль,
Життя звичайної людини - вічна рана.
Лиш не роби колись поспішних кроків,
Своє дитинство рано не кидай,
Ясне життя людське лише допоки
Не переступиш в болі через край.
Пізнаєш світ, але прошу, рідненька,
Ніколи в серці злобу не держи,
Шукай ясні путі лиш помаленьку,
Й любов і віру в серці бережи.
13. 08. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517276
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2014
В моїх словах є сильний крик,
В моїх словах існує гнучкість,
Їм притаманна милозвучність,
І біль, що досі ще не зник.
Мої слова - це сильна влада,
Не та, яка сидить в верхах,
Й ніколи не навіє страх
Моїх думок незвичних вада.
І якщо скажуть мені в очі,
Що все це повна маячня,
На це я гляну навмання,
Моя душа в словах пророчих...
Мої слова сильніш грози,
Кажу це в повнім адекваті.
Сміятись з цього вам не варто,
Бо ви на відстані сльози.
Я маю, щось в житті лишати,
Мої слова не стратить час.
А от скажіть мені:" У вас
Чи є щось світу розказати?"
09. 11. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516184
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2014
Любиш-не любиш, гадать на ромашці
Сенсу немає і ще не було,
Наше життя і без того так тяжке,
Тільки хмарини у даль понесло.
Вірю-не вірю, яка вже різниця,
Знаю, що більшого нам не дано,
На горизонті вже щастя іскриться,
Серце проб’є, запотіє чоло.
Всі почуття заховаю у груди,
Ні, неможливо змінити тут щось,
Ні, не здурію, навіки забуду,
Час допоможе, розмиє все дощ.
Любиш-не любиш, дай спокій ромашці,
Все позабудь, що між нами було,
Разом ніколи не буде нам щастя,
То ж віднайди свою справжню любов.
Хай відокремились наші серця,
Хай ще пелюстки летять у повітрі,
Їх вдалечінь понесе лютий вітер,
Любиш-не любиш, таке вже життя.
09. 09. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2014
Моя, Україно! О, земле моя!
Ну, як же тебе не любити?
Коли ти найкраща у світі земля.
Ну, як же мені не радіти?
Коли у тобі народився й зростав,
Як квітка, що квітне у полі,
Й тепер на дорогу свою уже став,
Тепер творю сам свою долю.
О, як же люблю твої ранки ясні,
І трав буйноцвіття густе,
І хвилі блакитні у старім Дніпрі,
І сонце твоє золоте.
Який тільки ворог на тебе святу
Своє люте око не клав,
Народ вів за тебе страшну боротьбу,
Від ворога всяк захищав.
Тепер незалежна й така молода,
А роки ж то ллються невпинно.
О, нене моя! О, земле свята!
Ти тільки живи Україно!
І завжди на заздрість усім процвітай,
І квіткою квітни у полі,
Лиш вічно живи, тільки не помирай,
Бо ти моє щастя і доля.
30. 07. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2014
Всі грані стерто.
Чому мовчиш?
І грає ретро
На приймачі.
І б’є та музика
У спогади,
Життя у ступорі,
Що не роби.
Раніш, казала,
Жилося краще,
А зараз стало
Удвічі важче.
І болем плаче
Та ностальгія,
В минуле, значить,
Вернутись – мрія.
Мені не знати
Життя отого.
Мені благати
Лише у Бога,
Щоб було краще
Мені і людям.
У час найважчий
Ми самі судді.
Нам треба жити
Не спогадами,
Й гордитись
Добрими ділами.
07. 12. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Мені учора соняшник всміхнувся,
Він ріс в чужім городі на межі,
Його пелюсток ніжних я торкнувся,
І наче легше стало на душі.
Обдавшися ранковою росою,
Обпікшися промінням золотим,
Цілований медовою бджолою
Він цвів, такий однісінький-один.
Ховав у тому цвіті купу смутку,
Про смуток той мабуть ніхто не зна,
А на межі розсілася ярутка,
Така, як він, простенька і сумна.
І добре наче соняшнику тому,
Хоч і без пари, та зате цвіте,
Бо як прекрасно бути в себе вдома
І цілувати літо золоте…
Мені учора соняшник всміхався
На тій межі чужій, що було сили,
А ранком цим із ним я розпрощався,
І на моїх очах його скосили.
17. 06. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515000
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2014
В кохання щире, в тиху даль
Тебе з собою я покличу.
А разом - це вже не печаль,
Бо разом - це вже ціла вічність.
Навколо протяги доріг.
І на яку потягне нас?
Навколо сипить білий сніг,
Зима й такий холодний час.
В кохання щире, в тиху даль
Тебе візьму я із собою,
Життя таке тяжке на жаль,
Але прекрасне із тобою.
Все буде так, як я велю,
І вже не буде більше болю,
Я щиро вірю в нашу долю,
Й тебе кохаю і люблю.
23. 12. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2014
Я досі пам’ятаю ті роки,
Як бігав по землі малим і босим,
Топтав ногами вінницькі стежки,
І бавився із вітром стоголосим.
Купався у обіймах струнких сосен,
Такі вони прекрасні гострочолі,
Такий собі малий рудоволосий,
Ходив на поводу своєї долі.
Із Бугом побратимом розмовляв,
Із ним тоді були ми кращі друзі,
Він хвилею тугою огортав,
Змиваючи страхи дитячі в тузі.
Й водив мене на березі своєму,
По ранній й дуже сонячній весні,
У місце дуже гарне й потаємне,
Яке зумів розкрити лиш мені.
В якому дуже гарно квітли квіти,
Дзвоники ясної сон-трави,
Красою тою всяк оволодіти
Хотілося… Та гнучкі береги
Лиш дозволяли квітів назривати,
І я із криком радості їх рвав,
А потім швидко мчав і мчав до хати,
І той букетик мамі дарував.
Тепер років багато пролетіло,
Немов у небі сонячнім птахів,
Дорослим став, а згадую щасливо,
Як навесні по сон-траву ходив…
21. 01. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514563
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2014
В душі забилась ностальгія,
Читаючи колишнього листа,
А з диска грає ніжна елегія,
Така спокійна, але непроста.
І так враз захотілось відповíсти,
Ледь стримуючи сльози на очах,
Про те, як в самоті нестримно жити,
Усюди переборюючи страх.
Як хочеться летіти каменем униз,
Не маючи ні крил, ні парашута,
Для мене ця подія не каприз,
Бо хочеться з тобою лиш побути.
Як всі сади навколо заніміли,
Коли сказала ти мені: «Прощай!»,
Душа моя давно вже відболіла,
Ти в спогадах лишилась, так і знай.
В моїм житті нема ніяких змін,
Хоч ти могла б життя моє змінити,
І я блаженний, свого краю син,
Де душу ваблять тільки вíрші й квіти.
Пишу листа, але не відішлю,
Я й так без того безліч раз грішу,
Я оповім про довгу путь свою,
А головного так й не напишу…
І як би час моє життя не кривдив,
Цей лист не змінить доленьку мою,
Лиш в голові запишеться постскриптум,
Про те, що я іще тебе люблю.
29. 01. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014
Не плач маленька, не плач моя дитино,
Сьогодні світлий і прекрасний день,
Сьогодні в тебе, донечко, христини,
Щаблинка перша у життя ясне.
Сьогодні ближче ти стаєш до Бога,
Хрещених маєш, другі то батьки.
Нехай ясна твоя буде дорога
На нелегкім путі усі роки!
14. 09. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514374
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2014
Шукай мене в поезіях сумних,
В яких шукаю вільного прихисту,
Моя душа закутана у них,
Моя душа давно не має змісту.
Нехай тебе це сильно не бентежить,
Що в риму закопав всі почуття,
Поезія - це райдужна залежність,
Що довжиною у моє життя.
Щасливою ти зможеш проживати,
І не одну доріженьку пройдеш,
Якщо ж мене захочеш відшукати,
То знай - лише в поезії знайдеш.
02. 08. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
На екваторі літо
Непомітно мина,
Не поразка для світу.
В Україні війна,
В Україні негода,
В Україні дощі.
У душі несвобода,
І плачебні вірші.
В Україні спекота,
Ллється кров через край,
Ненависна гіркота
Нас запрошує в рай.
Невідомо куди,
Чи до Бога, чи ні,
В атмосфері біди
Все життя на війні.
Знову дивно прошито
Цей відрізок дороги,
На екваторі літо
Кличе до перемоги.
22. 07. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2014
У вас на Сході розляглась війна,
Ті вибухи і досі не вщухають,
Ви горя наковталися сповна,
Та влада почуття того не знає.
Ви довгий час живете без води,
І вже не тільки в тіло - в душу спека,
Продажні довели все до біди,
Іде тривалий час війна запекла.
Палають скрізь вогні, гнівне багаття,
Страждає мирний люд і платить кров'ю.
Росія - наче здійснене прокляття
Дароване "по-братськи" і " з любов'ю".
Війна на сході, нікуди тікати,
І матері з дітьми у погрібах.
А як іще життя це врятувати,
Як до безвинних йде страшна біда.
У вас війна на сході, в нас ще тихо,
І тільки страх пронизує думками.
Молюсь за вас, щоб Бог зберіг від лиха,
Й думками я за вас, і поруч з вами.
29. 07. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514215
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2014