| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
В його колекції нараховувалось більше тисячі монет, кожна з яких мала номінальну вартість не менше пів тисячі доларів. Деякі з них Сергій отримав у спадок від батька, кілька подарувала кохана на день народження, перекупивши у якогось неосвітченого торговця антикваріатом. Найдорожчі ж залишились у спадок від діда, що також колекціонував мотети. Ще в далекому дитинстві він розповідав, про монету Катерини ІІ яку отримав у подарунок від самого Сталіна, за вірну службу Комуністичній партії і Радянському союзу. Дід працював наглядачем у концтаборі, одного разу, стоявши у нічній варті, він підслухав розмову двох кобзарів, що обговорювали між собою план втечі, і звісно ж одразу доповів про це вище стоячим органам. Завдячуючи дідусеві, Сергій зараз має одну з найцінніших колекцій монет у Європі. Не зупиняючись на досягнутому, він став працювати над поповненням колекції сучасними монетами, що випускались мінімальним накладом, і мають не меншу вартість ніж старовинні. Для Сергія це стало справою усього життя, і перетворилось із звичайного захоплення у фанатизм. Він розмінював гроші в магазинах, банках, у простих перехожих. Одного разу в автобусі, побачивши в жінки 2 копійки 2001 року, дав їй сотню в обмін на монету, жінка безмежно зраділа, навіть не підозрюючи яку цінність вона носила у своєму гаманці. Сергій навіть придбав кілька гральних автоматів, і щодня, мов залежний гравець, біг перевіряти їх на наявність цінних монет. Він бачив числа всюди, на кожному кроці, в кожному гаманці, касовому апараті, на тротуарах, йому марились рідкісні монети. Одного разу, повертаючись ввечері з роботи, в переході метро він побачив капелюх з дрібними монетами, і серед них була та, яку Сергій шукав вже протягом 3-х років. Він, мов божевільний, вхопив капелюха і вибіг з переходу. Зжавши його що є сил, Сергій біг десь у бік Васильківської, пролетівши близько кілометра, він нарешті зупинився, розціпив пальці, розгорнув капелюха, і дістав з нього ту саму монету: 5 копійок 1992 року, - «таких в Україні всього лиш ТРИ, оце я щасливчик!» – Подумав він. «Чоловік певно також дуже хоче їсти» – подумала дівчинка в переході, дзеркалячи його зникаючу постать великими, голодними очима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628010
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
Легені давно переповнені димом і попелом,
Поволі очистились вголос промовленим іменем,
Ударів я біль не боюся, спокійно знімаю шолом,
Сьогодні я дихаю вперше так рівно й розмірено.
І з кожним несмілим повільно ступленим кроком,
Хапаюсь за руку, що стала вже паском безпеки,
Уперше я зняла шолом - не впусти ненароком,
Давай перетворимо в фільм усі наші флешбеки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
Давай ми будем фарбувати волосся в багряно-руде,
І з кожним мазком воно змінює колір як листя осіннє,
Хоч від аміаку, як від перших морозів, воно обпаде,
Його у долоні згорну, мов надмірно коштовне каміння.
Бо все, що у мене лишилось - це пасма тонкого волосся,
Що зібрав на подушці, мов перші плоди винограду,
Щоночі ці змії руді розповзаються ліжком ще й досі,
Падають з нього на землю багряно-рясним листопадом.
Без жодної зброї захоплюють кожну шпарину квартири,
Заповзають у чашки порожні, з яких ти пила колись каву,
Я змушений зараз тікати з будинку, мов ті дезертири,
Бо жоден з моїх кулеметів не має на тебе управи…
Перед сном я читаю молитву і тихо рахую до ста,
За всі програні партії в карти і шахи давно уже квити,
Несу у кишені волосся руде, як носять важного хреста,
Ісуса розіп’яли в 33 – мене ж напевно мають задушити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Час найкраще спаковує речі в старенькі дорожні валізи,
Позичене щастя, мов взяті у Бога гріхи чи у банку кредити,
Як невдаха-художник складає в картонну коробку ескізи,
Що ніхто в переході метро не захоче й за гривню купити.
Складає улюблений светр, що ти пропалив запальничкою,
За надмірне вживання тепла ми заплатимо всі по заслузі,
І будь-який біль стає з кожним роком все більшою звичкою,
Як струму удари - легким лоскотанням в найвищій напрузі.
Складає прочитані книги, що стали для тебе настільними,
Бо текст доторкається пальця, крізь пори в’їдається в шкіру,
Слова мимоволі нас роблять набожними та божевільними,
Молитва повільно вбиває людину, натомість породжує віру.
Час випрасовує спогади, мов найкращу святкову сорочку,
Що вдягають два рази житті, на власне весілля і в домовину,
На лівій долоні найлегше знаходити старт, і фінішну точку,
Бог похапки розрізав лінію життя, мов немовляті пуповину.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Вона ще не знала всіх наслідків тої весни,
Що так плідно Блідою поганкою вродить,
Як віддано й вперто ти якір чужий не тягни,
Він рано чи пізно тебе у водоймі потопить.
А знаєш, таких нас на дні вже достатньо багато,
Тут добре, по-своєму, тільки не звично у тиші,
Нема куди бігти щоранку й завжди не встигати,
Таргани не їдять твій сніданок, не бігають миші.
Не ходить метро, і не треба купляти жетони,
Тут не міряють відстань і час у зеленій валюті,
На стіни ніхто не повісить Марії святої ікону,
І без ідолів добре живется в підводній каюті.
Тут немає чужих кольорів для спільної гри,
На шаговій дошці присутні лиш білі фігури,
Що ходять встановлено черзі - оди через три,
І кожен їх зроблений хід це нова процедура.
Ти голку засовуй все глибше у випуклі вени,
Це вбивство ніхто ж не розгляне як злочин,
Скільки свідомих гравц́́́́́ів вже забрали з арени?
Шановні, це та ж сама гра, змінився лиш почерк!
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Вона ще не знала всіх наслідків тої весни,
Що так плідно Блідою поганкою вродить,
Як віддано й вперто ти якір чужий не тягни,
Він рано чи пізно тебе у водоймі потопить.
А знаєш, таких нас на дні вже достатньо багато,
Тут добре, по-своєму, тільки не звично у тиші,
Нема куди бігти щоранку й завжди не встигати,
Таргани не їдять твій сніданок, не бігають миші.
Не ходить метро, і не треба купляти жетони,
Тут не міряють відстань і час у зеленій валюті,
На стіни ніхто не повісить Марії святої ікону,
І без ідолів добре живется в підводній каюті.
Тут немає чужих кольорів для спільної гри,
На шаговій дошці присутні лиш білі фігури,
Що ходять встановлено черзі - оди через три,
І кожен їх зроблений хід це нова процедура.
Ти голку засовуй все глибше у випуклі вени,
Це вбивство ніхто ж не розгляне як злочин,
Скільки свідомих гравц́́́́́ів вже забрали з арени?
Шановні, це та ж сама гра, змінився лиш почерк!
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Ця країна не мала жодних кордонів,
Береги омивало артеріальне вино,
Ми наївно стрибали у шлюпку, що тоне,
І тихо ішли на дно…
Скільки вже їх відчайдух потопельників
Відійшли ще у перший приплив
мул річковий так рівно постелений
сірою рясою тіло покрив
Хай риби читають прощальну молитву
мова їх тиха як ніч перед боєм
Ти знай я помщуся за програну битву
І йду за тобою, йду за тобою, йду за тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Сонце не лишало засмаги
Тільки чергові опіки,
Ти пальцем торкав пухірці,
Вони від дотику лопали.
Рідина розтікалась по ребрах,
Мов вино з горла у вени,
І пальці довгі, як стебла,
Переплітались з твоїми…
Її січене часом волосся
Вростало в твою щетину,
Ти перестав голитись,
Щоб не різати їй пуповину.
Вона стала глибше вростати,
Як вростає коріння у землю,
Ти можеш і далі стояти,
А можеш рубати стебла!
Різати пальці і пуповини,
Стригти волосся, рубати хребти,
Голити щоранку щетину,
Та не зможеш від неї піти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Ти співай, наче мантру до неї, нічну колискову,
Вмостивши під голову теплу, м’якеньку подушку,
Так, щоб ніхто, окрім стін, не почув твою мову,
В обійми горни, як дитя загортають в пелюшки.
Співай своїм голосом пошепки, хрипло і тихо,
Про дощ, що вмиває старенькі берези й тополі,
Про хвилі морської прибій, що доноситься ехом,
Про скошені трави, що виросли в дикому полі.
Про смак молока на тоненьких медових вустах,
І запах жасмину, що вп’явся в її бліду шкіру,
Про змій, що росли у волоссі, волошки в очах,
Про шрами, що стали натільним її сувеніром.
І повірить вона у слова, як набожні в молитви,
В солодку мов мед, і тиху, як в риби промову,
І вийде роса поміж вій, мов кров після бритви,
Бо на ніч, в дитинстві, ніхто не співав колискову…
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
́Відтінки похмурих кварталів
Огорне вранішня тиша,
Мов потяг, з безлюдних вокзалів,
Зима всі перони залишить.
Розбудить оголені парки
Сиве шумне вороння,
Укриті туманами лавки
Чекають наступного дня.
Проснулись голодні повії,
Й порожні заправки на трасі,
140, він їде до мрії,
Коробочки... ганджубасу.
І сірі порожні зупини
Чекають свого пацієнта,
Збирають розбиті частинки,
Майбутньої пляшки абсенту.
Ліниво підводиться сонце,
Яке вже півроку проспало,
Загляне в хрущовки віконця,
Вставайте весна вже настала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
А знаєш, твоя чашка тріснула, наче мильна бульбашка, від дотику пальців...
Я занадто часто торкалась її, пила з неї каву, густу міцну каву, чорну, як твої очі, що бачила, вдивляючись у денце.
Мені так не хотілось з нею розлучатись. Вона довго тримала тепло ранкової кави, вечірнього чаю, довгих очікувань зустрічі...
Існує прикмета, не можна пити із розбитого посуду, його зазвичай викидають разом з недопитою кавою, непрочитаною смс, від тебе...
Але ні... Вона так і далі стоїть на темній верхній поличці, збираючи пил мов спогади, мов осад колишніх почуттів...
А знаєш твоя чашка тріснула...
Перетворилась на непотрібну річ, яка займає зайве місце на полиці, перетворилась на спогад, який беріг в собі тепло весняних ранків, дотик твоїх вуст...
Беріг...
Сьогодні мені дорогу перебіг чорний кіт, посигналило чорне авто, пригостили цукеркою в чорній обгортці...
Знаєш, я все-таки вірю в прикмети...
Сміття зазвичай теж виношу в чорних пакетах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492123
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2014
У мене на плечах потерта косуха
в гаманці залишилась надія на краще,
докурюю свого останнього друга,
Викину пачку в сміттєвий ящик.
Ношу на шиї червону бандану,
Ховаю за нею подряпини долі,
І цноту у темнім провулку продану,
За пляшку дешевого алкоголю.
Здираю шпалери, поцвілі на стінах,
Які залишилися ще з дев’яностих,
І шрами радянські на моїх колінах,
Та тіні людей німих, безголосних.
Шукаю в кишені старенький мобільний.
Прийшла есемес – дивлюсь, оператор,
В вас новий тариф, називається "вільний"
Долі тримаю штурвал - я тепер авіатор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
Розчинна кава заварена з ранку,
І постіль ще пахне тобою,
Давай я буду просто коханка,
І щастям безмежним напою.
Давай я буду просто повія,
В обіймах спокусно звиватись,
Яду отруйно-звабливого змія,
Щоночі будем напиватись.
Під совісті простінь щоразу ховатись,
Торкаючись тілом до тіла,
Не кохати, а просто шалено кохатись,
Й забути усе що боліло.
Для мене це буде цінніше трофея,
Перед ідолом буду вклонятись,
Й коли ти поринеш в обійми морфея,
Я буду на потяг збиратись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482971
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2014
І запах пороху, і постріли гармати
Залишили в душі кривавий слід,
Колись мене просив ти розказати,
Як в 45-му війну пройшов твій дід.
Я син,
Козацького я роду,
Нащадок свої рідної землі,
Життя віддам за правду і свободу,
За тебе мамо, за твої пісні.
Я мати,
У страшну годину,
За тебе, рідний, тихо помолюсь,
З щитом і славою вернись моя дитино,
До твоїх ніг я низько уклонюсь.
Я дівчина,
Я поряд завжди буду,
Триматиму надійний тил,
Ране́ного несу на своїх грудях,
Тримайся любий, доки хватить сил.
Священик я,
Молюсь за Україну,
За наших славних дочок і синів,
Вже не одну відкриту домовину,
В останній путь молитвою провів.
Я є держава,
Птахом сизокрилим,
Здіймуся у небесну вись,
Впаду росою на оті могили,
Де полягли майданів ці колись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
Втомлена ніч наповнена тиші,
Ховає під ковдру цілунки,
Цигарка на двох у тумані залишить,
Спаковані спогадів клунки.
Про теплі обійми, морознії ранки,
Про пляшку, яка недопита,
Про старі, але милі, із зайцями тапки,
Про хліб, що забули купити.
І коли вимикаєш годинник й години,
Мило питаєш - з цукром чи без,
Дивимось фільм через ковдри шпарини,
Торкувшись мізинцем небес.
А коли зимнє сонце буде підійматись,
З обіймів Морфея вернись,
- Може не варто на потяг збиратись?
Давай ще на день залишись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
́Пробач мені Україно, я не на майдані,
Не будую барикади разом з козаками,
Коли тебе розтинали іроди погані,
Не летіли в мене кулі чорними птахами.
Пробач мені Україно, що я не воюю,
Не ношу щити і каски, пострілів не чую,
За твоє благословення свічку покладу я,
Хай почує Буг молитву про землю святую.
Пробач мені моя земле, що стогнеш у муках,
Що деруть тебе на шмаття ворожії руки,
Пробач мені козаченьку, що тил не тримала,
Що в важку страшну годину руку не подала.
Каюсь я пер́́ед тобою, каюсь перед Богом,
Ми разом перепливемо Дніпрові пороги,
Більш не будуть помирати хлопці чорноброві,
Коли вже стоїть Хрещатик по коліна в крові.
Встане Київ із руїни, встане вже сьогодні,
Та й буде кричати слава цій небесній сотні,
Понесеться слава вітром з заходу до сходу,
Хай покаяться всі ті, хто не був з народом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
Ти бачиш тіні оголених стін,
Чуєш запах ранкової зливи,
Живеш на мольберті власних картин,
Малюючи щастя припливи.
Під чашечку кави слухаєш джаз,
Затерши до дірок платівку,
Тебе не цікавлять думки сірих мас ,
За ніч ти не платиш готівку.
Носиш старенький, потертий піджак,
У тебе свої іпостасі,
Для когось ти геній, для інших – дивак,
Який загубився у часі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Зимове море не торкається неба,
Не б’ється водою об скелі,
Йому вже блакиті не треба,
Цілує п’ятки старій каравелі.
Тихо заснуло, і чайок приспало,
Пісок їм подушкою став,
Три роки тому нам було мало,
Поставлених нами вистав.
- А давай чайок розбудем,
Щоб співали знайомі пісні,
Ті, що по радіо польському крутять,
Щоб не чути мрії шумні.
Давай поцілуємось міцно,
Щоб аж вийшла вода з берегів,
В останнє обіймемось тісно,
В комуналці своїх почуттів.
Зимовому небу не треба моря,
Воно і так дотягне до весни,
Холодним пальцем, синьою кров’ю,
Писатиме чайкам листи.
- Прилітайте до мене в обійми пухнасті,
Співайте про біль і байдужості траси,
А замість спасибі, хтось скаже “здрасті”,
З кіоску з табличкою “Каса”.
Та каса життя порожня 3 роки,
А спогад ще й душу розоре,
Востаннє ми бачились кінчиком ока,
Коли ти відходив у море…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Муза до нього приходила рідко, в середньому раз в місяць, як зарплата, якої зазвичай не вистачає, і приходиться брати в борг. Чудово що в будинку навпроти є генделик в де завжди запишуть на хрестик, 150 грам натхнення, і так до наступної зарплати.
Вона приходила раз в місяць... Не телефонуючи, не стукаючи у двері, а просто так завалювалася у мій будинок, з собою приносила пачку цигарок, іноді, пляшку горілки – дивна. Сама не пила, а я хмілів буквально від першої чарки.
Потім ми шалено кохатись... Вона завжди була зверху, навіть коли я пробував змінити траекторію руху силою. Цікаво, чи отримує вона задоволення керуючи мною? Напевно так, адже хитра посмішка і спокусливий погляд видавали її, і паралельно залишали мене обеззброєним...
І ось цей останній дотик безмежно палкого натхнення...
І все...
Закінчив...
Розвернувся лицем до стіни...
Заснув...
6.00 я прокинувся не від тихого шепоту її губ, а від пронизливого сигналу будильника.
Оглянувся...
Її вже не було...
На простирадлі залишився лиш вірш...
Чекатиму наступної зарплати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472488
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Душа втрачає гравітацію,
Коли всі рахунки оплачені,
Виходьте, остання станція,
Ви на пункті призначення.
Виходьте, остання станція,
Постіль кладіть на полиці,
За послуги наші квитанція,
Потяг у рай о 17.30.
P.S.
Табличка на касі:
"Касир у відпустці"
Квитки розкуплені,
Зв'язок відсутній...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Вона полюбляла вдягатись у чорне,
І пила цукор без кави,
Знімала й знімалась у власному порно,
Фарбуючи очі яскраво.
Вона зустрічала ранковий світанок
Під ковдрою п’яної болі,
Щоразу варила з надії сніданок,
В каструлі власної долі
Вона цитувала лиш свого поета
у темній, закритій кімнаті,
стріляла словами, як арбалетом,
по тінях середньої статі.
Вона танцювала під звуки гітари
Ховаючи сльози за пудру,
Вдягала у будні маску нездари,
І пила каву без цукру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Відбитки пальців на стіні,
Твоя ще чашка не помита,
Стара фіранка на вікні,
Пускає в дім холодний вітер.
Який пронизує все тіло,
Від ніг до кінчиків волосся,
Тепло, що в серці ще жевріло
Йому згасити все ж вдалося.
Тепер, неначе, в лихоманці,
Шукаю ковдру, щоб зігрітись,
Прогноз усіх радіостанцій:
«Вдягайтесь, щоб не простудитись.»
А що ж робити коли хворий,
І ліків залишилось мало?
Не вихід, чарка алкоголю,
Аптека аж за три квартали.
На дворі блискало, гриміло,
Безсонна ніч - чекаю ранку,
Холодний вітер ломить тіло,
Забувши про стару фіранку…́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014