Ярина Семчишин

Сторінки (1/4):  « 1»

Українцю! (революційний)

Якось  врочисто  прапор  майорить,
Дзвенить  в  повітрі  подих  перемоги.
Іди,вкраїнцю,до  блаженної  мети,
Нізащо  не  звертай  з  правдивої  дороги!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014


Тінь

[i]Твоя  тінь  же  за  мною  і  вдень,і  вночі...
Опустіла  любов  залишила  лиш  рани.
У  замерзлім  вогні  я  тону  ідучи,
А  ще  зовсім  не  хочу  помирати  так  рано.

Я  така  ще  жива.Тіло  моє  ясниться,
А  душа  почорніла,як  останній  твій  лист.
Я  уже  не  вернусь.Ти  мені  вже  не  снишся,
Лише  інколи  чутно  з-за  гори  тихий  свист.

Ой  душе  ти  моя,вже  зіпсута  перлино,
Не  вмирай  ще  на  вічність,іще  трохи  живи.
А  чи  чуєш  мене,зачерствіла  людино?
Йди  бери  свій  "Титанік"  й  своїм  шляхом  пливи...[b][/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014


Україно моя!

Україно  моя,найпрекрасніший  краю,  
Що  світиш  нам,як  вічний  оберіг,  
До  тебе  погляд  щирий  свій  звертаю  
І  знову  б’ю  чолом  об  твій  поріг.  

Стою  на  сході  сонця  і  чекаю…  
Повільно  тане  в  небі  зірки  слід.  
Так  жадібно  повітря  я  ковтаю,  
Спостерігаю  журавля  політ.  

Думки  тривожні  вітер  навіває,  
Перед  очима  -  спогади  сумні,  
Коли  історії  сторінки  я  гортаю,  
Пригадується  знову  все  мені.  

О  матінко,царице  душ  вкраїнських,  
Подай  дороговказ  нам  для  життя,  
Щоб  не  погинуть  на  дорогах  грішних.
Чи  то  назад  уже  немає  вороття?  

О  мово,  солов’їна  й  барвінкова!  
Безмежний  храме  світла  й  чистоти!  
Плекаєш  всіх  так  ніжно  й  калиново,  
І  як  же  нам  тебе  не  берегти?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471113
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2014


Тобі було далеко не п'ятнадцять…

[i]Тобі  було  далеко  не  п'ятнадцять...
Ти  півжиття,напевно,вже  прожив,
Та  скільки  весен  ще  тобі  стрічати,
А  скільки  раз  ти  осінь  відпустив...

Ти  вкотре  розгортати  став  ту  книгу,
Котра  в  пилюці  вже  забула  про  життя,
Хтось  розкрутив  безжальну  долі  дзигу,
А  хтось  забув  ввімкнути  відчуття.

Годинник  вже  вицокує  хвилини,
І  день  за  днем  минає  без  причин.
Хоч  і  немає  біля  тебе  ні  людини,
То  ще  ніхто  не  скаже:"Ти  один".

Коли  мине  в  житті  негоди  струмінь,
І  серце  зрозуміє:"Хочу  жить",
Ти  натягни  беззвучні  сильні  струни-
Від  їх  мовчання  світ  нехай  тремтить.

Ти  усе  думав:"Де  ті  кільканадцять?
Я  ж  тільки...тільки-но  почав  любить..."
Тобі  було  далеко  не  п'ятнадцять,
Ти  півжиття  лише  устиг  прожить...[i][/i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014