| Сторінки (1/94): | « | 1 | » |
Стоїш уночі німий і сліпий у центрі чужого міста,
Стоїш і рахуєш вітри і шляхи, якими вертатися пізно.
Різниці немає, звідки ідеш або ким себе називати,
І хто тепер, друже, тебе проведе за руку крізь темні цитати?
Квадратами множаться білі квартали і протяг захоплює подих,
Лише вертольотів гудуть коліщата –
Обридливі мухи зі сталі та дроту.
Сьогодні вночі ти німий і сліпий,
Нестерпно загублений у хронотопах
Без спогадів, мрій, наче впав з каруселі –
Так млосно і пусто. І світ в нагороду!
13 квітня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832439
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.04.2019
сидиш на колінах, за третю ночі, очі виїло
холодом, порівну розподілені на старому паркеті
брускети із недопалками прекрасної епохи,
дрібно перетерті із сигаретним попелом.
сидиш на колінах, рахуєш стіни, їх ніколи тут не буває
більше, ніж чотири, мимоволі починаєш відчувати недовіру
до бетону і догматів, що в'їлися в шкіру
стигматами, шрамами, сотнями, квентильйонами і в цілому без міри
сидиш на колінах і приносиш офіру місяцю,
у повітря викидаючи недоладну тишу.
і навіщо тут вікна, якщо в них не поміститься
і крізь них не зникне твоє особисте Інше.
в твого Іншого немає ні часу, ні простору
і часто крізь постріли старого годинника чуєш
чимось холодним всередині його наближення,
з острахом падаєш перед колишньою величчю твого власного Іншого
сидиш на колінах, ніхто не постукає в двері,
режисер цього фільму і сценарист, імовірно, померли,
ти тепер наодинці зі стінами і своїм Іншим
ідеальні злочинці проти доктрини цього хворого суспільства
20 жовтня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2016
Ти не знаєш, скільки років було тому старому,
який помирав біля твого дому,
хапаючись за серце від почутої на радіо звістки.
Легше думати, що двісті. Чи то пак триста.
Але ж у цій країні вже ніхто не слухає радіо?
Хіба водії грузових автомобілів, вимушені
жити у режимі
перпетуум мобіле,
аж поки не стукне двісті. Чи то пак триста.
І ніколи не знаєш, що вони везуть у своєму великому кузові
(котячі консерви, пральні машини, шкільні підручники,
автомобільні шини, золотовалютні резерви, а може, випадкові історії,
а їх зібрано чимало за років двісті. Чи то пак триста).
Цей старий падав, помираючи, на пожовкле листя
і вогку грязюку,
замурзавши руки, сорочку і незашнуровані черевики.
Він упав так без крику, тихо, як здута повітряна кулька.
А ти прочиняєш двері під’їзду,
здіймаючи у повітря це пожовкле листя,
і гадаєш, скільки він зібрав історій за років двісті.
Чи то пак триста.
І чи не лежать вони досі у його кузові між порожніх коробок,
наче розсипаний бісер.
15 серпня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653424
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.03.2016
колись ти був монолітом,
а зараз складаєшся з безлічі клаптиків,
мимоволі вважаєш себе за галактику
і вирощуєш на долонях стигмати великих смислів.
дійсно,
не кожному вдасться знайти келих амрити,
перекинути в пообіддя, захмеліти
і волати до вічності, що вона надто прісна.
колись ти був монолітом – зараз маятник.
і все ще складений із безлічі клаптиків –
шви болять щоразу, як до них торкатися,
намагатися винайти логос із хаосу.
так себе руйнувати – це навіть не варварство,
але хтозна:
якщо у тобі живе Атлантида,
то, може, і не варто бути монолітом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2015
Поет зникнув під час автостопу.
Про нього почали писати вірші,
Легенди, байки і казки про Європу,
Гадати, куди він поїхав і з ким.
Всі друзі скидались на пам’ятну збірку,
Дівчата йому вишивали портрет.
І з чорними стрічками плакали гірко,
І всі говорили: оце був поет!
І твіттер гудів, вибухали фейсбуки –
Яскрава прикмета: цитує себе.
І знову версталися книги до друку,
І знову мільйони плодились легенд.
Десь місяці два з того часу минуло,
Коли цей поет десь з’язвлявся он-лайн,
Його поховали, про нього забули
І зняли з трансляції рівня прайм-тайм.
Можливо – Тибет, а можливо – Сахара.
Детройт чи Монако, чи Київська Русь.
І тут надійшла смс від бідахи:
«Я трохи напився. Я скоро вернусь».
23 липня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614772
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.10.2015
Бурштин у твоїй склянці -
Це приправа до смаку літа,
Це вогненні протуберанці,
Які змушують очі горіти,
І планети злітати з орбіти.
Слова на твоїх паперах -
Це розірвані криком канати,
Із цього на інший берег,
Це знак, що можна не знати
Нічого про порятунок, не кажучи вже про страту.
Жінки у твоїх обіймах -
Це болісний пошук натхнення,
До себе самого рими,
Скульптуру в твою майстерню.
Безлику, а чи й безіменну.
Незриме хай стане зримим -
Прокинься.
5 травня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2015
Гімн
Вічний корупціонер,
Лапа, яка лапу миє,
Миє в крові і в помиях,
І у слині ненажер.
Ні люстрації прокляті,
Ані патрійоти-кати,
Ні комісії з моралі,
Ні братки та нелегали,
Ні шпіонське ремесло
У СІЗО не довело.
Не сидить він - ще бере,
У Союзах народився
І на партію молився,
А тепер її кляне.
І простується, міцніє,
Євро курс, як аритмія
Слава грошовим потокам!
Тільки з картами морока -
Випав туз із рукава,
Залишилася братва.
Вічний корупціонер,
Блат, мішки грошей і втома -
Ти крадеш зі свого ж дому,
Ти заплутався тепер.
Туз побитий, зла руїна,
Вила візьме вся країна
І де в світі тая сила,
Щоб народний гнів спинила?
А тепер чекай, нардепе,
День, коли прийдуть по тебе.
26 квітня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579173
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.05.2015
довіра у тріснутих горщиках
дешево тільки на ринку
прісно, щоб його, прісно
і тісно в кімнаті без вікон
не можна тремтіти без хрускоту
шкарлупка надвоє розпадеться
себе консервуй у безглуздості
тримайся разом до останнього
сто масок і ролі у пам'яті
гарантія стійкості розвитку
всі мантії будуть ще дрантями
поля поростуть дикорослями
ми тут, ми живі, на хрещатиках
у скверах і пабах прокурених
ми тут, отже, є куди падати
мій бог не живе у проскурах
мій бог між епох по зустрічній
рахує світлові роки
і мабуть, так само скалічений
його також кличе дорога
хай квантові струни на банджо
зіграють про мертве століття
а ми ще живі, тож не раджу
топитись в ріці Геракліта.
25 березня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2015
Скажіть, а це дійсно нормально,
Що з кожним наступним знайомством
Стає лише більше самотньо?
Яке із них стане фатальним?
Скажіть, а це дійсно нормально?
Скажіть, а кому заплатити
І скільки коштує спокій?
Бо нині щось курс нестабільний
І скоро закінчаться строки.
Скажіть, а кому заплатити?
Мовчіть про те, що кажуть зорі,
Вони дурнуваті, далекі
Вони - наче ті мантикори,
Їх спекатись важко, хоч треба.
Мовчіть про те, що кажуть зорі.
Дивись, я - повітряна кулька
Із купою голок у шкірі!
Я вибухну гучно і лунко
І зникну у космоефірі.
Дивись, я - повітряна кулька.
25 березня 2015 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2015
У день коли народжувалось місто
Пологи видалися затяжними
Кричали сосни як проходили між ними
Автошляхи і прорізалися домівки
Дахи скрипіли, цокотіла черепиця
У спазмах миготіло ліхтарями
А брами не скрипіли
Брами били
Дверима хвіртками замками
Це місто народилось з віддзеркалень
Це місто народилося бастардом
В країні безіменний і безликій
І герб собі обрало - чорні піки,
Щоб дама завжди туз піковий крила
І крила відростили всі міщани
І полетіли снігом білим-білим
У день цей місто сильно засніжило.
Це місто народилося із мертвим
Сіамським близнюком в земній утробі
Ти - перша проба
І перша спроба Абсолюту
Атрибути свої продай аукціоном.
І не кажи, що клони не існують.
Це нейрони наплутали, куди сигнал подати.
Це Місто, у якому неможливо жити.
Тут всі приречені на існування.
І навіть зрання згадай про це,
Коли собі завариш каву.
Ти - в анклаві
Незнаної, нейменної держави.
26 грудня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551740
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.01.2015
У мене є презумпція життя,
У тебе є презумпція Джоконди.
І ми застрягли у презумпції Макондо,
З металу проектуємо міста.
Для нас немає вето і законів,
У небо ми розвісили дроти,
І снів ловець ми хочемо сплести,
Щоб він хоча б нам був за оборону.
Без слів важке лишилося безслів’я,
Пустельність і закрижені шляхи.
Я – дерево, і бігти вже нехіть.
Я – дерево, мені не треба бігти.
4 листопада 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2014
Атеїсти читають Біблію зранку
Перед сніданком і після сніданку.
Рештки вчорашньої кави у дзбаник,
Часом подертий на ліжку Паланік.
Я пропоную змиритися й жити.
Постмодерністи плетуть піраміди
Перед обідом і після обіду.
Шахи на стіл і нуар на екрани,
Хтось – харе крішна, комусь – харе рама.
Я пропоную змиритися й жити.
Нам відчиняють двері генделі
Ближче до вечора, замість вечері.
Два каганці на велику кімнату.
Час іти спати, немає з ким спати!
Я пропоную змиритися й жити.
Хтось уночі цитував К’єркегора,
Гайдеггер спав, а Дельоз вліз в комору.
Ще цинамону в мою філіжанку,
Без архетипів прокинемось зранку?
Важко змиритися. Соромно жити.
16 жовтня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533045
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2014
у метро будь-хто
може харкнути в писок тобі
далебі
не помітить цього
ані жодна душа
чи не схоче помітити скорше
і немов брудершафт
розпиваючи склянками подив
чи обурення
трохи згодом
розумієш
що це не тобі хтось натхненно в обличчя зіплюнув
а напевно це цілій юрбі
яка тихо стоїть на платформі
хтось у щоку смачного вліпив
добірного ляпаса
дурням
стійте так наче це не стосується
кожного
вам так порожньо
бо порожні самі
подорожні
на енній платформі
13 вересня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532799
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.10.2014
Я дозволю собі розглядати світлини на стінах
І вдавати, неначе війна зовсім навіть не поряд.
Ми давно перестали чужі рахувати години
І давно ми не розрізняємо долю і горе.
Я дозволю собі не шукати у списках знайомих,
Бо занадто багато імен вже сплелися клубками,
Вже так звично до думки, що хтось не вернувся додому,
І блукає ще досі у полі між прапорами.
Ми так любимо джаз і червоне сухе – колір крові.
Де пластинку заїло, жорстоко зашкрябались ноти.
Ти помітив уже, які ми пусті й паперові?
Ти помітив уже, що цей світ сплело бісовим дротом?
Коли чуєш литаври десь віддально – може, це вибух?
Хто нам скаже, якого числа можна вийти із шахти?
Тільки прошу: дозвольте мені підірватись на мінах,
Надто страшно світанок зустріти між ворогами.
30 серпня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532796
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.10.2014
утікати від спогадів можна лише лежачи,
уподобившись до ящірки, що хвоста скинула,
чи змії, що зростається з новою шкірою,
без одежини голою і лускою невкритою,
викликаючи зміїв,
хай навіть зелених,
у пеленах безтілесності і без пелерини,
так боляче думається, що ця луска не до міри
і було би добре знайти стару
поночі.
і влізти в минуле, злитися воєдино
зі старими хвостами і думками старими.
але губишся знову в рядках палімпсестів
між багатошаровості і багатодумкості –
решта не вартує зусиль самоарешту,
самоізоляції у власній свідомости.
і лежати так без хвоста, а чи луски, виявляється,
не так страшно і не, щоби боляче,
навіть поночі,
коли чуєш себе для Всесвіту втраченим
і кожна бунтівна шпаринка видається винятковою,
а чи то пак, навіть найкращою.
завжди можна кинути весла і віддатися течії,
так недоречно забувши про електромотори,
так невчасно згадавши, що без луски ти голий.
і доля просто так хвости не дарує –
тільки ящіркам, тільки тим, хто плазує.
3 серпня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2014
Охоронці могил снять про те, як самі помирають.
Їм не ставлять хрести,
Бо жоден з світів
Їх за своїх не приймає.
Крізь кришталь у очах –
Стежки, щоб іти
На межі і поза межею.
І незнанно куди
Заведуть тебе сни –
Чи у лімб, а чи в емпіреї.
Охоронці могил снять про те, як самі помирають,
Вартові мавзолеїв рахують капкани у стінах.
В мені тисячі дір –
Це для бджіл нехай будуть соти.
І корінням упершись у небо,
Заплутую дротом
Я сітки, щоб ловити лушпиння галактик.
На межі не існують,
На межі лиш межа має вартість,
І лиш той бачить сни, хто у сон не боїться вертатись.
29 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014
Ти зможеш витерпіти все без опіатів
І звикнути до того, що вбиває.
Завжди є те, куди тобі втікати,
Завжди є ті, які тебе приймають.
Дистанція надійна – кілометри,
І гетто лиш для тебе особисто,
А відстань зовсім трохи буде стерто,
Фундаменти зруйновані дощенту.
В паралаксі станцюються планети,
Щоб вкотре далі й далі розійтися.
Наступне зіткнення – обіцяні уламки
За рамки утечи світобудови
І знову витримай кинджали долі,
І знову йди у танго! Ти – комета!
І ти згориш, і слід, мабуть, розтане,
В капкані навіжених зорепадів.
Не тіш себе обманом. Так і треба:
Нема тебе в богів сакральних планах,
Тому промчися, запалай і зникни.
Ти – істинний господар стратосфери.
Химера.
Спалахни у вікнах.
Фінал.
Тепер ти можеш жити.
19 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513991
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2014
В плацкартних вагонах
Пухні провідниці
Розплескують чай
На державних кордонах
Рахують монети, копійки, жетони
І тоннами пил вимітають на грань.
І кожен собі обиратиме маску,
Відведену роль відіграє перфектно.
Будь ласка, не варто
Шукати секрети.
Секрети самі тут шукатимуть
Жертву.
Розхлюпана щирість на нижніх полицях
Столиця столица в трухнявих очах.
Хай дах протікає і крапель намисто
Таврує скінченністю
Колії шлях.
12 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513601
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.07.2014
«Терміново шукаємо равлика,
Ключі питайте на вахті.
Вітається джаз і пост-панк,
Молотки для граніту і печива»
ройбуш
залпуємо літрами,
палітри
клади замість кафелю.
штабелі
кіптявих пензликів,
папуга у мене всередині і трохи вапна на повіках,
щоб швидше і глибше прозріти.
на щит ще зерна, щоб ячмінно
засіяти
килими громом,
чекаючи ноти-пароми
в забутому зорями домі.
11 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511694
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.07.2014
І вірші дедалі гірші
І рими стають старими
Хто носить герби на пальцях
І контрабаси в кишенях
Знаходить безномерні станції
І довго висить між дверима
Ти – з фільму братів Дарденнів
І мухи десь там під повіками
Лоскочуть зеленими лапками
Сітківка спалахує сланцями
І зриме стає незримим
Щоб знову споганити рими
І де тепер ця атараксія?
Так помирають атмани
Не раджу реанiмацію.
8 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2014
"Я бачив як кращі уми мого покоління, оскаженілі,
голодні, заплакані й голі,
волочилися крізь негритянські квартали над ранок,
шукали злу дозу"
Алену Гінзбергу
Діти попелу злітають ночами вище зір і вище планет
Мов кити, і чотири є камери в серцях їхніх, наскрізь проіржавлені
Наче в груди, розірвані часом, шрикнув хтось гнилий наскрізь
стилет
Діти попелу марять минулим,
Пишуть "ні" у порожніх рядках
Зі світанком і зловленим променем
Щось ховають - вночі зірваний дах?
І напевно, невдалі параметри потрапляють у фотошукач
Бо ні зір, ні планет, серця камери із артеріями і капілярами
Не побачиш на спалених випадкових фотокартках
А казали ж тобі, що рукописи на багаттях жарких не горять
Ти не вірив, що сонце їх спалює
Ти не вірив, що букви розплавлені
Обпікають безсонням наповнені всі кришталики в тебе в очах
А тепер насолоджуйся згарищем
І рятуйся, злітаючи далі ще
Попеліючи, наче чорнобильські
Із реакторів тіні-примари.
І коли усі марева звіються
Вітрогонистим ночі керманичем,
І коли многоповерхі труни
Розчиняться в бетонній імлі.
Діти попелу мертві рукописи
Та зіржавлені зоряні струни
Знову нестимуть серед дахів.
Зовсім так, наче Сонце ніколи не згасне.
16 червня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506650
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2014
Мій друже, ти спіймав блискавку.
Ти пальці обпалюєш небом,
Гукаючи всіх богів світу.
Межа – вона (віриш?) вже близько так.
В межі в тебе завжди потреба,
Лиш біг треба вчасно спинити.
Мій друже, ти спіймав блискавку!
І небо вже впало на тебе,
Озвавшись дрижачими дримбами
І ледве вловимими іскрами
Ударило гонгом по ребрах.
Бо всі, хто так несамовито
Блукає іржавими балками,
Наосліп шукаючи виступи,
Зривається й падає в небо.
А блискавки – струни для тебе.
8 червня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506649
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.06.2014
між двома сусідніми октавами народжується свідомість
зіркою у період великого бабаху
щоб запалити світ новою кометою
і нести за собою щось величне й прекрасне
і народжувати пульсуючі клітини у безжиттєвому просторі
ти можеш стати свідомістю без граней і гострих кутів
безпілотним дирижаблем із великими запасами гелію
стати суперновою і світити у каскади зоряних водоспадів
на дахах за мить до світання блукати
і дряпатися вище, ударитися в хмари і гулі набити
не втративши вічне бажання чіплятися пальцями
за вже проржавілі поруччя чи сонцем обпалену цеглу
12 травня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503243
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.06.2014
а діри в головному мозку, пробиті кулями поглядів,
і діри у спинному мозку, пробиті кулями пальців,
не зникають, не затягуються, не закупорюються,
не стають шрамами і навіть часу не бояться.
бо життя може бути однією суцільною дірою,
і без бою зброю складають жовніри свідомості.
опустивши лапки, розпливаються у своїй невагомості
серед вулиць бетону, бруківки, асфальтів.
і коли під святим духом заблукаєш проспектами,
рятівне таксі пригальмує і заблимає фарами.
неможливо згадати, хто ти і куди тобі,
і чи можна платити цісарськими монетами.
десь о п’ятій ранку рушатиме безвекторний потяг,
але в діри краще падати велосипедом,
глухі вуха підставивши під вуличний протяг,
досі згадуючи, хто ти, куди тобі, де ти.
а в цілому, краще пишатися цими дірами –
в них дна немає, не так боляче падати.
ще й свистить, якщо бігти асфальтами сірими
чи педалі велосипеда крутити автострадами.
і лякає тепер хіба що відсутність страждання.
якщо хочеш, назви її тепло й ніжно «апатія».
діри не затягуються, не закупорюються, не піддаються лікуванню.
і ти стаєш макулатурою, а не Пелевіним чи Кафкою.
і це не приреченість, це аж надто природно –
стати історією без імені і без історії,
і вештати далі країнами і народами,
надто гостро розуміючи, що життя – бутафорія.
4 травня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499261
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.05.2014
Який з цих світів належить тобі?
Яка з цих реальностей дійсно існує?
Ти в матриці спалюєш всі трудодні,
А потім "помер" - сам собі констатуєш.
Зациклена смерть у сансарі війни –
Чи з Богом, чи з демоном, може, з собою -
Зіниці порожні і мертві листи.
І кулі дають рикошет перебоєм.
Зациклені люди, платформи метро,
Мости в нікуди і мости із нізвідки,
У часі і просторі цей автостоп,
І свідки повіки зашили на нитки.
Напевно, не варто шукати шляхи,
Які б обминули підступні капкани.
І все сподівайся на збій в мережі,
Що раптом згасив би всі зайві екрани.
23 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499258
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.05.2014
На сталевих октавах смеркання
Розростався Евклідовий простір
І на кожній стотисячній грані
Помирали палітри останні.
Тільки вітер губився в волоссі.
Тіні вулиць, небачених досі
З ліхтарів задощілих проспектів
Витинали думок дикоросля.
Та цю тишу на друзки збив постріл -
Плюс один в клубі мертвих поетів.
16 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493658
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.04.2014
бо обіцянка нікому не визнати існування тріщинки в уже згаданих
скляних лабіринтах очей, навіть самому собі, тепер стає рецидивом омерти з запахом ладану
і коли приходить в гості Ніцше, безмежно п'яний, а ти не можеш навіть нічого йому сказати,
бо це ж Ніцше, йому можна випивати.
до біса всіх цих надлюдей і навіть усіх пророків, бо тобі, щоб стати пророком, не вистачає лише самовпевненості
а ця тріщинка в скляних лабіринтах твоїх очей - ще одна із ознак безперервності
трансформацій твого світогляду, поглядів, вигляду і зміни періодів
знову маєш жити надщербленим, збожеволілим і не менше од Ніцше п'яним Іродом
16.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493653
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.04.2014
На струнах моєї гітари
чужі
дотики
пальців,
Чужі ноти поснули, чужі акорди їм сняться.
На сотнях натягнутих вен
серця
гудуть
барабани,
В зіницях порожніх очей зчудовано мчать дельтаплани
У далі незнані, небачені,
далі
відсутності
значень.
На золотих пекторалях – сталеві уламки пробачень.
Струни моєї гітари
шкіру
до крові
роздерли.
Всі, хто шукали й метались, шлях довели до ущелин.
Циклами плавляться фрази,
біг
висхідний
напівтонами,
Лазять в думках метастази Титанії та Оберонові.
Ти розгортаєш рекурсію,
б’ють
капіляри
фракталами.
Струни моєї гітари у пальцях чужих порозтанули.
10 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491509
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.04.2014
Я тільки попрошу канатну дорогу,
Бо трохи тривога у світі без Бога
І трохи самотньо у натовпі друзів,
І важко в напрузі, немов у кольчузі,
Шукати сеньйора для меча свого.
Знати, що ти – назавжди перегрін,
Що з мертвих картин кровоточать стигмати
І дикий приціл твого автомата
Малює в повітрі чадний серпантин.
Тепер, на канати безмовно ступивши,
Якийсь арлекін заплітатиме тишу.
І ми, цього світу невдячні байстрята,
Комедію масок назвемо «дель арте».
А потім кинджал нам канати розріже,
І урвище прийме ще сто домовин,
А тишу порушить лункий передзвін,
Бо впустить у темінь ковпак арлекін.
17 березня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2014
Як дуже різко розвалився світ,
Збудований ретельно до цеглинки!
В держави, мабуть, вже апендицит,
І миготяться вірусні картинки.
Як дуже різко почалася параноя -
І забагато видимих причин.
Кричи, що не здамося ми без бою,
Ковтаючи останній аспірин.
До біса філософські всі трактати
І віршемазні всі до біса ці рядки,
Втікай, хоча не можеш утекти,
Втікай, хоча нема куди втікати.
Тебе трясе? Країну лихоманить?
Гербаріїв дурман далеких днів
І сотня лиховісних темних снів.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
Ця парадигма пострадянських хворих марень.
Хай тане сніг, щоб затопити всі шляхи.
Бляшані люди – проіржавіли дірки.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
15 березня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Вікно – це спосіб ізоляції
Реальності, яка стає чужою.
Лунають гучно спалені набої,
Полюють натовпи за відьмаками.
Але у тебе рідне є вікно,
Давно тут зацвяховані шпаринки,
Хіба ти можеш за прозорим склом
Відчути біль, натхнення, безпорадність,
Ховайся за свої бетонні стінки,
Хай гримнуть війни і минають карнавали,
Зникає класика, згасає постмодерність.
Вікно - екран у світ без правил,
Світ ілюзій,
Можливостей, які вже не повернеш.
І всі анахорети та аскети,
Прикуті лінню, сумнівом чи страхом –
Хто ще живий, свої зірвіть тенета,
Допоки вас не зроблено ще прахом.
Допоки заживо не згнили поривання
За вікнами твого самоховання.
11 березня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Як плачуть до неба старі менестрелі,
Свічки не приносьте до мене у темінь,
Бо я знайду факели, спалю собою
Фальшиві руїни фальшивих імперій.
Коли смерть вирішує наслідок бою
І душі дорогами вештають голі,
Не бійся кричати уламками звуку
І влитися в річку страшних поліфоній.
Годинники грають пустим перестуком,
Одна за одною опустяться руки.
Лавровий вінок перетвориться в терен,
Герої восстануть нехай із грязюки,
І факели знов засіяють у темінь.
28 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482979
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.03.2014
Мої руки - шарніри прикручені,
А шурупи, проржавівши, кришаться.
Заховаюсь собі під покришкою.
І ви знаєте, дійсно прекрасно,
Коли всі, хто здавалися покручем,
Роздирають поранення масками
І сідають за столики парами.
Тоді я підіймаюся парою
І рахую розкидані кості –
Знову цифра впала непарна.
Розчиняюсь між сірої млості,
Де вертеп із одного актора
Вже святкує моє воскресіння.
13 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480999
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2014
Мене троє –
Він, вона, воно.
І ще одне велетенське вікно,
У яке грозиться викинутися воно,
Коли спаровуються інші двоє.
О так, тоді гудуть гобої
І глибше ще провалюється дно,
Бо в нього б’ються він, вона, воно.
Вона прикушує задумливо губу,
Він розбиває склянки спеціально й ненароком,
Воно розтрощує важкі камінні блоки,
Ступає крадькома, щоб крок за кроком
Безглузду цю почати боротьбу,
В якій є він, вона, воно,
Далеке дно, розхлюпане вино
Зі склянок, які він розбив давно,
І фоліанти книг – запилені, широкі,
З яких воно про зброю і героїв
Читає.
І спаровуються двоє.
Воно страждає від безсоння, від застуди,
Від чаду
бруду
безладу
абсурду,
Рахує електрони у нейтронних зорях,
Коли спаровуються інші двоє.
11 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2014
Цей клятий світ, а я - магніт,
Притягую кислотне божевілля.
Мій смерч давно розніс усі покрівлі,
Готуй свій меч, я маю щит.
Цей проклятущий шлях дірявих строф
І суперечки зранку з Керуаком.
Ці пошуки найгіршої клоаки,
Щоб залатати знову шов на шов.
Ці бісові засніжені дороги,
Цей автостоп без видимих мотивів,
І дивні люди - райдужні чи сірі.
Неврози, жодних сліз або тривоги.
Цей окаянний холод, холод жару,
І ці нестерпні проблиски у тьмі.
Фальшиво взяті терпко до-ре-мі.
Мене сліпі схопили санітари,
За те, що я сміюсь, а не кричу вві сні.
4 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480807
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2014
а ми сиділи. ми на кухні розмовляли
про те, як сильно ск*рвились світи.
про те, чому раптом автовокзали
згасили світло, перекрили всі шляхи.
кіт випадково перекинув зайвий стільчик,
а вітер розкидав уривки фраз,
динаміками струмували річки,
і витікали озером в безлюдний пляц.
алярм! алярм! так легко зачадіти,
коли думки вже тліють у пітьмі.
ми заховалися у пледах, наче діти.
у віддалі плескались кораблі.
12.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480806
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.02.2014
Думки розбіглися, розсілись по кутках
І п’ють вино з долонь крізь соломинки.
Думки струмують кров’ю тепло у тілах
І м’яко гепаються венам в стінки.
Хай віддаляється гітарне соло
І звуки кінострічкових розмов –
Мене шукайте в списках Інтерполу,
Ми – очі сонних сірих сов
(Колись і сови також сонні).
Примари, у яких є існування,
Мозаїки розсіяних годин,
Підлоги для спання й неспання,
Метан, етан, метил, етил.
Кричи, співай і не шкодуй легені,
Щоб видихнути клубні із круків.
Шукати станемо для себе паралелі,
Якими досі ще ніхто – ні! – не ходив.
Де більше затишку, ніж серед психопатів,
Які отрутою впиваються до дна?
Я тільки прошу – зайвих не впускати.
І не спиняти, якщо трапиться війна.
2 січня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480608
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.02.2014
яскраві неонові вивіски
нам не потрібне сонце
у нас є мільйони сонць
і кожне з них ми загасимо
і кожне з них ми загубимо
людина-електростанція
опиниться межи обранцями
щоб їх усіх запалити
і гримнути енним реактором
19 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480607
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.02.2014
якийсь далекий бог кетцалькоатль
пернатий змій
розвіює із неба
попіл
і хтось під хмарами коли почне світати
рядок пустий
кричатиме уголос
доки
не схрипне скам’яніло дивно голо
і звуки-брили
не покотяться
додолу
щоб розпластатися комусь на плечах
і до речі
ти пам’ятаєш ніч і вечір
коли вперше
твої слова котились з кручі недоречно
всі ті хто дуже марно
прагне
марев
дивися ця розніжена богема
так любить трохи болю
серед
крісел
проводити розмови про дилеми
і часопростір
а інакше
хронотопи
защемить знову хворий нерв
у правім боці
ну хоч не поряд
з серцем
хоч не поряд
20 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2014
Бийся в агонії, зносячи стіни,
Руки ламай, коли трощиш підлогу.
Біль – це константа, біль – це постійно,
Мертві не плачуть, їм без тривоги.
Кидай собою об скло, об бетони,
Не шкодуй тіла, щоб більше боліло,
Дужче кричи, не спадайся на стогін,
Рви себе, щоб не упасти безсило.
М’язи напружуй і дряпайся вище,
Мури – байдужі камінні гіганти.
Ближче чи далі? Далі чи ближче?
Не pro, не contra, а тільки «анти».
І серед хаосу раптом спинися:
Що ти тут робиш, що за безглуздя?
Полюсам світу вже не розійтися,
Відпусти їх – а вони не відпустять
16 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2014
Завжди прекрасно бути вчотирьох
Потрібні тільки дві ноги й два ока
І шлях широкий. Так прекрасно вчотирьох
Порослі мохом пагорби, ще більше
Моху
І колії безмовні, і безлюдь
І безкінечно простяглася безкінечність
Щоб танцювала мрячка сиза, наче ртуть
Так недоречно
Опустились плечі
Як часто ці квартети повторялись
І тільки страшно мені здалось
Що ми згубилися
І більш не відшукались
10 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480198
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.02.2014
Коли з постаменту котилась фігура,
Останками каменю вкрилась бруківка.
Падіння богів. Де твоя партструктура,
Невже ти не знав, що народ - вибухівка?
Коли з постаментів злітають гіганти
І б'ють землю носом, здіймаючи пил,
Уламки розкидані будуть асфальтом,
Розбившись безформно у безлічі брил.
Тирани не варті своїх монументів,
Їх доля - це прах, їх минуле - це страх,
Фігура зруйнована буде дощенту,
І в землю вросте обезкрилений птах.
Десь там, в мавзолеї, твоє досі тіло
Біліє змертвіло і прагне піти.
Та небо за обрієм вже загорілось -
Надіслані з вічності мертві листи.
Часто трапляється так із убивцями, злими катами і кровопивцями.
Це твоя кара - лишатися в панцирі і бути зметеним цими повстанцями.
8 грудня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2014
Злетілись шуліки, яструби, круки,
Волочать за ноги, виламують руки.
Хтось хоче у вирій, а кинуть за грати,
А ми лиш хотіли своє відстояти.
Де люди? Хто люди? Немає людини!
Кілок демократії ввігнаний в спину.
З трибун популісти кричать про свободу,
Видовища й хліб пропонують народу.
Ховайся, тиране, за стінами, спинами,
Відплата надійде – ми хаос зупинимо!
Кривава субота, велика неділя –
Хтось голови трощить, комусь заплатили.
Бандити, хапуги і пристосуванці –
Вас скинуто буде сьогодні уранці.
Роз’юшені губи і втомлені лиця,
Розтрощені вікна у центрі столиці.
Екстаз гуманізму, тріумф ідеалів –
Тримай, автократіє, євроскандали!
Скандують обурені натовпи гасла,
Ви лиш наші «я» ще не встигли украсти.
Не хочете мирно – отримуйте відсіч
До ваших брудних демагогівських ігрищ!
Герої на площах стоять за ідею,
Сьогодні народ сам собі став суддею.
Злетілись шуліки, яструби, круки,
А їх зустрічають булави й бунчуки.
2 грудня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480185
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2014
Днем стала ніч, крути дужче штурвал
Твій метрополіс розвіється прахом
Антиутопія вічно жива
Ти – механізму розірваний клапан.
Сяють свічки, розгорається ватра.
Днем стала ніч, стали сталлю серця
Ти тут вартуєш, на тебе є варта,
Хтось - мандарин, імператор чи цар,
Хтось тебе кинув на інший край світу,
Хто ти - васал сам собі, сюзерен?
Хочеш так думати, наче ти - вітер,
Ти ж лише листя, що вітер несе.
Днем стала ніч, і думок центрифуга
Раптом повісила Всесвіт на гак.
Ні, не спиняйся! Продовжуй потугу,
В битві імперій останній пішак.
6 листопада 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2014
Хтось ниті вен витягає з-під шкіри,
Скрутити в пружини дуени їх хочуть.
Твій внутрішній голос стає командиром,
Кричи-не кричи, ти лише безтолоччя.
Хтось є живий, хтось торкнеться до шкіри,
Буде з тобою в примарнім сьогодні,
Хтось залатає роз'ятрені діри,
Завтра ти знову станеш самотнім.
Спробуй згадати, з чого почалося -
Руки в волоссі, заплющені очі,
Сонні істоти, і знову волосся,
Звір втихомирений в покривах ночі.
Краще забути, що каже цей погляд,
Спеки емоцій - цього ми хотіли!
Раптом згадаєш, як кинув хтось поряд:
Щоб палахкотіло - тіло до тіла
11 листопада 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479840
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2014
Коли почнеться світова війна,
Навколо не залишиться облич.
І впаде, мабуть, не одна стіна,
Що виросла з минулих ще сторіч.
І ти не зможеш обирати навіть,
За кого ти захочеш піти в бій.
Забудеш може, що таке є пам'ять,
Коли є зомбоокий зомбострій.
І цей Воркрафт без справжніх переможців,
Безглузді вибухи у головах людей -
Мов сотні тисяч наркотичних порцій
І сотні тисяч спалених Помпей.
Молись Христу, Аллаху, Ієгові
В момент, коли вогонь руйнує плоть.
Закон живий? Немає тут законів!
І вір-не-вір, ти - тільки донкіхот.
4 листопада 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479838
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2014
Одна парасолька
Чотири людини
Не стерпів би книг цих
Савонарола
Кімнату зачиним
Пластмасові пляшки
І холод із вулиці
Котить гондоли
Хай копія копій
Твоя автентичність
А бульбашка бульбашок
Думка доладна
Від диму свідомості
Плавиться спритність
А втеча від втеч
Це лише буфонада
Одна парасолька
Чотири людини
В кімнаті дощу лиш
Щоправда немає
І світ весь назовні
Не зроблений з глини
І потяг щоправда
Вже скоро рушає
5 жовтня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479565
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.02.2014
Ти – вже наче й не ти, ти любитель Дерріди,
Твій мозок – булькотлива реторта
Тараканів крокують когорти
В навіженій твоїй голові.
Ми – вже наче й не ми, ми роздмухувачі пітьми,
На сторінках останніх цивілізацій,
Ми потребуємо інгаляцій
Від осінньої німожурби.
А тепер дресируйте своїх тараканів,
Бо мої розповзлися в закутках свідомості,
І цитують в незрушності й нерухомості
Звід законів царя Хаммурапі.
22 жовтня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479563
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2014
Перо - це приреченість твого служіння,
І вибір чорнила - це вибір "кому",
Митець Вавилонського стовпотворіння -
Ти вмієш літати, а зараз - плазуй.
Ідея без примусу, примус без сили -
Ти віриш, що віриш, чи віри нема?
Поет наче дилер, перо мов кадило,
Кому чи чому куриш ти фіміам?
Зруйновані вежі слонової кості,
Хто дряпався в небо, той нижче впаде,
Набив собі ґулі об зоряний простір,
Сховай свої принципи і забудь, де.
Колись ти відчуєш себе імпотентом,
Слова стануть раптом повторенням слів,
А рими втікатимуть раптом уперто,
Згадай - ти ж позбутися їх так хотів!
Пиши на піску, даруй вірші прибою,
Хай хвилі накотять із моря думки,
А вірші твої заберуть із собою,
І звільнять утомлені змістом рядки.
27 жовтня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2014
Я обіцяю не плакати, коли помиратимуть янголи. Може, це правильно. Може, задумано різати струнами ніжні долоні, граючи арфами для Пантеону. Може, їх кров - це нектар чи отрута, може закуті старі херувими граючись виліплять ще когось з глини, а п'яний Бог не захоче почути. А ти співатимеш їм панахиду, як хмари-плити ряснітимуть трупами, досі закутими і не почутими? Дримба рахує години, хвилини, простір втомився вже від часоплину. Може, на небі свої є статути, а ми живем на правах сервітуту? Знаю, напевно, не матиму рації, лиш почалися галюцинації, де ти, мій довгожданий делірум? Я поглинаю квадрівіум, трівіум. Десь нагорі є остання інстанція. Дух безтілесний не щезне у бездну, він стане гумусом в саду чудеснім, спатимуть зорі, ці крові краплини. Тільки архангели-паладини в сяйві безглуздому там стрегтимуть спокій гниття. Бо ж чи потрібне нам, власне, життя?
23 вересня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479448
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.02.2014
Не вертайся додому, удома - судома, удома - не дім, удома - не дим. Удома утома.
Не будь у кімнаті, кімната - палата, твоя автострата, кудись автострада. Ти вмієш палати.
У книгу - не сховок, у слово - не сховок, читаєш нервово абсурд-заголовок.
Чорнило розлили, слова у могилі, чорнило чаділо у білій могилі.
Не вертайся додому, удома - судома, удома - не дім, удома - не дим.
23 вересня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479124
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.02.2014
1. Грифон
У замку грифон, зелені зіниці,
Смарагди не вміють від часу тьмяніти.
Герби вицвітають, іржавіють лицарі,
Кришаться попелом каріатіди.
У замку грифон із кігтистими лапами,
Кігтистими думками, воєм і піснями,
Об стіни камінні ламатиме пазурі
І клітку розкішну вважатиме тісною.
Це ти - той грифон, твої очі не згасли,
Ніколи не жив і ніколи не вмреш.
Ти - крапля дощу, лабіринтами часу
Блукай до склепіння стуманених веж.
Лускаті повіки важкі від вологи,
Грифон зросте мохом із тріщин, шпарин.
Судини клубками складають дороги,
До неба простягнеш цей свій серпантин.
Герби вицвітали віками, вітрами,
Розносились барви до гір та озер.
Ти виростеш мохом - це доля, не драма.
Ніколи не жив і ніколи не вмер.
2. Саламандра
Сала-
Мандра.
Здурманені мандри.
Нова Панчатантра,
Ти - шостий мішок,
Ти не маєш думок
Не маєш
Палаєш
Можливо, незгасно
Твій попіл
Невчасно
Кришиться з кісток
3. Фенікс
Дружина збиває руїни у попіл,
Димлять ар'єргарди у громі ракет.
Світанок чи захід у тебе, Європо?
І рух твій - назад, а чи, може, вперед?
І де ми? З тобою згораєм вогнями,
Щоб з попелу феніксом знов відродитись?
Коли за горлянку ухоплять іклами,
Куди твоя зникне ураз гордовитість?
Ми - нація феніксів, ми вже вмирали,
В тортурах, кайданах, сибірах, боях,
Галерах, чорнобилях, на п'єдесталах,
В блуканнях, обіймах - такий наший шлях.
Чи нас ви лякаєте ватрою смерті?
Понюхаймо ж пороху й диму гармат.
Скасовуй омерту, розмову відверту
Почнемо. З вітаннями, твій Гетьманат.
19-21 вересня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479123
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.02.2014
У небі залізні комарі гелікоптерів
Перетинають атмосферні сквери
Гвинтокрили
Шматують з усієї сили
Лахміття хмар, утомлених від спеки.
На вулицях газотурбінні танки
Під себе підминають гусінню асфальт
Його останки
Між шеренгами лежать.
Назавтра до газетних шпальт.
Під водами курсують субмарини,
Випорскуючи нафтові сліди,
Зникаючи у даль жостокоплинно,
Картини
Виринають, як живі.
Сто тисяч тіл - це цифри на папері.
У стартосферу
Ще мільйони мертвих душ.
У застінках небесної галери -
До саду вічності, де часу в'ється плющ.
8 серпня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478998
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.02.2014
За межами існування
Було Ніщо,
Ніщо існувало
І сублімувало
Свої страхи від існування
За межами існування
У Щось.
Попри всі закони фізики,
Логіки,
Критики,
Політики,
Історії,
Алегорії,
Попри всі закони
Ніщо творило щось,
Називаючи це космогонією.
Ніщо було Чимось,
Про це не підозрюючи,
Відчуваючи примус
У поліморфності існування.
Ніщо читало Хайдеггера,
Плутало буття і сутність,
Вибухнуло попри відчутність
Незримого нагляду.
Ніщо вчилося плавати
Між плазматичними мембранами,
Що зливалися океанами
У межах існування.
Ніщо було відсутністю,
Відсутністю присутності,
Відчутністю безлюдності.
Ніщо так хотіло існувати,
Або хоча б вміти хотіти.
І коли Ніщо дійшло апогею,
Що, по суті, апогеєм не булó
Поламалося його єдине крило,
Якого теж не було й не мало бути.
Світ ламався, склеєний із клею,
І нівелювалися амплітуди,
Що їх не було і не мало бути.
7 серпня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478995
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.02.2014
Найбільш нестабільна кон'юнктура - на ринку людських стосунків
Поки дивишся чи очі жмуриш, хтось опускає лаштунки,
Швидко міняє усі декорації і розставляє пастки
Ти тут ніколи не матимеш рації, навіть якщо її вкрасти.
Вкрасти себе у нічних балаганів, ярмарок марнославства.
Що тут приречене на пусту шану, мріє про втечі й митарство,
Кожна Голгофа - Олімп і визнання, а за довірою - зрада.
Відповідь не потребує питання, ватра зростає із чаду.
Там, де мистецтво живе на замовлення, тхне атмосфера отрутою,
Люди - не люпуси, люди - як гобліни, соціум живиться Брутами.
Рими дешеві, роми дешеві, рами дешеві на ґратах,
Леви - як кицьки, а кицьки - як леви, в спину стріляють гармати.
Осторонь стань, та кайдани не пустять. Смійся, аби не сміялися з тебе,
Маючи трохи здорового глузду, не підіймай свої очі до неба,
Сонце обпалить вразливу сітківку, звиклу до мороку і до абсурду.
Хай наш весь мед піде на медівку, ми помремо колись від застуди.
21 липня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478708
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.02.2014
Чашка чаю
Ще не світає,
Темпус фугіт. До Львова - п'ятсот.
Цими проспектами
Не Лео Блум,
Не розвіював сум.
Мій порожній блокнот.
Одна камера серця
Відмовила в кисні,
Умовні чи дійсні
З'явилися фобії
Серед мелодії
Стічних канав.
Дряпаймось вище
На гори фортеці
Вітер просвище
Як форте і мецо
Кілька думок.
Трепанація мозку -
Шукаємо душі
Пропащі вмирущі
І списки у стосик.
Немає пояснень.
Виходьте із лазень
У холод дощів,
Щоби бачити ясно,
Де цар, а де - блазень,
І де почалися
Кордони світів.
14 липня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478707
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.02.2014
Під курганом нетлінне
Зітліло
Кам'яні часостріщені
Брили
Обступили золоті
Звірі
Табіті поясіяла
Жито
Над степом духи
Убитих
Мечем продірявили
Щити
Тавровані сонцем
Сколоти
Медово і терпко
У сотах
Із теплих струмків
Позолоти
Розвіяний вітром
Не попіл
Затьмарила очі
Скорбота
Не жити, а вижити
Клопіт
Це воїни
Гіпербореї
Авхати - жерці
Не Психеї
Кургани - це не
Мавзолеї
Впокоїлись вічними
Снами
Але як прийдуть
Урагани
Царі цього племені
Встануть
4 липня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478267
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.02.2014
Спадає ніч, немов катапетасма,
І розривають акінаки неба твердь.
Поетові потрібна ектоплазма,
Він має розбиватися ущент,
Тверезість і поет - це антитеза,
Хай божевільно розбігаються рядки,
Життя пропалюй магматичним плесом,
Себе втопи у заспиртованій воді.
Шукай натхнення там, де вже немає
Обмежень, постулатів, зайвих норм.
Ти зі своєю музою сконаєш,
Мортідо - це єдиний твій закон.
Відсутні ригоризми вже не знайдеш,
І вектор неодмінно нисхідний.
За миті злету ти стократ заплатиш,
Титан і місяцепалій.
2 липня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478266
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2014
Зійшлись кордони багатьох світів
Над сотнями дахів
Найвищий поверх
І дерево, яке тетрарх садив,
Зросло угору,
Наче вільний промінь.
По ньому дряпайтесь до неба, навіжені,
Я прагнутиму приєднатися до вас,
Холодний щебінь
І бетонні скелі
Едем візьмете ви колись на абордаж.
Іржаві сходи
Так доречні на світанку
Урбаніменти - це природа,
Лиш в уламках,
Дощенту здріблених
Зусиллям тетраморфів.
Їх Майстер вигадав,
Укотре вживши морфій.
І що кричатимеш ти там, де рветься голос,
Як металевий переспілий рано колос,
Якщо слова померли
Недоречно,
Коли ти хмарами ударився
Об плечі?
7 липня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477979
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.02.2014
У нетрях блукали сонні їжаки
Свої голки уперши в темне небо
І парою здіймалися уверх думки
Вдаряючись об грім, немов амеби
Розпласталися на голках
Кленовим листом
Хрустко
Думки проросли в черв'яках
І в землю закопалися
Пелюстки
Спадали їжакам на очі сонносіро
І піромани цих думок
Черв'яче тіло
Підпалювали замість свічечок
Горіли
У спазматичних колихаючись октавах
Левади попелом від їх тканин укриті
Сьогодні розіп'ято не Варраву
Усі живі, ніхто не буде жити
І батальйони настовбурчених голок
Шпичастих
Нестимуть вогники думок
Розсіюючи попіл в нетрях часу.
22 травня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477978
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.02.2014
Хто з неба стругає пастелі зелені?
Смарагдова злива? Смарагдове сонце?
Смарагдові шалі смарагдових трелів
Із труб менестрелів спадають на донце
Киплячих, неначе зелені вулкани,
Глибоких казанів із зіллям ядучим.
Оливкові далі, і трави – капкани,
Високі, мов кручі, колючі, айкучі.
Шартрезне повітря, фісташкові струни
Простяглись до неба, до аквамарину.
Високий ґатунок – міцний обладунок
Вкриває у хакі одягнену спину.
І милі зелені, і змії зелені,
Зелені крокують кудись елефанти.
Зеленим абсентом поет захмелений
Щось пише про очі зелені інфанти.
І листя зелене, і в лісі зелено.
Іслам чи Ірландія, світ з малахіту.
Зелена арена руїн Картагену,
Як втрачена нами навік Атлантида.
Хто з неба стругає пастелі зелені –
Смарагдова злива? Смарагдове сонце?
Швидкі каруселі – свої акварелі?
Зелені, мабуть, янгели-охоронці.
2 травня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2014
1.
У розжареній пустелі
Височіла скеля.
Серафим на ній сидів
З крильми золотими
І дивився в далечінь
Теплими очима.
А піски диміли пеклом,
Не гасили сльози
Жарінь дюн і спів думок,
Їх метаморфози.
Котять хвилі
Вітру милі
І піску замети.
Хтось бреде
І силуетом
Схожий на аскета.
Сорок діб у мертвоплеті
Він блукає марно.
І примарно хоче жити,
Хоча б фрагментарно.
Він здирається на скелю
Божевільний
Вільний
Серафим його огорне
Крильми,
Вкриє крильми.
"Я тобі дарую світло,
Срібло,
Припади вустами -
Ця амброзія всі рани,
Що в душі розквітли,
Гоїть.
Відчай перестане.
За тобою вибір."
І підносить янгол чашу,
Щоб аскет напився,
Світ побачить він інакше -
Серцем посріблився.
"Це - твій дар і твоя кара,
Ноша це одвічна.
Стій стоїчно,
Хай кіфара
Відрахує вічність.
Від мерзоти і від бруду,
Від затаєного зла
Потьмяніє срібло в грудях,
Стане як смола.
Серцю не давай темніти,
Станеш неофітом
Віри в Сонце, віри в Зорі
В річку Геракліта".
Серафим злетів до неба,
Зник в безхмарних емпіреях
Златокрилая комета,
Вогняна лілея.
Посріблились сиві скроні,
Засіяли оксамитом.
Неси срібло цьому світу,
Зустрічай людей сторонніх,
З них скидай свинцеві плити,
Холод сталі
Тонни,
Тонни.
2.
Гнилі дошки встелили підлогу,
В повітрі - сирий запах тривоги.
Склепу склепіння, і дзвону дзвін
В'язко стікає з облуплених стін.
Мертва катедра.
Живий Серафим.
З чорного каменю плити холодні
З датами й буквами, стертими пилом.
Ті, хто згубився між вчора й сьогодні
Зараз лежать.
Розгорнув свої крила.
Ти не один у цих втомленах стінах,
Ще один янгол в катедрі спинився.
Гостро-сталеві бездонні зіниці,
Смерті посланець у кучерях білих.
"Смерть. Попелище. Твій меч неблаганний
Рани
Тиранам,
Ти рани завданеш.
Вихопиш із круговерті і шалу
І в небуття, у безодню астралу
Вкинеш того, кого Доля обрала".
"Це не мій вирок. На срібних скрижалях
Вказані Долі нестримні спіралі.
Ті магістралі
На тьмянім металі
Мчаться усяка до свого фіналу.
Ні, це не я життя забираю.
Я - провідник до далекого краю,
Урвища світла, матерії, духу,
Руху й розрухи", - він вимовив глухо.
Посланець Смерті замовк. Забриніла
Тиша.
А десь під землею зітліли
Кістки язичницьких мертвих богів,
Згнили останки пракоролів.
"Ти жнеш врожаї без категорій,
Бідних, багатих, юних, старих.
Ти не відаєш чесноту чи гріх,
Ти не існуєш. Ти - крематорій,
Кербер історій".
"Я поза межами існування.
Кидай безглузді свої запитання.
Слово останнє.
У війнах без битви,
В церквах без молитви,
В полях без колосся
І у безголоссі
Не знайдеш ти сенсу.
Я - жнець, а не цензор. "
Не може померти, хто не народився.
Їх двоє. Палаючий терен і лицар,
А другий - відсутність присутності статики,
Запечена кров від жахної стигматики.
Один - Серафим, а другий - Білолиций.
Не антагонізм, не протекторати -
Два аристократи.
Важкий обеліск, кам'яна балюстрада.
Закопчена часом катедри лампада.
Не антагонізм, не протекторати -
Два аристократи.
Здається, зіллються за мить із іконами,
Застигнуть у статуях чи ж безголосо.
А небо гримить нехай камертонами -
Німує катедра колоноволоса.
3.
Скелі рахують хвилі пінисті,
Холод б'є кручі іскристо-сріблисто
З крапель їх крові сплітає намисто.
Котить прибій неблаганна аорта,
Вод легіон розбиває в когорти,
В скелі - печера, в ній - Серафим гордий.
Буря здійнялася.
Канонада.
Грому гармати.
Це Торквемади
Злісна шаммата.
Але
Янгол споглядає
Море безкрає,
Згадує раю
Тиху зажуру,
Млосну ідилію.
Небо похмуре.
Привид-флотилія
В буруни-мури
Вкочує боки,
Трощать жорстоко
Піною крапають
Водяні клапоті.
"Це - нефальшива
Велич і сила.
Не солодкавість нектарів-амброзій,
Міць і потуга, незвідана й досі.
В череві моря зародиться диво.
Сила - це диво,
І диво - це сила.
Може, у цій Ти ховаєш безодні
На всі питання мої неістотні
Істинну сутність?
Правда могутня -
Без тонів, відтінків.
Тільки облудність
Має палітру."
Подуви вітру.
Дика гонитва,
Дикі бурани,
Льодові пелікани
Танцюють аркани.
"Чуєш мої відчайдушні молитви?"
Дика гонитва.
Вітер як бритва.
"Я пам'ятаю народження світу,
Зорі як квіти, квіти як зорі,
Ти обіцяв нам - наляканим дітям -
Розповісти найсумнішу з історій.
Зараз мовчиш.
Ми кричали від жаху,
Не бачачи ворога
Мчали в атаку.
Буйний спориш
На могилах. Несила.
А Ти мовчиш.
Для чого нам крила,
Для чого нам вічність, -
Безглузде лялькарство?
І де Твоє царство,
Обіцяне царство?"
З терпкої мрячки зростилася злива.
Склав Серафим свої втомлені крила.
"Може, Ти вмер? Кинув напризволяще?
Не кажучи, нащо?
Може, це Люцифер
Тебе вигадав? Де Ти?
Кладовищ силуети.
Ми живемо в тенетах!"
Так в небо байдуже кричав Серафим,
А воно лише билося спазмом важким
І плавилось в дощ, возз'єднавшись із морем,
До горя, здавалося, було глухим.
І блискавку ловлячи, янгол злетів,
Як зламана лялька, поринув у воду,
В глибіння морів, до відсутності снів,
Здобувши собі в нагороду свободу.
15-23 квітня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477714
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.02.2014
Сьогодні минуле упало з паркану.
Дощило словами. Гриміли салюти.
А люди ходили нитками-кругами
Цитуючи вірші, рахуючи руки.
Сьогодні метро розбивало бар'єри,
І натовпи несли вогні у долонях.
І кроком неспинним тривожили сквери,
Гамуючи віддальну болість у скронях.
Сьогодні мигтіли герої історій,
Проходячи повз із миттєвим прощанням,
Зі шлейфом химерного сизого болю,
І димного марева мряки світання.
3 квітня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477690
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2014
Зорі тонуть в озерах
Люди тонуть у склянках
У дурманах зелених
Ці верленівські ранки
І рембовські світання
Тоне зірка остання
Чорні крила Монмартра
Сакре-керівські дзвони
Екзистенція Сартра
І його епігони
Чорний кіт, млин червоний
Хаотичність мелодій
Раптом звук камертона
У сплетіннях рапсодій
У хмільному полоні
Лиш на цвинтарі тиша
Де Готьє і Гонкури
Я тебе тут залишу
Зі Стендалем і Гейне.
Хвилі котяться Рейну
5 квітня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477689
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2014
Б’ють у дзвони
загони,
Проходячи крізь перепони.
Як на святі
гармати
І на плечах автомати.
Сотні очей
і людей
В грудях співа соловей.
Злийся зі степом
і небом.
Стяг синьо-жовтий для тебе.
10.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475052
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.01.2014
Коли погано – конспектуй підручник з права,
Читай про сервітут і суперфіцій,
На кодексів сторінках многоглавих
Зітне шаблюкою самотній лицар
Тобі п’ятки, відірве від багнюки.
Ти зникнеш серед термінів і строків,
Декретів, декларацій круки
Хай очі виклюють – ти знайдеш спокій.
Читай про Гегеля, Монтеня і про Локка,
Ковтай Маккіавелі еліксири,
Стрибай від епілогу до прологу,
І хай хоча б де-юре буде щирим.
Хмелій вином Платона і Спінози,
І «Правди Руської» чаруйся опіатом,
Вдихай сувору конституцій прозу,
І розсмакуй всі принципи примату.
Заглянь Феміді в очі, засліпися,
Ковтай таблетки у цілому й постатейно,
Проводь психологічну експертизу,
Ховайся в суверенності траншеях.
Коли погано – конспектуй підручник з права.
у «корпусі делікту» лиш кохайся, -
Він буде прихистком від грізної облави.
А потім – вішайся, отруюйся, стріляйся.
1.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475051
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.01.2014
Пробиває день мінометами
Дірки-зірки у сфері небесній,
Хтось ховається під мінаретами,
Хтось сьогодні зі Всесвіту щезне.
Пілігрим ударить об землю,
Горем вдарить і чашу пропащу
Розіб'є, блакитну кров виллє.
Цар Давид залишився без пращі.
Горем вдарить об землю, землею
Він ударить шалено об себе.
І кричатиме Всесвіту: "Де я?!"
Галатея ширяє у небі.
Хай ця чаша дрейфує у мороці,
Tempus fugit крізь покоління,
Тлінність буде у тому, що зводиться,
Давид прийде тобі в сновидіння.
17.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Десь там крутяться вулиці
Венеційських каналів,
на воді колихаються
серед клапотів мрій,
де до них підпливають
книги фон Гофмансталя
і зростаються аркуші
в дивне плетиво дій.
Коли світ — бутафорія,
І поразка за масками,
Твій дуал — алегорія,
А тотем — сірий щур.
Хай ці фантасмагорії
не шукають пояснення,
вчасно згаснемо, образи,
з вами в піснях дощу.
17.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474590
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.01.2014
З Александрійського фаросу
спускалися промені
линули стомлено,
де скінчається день,
де сонячні нариси
сплескують спомини,
октави сплітаючи
в атлас пісень.
Плакалось море.
Сльозами солоними
гасло у гомоні,
сизості хвиль.
Тянеться вгору
постать нескорена
пастором сонним
Застиг її шпиль.
13.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474435
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2014
Мені шкода втрачених марно зусиль,
Обперезаних смутком думок батальйони,
Кортасарів ілюзій, солом'яний бриль,
І від тургору - вибух ідей вакуолі.
Мені шкода надій і жаринок в очах,
І несказані мертві таємні паролі,
І звірино кривавий жаринок тих страх,
І згасаючих зір хилиткі медальйони.
Мені жаль, коли люди - облишені мушлі,
Коли пустка і нуль, коли плавиться лід,
Коли лев'яча велич зникає у душах,
Коли білі лілеї сіріють на цвіт.
Мені жаль нещасливців у чаді задушнім,
У лещатах залізних без долі людей,
І як гірко, що світом панує незрушність -
Незбагненно жорстокий порядок речей.
11.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2014
Введемо культ вареної сосиски,
Назвемо це концептом чи гротеском.
У знаках рівності поперекреслим риски,
Людину впишем у химерні арабески.
Закріпимо нову державну мову:
Бенгалі, хінді, а ще краще - суахілі.
Повторим порохову католицьку змову.
На золотих воротах клямки проржавілі.
Напишем оду пляшці лимонаду
І світ переконаєм: це - мистецтво.
Без перемог введем олімпіаду,
За вищу цінність оголосимо простецтво.
Хай гуркіт двигунів заглушить тихі
Кастальські тремолі джерел криштальних.
Обпалить Орисаба древні віхи.
І плач долине в піснях карнавальних.
8.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474301
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.01.2014
Хиткі стандарти незламного вето.
За мить спопелить мою Ра ракету.
Рев вітру і вихор, кров артеріальна,
Буран вибив скло і потрапив у спальню.
Цей дім – не мій дім, і ці сни не мої.
Кімната в кімнаті, лялькові бої.
Все рідне – чуже, дивний статус баласту.
Розповзлися рамки культурного пласту.
Я – інопланетна істота-літота,
Мій мозок потрапив в свинцеву гарроту.
Бар’єр ар’єргард моїх тамплієрів
Не зможе розбити до сходу Венери.
Не сховок – печера. Нема ізоляції.
Логіка думки – пуста аберація.
Розрив ланцюгів, з пірамід Чічен-Іца
Падіння по ступенях нижче і нижче.
Кому сповідатись? Кислоти сірчані
Стікають по клапанах серця крізь рани.
Мовчання – це золото, платина – думки,
Кричати я хочу від вигуку «Струнко!»
Ця клітка – це сито, де ґрати зі ртуті.
Який, розкажи, мене вжалює трутень?
Монархію в себе в душі не повалиш.
Богема – ілюзія, відчай – товариш.
23.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Я - сталактит у крейдяній печері,
Я над безоднею загрозливо звисаю.
Ти - сталагміт, який росте до стелі
Далеко від вогнів Бахчисараю.
І ми зростемось в надміцну колону,
Ми підпираємо склепіння неосяжне,
Застигши у статичності судоми
Камінних монолітних нагромаджень.
І ми назвемо себе ордером крейдяним -
Новаторство у формі і у змісті.
В печеру прилітають пелікани,
Тут оживе пернате їхнє місто!
Колона стане ідолом Мідгарду,
А крейдяна печера засіяє,
Уб'є "cogito, ergo sum" Декарта
Далеко від вогнів Бахчисараю.
21.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2014
Небосталь у жерміналь
Металева сіра даль
Контравсесвіт контраспазмів
Б'ється вітер у оргазмі
Кулемет речетативу
Ми фальшиво без мотиву
Пустоніч і пустодалі
Диму шалі і спіралі
Досконалі
Мертве місто ми примари
Ми без кари незабаром
Ми зіллємося з кріслами
Віршешрами криптограми
Панцир є нема людини
Є провина без причини
І пиши чорт забирай
М'ята чай мій водограй
І нехай
18.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474017
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.01.2014
Вітер незвично теплий
Незвично для листопаду
Пестить пожовклі стебла
Іржаві колише гармати
Гниють на річках греблі
Сонце молюском гігантським
Щупальці променів світлих
У божевільному танці
Тягне липучі доспілі
Тягне до капищ поганських
З них у пориві горючім
Сонцепоклонники вийдуть
Трави, кургани і кручі
Хорса і Велеса діти
Внуки Перуна жагучі
Клич рознесе дике поле
Ватра стовпом підійметься
Плавиться світло схололе
Їм не потрібна фортеця
Мур забиратиме волю
Добре на світі живеться.
5.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473780
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.01.2014
Став хрестик у списку,
Де прізвищ багато,
Політиків низка -
З них можеш обрати.
Твій голос? Де голос?
Ти мовчки маркуєш
Іще один колосс
І совість гвалтуєш.
Став пташку в клітинку,
Безкрилу, безоку,
Для певності встромиш
Кілок із осоки.
Ти - цифра безглузда,
Дрібна одиничка.
У паспорті пусто,
А на руці стрічка.
І хто ж переможе?
Які будуть сили?
За тебе давно вже
Твій вибір здійснили.
Папірчик укинь
У пластмасовий ящик.
На жовтому - синь.
Ти не знаєш, що краще.
Чекай результати.
Вони тепер вищі,
Вони - депутати,
Народ - попелище.
А як у парламент
Пройдуть ідіоти,
Бандити, хапуги,
І фальш-патріоти,
Згадай, що це ти
Їх обрав випадково,
За гроші, листи,
Ти пристав на умови.
Кого ж нам винити?
Це ми авангарди
Формуєм з бандитів,
Чекаємо фарту.
І пташка свободи
У клітці облуди
В твоїм бюлетені
Співати не буде.
28.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473779
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2014
Хто ворожить на кавовій гущі,
П'є гіркий і пахучий цей трунок,
Відкриває слова неминущі,
Та для себе кує обладунок,
Наче клітку залізну фатальну,
Наче стіни довкола мурує, -
Надто квапиться в Долі приймальню,
Надто гучно кричить "Алілуя!".
Який сенс вище себе стрибати,
Заглядати за живопліт терну?
Я не знаю, чи вірю у фатум,
Тож для чого метатись даремно?
Не зітліти у в'язкому мороці -
Спалахнути й погаснуть від вітру,
Не метатись бездумно у толоці,
А свою фарбувати палітру.
Я п'ю каву, на гущу не дивлячись,
І Таро підпалю я від свічки,
Не чекаю із острахом звірячим,
Чи тече Гераклітова річка.
Я люблю мокрий колір асфальту,
Коли стрічки від світла на ньому,
І стакато дощу, наче альта,
Ніби небо у спазмах від грому.
Я у кожному струмені падаю,
Розбиваюсь об сіру бруківку
Що мені ваша доля із владою,
Що шукатиме мою криївку!
І хай зорі, що хочуть, віщують, -
Ми не можемо їх загасити,
Але можемо їх не почути,
Просто можемо не захотіти.
І хай мойри плетуть веретена -
Моя нитка тонка обірветься,
Я покину свою авансцену
І відійду до тих, хто сміється.
8.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473526
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.01.2014
Степові тумани манять тумани степові
Зоряні лимани молоком туманів черкають землі
Втрати наче кати і в самообмані ми вже не самі
Хто з нас винуватий нас усіх багато у крихкому склі
Я за грань упала поки не світало на твоєму тлі
Ці душевні грати як тепер тримати пломені живі
Клани перестануть одягати лати у моій руці
Залишки дурману сіяти не стану проростуть у ній
Тільки я не в клані це усе тумани сизі ліхтарі
Брат іде на брата зорі наче спиці наче уві сні
А куди втікати лікувати рани болісні свої
Молока серпанок це мій бенефіцій сиві ці вогні
Степові тумани манять тумани степові
21.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.01.2014
Співає горизонту нескінченність гола,
Палітра тонів простору п'яніє,
П'янить і колива зірки віхола
І б'є сніжнолитавро буревієм.
П'яніє п'ятниця, неначебто п'яниця,
В піщаних бурях, снігових заметах,
Закінчились набої в кулеметах -
Та вітер утикає в небо спиці.
П'яніє п'ятниця, суботою хворіє,
Неділею лікується від сказу,
Звертає сніговим драконам шию,
Розплавлюючи іній дикобразів.
Над простором пустим шалені дзвони
Пісок стовпом у небо підіймають.
Я межи них, я стовп, мене не відшукають
Загони. Я пуста до скону.
12.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Їм тисячі років. Сонні гіганти,
Паралізовані діти небес,
Космосу внуки співають бельканто
Під вітру майстерний акомпанемент.
Вершинами черкають небо, лоскочуть
Ярилу осяйному трохи п'ятки,
А як розстеляються куполи ночі,
Чіпляють зірки на небесні гачки.
І букові праліси дихають свіжо,
Як падає сонце за небокрай,
Розстлавши смарагдову тисову крижу
Туди, де петляє загублений плай.
Там бродить чугайстер, шукаючи нявку,
Лунає трембіти чаруючий клич,
Заманюють вогники лиш для забави
У хащі того, хто хильнув могорич.
Там оком єдиним блакитним банькатим
Витріщує вгору старий Синевир,
Там бігають душі дітей, - потерчата,
У пам'яті врізавши обриси гір.
В глибоких печерах поховане злато,
Де змій невсипущо його стереже.
Про Довбуша скелі там будуть шептати.
Там пам'ять про нього народ береже.
Дрімають заморені сонцем Карпати,
Пахучі знеможені мріють луки,
І снять про людей, що не вміють скорятись,
Що вільними житимуть тут навіки.
1.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473109
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.01.2014
Гадай на тузи, і хай випаде піка.
Простромиш себе ти чорним цим лезом.
Умовносте черства, ти завжди дволика,
У бік свій схиляєш ти завжди терези.
Як випаде карта, кому трапить козир -
Ти ставиш екслібрис на долі пергамент,
Ти - воша духовного педикульозу.
Збираєш для кращих із гірших парламент.
Ти маниш мандрівців в Прокрустове ложе.
Для всіх - одна мірка, лише один принцип.
Єдина шкала, що вмістити не може
Всіх тих, у кого ти встромлюєш шприцем.
Палітра твоя без градацій і тонів,
У тебе є вето на всі архетипи -
Засудиш усе, що виходить за норму.
У морі ілюзій догмати - це рифи.
Увесь світ - кабукі, а ти робиш маски.
Ти прагнеш квазаром моральності стати,
Центральним малюнком на плато Наска,
Останнім стовпом для патріархату.
Але ти - для тих, хто без мозку. Фальшивка,
Що може громадськість на осуд підняти,
Хоч благопристойність ця - дуже нетривка,
Плюю на твої беззмістовні стигмати
і всі постулати.
26.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2014
Коли збирається п’яний веселий натовп,
Розгульна і хмільна компанія,
Вони просять поета
Почитати сонети.
І він, видряпавшись на ослінчик,
Починає декламувати,
Сипле багато
Експресивних метафор, образів-символів, оксиморонів.
А натовп
Регоче, хвалить, не вдумуючись, визнає
ненадовго нового генія,
А тоді
Поет оглядається і змовкає,
Неначе присмак полину
Тепер безупину
Не дає йому спокою; він спускається
і йде присоромлено.
Геть,
Зневажений повагою хмільної компанії.
Це буде востаннє,
Коли він їм читатиме.
Віднині
Його слухачами стануть
Голі стіни, старі світлини, перші проліски, снігопад,
Тремтлива свічка, кленовий листок, бюст Наполеона,
Пустий парк, зламані окуляри, павук-хрестовик у кутку.
Йому не потрібні люди.
7.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472817
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.01.2014
Запалюють свічки, із воску фіґури
Плачуть про те, що ніколи не було,
В долматиках білих, як тіні-примари
Блукатимуть постаті тут незабаром.
Не санфедисти, не лютеранці –
Пальці сплітатимуть в дивному танці.
З попелу виникнуть спалені книги,
Полум’я згасне, торкнувшись до криги.
Ті, кого звали ви єретиками,
Знову воскреснуть і відімкнуть брами.
Їм навіки приписана роль ця.
Хто це – катари чи альбігойці?
Духи чи демони, вищі істоти?
Хто ці створіння без крові і плоті?
Чаклуни, відьми, знахарі, маги?
Викладуть з бісеру архіпелаги.
Бути чи ні довгожданній вендеті,
Задля якої подолано Лету?
Пилом укриті опустять лаштунки,
Віра до цього не має стосунку.
Линуть крізь час, долаючи милі.
Істина – зброя. Істина – сила.
Не препаруючи скальпелем душі,
Випливем з моря ілюзій на сушу.
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472370
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.01.2014
Люди рухаються хвилями
вимірюючи відстані милями
просуваючися лише на метри
відступаючи незмінно назад
ударяючись об скелі свого страху
стереотипів
упередженості
консерватизму
приземленості.
А у грудях все одно тріпочуть метелики
Б’ються крилами
останніми силами
Об стінки судин
чий серпантин
Несе лімфо-
тромбо-
й еритроцити.
Не спиняється бити
невидимий гонг.
Книги наче метелики
з обпаленими крильцями
Слова наче кролики
чорні сонні кролики
які множаться
множаться з геометричною прогресією
Остання віхола наче конвульсії
конвульсії зими.
6.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472369
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.01.2014
Шукаючи камінчик у піску,
Тонув у млоснім жарі присмеркання,
Думки твої зливались у п’янку,
В’язку і солодкаву див ріку.
І підбирав для них ти форми філігранні.
Бо, як і всі, вкладав ти у слова пусті
Вигадливість, що буде поза гранню
Змістовного, зрадливого пізнання.
Ти істину розіпнеш на хресті,
Але воскреснуть у твоєму слові
Феєрії, незнані висоті –
Раніш поставлених вимог меті.
У скриню заховаєш вечорові,
Неначе гвіздики, убиті в стелю,
Злотисті палахкучі зорі –
Пекучі херувимів краплі крові.
І замість камінця ти знайдеш скелю;
На неї видряпаєшся, обранець,
Де осіяння вдарить в розум гірше хмелю.
Там ти забудеш про жарку пустелю.
У битві цій – останній ти троянець,
Бо ти з початку розумів всю гіркоту.
Своєї скелі нещасливий бранець:
Хто скаже зараз – ти вигнанець чи посланець?..
Лиш ти розкажеш світу правду ту.
А світ тебе ніколи не почує.
03.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2014
Міріади
3.02.2012
Коли всі годинники згаснуть,
Пісок з них поллється струмками,
Світ стане пустелею часу.
Іржею укриються брами,
Замовкне колюче стакато.
Ця тиша мені здасться катом,
Моїм радіантним легатом.
Відплатить за сумнів стократом.
Тоді підуть всі, хто повинен –
Це не відбір і не фатум,
Це просто багряна лавина,
Це просто розкриється кратер.
Як не спалахнеш лазуритом –
Для тебе майбутнє закрито.
Віднині нова в нас еліта.
Твій люмен потрібно згасити.
Коли всі годинники змовкнуть,
Пісок з них поллється с струмками…
Коли всі годинники змовкнуть,
Ми станем на небі зірками.
3.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472132
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2014
Ти не схожа на інших.
Розсуваючи пальцями світлофори,
У словах – ораторій.
Ти вмієш надихати.
Думки-коридори
Немов ближче, ніж поряд.
Але все ж за туманом,
Або за парканом,
Де за прутик – метафори.
А у них є динаміка.
Ці думки, як кераміка,
Ти дрейфуєш лиманом
Десь у морі естетики.
Є зірки, що засліплюють,
А є – що ведуть.
Я не вловлюю суть,
Тож це справді поетика.
01.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471903
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2014
Любіть Україну! Чорнобиль любіть,
І черги любіть в магазинах,
Смердючі маршрутки, метро у час пік,
Народ, що стоїть на колінах.
Любіть Україну, нардепів любіть,
Що гроші з бюджету розкрали,
Дешеву естраду, її ще блакить,
Любіть корупційні скандали.
Любіть Україну! І гречку любіть,
З Китаю завезену в Київ,
Дороги обожнюйте. І кожну мить,
Як зашморг висить ще на шиях.
Любіть Україну. Забувши про все,
Вугільну свою Україну.
Та лиш пам’ятайте – для вас головне:
Служити їй вірно до згину.
27.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471902
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2014
Давай загубимося разом у лабіринтах метастази. Нірвана із відлунням джазу, і викинь усі зайві фрази.
П`ятірнею упершись в небо, ми дзвін зустрінемо для змін полярності, бо дуже треба змістити в спільний водогін ескадру наших субмарин, їх тихий плин кудись від тебе.
І як розсіється нагваль, кисневий голод відродивши, нехай сансара стріне сталь, деструктурується печаль, падолист хай шепоче в тиші, зайнявши місце в своїй ніші, шумить бездонна орбіталь, на ній ремарки я надпишу.
Як у Ремарка три комради, шиплять мої аеростати, полинувши у далечінь, шукаючи десь там відради, паради, свято, дум глибінь, безмежні ґрати, а зараз – тільки моря синь, куди потрібно їм втікати.
11.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2014
Насип на мою голову
Ванільного цукру
Так веселіше.
І навіть якщо мене зустріне Тиша…
Там, за межами,
За межами нашого спільного «его»,
За вежами
Із пустих бляшанок Часу,
Який ми з’їдаємо срібними ложками,
Запиваючи холодним чаєм.
Вже відчалив.
Корабель мій відчалив,
Шукаючи собі айсберг.
І ванільний цукор додай до чаю.
Так солодше.
І якщо засяє колись lux aeterna,
Або з’явиться perpetuum mobile –
Подзвони мені на мобільний.
Повідом, що пройшли ми крізь терни. До lux aeterna.
Вже світить.
Палає північне сяйво.
Додай ванільного цукру.
І трохи драйву.
А я розрахую координати,
Щоб спіймати
Сонячного зайчика в твоїх очах.
Можливо, саме так зникає страх.
30.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471645
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.01.2014
Зандри десь там, за туманами.
Архіпелаги досягнуті,
Лиш териконів захланними
Йдуть за ярами ще клапоті.
Шудри, брахмани і кшатрії.
Антитіла б’ються спазмами –
Й очі тих ворогів партії
Сяють під кулями плазмою.
Я колихаюсь мембраною,
Стужею в небо здіймаюся,
Очі – палаючі гранули.
Болісно в атом згортаюся…
Одурманююсь опієм
Юнга, чи Скіннера, Фрейда.
Зараз із ними ми спробуєм
Альтернативу брейн-рейдові.
Вічно живе хай індукція,
Жебоніє моїми хай венами.
Десь в глибині є інструкція
Й код гетьмана з анафемою.
+ Просто будь патріотом.
12.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471418
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 10.01.2014
Останній вогник помре – і народиться слава.
Розповзеться світом, як віск на столі цім під ранок.
Ти пишеш всерйоз, а читають вони для забави.
І не розшифрується генія думка востанок.
При вогнику цьому писав, і творив, і душею
Від тіла немічного в інші світи ти ховався.
Цей промінь творіння вже знищить тепер дар Психеї.
Так марно, бо твій непочутий шедевр уже вдався.
Що ж то за містерії грізні тебе погубили,
Що їх ти відкрив і які залишились незнані?
Куди спрямував новий вітер мистецькі вітрила?
В якім на тім світі ти зараз ідеш каравані?
13.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471414
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.01.2014
Мені наснилося гігантське око.
Напевно, що це був Великий Брат.
Я заглянула в нього ненароком –
І мене вразив весь тамтешній лад.
По-перше, злий кон’юнктивіт почався,
І дуже скоро небезпечний вірус той
З сваволею чиновників з’єднався
І в демократії вчинив страшний застой.
По-друге, невиправна косоокість
Під впливом наркотичних речовин
Розвинулась у патологію на користь
Виробників горілок, ЛСД і вин.
І три: короткозорість не давала
Йому побачити мару своїх проблем.
Десь зникли молот, серп і рало,
Та залишили нерозв’язаних дилем.
Дивилась я у око це. Відраза.
І ось прозрів нарешті розум мій:
Це око з ароматом нафти й газу –
Не брата око – східної сестри.
4.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2014
Це – мій квантовий світ:
Десь розгублені фотони,
Негативні електрони,
Беззмістовний їх політ.
Це – мій броунівський рух.
Без мети і без бажання.
Вектор мій – це річ остання,
Вирубає током слух.
При температурі жару
Гравітація зникає.
Вечір, але вже світає.
Ось мій дар і моя кара.
І адронний цей колайдер
Як безпомічна машинка.
Все, перегортай сторінку.
Я в цій грі вже аутсайдер.
4.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2014