| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Все починається з кохання:
світанки, море... і вірші...
Від перших поглядів і до зізнання,
все починається з кохання,
з народження - до вічності душі.
Все починається з усмішки:
від радості і до журби...
Від сотий раз прочитаної книжки,
все починається з усмішки,
з непевності - до стану боротьби.
Все починається з надії:
звитяги, програші, життя...
З буденності у нездійсненні мрії,
Все починається з надії,
пірнаючи у забуття...
20.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Горить-тремтить ріка,
Як музика.
П.Тичина
Стоїш на кручі.
В небі кучеряві хмари
неспішно над Дінце́м пливуть.
Повзе туман, породжує примари...
Що у душі і в розумі живуть.
Стоїш і мрієш.
Світ здається дивним...
Наповненим і болем, і теплом.
І майже вічним, майже нерозривним:
надією і гострим битим склом.
Тече Дінець.
Рябіють гладдю шовковисті луки.
Сіріє небо, сонце вигляда...
І сяють трави, і лоскочуть руки.
І все звучить, - природа молода!..
Вода тече, змиває пам'ять нашу...
Все, що важливе нам, -
"ніщо" серед століть.
Тече вода, наповнюючи чашу:
єдиний шлях - горіти і зітліть...
Стоїш на кручі.
Пливеш за течією.
Думками, серцем... в синю далечинь.
І ця земля, зовеш її своєю, -
Найбільша зі
святинь.
02.06.2021
Фото: Зміївські кручі, річка Сіверський Донець(Дінець), м.Зміїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Кімната пам’ятає твої кроки,
Ліжко не забуває твій запах…
Біжать одна за одною пори року
На м’яких і пухнастих лапах.
Твоя краса – незбагненна, з далеких галактик,
Очі, мов чорні діри – вічність буття…
Війну з тобою програє й найкращий тактик…
Що таке правда?
Залежить від точки зору і сприйняття.
Скажи, чи взаємна між нами інтоксикація?
Є у ритмах серця терція чи унісон?
Якщо існує на нашій планеті реінкарнація,
Сила тяжіння, збереження маси закон, -
Наступне життя буде поруч з тобою –
Хоч променем світла в волосся твоє…
Хтось мудрий назвав це життя «боротьбою»,
І, знаєш, напевно що так воно й є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Від твого погляду душа моя п’яніє,
твій голос зупиняє час –
навколо нас
тамує подих світ і зеленіє,
неначе навесні… кохання спіє
в чарівному вогні…
Перетікають дні у ночі, ночі у світанки –
повільний пульс земного небуття…
Гаряча кава зранку, відчинені фіранки,
твоя усмішка – це і є – життя!..
Свинцевий присмак втрачених ілюзій,
загорнені у ковдру вечори.
Безмежний жаль, натхнення... all inclusive, —
це влучне слово, що не говори...
І всі думки, що не дають заснути.
І всі слова — наповнені дощем...
Все що було, найважче не забути,
найважче стримати нестримний серця щем…
Перетікають дні у ночі, ночі у світанки –
повільний пульс земного небуття…
Гаряча кава зранку, відчинені фіранки,
твоя усмішка – це і є – життя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Схились до мушлі спогадів - і слухай.
В.Стус
Ми зіткані зі спогадів і мрій,
Що неповторні як відбитки,
Що під вагою сонних вій
Дають нам сил тікати з клітки.
Нестерпністю відкритих ран
Печуть, не даючи спинитись,
Зганяють із очей туман,
Щоб теплі сни могли наснитись…
Приречене на смерть життя
Шукає сенсу в кожнім слові,
Шукає сильні почуття,
Шукає тих, що йти готові,
Не озираючись, за ним
До вічності, до перемоги,
Крізь чорний непроглядний дим,
Що робить схожими усі дороги…
Твій ледь відчутний, щирий дотик
Я всім єством своїм вбираю,
Твій голос – сильний як наркотик
В думках малює образ раю:
Де кожен день неначе свято,
Де тільки я і лиш з тобою,
Де янголи снують завзято,
Але не кличуть за собою…
А навкруги Середньовіччя,
Болюча зрада від Іуди…
Знайомі мерехтять обличчя,
Сльозяться очі від застуди.
І тільки спогади і мрії
Вертають на земну орбіту
Мільярдами сердець
Зігріту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
Как много хочется сказать,
Но снова промолчу.
Я верю, и внутри себя
Я вновь зажгу свечу.
Я верю в Бога,
Что он есть внутри меня и всех,
Я верю в жизнь, весну и боль,
Я верю в первый снег.
Я верю в теплые слова,-
Они нам дарят свет.
Я даже верю в цель и суть
Прожитых даром лет.
Хотел бы верить, что умру
Не осквернив мечты,
Хочу принять и полюбить
Все то, что любишь ты.
Я верю в мать, отца, семью,
Хочу поверить в рай,
Люблю дыхание земли,
Люблю собачий лай.
Люблю когда течет река,
Люблю лесной покой.
Я верю в то, что мир вокруг,-
Он вечный и живой.
Люблю смотреть в твои глаза,-
В них весь земной уют.
Мы все хотим поверить в то,
Что где-то очень ждут.
...2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2017
Ми з тобою близькі як синоніми,
І ворожі, як два антитіла.
Нас любов поміж вулиць зустріла,
Поміж сірих будинків
Із сумними очима —
Така незворотня і така невловима,
Палка наче сонце,
Як повінь нестримна.
Від неї і гаряче,
й трішечки зимно.
Вона суцільна протилежність,
Вона — розведені мости.
Вона — омріяна залежніть,
Крізь сотні років самоти.
Ми з тобою дві різні планети,
І стежки — паралельні прямі.
Ти, як світло, в суцільній пітьмі,
Поміж сірих людей
Із пустими очима —
Така непідвладна і така нескорима,
Тендітна як мрія,
Як сонце жадана.
Здається, реальна
Й водночас — омана.
Вона суцільна протилежність,
Вона — розведені мости.
Вона — омріяна залежніть,
Крізь сотні років самоти.
Вона — далека Аеліта,
Відкритий космос на Землі.
Під час зими шматочьок літа,
Серед каміння — кришталі...
червень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Мила, ти мене чекай.
Наяву і в сні...
Повернусь крізь пекло й рай,
Крізь дощі сумні.
Повернусь крізь заметіль,
І в спекотний час.
Ти чекай, хоч інші всі
Вже забули нас...
Ти чекай, хоч вже давно
Не було листів...
Ти чекай, і все одно,
Не пали мостів.
Мила, ти мене чекай,
І не зич добра
Всім, хто каже що "облиш",
Що "забуть пора".
Хай повірять мати й син,
Що мене нема...
Друзі скажуть: "Відпусти...
Не чекай дарма..." -
Перехилять хай вино
За безсмертя душ...
Жди... і з ними заодно
Клятви не поруш.
Мила, ти мене чекай.
Смерті злій назло.
Хто зневірився, той хай
Скаже: "Повезло!"
Мабуть, їм не зрозуміть:
Всі роки війни -
Ти зі мною кожну мить
Поруч йшла крізь сни!..
Як вцілів я у вогні,
Може, просто збіг?
Ні! Це ти чекала так,
як ніхто не зміг!
травень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Падав сніг.
Вона йшла назустріч. Вкрита сніжинками,
була схожа на снігову королеву,
тільки не холодну, як у казках,
а неймовірно близьку і теплу…
Здається, посміхнулася!
Чи, може, то сніг потрапив у очі?
Перший сніг!..
Це щось неймовірне, - маленьке диво!
Падає… на людей,
на дерева, на втоптані машинами
дороги, на тротуари,
робить все чистим, ніби,
захищає від зла…
Падає… і майже відразу – помирає…
Перший сніг…
А дерева?
Дерева, які вперше одягають
білосніжне вбрання;
Хіба не варто чекати зиму, щоби їх побачити?
Хіба не варто жити заради любові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Він кохає її… незважаючи на усю послідовність
подій, що руйнують стосунки.
Вона пробачає йому все що можна
й не можна пробачити.
Їхня уява малює казкові світи у яких тендітні,
Але могутні ельфи,
Складають пісні
про їхню любов.
Він часто втрачав номери її
телефонів, електронні адреси.
Вона намагалася забути його звички,
Навіть, його ім'я…
Але кожного вечора, залишаючись наодинці
З собою, знову згадувала.
Так само як він на іншому кінці міста
Набирав останні цифри її телефону…
Вона любить повторювати:
"Коли з'являються крила,
Важливо не втратити відчуття землі,
Не втратити всі свої мрії і сподівання,
Бо повернути їх буде майже неможливо!..".
І кожного вечора під небом, яке вкривалося
Зоряними візерунками,
Вони, обіймаючись,
Слухали пісні.
Пісні про себе,
Про своє кохання…
20.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Дорога до пекла довжиною в життя
Вимощена і квітами, і кістками.
На ній – любов, поміж куп сміття,
Які збираєш, повір, роками.
І ця дорога, і всі стежки,
Що мають напрям один – до смерті…
Такі стрімкі, і такі відверті,
Як пам'ять, як прожит́і роки.,
Як кров, що пульсуючи, не дає спинитись –
Несе від серця жагу життя,
Як щастя, що може лишень наснитись,
І страх, як вовче нічне виття.
Ти можеш казати: "Написані ролі!..",
Що злий сценарист прописав тобі біль.
Повір, не існує ніякої долі,
А є тільки вибір, солодкий як хміль,
Терпкий, як вино, що розпалює душі,
Як шторм, що рятує з нудьги кораблі,
Які заблукали й вмирають на суші,
Як пт́ахи без неба, жита без землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Над прірвою вчимося жити,
Під зірками, котрих вже немає давно.
Вчимося без краю любити,
Мовчати, терпіти;
Надію тримати в руках.
Як в старому німому кіно
Це життя чорно-білим
Ніколи не стане,
Це життя має безліч відтінків і фарб,
І, повір, це і є наймогутніший скарб –
Білий сніг, що під сонцем гарячим не тане.
Над прірвою любов – яскрава,
Бо кожна мить остання й нетривка,
Солодка і гірка,
Як день і ніч,
Як тепла зранку кава,
Як голос твій – оголений і чистий,
Що душу наскрізь пропіка
Червоним як вогонь намистом,
А потім зцілює холодним подихом
Джерельного струмка.
1 листопада 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015
Повільно згасає день,
Як останні в багатті вуглинки.
Вона їде в трамваї,
Чекає своєї зупинки,
Намагається не думати
Про свої борги,
Про свою мігрень.
І так кожного дня – круговерть,
Без шансів кудись втекти,
Щось змінити.
Вона майже забула,
Що можна радіти,
Забула як квітне життя,
І як зцілює смерть.
Її друзі давно забули
Як вона виглядає,
Про що думає, що читає.
Давно забули
Про колір її волосся,
Забули її вірші,
Її п́ам’ятні дати.
Забули про все…
І мені здалося –
Не хочуть згадати…
Їм легше не пам’ятати
Про її існування,
ніж відчувати її біль,
і її втому.
Хоча в них багато спільного,
Зокрема - бажання:
Про те, що є,
І, що буде потому.
Про небо осіннє,
Про кохання і втрати,
Про вірність і біль,
Що вперед нас ведуть.
Спробуй згадати, ти
Лиш спробуй згадати!
Знаю, що важко,
Що легше – забуть.
Осінній цей вечір
Малює на небі
криваві сюжети.
Ковдру на плечі,
І тихо згадати –
Хто ти і де ти.
Можеш згадати
Про ночі зимові,
Мрії до ранку.
Скажеш, що важко,
Я відповім:
"Почекай до світанку…"
27 жовтня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Коли наодинці з тобою сиджу,
Не маю часу щось спитати:
Твій погляд, неначе слуга, стережу,
Думки намагаюсь вгадати
Раніше, ніж ти їх запалиш в очах,
Проґавлю цю мить – не пробачу;
Слова ці, як іскри, як бій на мечах,
Я сам собі їх розтлумачу,
Лиш тільки почую й побачу.
Ця річ не тр́удна і не н́ова,
Кохана моя! ці два слова:
Люблю тебе, люблю…
Згораю в цій потребі…
Коли з тобою буду в небі;
І поруч з нами ці слова,
Написані в твоїх очах
Мелодія в віках жива -
Вона в простих речах.
Я її чути дуже хочу
Від ранку до самої ночі
Та і вночі її співаю
Її всім серцем відчуваю,
Бо, я кохаю, я кохаю!..
Ця пісня без кінця, без краю!...
Оригінал Адама Міцкевича
Dwa słowa
Gdy sam na sam z tobą siedzę,
Nie mam czasu o nic pytać:
Patrzę w oczy, ustek śledzę,
Chciałbym wszystkie myśli czytać
Wprzód, nim w oczętach zaświecą;
Chciałbym wszystkie słówka chwytać
Wprzód, nim od ustek odlecą;
I nie potrzeba tłumaczyć,
Co chcę słyszeć, co zobaczyć.
Rzecz nietrudna i nienowa,
Moja luba! te dwa słowa:
Kocham ciebie, kocham ciebie.
Innego nie chcę widoku,
Kiedy z tobą będę w niebie;
Tylko niech te dwa wyrazy,
Napisane w twoim oku,
Odbite po tysiąc razy
Widzę wszędzie wkoło siebie.
I innej muzyki w niebie
Nie chcę od wschodu jutrzenki
Słyszeć do zachodu słońca;
Kocham ciebie, kocham ciebie.
Dość mnie tej jednej piosenki
Z waryjacjami bez końca.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015
Добраніч! Вже годі веселитись проти ночі,
Хай ангели тобі навіють сновидіння;
Хай серце сповнить мир і розуміння;
Хай після сліз спочинуть твої очі.
Добраніч! І кожна мить, проведена зі мною,
Хай л́ишить звук солодкий і дзвінкий,
Звучить для тебе – теплий і легкий,
Щоб і у снах був поруч я з тобою.
Добраніч! Я хочу, щоб очей не відвела -
Поглянула на мене… не хочеш.. кличеш слуг?
Добраніч! Ти зачинила двері і втекла…
Не дивлячись на те, що я твій друг…
Ти зачинила двері, як тепер нам бути?
Добраніч! – знову повторю,
щоб не змогла заснути.
Оригінал Адама Міцкевича:
Dobranoc! już dziś więcej nie będziem bawili,
Niech snu anioł modrymi skrzydły cię otoczy;
Dobranoc! niech odpoczną po łzach twoje oczy;
Dobranoc! niech się serce pokojem zasili.
Dobranoc! z każdej ze mną przemówionej chwili
Niech zostanie dźwięk jakiś cichy i uroczy,
Niechaj gra w twoim uchu, ą gdy myśl zamroczy,
Niech się mój obraz sennym źrenicom przymili.
Dobranoc! obróć jeszcze raz na mnie oczęta,
Pozwól lica. - Dobranoc! - Chcesz na sługi klasnąć?
Daj mi pierś ucałować. - Dobranoc! zapięta.
Dobranoc! już uciekłaś i drzwi chcesz zatrzasnąć.
Dobranoc ci przez klamkę - niestety! zamknięta!
Powtarzając: dobranoc! nie dąłbym ci zasnąć.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015
Дівчина з рудим,
як осіннє сонце
волоссям,
І з посмішкою,
котра варта
усіх зірок
(так мені принаймні
здалося,
Коли проходив
повз неї,
свідомо
гальмуючи
крок)…
Про що вона думала,
ідучи пересохлими
вулицями?
Що згадувала,
дивлячись на
будинки старі
(котрі, наче діти,
одне до одного
туляться,
Коли згасають
всі зорі на небі,
і всі на землі –
ліхтарі)?
Про що вона мріє
кожної ночі,
Даруючи ліжку
своє життя і
своє тепло?
Читаючи вірші
п’янкі і пророчі,
Чекаючи на весну,
щоб усе навкруги
зацвіло…
І їй так хочеться
пройтися по траві
босоніж… тихо…
Відчути запах
вітру і ріки.
Прожити день,
забути сум і лихо,
І закохатися…
і так, щоб
на віки.
Побачити життя в
житті: без болю,
Без втрат і без
сумних очей.
Зустріти поміж
вулиць свою долю
І запитати в неї
безлічі речей.
Так хочеться не вірити
у зло, що є навколо,
Не вірити у те,
що заслабка любов…
Назустріч вітру
вибігти у поле –
Загоїти на серці
довгий шов,
Що залишили всі
прожиті дні і ночі,
Усі події –
добрі і сумні…
Вже не болить,
та досі кровоточить,
Коли на небі,
і коли
на дні…
10 липня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Вона така нестримна, як ріка,
вона така безмежна, наче море,
як сніг останній – нетривка,
солодка – як любов,
терпка – як горе.
Вона така далека, як зірки,
але й близька, як поцілунок ночі,
в її обіймах танули роки,
стирались дні, якщо
вона захоче.
Коли із неба падають дощі,
неначе стрілами впиваючись у шкіру,
коли навколо парасолі і плащі,
і, навіть, мудрий Бог
втрачає віру…
Вона вертає смак цього життя,
вертає втрачені в дорозі мрії,
не вимагає сліз і каяття,
дарує промінь
чистої надії.
В її очах, міцніших за вино,
втрачаю час і простір, сни і спокій.
коли без неї – падаю на дно,
і, страшно там у тій
пітьмі глибокій.
...травень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Твої губи навчили мене любити життя.
Твої очі відкрили мені красу цього світу.
Коли здавалося що нема вороття –
Твої слова повертали мені орбіту.
Твої слова… в них не мудрість віків,
Але в них глибина, невагомість і сила.
В них – любов – непідвладна тяжінню років,
Теплий вітер, який розправляє вітрила,
І несе через море солоне – життя,
І несе через світ, часто темний до болю…
Ще ніхто до кінця не збагнув свою долю,
Та і смерть не збагнув до пуття…
19.04.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Якщо болить серце –
тобі, друже, поталанило.
В.Стус
Хвороба серця – непоганий
доказ того, що воно є,
і що воно здатне відчувати:
відчувати біль і радість,
як сонце встає,
що воно може любити
і помирати.
Здатність відчути біль –
не найгірша з усіх,
куди легше зростити
ненависть і злобу,
не побачити вірну
із сотні хвилястих доріг,
загортаючи серце в жорстку
засмальцьовану робу.
Здатність відчувати така
легка, і така важка,
наче камінь, який потрібно
нести й не впасти,
гаряча, як кров, як
вино – терпка,
як любов – коли є,
то не можна
вкрасти.
25 березня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Чи я дійду колись до тебе,
моя Богине радості й печалі?
Чи зазирну в твої криштальні
очі повні глибини?
В які ще забреду
чужі-далекі-рідні далі,
які побачу сни…
Чи, може, це не сни?..
Якби ж то сон –
прокинешся й забудеш…
Але ця пам’ять врізалась
шипами у кістки!..
Із цього сну нас всіх
ніколи не пробудиш:
ні лікарі не допоможуть,
ні роки…
Чи я знайду тебе колись,
моя Богине вечорів і ранків?
Чи обійму тебе як сонце
обійма лани
під теплий спів таких святих,
таких близьких світанків,
вже трохи вкритих
пасмами нічної сивини…
А, може, це здалося все –
привиділось зі втоми?
І власний гнів, і смерть чужа –
та все ж вона болить…
Що буде далі – не збагну,
якщо я знову вдома…
Одне прошу: любіть життя,
по-щирому любіть!
Чи ми зустрінемось з тобою,
моя Богине світла й теплоти?
Чи одне одному ми скажемо
слова пророчі?
Чи ми перейдемо колись
на безтурботне “ти”,
чи будуть про любов
співати наші очі?
Чи зацвітуть ще раз у
безвісті сади
для мене тихим
невагомим чудом?
Чи пісня ляже світлим
небом на лади,
чи буде світ врятовано
черговим Робін Гудом?
Чи буде день новий, чи ми в
нім будемо такі ж?
А, може, ця війна зітре усі
сліди що треба і не треба?
І хоч всім серцем чуєш –
на своїй землі стоїш!..
Але із кожним днем
все важче шлях до неба…
Не знаю де ти є,
але до тебе йду
через усі світи, усі поля і рани…
Я вірю, що коли-небудь
я все ж тебе знайду,
нехай, що вгодно пишуть
всі Біблії й Корани!..
14 лютого 2015 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Крізь її шкіру (таку бліду і таку тонку)
Видно кров – пульсуючу і терпку,
Видно силу і ніжність в її думках,
Відчуває біль і ніколи - страх.
Закриває очі і бачить сни:
Перший теплий дощ і прихід весни,
Бачить добре в людях, навіть, в глибині…
І літає з вітром, шкода, що вві сні…
А в її очах (схожих на зірки)
Стільки є тепла – стане на віки!
Не боїться смерті, бо життя – кіно:
Прийде час – скінчиться…
Все одно…
03.02.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
Пухнастим снігом обіймаєш взимку,
Дощами теплими вмиваєш навесні,
А часом вд́ягнеш шапку-невидимку
І листя шелестом співаєш уві сні…
Даруєш ніжність, теплоту і спокій,
Тамуєш біль від всіх земних отрут,
Яскравий промінь у пітьмі глибокій,
Який освітить будь-який маршрут.
А восени вдягн́еш червоне плаття
Із листя засинаючих лісів,
Серед яких зігріє нас багаття
З твоїх солодких слів і голосів…
Думки про тебе не дають споќою,
Вертають віру: з попелу – вогонь!
І за любов ведуть вперед – до бою,
П’ючи надію із твоїх долонь.
Коли на серці сумно – в небо подивлюся:
Там зорі чисті заплітаються в танок.
Коли бракує віри – тихо помолюся,
Молитва зцілить від важких думок.
А ще є сни, це наче фільм про себе,
Де можна все, чого не буде тут:
В них легко дотягнутися до неба,
Змінити колір ночі і маршрут,
Змінити час і простір, відстані між нами,
Торкнутися плечей, відчувши подих твій…
Але, на жаль, це все лишиться тільки снами,
Зникаючи світанком, злітаючи із вій…
Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
25.01.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Молитися стало важко…
Пишу до Бога листа,
Не сподіваючись на те,
Що він д́́ійде до адресата.
Мій світ, наче лід на вогні розтав,
І там, де віра була тверда,
Тепер тільки біль і пекуча втрата…
Там, де раніше було життя,
Де хвилини зникали,
Лишаючись непомітними,
Де так щиро палали
І очі, і почуття,
Змінилися всі полюси,
Але, нажаль, так і
Не стали магнітними…
Молитися стало важко…
Не чутний ні шепіт, ні крик…
Сьогодні, здається, і плач
До небес не долине.
І, що є найгіршим – до всього
Банально звик,
І навіть до смерті,
Яка нас ніколи й ніде не покине.
Розірвані долі кричать що є сил,
Злітаючи в небо,
Як птахи у вирій далекий.
Життя – корабель, в тім біда,
Що воно без вітрил…
Хоч знов на весні прилетять
Білокрилі лелеки,
Лікуючи рани зелених
Пахучих ланів,
Тамуючи біль, повертаючи
Віру і сили.
Бо, навіть, крізь морок
Важких і пекучих вогнів
Потрібно шукати любов,
Про яку так багато
Й завжди говорили…
8-14 грудня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Невже є люди, яким щиро хочеться війни?
Невже для когось щастя – убивати?
Щоб діти сироти і безутішна мати,
Щоб кров лилася на дороги і лани?..
Невже не хочеться пожити без війни?
Без автоматних черг, без вибухів, без крові,
Щоб світ тонув не в горі, а в любові,
Щоб діти не зростали без батьків,
Щоб помирали не від ран, а від років!
Невже є люди, яким щиро хочеться війни?
Невже життя людське не коштує нічого?
Колись ми всі прибудемо до Бога,
Й відповімо за св́ої дії і за сни…
Невже так важко жити без війни?..
04.11.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
Кожного дня доля загадує нові загадќи,
Хоч тих, що вже є, вистачило б на довгі роки.
Життя спалахне й догорає, як тоненький сірник…
Говорять, у кожного є свій янгол на небі, і є свій двійник.
Вмирати не страшно, страшно жити без мрій,
Без світлих думок, без щасливих і теплих подій,
Проминути безслідно, не зробивши і крок до мети,
Але, знай – дуже важко в цім світі свій шлях віднайти…
Кожного дня доля загадує нові загадќи,
Хоч тих, що вже є, вистачило б на довгі роки…
́́́ 31.10.2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Я потрапив під дію твого
магнітного поля:
Всі прилади вийшли із ладу,
всі стіни впадуть.
Ти зайшла в моє серце так
легко – без ключа, без пароля,
і заповнила всі шпарочќи,
як заповнює ртуть.
Але ти не отрута, ти для
мене – вакцина
Від самотності, болю, від
Страждання, від зла.
Серед двору мого – ясноока,
червона калина,
Що кохання і спокій жад́аний
мені принесла.
Хай надворі зима, хай лютують
морози шалені,
Серце гріє моє лиш твій
погляд ласкавий один:
У очах у твоїх розцвітають
діброви зелені,
І, блукаючи в них, я збиваюсь
із ліку секунд і годин.
Я збиваюсь із ритму життя,
випадаю з орбіт, із системи,
Потрапляю у шторм після
сотень безвітряних днів.
І зникають всі зайві шляхи,
всі нестерпні пекучі дилеми,
І з’являється курс поміж
темних незнаних
далеких морів.
22.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Слова зникають, не лягають у рядки,
Нестерпним болем проступають на папері.
Захриплий телефон в якім лише гудки
Мовчить, він загубивсь у техногенній ері…
Це програш вже, чи ні? Нескорені думки
Таранять темряву, зриваючи завісу.
Цей світ, здається, дуже зашвидкий –
Театр, у якому зламано кулісу…
Застиглі небеса, знекровлена земля,
Яку ми любимо, нажаль, лише словами,
А треба берегти як рідне немовля,
Бо, що залишим тим, які прийдуть за нами?
Лиш темряву і бруд, який заповнить все,
І нафту замість чистих океанів.
Планету течія байдужості знесе
У прірву забуття, у сліпоту туманів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Ти дуже схожа на весну -
Така ж нестримна і барвиста,
Така ж легка, криштально чиста,
Міраж, що вирина зі сну,
Зі сторін́ок шалених книг,
В яких кохання тільки вічне,
Можливо, в чомусь нелогічне
У вічнім плетиві доріг –
В перетинанні ліній долі,
В безкраїй сірій самоті,
Коли навколо всі не ті,
Кого чекав… і є паролі.
Ти дуже схожа на життя –
Без тебе просто не існую,
Коли я голос твій не чую,
Втрачаю пульс, серцебиття.
Можливо, Ти – це тільки мрії,
Можливо все це – тільки сни,
В яких завжди прихід весни
Впливає на Земні події.
Зупинка серця не страшить –
В твоїх очах дефібрилятор,
Життєвих сил акумулятор,
Небесне світло і блакить.
Ти дуже схожа на любов –
Як і вона така ж жадана,
Не марево і не омана,
А диво, що зігріє кров,
Дасть сил, зітр́е усі вагання,
Що заважають жити, йти
До заповітної мети,
До незбагненного кохання.
Ти дуже схожа на любов…
16.08.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Ніжна Правда у гарному вбр́анні ходила,
Причепурившись для бідних, блаженних калік.
Груба брехня л́адну правду до себе манила, -
Спиняйся, сестричко, у мене вночі на нічліг!
Довірлива Правда, без страху, спокійно заснула,
Тихо сопіла і щиро всміхалась вві сні.
Хитра брехня теплу ковдру на себе стягнула,
В правду впилася, у мрії її чарівні.
І піднялась, і скривила їй пику бульдожу, -
Жінка як жінка, чого її так берегти?
Різниці між ними нема, навіть в дечому схожі!
Звісно, якщо їх обох догола роздягти.
Виплела спритно з коси всі стрічки золотисті,
І прихопила од́ежу, ще й розмір – якраз!
Гроші, годинник взяла, і намиста вогнисті,
Сплюнула, щось прошипіла, і геть подалась.
Ближче до ранку побачила правда пропажу
І здивувалась, оглянувши тіло своє, -
Хтось уже встиг, десь узявши зі згарища сажу, -
Вибруднить Правду, а так – що було то і є.
Правда сміялась, а в неї каміння жбурляли, -
Це все Брехня, і на ній чисті вбр́ання мої!..
Двоє блаженних калік протокол "змайстрували"
І обзивали дурними словами її…
Цей протокол увінчався брудною тирадою
(До речі, навісили їй і чужії "діла") -
Мерзота якась, залюбки, називається Правдою,
Тоді як сама пропил́ась, проспал́ась догола.
Гола Правда божилась, клялася й ридала,
Довго блукала, хворіла, не мала грошей.
Ница Брехня чистокровну кобилу забрала
І поскакала дурити довірливих сірих людей.
Є диваки, що і нині за Правду воюють, -
Правда, в словах їхніх правди… і то навмання:
"Прийде година і Правда про-тріумфує,
Тільки якщо зробить те, що і підла Брехня."
Часто, розлив по сто с́імдесят грамів на брата,
Навіть не знаєш де втрапиш, і це не дурня!
І роздягн́уть, це чистесенька правда, хлоп'ята!
Зирк, а штани твої носить підступна Брехня!
Зирк, на годинник твій дивиться підла Брехня!
Зирк, а конем твоїм править – Брехня!..
8-10.08.2014р.
*Переклад "Притча о Правде" В.С.Висоцького
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Кожного, хто бореться за правду, за свою країну,
свою родину, чекає власний “ангел-охоронець”…
Хотів би присвятити ці рядки сучасним Ярославнам,
чия любов дає сил у найтяжчі хвилини...
Твій погляд
ангела-охоронця
чистіший за небо,
тепліший від сонця,
потрібний як дощ
серед пекла пустелі,
небачений, наче сніг,
серед вулиць Нью-Делі,
торкає душ́і,
залишає відбитки –
тонкий аромат
дивовижної квітки,
загоює рани
і страх віджене…
слова головні –
Ти чекаєш мене!...
16.07.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Справжню зиму хотів би відчути
на дотик і смак,
Сніг і лід, яким в січні прикрашені ріки...
Справжній світ без війни... переможенний "рак",
Що вже більше нікому не зтулить повіки.
Світ, де більше не буде загиблих в бою
Не за віру і честь, а за дурість від влади.
Світ, де кожен повірить в свободу свою,
Світ, де ми не згадаєм про зраду.
...2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Ти загадкова,
як непрочитана книжка
між сторінок якої
сховалося ціле життя.
До тебе веде
кожна моя доріжка,
кожне бажання,
передчуття.
Бути з тобою
щодня і щоночі –
банальні слова,
всі їх кажуть… і я…
Та дивлячись
у твої сині очі,
я відчуваю –
ти доля моя!...
…2013р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
На вулицях черѓове літо,
ти десь там…
присвячуєш вірш́і
то людям, то містам,
приховуєш думки
від нездійсненних мрій,
від перехожих,
від швидких подій…
А потім вечір: ти
живеш сама,
не розуміючи, що тут
тебе трима
у цьому ліжку,
в цьому місті,
в цих стінах,
можливо – доля,
а, можливо – страх…
Який так сковує,
зриваючи слова:
ти, навіть, забуваєш,
що іще жива…
і кожну ніч
ти чуєш голоси,
які не йдуть,
як не проси…
На вулицях черѓове літо,
теплі ночі.
Все посміхнеться,
лиш якщо захочеш.
і вечір зміниться,
і будеш не сама,
ти тільки зрозумій,
що тут тебе трима…
24.05.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Якби я знав твою адресу –
писав листи,
а так я маю лише
спогади про тебе…
Про теплий дощ
і про осіннє небо,
Що тягне вниз
і не дає плисти…
Якби я знав твоє ім’я,
твої бажання,
якби я знав куди ведуть
твої стежки…
Гарячі д́оторки
тендітної руки,
такі відверті,
як саме кохання…
Якби я знав твої прикмети,
то б шукав
посеред вулиць,
міст і водоспадів,
і в білій тиші
чистих снігопадів
як море шторму
я б тебе чекав…
А ти десь точно є
на мапах сновидінь:
щоночі мрієш п́отайки
і зігріваєш ліжко,
а збоку кіт,
якась черѓова книжка,
і місяць за вікном
свою розкидав
тінь…
13.05.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Кожну хвилину життя
твоє серцебиття
зігріває мої думки.
Погляд твоїх очей
вартий усіх речей,
не навпаки!
Кожен твій подих, знай,
то є для мене рай –
світло вночі,
від замків ключі,
перший ковток весни
і кольорові сни.
Знай, що моє життя
без вороття
тільки твоє…
доки я є…
…2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Надворі літо, і дощі рясні,
і з того сум,
що не раз́ом ми засинали…
Бо в тому сні і ніжність, і печаль,
і д́оторки руки до неземних матерій.
і обпіка вогонь, якого нам не жаль,
і кров, пульсуючи,
вистрибує з артерій.
Твого волосся чорний водоспад,
твоїх очей криштально чисті води...
Із цього сну нема шляху назад,
нема протиотрут
від насолоди.
Немає слів щоб передати почуття,
немає сил прокинутись завчасно.
Можливо, сон – це ще одне життя?
Якщо це так, тоді
воно – прекрасне!
Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Навколо літо, і дощі рясні…
Одна печаль –
не р́азом засинали!..
23.06.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Дорогі брати і сестри!
Дорогие братья и сестры!
Можливо в нас є якісь різні погляди на окремі речі (історію, мову),
Может быть мы в чем-то и непохожи (хоть я в этом
очень и очень сомневаюсь!).
Прошу всіх на мить зупинитися і просто подумати про те, що нас єднає,
А обьединяет нас невероятное количество вещей! И в
первую очередь - Украина!
Саме Україна! Вона наша мати: і біологічна, і духовна! А відвернутися від матері, коли вона тебе потребує...
Я не знаю как это описать (просто не укладывается
голове, отвратительно даже думать...).
На початку 90-х років ми отримали те, що було мрією десятків поколінь українців - свою вільну, незалежну країну!
И какой бы неидеальной была и есть наша демократия, но
все-таки она - есть!
І ми повинні її зберегти, ми повинні зберегти свою Україну! Нас усіх об'єднують поняття честі, гідності, моралі -
Это непоколебимые столбы самого понятия -человек,
они обьединяют всех жителей нашей маленькой
(но самой лучшей) планеты!
Нам потрібно мінятися самим, якщо ми хочемо змін на краще, нам потрібно знаходити спільні рішення, потрібно думати...
И понимать, что войска чужой армии на нашей земле -
не принесут нам ничего: ни мира, ни любви, и тем более
не принесут благополучия.
Потрібно пам'ятати, що коли сваримося ми - українці, страждає і плаче вона - Україна! Мати, яка лила сльози віками, яку ми не маємо права підвести!
Она заслужила независимость, свободу, демократию,
любовь своих детей, и мы не имеем права отбирать у
нее все это!
Я закликаю кожного зупинитися на мить і зрозуміти, що ми одна нація, один народ, одна країна!
Я верю, что это в наших силах!
Ми не ділимсь на захід і схід – Хоть с востока, хоть с запада ты,
В нас на всіх Батьківщина єдина, Не в отличиях суть, а в желаньях.
Наш козацький незламаний рід Нас ведь всех наполняют мечты,
Поєднала навік Україна! Человек – не ярлык, а – призванье!
З повагою АБ. С уважением АБ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2014
Вічна пам'ять загиблим за честь,
за свободу, за всіх нас на Майдані
героям України!..
Слава героям!..
Події 21-го сторіччя…
Нові герої нашого часу:
Ми бачим їхні закривавлені обличчя,
Ми бачим більше –
як тіла несуть…
Ми бачимо чиїсь розбиті долі,
Їх смерть, як яблука, з дерев зрива.
Без батька виростуть сини в Подолі,
А у Полтаві наречена – вже вдова…
Події 21-го сторіччя…
Нові герої історичних днів:
Ми бачим їхні закривавлені обличчя
Змужнілі й загартовані в вогні…
У Харкові заплаче гірко мати,
У Львові батько сина похова…
Вони на небі будуть спочивати,
Про них пісні народ ще заспіва!..
Події 21-го сторіччя…
Нові герої нашого часу:
Ми бачим їхні закривавлені обличчя,
Ми бачим більше –
як тіла несуть…
21.02.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Незабаром відступить зима –
Чути подих весни недалеко,
Та вона не приходить сама:
Повертаються з нею лелеки,
Повертаються сонячні дні,
І земля знов запахне росою,
Так, неначе, в найкращому сні,
Де свобода дається без бою,
Де життя варте більше за звук,
Де вогонь не пече – зігріває.
Компроміси не в стисненні рук,
А у тім, що усіх нас єднає.
Ми не ділимсь на захід і схід –
В нас на всіх Батьківщина єдина,
Наш козацький незламаний рід
Поєднала навік Україна!
-------------------
Незабаром відступить зима –
Чути подих весни недалеко,
Та вона не приходить сама:
Повертаються з нею лелеки…
05.02.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Прийшла зима
(якось аж занадто переконливо),
нічого не спитавши,
нікого не попередивши.
Воно й не дивно,
я завжди казав, що вона –
дівчина з непередбачуваним характером
і рідко звертає увагу на наші проблеми,
справи, почуття…
Хто би що не казав, природа – хвора,
і в цьому винні ми!..
Непотрібно робити янгольські очі і казати:
“Та я нічого такого не робив?!”.
Правильно, ти взагалі нічого не робив
і не збираєшся робити,
в той час, коли вона найбільше
потребує нашої допомоги й
небайдужості!
Природа існувала б і без нас,
А от щоб робили без неї ми?
Було би взагалі поняття – ми?
Відповідь проста,
Її знає кожен,
Але більшість ставить
Це питання в своєму списку
В самісінький кінець…
________________
Потрібно думати.
Потрібно розуміти,
Що повага до природи –
Це повага до всього живого
На нашій планеті,
Повага до близьких,
Повага до себе,
До всіх минулих і майбутніх поколінь!
30.01.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475926
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.01.2014
Загинули люди…
Найважливіше - загинули люди!.. А влада висловлює жаль та співчуття розбитим вікнам і нещасній бруківці – їх вже не вернеш… Змушує замислитись, обуритись, що завгодно, але вже не дозволить мовчати й бути осторонь. Моя хата не з краю. Наші хати не з краю!
Останнім часом(та що там – вже давно!) мені здається, що деякі люди живуть в неіснуючий країні “порядку та стабільності”, може навіть – благополуччя. Жаль, що вона неіснуюча… та, хтозна, може вони щось приймають?!.
Типова ситуація: якийсь небожитель(можливо суддя, чи інший стовп справедливості), будучі п’яним, збиває на переході дівчину… а далі(вибачте, бо звучить цинічно!..) починається цікаве: випадково виявиться, що дівчина була екстремісткою зі страшними ідеями фашизму, котра, до речі, кілька днів тому погрожувала троюрідній бабці вище названого дяді. І ось перейшла до конкретних дій! Тому це було не що інакше як правомірна самооборона і свята боротьба з фашизмом. Покарання – два роки умовно(у найтяжчому випадку!).
Сумно, дико, страшно…
Останні події в крайні показали, що ми спостерігаємо небачений за останні десятиліття національний підйом! Це дуже важливо! Зміни обов’язково будуть!
Вічна слава, честь і пам'ять загиблим за свободу країни, за свободу душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475417
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Капітани затонулих кораблів моєї пам’яті
шепочуть, наче крізь товщу
густого вологого туману,
що я без неї збожеволію…
Забуду як закінчується ранок,
як теплими дівочими руками
міцно обіймає ніч…
і, можливо, навіть забуду,
що треба дихати…
Хто може сказати що таке життя?
Якщо Вам хтось говорить:
“Я знаю! Певно що знаю,
навіть не сумнівайся!”,
скажуть йому, що він дурень.
Можливо життя, це коли Вона
посміхається тобі, прокинувшись
зранку в теплому, зім’ятому ліжку,
а, можливо, це проміжок
між першим плачем і останнім
подихом серця…
Може й справді – божеволію?
Якщо так, то це не дуже приємно!..
Кажуть – пам’ятай, бо не буде майбутнього.
Та чи скаже хтось як важко
Все це втримати в собі,
Не розірвавшись на шматки?
Не забувши своє ім’я?
Не збожеволівши?..
Я це чув від капітанів
Затонулих кораблів моєї пам’яті.
Це вони сказали мені,
Що без тебе не прокинусь зранку,
Не зрозумію де закінчується сон,
Не зрозумію життя,
Не зрозумію, що ще –
Живий!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475100
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.01.2014
Ти моя протиотрута
від шаленого життя.
В чистий одяг закута, -
в теплий подих буття.
Ти моя невагомість,
смак збліднілих ночей,
що отримав натомість
збанкрутілих речей…
Ти моя противага, -
світлий бік темноти.
Грішне слово “повага”
часто губить світи.
Ти - моя віра в себе,
віра в теплі думки.
Неможливо без тебе, -
це, у прірву стрибки…
Закликаєш до бою
за свободу життя.
Тільки поруч з тобою
щирим є каяття.
Тільки поруч з тобою
розумію себе.
У полоні нас двоє…
нас залишиться двоє…
Відчуваю тебе…
Ти моя краща тема
в спілій прозі життя,
нелегка діалема,
і крихка діадема
в моїх купах
сміття…
...2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Мій рай в твоїх обіймах,
і кращого нема,
Бо лиш з тобою поруч серце б'ється.
В житті дорога завжди
нерівна і крива,
Та байдуже, бо кажеш ти, що це
мені здається.
Твій голос, наче пісня, яку співає ніч,
А погляд теплий, як саме кохання.
Багато слів, але не в тому річ...-
За поцілунок твій весь світ веде змагання.
Мій рай в твоїх обіймах,
життя в твоїх руках,
І лиш з тобою поруч серце б'ється.
А, іноді, я думаю, що все лише у снах...
Та байдуже, бо кажеш ти, що це
мені здається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Ти дівчина із іншої планети,
Планети моїх мрій і сподівань.
Та я, на жаль, не знаю досі де ти,
Весь світ - це таємниці і секрети.
Хоч зіркою із неба, прошу тебе, поглянь!
Ти дівчина із іншої картини:
Пожовкле листя, осінь, зорепад;
Там в синім небі плавають дельфіни,
В зимовий вечір гріють нас каміни,
І за вікном шепоче водоспад.
Ти дівчина із іншої поеми -
Таких віршів ніхто ще не читав!
На нас життя розвішає емблеми,
Самі собою з'являться проблеми...
До них, здається, цілу вічність спав.
Ти дівчина із потяга "кохання",
Ти - та, що полонила мої сни.
Мабуть, життя - це за любов змагання;
З тобою поруч згоден на вигнання;
Ще дві зупинки, і прихід весни.
Ти не далеко, ти земна і щира, -
В моїй душі у засуху дощі рясні.
Коли є біль, рятує в світле віра:
Я вірю в тебе, як у кращі дні!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014