| Сторінки (1/57): | « | 1 | » |
У день страсний помолимось і мусимо згадати
Про жертву [b]Сина Людського[/b] й жахливі муки ті,
Що витерпів колись, про це нам треба знати,
Він за людей життя віддав, вчинивши подвиг на Хресті.
Історія віків циклічно все вертає,
І знов сумні часи випробувань прийшли,
Одвічний «брат» війну приніс, та нас це не злякає,
Ми знищимо всіх ворогів, які б ті не були.
Колись шляхом скорботним свій хрест проніс Месія,
Сьогодні Україна свій хрест гідно несе,
Зрадливий юдин поцілунок принесла нам росія:
Насіяний смертями – болить, горить, пече…
Все має свій початок, і розвиток, і фініш,
[b]Ісус[/b] здолав страждання, воскрес і переміг.
Є вища Божа правда – [b]Воскресне Україна![/b]
Бо має на Землі кращих синів й дочок своїх!
[b]P.S.:[/b] Про подвиг [b]Спасителя[/b] на Хресті див. тут
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872396
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
Ніхто не в змозі скасувати
Буття закономірність,
Закон природи, плин віків,
Та часу на Землі.
Періоди, еони*, ери… -
все має свою мірність,
Все швидкоплинне в світі,
І немає шансу темряві-імлі.
Прийдешній день світить усім,
Врешті, здається ночі,
Та ніч не довга,
Лиш до ранку варту понесе.
Є істина життя,
яку навряд спростують невігласи охочі:
- Все має свій початок та кінець,
Бо рухається, змінюється все.
Найдовша ніч завжди минає,
І зима проходить,
Стрічає сонце новий день,
І лагідне тепло весна несе.
Ця бажана весна прийшла -
Прийде і Перемога!
Бо «Слава Україні!»,
Вона - «Понад Усе!».
еон*- тривалий проміжок геологічної історії Землі, що об'єднує кілька ер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Він вийшов з госпіталю знесилений, слабенький,
Де дуже довго після пекла Бахмута лежав,
Як вижив - знав лиш Бог один і лікар той військовий,
Що хлопця з того світу надмірно довго повертав.
Поки лежав-одужував, про що тільки не думалось:
І про війну, про братчиків, і про хиткий, тривожний міжнародний стан,
Але чомусь частенько на пам'ять навертався
Геройський бій під Крутами тих молоденьких хлопчаків-киян.
І якось уночі не спав, бо думи тяжкі думались...
З-під Крутів хлопець зранений до нього завітав,
Він привітався Славою*, до серця п’ятірню приклав,
І тихо, але впевнено він про таке сказав:
- Ви хлопці молодці усі, ми теж такі були,
І рідну Україну сумлінно берегли.
Та знову ворог, як тоді, непроханий прийшов,
Щоб вольний уярмить народ, пролити нашу кров.
Не зникне незалежність наша свобідного народу -
Незламний дух у нас і кров козацького роду!
Хай росіянин врешт збагне - сюди іде він помирати,
Бо в світі сили ще нема, щоб нас могла здолати!
Російський ворог нас вбивав, а нищить вас тепер,
Перекажи слова того, хто вік тому за Україну вмер.
Щоб зрозумів отой москаль усі слова мої,
На мові йому зрозумілій промовлю істини такі…
- Я к тебе обращаюсь, российский солдат,
На вопросы ответы, не хочешь ли знать?
Ты идёшь в Украину даже не воевать,
Ты идёшь в эту землю, чтобы там умирать.
Ты идёшь ни за родину, ни за дочь, ни за мать,
Ни за сына, отца… ты идёшь умирать.
Ты идёшь просто так, по веленью пуйла,
Ни за долг, ни за честь - просто так умирать.
Там, куда ты идёшь, там не ждёт тебя мать,
Не отец, и не сын, и не дочь, и не брат…
Там живут все свои в мире, дружбе, любви,
И не нужен ты им в этой части Земли!
Ты идёшь ни туда, в незачем, в никуда,
Ты идёшь умирать, для тебя там беда!
Твоя жизнь – это боль, это грязь, это страх,
Там она превратится лишь в мрак, стон, и прах…
Ты идёшь в Украину вовсе не воевать!
Воевать ни за что?! Ни за что умирать?!
На россии большой мелкий есть человек,
Душу дьяволу продал, чтоб продлить земной век.
Ты не нужен ему, для него ты - ничто,
От тебя ему смерть лишь нужна - это всё!
Стань, постой и подумай, российский солдат,
Ты рождён ЧЕЛОВЕКОМ! И должен им стать!
В МИРЕ жить и в ЛЮБВИ будет лучше стократ,
Не для смерти увечий родила тебя мать!..
__
…Він вийшов з госпіталю знесилений, слабенький,
Де дуже довго після пекла Бахмута лежав,
Як вижив - знав лиш Бог один і лікар той військовий,
Що хлопця з того світу не марно повертав.
*привітався Славою - гасло «Слава Україні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Вони існують, сумніву немає,
Бо людські душі не зникають в нікуди,
Як птахи в вирій, душі відлітають
В далекі, невідомі нам світи.
Там є життя, свідомість не зникає,
Існує розум і вирують почуття…
Господь для кожного план-розвиток свій має
У розмаїтті Вічного життя.
Панує там Любов, там пам'ять не зникає,
Бо залишається у вічності завжди,
Там людська думка живить й притягає
До не забутої та рідної Землі.
Ніщо дарма у світі не минає,
У певний час розплата не замешкає прийти.
Бог про усіх все достеменно знає,
І ката не врятує: «Господи, прости!».
P.S.: Світлина оригінальна. Знято в Києві на Софіївському майдані в День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій 25 листопада 2006 року. У мить зйомки світлових куль людське око, звичайно, не бачило. Але ж вони існують!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Що ж ви натворили, суче плем’я,
Нащо цю війну нам принесли?
Що ж ви натворили, скотиняки,
Діти наші вбиті, невинні полягли!
Що ж ви натворили, недолюди,
Смерть насіяли у селах і містах.
Що ж ви натворили, людожери,
Нас вбиваєте, та близько вже ваш крах!
Що ж вчудили ви, фашистське плем’я,
Кров братів пролили по Землі.
Що ж ви натворили, бридкі орки,
Гріх вам цей спокутувать віки!
Що ж накоїли, новітні ви рашисти,
Християнство, православ’я сплюндрувавши,
Що ж вчинили ви, відроджені фашисти,
Мир забрали, світ війною розірвавши!
Що ж ви натворили, путіняки,
Руським міром розіп’яли ви Христа,
Що ж зробили ви, свинособаки,
Тож вам… доля Юди непроста!
Що ж ви натворили, суча зграя,
Нащо в Мордор тягнете весь світ?
Що ж накоїли, безбожні людовбивці,
Прощення не буде вам повік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
[b][b]Колись казали, що ми сестри,
Колись казали, що брати…
Скажіть, як можна таке знести? -
Відкрили пекло нам війни![/b]
[b][/b]Скажіть: брати братів вбивають?
Жінок гвалтують і дітей?
Села й міста ущент руйнують?
Ви є чорти - нема людей!
Яка ж вас мати породила?
Яка звірина в вас сидить?
Що божу душу розчинила, -
Тепер нутро ваше смердить!
Смердить гріхом, пороком, смертю,
Війни жахіттям і страхом,
І хто ж позаздрить тому серцю,
Що живиться всесвітнім злом?!
Те зло самих вас і погубить,
Що нам дали, те й вам прийде…
Погані душі ваші згубить,
І не сховатись вам ніде!
У цьому світі все проходить,
Пройде й закінчиться війна.
Бог з нами є… і все відродить,
Бо Україна в нас одна!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
[b][i] Важко знайти слова, аби висловити весь жах, обурення, лють, безмежну ненависть до росії, до її лідера путіна, до рашо-фашистського солдата «асвабадітєля». За ту «свободу», що вони принесли на нашу землю, за те, що скоїли у Маріуполі, Бучі, Гостомелі, Бородянці та багатьох інших українських містах, за це все неможливо окупанта ні виправдати , ані пробачити. Що ж це за нелюди такі, що не мають нічого людського? Звірі? Звірами їх називати не можна, бо звірі заради розваги та задоволення не нищать і не вбивають собі подібних. Ці жорстокі людоненависницькі істоти прийшли до нас із сусідньої країни, яку називають росією. Що ж це за країна така і що за люди живуть там? Протягом останніх кількох століть велика кількість представників «світлого розуму» людства: філософів, вчених, письменників, поетів, істориків, відомих політичних осіб, суспільних діячів залишили нащадкам свої відчуття, оцінки, роздуми, враження про росію. У поданих нижче свідоцтвах є лише мала частина того, що думали і казали деякі відомі мислителі людства. Але й цього буде досить, щоби зрозуміти і усвідомити, що у дійсності являє собою «неумытая рассея».[/i] [/b]
[b][i][b] "Умом Россию не понять..."[/b][/b] – Ф. Тютчев[/i]
[b]«Русские - народ, который ненавидит волю, обожествляет рабство, любит оковы на своих руках и ногах, любит своих кровавых деспотов, не чувствует никакой красоты, грязный физически и морально, столетиями живёт в темноте, мракобесии, и пальцем не пошевелил к чему-то человеческому, но готовый всегда неволить, угнетать всех и вся, весь мир. Это не народ, а историческое проклятие человечества»[/b] - Иван Шмелёв, русский писатель, православный мыслитель
[b] «Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная»[/b]. - Алексей Толстой, русский писатель
[b]«Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев». [/b] - Михаил Булгаков, русский писатель
[b]«Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость».[/b] - Максим Горький, пролетарский писатель
[b]«Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете».[/b] - Иван Тургенев, русский писатель
[b]«Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения»[/b]. - Федор Достоевский, русский писатель
[b] «В душе каждого русского, в отличие от европейца, живет хитрое злобное животное»[/b] - Карл Густав Юнг, швайцарский психиатр,педагог, психолог
[b]«Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека — он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами»[/b]. - Aкaдeмик Иван Павлов, русский и советский учёный
[b]«Ах, как тяжело, как невыносимо тяжело порою жить в России, в этой вонючей среде грязи, пошлости, лжи, обманов, злоупотреблений, добрых малых мерзавцев, хлебосолов-взяточников, гостеприимных плутов — отцов и благодетелей взяточников!»[/b] - Иван Аксаков, русский публицист, поэт
[b]«Народ, что ненавидит волю, обожает рабство, любит цепи на своих руках и ногах, грязный физически и морально...готовый в любой момент угнетать все и вся».[/b] - Иван Шмелев, русский писатель, православный мыслитель
[b]«Народ равнодушный до наименьшей обязанности, до наименьшей справедливости, до наименьшей правды, народ, что не признает человеческое достоинство, что целиком не признает ни свободного человека, ни свободной мысли»[/b]. - Александр Пушкин, русский поэт, писатель
[b]«… Мера преданности Родине (России) – в доносительстве спецслужбам…
…Мера пресмыкания перед властью – как мера преданности стране.»[/b] -
Иван Ильин, русский философ
[b]«Я НЕ горжусь, что я русский, я покоряюсь этому положению. И когда я думаю... о красоте нашей истории до проклятых монголов и до проклятой Москвы, еще более позорной, чем сами монголы, мне хочется броситься на землю и кататься в отчаянии от того, что мы сделали...»[/b]. - Алексей Толстой, русский, советский писатель
[b]«Русский народ находится в крайне печальном состоянии: он болен, разорен, деморализован". "И вот мы узнаем, что он в лице значительной части своей интеллигенции, хотя и не может считаться формально умалишенным, однако одержим ложными идеями, граничащими с манией величия и манией вражды к нему всех и каждого. Равнодушный к своей действительной пользе и действительному вреду, он воображает несуществующие опасности и основывает на них самые нелепые предположения. Ему кажется, что все соседи его обижают, недостаточно преклоняются перед его величием и всячески против него злоумышляют. Всякого из своих домашних он обвиняет в стремлении ему повредить, отделиться от него и перейти к врагам, а врагами своими он считает всех соседей...»[/b] - Владимир Соловьев, русский философ
[b]«Не народ, а адский урод».[/b] - Василий Розанов - русский религиозный философ, публицист и критик
[b]«Если бы провалилась Россия, то не было бы никакого ни убытка, ни волнения в человечестве»[/b]. - Иван Тургенев, русский писатель
[b]«Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рождённый в нацистской стране, вскормленный пропагандой нацизма, - этот уб*людок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, унижать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы - звери. Лютые, кровожадные, но... смертные».[/b] - Александр Солженицин, русский писатель, драматург, эссеист-публицист
[b]«Русское духовенство всегда учило паству свою не познавать и любить Бога, а только бояться чертей, которых оно же и расплодило со своими попадьями».[/b] - Василий Ключевский, русский историк
[b]«Русское правительство, как обратное провидение, устраивает к лучшему не будущее, а прошлое».[/b] - Александр Герцен, русский публицист-революционер, писатель, философ
[b]«Русская История до Петра Великого - одна панихида, а после Петра Великого - одно уголовное дело».[/b] - Фёдор Тютчев, русский поэт, дипломат
[b]«Русскому соврать, что высморкаться. Их ложь исходит из их рабской сущности. Народ никогда не знавший и не говоривший правды-народ рабов духовных и физических. Убогие люди».[/b] – Николай Карамзин, российский историк
[b]«В нашем российском национальном характере преобладает холуйство и холопство, похабство и кровожадность, изуверство и пьянство».[/b] - Митрополит Илларион
[b]«Русские даже не способны иметь ум и совесть, а всегда имели одну подлость».[/b] - Владимир Соловьев, русский философ
[b]«Глядя на русских, ясно понимаешь, что это племя пока не развилось до конца. Русские — еще не вполне люди. Им недостает главного свойства человека — нравственного чутья, умения отличать добро от зла».[/b] - Жюль Мишле, французский историк
[b]«Русские сгнили, не успев созреть».[/b] - Дени Дидро, французский философ
[b]«В России все, от мала до велика, обманывают и лгут… Россия — царство лжи. Ложь — в общине, которую следовало бы назвать мнимой общиной. Ложь — в помещике, священнике и царе. Крещендо обманов, мнимостей, иллюзий!» [/b]- Жюль Мишле, французский историк
[b]«Правительство в России живет только ложью, ибо и тиран, и раб страшатся правды.
Тому, кто имел несчастье родиться в этой стране, остается искать утешения только в горделивых мечтах о мировом господстве.
Лгать здесь — охранять власть, говорить правду — разрушать ее.
Русские… могут на миг стать победителями в сфере грубой силы, но не могут стать победителями в области мысли. А народ, не способный ничему научить покоренные народы, недолго остается сильнейшим.
Наибольшее удовольствие этому народу доставляет пьянство, иначе говоря — забытье». [/b]- Маркиз Астольф де Кюстин, французский писатель, путешественник
[b]«Страна эта, говоря по правде, отлично подходит для всякого рода надувательств; рабы есть и в других странах, но чтобы найти столько рабов - придворных, надо побывать в России. Не знаешь, чему дивиться больше,- то ли безрассудству, то ли лицемерию, которые царят в этой империи».[/b] - Маркиз де Кюстин, французский писатель, путешественник
[b]«С другими европейскими народами можно достигать цели человеколюбивыми способами, а с русским — не так… Я имею дело не с людьми, а с животными, которых хочу переделать в людей».[/b] - Петр I, последний царь и первый русский император
[b]«Жалкая нация, нация рабов, снизу доверху все сплошь рабы».[/b] - Николай Чернышевский, российский писатель, литературный критик, революционер-демократ
[b]«Окиньте взглядом все прожитые нами века, все занимаемое нами пространство, - вы не найдете ни одного привлекательного воспоминания, ни одного почтенного памятника… Мы ничего не дали миру, ничему не научили его, мы продолжаем жить лишь для того, чтобы послужить каким-то важным уроком для последующих поколений».[/b] – Пётр Чаадаев, русский философ, публицист
[b]«Страна, где нет не только никаких гарантий для личности, чести и собственности, но нет даже и полицейского порядка, а есть только огромная корпорация разных служебных воров и грабителей»[/b] - Виссарион Белинский, русский литературный критик, публицист
[b]«Русский народ – самоед»[/b] - Леонид Андреев, русский писатель
[b]«Я конечно презираю отечество моё с головы до ног».[/b] - Александр Пушкин, русский поэт, писатель
[b]«Колыбелью Московии было кровавое болото монгольского рабства, а не суровая слава эпохи норманнов. А современная Россия есть не что иное, как преображённая Московия… Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Она усилилась только благодаря тому, что стала virtuoso в искусстве рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть свою традиционную роль раба, ставшего господином.»[/b] - Карл Маркс, немецкий философ, социолог, экономист, писатель
[b]«Что же касается России, то ее можно упомянуть лишь как владелицу громадного количества украденной собственности, которую ей придется отдать назад в день расплаты»[/b]. - Фридрих Энгельс, немецкий политический деятель, философ, историк, писатель
[b]«Есть у русского человека бескорыстная любовь к подлости. Он ничего с этого иметь не будет, но гадость ближнему сделает»[/b]. – Николай Гоголь, украинский русскоязычный писатель
[b]«Русские люди - самые изолгавшиеся люди в целом свете, а ничего так не уважают, как правду, ничему так не сочувствуют, как именно ей».[/b] - Иван Тургенев, русский писатель
[b]«В России две философии: выпоротого и ищущего, кого бы ему еще выпороть. Вся русская мысль - философия выпоротого человека».[/b] - Василий Розанов - русский религиозный философ, публицист и критик
[b]«Русские даже не способны иметь ум и совесть, а всегда имели и теперь имеют одну подлость»[/b]. - Владимир Соловьев, русский философ
[b]«Русские – это не народ в общепринятом смысле слова, а сброд, обнаруживающий ярко выраженные животные черты. Это можно с полным основанием отнести как к гражданскому населению, так и к армии».[/b] – Йозеф Геббельс, министр пропаганды третьего рейха
[b]«Мне говорили, что русские не являются человеческими существами. В шкале природы они стоят ниже орангутангов».[/b] – Уинстон Черчилль, премьер министр Великобритании
[b]«Россия - самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто на изнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир...»[/b] – Иван Ильин, русский философ
[b]«Русские люди никогда не будут счастливы, зная, что кто-то живёт лучше, чем они сами. А поскольку к прогрессу они не способны – злость и фрустрация является постоянным душевным состоянием россиян»[/b] - Шарль де Голль, французский военный и государственный деятель, генерал
[b]«Мы, московиты, споили киргизов, чемерис, бурят и других. Ограбили Армению и Грузию. Запретили даже богослужение на грузинском языке, обокрали богатейшую Украину. Европе мы дали анархистов П. Кропоткина, М. Бунина, апостолов руины и палачества Шигалева, Нечаева, Ленина и т.п. Моральная грязь. Московия – это чудовище, которым даже ад побрезговал бы и изрыгнул бы на землю»[/b] - Василий Розанов, русский религиозный философ, публицист и критик
[b]«Телом немытым, говном, перегаром, гарью удушливой, гнилью, угаром, Пьяная ругань и запах сортира внешние признаки «русского мира.
Тленом и кровью, плешивой мессией…Чуете вонь? Это запах России!»[/b] - Александр Пушкин, русский поэт, писатель.
[b]P.S.[/b]
"России нет, есть мрачный сброд,
Что загнан на убой, как скот,
Как жертва умирать идёт,
В слезах душа - заклеен рот...
Страна рабов и нечистот,
Где Бога нет и страх живёт,
Где лидер лживый подло врёт,
Здесь правды нет и слеп народ!"
(Стих найден в записной книжке российского солдата, погибшего
весной 2023 года под г. Бахмут.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944245
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
За біль, за смерть, за страх, що з неба,
Ми не пробачимо тобі,
То ти наш «брат»? А звати треба:
- Фашист новітній на Землі!
Ми не пробачим смерть дитини,
Жах, розпач, сльози матерів…
Суть ваша звіра, не людини,
З породи орків ви й катів.
Просякле кров’ю ваше «братство»
Весь світ побачив в цій війні,
Все православ’я: святотатство -
Втопили в «братській» ви крові.
Ваш путін – чорт, вилупок з пекла,
Людське не відомо йому,
Брехня-отрута з нього цвірка,
А ви радієте тому!
Де ваші гідні божі душі?
Чому на очах пелена?
Невже «страна» так низько впала,
Що Бог помер, його нема!
Що з вами стало, росіяни!?
Чому в серцях ваших пу...-…йло?
Засіло, та створило рани
Смердючі, як пекельне зло!
Отямтесь, врешті, ви же люди!
Стряхніть оману, злість, брехню,
Правду вдихніть на повні груди,
Христос усім сказав: Люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Нема такого слова на Землі
І Всесвіт не відкриє цього слова,
Нам не побачить суть у глибині –
Слова заклякнуть, не промовить мова.
Нема такого слова й не було,
Яке б вмістило всю огиду, ницість, підлість,
Брехню, мерзенність, зраду, щоб воно
Всмоктало в себе всю, бридоти «цінність».
Не віднайти, не вимовити нам це слово,
Що несе в собі істота,
Відома досі всім земним краям,
Як те [i]*уйло[/i] – гидота і мерзота.
По правді: слову, як було б воно,
Йому не зміг позаздрити антихрист.
А, ледь з’явившись, буде прокляте воно,
Бо нелюдське [i]*уйло[/i] – мерзенний вихрист.
Нема такого слова на Землі,
Аби [i]пуйло-істоту[/i] ним назвати,
Бо з роду він диявольських синів,
Чортиця з пекла – рідна його мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
[i][b]«Страху немає в любові, але досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару. Хто ж боїться, той недосконалий у любові». [i][/i][/b][/i]
[b](1-е Іоана 4:18)[/b]
Нема страхУ, немає стрАху боятись вбивцю-москаля!
НЕ ПРОЙДЕ ворог! І не буде краху,
Бо в серці - УКРАЇНА! Бо наша це земля!
Ми - українці! В цьому наша сила!
На Богом даній, на своїй живем землі!
І як би нас чума кацапська не косила,
Ніц не впадемо ми, не вбоїмося путінської тлі!
Ми переможемо, бо Божа правда з нами,
В наругу не дамо своїх дітей, жінок, батьків!
Нам ворог не страшний, з жовто-небесними святими прапорами
Не посоромимо героїв сьогодення,
й минувшини: усіх часів, епох, віків!
Нема страху, немає стрАху боятись вбивцю-москаля!
Ворог НЕ ПРОЙДЕ! І не буде краху,
Бо в серці - УКРАЇНА! Бо наша ця земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Шевченко з нами - він не вмер,
І в нашім серці буде жити,
Допоки є у світі край,
Де дух свободи не скорити.
Тарас не щезне, не помре,
І вічно буде він творити
В небеснім царстві для людей,
Які продовжують любити.
Тараса слово, мов скрижаль -
Єднає, вчить, і зве до бою,
Міцніше за дамаську сталь,
Воно повік живе з тобою.
Він дав духовний заповіт,
Закон душі, від Неба слово,
Яке веде нас в світ новий -
Свободи й правди - знову й знову!
Минають роки і віки,
Але Шевченко буде жити,
Як світоч нації, з небес
Він нас продовжує любити.
Шевченко бачить нас усіх,
За нас він Богу уклонився,
За українців на Землі
Він палко два віки молився…
Тарас, неначе Прометей,
Своєю світлою душею
Наш дух збудив і путь вказав,
А сам вознісся над Землею…
І нації незламний дух
Жовто-блакитним праведним знаменом
Над усіма народами проніс,
І утвердив свободи геном.
Шевченко з нами - він не вмер,
І завжди в серці буде жити,
Допоки Україна є –
Ми будем Кобзаря любити!
В віках Тарасова зоря,
Мов сонце буде нам світити,
А ми обнімемось, як браття, -
Будемо вільно в світі жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
[i]Присвячую світлій пам’яті брата Віктора, що передчасно покинув цей світ.[/i]
_______________________________________________________
Сльозами горю не зарадиш
І не встановиш смутку меж,
Та серця власного не зрадиш,
Коли до Бога шлях знайдеш.
В житті цей шлях треба шукати,
Найвищий сенс свій віднайти,
Безліч спокус буття здолати, -
Стежиною вузькою йти*…
Стежина ця веде до Бога -
У Царство Вічне приведе…
Якою б не була дорога -
Мета виправдує усе!
Коли останній час настане, -
На жаль, цю долю мають всі, -
Ілюзія, мов дим, розтане…
Життя людського на Землі…
Душа тоді верне до Бога,
Що сутність вічну нам вдихнув,
Була над смертю перемога -
Ісус воскрес! Висот сягнув!..
Він все пробачить, зрозуміє,
Любов’ю душу огорне,
І зранену її пригріє,
Й на вічний спокій поведе…
Душі немає більше щастя,
Як Царство Боже віднайти -
В Обитель вічну свого Батька,
В Просвітлені світи ввійти…
_________________
* [i]13 "Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. 14 Бо тісні ті ворота, і вузька та стежка, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!"
(Євангеліє від Матвія 7:13-14)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
В той день Земля вся струсонулась!..
Раптово стала ніч і зупинився часу плин…
Давніх писань страшне пророцтво збулось, -
Бо на Хресті вмирав найкращий [b]Людський Син![/b]
Розп’ятий… Він вмирав за Правду, за Ідею!
Ні, Він не здався, не просив пощади ворогів,
Чим здивував немилосердну та безщадну Іудею,
І покорив серця людей усіх країн, земель, світів.
Учення Він приніс, щоб людство все прозріло,
І до землян просвітлення божественне прийшло.
Любов’ю, милосердям нам всім серця відкрило,
З Євангельською правдою свій відгук там знайшло.
Життя Він так любив, а віддавав свідомо,
Аби Любов божественна завжди жила в душі…
Так [b]Батько[/b] заповів, а [b]Син[/b] приніс нам Слово,
Що має вічну цінність на всі людські віки.
І як би не жадали підступно та лукаво
Страждальця покарати жорстокі вороги,
Та не змогли вони безгрішну душу розіп’яти,
Що Вічність всім відкрила крізь Подвиг на Хресті!
P.S.: Про завершальні земні години людського життя і про останню спокусу [b]Ісуса Христа[/b] можна прочитати у книзі [b]«Остання спокуса Сина Людського»[/b].
[b][/b]
http://sbook.com.ua/ru/home/563-poslednee-iskushenie-syna-chelovecheskogo.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020
Людина мріяла про крила
І птаху заздрила повік,
І задум все ж таки здійснила -
Відкрила свій небесний лік.
Та паралельно хижу зброю
«Вінець природи» віднайшов,
Відтак: літати чи вбивати -
В цей глухий кут таки прийшов.
Прийшов той час, та мить настала -
Ми мусимо відповісти:
Літати краще, чи вбивати,
Що людству ближче до душі?
Питання це не риторичне,
Не передчасне, не дурне -
Нема куди вже відступати,
Бо вибір цей нас не мине.
Земля від «розуму» втомилась,
Від споживацтва й поготів…
Тут залила, там запалила,
Чи «геній» наш це так хотів?
Не буде людству порятунку
Від справ, що «розум» начудив,
Поки ураз не схаменеться... -
Все ж видно всім без зайвих слів…
…Завмерло серце й розлетілось,
Ще й подих видихнуть не встиг,
Душа у вічність відлетіла,
Лиш обірвався жаху крик…
Сто сімдесят шість нездійсненних
Доль, мрій, бажань і сподівань!..
Що? Ще замало жертв безвинних?!
Щоб схаменутись, усвідомить
І не здолать ОСТАННЮ ҐРАНЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Брудніше не буває, схаменіться!
Брудніше від смердючого багна -
Політика, де всі втрачають лиця,
Нема там миру, там одна війна!
Війна усіх проти усіх нездатних
Збагнути свій страшний ганебний гріх,
До слова правди зовсім непридатних,
Бо геть забули де у совісті поріг.
В політиці немає милосердя,
Там справжніх друзів і братів нема,
Там кожен прагне, марить спересердя
Вхопити владу силами всіма.
Політика гидка й марудна справа,
Відмитися там шансу вже нема,
І не шукайте правди, честі, права,
На все це сподіватися дарма.
В політиці суперник не дрімає,
На брата точить ніж, бажає зла,
А в час цей Україна знемагає,
На сході гинуть хлопці - там війна!
Брудніше не буває, схаменіться!
Брудніше від смердючого багна -
Політика, де всі втрачають лиця,
Нема там миру і добра нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2019
[i]На сайті ЦЕНЗОР.НЕТ Ян Осока виклав статтю [b]«Загиблі Герої року 2018-го. Поіменно. Кожний». [/b]
Автор пише: «Ми безтурботні. Ми розслаблені. Ми спокійні. У нас є свої особисті справи, труднощі та клопоти, але все це тьмяніє на фоні тієї надвисокої ціни, яку сплатили [b]2018[/b] року [b]133 українські герої[/b], які там, у зоні бойових дій, втратили все, щоб нічого не втрачали ми».
Наш святий обов’язок - низько уклонити голову і пам’ятати Кожного ГЕРОЯ, який за мирне небо над нашими головами поклав своє безцінне життя.
[b]Вічна пам’ять, та вічна слава Кожному ГЕРОЮ![/b][/i]
https://censor.net.ua/r3104727
Пам’ятайте його героєм, перед Богом у вічність постав,
На землі він прожив не марно - за Вкраїну життя поклав.
Пам’ятайте його героєм, на війну добровольцем пішов,
Щоб спинити загарбника-погань, аби в хату до нас не прийшов.
Пам’ятайте його героєм, він батьків своїх не пережив,
Як люблячий син збирався, проте в старості не прислужив.
Пам’ятайте його героєм, до сивин він, на жаль, не дожив,
І батьківську любов не розтратив, діточок своїх недолюбив.
Пам’ятайте його героєм, він всю ніжність свою не віддав,
Недостатньо кохану голубив, бо так мало часу в житті мав.
Пам’ятайте його героєм, що бажав, того не зробив,
Не поставив свій дім і навколо дерев так і не посадив.
Пам’ятайте його героєм, він героєм себе не вважав,
Гідно, чесно служив, не ховався, побратимів найкращих мав.
Не забути матері сина, знову прийде на землю весна,
Пам’ятайте його героєм, щоб в душі не настала зима.
Кажуть все забувається з часом в безупинному плині буття,
Пам’ятаймо всіх наших героїв, що Вкраїні віддали життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820452
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.01.2019
Для себе кожен визначає
Чесноти й цінності в житті,
Хтось срібла-золота бажає
Для пихи власної собі.
Хтось влади більшої жадає,
Щоб бути вищим над людьми,
Хтось в дітях-внуках сенс вбачає -
Від цього радість мають всі.
Хтось друзів щирих безліч має:
Багатство справжнє - назавжди.
Хтось по світах собі блукає,
Бо ж вдома долі не знайти.
Лиш Бог людині призначає
Батьків, що нам життя дали,
І брата кревного, щоб знати:
Любов братерська – навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.09.2018
[b][i]Героям, поклавшим своє життя за УКРАЇНУ, посвячується.[/i][/b]
Ми тут зібралися, бо всіх нас Бог зібрав
У Світі Вишньому любові та покою,
Для нас позачасовий час настав,
Де вже нема ні болю, ні розбою.
Ми різні всі і з різних тут причин,
Хто молодий, а хто в літах поважних,
Ваги не має тут посада, вік чи чин,
Бог прийняв всіх сміливих та відважних.
Хотіли в мирі жити й працювати ми
На благо рідної до болю України;
Дітей ростити, та ріднесеньким батькам
В житті надією, підпорою служити.
Та спільне є одне, що поєднало нас,
Що важким тягарем лягло на плечі рідних -
Підступна смерть, що раптом розшукала нас,
Позбавила всіх сподівань майбутніх, щирих, гідних.
Але не довгим страшний розпач був,
Бо ангел прилетів та ніжно обійняв крилами,
І душі світлою любов’ю надихнув,
І заспокоїв мудрими словами:
[b]- Блаженний той, за друзів хто
Життя своє віддав, в біді не кинув;
По честі Божу справу учинив,
І душу врятував, хоч сам загинув…[i][/i][/b]
Ми тут зібралися, бо всіх нас Бог зібрав
У світі вишньому любові та покою,
Небесний України Легіон, щоб кожен знав:
На варті,..
любить вас,..
і захистить благословенний світ людей собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804823
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.08.2018
Яке ж високе теє небо над Україною пливе,
Яка ж та доля в України, де кожен марить про своє.
Де ж та любов, де милосердя, щоб ближнього свого простить,
Як брата рідного обняти, а не зневажити, не вбить.
Під небом божим всім є місце, але не спільні хоругви,
І думки спільної немає, тому радіють вороги.
Сумує, плаче Україна, що власні діти, мов чужі,
Замість поваги та братерства гризуться гірше, ніж вовки!..
Допоки ж розбрат і зневага нас буде нищити і злити,
Коли ж верне козацька слава, де гідність є і вмерти, й жити,
Коли вже в славній Україні спільно дійдемо до пуття,
Щоб в злагоді, любові мирі знайти свій шлях у майбуття…
У кожного своя є мати, а Батько для усіх один,
Він всіх нас різних ніжно любить і на хресті довів це Син,
Тож треба всім нам згуртуватись, ідею нації знайти,
До Бога в серці дослухатись, до світлої мети іти.
Яке ж високе теє небо над Україною пливе,
Най доля буде в України, де спільне стане, як своє.
Хай переможе милосердя, любов все стерпить, все простить,
А ми обіймемось, як браття - Бог заповів усіх любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713868
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.01.2017
[b]«За минулу добу в зоні АТО загинув один український військовослужбовець, троє були поранені …»[i][/i][/b]
[i]( З повідомлення в засобах масової інформації)[/i]
І знову цей один - не мав себе героєм,
А друзів мав і на світанку з сонцем говорив,
Вражину не боявся, не ховався,
У бій сміливо йшов, і не тремтів.
І знову цей один, котрий кохав і мріяв,
Дружину й діточок голубив і любив.
Для матері найкращим був він сином,
А час прийшов - за Україну кров пролив.
І знову цей один, хто на світанку сонця не побачить,
Хто не почує донечки слова:
- Вертайсь скоріше, тату, - мама плаче,
І Петрик часто про тебе пита…
І знову цей один, поліг від кулі снайпера з Росії,
Пробите серце і спинились мрії,..
Не обійме стареньку матір син,
Хоча у неї був лише один.
І знову цей один, який вже?..
Сотий? тисячний? чи більше?
Застрелений, понищений, бо він
За Батьківщину заступився, як той інший,
Який ще вчора також був один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688298
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.09.2016
А за спиною в мене Україна,
Там мати рідненька, й калинонька цвіте,
Найліпша в світі дружня є родина,
Вона кохає, сподівається і жде.
Поки на варті тут, там мирно спить країна,
Для мого серця – то найкраща в світі є,
Бо саме тут дружина дарувала доньку й сина,
І все від Бога - близьке, рідне і своє.
Я хочу, щоби знала вся вражина,
Що лізе, біситься, незвана пре,
Тут дух козацький, сила незборима,
І від коша поверне, й захистить своє.
Я знаю – нас чекає світла днина,
Ми переможемо - я свято вірю в це,
Бо за спиною в мене - Україна,
Там мати рідненька, й калинонька цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.12.2015
Душа летела над землей, она не пела, не рыдала,
Она о жизни, о земной, сама с собою рассуждала.
Что было мило для меня, что я навеки потеряла,
Когда я в жизни той земной годами в бренном теле спала?
Что же осталось позади - муж, дети, хлопоты, заботы,
Проблемы, хвори, суета, да и всегда полно работы.
Так для чего же я была в том детском, юном, зрелом теле,
Предназначение мое исполнила ль на самом деле?
Да, я любила, как могла супруга, сыновей, невестку,
Четверо внуков берегла без благодарности в отместку.
Я счастлива, что в жизни той я Бога в сердце отыскала,
Мне путеводною звездой Его Любовь всегда сияла.
Не ошибаться не могла, ведь жизни путь тернист и сложен,
Но в помощь мне Любовь была, великий смысл в нее был вложен.
Я веру в Бога пронесла сквозь годы, трудности, раздоры,
Наверно счастлива была с той верой, что свернула б горы.
Душа летела над землей, она не пела, не рыдала,
Она о жизни, о земной, сама с собою рассуждала.
Отверзлись Светом небеса – Любовь над миром воссияла,
И голос властный – СПА-СЕ-НА!!! по всей Вселенной прозвучало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614162
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2015
Ті, що нікого не бояться,
До суду Бога не прийшли,
Та вам не варто сподіватись -
Суд буде! Знайте вороги!
Попрали ви Закон і Волю
Та правди в серці не знайшли,
Геть сплюндрували власну долю,
Закрили совість на замки.
Вам не знайти душі прощення,
І буде злочин вас пекти,
Не може мати зло натхнення,
Щоб виправдать свої гріхи.
Бо прийде день, і буде правда,
Засвідчать жертви із імли,
Завершиться земная кривда,
І стане явним все тоді.
Настане час гіркий розплати,
І справдяться жахливі сни –
Засудить Син, засвідчить Мати,
Заплаче янгол на плечі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571764
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2015
Якщо не я, то хто за Україну стане,
Якщо не я, то хто країну захистить,
Час вибрав нас з усіх, і ми це добре знали,
Судилось саме нам свободу боронить.
На змову не пішли з сумлінням і з собою,
Відмовки не знайшли, щоб на війні не буть,
Ми, як брати - єдині, за мир були горою,
І в цьому вищий сенс, найвища в цьому суть.
Якщо не я, то хто? – це чули наші діти,
Якщо не я, то хто? – пишалися батьки,
Якщо на цьому світі судилося нам жити,
То не дарма напевно, бо гідність - на віки!
Нам ворог не страшний, нас не злякала сила,
Ні тоді, ні тепер - непрохана прийшла,
Життя поклали ми, та Бог ще дасть нам крила,
Душа ще не втомилася – побачить нас Земля.
Якщо не я, то хто? – так долі ми сказали,
Якщо не я, то хто? – так мусили вчинить,
За Україну-неньку життя своє віддали -
В той лютий на Майдані,.. в Донбасі у цю мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560879
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.02.2015
А Крути знову повертають героїв нації Тобі,
Тобі, славетна Україно, синів - прослав їх на віки!
За власну гідність і за волю Вітчизни-матері вони
Колись відважно заступились - у бій останній свій пішли.
А чи хотіли вони вмерти, а чи хотіли смерть знайти?
У той січневий день морозний під Крутами…
Ні, як і ми, вони хотіли жить, любити, до матерів своїх прийти,
Але натомість, юні хлопці в холодну землю полягли…
Нам не забути, хто за волю пішов, раба в собі здолав,
І героїчно та жертовно життя безціннеє віддав.
Та не була їх смерть даремна, і не забув їх наш народ,
Бо пам’ять людська плине в вічність над кручами дніпрових вод.
Ті Крути знову повертають нам пам’ять рідної землі,
Сини якої надихають тепер на подвиги нові.
І знов повстали патріоти за волю, правду, майбуття,
Щоб захистити Україну ціною власного життя.
Не усвідомлять вузькомозкі, не втямлять путінські раби,
Що Україна не Росія, - ми вільні на своїй землі!
Бо ми без волі жить не будемо, за Божу правду стоїмо,
За рідну землю, за свободу ми тіло й душу віддамо!
Ворожа сила поперхнеться, нас не здолає, не пройде,
В степах Донбасу захлинеться, ганебну смерть собі знайде!
Хоч ворог лютий і підступний, хоч зброю має, та не зна -
Герої наші не вмирають!.. І сила духу не вмира!
Ми Крути завжди пам’ятаємо, герої ці в серцях живуть,
Одне напевне добре знаємо - вони вказали всім нам путь!
Цей путь нам треба ще здолати, його ми маємо пройти,
Щоб в перемозі мир здобути і гідний шлях свій віднайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Я повернусь живим, як ти, мила, благала,
В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала,
Сонну, теплу знайду - обійму, зацілую,..
Це бажання своє я в уяві малюю…
Знову погань повзе обкарнати нам крила,
Третю ніч не спимо, не дає вража сила,
СВД*, мов дитя, до щоки притискаєш,
Україно, Ти спи, бо синів вірних маєш.
Пліч-о-пліч , як братам, нам судилось стояти,
Недарма в цій землі народила нас мати,
Ми любов зберегли, в серце вірно сховали,
Нас вона вбереже, щоби ми не вмирали.
Той, що був «старший брат», зажадав нас злякати,
Під імперську п’яту Україну загнати,
Та не зможе вражИна українців здолати,
Ми свого не дамо, волю в нас не забрати.
Нас покликав Донбас, щоби в світі всі знали -
Ми бороним країну свою від навали,
Україна не вмре, з Богом в серці їй жити,
Знову сонце зійде, і народяться діти…
…Я повернусь живим, як ти, мила, благала,
В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала.
Сонну, теплу знайду - пригорну, зацілую,
Я вже біля дверей, серце б’ється – я чую…
*СВД - [i]абревіатура зброї, що означає: снайперська гвинтівка Драгунова[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551281
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.01.2015
Що ж Ти накоїв український люде?
Чому «Свободу» в Раду не впустив?
Обрав усіх, хто влада, чи ще буде,
А гідних патріотів не схотів.
Вони найперші із повсталих на Майдані,
Хто мужньо лавою на ворога ішли,
А потім побратимів на війні втрачали,
За те, напевне, й в Раду не пройшли.
Ти не помітив тих, хто мовить правду
На Богом даній, на своїй землі,
Хто разом, як один, і голосує, цементує Раду,
Бо справжні патріоти – і одні…
Чи Ти сліпий, чи Ти дурний, народе,
Якщо не втямив вибору цього,
Бо не годиться кращого із роду
Не помічати, не сприймати за свого.
То де ж Твоя одвіковічна мудрість?
Де честь і совість, прагнення добра?
Невже засліплена душі і правди сутність,
Коли в полові не побачив Ти зерна.
Допоки ж будемо ми гірко помилятися?
І знову наступать на ті ж граблі?
Бездумно блазням і базікам довірятися,
І прирікати Україну в сірі дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2014
Недоцелованы и недолюблены,
Ночами страстными неприголублены,
Ребята милые, парни отважные,
Страна забыла вас на сопках вражеских.
Жизнь прожитА и в восемнадцать с хвостиком
Груз двести стал безумным вестником.
Мать поседела вмиг, и брат весь трусится,
Отца угрюмее не знала улица.
А вспомнить что – дворы футбольные,
И детство пионерское привольное,
И мамин голос из окна вечернего,
И помощь вовремя от друга верного.
А сколько думалось, а сколько грезилось,
Ночами жаркими во сне мерещилось,
Те очи карие и губы вишенкой,
Грудь девы белая и щечки писанкой.
Недоцелованы и недолюблены,
Ночами страстными неприголублены,
Ребята милые, парни отважные,
Страна забыла вас на сопках вражеских...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512031
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2014
Я українець, воїн, патріот,
Повстав, щоб воювати за Вітчизну,
За волю і свободу, за народ
Віддам я душу у годину грізну.
Іду у бій я за батьків своїх,
За доню-лялечку, за сина-патріота,
За все, що серцю близьке і рідне,
Я все віддам, бо це моя турбота.
Я за братерство і за мир, і за життя,
Щоб Україна і окріпла й розвивалась,
І щоб в родині європейського буття,
Шляхом добробуту й духовності здіймалась.
Мої бажання прості і ясні,
Ну як ще краще можна пояснити,
Щоб мир і злагоду здобути на Землі,
Нам право вільним бути - треба захистити!
* * *
Я воин дэнээровской страны
Иду на бой противу сил фашистов
Я против хунтовцев, бандеровцев, хохлов
И злость кипит во мне на тех нацистов.
Готов я рвать, бомбить, уничтожать
Всю эту мразь, добавьте только мани
И ненависти мне не занимать –
Я против гадов, что явились на майдане.
Я против тех, кто сдал родной Донбасс
Я против ЕС, жидов, америкосов
Все те казлы хатят заграбать нас
Но не сломать им мощных новоросов.
Пусть знает вся бандеровская шваль -
Ребята в ополченьи не подарок,
Россия за спиной, а в сердце сталь -
Ради победы от Украины мы оставим им огарок!
* * *
Два протиріччя, два світи і дві душі
Поклали на вівтар життя всі ЗА і ПРОТИ,
Приймають люди рішення – не боги, не святі,
І в цьому сенс, і майбуття, і всі чесноти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2014
Бандерівець я, народився в Чорткові
Вся правда життя – свобода, чи смерть
Нуртує в цомогах* повстанської крові
Наснагу дає та любов, що без меж.
Бандерівець я, народився у Львові,
Життя за свободу і волю віддам,
Пройнявся я пам’яттю рідної крові,
Що від славних батьків передалася нам.
Бандерівець я, із Івано-Франківська,
Наснагу дає честь і гідність така,
Із радістю йду до вкраїнського війська,
Де праведний дух козаків та героїв УПА.
Бандерівець я, з поколінь я киянин,
Як матері голос, чую голос Землі.
Що знає своїх всіх полеглих героїв,
Від Київських русів до Небесної Сотні синів.
Бандеровец я, родился я в Одессе,
Скажу Вам друзья, в жизни все неспроста,
Не стоит трепаться и тайны выкладывать прессе,
Коль душа патриота, как море, чиста и проста.
Бандеровец я, коренной харьковчанин,
Мой выбор сознателен, я пред Отчизной в долгу,
Пусть сунет чечен, иль казак, иль станичник-дончанин,
Достойный отпор дать за неньку-Вкраїну смогу.
Бандеровец я, из Донбасса, не верите – даром,
Я был на Майдане, под Плине кача…братьев я провожал поутру,
Обида взмывает, и сердце пылает воинственным жаром,
Когда Украине свободной враги навязали ненужную эту войну.
Бандерівці МИ – знають хай зазомбовані всі росіяни,
З країни-ГУЛАГу, у котрій є лідер – пуйло,
Бандерівцем бути – це гідність і честь для достойних,
Країни свободної, що стала за правду й добро.
Бандерівці МИ – бо Вітчизні своїй всеосяжно належим душею,
І де б ми не жили – для нас сподівання і цілі одні,
Як треба, - Ми зможемо всі розписатися кров’ю своєю,
За неньку-Вкраїну і душу і тіло положим свої!
*цомоги (діал..) - жИли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509904
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.07.2014
Світу не зможе зрозуміти той, хто не прагне зрозуміть,
Не розпізнає дива світу, хто не бажає світ любить.
У світі Божім є таїна, є зміст, основа і мета,
І лише треба усвідомить у чому сенс твого життя.
Пізнати світ не так вже й важко, було б бажання знов і знов,
Шукати шлях, скоріше стежку, що приведе до всіх основ.
Не спасувати, не злякатись, нехай нуртує в жилах кров,
Іти вперед і сподіватись на Божу Правду і Любов.
Чому у світі є неправда, чому лютують вороги,
Тому що Віри не надбали, Любов у світі не знайшли.
Не найстрашніше помилятись, а найстрашніше – не любить,
На брата свого камінь мати, ножа за спиною точить.
Повірте люди – світ прекрасний, життя нас вчить і правда є,
Бог потребує вибір вчасний, воздасть Він - кожному своє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2014
О, як же дуже захотілось загрАбати чуже добро,
Що цар маленький Володимир взяв, та й поніс по світу зло.
Збагни же двічі Володимир, коротко мовить: ВВП -
Не покорить тобі народу, не мрій ти навіть про таке.
Ніколи, чуєш, не діждешся, щоб Україна полягла,
Здалася, знітилась, злякалась, ще й від Європи відійшла.
Нас не поставиш на коліна і Україну не зігнеш,
І газом люду не здолаєш, і правди Божої не вб’єш.
Не покорити дух незламний України всіх людей,
Ні хоробрих козаченьків, ні старих, ані дітей.
Схаменися «брат»-агресор, не чини у світі зла,
Винуватцю зло вернеться - ввік не перемогти добра.
Як би нечисть не хотіла Україну загребти,
Є кому Вітчизну нашу захистити і спасти.
Вже постали патріоти боронити честь землі,
Від своїх іуд продажних, від кадировської тлі.
( Ті ж "розумні" та "сміливі" за дітьми з жінками йдуть,
Душі дрібненькі ховають, якщо чесно – просто с…уть.)
Тож затямте росіяни, ми не живем, щоб плазувати,
Україна не Росія, в нас Дух живе – перемагати!
Свободу нашу не спинити, і правду й волю не забрати,
У тих людей, що на Майдані змогли раба в собі здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502606
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.06.2014
[i](Слово до рабів, які вбивають українських патріотів)[/i]
Раби ці гідності не мають,
Своє плюндрують і псують,
За юдин срібник пропадають,
І душу, й тіло продають.
Раби з ганьбою відцурались
Від правди Матері-Землі,
Сусіду-ворогу віддали
І серце, й душу, й требухи.
Злякалися раби свободи –
Шляху до світлої мети,
Кривава путінська ідея
Їм прикипіла до душі.
Найбільш за все рабів лякає
Свобода, воля і добро,
Їм кров потрібна, сльози, горе -
Все, що несе країна-зло.
Рабам ніколи не змінитись,
Бо святості в душі нема,
Серцям для Бога не відкритись –
Нема любові там й добра.
Раби своє не цінували,
Все святе й світле продали,
Та іскри божої не взріли,
Вони ж не люди, а раби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2014
Якби почув мене Донбас,
Тоді спитав - чому ви браття
Повивертали зміст про мир,
Добро, людські поняття.
Чому не чуєте ви
Українців глас і брата мову
Лише сприймаєте
Від путіна промову.
Донбас, чому ніяк
Не можеш зрозуміти,
Що братовбивства гріх
Нам важко відмолити.
Він тяжким тягарем
Віками буде нас давити,
Спокутувати гріх батьків
Ще довго будуть наші діти.
Як боляче усій земній
Родині сприймати біль
І розбрат України,
У муках роджених синів
Як може мати розрізнити,
Дітей розумних і дурних,
Всіх може їх лишень любити.
Не варто жити нам,
Брати, в страху і злості,
Хай об’єднають нас
Найкращі почуття -
Одвічні, людяні і прОсті.
Братерство й мир потрібні нам, -
Чуття єдиної родини,
Під силу сотворити духа храм,
За дружбу на віки – в єдиній Україні!
Я сподіваюся, Донбас, що ти прокинешся,
Розправиш плечі та з колін раба піднімешся,
Із себе тлю зелену та погану поскидаєш,
Зорею світлою в країні вольній знов засяєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498290
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2014
Вогонь зійшов! Знов сталося це диво!
Відтак, ще будем жити на Землі!
Не варто в гріх впадати й сіпатись лякливо,
Усі ми Божі діти, тут ми хазяї!
Вогонь зійшов! І в цьому Божа сила!
Його любов батьківська до дітей.
На заклання віддав він свого Сина,
Щоб світло Вічного життя приніс, мов Прометей.
Вогонь зійшов! Він в нас, у наших душах!
Як Божий дар: живе, іскриться і горить,
Щоб світ життя не зник в горнилі війн, в розрухах,
За це ми Бога будемо молити, вірити, любить.
Всевишній дарував нам цю планету,
Одну з найкращих, з найпрекрасніших планет.
Ми не повинні допустити ядерну вендету,
Бо буде то остання на Землі з вендет.
Вогонь зійшов! Ми знов відчули Божу милість!
Його батьківську і турботливу Любов.
Тож віддамо за Мир Землі натхнення, доброту і щирість,
Щоб Благодатний цей Вогонь віками сходив знов і знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493619
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.04.2014
(Молитва у Страсну п’ятницю)
Прости нас Господи усіх, усіх дітей Твоїх одвічних,
Дай усвідомить вищий сенс, і правду, й сутність істин вічних.
Прости нас мудрих і дурних, розумних, простих, недолугих,
Та всіх, хто має Твою іскру – до Світла й Правди небайдужих.
Прости нас Господи за сміх над помилками свого брата,
За те, що ненависть сліпа зробила із людини ката.
За те, що ми не вберегли найвідданішого в світі друга,
Тому в життя наше прийшли ненависть і страшна наруга.
Прости нас Господи за те, що ми не зберегли люстерце -
І чистоти, і доброти, що матері нам вклали в серце.
Прости нас Господи сліпих, убогих, злих і нечутливих
За те що не почули Слово і докорів сумлінь сміливих.
Прости нас Господи за сон, що спали довго й непробудно,
Не дай нам більше таких снів, і не дивись на нас осудно.
Вкажи нам, дітям, вірний шлях, яким іти й перемагати,
Щоб віра, духа торжество змогли в просвітлені світи здійняти.
Прости нас Господи за гріх, що кожен з нас й усі звершили,
І волі в нас не забери, і для спокути дай нам сили.
Молитви вірної навчи і дух пошли, щоб дав нам крила,
Щоб зміст великої мети духовна істина відкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493403
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2014
Над країною скупчились хмари, світло правди закрили вони,
Віднайшлися „свої яничари”, наплодилися гірш сарани.
Обібрати вони забажали, аж до нитки, щоб голі й малі
Прозябали і мучились люди на своїй українській землі.
Не схотів наш народ волелюбний підкорятись злодюгам-панам,
І повстав на Майдані за гідність, захищати душі світлий храм.
Підвелася одраз Україна, і збурився народний вулкан,
Здивувався весь світ, бо побачив, що таке український Майдан.
Полум’яні, всіх літ патріоти, на озброєний „беркут” пішли,
З побратимами духу пліч-о-пліч смерть геройську зустріли вони.
Славні дочки й сини України Богу гідність сердець понесли,
І жертовно-страшною ціною нову цінність життя нам дали.
Душі праведні Славою вкрились - нам в серця увійшли навіки,
Як Небесної Сотні герої, як найкращі Вкраїни сини.
Ми не зможемо їх позабути - цьому подвигу жити віки,
Їхню пам’ять завжди шанувати будуть наших онуків сини.
Заповідано Сотнею Неба - у любові і щасті нам жити,
За свою Україну, як треба, душу й тіло своє положити.
Пам’ятатимуть всі українці - Не Вмирають Герої повік,
Нам прожити за Них треба гідно, утвердити добра й світла вік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2014
В божественній світобудові є планети,
Яким дано у світ просвітлення нести.
На цих планетах є такі народи,
Що призвані від Бога Хрест нести.
Ця місія тяжка і довга, її не усвідомить напрямки,
Та саме Україні випав жереб,
На Землю, вільним націям й народам,
В ім’я спасіння світу Хрест нести.
Минають дні, роки, століття і епохи -
Ми досягли найвищої мети,
Як перед світом, всесвітом і Богом
Взялися спільно й дружно Хрест нести.
Вже відстояв Майдан, Небесна Сотня
Вознеслася в божественні світи,
Ми помінялися, змужніли й зрозуміли –
Ніхто нам не завадить Хрест нести.
Як ні одному на Землі народу,
Дано нам дух і тіло положить свої,
Аби здобути для Урантії* свободу,
Всесвітню волю окропити на віки.
Вже хмари чорні на Вкраїну налетіли,
Позбавити нас світла хочуть вороги,
Та недождуть російські окупанти, -
Ми гідно й гордо будем Хрест нести.
Немає і не буде в світі сили,
Диявольської вражої руки,
Яка б злякала чи заборонила
Народу вольному свій Хрест нести.
І що б не трапилось, які страшні негоди
Не відвертали нас від світлої мети, -
Ми завжди будемо терпляче, вірно, гідно,
Свій, Богом даний, Хрест нести.
Допоки вистачить нам сили і наснаги,
Щоб Матір-Україну врятувати від ганьби,
Ми не відступимо, не покорімось, не здамося,
А будемо свій чесний і Богом даний Хрест нести!
* - [b]Урантія [/b]є однією з багатьох подібних населених планет локального всесвіту [b]Небадон[/b]. Саме так вищі сили всесвіту називають нашу Землю.
(http://www.urantia.ru/book/)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2014
[i]16 марта 2014 года 96,7%, участвовавших в референдном голосовании жителей Крыма проголосовали за присоединение к РФ.
3,3% голосовавших не поддержали идею присоединения Крыма к Российской федерации.
По этому случаю предлагаю комментарий крымчанина, жителя Севастополя, пожелавшего остаться неизвестным.[/b][/i]
Нас услышьте мир и все народы,
Угнетенных крымских россиян,
Сообщить хотим вам: мы – свободны,
Референдум спас всех нас – крымчан.
Три и три процента украинцев
Притесняли, мучили они
Нас крымчан, несчастных, угнетенных,
Жить нам не давали, как могли.
Три и три процента тех фашистов
Жизнь в Крыму нам превратили в ад,
Уничтожить русское единство
Собирались гады невпопад.
Три и три процента бендеровцев
Россиян давили, жутко жгли
Мовою своею украинской,
Флагом сине-желтым посекли.
Ну ниче, мы все-таки собрались
И сплотились вместе, как могли,
С русским автоматчиком до нужных
97 процентов довели.
Украинцы смачно облизались,
Крым не получили, не смогли,
Если б нас татары поддержали,
Мы б 140 прОцентов дали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486283
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.03.2014
Я не можу писати про людські почуття,
Про кохання-зітхання, про серця свободу,
Коли ворог прийшов, щоб забрати життя,
Наступив на горлянку моєму народу.
Чорна дума літає і гнітить серця,
Хоче занапастить дух козацького роду -
Недожде, швидше виздохне наволоч ця,
Що бажає здолати нашу мужню породу.
Чорний крук налетів - мій народ не здригнеться,
Стане в лаву єдину і здолає наругу,
Коли путіну підлому так вже нейметься,
Божа правда в Росію перенесе напругу.
Схаменися, загарбниче, приведи до пуття
Мозок свій одностроєвий, апетит ненормальний,
Знай – Вкраїна нам вічно буде рідна й свята,
Усвідоми цю істину, чинник духу сакральний.
Я не можу писати про людські почуття,
Про кохання-зітхання, про серця свободу,
Доки моя країна в переможне своє майбуття
Приведе від Майдану дух незламний народу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486144
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Послушай меня, славный русский солдат,
Послушай меня, украинца,
Спросить я хочу у тебя, ты ведь брат,
Хотя и пришел с боевого эсминца.
Ответь, зачем в гости пришел ты ко мне
Непрошеный и нежеланный,
Добра и цветов не принес мне, жене –
В руках пулемет окаянный.
Я знаю – прикажут и будешь стрелять
По женщинам, детям, по людям,
У граждан свободной страны жизнь отнять
Ты сможешь, неправедно судя.
Пойми, я не стану смотреть, трусить, ждать
И мигом я вскину винтовку,
За Родину-мать я пойду воевать -
Плевать на твою мне сноровку.
Одно не пойму - я готов умирать
За мать, за сынишку, за брата,
А ты свою жизнь за что хочешь отдать?
Что для тебя на земле НАШЕЙ свято?
Я если погибну в неравном бою
За волю, свободу Отчизны -
То в сотню небесную к братьям уйду,
Тем выполнив цель своей жизни.
Коль ты же погибнешь на НАШЕЙ земле,
То смерть твоя будет бесславной -
Тебя проклянут до седьмого колена
Потомки Украины славной.
Я дом защищал, и семью, и страну
И Бог наградит меня раем,
А ты же, захватчик, позорно погиб -
В аду душе вечно гореть - это знаем.
Прошу тебя, вспомни - ты не только солдат,
Наверно есть мать, и жена, и ребенок.
Зачем же ты хочешь нас завоевать,
Ведь мир очень хрупок и тонок.
Послушай меня, дивный русский солдат,
Послушай меня, украинца,
Чтоб в мире нам жить, и чтоб ты был мне брат -
Не надо на ЗЕМЛЮ СВОБОДЫ ступать с того боевого эсминца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485315
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 12.03.2014
Ой Тарасе, неборака, куди ж ти полинув,
Полетів в краї далекі, ледь там не загинув.
Занесло тебе далеко в недолю, в неволю,
Птаху крила пов’язали, позбавили волі.
Орел птаха дужа, вільна – літає де схоче,
Та занесло вітром вражим геть за ясні очі.
Важко бути у засланні в землях непривітних,
Відірваним від Вкраїни, від братчиків рідних.
Сподівалась душа правди, що дрімала з роду,
Щоб сім’я велика, вольна була у народу,
Та згубила лиха доля душу неповинну,
Що любила до нестями неньку Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014
Раби з хльобалками* стояли біля кремлівської стіни,
Мов зомбі дружно всі кричали: - Ми не раби, раби не ми!
Ми нє хатім таво бєндєру, і нє хатім фашістов знов,
На нашей родінє атважнай і на зємлє сваїх атцов!
Раби волали, захлинались від ненависті і злоби,
А ланцюги їх оплітали, штовхали в пекло – до борьби.
Вони не думали, не знали, що божа правда - від душі,
Тому засліплені горлали: - Ми із Расєєй навіки!
Рабам здалась тяжкою ноша свободи, волі і добра,
Тому вони перелякались, знов захотіли до ярма.
І страх здолав, таки всі вийшли на площу міста, не Майдан,
І разом рабськи заволали: - Дайош союз! Расєю нам!
Раби так легко вже забули ту історичну правди суть,
Що се-ре-сер – тюрма народів їх нищив, гнітив...
Як забуть, що крім продажних партократів,
Та „слуг народу” очманілих, ніхто не мав в майбутнє путь.
Але як можна вже забути урок історії сумний,
Як Сталін „батько”- кровопивця країну в крові потопив.
А як забути всім гулаги, білморканали, соловки,
Катівні НКВД-істів, голодомори, колими...
Як важко рАбу усвідомить, що не людина він, а раб,
І прагне влади держимордів, убивць, кремлівських посіпак.
І не причина рабу мова, добро на мовах всіх – добро,
Якщо в душі є Бога Слово, то вже не впустиш в серце зло.
Ті, хто свободу не цінує, мабуть це не його доба ,
І „старший брат” його спасіння, бо все що в нас – його земля.
Та вся біда лишень у тому, що ми не мали б того зла, аби не той,
Який за двадцять років так і не вичавив з себе раба!
* хльобалка - ложка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482822
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
Прокидайся від сну, Україно, відроди свою гідність святу,
В світі Божім будь завжди єдина, покажи всю народа красу.
Ти, як фенікс із попелу встала, розчесала чудову косу -
Васильковим вінком уквітчала золотаво-пшеничну главу.
Ти скорятись нікому не стала, гордовито підвелась з колін,
І на подвиг небесний послала сотню мужніх найкращих синів.
Їх із сумом і болем втрачала, шлях геройський вкривала слізьми,
Але світові Ти показала - в кого кращі на світі сини.
Ти змінилася враз, Україно, посивіла від горя й біди,
Та ніколи в біді не покинуть Тебе дочки Твої та сини,
За свободу свою заплатила невимовно велику ціну,
І тепер вже ніхто не посміє сплюндрувать честь і гідність Твою.
Ти тепер не така, Україно, як була ще учора й колись,
Бо козацького духу герої на Твій захист усі підвелись.
Піднеслась ти у світі до неба і розправила плечі свої,
Щоб отримати місце під сонцем на своїй, Богом даній землі.
Прокидайся від сну, Україно, сон був довгий, страшний і сумний,
Час збирати каміння, народе, ти вже вибрав єдиний шлях свій.
І тепер ще тісніше у лаву треба встати синам і дочкам,
Щоб прекрасну соборну державу передати майбутнім вікам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481612
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.02.2014
Герої жить хотіли - радіти і кохати,
І сонцю посміхатись весняної пори,
І діточок навчати, дружин поцілувати,
І материні руки прикласти до щоки.
Вони не сподівались, що молодість й кохання
Ніколи не розквітне і зникне майбуття,
І в серце патріота, гаряче й полум’яне,
Підступно влучить снайпер і забере життя.
Герої на Майдані – це не раби, не бидло,
Не холуї покірні, що звикли плазувать,
Це люди нові, вольні, в яких у серці гідність,
А за свободу й волю готові дух віддать.
Герої жить хотіли і Україну нову
Громадою братерською всім дружно будувать,
Та сталося негадене – синам Вкраїні відданим,
За волею Господньою, припало помирать.
Але життя триває, життя – загадка світу,
Пізнать таїну долі - як можемо пізнать?
Але одвічна правда, й це знає Україна -
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! - і світ це мусить знать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481196
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Мій любий брате, українець,
Не замикай свої вуста,
Відкрий же очі, розправ плечі,
І якби важко вже не було,
А вичави з себе раба.
Того раба, що нице й підло
Тебе на волю не пускав,
Лякав, погрожував і мучив,
А душу божу, світлу душу
Оковами страху скував.
Ніколи, брате, не здавайся,
Надію світлу не втрачай,
А пам’ятай, що ти – людина,
Тож чисте серце, божу віру
І людську гідність, друже, май.
Тобі, людино, обирати
Яким шляхом вперед іти,
Чи прямо й чесно – до свободи,
Чи манівцями, як злочинець,
Все попідтинню й навкруги.
Мій любий брате, українець,
Знай - правда є одна, свята,
Чиїх батьків чиї ми діти
Ми мусим завжди пам’ятати,
Тож, вичави з себе раба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2014
Тарас, молися Ти за нас
У Царстві божім і великім,
Благай за Україну в час
Сумнівів і животіння дикім.
Тарасе, в Бога попроси,
Щоб шлях Вкраїни був щасливий,
Брат з братом в дружбі обійнявсь
І кожний з нас був незлобивий.
Тарасе, щиро вимоли
Для українців єдність думки,
Щоб Бог з’єднав, терпіння дав,
Послав братерські нам стосунки.
Тарас, молись за Україну -
Сердечно, щиро, залюбки,
Щоб мир, і воля, і свобода
Тут панували навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2014
А Крути знову повертають героїв нації Тобі,
Тобі славетна Україно, синів - прослав їх навіки.
За власну гідність і за волю Вкраїни-матері, вони
Колись відважно заступились, на бій останній всі пішли.
А чи хотіли вони вмерти, а чи хотіли полягти
У той січневий день морозний за рідну землю,
Як і ти, вони хотіли жить, любити, до матерів своїх прийти,
Але натомість, юні хлопці в холодну землю полягли.
Та не була їх смерть даремна і не забув їх наш народ,
Бо вічна пам’ять незабутня живе над схилами дніпрових вод.
Ні, не забути, хто за волю пішов, раба в собі здолав,
І героїчно та жертовно безціннеє життя віддав.
Ті Крути знову повертають нам пам’ять гідності землі,
Сини якої надихають тепер на подвиги нові.
І от повстали патріоти за волю, правду, майбуття,
Щоб Україна пробудилась - і вже покладені життя.
Ми Крути завжди пам’ятаєм, герої ці в серцях живуть,
Одне напевне добре знаєм - вони вказали всім нам путь.
Цей путь нам треба ще здолати, його ми маємо пройти,
Щоб Україну об’єднати під гаслом світлої мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475817
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2014
А він стояв роздягнений катами, як мур, як криця, як сама земля,
і не змогли катюги усвідомить, що є герої справжні, а вони лиш тля.
А він стояв свобідний і правдивий, вільний від сорому, без жалю-каяття, бо дух свободи й Боже провидіння людською гідністю осяяло його життя.
А він стояв нескорений і вільний, міцним козацьким духом дивува
ту вражу чорну силу антилюдську, що честь і совість знати не могла.
А він стояв незламний, незнищенний, перед катами не ридав, не плазував, бо Божий світлий дух над Михаїлом від ангела Господнього витав.
А він стояв у гідності і правді, яка осяяла його життя і невтямки було тим чорнолобим, що крім юдиних грошей є свобода і сила Божая свята.
А він стояв, неначе Україна - поругана і гола поміж ворогів, а волі сила й нескореність духу від нього променіла навкруги - на світ, на вічність, на безмежжя, на просвітленні зоряні світи.
Дивіться всі гнобителі, кати, іуди - як має України син стоять!
Повік нікому в світі не здолати такий народ, в якого полум”яні і Україні віддані серця горять!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474908
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2014
Я бачив дивний сон –
Як в величі Господній
Кобзар прийшов до нас,
У вуса усміхнуся,
І так сказав Тарас:
- Діти мої, рідні мої
Славні українці,
Схаменіться, об’єднайтесь -
Не будьте одинці.
Волю на землі здобули,
Та щастя не мали,
Тож згуртуйтесь, не лякайтесь
Вражої навали.
А лякайтеся розбрату,
Гніву, нелюбові,
Що позбавлять Україну
Миру, щастя, волі.
Всі ви діти свого Батька,
З вами Божа Мати,
Обнімітеся, як браття,
Годі славі спати!
І тоді ви, як могутня
Нація свободи,
Усвідомите величність
Серед всіх народів!
Віра в Бога і Любов
До сестри та брата
Вкаже шлях вам до єднання,
Миру, щастя, свята!
Тож згуртуйтеся всі разом
Заради щастя ріднокраю -
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2014
А небеса не знають нас,
Бо мову рідну ми забули,
Батьківську правду відштовхнули,
Чим сплюндрували простір й час,
Тож небеса не знають нас.
А гідність власну ми не маєм,
По закордонах шкандибаєм,
Що й діти забувають нас,
Тож небеса не знають нас.
Бо депутати в нас гризуться,
За статками лишень женуться,
То й світ в зневазі бачить нас,
Тож небеса не знають нас.
Чиновництво ми наплодили,
Собі на шиї посадили,
Щоб ті доїли й перли нас,
Тож небеса не знають нас.
Нема пророків у власній хаті,
І слухаємось супостатів,
Які відверто дурять нас,
Тож небеса не знають нас.
Бо в себе ми не українці,
А якось так, всі по одинці,
Не чуємо Шевченка глас,
Тож небеса не знають нас.
Коли ж згуртуємось докупи,
Відродим мову та науки,
Відкриєм Божу душу в нас,
То й небеса признають нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473679
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014
Живи, як бидло і терпи,
Бо українець ти.
Міліції хабар неси,
Бо українець ти.
Від прокурора тріпочи,
Бо українець ти.
Судді лякайся і плати,
Бо українець ти.
Під владою себе прогни,
Бо українець ти.
І правду вголос не скажи,
Бо українець ти.
І на майдан ти не ходи,
Бо українець ти.
Шевченка голосу не йми,
Бо українець ти.
За словом правди не іди,
Бо українець ти.
Хиренну волю не збуди,
Бо українець ти.
Свого ти брата обдури,
Бо українець ти.
Роботи в себе не знайди,
Бо українець ти.
Податки варварські плати,
Бо українець ти.
Копійку кожну бережи,
Бо українець ти.
Від рідної землі втечи,
Бо українець ти.
Патріотизму не чини,
Бо українець ти.
Жінок в чужі краї пусти,
Бо українець ти.
І з дітьми впроголодь живи,
Бо українець ти.
Чиновника годуй, терпи,
Бо українець ти.
І олігархам все прости,
Бо українець ти.
Образу шефа знов стерпи,
Бо українець ти.
А совість власную приспи,
Бо українець ти.
І хату скраю не знеси,
Бо українець ти...
На світі є міста, краї, народи і світи,
Де люди різнії живуть такії ж , як і ти.
Але нема у них терпіння, що маєш тільки ти,
На всій Землі такий єдиний,
Бо УКРАІНЕЦЬ ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2014
Здригнулася країна від жаху,
Коли пихата більшість, наче в "зоні" –
З руки, з коліна, "з кондачку"
Прийняла десять найганебніших законів.
В країні настають неволі чорні дні,
Коли з подачі злодія в законі,
Руками юд із депутатської орди
Наган приставили свобідному народу
аж до скроні.
Згуртуйтесь, українці, не тремтіть
Від очманілих, зляканих ган…нів,
Отримають своє вони, коли
Почують гнівний голос міліонів.
Немає в світі більшого страху,
Як все життя тремтіти, сидячи у схроні,
Той, хто світ божий проміняв на бридкий скон в льоху,
На краще залишався би у материнськім лоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473249
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2014
Ні, не однаково мені, що світло темряву здолає,
Що зло добро перемагає – не одинаково мені.
Ні, не однаково мені, що жура душу накриває,
Однак любов перемагає – не одинаково мені.
Ні, не однаково мені, що смуток в серце заповзає,
А радість пісню окриляє - не одинаково мені.
Ні, не однаково мені, що в перемозі всі герої,
А при поразці - жертви злої волі - не одинаково мені.
Ні, не однаково мені, що Україна знемагає,
Під тиском зграї іновірців,
Прибулих всяких межигірців - не одинаково мені.
Ні, не однаково мені, що українці разом - сила,
А порізнь – кволість й дрібнота, і не одна у нас мета -
Ох, не однаково мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2014
Хто ми, вкраїнці? Ні, хохли ми.
Бо мову рідную не знаєм, і розмовляти не бажаєм
В угоду брата-москаля, або якогось короля,
Що править в світі над панами,
Над честю, розумом, світами,
І тягне люд наш до ярма.
Хто, козаки ми? Ні - голота!
Бо вже така у нас спільнота,
Що кожен брата норовить і обдурить, і притопить
За слово правди чимнайдужче,
Образити і скривдить дужче. Хиренна воля
Міцно спить у душах наших, ще й хрипить,
І божа совість не болить.
Хто ми, вкраїнські патріоти? Ні, бо нема у нас роботи!
На землях рідних в час скорботи,
І тягнемось до москалів, поляків, чехів, португальців,
Ще італійців, шведів, німців, іспанців, турків, нідерландців...
А діви наші!.. Горе їм! У тих світах не мають долі...
У клітці золотій неволі - і тіло, й душу продають!
То хто ж ми є таки насправді у світі, де немає правди,
Де кожен брата норовить чи обдурити, чи штиркнути,
Чи засмутити, чи злякати, або до нитки обібрати,
Добро його до рук прибрати, ще й душу божу загубить.
То хто ми є? Чому і звідки нас Бог на цій землі з’єднав,
А схід та захід роз’єднав, і єдності думок не дав!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2014
Таких, як Стус, земля родила мало,
Таких, як він, вона не додала
Стражденному народу України,
В якого ще козача слава не пройшла.
Від землі рідної напився він любові,
Натхнення, мудрості і мужності віків.
Себе не зберігав, не уникав тяжкої долі,
Як лицар духу - зневажав і не боявся ворогів.
Його любов до неньки України
Топтали, плюндрували, як могли,
Але титана духу не зламали
Ні комуняки, ні мордовські й пермські табори.
Натхнення Боже в слові Василя-поета
Іскрилося, бриніло і жило,
Він гідно хрест свій ніс і смертю розрубав тенета -
Герою-мученику інше бути не могло.
Таких, як Стус, ми не побачим більше,
Таких нема сред нас на світі цім,
Але душа його свята, не грішна -
На небі молиться за нас, за рідний український дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2014
Згуртуймося докупи сестри-браття,
Відкриємо палаючі серця.
Нам в Україні жити і творити,
Мети немає більше, як оця.
Ми гідні щастя, радості, свободи,
Бо відчуваєм - наше це життя.
Свободу України ми здобули,
Здобудемо і краще майбуття.
Ми подолаємо проблеми і незгоди,
Шлях буде світлий і ясна мета.
Нас об’єднає Бог, Любов, Свобода,
Шевченка слово і Дніпро-ріка.
Згуртуймося навіки сестри-браття,
Заради нашого щасливого буття,
Заради Української ідеї -
Духовності, братерства, гідного життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472568
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2014