| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
(Вірш не мій, автор - Андрій Бєлянін)
Девочка глядит из окошка –
За окошком едет рыцарь на кошке.
Или, может быть, на медведе…
Непонятно – куда он едет?
Может, хочет спеть серенаду
О любви с каштановым взглядом
И кудрями спелого лета?
Рыцари – такие поэты…
Если даже ловят дракона,
Говорят с ним о красе небосклона,
И загадывают гаду загадки,
И играют, простодушные, в прятки.
А потом они дерутся, недолго.
У драконов велико чувство долга.
И кончается весь бой – отпираньем
Душ, и дружбой, и взаимным братаньем.
Смотрит девочка в окно на балконе –
Едет рыцарь на крылатом драконе.
Тихо плачет позабытая кошка.
Все красиво…
Только грустно… немножко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477357
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2014
Ви читали коли-небудь твори Крапівіна? Якщо ні, то раджу прочитати.
В одному зі своїх творів він говорить, що один клаптик тканини може зробити дитину щасливою, а дитинство - крилатим. Це - піонерський галстук. Чому так? Бо вдягаючи його, ти розумієш, що ти не один, що таких тисячі, тисячі дітей у червоних галстуках, і всі - твої товарищі, тисячі, мільйони вірних друзів...
Ті часи давно минули, але у нас знову з"явилася реліквія, маленький клаптик тканини, через який люди дивляться на вас по-іншому, бачать у вас бойового товариша у битві за святу справу. Це - стрічка Євромайдану, символ волі і незалежності, символ людської гідності. Коли ти бачиш оцю стрічку - на сумці, піджаці чи визираючу з кишені - на душі стає легше, тепліше. І ви усміхаєтесь один одному, мовляв, я знаю, що було нелегко, і буде ще важче, але я буду боротися, бо я бачу, що я - не один! І ти ідеш через натовп, як на крилах, бо цей натовп пістрявіє жовто-блакитними стрічками!
Не соромся, не ховайся! Виходь на вулиці, на Майдан, вдягнувши цей маленький прапор свободи, адже твоїм побратимам стане легше, коли вони побачать, що вони не одні! І ти не один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477036
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Я йду по вулиці, міряю кроками
тротуар.
На небі нема ані звичного марева
хмар,
Ані тонкого серпанку.
Чи довго ще до світанку?
Небо таке пресинє, як ніколи
раніше.
Для кожного у житті є своя
ніша.
Але не для мене, о ні.
Палають у небі вогні...
Сніг палахкотить жовтим вогнем
як жар.
Немає на небі звичного марева хмар...
Світ яскравий такий,
Але я не бачу цього, бо цей світ
не мій...
Піду я далеко, туди, аж ген-ген за обрій...
Піду я в далеку країну дитячих мрій...
присвячується моїй подрузі-дальтоніку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Я біжу крізь тонкий кришталевий вітрець,
Розтинаючи сонячний пил.
Я вдихаю степів зеленавий туман
Й вибігаю з розгону на схил.
Як на крилах лечу в різнотрав*я степів,
В цей густий, мов медовий, нектар.
І вдивляюсь я в небо, що тихо дріма
У задумливім мареві хмар.
Я підхоплююсь, мчу ген за обрій степів,
Зупиняюсь на пасмі піску.
І занурюю очі брунатні свої
У блакить ту незмірну морську.
Чайка мов білосніжна крилата стріла
Поціля у блакитну глибинь.
Як орля, Україно, ти крила розправ,
Й у небесну безмежність полинь!
І метнися назустріч ворожим строям,
За тобою - всі браття твої!
І крилята свої ти сміливо кидай
На заступництво рідній землі!
Майдану присвячується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475395
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2014
Шумить берізонька свою колискову,
А в хаті матуся маля колиса.
На небі росою розсипались зорі,
А поміж них місяць у свитці гаса.
Ніч тихо зоріє над містом поснулим,
Легкий вітерець відпочити приліг.
А сонце, що нам цілий день світило,
Вмостилось за обрієм на нічліг.
Ніч тихо завісу свою опускає,
І тужно кричить щось неспляча сова.
А мати дитину свою колисає
І колискову їй ніжно співа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014