| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Переждати дощ, переждати дощ...
Звідки він узявся в зиму?
Сяду до вікна переждати дощ
І листа напишу сину.
Як живеш, дитя? Що твоє дитя?
Чи твоя душа ним зігріта?
Переждати б дощ і лихе життя,
І зустрітися з вами літом.
Переждати дощ, сіру морось ще й,
І тоді у вікна постука
Чистий небокрай синових очей
І осяйна посмішка внука.
Що людині ще? Що людині ще,
Щоб не сміло серце боліти?
Переждати дощ, щоб не йти дощем
У далекі радощі літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
...Руїни і згарища в центрі Столиці...
У сні у дурному таке не присниться.
...Горіло, палало й Дніпро ніс
до Чорного моря
Червонії води - як сльози Вселеньського горя.
Від татя, чужинця були тоді смерті і рани.
Ви ж рідною кров`ю змиваєте порох з Майданів!
Погляньте! З кровавих калюжок собаки лакають! -
Дітей, ще не роджених вами, вони не лякають?
Нічим не заміниш для матері сина утрату!
І падає, горем підкошена, мати...
А в іншої серденько терпить наругу:
Один син - по цей бік, а інший - по другий!..
Брати! Саменіться!
У вас Україна - як мама - ЄДИНА!
І біль в її серці за першого й другого сина...
...Істоти, що вас поведуть брат на брата, -
Посланці із пекла, таких там багато:
З Іуди - до Гітлера й Сталіна, й так повелося,
В сучасній сім`ї без виродків не обійшлося...
Підете за ними - вертатися буде не з близька,
І буде дорога від крові червона і слизька.
Не в спокій, не в тишу, не в захист до Бога
Вестиме скривавлена ваша дорога...
СХАМЕНІТЬСЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2014
СИНИ МОЇ. Пісня на музику Івана Пустового.
Сини, мої сини! У материнські сни
Від вас стежки у мрію і надію.
І успіхи в житті, і посмішки святі
Ізвічно материнське серце гріють.
Сини, мої сини! Щоб не було війни -
З покон віків тривогу серце ронить...
Молитви матерів - до Бога і...синів:
"Боронь їх, Боже!"
"Хай вас Бог боронить..."
Сивини матерів не потребують слів,
Льони в очах зарання відцвітають,
Коли з своїх доріг до мами на поріг
Сини її не часто завертають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
У котрусь ніч, в котресь вікно.
Котрийсь з синів постукає легенько...
Я не спитаю - хто,
Я до дверей хутенько!
А звідти місяць молодий
Устами сина буде матір звати.
Мій місяцю! Зайди,
Зайди до хати.
У хаті син - і ясна ніч.
І зійде сонце вранці ледь раніше.
Я з сином віч-на-на віч,
І буде день світлішим...
Минулий день, минулі дні,
Що я одна долала понад силу,
Привиділись мені,
Не пожаліюсь сину...
У котрусь ніч, в котресь вікно,
Котрийсь з синів постукає легенько...
Я не спитаю - хто,
Я до дверей хутенько!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Народе мій! Признай в мені дочку –
Селянку в корені і гіллі…
Ти – океан, признай в мені ріку,
Ту, що несе до тебе хвилі вільні.
А разом ми – знедолена земля,
Аж чорна від зневаги і побоїв.
Нам щось іще наказують, велять,
А ми такі знесилені обоє…
Де мітка, що лише подоти – біль,
А далі – місце, де квітують мрії?
Хай стану краплею, народе мій,
Й твойого болю, і небезнадії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482809
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
В лабіринті думок без клубка Аріадни?
Та людина ж слабка, все блука та блука...
То у відчаї просить у Неба поради,
То у темному лісі до когось гука.
Щось шукає, не бачачи перед очима:
На її на долоні клубочок лежить!
Кинь на землю - постелиться нитка незрима.
Пам`ятай про одне: той клубок побіжить
Впротилеж від багатства і влади, і пихи,
Поміж тернів на гору круту
І - під ноги до Правди, що змучено, тихо
Прикриває, чим може, свою наготу.
З Раю вигнана, Пеклом обпечена,
Дім її - сиза скеля крута.
На вітрах-сквозняках залишилась,
приречена,
Гола, боса та вільна й свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
Якщо душі нема…
А безнадія серце обійма –
Чи варто у майбутнє посилати
Творіння рук і вимисли ума?..
Сільські дороги – наче русла рік –
Заглиблені. Їх топчуть котрий вік
Людськії ноги. Мусять силу мати
Селянські п’ятки та води потік!
Їх імена (не ніг, а земляків)
Загублені у просторі віків.
Води ж бо утекло – не рахувати…
Та час, як бач, зрівняти не посмів
Ні русла рік, ані сільських доріг,
Що їх віками трамбували п’яти.
Час не ламав їх – бережно стеріг,
І ми жили, я знаю, не дарма.
Якщо ж душі нема…
А я свій слід втоптати не змогла:
Скріпили землю камінь і смола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014
Моє село – куточок на
землі,
Мікроскопічна Всесвіту частинка –
Зелений клаптик на блакитнім тлі,
Мій шлях життєвий і моя зупинка.
Без філософії: моє коріння тут,
Воно міцніло, від дідів зосталось,
Воно вглибилося у рідний ґрунт…
І звідки б я додому не верталась,
Лиш через Білку я переступлю –
Між селами одвічну межу, –
І рідними поля мені стають,
Хоч Бог те зна, кому вони належать...
Й зело усяке, бур’янець простий
Мені й без назви близький і знайомий.
До хати ще і їхати, і йти,
А я вже серед поля, наче вдома.
А плин пшениць! Хвилястий вітрогін
Нагонить хвилі й колоски ворушить…
А жайворонка в небі передзвін
Не тільки серце – камінь з місця зрушить.
Моє село, моє коріння тут.
Без філософії, чому і задля чого.
Коли ж садки весною зацвітуть,
То й Сам Господь вертається до нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482599
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014
Безголовою звали бабуня її:
Все хи-хи та ха-ха,
Не ходила - літала!
Необдумані вчинки свої
Наче й не помічала.
Все хи-хи та ха-ха, та веселі пісні,
Посміхалася всім, посміхалась ві сні.
Звала мати дочку
Весняною зливою...
А була вона лиш молодою й щасливою.
Та коректор - життя, та редактор - роки,
З часом зникли кудись і ха-ха і хи-хи.
Тиха поступ уже, та й голівонька є:
Сиве пасмо з-під хустки чоло дістає...
Що ж так сумно при тихій ході
І при мудрості в кожному слові?
...Бо щасливі - таки молоді!
...Бо щасливі - таки безголові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Блакитноока осене-подруго!
Не золотом ти стелишся мені,
А вільним полем, безкінечним лугом
І обрієм в туманній далині.
Тут, на просторах, що з дитинства рідні,
Щось наче відриває від землі...
Не птаха я, не полечу свобідно, -
Людина, а чи крила замалі.
Тут - вільно, вільно! Вітер щось лопоче,
Розказує на мові всіх вітрів,
Куди летів, куди летіти хоче,
Кого догнав, кого в путі зустрів...
І я зустріла: в білім павутинні
Бліду волошку на сухім стеблі...
...Мов очі жінки, в молодості - сині,
Що вицвіли, як і життя її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Ми. сучасні -
Нечисті у слові, брехнею забрьохані,
Кудись летимо, наче птахи сполохані.
На рівному місці сміємось і плачемо,
Минуле забули, майбутнє не бачимо.
Зневажена мати в матірному слові
І власна душа не знає любові.
Біблейська легенда про мудреє дркво:
Запретного плоду відкушала Єва!..
...Хто зна, може, Змій, крім запретного плоду,
Монетою звабив Праматір народу?
З тих пір та монета по світі гуляє,
Сік яблук металу жагу не вталяє...
А часом плоди, що на мудрості древі,
Блищать підозріло... Мабуть, металеві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482008
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014
МОЯ ПОЗИЦІЯ
Моя позиція? Щоб затишно мені:
У хаті тепло, квіти на вікні.
Не заслуговую на тишу, спокій, лад
В свої з гачечком сімдесят?
Мої ровесники, коли гуркочуть грози,
Ще чують зойк:\" Німецькі бомбовози!\"
Їм ще ввижаються між хмарами хрести...
...Що ж, розійдіться, люди, на пости:
Хтось з лієчки вазони поливати,
Хтось...на Майдані крівцю проливати.
Азартні, молоді, їм важко передбачити,
Все осягнути вмить, усе побачити!..
Яка історія! Які її уроки!
Тут у Європу перші кроки!..
...Пани як б`ються від злоби,
То в мужиків тріщать чуби...
На панські обіцянки повелися,
А ті давно в Європі прижилися
З грошима, вкраденими у народу.
Ще залишилось вкрасти землю й воду...
Цим вже пани поділяться без бою
З потомством тих, хто йшов сюди із зброєю.
...Що поле - цвинтар. Скільки тут лишилося
Тих юнаків, що з ворогами билися!..
...Полита кров`ю кожна п`дь землиці.
Тут був Плацдарм. Майдан . Столиця.
...По горі нашому ми сієм пшениці.
І кожен ратай з зерном у руці
Промовить фразу, наче з Отченаші:
\"На цьому полі Насмерть бились наші...\"
Ті вороги - осатанілі звірі;
Теперішні - вовки в овечій шкірі.
Поллєте крівцею своєю, мужики,
Панам омріяні стежки
В оту Європу, щоб без перешкод
Туди тягнути, що надбав народ.
Чи ви надієтесь: хто вкрав у вас хлібину,
Над вами зжалиться й відріже половину?
Народе мій! Земля твоя багата,
Закачуй рукави, мужиче-брате!
Свій статус, роботяго, пригадай!
Учений! рідний край не покидай...
Всі разом!.. Молоді! Ваш вибір - ваша змога .
А нам, старим, за вас молити Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
***
Селянській доні,
ніжній Музі
Наснилось:
льон цвіте у лузі -
Зозулин льон, рожевий льон;
Струмок дзвенить,
Між квітів в`ється
І пісня жайворонка ллється
З високих хмар,
рожевих хмар;
Бадьорать Музі ноги босі
Багаті роси, рожеві роси...
Був сон. І ось його нема.
Глядь у вікно -
а там зима,
Ранковий сніг,
рожевий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Я нічого тобі обіцяти не можу.
І чого я на зустріч з тобою піду?
Ти не стрінеш в мені тую дівчину гожу,
А що я загубила - в тобі не знайду.
Приспів: На однім перехресті
дві дороги зійшлися,
на життєвому полі -
молодому роздоллі.
Дві дороги в єдину
не переплилися -
в різнобіч пролягли і в часі, і в долі.
Телефонні гудки, мов відлуння забуте:
Що було-не було, що гадалось колись...
А безгрішній душі присудили спокуту!..
Мабуть, винна, що мрії її не збулись.
Приспів.
Я нічого тобі обіцяти не можу,
У минулім обіцянки щирі мої.
Залиши в своїй пам`яті дівчину гожу,
Я залишу твій погляд на вроду її.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2014
1. Буде Земля щасливою, знаю,
В кожній людині, в кожній особі,
Як тільки останній злодюга сконає
Й не лишить потомства по собі.
2. Поезія - то луг квітучий,
І люди, мимо йдучи,
Зривають квіти, а людиська
Сюди свиней женуть на пасовисько.
3. Чіткої думки неймовірні злети!
Надбати що народ зумів,
Філософи доводять до умів,
А до сердець - поети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Недосконалі ми. Як нас Господь творив,
не врахував, що гальма нам потрібно
і в почуттях, чим щедро наділив,
і в розумові, відповідно.
Можливо, провидіння - "нєкий" шанс -
самим в творінні поруч Бога стати:
себе удосконалити! Був час -
усе життя! Не мало - не багато...
Тому, можливо, на самій межі
ми каємося, молимося слізно:
творили ж карколомні віражі,
пригальмували - та було запізно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
Завивають вітри, мов зимі на догоду.
В сніжнім мариві лісу не видно здаля...
Перечікуй невзгоду, як непогоду,
Ще не втратила Сонця Земля.
То ж сьогодні - отак, завтра буде іначе:
У котрийсь перемет вітер спати поліз!
Ти відчуєш ту мить, коли серце - не плаче,
А на обрії чітко малюється ліс.
І допоки життя крізь вікно - білим світом,
А на просторі - далі охоплює зір,
Буде сонце з-за хмар теплим струменем гріти,
І зимі, і вітрам наче наперекір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014