| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
МОВЧИТЬ БУРМИЛО
(Уривок із сказу «Наполеон і Жозефіна»)
Салют рижанам, латишам,
І вкупі – всім прибалтам разом!
Ми потихенько заздрим вам,
Бо ви в Європі, а ми плазом
Туди вже 20 літ повзем,
Й нема тому кінця і краю...
Отак і далі буде, знаю,
Якщо своїх не оберем...
Ви молодці, що люстрували
«Краснуху»... Іншими словами –
Під зад коліном їй дали,
Чим враз порядок навели.
А тут у нас чума червона
І досі Кремль боготворить.
А той вже навіть став топить
Рибалок наших – помста кровна
За те, що ми не хочем жить
В обіймах «братніх»...
Вбили й – цить!
Ні пари з уст... Мовчить Бурмило,
За тиждень Шибздика він жде
На Хрещення Русі... Й киРило
Кацапське сморіддя своє
Нахабно теж на схили пхає,
На схили сивого Дніпра...
І ось вже НАШ ЇХ обійма
Убивць начальство... 9.09.13, понеділок
Проклинає
Народ запроданця свого,
Що Севастополь здав, було,
І наших геть не захищає...
А Кремль і далі нахабніє...
Зробивши з газ-труби удавку,
Тепер нову війну затіяв:
Товари наші – хоч на свалку ,–
Бо їх до себе не пускає,
Затримує... Хтось закликає
Бойкотувать, не купувати
Усе, що шлють нам... Краще б взяти
І їх язик – було б не зайве –
Геть викинуть з своєї Хати...
*
Скажіть, з посьолка Безіменне
Нещаснії діти,
Якою мовою надалі
Вам слід говорити?
Мовою убивць – кацапів?
Чи своєю врешті?
Державною?.. Пригадайте:
Ви ж свої, тутешні...
А говорите якою?
«Братською»? Тож й майте...
Й патріотів укромовних
В поміч не гукайте.
Розбирайтеся самі там...
Схожі ж язиками...
Цим до плінтуса і нижче
В їх очах ви впали,
Схаменіться, українці!
Верніть свою мову
Й, згуртувавшись коло неї,
Сотворіть основу
Міці нашої... Й тоді лиш
Нас заповажають...
Поспитайте у прибалтів, -
Вони про це знають...
Подивіться, як їх мало,
Але ж - які горді!
Як принизить їх аби-хто –
Можуть й дать по морді.
Єдністю вони є сильні,
А ми - чубимось, дебільні,
А ми – щоки підставляєм,
Бо нікчемну владу маєм,
Захисту ж нема від неї...
Куди дме, туди нас й хилить...
Господи! Дай ще нам сили
Вирватись з тюрми цієї
На свободу, де б звучала
Наша мова величава... 10.09.13
+
Поете юний! знай таке…
Хтось на поезії давно
Заупокійний хрест поставив:
Мовляв, їй жити не дано –
ЇЇ в асфальт всю закатали.
Це, може, й так десь, а у нас
Цього не станеться ніколи:
Любов до складеної мови
Нам прищепив навік Тарас.
Біда лиш в тім, що віршомази.
Про котрих нині ледве чуть,
Поез не створюють прекрасних,
Привабних рим не видають. 16.02.14
Лиш на любителя їх рими –
Народ такого не чита:
Патріотизму в них нема!
А люди й про Майдан хотіли б,
Й про рідну мову, що зника;
Побільше б гумору й сатири…
А як і лірика, то щоб
За душу брала…
Та воно
У нас не так, як мало б бути:
Сусанін ваня римолюбний.
Що всіх по віршах перегнав,
Ліричну молодь України
Веде в нікудні трясовини,
Які й створив для себе сам.
*
Поете юний! знай таке:
«Не сотвори собі кумира».
Тож хай твоя ще юна Ліра
Уроки правильні бере:
І від Шевченка, й від Гомера,
Й від Грибоєдова, й Мольєра,
Й від Пушкіна, й Фірдоусі,
Й від Гете, Гейне, й Сааді,
Й від Бернса, Беранже, Крилова
Пізнаєш влучну риму слова.
Не слід творить велосипед,
Коли він створений…
Поет
Лише тоді із тебе вийде,
Коли собі сам доведеш,
Що в тебе є щось з НИМИ спільне,
Що як й ВОНИ ти пишеш теж.
Пиши про те, що добре знаєш.
Пиши дохідливо, бо люд
Не терпить загогульних блюд
Із рим, що й сам ледь добираєш,
Про що в них йдеться…
Головне,
Й це для поета - над усе:
Якщо свого ти Я не маєш
Й душею не цікавий геть –
Не починай! Почавши ж ледь,
Негайно припини складати
Погані вірші, та й живи…
Будь ким завгодно, стань багатим… -
Лиш у поезію не йди. 17.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
47
СОН (Витяг із сказу "Впєрьот, хахли1")
«Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився...» Т.Г.Шевченко
*
Та, брате, сором наш найбільший –
І в тому винні ми самі –
За зло Ув’язненець колишній
Сидить на Київській Горі.
А там десь вище Шибздик звісний
(Давно цю капость він замислив!) –
В свій час приховане Досьє
На нашого Головзлочинця
У якості для нас гостинця
Із-під сукенки дістає:
- Ну што, братан, давай подпісуй –
Мнє Севастополь отдавай,
Нє то я в прєссє Ксіву тісну,
Как крал... і прочєє... Давай!
Подпісивай!!! Нє здєсь! А здєся...
Вот маладєц! Балдєю вєсь я...
А на дом – вот тєбє урок:
Для лєді Ю, штоб нє мєшала,
Сваргань капут...Вєдь - подпісала!
А ти тєпєрь – платі оброк.
Да в срок!!!
Ну... всьо – пшол вон! Да мнє смотрі:
Протів мєня, брат, нє пі-пі!
*
«Та й прокинувсь... Отаке-то
Приснилося диво». Т.Г.Шевченко 20.11.12
+ + +
Розповідав шуряк Микола:
Коли в колонії сидів,
Возила конячина дрова,
Що за коханку стала всім.
Як розпряжуть, - сама вже задом
Мерщій ставала у кутку…
З клієнтів брала небагато:
Цукерки, яблука, траву… 18.03.13
++++
53
ПРИСЯГА (Витяг із сказу "Впєрьот, хахли!")
Я – українець! – поступаю
Собі на службу – не комусь:
Лиш українському народу
Завжди буть відданим – клянусь!
*
Стою в строю собі подібних,
Яким вже нічого втрачать:
Ми всі обібрані до нитки –
То що ж ми маєм захищать?!
*
Я вимагатиму, по-перше,
Від командирів, щоб вони
Державну мову шанували
Беззаперечно, геть усі!
*
По-друге, наших олігархів
Всіх особисто буду знать,
Аби завжди безпомилково
Їх міг, як треба, розшукать...
*
Це ж через них іду «служити»,
Бо все під себе загребли...
Їх лише - купка, нас – мільйони,
Ще й зброю в руки нам дали...
*
По-третє, точно буду знати
Всіх кровопивць координати.
Як доведуть до ручки - то,
Щоб під рукою все було...
*
По-четверте і так далі:
Всіх я знати мушу
Тих, хто судить неправедно,
Хто лізе у душу,
Рекламуючи імперську,
Хто дурить, вбиває,
Відбира, гнітить, тортурить,
Морить, виселяє...
*
Вони дограються... Помщусь,
Як не зупиняться... - Клянусь!
*
Клянусь! Клянусь! - Клянусь!
*
Не підведу тебе я, Ненько:
Тобі лиш вірний – хоч убий!
Присягу склав Тарас Шевченко,
Свого народу – рядовий!
20-21.12.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
В одній із газет від 20.12.13 (№85) повідомляється, що певний керуючий від московського патріархату пропонує в Києві на місці скинутого Сифілітика поставити якусь святу…
А БУДЕ ТАК…
Катюгу скинули нарешті, (08.12.13)
І цій події Київ рад…
Кому ж тепер на постаменті -
Громада вирішить - стоять?
А буде так: усе з землею
Зрівняють тут… На бугорку
Стоятиме Тарас з вівцею,
А я – з козою унизу (Читай «Пастушкові декамерончики»).
(Й справлятиму струмком нужду). 20.12.13
(За скинутого ката - Слава Україні!)
+ + +
МІЦНІЙМО ДУХОМ!
Вже знаю: з вічним «Кобзарем»
Стоятиме й моя «Криниця…», (Читай «Криницю пам’яті людської»).
Черпаймо з неї – в ній є все,
Щоб слова рідного напиться.
Міцніймо духом повсякчас,
Збираймось в тисячні Майдани
За честь свою, за честь Держави,
Яка б влаштовувала нас.
І хай в ній буде всім гаразд! 23.12.13.
+ + +
Ви чуєте?! В імперському Кремлі
На всесвіт наша мова прозвучала...
Євромайданівцю! Це ж - завдяки Тобі
Двоморда птиця нас заповажала...
Всім-всім борцям за нашу волю - СЛАВА!
Я - серед ВАС, я - з вами. Лад Купава. 17.12.13
Вперше за триста п’ятдесят з гаком років 17.12.2013 в Кремлі на підписанні якогось чергового хомута для нас прозвучала наша рідна мова. Героям слава!
Заповіт складено пізно вночі кривавого вівторка 18.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
ЕПІГРАФ до "Клубу"
(погляд свіжим нюхом)
Нас – тьмуща тьма, й гуртом щосили
За славою в поети прем,
І упаковане бздо в рими
За віп-парфуми видаєм.
Народ стоїть на барикадах –
А нам начхать! В своїм нутрі
Знаходим баванку собі,
Й наш сірководень – нам відрада. 12.02.14
+ + +
МИ НЕ ДАМО ПРИНИЗИТИ ТАРАСА
Вість ох нерадісну привіз Пахан з Кремля:
Він запросив тамтешнього Султана,
І той погодився на свято Кобзаря
Прибуть до нас… Яка ж то вість погана!
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать?
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
Готуймося! Ми не дамо Прибульцю
Покинути летовище – нехай
Він заверта додому в свій Сарай…
А як прорветься – виправим біду цю
Й не пустимо його ні в Канів, ані де…
Хай «віник» свій назад в свій Кремль везе,
В свою Московію, бо саме ми є Руссю.
Готуймося! Дзвінки шлім, есемески…
Скликаймо всіх на визначений час,
Й ніхто не зможе зупинити нас,
Гартованих Євромайданом честі.
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
*
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать? 21.12.13
*
Примітка: в одному із пунктів підписаної 17.12.13 угоди в Москві є спільне святкування 200-річчя від дня народження Кобзаря. Більшого приниження нас як нації годі й чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Євромайданівці, які ж Ви молодці!
Тому й дарую Вам оці хльосткі катрени.
Читайте, множте їх, придумуйте свої
І кидайте у лігвища мерзенних
Чужих нам глитаїв, що з люду шкури дерли,
Та й прагнуть ще… Їх треба викривать:
Сатира й сміх – то є дошкульна зброя…
Творіть куплети на Майданах стоя,
І хай страшиться їх рИгіональна тать,
Хай знає, що про них повстала більшість дума… (думає)
Ви - молодці! Тримати й далі так!
Із Вами - Правда й Бог! Тож впевнено кажу я:
Ви переможете, хоч би там що та як…
Ех! Як жалкую я, що трохи вже в літах…
А то б…
Тож подаю обіцяні «Катрени…»,
Й мої вітання Вам, дерзальникиам святенним.
31.12.2013 Лад Купава
+ + +
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014