| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
І сколихнули світ події ХХI століття...
По-справжньому кривамим місяць лютий став.
Ці дні ввійдуть в історію - невсітлі,
Вони трагічні ! Ти життя віддав !
Ще зовсім юними вони,
У сиру землю полягли.
Гороями країни стали,
Свою державу захищали.
Життя віддали без вагань,
Щоб жити стало краще нам.
А все тому,що ми не м'ясо і не скот,
І нас не можна відстріляти чи спалити.
Одна держава і один народ,
Ми в єдності повинні вік прожити.
Щоб діти й внуки знали,що вони,
Захищені від бід усіх на світі.
В сиру могилу юні хлопці полягли,
Щоб ми могли під мирним небом жити.
І кожен з нас повинен розуміть,
Що серед нас горої проживають.
Що дітьми України їх зовуть,
Вони навколішки уже повік не стануть.
Бо ми стійкий,зміцнілий вже народ,
Й свої права ми вмієм відстояти.
А винних справедливо покарати.
Такий народ,така у нас держава,
І кращої у світі не знайти.
Оспівана в піснях народна слава,
Що у легендах йде через віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486143
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Прости меня, мама, я просто люблю,
я просто сгораю в нем будто в аду.
А он не смеется, не плачет, не ждет,
он просто скучает, он просто живёт.
Скучает он, мама, скучает о ней,
а я будто в пропасть бегу всё быстрей.
Ну кто ж виноват, что я просто люблю?
Сама я испорчу судьбу всю свою.
А он всё мечтает и бредет о ней,
о тех беззаботных лишь парах недель.
Он помнит и снится ему весь тот час,
когда она просто шагала при нас.
А я все ревела в подушку, а днём,
с шикарной улыбкою встречалась тайком.
Встречалась я с мыслями в тех, что несли
приятные встречи и руки твои.
Я знаю, не быть нам уже никогда,
когда-то сказали простые слова:
не плачьте, не дура она, та судьба,
разводит и сводит людей лишь она.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480917
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 21.02.2014
Чого ти чекаєш,хлопче?
коли розтріляють людей?
невже тобі так байдужа доля усіх цих людей?
всіх тих,що життям ризикують,щоб в кращій країні жили,
усіх, хто свободу цінує,всіх тих,що з домівок пішли.
Вони залишали родини, й батьків своїх в самоті,
дружини щоночі ридають,й не знають чи зможуть прийти.
Чи діти побачать ще татка,що став вже героєм для всіх,
чи смерть забере так безжально коханого вже на "той" світ.
А ти все стоїш у шоломі,за цим непохитним щитом,
й виконуєш "дикі" накази,що ставлять тобі перед сном.
Хіба ти не хочеш прожити у кращій країні роки,
щоб діти все мали належне,все те,що не мав колись ти.
Колись, коли вже все минеться, і сонце засяє для всіх,
і ти зрозумівши митнешся у храм, щоб припасти до ніг.
Ти руки піднявши угору,помолишся Богу за всіх,
за тих,хто з життям розпрощався,за тих,хто прожити не зміг.
Ти думаєш,мабуть,що "Беркут" - це гордість й звання на роки?
повір мені,хлопче,відверто, захочеш зріктись його ти.
Навіщо стріляєш по людях,бо хтось дав такий ось наказ ?
Повір мені, краще не буде й для нього ,й для тебе, й для нас.
Ти думаєш гроші врятують,поїдеш кудись відпочить?
Та ти ні на мить не забудеш, ті очі,що мріяли жить.
І мамині сльози зібравши,можна планету втопить,
ти,хлопче, подумай, що краще, чи так весь час зможеш ти жить.
Та ти ще стоїш на Майдані,ти можеш змінити усе,
не буть ти черствим до держави,ти змінюй майбутнє своє!
Кидай ці щити й пістолети, й прямуй з усіма до мети,
і ти зрозумієш,юначе,що так буде краще завжди.
З народом ти зміниш державу на краще,
лише головне так впевнено йти!
Ти йди, не звертай вже нікуди з дороги,
і хто б не кричав би тобі зі спини,
ти витри ці сльози і впевнено йди !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014