| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Боже, бачу йде людина,
Яка тягне пута благ земних
Й гордиться цим ярмом,
Що скута.
Питаю в Тебе:"Де її прозріння?
Чи не дано Тобою світле розуміння?"
Та скута воля її й душа,
А на очах сидить мара,
Що закрива від проведіння.
На світі день чи ніч
Їй це всерівно.
І лиш до золота горить її душа,
І тільки в ньому бачить вона спасіння.
Мій, Боже,бачу йде юрба
І там багато їх-
Таких самих як жінка та.
Благаю ,Батьку мій,не дай мені
Заплутатись в отій юрбі.
Вся та юрба сліпа,
Бо все життя для них- це гра.
Та я не люблю грати в гру,
Життя для Тебе,Боже,бережу.
Благаю,Отче,доведи мене
До істини святої Ти.
Дорога дуже нелегка,
Та все ж зі мною Твоя рука.
Я йду дорогою життя
Й перед Тобою вклоняюсь я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
Ничего не удержать на месте,
Все движется.
Движется время и движимся ми
В неприкосновенном обьятье времени.
Прошлого не изменить,
Так как не изменить будущего.
Можно изменить только настоящие.
И только оно влечет за собою будущее.
Время неприкосновенно,неудержима и необьятное.
И ето царственное время пока человек жив
Дает второй шанс-
Шанс под названием жизнь.
Время и жизнь повязани.
Они всецельни,неразделими и неудержими.
Жизнь и время ета основа,
Основа творения.
Ми постоянна движимса к цели,
Иногда не замечая времени.
Время не прощает ошибок.
Потому что самая большая ошибка,
Ето упустить время.
Пренебрегая настоящим
Будущего не изменить.
Лишь знание ведет к истене,
И только перед истеною раступаются облака.
Знание и истина,время и жизнь-
Все умопостежима.
Но самая большая сила в истине,
Только там источник жизни.
Но челавеческое существо
Опровергая истину,
Ставит лесницу в подземелье.
И только истина способна
Воскресить спящую душу человека.
И только через истину
Человек способний познать Бога.
Все в етом мире повязано.
Огонь,Вода,Воздух,Земля и Небо
Все всецельна и едина.
Вера и истина неразделими.
Вера предшествует истине,
а время ведет к ее познанию.
Ошибка человечества в том
Что оно отошло от духовного познания,
Определяя жизнь розкошю.
А вцелом обретает дорогу
Каторая ведет в никуда,
Где невозможно познать не только Бога,
Но даже сомого себя.
Время отведенное человеку Богом
Ето и есть истина жизни человека.
Но что делает человек в жизни сегодня
И определяет его судьбу завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671591
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.06.2016
Я истину ищу в своем пути,
Хочу знать атвет на все вопроси.
Так на каком я все ж стою пути,
На земном, иль на небесном,Боже?
Да я в тени.
И не могу ище понять
Иль я сошла с пути,
Иль все ж нашла основу.
Коль я сошла с пути то накажи,
Ведь должна бить наказуема
За сваи грехи.
Но коль я стала на святой Твой путь,
Так помаги, мне милий Боже.
И приведи к той цели что первоначальна,
Тобою мне дана святая тайна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016
Мне Богом даное мгновенье,
Любовь,радость - мир красоти.
Мне Богом дано вдохновенье,
У солнца и в ночной зари.
Мне Богом жизнь дана.
Тож почему же я в унинье,
Ну почему я так глупа
Что забивая Дар Господний,
Я падаю у омут нитья.
Нет,я нехочу как овци жить,
И нехочу я их судить,
Ведь дело их что вибирать,
Иль может все грехи на Господа списать.
Невежай бить я не хочу,
Но я в тени и свет ище ищу.
О,Боже,помаги мне я молю,
Чтоб снова не забить про свет ,
Которий так ищу.
Хоч как не тежело паденье,
Так подниматса миг пришол.
Дай руку мне Тебя прошу,
И помоги мне стать на твою тропу.
Мне Богом жизнь дана.
И я люблю ее она одна.
Бог подарил мне мир,
В которим я живу,
И он прекрасний я его люблю.
Мне Богом жизнь дана,
И каждий миг ценить ,я должна.
Прошу я, Господи ,помоги,
Пройти достойна все мои пути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641605
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.02.2016
Якщо сумно -пиши,
Якщо тяжко -пиши.
Не розказуй думок
Ти нікому.
І тоді зрозумієш,
Де твої стежки.
І тоді прийде
Правильне рішення твоє.
Якщо сумно- співай,
Якщо тяжко- всміхнись.
І тоді проросте знов пшениця.
Тільки ти не кажи,
Що все тяжко-не ний,
А берись засівати ярицю.
Час швиденько спливе
І пшиниця зросте,
І дозріє усе те колосся.
Тільки ти не кажи,
Що це твої плоди.
Промовчи, посміхнись
І засій уже нові лани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
Я стала справжньою:
Такою, як була, колись,
Хоч гірко, мені дуже гірко,
Що мрії твої так і не збулись.
Я стала іншою, вже не такою ніжною
І не тактовною в словах.
Бо дуже боляче було, повір мені,
Пізнати справжню істину твого буття.
Я стала, ніби залізною
І не болить уже від слів твоїх душа
Я стала вільною, крилатою,
Бо вже втомилася оберігати те чого нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Якою дорогою ділиться вітер?
Чи знаєте люди це ви?
А ,може, знаєте ,як носиться хмара в повітрі?
І хто керує її сльозьми?
Якою дорогою день іде від ночі,
Чи ,може, ніч тікає від дня?
І хто людям надав очі?
Щоб бачили все це щодня вони?
Чи знаєте, люди, устави небесні?
Чи бачили брами смертельної тіні колись?
Та, може, знаєте як створювались зорі?
І хто будує їхні шляхи?
Отож-бо, керує усім цим Всевишній-
Отець наш, Цар неба й землі.
А люди- це його діти,
Розпорошені по землі.
І кожному часу, і кожній миті
Творець творіння дає.
Без волі Всевишньго людина не дише,
І подих останій не віддає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Власне я:
Чому Сумна ти, душе моя?
Чому пісень вже не співаєш?
І як підняти дух твій,
Якщо у розпач упадаєш?
Чому сумна ти, душе моя?
Чому хвилюєшся в мені?
Скажи, ріднесенька, мені,
Що так хвилюється в тобі?
Душа:
Душа твоя я, та ти чомусь
Забула про моє єство.
І я хворію, і молюсь
Щоб ти згадала про своє нутро.
Власне я:
Чому сумна ти, ти душе моя?
Прости мені обіди всі.
Якби прийшлось спочатку йти,
Слова казала я б не ті.
Душа:
У мене прощення ти не не проси.
Від цього не полегшає, ні.
А краще Богу помолись,
Щоби простив гріхи твої.
А ще іди до тих людей,
Яких обідила хоч словом ти
І прощення у них проси,
Тоді і лише стане мені.
Власне я:
Ти не сумуй рідненька, ні.
Надія завжди є повір,
І лиш молитва до Отця,
Даст зцілення тобі й мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Є вогонь, який нічим не погасити,
Який горить в душі.
І пламенем голубим завжди буде горіти,
Бо сам Господь вдихнув його туди.
Господь вдихнув цей дух непереборний,
Що вічно рветься до мети,
І зцілюється він Господньою любов'ю-
Любов'ю до усього навкруги.
Цей дух свободи, що у грудях б'ється,
Цей дух любові, що в душі живе,
І сила волі, що свого завжди досягне
Господь назвав- незгасаючим вогнем.
І він горить, горить і не згорає,
Бо сам Отець веде його життям.
І сам Творець в вогонь той підкидає,
Любов, що називається життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Десь високо в Небесах,
Там у Господа в ногах
Прядуть долю жінки три,
Звуть їх мойрами усі.
Невблаганні є вони-
Невблаганні до судьби,
Бо прядуть наосліп все-
Все, що падає згори.
А кидає нить життя,
Тобто нашого буття,
Сам Творець у руки їм,
Бо лиш в нього правда вся.
Перша мойра є сліпа.
Клото є її ім'я.
Ще грядуща звуть її,
Що веде на шлях землі.
Все сплітає навмання,
Починає шлях життя.
Потім нить передає
В руки другої сестри.
А сестра ця непроста
Дає жереп все життя.
Хоч вона не є сліпа-
Невблаганна все ж вона.
Тягне нить в різні боки,
Уплітаючи між людьми.
Та кінцева її мета-
Візерунок доль сплести.
Всіх веде через життя
І Лахесис її ім'я.
Третю мойру в Небесах
Звуть Антропос.
І вона обриває нить житя.
Пряжу ріже навмання,
Бо також сліпа вона.
Цілий час собі сидить,
Тільки нить рве кожну мить.
Обривається життя
З піснею смерті в її устах.
Та кінцева все ж мета
Вернуть душу до Творця.
Знову в небо до Отця
Повертається душа.
А Творець вже сам рішить,
Що з душею робить.
Чи карати, чи простить,
Чи давати другу нить.
Там високо в Небесах
Мойри тчуть людський весь шлях.
Хоч благай їх та вмовляй
Не поможе- так і знай.
Нить, що впала їм до рук,
Вже назад не повернуть.
Бо керує Цим Господь,
Він все змотує в клубок.
Нитки тчуться шелестять,
На шелест доль угадуй шлях.
Та надія у нас є,
Бо у Господа нитки,
Лиш молитва до Творця,
Зможе вплинуть на життя.
Тож молімся до отця
В нього істина свята-
Нитки нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Ніч прийшла вже треба спати,
Біля тебе твоя мати,
Спить уже вся дітвора,
Спи і ти мале дитя.
Сонце спить за небокраєм,
Навіть зірочки дрімають.
Закривай вже оченятка,
Баю, бай мале дитятко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Когось шукає вночі,
З ліхтарем у руці,
Чиясь убога душа.
Все шукає вночі,
По дорозі життя
Рідну душу свою,
Що в пітьмі заблука.
Та чи зможе знайти
І забрати у тьми,
У безодні ночей,
В океана пітьми.
Все, що є у душі
Тільки віра одна,
В просту стежку житя.
Знаю, зможе вона,
Бо ліхтар у руці-
Це є світло житя,
Світло Божого дня.
Та все станеться так,
Як звелить сам Творець,
За ним правда свята-
Чаша повна вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
От і все...
Догоріла свічка
До свого кінця,
Бо нема на світі
Вічного життя.
Все закономірно-
Початок кінця.
Мабуть,ще спочатку
Коли Бог запалив,
Свічку ту яскраву
Він проговорив,
В який день і місяць
Зтліє вона дотла,
І назад до Бога
Вернеться душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Ти є дитя рабів,дитя неволі,
Дитя зневіри і нещасть.
На тобі лежать одні прокльони-
Прокльони матерів і прадідів.
Ти злидні, горе, біль, нещастя,
Ти- зачарована краса,
Твоє життя - одне нещастя,
Твоє життя - одна біда.
Ти, ніби човен серед моря,
Що плине й берега не зна.
Ти та, чия краса і прагнення до волі,
Поразило усіх людей.
Ти пташка, ранена у синім небі,
Що тяжко крилами махає.
Ти сокіл у висоті польоту,
Що пісню волі прославляє.
Все поєдналося у Тобі,
Все увібрало Твоє ім'я.
Все горе випало на Твою історію,
Та невмируща є вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Дубэ родимый,ясний, могучий,
Век ты стоишь в лесу дремучем,
Землю ты видеш и всё уже знаеш,
А я лиш листочек что ветер качает.
Дубэ родимый, ясний, могучий,
Прошу отпусти меня, так будет лучше.
Я обещаю к тебе вновь примчатся,
Если однажды случится несчастье.
"Нет не хочу я,"- дуб отвечает-
"ведь пропаду я и ты это знаеш,
Кто колыбельку споет мне среди ночи,
Кто мне напомнит о призванье високом".
Дуб! Ведь я умираю!
От летней жары я задыхаюсь.
Хоть краешком глаза мир хочу видеть,
Познать в мире радость, людей, их обиды.
Видь лето праходит и ближе всё к смерти,
Так и не узнаю я мир этот грешный.
Снова листочек ветер качает.
Осень пришла и он улитает
Чтоб познать в мире щастья и радость.
И дуб навсигда листок оставлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538594
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2014
Спить земля, бо ніч прийшла,
Тихо стало так надворі,
Тільки чутко солов'я,
Що говорить з вітром в полі.
Та ти послухай, не спіши.
Тихше... Тихше... Чуєш каже,
Що доля випала важка,
Серце тужить в солов'я
І не миле йому життя.
Невже так буває в світі,
Що співає він від віку,
А на душі тягар лежить?
Та нікому він не каже,
Не покаже, не розкаже,
Яке горе його точить.
Завжди ніби він веселий
І літає в інші села,
Та ніхто так і не знає,
що в житті його спіткає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Глухие ночи и тьма нимая, я их не вижу- сечас слепая.
Напилась яду от лжывой лести,
Напиток тёрпкий, лиш привкус сладкий.
Смотрю сквозь стекла на свет я Божый,
И вижу тoлькa людей ничтотных,
В пагони старости их слепят деньги,
В парыве мести- душы нечислят.
Слепцы- нелепость, обман- ничтожность,
Слепили крепость- обитель ада,
Лиш лик харошый- душа продажна,
Лиш облик светлый, а атман грязный.
Глухие ночи и тьма нимая,
Бражу во тьме я Бога взывая,
Я верю рядом идет он гдето,
Но я не вижу, эго здесь нету.
Прошу я ,Боже, взгляни на землю
Ведь темнота поглащает луч света лучщэй,
И люцэфер всё больше й больше правит Миром,
И засидает ужэ за пиром.
А может, утрo так и ненастанет,
И жыть нам вечно в этом обмане,
И демон ночи в свои сети
Поглотит больше людей на свете.
Прошу я, Боже, прийди скорее,
В душу оставшыхся, в душу ересеев.
Твои мы дети и в тебя верим.
Прошу поверь нам это не ересь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Так негоже жить на цьому світі,
Щоб на хліб брехнею заробити.
Та повіре відплата не забуде,
Закон Карми слідує повсюди.
Так негоже у гріхах купатись.
І каяття ніколи й духом не торкатись.
Схаменіться! Поки ще не пізно, люди!
Бо відплата знайде всіх, завжди й повсюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
От і все... Ціла вічність пройшла,
Як тебе вже нема.
Журавлине життя-
Одна тільки журба.
І твоє все життя,
Журавлиним ключем пролітало здаля,
Ніби пісня сумна.
От і все... Ще не змирюся я,
Що твоя вже весна відцвіла - відцвіла.
Ти журавко моя мила, ніжна, сумна.
Пригорнула б тебе, якби тільки змогла.
І сказала б тобі, що не встигла сказать,
Й ніжні руки твої цілувала б щораз.
Ой, журавко моя, де ти є? Де душа?
Відгукнись. Відзовись.
І приходь хоч у снах,
Розказати де оселя твоя.
Розказати, бо мені крає душу любов,
За тобою, за твоєю душею.
Ти лебідка моя, чарівнице добра,
Вірна, тиха і навіть занадто свята.
Зігрівала всіх нас своїм серцем святим,
Огрівала теплом, добрим словом своїм.
Все в журавки було на життєвім шляху,
Та не дала життю сплямить душу свою.
Так буває завжди у людському житті,
Ми цінуєм тоді, коли з світу пішли.
Коли близьких людей чорна смерть забира,
Журавлинем ключем прилітає вона.
Знов у вирій летять журавлі, журавлі...
До весни, у незнані далекі краї.
Та людина не так як отой журавель,
Відцвіла її весна й не летить до землі.
вірш присвчений моїй Бабусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Україно, піднімайся!
Розірви кайдани,
Що наділи окупанти
Й ми стали рабами.
Україно, піднімайся!
Вставай вже до бою!
Так як пращури боролись
За свободну волю
Україно, моя мила,
Годі вже стогнати.
Берім зброю до рук браття
І йдім воювати.
Бо катів ми не знищемо
Без зброї і крові,
Вони як п'явки присмоктались,
До нашої долі.
Знищім їх у прах і порох,
Не лишимо й сліду,
Щоби знали як з нас знущатись,
Й класти на коліна.
Україно, піднімаймось!
Не біймось нікого,
Бо ми царі в нашім краю,
Й знами правда Божа!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Я йду наосліп, навманець,
Рахую кожні кроки.
Така смішна й до сліз дурна,
Бо вірю у добро я.
Шукаю істину життя,
шукаю справедливість.
Хоч кажуть всі:"Її нема,ві
Їй обірвали крила".
Я прагнула змінити світ,
Добро тут поселити,
Та світ міняє вже мене
І треба з злом миритись.
Я йду наосліп,навманець.
І більше не рахую кроки,
Бо бачу шлях тільки вперед,
Назад не повертаю очі.
Та чи потрібно все це мені.
Що буде там, в кінці дороги?
Знову презріння, каяття й сумління.
Чого потрібно все ж мені
Дайте, Святі Отці, прозріння?
Я прагнула змінити світ,
Й сама так не помітив,
Як світ почав мінять мене,
Й прийшов вже час змиритись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Скільки будуть ще нас ділити.
Скільки будемо ще терпіти.
Скільки крові ще нам коли пролити,
Щоб єдиним народом бути.
І на сході й заході теж,
Є по дурню,я не перечу.
Але скільки ви будити вірить,
Що на заході всі небезпечні.
Так,я бандерівка,
Бо в цім краю родилась.
Та не цураюсь свого я роду.
І я жодну людину не вбила.
Я звертаюсь до вас,східняки!
Спам'ятайтесь!Відкрийте очі!
Пропаганду ведуть вам з Москви,
А ви вірити знову їм хочити.
Ми єдині і нас не здолати,
Ми єдині і разом ми сильні.
МИ єдині і треба єднатись,
Бо живем ми в одній Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2014
О,Господи, як важко жити.
Чомусь важкий тягар
На душу Ти
мою послав.
О,Господи, звертаюсь нині,
В своїх віршах до Тебе Я.
Хоч знаю,що молитва
Краще лікує рани,зажива.
Моє життя й душа тривожні
Себе ніяк не віднайду.
Спокій знаходжу в Твоєму храмі,
Та знову вертаюся у тьму.
Я знаю,Боже,Всемогутній,
Жорстокі є мої слова
Та все ж мене щось дуже мучить
Обтяжує земне життя.
Земне життя-це шлях до раю,
До вічності, до забуття.
Самі собі його ми прокладаєм
Не замислюючись над прожитим життям.
Мій милий Боже, Ти мій царю,
Я чую голос Твій здалека
Ти кажеш вір,віра зціляє,
Дає надію на життя.
Я вірю, Боже,і я знаю,
Що ти живеш у серці моїм.
Лиш про одне Тебе благаю:
Щоб вірним шляхом допоміг пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
О, Господи,
Яке коротке земне житя.
Та збагнути
Ще це не взмозі.
Тільки коли вкриває
Чоло сивина,
Ми замислюємось
Над прожитим
Шляхом життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
Життя спливає рік за роком,
Все ближче йдем до забуття,
Крокуючи вперед туди,
Звідкіль вже ворття нема.
Не усвідомлюючи наші кроки,
Ми прагнем власті і добра.
Не усвідомлюючи шлях життя,
Живем неправедним життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
Який смішний цей горобець,
Літає в світі навманець,
Шукає їсти,десь поспати
І більш нічого не хоче знати.
Ми презираєм горобця,
Бо яке у нього є життя.
Не знає розкошів, палаців,
Бо смітник його є хата.
Та все йому це є байдуже,
Що презирають його люди.
Бо хто ж людина є така...
Не долетіти їй до горобця.
Людина грішна і сліпа,
Не бачить істини життя,
Не бачить неба чистоти
І рік прозорої води.
Всю істину свого буття
Звела до золота вона,
Яке засліплює їй очі
І вічності людина хоче.
А що шукає горобець?
Лиш воля є його вінець.
Він бачить все, що тільки схоче
І золото йому не сліпить очі.
Ось так живе цей горобець,
Літає в світі навманець.
Та знайте, люди, що в житті
Він є святіш, ніж ми усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Чомусь не спиться цієї ночі.
Щось утомило мене в житті.
Що від житя я прагну отче?
Я сповідатись прийшла тобі.
Щось серце крає і туга мучить,
Бо усі люди є сліпі.
Що у погоні за багатством,
Не бачать істини в житті.
Жадоба грошей, жадоба власті.
Хто переможе у цій грі?
Хто знову посяде престол влади
І Василевсом стане в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
На Землі люди втрачають душі,
Почала безодня снувати нитки.
Тонка лінія між світами,
Вже дається нам всім взнаки.
Вже давно немає гармонії,
Загубили у віках її.
Свої голови прибрали коронами,
Та не від Бога у нас вони.
Людські душі заросли пиріями
Й не протоптати стежки до них.
Найцінніше що є під ногами,
Найзлорадніше в троні сидить.
Ми не раз задаємося думками,
Все для чого нам і за що?
Та все на яву перед нами,
Ми і є причина всього.
Сіючи щодня ненависть,
Цим породжуєм вічне зло.
І своїми кровавими руками
Надіваєм собі ярмо.
Бумерангу закон ще діє,
Не відмінить ніхто його.
Хоча у всіх жевріє надія,
Що розплата не прийде його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2014
В мені змінилося усе
У дні майдану,
В дні революції, у дні жалю.
Змінився смисл,
Те для для чого жити стану,
За Україну піду й на війну.
В мені змінився
Погляд на суспільство.
На наше суспільне майбуття.
На наш народ
Прекрасний український
Й горджуся,що українкою є я.
Мене змінили україножери
В яких людського
Капельки нема.
Мене змінили люди,
Що горіли серця в них
Вогником добра.
Мене змінили трупи охололі,
Які шеренгою лежали вряд.
Мене змінили вбивці,людожери,
Що віддали наказ
Вбивати всіх підряд.
Мене зміцнили
Сотники Небесні,
Що назавжди злетіли
У небесну вись.
Мене змінили матері нещасні,
Які в хустину чорну одяглись.
В мені всередині усе перевернулось
І відродилося з новою силою знов.
Тепер я всім кричу
На повні груди,
За Україну піду й на війну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
В серці щемить, в душі болить,
А в голові щосили кров пульсує.
Ні в день,і ні вночі не спить,
З мечем на стражі він стоїть-
Це Патріотом називають його люди.
В очах іскра,в серці любов.
В душі ні грама страху.
А у руках тримає стяг-
Це синьо-жовтий прапор.
Бо Патріотом він родивсь.
Він сильний духом й тілом.
Й ніхто не взмозі його зломить,
Й покласти на коліна
На кров, на смерть
Щосили мчить.
Й готов життя віддати
За Україну, за її честь,
Бо Патріотом його звати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
От і все, запущений цей механізм у хід.
І запустився його політ.
Назад годинники не йдуть,
І стрілки не переведуть.
От і проснувся народ наш,
І в сон не впаде ні на час.
Приходить владі вже кінець.
Хоча й плакучий буде вінець.
Та владою їх й не назвеш.
Це збір ослів, баранів і овець.
І ні в одній нема державі,
Щоби осел в Китай літав.
Він говорити не уміє,
А бекать, мекать
І дурний зуміє.
Та розуму багато тут не треба,
Щоб підписать угоду
Не ту що треба.
А потім ще бере і щось белькоче,
Що інвестиції вкладать китайці хочуть.
Та не того осел літав,
А землю нашу продавав.
Тому й не прагне він в Європу,
Бо до Росії знову хоче.
Запущений вже механізм у хід.
І не зупинить його ніякий бандитизм.
Народ дививитися спокійно вже не буде,
І владу всеодно здобуде.
вірш написаний в перші дні революції
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Небесна Сотня відлетіла,
І вже позаду всі страшні ці дні.
Та так душа мене ще не боліла,
Як за людьми, що в сотню увійшли.
Здавалося,що їм ще жити й жити.
Що все іще попереду у них.
Та нам прийшлось всю Сотню хоронити-
Хоробрих воїнів,відважних,молодих.
О,Боже, біль не втамувати.
І,мабуть,буде кровоточить до кінця життя.
Можливо, ми й могли щось поміняти,
Але цим дням немає вороття.
Мабуть, за них усе давно рішили,
І рішення прийняли в небесах.
Мабуть,їм від народження судилось
В Небесну Сотню вишикуватись вряд.
О,Боже,Ти на вбивства всі дивився.
І в твоїй силі було Сотню вберегти.
Чому смертей не зупинив Ти?
Не зрозумію я... Та розумієш Ти.
В душі цей біль нічим не втамувати,
Не залічити і не загоїть.
Та я й не хочу Сотню забувати,
Бо це за нас вони cвоє життя дали.
Тож, українці,пам'ятаймо завжди,
Що Сотня полягла за нас!
Бо груди свої підставляли кулям,
Коли ми мирно грілися в хатах.
Тепер зробім усе, що в нашій силі,
Щоб жертви не були всі задарма.
Бо прийде час постати перед ними
І відповіді будуть чекати від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Обідрана, силюндрована
Україна-ненька.
Як подумаю про її долю,
Аж болить серденько.
Знедолена, знесилена,
Закута в кайдани.
Скільки будеш ще терпіти
Муки і страждання?
"Ні, не будем вже терпіти,-
Кажуть її діти,-
Годі з нас московських катів,
Будем їх гонити!"
І повстали в Україні
Славні сини й дочки.
Бо кров тече в них козацька,
Від прадіда Гонти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Брат за брата ми помстимося.
Помста буде наша жорстока,ніби яд.
Народ помститься!
Повірте, нині слова
Не кидаються просто так.
Не будуть жертви ці даремні.
Велика справа чекає нас.
Братів й сестер ви розстріляли.
Їх били, мучили, вбивали!
Не взмозі ми простити
Вам ці жертви.
Один за одним заносили,
Ми всіх ще й так не полічили.
А скільки буде їх іще?
Ні годі! Годі! Зупиніться!
Бо прийде час і вас спитають,
Всі жертви добре пригадають.
І бити будуть вас у груди,
Бо там душі нема й не буде.
Там тліє тільки лиш пітьма.
І не покотиться сльоза.
І жалю в нас до вас нема.
Нас всіх, усіх не повбивати,
Бо нас є дуже ще багато.
Й ми помстимося брат за брата,
Око за око, зуб за зуб.
Закон "таліону" ми застосуєм.
І вас усіх ми закатуєм
Без слідства, справи і суда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Знову стоять руїни,
Знов боротьба іде.
Ставши я на коліна,
Боже, благаю Тебе.
Зупини Ти оце прокляття,
Що впало на долю нам.
Зупини кровопролиття
Щоб люди не страждали від ран.
Скільки ще будть тривати,
Протистояння і сутички в нас.
Скільки ще буде палати,
Київ вогненним щитом.
Боже, поглянь із неба
На наший убогий край.
Майдан обкружив беркут,
Готується до бою Титан.
Йде боротьбa із пеклом,
Демон перед веде.
Добро проти зла повстало,
Рубікон не видно ніде.
Людей, які вірять в правду,
За це ще беруть і б'ють.
Людей, що прагнуть свободи,
Катують й на муки ведуть.
Боже! Мій милий, Боже!
Дивися, війна вже йде.
Снайпери із гвинтівок
Стріляють у мирний протест.
Скільки вже полягло,
І скільки поляже ще?
Демон посів на троні
Й накази злочинні дає.
Господи, Всемогутній!
Царю Неба й Землі!
Ставши я на коліна,
Молю слова Тобі
Дай нам сили й терпіння,
Хоробрості дай, і благослови,
Щоби в запеклім бою
Людям не лягти.
Землю скроплено кров'ю.
Вороння крикуче летить.
Тіла ще не охололи,
Як нові уже трупи несуть.
Мати чекає сина.
Дружина на мужа жде,
А діти зостались сиротами.
Батько більше не прийде.
Господи, Всемогутній!
Молю, припини це все.
Дай нам на Україні
Миру і спокою вже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Україна в жалобі!
Україна в сльозах!
Україна в пекучому болю!
Плачуть доньки, дружини,
Плачуть сини.
Море сліз виливають
За дітьми батьки.
Україна в смертному ложі.
Матері...Матері...
Чи гадали колись,
Що зростивши ви доньку чи сина,
Їм прийдеться за волю із світу піти,
За українську свободную долю.
Знаєм ми,що лягла
У вас у серці глибокая рана.
І що ліку не буде їй до кінця-
До кінця ваших днів буде боліти вона.
Вже всі лишні слова,
Хоч їх сказано було багато.
Україна в жалобі.
Україна в сльозах.
Хоч й ГЕРОЯМИ їх тепер звати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014