| Сторінки (1/94): | « | 1 | » |
Довіра до людей пропала зовсім,
Кожен перший встромить в спину ніж.
Правду змив дощ, як була осінь,
А совість утікає босоніж.
Насилля ніби стало звичним ділом,
Убивства всі затверджує закон.
Усі навколо лиш кохають тілом.
А на чолі в нас чоловік - гандон.
Ганьба буяє в кожному тупому,
А всі розумні вже давно в труні.
Мізки промили кожному сліпому.
І я із тих хто також в цьому табуні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2016
У голову вдарило морозне повітря,
А в душу на дно у котре упала зима.
На вулиці думав зустріти щастя,
Якого насправді ніде не було і нема.
А може воно випало разом із снігом,
Та не встиг я знайти - прибрав двірник.
Тоді я пішов до місця, що дарувало щастя,
Та його не було ба навіть пам’ятник зник.
Я весь час усе думав куди ж воно ділось,
Що його не можливо ніяк і ніде знайти.
Тоді я вирішив ще пошукати його по місту,
Подумав, що зможе воно і пізніше прийти.
Я шукав його скрізь по кав’ярнях і кабаках,
Я заходив в під’їзди, шукав його під ялинкою
Але дивно так стало, його не було ніде,навіть
На асфальті покритому зранку сніжинкою.
Тоді я змирився і пішов грітися до кав’ярні,
Наодинці із кавою ми сиділи разом, одні.
Та навпроти нас дама на одинці із кавою,
Також у самотності відраховувала нові дні.
Я підсів до її і забув про те,що чекав щастя,
Яке не зміг за цей час у житті віднайти ніде.
Та скажу я вам чесно вона і була тим щастям,
Що знайшов я. Воно скоро й до вас всіх прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
Велике місто ходить в суєті,
Посеред площі лиш сім'я сніговиків.
Вони стоять і думають про те,
Що зовсім скоро їх змете двірник.
Вони стоять, а світ по колу ходить,
І зовсім скоро їх розтопчуть діти,
Або розтануть коли буде сонце,
Бо навесні вони не бачать квітів.
Але вони самі неначе квіти,
Тому, що радують людей узимку.
І зовсім скоро вже настане час,
Коли залишаться на фотознімку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
Не зі мною був той поцілунок,
Коли знову падав взимку сніг.
Не в той час і не у тому місці,
Втратити я власне щастя зміг.
Це був вечір настрій - на ура,
Ти в думках, і ноги йшли додому,
Ішов і думав - "зараз все скажу"
З впевненістю, не відчував втому.
За поворотом перший мій під’їзд,
Також твій, та лише поверх інший...
сказати правду, навіть і не знаю,
Чи буде для мене колись час гірший.
На певне ні, точніше більш не хочу,
Уже обпікся із середини до тла.
Мені не краща ти не гірша - інша,
І на тебе не маю зовсім зла.
Той вечір я ніколи не забуду,
І в пам’яті своїй ніколи не втоплю,
Не буду за це навіть дорікати,
Тому,що досі я тебе люблю.
В той вечір я відчув прихід зими,
У вечір той тебе побачив з іншим.
Ти цілувалась з ним як падав сніг.
Мороз у серцях наших є найгіршим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
Вона сиділа навпроти мене у кімнаті,
І поглядом своїм в мені шукала тишу.
Але не бачила бо на правду не крилаті,
Та все що від її отримав там й залишу.
Вона здалось хотіла щось мені сказати,
Та все ніяк в собі відвагу не знайшла.
Не знаю й досі скільки, ще мені чекати,
Від тоді як вона прийшовши до мене пішла.
Вона усе сиділа і мовчала дуже тихо,
Так тихо, що не чув я навіть її дихання...
Мені було на все байдуже. навіть лихо
В той час не могло убити моє сподівання.
На що ж все сподівався я не знаю досі,
Навіть й досі це питання в мені не зникає...
Не зникне ні в цій ні у іншій майбутній епосі.
Знайшовши відповіді, щось ніяк не замовкає...
Бо поглядом своїм в мені шукала німу тишу.
Тому, що сиділа навпроти мене у кімнаті.
Не треба їй мовчати німотою яку я не залишу,
Бо із нею на відвертості не такі вже й багаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Створи мені цієї зими, щось таке дуже дивне,
Що буду я пам'ятати і вічно тримати у власній душі.
Шепни мені одне слово наївне яке ніхто не збагне,
Щоб ніколи нікому його не продали німі торгаші
Заспівай мені щось із новорічним настроєм,
Про погоду - перший сніг і легенький мороз.
Про образи і примхи забудемо, що пам'ятали,
І реальність нашу почнемо сприймати всерйоз.
Напиши мені, щось без пустоти і тихого вітру,
Що обвітрює душу видуваючи з неї натхнення,
Залишаючи мені із сотні частин одну лиш літру,
Якої дуже мені мало на це і майбутнє сьогодення.
Намалюй мені щось із душею твоєю барвистою,
Щоб зігрівся я нарешті у цьому холодному світі.
Подаруй мені все ж картину цією зимою сріблистою,
Щоб залишились у мене на серці на завжди графіті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
Я для тебе зберу найкращі сни з усього світу,
І заховаю їх у тебе під теплу ковдру й подушку.
Кошмари заберу усі у кімнаті з під твого ліжка,
А на сніданок принесу духмяну каву й пампушку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Їй вистачило однієї миті, щоб забути усе його життя.
Йому ж було мало всього життя щоб забути із нею мить.
Хтось забув, що в них на двох було лиш одне серцебиття.
А зараз лиш один теплий спогад про них двох спить.
І не дає минулому творити, з ними дуже дивну аксіому,
Яку ніхто із них не хоче, або лиш вдають, переживати.
Бо стосунки вже давно після них потрапили в кому,
Та про це все не варто, напевне ніколи, нікому писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
А пам'ятаєш ти сказала - зачекаю.
І я прийшов, та ти уже пішла.
Не хочу я нав'язуватись сильно,
Таке враження, що іншого знайшла.
А мене викинула, ніби й не хотіла,
Та все ж майбутнього не відвернеш.
Ти пам'ятай, що досі я чекаю,
В надії, що до мене все ж прийдеш.
Та ти не йдеш, а я усе ж чекаю,
Але для чого? Ти мене не знаєш.
Не хочу говорити це собі самому,
Та знаю, що ти іншого кохаєш.
Тобі з ним добре...Краще ніж зі мною.
Але чому мені не пояснила,
Що не прийдеш. Щоб не чекав я дарма.
І не приймав тоді від тебе крила.
Але вони не підняли мене в політ,
А в яму впав я з ними за спиною.
Ми були разом те це уже пройшло.
Ми були... і це не стало дивиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2015
І це усе, що ти мені залишиш?
Лиш спогади окутані морозом.
І повне серце мрійника, ілюзій
Вже не мріями повне а льодом.
Ти дійсно забереш у мене крила,
Піднявши високо аж попід небо?
Щоб летів прямісінько на камінь.
Нічого не сказавши тобі грубо.
Якщо це все, то мені вже час іти.
Але не переслідуй мене думками.
Цю кашу не я заварив а ти.
Лиш вчинками своїми і словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015
Цей світ не може бути без чудес,
І повірити в себе втричі важче ніж в казку.
Та я впевнений, що ти піднімешся з колін.
Бо переможе той хто вже прийняв поразку.
Ми герої не закінчених життєвих п'єс,
І обираємо самі для себе грим і маску.
У тебе ще всі перемоги в рукаві
Тому знімай ти програшу пов'язку,
І гордо йди забувши всі образи.
Зроби для когось космос у зірках,
Із серця у якому пустота давно німа.
І не хворій на холод й пустоту,
Не дивлячись, що скоро вже зима.
Я впевнений у тобі так як ще ніхто,
Ні в кого не був з роду впевнений.
Тому попрошу я тебе, іди до кінця,
Бо ти повинна побороти всіх,
Підкоривши їхні давно сліпі серця.
Щоб я почув нарешті вже твій сміх,
І більш ніколи не бачив твої сльози.
Які побачили багато із людей,
У яких в душі вічні морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2015
На телебаченні й радіо ходить нове оголошення,
"Загубився у світі ведмідь, прохання вернути"
А знизу в додаток дві літери слово скорочення:
"P.S. Хто знайде його повинен швиденько забути."
Останні рядки не читав і не бачив з людей ніхто.
по всьому світі всі ринули в ліс у степи і у гори.
Шукали в пустелях, у людей заглядали в пальто.
Та ніде не було хоч і двічі земні обійшли простори.
І відправили в небо шатл-ракету "новий зореліт".
Раптом, якимсь чином ведмідь потрапив у космос.
Або просто до смерті його налякав шукач-бандит,
Коли при спробах ведмедя знайти звав його в голос...
Кожен з нас, із людей намагався потрапити в світ,
Де із тисяч дурних, нам варто знайти лиш одного...
А замовник-шукач вписав ще тоді рядок в заповіт,
В якому сказано, що ведмедя варто шукати сліпого.
Та усім було абсолютно байдуже на той заповіт,
Та й всьому світі було насправді на весь світ байдуже.
І до нині ніхто і ніде не знайде той напис і звіт.
Бо якщо ти ведмедя шукав, то себе втратив, друже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2015
Нове серце собі не поставиш,
Так як ліндзи в нові окуляри.
Ти не знімеш його не заміниш,
Не сховаєш в глибокі футляри.
Будеш з болем, жити весь час.
З відчаєм, малювати малюнки.
Наодинці, без різних прикрас,
Із холодом ловити сніжинки.
Із розлукою, питимеш чай
З суєтою писатимеш вірші.
Хоч не має у них доброти
Вони вийдуть, напевне не гірші.
Адже серце у нас лиш одне.
І одне в кожного з нас життя.
Тому з ким ми його проведем,
З тим і підемо в вічне буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2015
Квартира у якій ті самі меблі,
Стоять доволі довго на місцях.
Старі шпалери на тих же стінах,
І недописані вірші на папірцях.
Та сама лампа на столі письмовім.
На телефоні той самий рингтон.
І привідчинені ті ж самі двері
Через які йшли разом на балкон.
Достатньо всього кухня пам'ятає.
Вітальня теж не сильно відстає.
Та її запах по усій квартирі,
Ламає серце, душу дістає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2015
У мене напевне все в порядку.
Не має хвилювання і жалю.
Не сію й не полю душевну грядку,
На якій росло багато полину.
Я на тиждень втратив свої сили.
Не писав і не читав нічого довго.
Не чіпав нікого і мене не били.
Й вперше у житті хотів одного.
Але це не правда, що одного
Часто я і сам собі не вірю.
Раз послухаю себе дурного,
Свою мрію і до ночі мрію.
Але це мені жорстоко заважає
Без мрій було би набагато краще.
Вона й сама про здійснення не знає.
І до того ж це таке ледаще.
Вона в мене забирає час
Який я трачу до тебе йдучи…
Та без неї не було б і нас.
Що живуть віршами кричачи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Вечірній вокзал.
Ішов дощ.
Червоний бантик.
Кучеряве волосся.
ішла красуня не на каблуках.
Ішла спокійно
Хоч й дощ на алеї.
Всі активно спостерігали,
Як вона не боїться дощу?
Бо не знають, що люди не хворі
Хто ходить у дощ без плащу.
Усі дійсно подумали:
- Хвора!
- Та не хвора, вона божевільна!
- Подивіться в ті радісні очі.
- Як у психа, ходьба – за повільна!
Та я на людей не зважав.
думка в мене незалежна і власна
Я найкраще з усіх людей знав,
Що душа в дощолюбів нещасна.
Я також хронічний дощолюб.
І її прекрасно розумію.
Підійшов.
- Привіт.
- Привіт…
- Я допомогти вам зумію?
І її під парасолю взяв…
- Спасибі, не варто. – сказала вона!
- Потрібно...
Стояли удвох під дощем.
Стояли у двох й парасоля.
Думок було цілий гарем,
І раптом гудок прогудів.
- То мій потяг.
Посадка от-от розпочнеться
Я сказав це й на мить пожалів.
Сум у її очах пробігся...
- спасибі тобі,
За чудово проведений час.
Це доля нас поєднала і розлучила...
Сказала мені.
- А може це знак? - запитав я.
- Не вірю в них!..
- Так як я в долю.
- То значить порушили всі
закони знайомства з тобою?..
- Не знаю, можливо і так.
- Та нам уже варто прощатись…
- Не віриш у знаки, потримай ось цей,
Він означає, що я повернуся.
Віддав парасолю й пішов…
Притиснувши до грудей
Вона в мене запитала.
- Це доля що ми розійшлись?..
Я нічого їй не відповів.
Хоча відповідь вона чекала...
Я у потяг сів.
З її очей сльоза.
Така гірка як квітка полину.
А в мене з середини розривала
Прямо у серці - лютая гроза.
Я завагавсь.
Не виглянув в вікно.
Вона образилась.
Взяла печаль за руку.
Пішла вона.
І капала сльоза
І відчувала на плечах розлуку.
Та потяг рушив.
Ще раз оглянулась.
Нема нікого.
І собі пішла.
Та я не витримав...
За мить схопився з місця,
Й на вулиці обійняла гроза.
Я наздогнав.
Покликав.
Обернулась.
Й розплакалась ще дужче.
- От дурна, ходи уже до мене.
Підійшов й її поцілував.
- Ну чому, чому ти не поїхав?
Обійняв її.
Нічого не сказав.
- Ти ж мав поїхати!
Нам доля так судила,
А ти все зіпсував!
- Не треба так. - сказав їй
Обійняв сильніше
- Про долю знав я ще з дитинства.
І перетворював усе на власний лад.
Я грав із нею, гра ця була чиста,
І раптом я у тебе закохавсь.
Доля сказала варто розлучитись.
Її не слухаюсь я кілька літ
Якщо піду, єдине що залишу
Однесеньке малесеньке -"привіт".
Та це із нею вже остання гра.
Їй шах і мат поставив,
Вийшов в дамки...
Виходжу з гри бо ти уже моя.
Ти нагорода за ці кілька років.
Ох і довго я тебе шукав...
- А як загубиш?
- То мільярди кроків я ступлю
на кожному з світів,
І тобі маленька обіцяю,
Хоч потрачу тисячі життів,
я тебе обов’язково віднайду.
Адже кращої за тебе не знайду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
А можливо нам досить мовчати,
Адже так не далеко і до божевілля.
Таке враження, що ми іще діти
Й користуємось шансом свавілля.
А говорять дорослі всі фрази:
- "Як кохаєш - навіщо мовчати?"
І відповісти на це все я хочу.
Та не просто сказати, кричати!
На весь світ хочу я закричати,
Що готовий я стати на вічно,
Пятою й шостою порами року.
І попрошу в тебе риторично
Я попрошу бути моєю завжди,
"В горі й радості" - кажуть фільми.
"Щоб жили ви довго й щасливо"
В унісон скажуть різні мультфільми...
Але я не повірю і цьому.
Підкрадуся до тебе близенько,
Коли спатимеш, до твого ліжка.
Полюбуюсь тобою гарненько.
Поцілую тебе моя мила,
І шепну тихо тобі на вушко
Я кохаю тебе моя мила,
Моє кисло-корисне дівчисько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Я більш так не можу...
Це гордощі, байдужість, чи не так?
Велика пауза.
Задовга в нас мовчанка...
І гільйотина опустила гак.
Хотіла почуття між нами вбити,
Які зароджувались дуже довгий час.
А цю перерву довго нам терпіти?
Чи скоро скінчиться?
Коли не стане нас...
Хоча фактично нас і не було...
Чи це помилка?
Все ж були ми разом...
Були ми на заводі у амура,
Де й отруїлися любовним газом...
Лише боюся,щоб не протрезвіти.
І зрозумівши, що така реальність
У ейфорії із тобою жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2015
Ішов по місту із цигаркою в зубах.
Ішов спокійно, не зважав на вітер.
Ішов повільно по чиїхсь стопах.
У погляді читали всі - він лідер.
І більш нічого погляд не казав
І таке враження, що він не мав мети.
А він все йшов не знаючи куди.
Того шукав, чого ніколи не знайти.
Зривався вітер, починався дощ.
Та на алеї не було тій укриття.
Ховав себе у тютюновий дим.
Без парасолі йшов він у життя.
Ішов похмуро. І на мить здалося,
Що вся погода через його настрій,
Робила собі власні катаклізми.
І не змінити нам такий сценарій.
Та дощ вже йшов і на алеї пусто.
Всі поховалися в кафе попити кави.
Або лиш просто не любили воду.
Не хотіли за дурно отримати слави.
І раптом за спини приємний голос:
- Пробачте, ходіть до мене під парасолю.
І він обернувся, не встиг нічого сказати.
Незнайомка у руки взяла його волю.
Узявши за руку, щось тихо сказала,
І в нього усмішка з’явилася на світ.
Навіть якби все засипало снігом
Такі почуття розтопили б весь лід.
Вечір, йшов дощ і одна парасоля
З якою дві постаті йшли у світи.
Мовчала алея а з нею все місто.
І мовчки кохання будувало мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Ми вдвох, у ванні із весни
Змиваємо зимовий холод.
Ми вдвох куштуємо тепло
Тамуючи зимовий голод.
Ми удвох під місяцем ясним,
Що зустрічав своїм промінням.
Будує ніч нам власні почуття
Стосунками - міцним камінням.
Удвох ми в озері весни
Хрестилися коханням чистим.
Ділились один з одним тим,
Що у всіх звалось - особистим.
Були у двох... Та то лиш сон.
Який наснивсь мені весною...
Прийди, прошу тебе, ще раз,
І стань царівною нічною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575139
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2015
Вечірнє місто, у квартирі тиша
Не чути щоби десь ходила миша
Розрізує тишу телефонний дзвінок
І ніхто до мобільного не ступає і крок
Господар чомусь у сусідній кімнаті
Хоч й чує та не поспішає піднімати.
Сидить за столиком в обіймах записник,
Усе щось пише. Він для інших зник.
Ніхто не провідує того чоловіка
Хоч має він друзів та ще не каліка.
Хто не попросить - всім допомагав.
Та таким уже його ніхто не знав.
Він почав своє життя з початку.
Наложив на друзів всіх печатку
Повністю віддався самоті
І усе змінив в свому житті...
Він вже мертвий, пам'ятник стоїть
А під ним лампадочка горить...
Свою смерть у ДТП він розіграв,
Пам'ять про себе він поховав.
Бо набридли "друзі" у лапках,
Що готові втримати в зубах
Горло друга лиш за те, що він
Має в домі власному камін.
Лиш за те що друг той має гроші
А на іншого не скачуть навіть воші.
В того квартира, дача нова,
У іншого щодень нова обнова
Не міг це витримати все
Боявся що не донесе
Він на собі не грішну ношу...
Він і придумав смерть хорошу.
Бо набридло по собачи жити.
І дивитися як хочуть зло зробити
Один одному кожна людина.
Це вже розуміє і тварина,
Що на відстані за нами споглядає.
Коли самі себе вб'ємо чекає,
Що би знову стать царями на землі
І спалити праведних в вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
- Так сильно ти хочеш від нього втекти?
- Та ні. Я сподіваюся потім прийти.
- Ти думаєш, що він тебе пробачить?
- Та я швиденько. Він і не побачить.
- Як зрозуміє, що тут щось не те?
- Скажу, купляла нове декольте.
- Ну, а якщо розкриє твою зраду?
- А спробую втекти тоді в Канаду.
- Ти думаєш від нього заховатись?
- Та ні. Ти що? Я хочу лиш погратись!
- То нічого, що цим можеш вбити?
- Так я й хочу. Що іще робити?
- Знаєш, що такі як він безсмертні?
- Чула, що уже такі всі мертві!
- Тобі його ні капельки не шкода?
- Він овоч не з мого города!
- Ти просто спробуй ще раз посадити?
- Щоб ви могли спокійно суп зварити?!.
- Та я ж лише спокійно запитав.
- То відійди, допоки не програв!
- Ти мені погрожувати будеш!?
- Буду доти, доки не забудеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2015
Краще б не бачив тебе із іншим
Як лизалась ти з ним у парку
Серце навпіл... Узяв сигарету
І курив власні спогади до ранку.
Я пхав у себе сигаретний дим,
Що би забути те, що я побачив...
Думки труїли наче нікотин...
Я нікотином організму і віддячив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015
Душа ридала як скрипка.
Коли я сьогодні побачив,
З цигаркою поміж пальців...
І дим той багато зазначив.
Твої проблеми я не знаю,
Тому жорстоко не судитиму.
Уявлення про тебе ще не маю,
Тому й образи не триматиму.
Я тебе частенько бачив
Ти завжди веселою була...
та цікаво дуже через, що
таку шкідливу звичку здобула.
Ти мовчки споглядала в небо
Із думкою "для чого я жила"
Або лиш думала про самогубство.
Та думку "буду жити" прийняла.
А я спокійно, ніби і не бачив
Пройшов мимо тебе і не побачив.
Здивовано на мене подивилась...
І я байдужістю за це віддячив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Пишу падлюко я тобі на інший світ
На цьому ти уже не зможеш прочитати.
Мені скажи, для чого ти довела мене?
Хоча й сказав що можу легко убивати.
А ти не слухала робила далі це,
Адже ти думала - я жартую і блефую,
І я зірвався, крила розпустив, взяв ніж...
О так. Я ніколи моя люба не очкую...
І з задоволенням у горло ніж встромив.
У ту горлянку яка гарненько співала
Яка щодня нові казки мені творила
Про друга, однокласника...цим убивала...
І потім я поцілив у живіт... дірка в кишках,
Кров з рота, а ти кашляла й ридала.
Від чого сльози так котились по щоках,
Від чого ти в крові уся стогнала?..
Може від того, що вмирала вже..?
Я погляд не забуду той повік...
Ти мовчки споглядала прямо в вічі,
в яких відображався вже не чоловік...
Ти розумієш, що із мене ти зробила?
Я навіть на людину вже не схожий,
А на якогось, вбивцю, месника, дебіла!
А я літати міг коли не знавсь з тобою...
І я літав бо мав я власні крила...
Та я забув про крила, небо і політ.
Адже мене уже тягнуло все до пекла.
Бо я згрішив. Тим самим, що убивши,
Таку як ти, собі білет купив у щось жахливе...
А перед тим як ніж торкнувся серця
Усе робив дірки у ніжненькому тілі.
Я сміючись виймав твої кишки,
І плачучи рвав з голови волосся.
І потім різко себе ущипнув..
Я дійсно вбив, чи це лише здалося?
Я здивувався - кров у тобі гаряча і червона
Хоча до мене ти з усіх сторін холодна.
Чому кишки були в тобі порожні?
Так наче місяць ти була голодна?
Згадав як ти сказала, що у печінках я.
А потім у тобі я не знайшов печінки?
Давно ти її викинула так як і мене...
І я убивши тебе змив, з життя сторінки,
Ще одне ніким не знане ніжне тіло...
Я вбив тебе і став таким щасливим.
Я вбив тебе і з тебе здерши шкуру.
І я щасливим полетів у вись і впав.
Упав і в непритомності я бачив шкуру,
Яку знімав, знімаю, і зніматиму із дуру,
До того часу доки ти не вмреш в думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
А ти й не знаєш.
Він вмирати не хотів...
А він хотів лише кусочок щастя...
Хотів собі зробити щось нове...
Робив для тебе все.
Було начхати, що й не вдасться.
Він намагався знову, знову
Та не знав, що це усе даремно...
Це все зведе в могилу...
Даремно він листи тобі писав.
На даремне витрачав всю силу...
І даремне під вікном стояв,
У очікуванні, що ти вийдеш...
І перез смертю він тебе чекав
З надією, що ти ще прийдеш.
Ніхто на світі не кохав як він.
Ніхто не вмів як він кохати...
У приступах самотності горів,
І у думках, що ти не хочеш знати,
Що ти байдужа і німа
І ти не вмієш людям пробачати...
Та було пізно..
Він за тебе вмер.
А правильніше,
Вмерла ти для нього...
Узявся з силами і врешті відпустив.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2015
Тендітний твій я хочу обійняти стан.
Щоб цей обійм подарував нам крила.
Й ми полетіли щоб далеко у світи.
Лиш хочу я - щоб ти мені світила.
Я хочу спробувати тебе, ще раз
Усю від кінчиків пальців на ногах
І вище погляду твого, очей чарівних,
Аж до волосся, що неначе у снігах.
Я хочу у твоїх устах втопитись
Так як завжди топилася в моїх.
У тобі хочу зараз сильно загубись.
І щоб до ранку себе не знайти.
Дозволь лишень до тебе завітати,
Якщо це вже остання наша ніч.
З тобою будемо до ранку ми лежати.
До ранку і востаннє віч-на віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569073
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2015
Та очевидність була очевидна
Правдивий вперше у житі збрехав
Брехун із нехотя правдиве ляпнув.
А неосвідченний нарешті щось пізнав.
Скрипаль забув, що грає він на скрипці
Всі трубачі свистіли на гіллях.
Вкладачі позабували, що є двійки.
І у китайців новий брат - то лях.
Японія забула їсти рису.
У Піззі вежа рівненьким стовбом.
А в Україні лише наша мова.
І паровозам служить айродром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Так, наче ескапіст від вас втікаю.
Біда у тому, що втекти не можу.
Любов до вас, у венах вже хронічна
Не зникне, якщо й серце заморожу.
А ви завжди не наче інший світ,
Який мені здається не досяжним.
Я зараз з вами на дуелі самоти,
Ви боїтесь, хоч погляд і відважний.
Вам страшно, хоч на мене й все одно.
Тремтить нутро, хоча на всіх байдуже.
Я не дозволю вам до себе підійти,
Й сказати як завжди: "привітик, друже"
Як би пробачив я оце все вам,
Я б вам сказав у гості не приходьте
Та зараз я у вас попрошу, відійдіть.
Мене згубіть і більше не знаходьте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
За тебе може він не хвилюватись,
Тому, що зараз перший день весни.
Тобою тепер може ясно милуватись,
Тобою жити може і дивитись ясні сни.
Адже ти є тою, що його завжди рятує,
Від байдужості тупої і простої самоти,
Від банальності думок броню будує,
І робить нові сходи в світ без пустоти.
Він дуже радий, що зима пройшла,
Й не залишила за собою ясні зміни.
А ти щось шукала але не знайшла,
Ти рано і у вечері ішла на ті руїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Привіт, собако, як зараз життя,
Як нова віла, жінка як і діти?
Багато грошей залишилося в тебе?
Достатньо щоб до смерті порадіти?
А совість як? Пробач, забув,
Що в тебе совісті із роду не було.
Так само як немав в душі святого.
Коли у всіх у голові гуло
Від того, коли кинув ти гранату,
А потім біг ти за людьми
І добивав як лютого собаку!
Ти бив усіх підряд по голові,
Не дивлячись дитина то чи жінка.
Асфальт покритий снігом у крові.
І труп... Відбита там печінка...
Пишаєшся, що швидко заробив,
Таку кількість грошей для щастя?
А в церкві ти коли востаннє був?
Коли востаннє був ти у причастя?
Вже рівно рік, а ти й не сповідавсь
Ти не просив пробачення у Бога!
Ти демонам низенько поклонивсь...
Лише у пекло йде твоя дорога.!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2015
На краю села стара хатина,
Що жила там ще і до війни.
Не одна зросла у ній дитина.
Не одна сім’я бачила сни...
Та у ній давно нема нікого.
Вже забули стіни сміх людей.
Та не забудуть побачене вікна.
Як народжувалось безлічі ідей…
Вже не біляна давно із зовні,
І не має вигляду придатного життю.
Ніхто чомусь не хоче завітати
І привітатись з нею з почестю.
Віддати шану стінам того дому,
Що прикрили від куль солдатів
Які прикрились стінами хатини,
Рятуючись від черги кулеметів…
А зараз стіни бачать лиш могили.
Могили невідомих нам солдатів.
Вони загинули за неньку Україну…
Вони не залишили нам портретів.
Життя поклали не на власну славу,
А на приклад молодим патріотам.
Кров’ю створили новую главу,
Яку присвячуємо нині катам!!
Тим самим що хотіли розтерзати,
Мою єдину неньку Україну,
Але не знали, що у нас на серці: -
«ТИ ВМРЕШ СКОРІШЕ, А НІЖ Я ЗАГИНУ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Дививсь тобі у очі й бачив власну душу,
Яка повинна для тебе рости й рости.
Хоча й писати оце все тобі не мушу.
Та ти найбільше з усіх маєш простоти...
Якої нам у тебе вчитись й вчитись,
Щоб підрости.. до тебе підрости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2015
Сучасність нині близить «а» до «я»,
І навпаки – останній на перед.
Якщо проблеми – допоможе зброя,
І не потрібно виривать штахет.
Адже «круті» дорівнюють нулю
А той, що «нуль» всім може показати.
Хоча до купи риму і тулю,
Та цю проблему я не в змозі розв’язати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Ким ми були, якби не ці «понти»?
Тоді б ми точно вже не існували,
А ми жили б, жили б,жили б, жили.
Й егоїстичних гордощів не мали.
Вони нас ділять на дві різні раси,
Хоча, по суті кров у нас одна.
Одна країна Україна мати.
Й одна проблема – в нас іде війна!
Комусь говориш, що ти кращий нього,
Ти мені це по генах власних доведи.
Трої мільйони нічого не значать,
А якщо й значать – двері в рай знайди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Хочеш разом з тобою пройдемо по парку.
Під шум машин, що мчаться нічним небом.
І місяць спостерігаючи за нами у шпарку
Побачене розповість усім зорям – монологом.
А можна стати твоїм чудом на хвилинку
Не можу я дивитися на сум в твоїх очах
Або просто побудемо разом годинку
У найкращій кав’ярні на каві і калачах.
А можна ми просто візьмемось за руки.
А через деякий час, щоб зігріти тебе, обійму.
Я готовий чути голос твій крізь різні звуки.
Або просто до дому я тебе на руках віднесу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Дощ плакав обмиваючи солдата,
Який сидів в окопі перед боєм.
І згадував свого малого брата,
В очах якого він вже став героєм.
Котилась крапля по щоці солдата
Так як котились спогади про маму,
Яка не може спати всі ці ночі,
А лиш світає і біжить до храму.
Вона благає: – Господи скажи!
Навіщо в мене сина забирати?
Попрошу в тебе - ангела пошли.
Не хочу сина свого першою ховати!
Благаю, Боже, збережи синів,
Нашої мами-неньки України.
І Україну нашу неньку захисти,
Щоб її діти не бачили руїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Гітара плакала в солдата на руках,
Про спогади з життя, всієї роти.
Вона ридала голосно в руках тих,
Тому, що ворога бороти і бороти.
Не знають коли скінчиться війна,
Не знають чи повернуться живими.
Та точно знають – перемога у руках.
Ступаючи в бій з силами новими.
Гітара плакала в солдата на руках,
Про рідний дім, і хлібне жовте поле,
Про рідний сад і неба височінь.
Всі радості згадав, і жодне горе.
Плакав солдат з гітарою в руках,
Він на війні, просив для батьків долі!
І для дружини щастя попросив.
І дітям побажав не знать неволі…
– Прощайте. Мене діточки простіть,
За те, що я не встиг вам показати,
Як правильно на цьому світі жить.
Як Україну свою неньку шанувати.
Пробачте мене діточки. Простіть.
Я, пам’ятайте, в серці завжди поруч.
Віднині ангел я, хранитель ваш.
Віднині, я завжди від вас праворуч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2015
Система суду в Україні втратила довіру
Усіх людей і громадян, що вірили в країну.
Не знаю як кожен із вас, та я судді не вірю.
Ні поліцейському ні лікарю ні звірюю
Є безліч лиць які не згодяться зі мною.
Вони тупі не мають свого сприйняття.
Саме тому підуть чужою стороною.
Не знаючи – без грошей є життя.
І без багатства люди на землі щасливі.
А судді про це все навіть не знають,
Тому і роблять людям вироки жахливі.
Продаючи власні душі свої, жадливі.
Відколи наш суддя.. – прибічник сатани?
Відколи Зала суду – вхід у пекло?!.
Всі мовчите, всі ніби правильні пани…
Євроремонт у домі – зникли таргани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Світ створений, щоб змінювати плани,
Усіх ось тих, що їх складають наперед.
У світі даного століття лиш обмани,
Що творять наші почуття як Архімед.
Хоча наука, нам в стосунки нідочого.
Ти намагаєшся знайти усе в книжках.
"Шекспір", "Ромео і Джульєта" молодого,
Різні казки, зізнання у коханні у листах...
Ти прочитала майже всю літературу,
Подібного до мене, ти героя не знайшла.
Ти вивчила фігури, повну їх структуру,
Та все ж до висновку зі мною, не прийшла.
Я ж говорив, що копій не створили,
І зараз в тебе я єдиний екземпляр.
А також книг не встигнуть написати,
Якщо, в кохання заховаюся футляр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2015
Я Вірю в України майбуття
Тому повинен вірити і в суд.
Я хочу справедливості життя.
Потрібно змити із суддівства бруд.
Якщо не зможемо зробити це –
То зробимо новий переворот.
В єдності сила – я це повторю,
Як повторяє собі кожен патріот.
В нас справедливість творить суд.
Хоча по правді, цього не помітно.
Вже зовсім скоро знову прийде час
Стояти на своїх правах гранітно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2015
Цей новий рік у мене буде без бажання.
Не варт загадувати – у мене є ти.
Єдина і по свому особлива –
Збірка кохання, щастя, простоти.
Тебе отримав я до Миколая.
Після дуету із дощем на самоті.
Тепер отримав те, що найцінніше
На радіо FM-кохання частоті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2015
Людей, що відрізняються не люблять.
І білу пляму з сірих мас затопчуть.
Хоч і вдають, що ніби вони друзі.
Таких – ніколи в гості не покличуть.
Не вірю зараз я в «гуманний» суд.
Справжні судді зійшли давно водою.
Відкрито полювання на «святих».
Відкрито нові зустрічі з бідою.
Суддя, що не підкориться грошам,
Зректись повинен власного життя.
Якщо не виконає сам, такий етюд,
То не знайде, собі спокійне прикриття…
Суддю, який знає закон – підставлять.
Та скажу прямо – просто приберуть!
- Чому не любиш гроші?.. – запитають.
І по тихенькому усю сім’ю уб’ють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Ти хочеш буть лимоном мого серця?
Кисло-солоною щомиті й водночас…
А може згодишся побуть ялинкою?
Така як є – без фарб і без прикрас…
Згодишся стати, ти моєю зіркою,
Щоб не гулялося самотньо у ночі..?
За це віддячить тобі, котик твій.
Він ізпече за це, для тебе калачі.
Ті калачі ти їстимеш із чаєм,
І споглядатимеш в своє вікно.
Але дарма туди ти заглядатимеш…
Я на порозі у твоїх дверей давно.
Постукаю. Ти тихо піднімешся,
Не поспішаючи відкриєш двері.
І споглядаючи прямісінько у очі,
Розчинишся у власній атмосфері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2014
У ніжнім хороводі падав сніг,
Раділи, гралися усі сніжинки.
Вони лягали тихо на асфальт,
Неначе у подушку дві сльозинки.
А ти сиділа мовчки за столом,
І до чогось хотіла в роздумах прийти.
Можливо ти хотіла відпочити
Від повсякденної німої суєти…
Ті карі оченята заблищали
В них промайнуло, ніби щось приємне
І ти сама до себе посміхнулась
роздумуючи про щось потаємне…
Не знаю, чи ти відповідь знайшла
Чи ще і досі ти її шукаєш…
Дві крапельки. З твоїх очей сльоза,
Тому котилась, що його чекаєш…
Був грудень, наближався новий рік.
Ти сумно споглядала у вікно.
Сльоза котилася в тебе тому,
Що ви не бачились уже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2014
Не завжди у мене хороший настрій.
Думки про тебе, його піднімають.
Не завжди мені тепло у суспільстві,
Та мрії, із тобою, завжди зігрівають…
Я радий тому, що не екстрасенс.
Я радий тому, що я завжди оптиміст.
І по професії нехай не інженер
До твого серця я збудую міст.
Мені байдуже скільки часу це займе
Мені байдуже скільки я потрачу сили
Я оптиміст. Завжди іду в перед.
Та не піду від тебе, як би не просили.
Не бачу я в тобі для себе вигоду,
З тобою добре просто бути поруч.
Щоб довести це, ангела віддав.
Тепер від тебе, він завжди праворуч.
Мене не має зараз поруч тебе,
Та все ти можеш ангелу сказати.
Або цікавеньке про мене запитати,
Він обіцяв ніколи не брехати.
Сильно болючою, для нас є правда,
Яку не зможемо ніколи приховати.
Ти її витримаєш, ти є дуже сильна.
Я можу зараз це тобі пообіцяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
Не справиться ніякий в світі суд
Закон ніякий їм допомогти не зможе.
Зробити так, щоб я пішов від тебе,
Щоб я покинув те сердечне ложе.
Тому, що ти така у світі лиш одна
Якщо утрачу, кращу не зустріну.
Але не думатиму про погане я,
Хоча піду вслід за тобою, до загину.
Якщо захочуть тебе в мене відсудить,
Найму найкращого у світі адвоката.
Якщо не впорається він із цим
То стане совість трішки біднувата.
Не пожалію я не часу ні життя.
Мені для тебе нічого не шкода.
Готовий я замовкнути на мить.
Мовчанка із тобою насолода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
Однокласниця – більше ніж слово.
Це – частина шкільного життя.
Ти живеш, а не просто існуєш!
Потрапляєш в якесь забуття.
Однокласниця завжди підкаже
Все, що по дорозі на клас загубив.
Вона та, хто списати дозволить
Якщо ти сам цього не зробив.
Вона завжди з тобою поруч.
Дасть по шиї якщо розізлиш,
Або просто тебе привітає
Якщо нове для когось твориш.
Вона любить пораду послухать
Хоча робить завжди по своєму.
Щиро так від душі посміється,
Радіючи новому жарту моєму.
Як всі - сердиться, та не на довго
Її друзі – дорожче принципів.
Вона може кого хоч захистити
В її серці безліч добрих вигинів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546929
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2014
Дививсь на місто я з свого вікна…
У спину меч встромив вечірній холод…
Та через думку, що іде війна
Не ліз у мене сміху п’янкий солод.
Трусилось тіло, по ночах не спав,
Забув про те, що вічність турбувало.
Душа кричала, біль в мені стогнав,
І моє серце дико закричало
«Скажи мені.. скажи мій «старший брате»,
Чому ти на мене прийшов з мечем?
Чому пускаєш ти на мене гради?
Й «рятуєш» серце миротворчим рогачем?
Чи може я тобі поганого зробив?
Скажи мені, коли на мене ти в образі?..
А ти, напевне, захотів собі рабів,
Та й мрієш ти у власному екстазі.
Але скажу тобі я – не радій.
Якщо заснув, прийде пора вставати.
Бо ти не до кінця ще зрозумів,
За смерть синів тобі відповідати.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Прокинулася із самого ранку.
Протерла очі, ніжно позіхнула.
Пішла у ванну, почистила зубки.
Новеньке платтячко на себе одягнула.
І дуже радісно на вулицю пішла,
Із теплим сонцем тихо привіталась.
Раділа ти, як мамі дітвора,
Всім перехожим ніжно посміхалась.
Від чого настрій цей не знала ти.
Та і не думала, щоби не налякати…
Десь далеко на світі хлопчина,
Який лише тебе хоче кохати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Ти, так як завжди їхала до дому,
І намагалася про все забути.
Думки у часі захотіла утопити.
Щоби хоч так із ним побути…
Ти їхала у час нічний до дому.
Лише у дома, думала, чекають.
Та ти у цьому можеш помилитись,
Є незнайомці, що тебе кохають…
Ти думати про щось нове боїшся.
Але старе страшніше забувати.
Десь, той один, якому ти потрібна,
Який про почуття готовий закричати…
Але ти уже їдеш до дому…
Та у будь-яку мить може він наздогнати,
Зупинити автобус самотній,
І дуже міцно тебе обійняти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Те відчуття коли ти сам один .
Нарешті вже покинуло мене
Тепер начхати на думки тварин
Що розтерзать хочуть мене.
Я вільний став. Я втік від суєти.
Я розчиняюсь у думках про тебе
Я для тебе знайду усю красу
І коли треба подарую всього себе.
Ти та моя яку давно шукав
Ти є тією про яку я мріяв.
Все що захочеш я тобі віддам.
У дні чекань до зір я відстань міряв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Так хочеться поїхати у гори,
Щоб загубитися там на завжди.
Бо я не витерплю, творити ще узори,
Й терпіть шизофренічні напади.
У горах я знайду собі розраду.
У горах вилікую забуття,
Яке ніяк я не забуду через зраду,
Яка спотворила моє серцебиття…
Я не для того відкривавсь,
Щоб ти мене зламала
Я не для того залицявсь,
Щоб ти не покохала.
Тепер подорожую у пітьмі
В якій немає і мене самого.
Шукаю щось у давньому письмі,
Жадає душенька чогось нового.
Того, чого ніяк не віднайти,
Якщо і допоможете шукати.
Те, що ніяк не втратить гіркоти,
Через яку, лиш хочеться кричати.
Та я не можу в гори утекти.
Не можу я поїхати від тебе.
Не хочу я сердечко посікти,
Яке не сильно в мене грубе.
Від погляду твого воно стає добрій,
А від усмішки в кілька разів м’якше.
Якщо попрошу – ти мене зігрій.
І покохай, немов кохаєш в перше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Сиділа ти у себе при вікні,
І погляд той, чомусь ховала в дощ.
А я лежав у цинковій труні.
І знав що більш не спробую твій борщ.
Не знала ти, що я вже не живий.
Не знала, бо тобі я не сказав.
Я не признався як приходив в сні.
В сні, де хустиночку тобі подарував.
Хустинку ту, що ти дала мені,
Щоб на війні вона мене оберігала.
Щоб захистила навіть у вогні,
Коли поруч зі мною бомба рвала…
Зараз лижу тут й згадую свій двір.
Ту рідну хату у якій ти колисала
Мене малого коли вечір сутенів.
І колискову ту, що ти мені співала.
Я не забуду вас повіки, мамо…
Я не забуду будучи в раю.
Я вас кохатиму точнісінько так само,
Як ви мене кохали... Це я знаю…
Пробачте, мамо, що пішов так рано.
Пробачте, що раніше не сказав,
Те, що без вас на чужині погано.
Хоча про це я дуже добре знав…
Багато вам я не устиг сказати…
І лиш тепер я серцем зрозумів.
Що нам не можна зараз спати,
Щоб ворог нас здолати не зумів…
Не думайте, що я на зовсім зник.
Я втратив на війні лиш своє тіло.
Тепер на небі Божий я служник.
Не хочу я, щоб серце вам боліло...
З сьогоднішнього дня, я з вами поруч.
Я відвертатиму завжди від вас біду.
З цього моменту, я завжди праворуч.
Я ангел ваш. Вам спокій віднайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Щодня я маю двадцять один шанс.
Двадцять один щоб щось в житті змінити.
Серце й душа вступили у альянс.
В альянс який для мене хоче щось зробити.
Вже двадцять перший день блукань в собі.
Блукань що мене хочуть зупинити.
А я ж, чомусь боюсь признатися тобі
Що мрію я, тебе щасливою зробити.
На день я бачу тебе кілька раз
Точніше кажучи аж двадцять одну зустріч.
Далеко-близько, разом-окремо водночас,
За сотні миль або ж просто віч-на-віч.
Щодня боюсь я двадцять один раз
Двадцять один поговорить з тобою.
Вже вивчив двадцять один набір фраз.
Від них в декого серце обливається смолою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
В сучасності лише на лицях маски.
Не є емоції в людей глибокі
Настільки бридко бачити лиш сльози,
Що варто ставити на серце водостоки.
Говорите про почуття чиїсь лише тоді,
Коли не має власних.
Принижуєте честі молодих.
Ламаєте серця прекрасних.
-А ви скажіть мені.! Признайтесь чесно!
Ви колись кохали?!.
Кохали так, що аж кричав весь світ
коли у очі мовчки споглядали?..
Робили весну ви серед зими?
Плакали, будучи без парасолі під дощем
Робили щось коли вам не платили?
Сміялись коли був у серці щем?
Літали ви на місяць в небесах,
Пірнали в морські води сині?
Співали ви без підготовки, від душі…
Життю раділи, будучи на волосині?..
Це я не просто так сказав.
Я розповів щоб ви, хоч трішки зрозуміли!
Кохання має вічну силу молодих.
Будує зламане те, що колись творили
Я, з сотні душ почую одне - «так»?..
Чи це лиш шепіт сказаний в грозу…
–Невже, я той один, який кохав!
Скажіть хоч щось, я ж горло так собі перегризу!!!
Ну не мовчіть! Не опускайте очі!
Я вас благаю, люди, говоріть!..
Я від мовчання збожеволію в найближчі сроки…
Або хоч якусь музику ввімкніть!
Лише у ній шукаю я відраду.
Лиш музика вертає до життя.
Від музики я забуваю зраду.
І потрапляю в невідоме забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Я чоловік біда!
Так!
Ви правильно мене всі зрозуміли.
Якщо не зрозуміли не біда.
Та це не так.
Ви у житті нічого не створили!
Не знаєте про почуття мої
Вони…
Так, вони у мені глибокі.
Не варто очі строїти свої.
Гнилі вони.
Помруть в найближчі сроки.
Ви завжди усіх судите.
За що?
Невже ніяк без цього вам не обійтися?
Ви вічно комусь в очі плюнете!
Тому що!
Вічно говорите, щоб від біди спастися.
Від вас всіх нудить. Точніш від самих себе
Чому?
Та бо ви всі завжди гидкі!
Кожне із вас зовсім сліпе
Тому!
Та ви мені найбільш бридкі!
Та все ж…я чоловік біда.
Чому?
Мені властиво завжди помилятись.
Якщо я помилюсь то не біда
Я не в пітьму.
Я створю власні провода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Жодної відповіді з тисячі питань,
Я не отримав коли був поруч з тобою.
Весь час запитував у тебе без вагань,
Хоча сердечко обливалося смолою.
Води багато з того часу потекло.
А я ще й досі добре все те пам’ятаю.
Те як зцілила моє зранене крило.
Як дарувала мені шлях до раю.
Та ти все це забула, я так зрозумів.
Або навчилась дуже добре ти вдавати.
А я ж навіть на мить серденько не відкрив.
Хоч і хотів тобі про почуття сказати.
В той час мені було не до признань.
Я в той момент дививсь у твої очі
Тобі ж було, також не до питань.
Ти згадувала ті весняні ночі.
Ми так й стояли мовчки якусь мить.
Літав я, десь, аж попід небесами
«люблю і досі я тебе» в душі щемить
А в серці пишеться щодня рядами.
Я, почуття до тебе ще не загубив.
Ти ж ставишся до мене як до ката..
Тобою божеволію. Це щойно зрозумів.
І зараз новий дім в мене це – псих палата.
Я не признався, що тобою захворів.
Лиш знаю, що кохання це – хронічна зрада
Боюсь зізнатись, що тобою не перегорів.
І що десь пишеться для нас балада…
Та я, чомусь, не можу правду розказати.
Щось у мені забрало кілька тисяч слів.
Любов чи страх? Що змушує мовчати?..
Та зрозумів я зовсім скоро – чому онімів…
Чогось злякався… сильно так злякавсь.
Боявсь що скоро підеш. Гримнуть двері.
Це правда… я в ту мить дійсно боявсь.
Тому й пишу ось це – зізнання на папері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Колись і ми ось так стоятимемо разом.
Триматиму за руки, а ти в білім платі.
На палець надягну кільце з алмазом.
І будем ми в той день уже «жонаті»…
Та це лиш мрії, що ніяк не сходять.
Чомусь, вони ніяк мене не оминуть.
Щось зіпсують, а у замін не нагородять.
Лише «пробач» тихесенько шепнуть
Цей день я уявляю як ніхто не уявляв.
Я мріяв на вікні й роздував майбутнє.
Тебе я покохаю як ніхто ще не кохав.
Це почуття повік нам буде незабутнє.
Хоча, можливо, нам вже пишеться сюжет.
У ньому ми разом в головній ролі.
В нас чиста п’єса, драма. Не балет.
Ми п’яні від життя. Не в алкоголі…
Але тебе немає ще поблизу мене.
І зараз в мене соло із дощем на самоті.
Не запитаєш зараз: «Як ти, джентльмене?»
Всі стали не потрібні людям у житті.
А може став я просто кимось хворим.
І зараз я звичайний «хворий джентльмен».
Але що день, то дощ стає більш гоноровим.
Думки ламає – як втрачає листя клен…
Я божеволію!.. Про що я щойно думав!?.
Це що за роздуми?.. До чого я дійшов?
Нову п’єсу пишу, а стару не продумав.
Де ж тут мораль? Де я сюжет знайшов?..
А в тім… Чудово мати два нові початки,
Й з часом придумати їм два нові кінці.
Любов суцільна, злидні і нестатки
Малюнки фарбами, ескізні олівці…
Я спробую туди усе нове вписати.
Не дарма ж я майбутній режисер.
Я завжди намагаюсь нове відшукати.
Що б не показувати всім старих химер…
Завжди театр народжує щось нове.
Лиш через те, що він старе не розумів.
І новачок кричить - простіть панове,
За те, що цей спектакль так тихо відшумів…
Я не збираюсь на замовлення писати…
Це лише маска… Люди пишуть від душі…
Якщо не знаєш щось потрібно відшукати
А не зривать на пальмових бананах комиші…
Я розповів вам, що хотів сказати.
Питань попрошу, нових не творіть.
І не приходьте у мої пусті палати.
На мить згадайте, і нічого не просіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
В нас часу забагато тому й не вистачає.
Ніколи не програє той, хто завжди не грає.
Творити може той, хто творчості не знає.
Не завжди любить той, хто про кохання знає.
Хороше робить той, хто про погане знає.
Завжди знаходить той, хто вічно щось шукає.
Відкриють лиш тому, хто стукає завжди.
Від нас не піде той, кому крикнем: – не йди.
Вічно чекає той, в кого просять: – зажди.
Якщо потрібні ми, то нам скажуть прийди.
Не завжди дійде той, хто знає ціль мети.
Від тебе хтось пішов, ти також відпусти.
Як замерзає хтось, його ти обійми.
Якщо дарують щось, дарунок той прийми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Ніхто не в змозі оминути час.
Як не крути, а він весь час горою.
Ми разом і окремо водночас,
Можливо часом, часом і порою.
Ти час, який я не наздожену.
А часом і не хочу доганяти.
Я ці думки ніяк не прожену,
Тому, що з часом я не можу грати.
Часом молись, можливо допоможе.
В іншому випадку іди з часом мети.
Рану на серці нову час вам перев’яже.
Й старі рубці він допоможе віднайти…
Той час, весь час у переді мене.
Я хочу із запізненням пограти.
А як не як все ж він не промайне.
Хоч і до віку будеш ти його благати.
А я благаю час, на хвильку зупинись.
Дозволь, я тебе прошу, політати.
Мені із нею добре. На мене дивись.
Навіщо садиш ти мене в часові грати.
На волю випусти, до сонця, до мети.
Вона десь там, мене весь час чекає.
Не замикай мене. Себе дай віднайти…
Чомусь і пам’ять в світі з часом помирає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Одна лиш фраза й народився вірш.
Вірш як дитина, а я його татко.
Хоч не поет я, все ж пишу не гірш.
Також не мама я, а маю немовлятко.
Вірш треба пестити немов дитину.
Зрадлива рима часом може утекти.
Найважче знайти віршові дружину,
Найважче від біди остерегти.
У всіх дітей перехідний є вік.
І вірші також, дуже сильно емоційні.
А я людина! Я звичайний чоловік!
Та вже старий. Думки маю покійні…
Татко не я, ліричний той герой,
Який про вірші хоче більше розказати.
Як татко злиться, краще заспокой,
Щоб вірш спокійно міг собі літати.
Не може бути в клітці рима й вірш,
Так як не може бути музика без ноти.
Не має здатності вірш помирать скоріш.
І не стоїть відносно ноти він навпроти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Добридень ніч, добраніч день.
Побудьте ще зі мною якусь мить.
Або, давайте поспіваємо пісень
Щоби не бачити як осінь бурмотить.
Вона не в настрої уже два дні
Бліднить зелені кольори у золоті.
Вони від фарб отих такі чудні,
Що в них загубишся як в лабіринті.
Та все ж спасибі,осінь, що ти є.
Велике дякую від мене й мого друга.
Знайшли ми щастя. Щастя нічиє.
На щасті в нас суцільна біла смуга.
Можливо, ангел крилами її намалював...
Чи може то її накреслила Фортуна?..
Здається сам її я нещодавно вполював,
Коли ловив на небі зорі із гарпуна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Я не дивний став.
Забув, що таке біль.
На нього зараз зовсім не зважаю.
Я не п’єсу грав.
Ви чули мою ціль.
Та я її чомусь потроху забуваю.
То не стогін був.
То крик мої душі.
Який на волю виривається щоночі.
Я не тримаю
Те що маю у собі.
Щось не сподобалось я говорю все в очі.
До себе я на «ви».
До вас на «ти».
Ні! Не тому, що сам себе я поважаю.
Ти мою душу,
Я попрошу не трави.
Вона давно хворіє, а на що, не знаю.
А ліки є?
А є якийсь рецепт?
Банально так питати у мене.
Хочеш пораду дати?
Знай біль не мине.
Не мучся навіть голос надривати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Вона вже рік сама собі чужа.
Заплуталась в чужих переконаннях.
Забула думати. Не бачить де межа.
Здається так, що ніби на змаганнях.
Питання не у тому - де кінець,
Коли цей марафон скажіть почався?
Що це за біг, «від серця на в простець»?
А власна думка де? Хоч хтось пручався?!.
Не раз вже зраджена. Була розбита вбита.
Та після всього того досі ще жива.
І не одна була на ній порвана свита.
Бо на біду країна не нова.
Ніколи не була добром укрита.
Погано ставились. Казали всі: - свиня,
Хоч не була ніколи ще біля корита.
Купалась в росах у степу щодня…
Та час все йшов. Він не стоїть на місці.
Допоки це кажу вам, він все йде.
Так от, прийшов час і сестрі розлуці…
Боюсь, що схід і захід пропаде.
Душа кусочками, тіло на дві частини.
На схід і захід розділились береги…
Ще мить й її не стане – України.
Не стримають розбрату ланцюги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Ще мить й мене не стане.
В тобі я захлинусь.
І смерть, тоді настане.
Так думаю, чомусь.
Здалося світ змінився,
Коли тебе зустрів.
Але я помилився…
Я просто захворів.
І мій діагноз – «Настя».
Хвороба є така.
Моє майбутнє щастя.
Радість для простака
Пробач, що закохавсь.
Тоді я ще не знав,
Що в серці заховавсь.
І всі думки з’єднав…
Що мить, то новий спосіб.
Вже бачив тисяч з п’ять,
Як з безлічі осіб…
Та всі як я… стоять.
Або ідуть в перед
Не бачачи мети.
І сотні тих черед…
Та у мене є ти.
Я не дивлюсь на них,
Бо всі вони німі.
Але в очах твоїх,
Скажу: «бувай» пітьмі.
В твоїх очах є все,
Надь те що не шукав.
А усмішка спасе
Де б я не заблукав.
(плач душі мого друга)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Я тебе чекаю кілька тижнів.
Ти, чомусь, не хочеш все іти.
Весь світ у моїх очах пломенів.
Але від чого я не зміг знайти.
А я тебе щодня весь час чекаю.
Якщо надумаєш, попрошу я, прийди.
У тебе завжди справи. Це я знаю.
На мить одну, на хвильку час знайди.
Завжди, чомусь, дивлюся я на небо.
Можливо хочу там тебе знайти.
Не говори, що це наївно й грубо,
Та я боюся дуже сильно самоти.
Чому не йдеш?.. Чекати вже набридло!
Вже другий день, із самотою я на «ти»!
Ти випробовуєш мене? Ще не набридло!?.
У божевільні, хочеш ти мене знайти?..
Чекаю я. Прийди хоч на хвилинку.
Разом поплачемо і стане веселіш.
Ми не одну разом проводили годинку.
Від плачу разом, ти ставав добріш.
Люблю на тебе я дивитись з-за вікна
І під тобою дуже голосно сміятись.
І в той момент, коли душа сумна
І серце плаче, долі посміхатись.
«Прийди до мене дощику на мить»
Кричу щодня, а ти мене не чуєш.
Та чув сьогодні, в небесах гримить,
Це, так як завжди, ти чомусь бунтуєш.
Нарешті… Дощику чому ти забаривсь?
Чекав на тебе, завжди тебе кликав..
«Та ти, признаюсь чесно, запізнивсь»
Сказав я в голос це – і дощ заплакав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Я лише тебе одну кохаю…
Давно я ці слова не говорив.
Та і кому сказати я не маю.
Давно не маю у душі порив.
Мені порив потрібен, щоб злетіти
І стати ближчим сонцю, хоч би мить.
«Та я не хочу як Ікар згоріти»,
У відповідь мені, розум кричить.
У кого як, в мене вони не дружать,
У мене серце й розум вороги.
Ближче до сонця вони очі мружать
І простору бояться навкруги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Я свого ангела на схід відправив,
Щоб Україну нашу він оберігав.
Тим самим я себе позбавив
Життя стежини чистої якою шкутильгав.
Там йде війна, а я ось тут сиджу.
Людей смерть косить - я тут веселюся.
У них сирий окоп. Я ж у ліжку лежу.
Все, що можу зробити – це Богу за них помолюся.
Є багато таких, що не можуть нічого зробити,
Через те, що ще неповнолітні юнаки.
І дуже, за одну мить, хочуть вирости,
Щоб в бій піти як мужні козаки.
В них кров пульсує Українська, батьківська!
Вона й батькам передалась від діда.
Якби не та російська гнида і Москва,
То не була би у країні «Енеїда»!
Тут на заході я у безпеці.
На сході багато ж пішло із життя.
Під небом відкритим, де не має фортеці,
Немає броні і нема укриття,
Ідуть там бої щодня і що ночі.
І робить боягуза із сміливця відчуття,
Що, ніби, не побачить більше рідні очі
І вже не повернеться бо не має вороття.
Іран, Корея, ще Судан й Афганістан;
Чотири ці я знав гарячі точки.
І жоден не подумав Український ветеран,
Що в мирний час підуть у бій синочки.
Я хочу в очі подивитись тій тварині,
Через яку зараз в країні лихо.
І сильно сказати спасибі людині,
Від якої в бою залишилося ехо…
А зараз тихо там. Приходить ніч.
Ніхто не спить. Не хочуть помирати.
Перед очима рідна хата й тепла піч.
А смерть готова вже життя їх відбирати.
Всі в роздуми, поникли з головою.
Майже у кожного з них діти і сім’я.
Ще гранату хтось хоче накрити собою,
Щоб, хоч хтось вижив. Така у всіх є мрія.
Вони не знають: чи самі прийдуть до дому,
Чи привезуть?.. У «цинкових тюльпанах».
Чи їм дадуть в моголу хоч солому?
Чи поховають у високих їх курганах?
І майже кожен знав, що зовсім скоро бій,
Й не має часу плести власне павутиння
З пустих думок і безнадійних мрій,
Побачити у небі мирному проміння.
І от вже бій почавсь. Скрізь вибухи й ракети
Солдати борються за незалежність і життя.
Смерть робить з людських душ собі букети,
Щоб понести їх із собою в забуття.
Смерть ходить в кожного солдата за плечима.
Її ти не злякаєш і не проженеш.
І не відкупишся від неї ти грошима.
Вона радіє і тій радості немає меж.
Давно уже вона так не раділа.
Разом із тим не веселилась теж.
Раптово все завмерло… Наче крила…
І світло, так неначе тисячі пожеж.
Те світло осіяло поле бою,
І час, здалось, завмер на якусь мить…
А бій все йшов. В усіх над головою,
Як і раніше куля свище і блищить.
Хтось запитав – Що то було за світло?
- Здалось напевне. – відповів солдат.
Інші говорять, що літак підбило.
- То нова зброя. – треті так твердять.
І лиш один з них у зад себе подивився
І на якусь мить зовсім онімів…
Позаду нього ангел приземлився.
Звідки взялось те світло зрозумів.
Від подиву забув солдат про бій.
З рук випав автомат, патрон розсипа.
І ангела згадав з дитячих мрій.
Спочатку голову, а потім весь піднявсь з окопу.
І майже його тіло кулю прихистило…
У мить життя все промайнуло перед ним.
І чимось білим усього накрило.
Казковим і по-літньому теплим…
Він бачив кулю, що летіла у лице.
І через мить збагнув, чому не ранений.
Ангел навколо нього зробив з крил кільце.
У ангельську броню він був закований.
Той ангел став попереду солдата.
Він ніжно усміхнувсь й сказав лишень:
- Я до тебе прийшов від твого брата,
Щоб відвернути сотні різних передбачень.
Передбачали, ніби скоро ти помреш,
Ще те, що смерть у тебе за плечима.
Інші говорять, що духовно роздереш
Віру людей котрі ідуть з Єрусалима.
Я маю врятувать твоє життя.
У даний час таке моє завдання.
Я не єдиний хто рятує майбуття.
Нас безліч. Ворогів жде покарання.
І після слів цих в далині смеркання,
Яке переросло в яскраве сяйво.
В солдата зникло ніби хвилювання
І стало на душі щасливо.
У кожного солдата ангел свій,
Який власне життя хоче віддати.
І навіть якщо буде смертний бій –
Життя віддасть. Повинен врятувати.
У кожного ангела Божа броня.
Людська зброя не в змозі її зруйнувати.
Ніхто не отримає те надбання
І не зможе ту силу на людей спрямувати…
Зробив ангел те, що ніхто не чекав:
Дістав він меча і відрізав кінці своїх крил.
Ті крила солдату накритись віддав.
А сам почав неначе лютий крокодил.
Всі ангели зробили цей прийом.
В очах у них палало «всіх уб’ю»
Кара на ворога впала пеклом,
А тіла впали вкриті кров’ю…
Ворог нічого зробити не встиг.
Він і досі не тямить, що сталось.
Не розуміють хто зробить таке міг –
Мертві всі живих не зосталось.
- Як можливо їх всіх посікти,
Що не можна зложити до купи?!.
Як то можна було наректи,
Лиш на те, що зостануться трупи?!.
Втрати великі приніс їм цей бій.
Задумались, що можуть і програти.
І навіть ті в кого не має серця й мрій –
Здатись готові, щоб життям не ризикувати.
Ангели добре знали, що порушили закон,
Який забороняв людям земним допомагати.
Допомогти небесний мав Барон.
Зробити так, що людям треба все позабувати.
Не один раз Барон вже це робив.
Він силу мав стирати людям пам’ять.
Він це ще раз із задоволенням зробив
І без умови, що йому заплатять.
Барон, ще та була «темна конячка».
Бувши на небі власні мав грішки.
Не одна від його постраждала козачка
І не в одній сім’ї порозбивав горшки.
Він не зовсім так, щоб зовсім стирав пам’ять,
А тримав її на різних полках в домі.
Він добре знав, що якщо зловлять стратять,
Ті на кого говорять «Невловимі».
А для небесних «Невловимі» гірше смерті.
Навіть безсмертного вони можуть убити.
І душі їх по тричі перетерті
Так посічуть що й годі уявити.
Навпроти них страшний суд не страшний.
Хтось говорив, що то онуки смерті,
Усі святі, у кого дух гнилий,
Боялися, що будуть вже роздерті.
Саме тому Барон жив у страху,
Що скоро прийдуть й за його душею.
Не лиш у цьому жив він гріху,
А скований був ще одною таємницею.
Хоч не одна була в Барона таємниця,
Ви все одно не здогадаєтесь яка…
Барону смерть була рідна сестриця.
Виховувалися в дитинстві у дяка.
Одного разу на їх селище напали
Злі сили. Інші ж кажуть «сатана».
І двоє тих дітей кудись пропали.
А після нападу розпочалась війна.
Дуже, була війна не звичайною.
Вона від створення землі до цих пір йшла.
Ніхто і не здогадувавсь, що війна є тривалою.
Вірніше смерть з Бароном так робила.
Якщо хотіла смерть вбивати то вбивала.
Всі спогади про неї забирав барон.
Те, що розкриють їх колись, не знала,
А ще не знала що на ній прокльон…
А на землі, в той час, і досі йшла війна.
Це перша перемога, після тисячі поразок.
Знали всі, що по переду битва ще не одна.
І кожен знав перед країною обов’язок.
Після зими пішла весна прекрасна.
Хоч і повільно, та все йшло на краще.
Із кожним днем ставала смерть не щасна.
І ворогу на світі стало жити важче.
Щоразу, в битві, мали значні втрати.
Щоразу тактика підводила чомусь.
Противника вирішили хитрістю брати,
А на наступний день командир їх захлинувсь.
Ще через день на місце командира
Став, як ото говорять – чорний маг.
Ви й не здогадуєтесь, що то за тварина.
До перемоги будував він власний шлях.
Прикликав він до себе темні сили,
А смерть заставив подавати чай.
Чорти всі на руках його носили,
І «темного володаря» -- кричали зустрічай.
Барону стало в тричі гірше жити.
Щодня за власну шкуру він боявсь.
Не знав він бідний що йому робити
І «темному володарю» про все зізнавсь.
Він розповів, що любить пам’яті стирати
І те що дуже любить він своє життя.
Сказав, що рано ще йому вмирати
І що шукає десь для себе укриття.
Ще розповів, що спогади збирає.
Із ними має сховку не одну.
Те, що людині ангел помагає
І через це – він програє війну.
З радів «володар» -- Вже могила рита.
І перемогу час дістати з рукава.
Вже план є і смерть ангелам пошита.
На них у нього є різка підстава…
В небесних, кажуть, всі закони чесні.
А я б сказав, що підлі і бридкі.
Жорстокими були судді небесні.
В них не серця а кам’яні грудки.
Ангел хранитель мусив наглядати.
Допомагати, права він не мав.
Коли ґвалтують - лиш спостерігати.
Навіть тоді, коли зброю тримав.
Закони нові користі не мали.
Незрозуміло хто й для кого їх увів.
Вони ангелів скутими тримали.
Допомагать що-небудь він не смів.
Та ангелам набридло це терпіти.
Вони таємно, щоб ніхто не знав,
Допомогли людям історію творити.
А про своє майбутнє, ангел знав.
Неначе гра у ангела життя.
Життя – це ставка на якій він грав.
Та що робити як не має укриття!?.
Про це ніхто не думав коли зброю брав.
Вони не боялись «невловимих».
Із янголів від них ніхто не постраждав.
І ніколи вони не вбивали сміливих.
Хоч кожен з них свій страх в руці тримав…
Одного дня Барон безсмертним став.
Від радості блищав небесним цвітом.
Нічого не боявсь. Із смертю гравсь.
І щастя, йшло до нього мов магнітом.
Барон всі спогади, що мав віддав.
За них безсмертя получив частинку.
Він не в ту гру не з тим гравцем заграв,
То й швидко загримів у домовинку.
На другий день він був без голови
З прибитим язиком до стелі.
А вбивці його, сильні мали норови,
Тому тіло було посічене в постелі.
Вбивцю його ніхто шукать не взявсь.
На небі він, як кажуть не легально.
А дехто щойно про його дізнавсь.
І про його чутки йшли не охайно…
Та дуже швидко про його забули.
Він відійшов для всіх на дальній план.
До всіх лихо прийшло неначе гранули,
Ще й лихо одягнуло новий сарафан.
У ангелів розпочались проблеми.
Хтось спогад здав і розпочався суд.
Про страту цю не будуть складені поеми,
А чисті їхні імена покриє бруд.
Ангели знали, що така їх доля.
Давно написане нікому не змінить
Пришили ангелам статтю – свавілля.
Свавілля в чому? Хтось будь ласка поясніть.
Невже людині допомога це – свавілля?..
Закони чесні… це читач вже зрозумів?..
Там не закон – одноголосне божевілля!
Яке породить не один ще ряд штормів.
Тиждень на зад знайшли коробку у судді.
Точніше кажучи, хтось на поріг поставив.
І зашарівся той суддя в суді
Бо думав, що дарунок хтось відправив.
Та в тій коробці кілька спогадів лишень.
Їх більше ніж достатньо когось засудити.
І полювання почалося на живу мішень.
Дадуть грошей, якщо поможеш ангела зловити.
За день закутий ангел кожен був.
Небесні люд здав всіх і все, що знав
І через гроші те, що він на небесах, забув.
Багато ще таких, хто лиш спостерігав.
Що не хотіли честь на зраду поміняти.
Також були ще люди рідкісних сортів
Що намагалися комусь допомагати
Навіть якщо нема там їх братів...
А зараз ми перенесемося на площу.
Там суд іде. Не винних судить суд.
Ніхто з них більше не піде на прощу.
Всі повмирають від руки паскуд.
- Чудово знаючи закон, небесний, честі.
Ми стратити повинні цих приблуд.
І щоб спокійним було небо старості
Голови ангелів наповнять цей сосуд…
- Вирок суді як грім з ясного неба
Який сполохав все живе, що є.
Не правда! Їх вбивать не треба! –
Гукнули з натовпу – Це право не твоє!
Не ти їм дав життя! І не тобі забрати.
На небі ти береш на себе гріх.
Як не відступишся, потрапиш ти за грати.
Вже не відкупишся, переступивши той поріг.
- Суддя ніякої уваги не звернув на ці слова.
Вони йому те ж саме, що для моря крапля.
Це саме, що для собаки друга голова
Або велика темнота з провалля.
- Забрати крила – вигукнув суддя.
І всі почули крики вище неба…
Повиривавши крила – це початок правосуддя..
Ще є в стинанні голови потреба.
Безліч катів з сокирами в руках
Поставили всіх ангелів в рядки.
І ось стоять – мішки на головах.
Й поклали голови усі на колидки.
Суддя сказав щось на латині
І безліч сокир піднялось в небесну вись…
І щось привиділось малій дитині
І закричала вона – Ластівка! Дивись.
І сіли ластівки на плечі у катів.
Змахнули крилами і голови їх впали
Суддя навколішки їх впав -- я не хотів!
Ми по закону страту цю побудували.
І одна ластівка перетворилась на людину.
І на латині закричала до судді.
- Я б тебе вбила як свиню паршиву.
Та іншу справу дали ластівці вожді.
- Закон змінити «Невловимі» просять.
В вас термін у руках всього чотири дні.
Інакше ваші голови в покіс покосять,
А душу вашу посічуть на пні…
А що було в них далі, я не знаю.
Вірніше, ангел більш не розповів.
Щодня я з ангелом отим гуляю.
Знай, не літає він. Нема у нього крил.
Ті ангели на небі, що в нас ветерани.
Оберігають нас хоча не мають крил.
Вони ще мають у душі мембрани,
З яких готові поробити сотні стріл.
_________16-28.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508073
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2014
Та, що те – так,
Якщо воно не так?
Коли воно не так
Як того треба?
Те, що було
Не так воно було.
Воно забуло
Те, що було треба.
І ось те – хтось
Було схоже на щось.
А схожим на когось
Бути потрібно.
Не копіюй краси
І не краси носи.
Майбутнє розкраси
Учинком добрим.
Тепло май у душі.
Ближнього не души.
В кого чиста душа
Той є щасливим.
І та забута слава
Та ще, зелена слива.
Це просто лиш слова.
Слова іменники.
В мов різних є частини.
Військові є частини.
І серце на частини
Побите вже давно.
Цвіте зелений гай.
Рідню свою не гай.
Усім допомагай.
І буде добре все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Моя маленька дівчинко
Привіт твоїм батькам.
За мене не хвилюєшся?
Та не хвилюйсь! Я сам.
Коли пішла усе не так.
Здалось змінився світ.
В тебе не серце, а будяк!
Привіт тобі! Привіт!
Я привітавсь, а ти німа
Ну нащо так робить?
Як віриш, що мене нема,
То зникну в одну мить.
Була любов як мить у нас.
Єдина щастя мить.
На «ви» звертатимусь до вас,
Бо у душі гримить.
У нас було те, що було.
І це вже не змінити.
Тоді у серці так гуло,
Що вам не зрозуміти.
Вам все одно: привіт, бувай,
Хоч йди під три чорти!!!
Як хоч другого покохай…
Мені вже не прийти.
Не повернуся я до вас.
Вже без адреси ви.
Ніколи вже не буде нас.
Простіть мене… прости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Ти моя фея.
Фея з вічних снів.
Мій ідеал.
Лише у сні ми разом.
Скрізь пустоту,
Й просту буденність днів.
В щось не свідоме.
Будеш ти моїм дороговказом.
Якщо сумний —
Піднімеш мені настрій.
Якщо заплачу –
Ти зітреш сльозу.
Надію втрачу —
Принесеш ти мрій.
Потраплю в шторм –
Розвієш ти грозу.
Якщо покличу,
Ти завжди прийдеш.
Щось попрошу –
Ти неодмінно допоможеш.
У вічній суєті
Завжди мене знайдеш.
У боротьбі –
Перемогти ти допоможеш.
Зігрієш.
Якщо холод навкруги.
Покажеш
Шлях, коли нема мети.
Як друг прийдеш
Коли навколо вороги.
У забутті
Щось допоможеш ти знайти.
Для вічності
Ти призупиниш час.
Для швидкоплинності
Трішки його добавиш.
Ти новий світ
Відкриєш для нас двох,
Якщо зашвидкий
Трішки швидкість збавиш.
Ти моя фея.
Фея з вічних снів.
Мій ідеал.
Лише у сні ми разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Не подумавши
Не те думаєш.
Не побачивши
Не те бачиш.
Все за мріями
Не за мріями.
Не за голосом
Ось той голос.
Не за хмарами
Усе з хмарами.
Не з дощем
Усе за дощами.
Не за покликом
Усе з покликом.
Не у сні
Все із снами.
Не в культурі
Усе безкультур’я.
Не в законі
Все поза законом.
Не у вікнах все
Те, що за вікнами
Не з голосом той,
Хто голосний.
Не у голоді
Хто голодний.
Не у розумі те,
Що з розумом.
Не в забавах
Усе забавне.
Не зігране те,
Що грою є.
Не життям є те,
Що життєве.
Не сонячне все,
Що сонце є.
Не мобільним є той,
Що з мобільним.
Не картина є те,
Що картина є.
Не те пише все
Той, хто пише.
Не читає все,
Хто читає все.
І мучиться той
Хто мучить.
І катує знов
Хто катує.
Не бунтується
Хто бунтує.
Все вмирає!
Вічного не має!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
В твоїх очах побачив океан.
Я в океані тому як Буян*.
Навколо синь безмежна й хвилі,
Які весь час мене на самоті пестили.
Я не побачив там любові чи тепла.
Лише, оте знущальне «ла-ла-ла»
Воно не хоче мені правди говорити,
А час шукає, щоб могилу рити.
У них я не побачив жодної мети.
Там загадковість і відсутність простоти.
Там вічний холод. Там завжди зима.
Лиш пустота. Нічого там нема.
А якщо придивитись – там пустеля.
Не бачив я підлоги – вічна стеля.
Я бачив яму, та не бачив дно.
Я не зациклювавсь. По суті все одно.
В них користь я ніяку не здобув.
Життя частинку там свого забув.
Блукаю зараз, у очах як сирота
Шукаю долю… У мене не та.
Буян - казковий острів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Я, напевне, від тебе піду.
Більш не хоче серце страждати.
Вже не хоче привертати біду
І не хоче, проблем більше мати.
Я, напевне, від тебе піду.
Вже душа починає старіти.
Вже і так всі звертаються «діду».
І добротою хочуть старого зігріти.
Сильно хочу від тебе піти,
Щоб нарешті серце зраділо.
Щоб не знало більше біди,
І від зустрічей нових мліло.
Сильно хочу від тебе піти.
Вже набридло на самоті жити.
Піду не знатиму більше біди.
Ні за чим більш не буду тужити
Із розлукою жити не те,
Що радіти від поклику волі
Із розлукою життя пусте
І не бачить подарунків долі.
Я від тебе розлука втечу!
Бо не весело жити з тобою.
Якщо зараз я не полечу
То завтра житиму ще й з самотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Ось-те, не так.
І те йде не туди.
Ось-те ось-там.
А той в болоті тоне.
З тою все так,
А та не так пішла.
Та не прийшла.
А та не знає зони.
Ту вбили, а ту б’ють.
Мабуть вправляють мізки.
Той розуму не хоче.
Той інше хоче трішки.
Це в того є.
А тій це не потрібно.
Це візьми в нього
І віддай отій.
Отим, ось там
Потрібно тикать трішки
А тій не тикай ти,
Цур не займай.
Отой править не так.
А той іде туди-то.
Той справився уже,
Хоча й з одной ногою.
В того рука одна.
Тій холодно завжди.
Тій жарко дуже.
Та кричить «не йди»
Тому лише війна.
А тій поїсти лиш би.
Той спати полюбив.
Той алкашує пішки.
В отого те-то там.
В того отам-то справи..
Ось це я розповів,
Які в людей є нрави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
-Ти любиш літо?
-Так.
-Ну а за що?
-За те,щ о в той час сонечко хороше.
Хоч воно дуже іноді палюче.
За теплі ранки й роси на траві.
За пісню птахів, що співають на гіллі.
За сінокіс. Просто за запах сіна.
За те, що в лісі смачна є малина.
Також там є чорниця і ожина.
І за туман. Він наче покривало,
Що вранці землю всю собою накривало.
За довгий день, ну і коротку ніч.
За те, що не потрібно топить піч.
За жито що у полі колоситься.
За те, що поруч жита є пшениця.
За літню зливу. Її теплий дощ.
І за смачний духмяний щавлів борщ.
За те, що річка має теплі води.
А коли дощ чекаю я погоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Так ніжно дощ мочив наші долоні,
Коли в обіймах ми під ним стояли.
І так нам було добре у обіймах ніжних...
Забули все, що є. Ми майбуття не знали.
Так тихо дощ мочив наші долоні,
Що ми в ту мить його не помічали.
Навколо нас буяла мертва тиша.
Та ми не чули і її. Ми лиш стояли.
А дощ так тихо падав на долоні
Мені цю мить ніколи не забути.
Здалось, що доторкнувся я до неба.
І без тебе на ньому вже не бути.
Та тихо дощик капав у долоні,
А ти краплинки намагалася зловити.
І обійняв я тебе ще сильніше.
Тебе ще дужче я хотів зігріти.
Так ніжно дощик капав на волосся,
А я дививсь в твої чарівні очі.
І погляд той мені вже не забути.
Він в сні приходить до мене щоночі.
І дощ нас двох тихенько намочив.
І навіть в той момент усміхнені стояли.
Спасибі дощику, що нас не розлучив.
В той день без крил ми двоє політали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500989
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2014
Все одно, скільки раз ти мене не нормальним назвеш.
Я щоразу вмираю, гадаючи, що з нами сталось.
Пройшло не мало часу. Все думаю, що ти прийдеш.
За чаєм згадаємо як тоді все у нас починалось.
Ніхто не знає те, що зараз в середині в мене.
Щоб себе не видати я маску сміху надягаю.
Те що настирливий ,жорстоко не суди мене.
На щось надіюся. Чомусь тебе не забуваю.
Тобою дихав я щоразу задихаючись.
В теплі що ти мені давала я горів.
До тла мене палила заради жмені попелу
І душу продала мою володарю морів…
А я без диму спалений, та хочу все ж зігрітись.
Ти без води мене втопила... –Ну за що?
І перед смертю сильно хочеться зустрітись
І запитати. Коли при смерті. –За що?
Ти мене вбила. Мертвий я уже давно.
Мене скалічила. Саме тому душа в могилі.
Я дивний став?.. Скажи мені чи це воно?
Здається так, що повернути тебе я не в силі
Чого чекаєш? Пхай, я на краю в притул стою!
То ядом отруї, якщо не хочеш таких мати!
Ламай кістки. Давай, до болю того я вже звик!
Невже таких як я тобі не треба?.. Хочу знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014
Лише ти сам свого життя володар.
І долю для себе ти пишеш сам.
Ти сценарист ти режисер, господар.
Роби все сам. Не довіряй богам.
Боги дають життя—не пишуть долі.
Прості то читачі, а ти письменник сам.
Роби, що хочеш, доки не в неволі.
І від душі бажаю щастя вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Скажіть мені, коли відкриєте свої ви очі!?.
Свій слух роззуєте, згадаєте, що білий світ!?.
Краще навчалися б нового щодня і щоночі.
Щоб з острова безлюдного втекти потрібен пліт.
Сучасність переповнена лиш горем, слізьми і стражданням.
Навколо мертве все не бачу в людях живих душ.
Всі люди підлі, хоч і маски на лиці страждання.
Щоб в собі не замкнутися—рятує лиш холодний душ.
Падлюки розживаються—забули, що таке людина.
Їм братовбивці служать—хочуть грошей заробить.
Зробив добро. Всі дивляться, як ніби я тварина.
Краще тварина. Вона просто так не може вбить
Немає правди—топить зараз хтось її в болоті.
А чесність вже повішена давно в петлі висить...
Я не живу – існую лиш в дурному анекдоті.
Надію маю, та і ту вже хочуть всі згубить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Прийшла весна лиш на чотири дні.
На більше було годі сподіватись.
Знову прийшли в чудові ці краї
Зима і холод, що не хочуть зупинятись
Не знають, що пройшли уже ті дні,
Що треба в білу ковдру землю покривати.
І не відчула зима радість дітвори,
Що санками із гірки хочуть мчати.
І не почує більше докору людей,
Які за заметілі будуть дорікати.
І не ліпитимуть більш діти сніговик.
І від морозу вже не будуть танцювати.
Зима ж з сніговиками розмовляла.
В дуеті з вітром співала пісень.
В діда мороза часто гостювала…
І стало це їй спогадом лишень.
Саме тому зима йти не хотіла.
Боліло дуже це все залишати…
Прийдеться знову дев’ять місяців сидіти,
І усі спогади свої перебирати.
Тому прошу я вас, зимі не дорікайте.
Не знаючи причини - нікого не судіть.
Тепло чекайте – воно скоро прийде.
А весну у своїй душі творіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Я думаю причина у тобі,
Бо ти мене у себе закохала.
І те, що будем, зараз, разом ми,
Я не здогадувавсь, і ти не знала
А що, якщо причина у мені,
Тобі дозволив в мене закохатись?!.
Не хочем визнавати винних ми.
Не хочем ми нікому зізнаватись…
Чия провина. Скажеш ти мені,
Чи про провину маю я тобі сказати?
Стривай. А хто кого і у чому винить?
І ти і я не будем це казати…
А ти згадай, як ми до цього йшли.
Згадай усі істерики, що ти творила…
І ангела, ти того не забудь,
В якого вкрала, для мене, ти крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Цікаво вам, чому вірші пишу?
Та просто так. Малесенька є рана.
Вона така, що дістає до зір,
З найглибшого розлому океана.
Настільки боляче моїй душі,
Що криком можу розбудити море.
Якщо пливли й потрапили ви в шторм…
Ви пам’ятайте, що це моє горе…
Болить душа, за маму й Україну.
Болить душа, за тата і сестру…
Ти знаєш, а за тебе я загину?!.
Бо ти на світі маєш не земну красу.
Це все пишу бо соромно признатись,
Що в світі, над усе, тебе люблю.
Люблю твій голос чути в телефоні.
І ту чарівну усмішку люблю.
Шкода нема майбутнього з тобою.
Можливо й є, у Книзі всіх кохань.
Про це - на світі знає лиш Амурчик,
З яким багато ми пережили зітхань…
Тому й пишу, щоб їй все присвятити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Ти поясни мені, будь ласка,
А що із нами сталось?
Чому нема в тобі любові,
А в мене ще зосталось?!.
А я, так добре пам'ятаю
Як в нас все починалось.
Що ночі про тебе я думав.
Мені тоді не спалось.
Все пам'ятаю добре я.
Не можу це забути.
За що тебе я покохав..?
Авжеж, так мало бути.
Не можу відповідь знайти,
Лиш на одне питання.
У мене мозок вже кипить.
Ще й на душі терзання.
Не хочеш ти зі мною бути,
Тоді скажи причину?!.
Коли я її знатиму,
Тоді тебе покину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Хіба краса потрібна без душі,
В тому випадку, коли йдеться про людину?!.
Згадай, як пальцями ти тикав у людей.
Мені, інстинктом, ти нагадував тварину!..
Подумаєш, не дав Господь краси.
По своєму людина особлива...
В таких, багато в серці доброти.
Таким. не зіпсує настрій і злива.
Такі, навчились цінувать, що є.
Такі, навчились нове здобувати.
А те, що хочеш ти принизить їх.
То знай, їм на тебе начхати.
Не забувай, що є в людей душа.
Не забувай, що ти також людина..
Пробачте. З висновком я поспішив...
Ти дика найпідступніша тварина!..
Як дикий звір.. так вбивцею ти став.
Заради грошей, ти навчивсь вбивати.
Ти ж, за копійку брата розіпнеш!
І ще за вбивство тата будеш гроші мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Я не запитую про те, чого не хочу знати.
Не чую я того – чого не хочу чути.
Таке життя! Час власний розум мати,
Щоб серед перших у житті міг бути…
- «Не я такий життя таке» - Не тра це говорити.
Своє життя у кожного. Своїм потрібно житти.
Ви не живіть минулим, будуйте лиш майбутнє.
Зробіть його таким, щоб стало не забутнє …
Життя попрошу, проживи своє без прорахунків.
Щоб не прийшлось на тому світі нести кучу пакунків…
Ти маму бережи! Люби понад усе.
І люди поважатимуть, і матимеш ти все.
Ну і свою сім’ю потрібно шанувати.
Ви всі вже не малі. Самим потрібно знати!
Життя не проклинай. Біда не просто так.
Погане все скінчиться. Чекай від Бога знак…
Навчайся ще у школі, бо розум треба мати.
Старайся кращим бути! Старайся усе знати!
А коли тебе б’ють, ти не тікай – зажди.
Втечеш лиш один раз - втікатимеш завжди.
Ніколи не здавайсь! І програшу не жди!
Здасися один раз – ти в програші завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Нічого не кажи…Мене вже не існує.
Помер я коли ти сказала – «Все».
По серці кров’ю розлука малює.
Любові вже нема. В житті буває все.
Все те, що в нас так добре починалось,
Уже скінчилось. Більш не повернеш…
Не розумію я, чому не склалось…
Все те, що хоче доля, ти не відвернеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2014
Тому щасливий я – вона дуже щаслива.
Але не дуже прикро, що вже не моя.
В мене на серці, найсумніша злива.
В мене на серці, була усмішка твоя
Твоя усмішка на весь світ єдина
Й любов була єдина і одна…
В мене на серці… ти була єдина.
В мене у серці… ти була одна…
Була в мене одна, та все скінчилось.
Втікає літо, скоро вже зима.
Серце твоє камінням вже покрилось!
- В мені нема душі..? – В тобі нема!...
Лиш ти одна постійно хвилювала.
Лиш ти одна, водила в забуття.
Із моїм серцем ти постійно грала…
Та я забув… не має вороття.
Не має вороття у нас з тобою.
Не має нас!.. Є тільки, ти і я…
В мене на серці – відчай з головою.
В мене на серці – пустота душі твоя.
Вже не малий. Вже добре розумію.
Значеня того, що пишу я.
І відчай побороти я зумію.
В мене на серці є душа своя.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Я знаю... Я тобою захворів.
І це усе боюсь тобі сказати.
І коли Боги бачать весь мій сум,
Здається, ангелам всім хочеться ридати...
Я всім на світі зможу пояснити,
Що в тебе, Аня не земна краса.
Я пам'ятаю нашу першу зустріч,
В тебе була заплетена коса...
Я не скажу, що зустріч випадкова...
Із розуму звела твоя краса.
Я думаю, що ти є сущий ангел,
А твої карі очі як роса...
Пробач мене за те, що я не знав.
Пробач лиш через те, що закохавсь...
А коли скажеш - "Знай я не твоя!"
Я не повірю в ці слова. Не обізнавсь.
Ти знай, не обізнався я в тобі...
Лиш ти мені найкраща і єдина!
Не знаю я, що діється в мені.
Перед тобою я безпомічна дитина...
Пробач мене, що думаю про тебе.
Пробач, що лізу у твоє буття.
Та зрозумій, мені лиш ти потрібна...
Життя без тебе - це не є життя...
Я сподіваюсь що ми будем разом...
Вже раз відмовила, та це не є біда.
Я обіцяю, що тебе доб'юся,
І з уст твоїх почую слово "да".
Одне це слово, й полечу я в небо.
Та не впаду... Я знаю - ти моя.
В небі триматиме одна лиш думка,
А ще прекрасна усмішка твоя...
З тобою, Аня, хочу бути разом.
Не дивлячись на те, що скрізь зима.
Про тебе думка, сильно зігріває.
Про тебе спогад, й холоду нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Якось наснилось, що я на майдані.
Мовчав, сказати слово боявсь.
Про Яника, я думав, що “в тумані”,
Хоч на Єванглії народу клявсь.
Мені тоді хотілося кричати:
-За волю! За Вкраїну! За народ!
Брати - вкраїнці, годі спати,
Хода ж бо світла до свобод!
Прокинувшись, безсило плакав,
Згадав я вільних сильних козаків,
Подумав про Тараса-небораку,
Що за народ боровсь- горів.
Навіщо звикли ми терпіть,як є,
“Аби сьогодні”-- так навчились жити.
Кобзар будив нас берегти своє
І матір Україну над усе любити.
У що, скажіть , ми перетворимося, люди,
Коли забудемо, що вільний ми народ?
Хліб купуватимем тоді в Китаї,
Забувши, що в нас власний є город.
Ось це все говорити не боюсь,--
Менші за мене вмерли за країну!
Колись вони під Крутами лягли,
Щоб з України не було руїни.
Борімось на майданах до кінця!
Борімось і ніколи не здаваймось.
І вірмо: воля Україні-- до лиця!
За майбуття її єднаймось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
За що...? Скажи… Ти поламала мені душу.
Навіщо, вирвала ти серце із грудей?
Ти серце викинула, а знайти я мушу!
Та щоб знайти, питатиму в людей.
Я знаю, що тобі на всіх начхати.
Ти навідь подруг не цінуєш теж…
Признайсь: навіщо всім брехати?
Ти забрехалась, вже не бачиш меж!
Мені хотілось навідь тебе вбити!
Та як сказав Азаров – «не змоглі».
Дали нам літо. Це пора любити.
А ми вставляєм всі крапкі над «і».
В нас, почуття погасли ще до літа.
Минуло все, і більш не повернеш…
Ти мене з’їла! – Ну скажи, ти сита?!
Знай. Пам’ять ти мою, не проковтнеш!
Готовий, був з тобою, я на все,
Любов твоя, давала мені крила.
Ми різні вже, та й ти вже не моя.
Ніколи! Не назву я тебе мила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Любов -- театр, а ми прості актори.
Сценарій долі, пишемо не ми.
Я знаю, що я не прихильник долі...
В кінці сюжету, плакатимеш ти!...
Ти -- моя муза, ти -- моє усе.
Ніяк не можу тебе розлюбити.
Хоч знаю я про тебе ще не все,
Своє життя тобі я хочу присвятити!
А ти, прекрасна -- хочу я сказати.
Блакитні твої очі не забути.
Художники не в змозі змалювати
Твою чарівну, ніжну усмішку...
Ти, зараз з іншим,це вже знаю я.
Ти з ним щаслива - мені так здається...
Як мені бути? Ти вже не моя!..
Я ще живий, ще моє серце б’ється!
Та ніби в нас нічого й не було,
Ну, а тебе забути я не можу...
А серце плаче... Йому не все одно!...
Ти знай -- я повернути тебе хочу!
Ще хочу раз піднятись до небес,
І знати що зі мною ти щаслива...
Ти знай, на тобі я не ставив хрест!
І почуття мої не змила літня злива!
Не знаю я хто сценарист моєї долі,
Не можу не вгадати, не знайти!...
Сценарій свій сам хочу написати!
Там я і ти, а інші всі для гри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2014
Ви знаєте ,мамо, так хочу до всіх на майдан.
Так хочу туди, де єднаються всі українці.
Хоч кулі там свищуть, не тільки аркан,
Будучину творять вони по цеглинці.
Нехай радіє ворог, що він – сила.
Та що та сила, коли нас єднає дух.
Дух патріотів, у майбутнє віра…
До правди-волі не спинити рух!
Будь ласка, мене ,мамо, зрозумійте,
Я тут в теплі, а друзі мерзнуть там.
Не хочу я розбрату в Україні.
Для цього об’єднатись треба нам!..
Як можна бути різними в країні,
Де святий Київ і минуле в нас одне?..
Єднаймось і борімось разом нині.
Якщо біда,--вона нікого не мине.
Що не кажіть, та все ж я, мам, поїду!
Всіх побратимів косить смерть прицільно…
Я, мам, до дому повернуся, я приїду,
Або, про мою смерть почуєш офіційно…
Війна жнивує смертю, горем.
У двох сторін великі будуть втрати!
Повсюди плач і крики, крові море…
Задумайтесь, чи варто зброю брати?
Ви хочете, щоб брат на брата-- з автоматом?
Ви хочете побачити, як батько сина вб’є?..
А я не проти воювати. Тільки з братом
Я силу мав би, просто знаючи – він є!..
Я хочу в світі миру й більш нічого.
Ніякій зі сторін не припишу вину.
Суд Божий не мине нікого.
За кров і смерть клену війну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2014