| Сторінки (1/61): | « | 1 | » |
* * *
Шукаєш
Мірило точности
Уже і ти.
Чекаєш
Отої миті одкровення
У венні.
Чеканиш
Суцвіття, грані і мости.
Відчайно
І квилиш, й кпиниш, і (к)ричиш
У тиш
На піку.
Слів без ліку
Бо й нема,
І кида в зашпори зима
Безмов’я.
На пікові терзань і мук,
На вістрі окровень спонук,
Там, де на чисті душі –
Вічні лови.
Й коли усим єством – до лон,
Коли не «в», а – із долонь,
Коли потрапив у полон
Слова.
[i]
[i](Любов СЕРДУНИЧ)[b][/b][/i][b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
[b]ГАННІ ГОРЕНКО (Ахматовій)[i][/i][/b]
То лише здається: стільки років!..
А життя – неждана течія.
Де твої сліди, ступали кроки –
Там сьогодні йду по них і я.
Все – як в мене: ліс, село, посадка,
Кут глухий, осокір, тиша, лан…
Розділяє нас не сім десятків –
Поміж нами більше: твій талант.
Спільне в нас обох – батьки Андрії,
І розрада: Слово – для обох.
Що моя збулась недавня мрія –
Твій то Бог подбав про те, либонь.
Ти ж – Горенко! Й чула солов’їв цих.
Вірю, заслухалась ними теж.
Тож звучить хай вірш твій солов’їною
З вуст моїх, переклад мій. Й пусте,
Що між нами – сім десятків років,
Ганно-Анно. Чи явились нині ми Тобі?
Дві держави в нас – й одна морока,
Ті ж слова, бентега, війни, біль…
(Любов СЕРДУНИЧ, 23 червня 2016 р., с. Слобідка-Шелехівська)
На світлині - музеї Ганни Горенко (Ахматової), Хмельниччина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796693
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2018
НОВОРІЧНІ ВІНШУВАННЯ
Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
Що рік новий у ніч найпершу напророчить?
У цю щасливу Новорічну днину
Вітання шлемо Буковині і Волині.
Хай Новорічна пісня не втихає
Понад Карпатами і над степами.
Хай в Новоріччя понад Бугом і над Россю
Здійсняться мрії у дітей і у дорослих.
Хай у Проскурові, у Сумах і Полтаві
Веселі будуть люди, добрі і ласкаві!
В Поліссі, на Поділлі й Закарпатті
Усім бажаєм радости і щастя.
Щоб Дід Мороз у Новорічний вечір
Приніс гостинці дорогій малечі.
Хай всюди в нас, від Харкова до Львова,
Будуть заможні люди, щирі і здорові!
І в сонячнім Криму, і на Донбасі
Нехай панує мир, добро і щастя!
Нехай здоровими ростуть дівчата й хлопці,
Щоб весілля гули у селах в цьому році!
Хай зійде радісна над вами зоряниця!
Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!
Хай квітнуть усмішки на кожному обличчі,
Хай буде доленосним Новоріччя!
Світи, щаслива наша доленько, зорею,
Повік світи над Україною моєю!
Твоє прийдешнє, вірю, кращим буде
І українцям, і всім добрим людям.
Добра бажаєм вам, і миру, і любови.
Віншуєм радістю, і щастям, і здоров'ям!
(© Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
НОВОРІЧНІ ВІНШУВАННЯ
Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
Що рік новий у ніч найпершу напророчить?
У цю щасливу Новорічну днину
Вітання шлемо Буковині і Волині.
Хай Новорічна пісня не втихає
Понад Карпатами і над степами.
Хай в Новоріччя понад Бугом і над Россю
Здійсняться мрії у дітей і у дорослих.
Хай у Проскурові, у Сумах і Полтаві
Веселі будуть люди, добрі і ласкаві!
В Поліссі, на Поділлі й Закарпатті
Усім бажаєм радости і щастя.
Щоб Дід Мороз у Новорічний вечір
Приніс гостинці дорогій малечі.
Хай всюди в нас, від Харкова до Львова,
Будуть заможні люди, щирі і здорові!
І в сонячнім Криму, і на Донбасі
Нехай панує мир, добро і щастя!
Нехай здоровими ростуть дівчата й хлопці,
Щоб весілля гули у селах в цьому році!
Хай зійде радісна над вами зоряниця!
Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!
Хай квітнуть усмішки на кожному обличчі,
Хай буде доленосним Новоріччя!
Світи, щаслива наша доленько, зорею,
Повік світи над Україною моєю!
Твоє прийдешнє, вірю, кращим буде
І українцям, і всім добрим людям.
Добра бажаєм вам, і миру, і любови.
Віншуєм радістю, і щастям, і здоров'ям!
(© Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Любов СЕРДУНИЧ, "Якщо цвісти мені"
[b]ЯКЩО ЦВІСТИ МЕНІ [/b]
Якщо цвісти мені,
То хай підсніжною.
А ти знайдеш мене
Такою ніжною!..
[i]Приспів: [/i]
Бджілонька – до квітки,
Лебідь – до лебідки,
Веснонька – до сонця.
Очі – до віконця,
Ластівка – до хати,
До дитини мати.
До косиці стрічка,
А зірки – у річку,
А туман – у небо.
Сонечко – до личка,
А пташина – в небо,
Ну а я… а я – до тебе.
Якщо світитиму –
То хай Полярною.
Бажаєш любою –
Я стану гарною.
[i]П – в.[/i]
Якщо й пір’їнкою,
То – лебединою.
Якщо ж коханою –
То лиш єдиною!
[i]П – в.[/i]
[i](© Любов СЕРДУНИЧ)[b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725732
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2017
Я ЙШЛА В... НІКУДИ
Посеред зрілости, посеред решти,
Де пік відчáю й луною: «Де ж ти?»,
Де спомин-мрія остудить груди, –
Тінь силуетом. Я йшла… В нікуди?
Де передрання – арбітром дневі,
Де невсипущий пульсує нервик,
Посеред буднів й скраєчку свята –
Я йшла у біль твій – й свого багато.
Почуй! Озвися! Ти ж був! Ти ж – дишеш!
Я не блаженна: люблю… Так вийшло…
Я йшла… в нікуди… Й ще двоголоссям
Луна озвалась: «Те все здалося… ось я… ось я…»…
(© Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
[b]* * *
У час вже наш, після совкових гноблень,
Була така нагода дати «Зась!»!..
Найбільшою бідою був Чорнобиль –
На сході ж тихо дозрівав ДамбаSS.
І рідна мова раною ятрилась:
Враг знає, з чого розпочати ціль.
За неї полягло вже нас не триста,
А леґіони праведних борців!
На драму цю очей вже не заплющиш,
Давно був голос мій в пустелі сам.
Совкова радіація у душах –
То буде й в нас Чечня або Беслан.
Із ворогом не можна толерантно!
Вони ж і нав’язали нам це зло.
Життям платять герої в битвах ратних!
А лжевожді пантрують ремесло!
Бракує слів!.. А їх же в мові стільки!..
Бо гамселить у душу ревний біль.
І не важливо, чи ти мав п’ятірки, –
Важливо, скільки духу у тобі,
Аби дійти, сказати, домогтися,
Якщо ти вже – не зомбі і не раб.
Нове число загиблих: десять тисяч!
Ти, рабе, ще чекаєш?! Встань! Пора!!![/b]
[i](Любов СЕРДУНИЧ)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2016
Ну ось така вийшла розмова... 9 листопада, у День української мови і писемности. Хмельницька ОДТРК «Поділля-Центр». Ведуча – журналістка Наталя Паляниця.
https://www.youtube.com/watch?v=jF-cexUzl1A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
[u]Любов СЕРДУНИЧ[/u], "[b]ВИШИВАНОЧКА[/b]" [i](Пісня для дітей)[/i]
Дарую свою з Ольгою Пенюк-Водоніс пісню «ВИШИВАНОЧКА»! :) Її дуже гарно проспівала перша виконавиця пісеньки, дзвінкоголоса Софійка Накрийко зі Львова.
Хай співають українські діточки! Хай пишаються нашим національним одягом і самі долучаються до вишивання, бо вишивка – це наш оберіг. Як і пісня.
[b]ВИШИВАНОЧКА[/b]
Чом’ довкола все співа,
Як весною в лузі?
Вишиваночка нова
В мене, – гляньте, друзі!
П – в:
Це матусенька моя
Склала візерунок.
Найдорожчий в світі я
Маю подарунок!
Веселкові барви всі
З ниточок шовкових
Поєднались у красі
На моїй обнові.
П – в.
Любимо веснянки ми,
Чарівні гаївки,
Вдягнем вишиванки ми
Наші, українські!
П – в.
(© Любов СЕРДУНИЧ, збірка «На човнику долоньки», 2002).
https://www.youtube.com/watch?v=pLPHgDA8qP8&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685801
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2016
[b]Любов СЕРДУНИЧ, ПЕРЕКЛАДИ творів Ганни АХМАТОВОЇ[/b]
Любов СЕРДУНИЧ, ПЕРЕКЛАДИ творів Ганни Ахматової
* * *
Не дивно те, що похоронним дзвоном
Звучить, бува, мій непокірний вірш.
І що сумую. Вже за Флегетоном
Три чверті читачів усіх моїх.
О друзі! Залишилось вас так мало, –
Мені від того ви щодень миліш…
Короткою дорога надто стала,
Що довшою здавалась всіх доріг.
* * *
Приваблюють дороги Підмосков’я,
Неначе скарб я закопала там,
І скарб той називається любов’ю,
Його тобі я зараз і віддам.
Столітня у коронах лип дрімота
І Пушкін, Герцен. Що за імена!
Ми вже близькі від того повороту,
Де видно окіл весь навіки нам.
А та дорога, де Донський увічнивсь,
Коли в похід немислимий вів рать,
Клич супостата пам’ятає вітер,
В нім заклик перемоги на крилàх.
* * *
Я грядки буду пестити чорні,
Джерелицею поливати;
Польові квіточки на волі,
Їх не треба чіпати й рвати.
Хай їх більше, ніж зір понад хмар
Має біло-молочний шлях,
Для дітей, для закоханих пар
Виростають вони на полях.
А мої – то святій Софії
В ту єдину пресвітлу мить,
В котрій окрики літургії
Піднімуться під дивну блакить.
І, як хвилі приносять на сушу
Що самі на смерть прирекли,
Принесу покаянну я душу
І квіток із Росії-землі.
* * *
Моліться на ніч, раптом вам
Щоб не прокинутись славетним.
* * *
Дрібних на шиї чоток ряд,
У муфті руки, їх не бачать,
Дивлюся неуважно я
І більш ніколи вже не плачу.
Лице здається ще блідніш,
Аніж шовковий запіл юбчин.
До брів торкається мені
Некучерявлений мій чубчик.
І так не схожа на політ
Моя хода нежвавометна,
Неначе під ногами пліт,
А не квадратики паркетні.
Блідий рот ледь розтиснутий,
І дихаю нерівно, важко,
На грудях в мене так тремтить
Квіт небувалого з побачень.
* * *
Я давно не вірю в телефони,
В радіо не вірю, в телеграф.
Маю я на все свої закони,
Здичавілий норов – мабуть, яв.
Можу я зате усім наснитись,
Навіть не летітиму на «ТУ»,
Щоб аби-де легко опинитись,
Будь-яку скорити висоту.
* * *
Недуг томить – три місяці в постелі.
І смерті я неначе й не боюсь.
І гостею в страшному цьому тілі,
Немов крізь сон, сама собі здаюсь.
* * *
Не будеш серед живих.
Зі снігів не встати.
Двадцять вісім штикових,
Вогнепальна п’ята.
Другові обновочку
Тужну шила я.
Любить крівцю-кровочку
Рόсійська земля.
(Переклад з московинської - Любови Сердунич).
* * *
Я усміхатись перестала,
Морозний вітер губи студить,
І на надію менше стало,
Але на пісню більше буде.
І пісню цю я мимоволі
Віддам за сміх і зневажання.
Бо нестерпуче аж до болю
Душі любовне це мовчання.
* * *
Тече ріка неквапно у долині,
Багатоокий на горбочку дім.
А живемо ми як при Катерині.
Ждемо врожаю, правим молебні.
Дводенку перенісши як розлуку,
Вздовж лану їде гість до нас у дім.
В вітальні він цілує бабці руку,
На сходах гаряче – вуста мені.
* * *
Прокидатись на світанку
Через те, що радість тисне.
Видивлятися в каюті
У віконці хвилі вод,
Чи на палубі в негоду,
Вкутавшись в хутро пухнасте,
Слухати, як б’є машина,
Не гадати ні про що,
Та, побачення відчувши
З тим, хто став мені зорею,
Від солоних бризків вітру
Молодіти повсякчас.
* * *
Нам абияк вдалось розлучитись,
Осоружний вогонь загасити.
Вічний вороже, треба навчитись
Вам когось і насправді любити.
Я-то вільна. Мені – все б забави, –
Муза на ніч летить розважати,
А над ранок притьопає слава
Калатàльцем над вухом тріщати.
А про мене й молитись не варто
І, йдучи, озирнутись назад.
Чорний вітер у мене на варті,
Веселить золотий листопад.
Як дарунок, прийму я розлуку,
І буде забуття благодаттю.
Та скажи, чи на хресну ту муку
Ти наважишся іншу послати.
* * *
В. Г.
З небокраю очей не звожу,
Де завії танцюють чардаш…
Поміж нас три фронти, мій друже:
Наш, ворожий і знову наш.
Я боялась такої розлуки
Більше сорому, смерті, тюрми.
Я молилась, щоб смертної муки
Удостоєними стали ми.
* * *
На порозі білім раю
Озирнувся, крикнув: «Жду!»
Заповів мені, вмираючи,
Убогість й доброту.
І коли прозірне небо,
Бачить, крилами бринить,
Як ділю шкуринки хліба
З тим, хто просить в мене їх.
А коли, як після битви,
Хмари плинуть у крові,
Чує всі мої молитви
І слова любові він.
* * *
Ось і береги Північномор’я,
Ось межа між наших бід і слав, –
Не збагну, від щастя чи від горя
Плачеш ти, до ніг моїх припав.
Більше вже приречених не хочу:
Бранців і заручників, рабів,
Тільки з тим, що наймиліші очі,
Розділю я хліб, оселю, біль.
ВЕРВЕЧКА ЧОТИРИВІРШІВ
14. І слава лебедем пливла
Крізь золотистий дим.
Любове, завше ти була
Лиш відчаєм моїм.
16. І клялись вони Серпом і Молотом
Перед страдницьким твоїм кінцем.
«Ми за зраду платимо лиш золотом,
За пісні заплатимо свинцем».
(© Переклад з московинської Любови СЕРДУНИЧ, 2003).
Когда внезапная тоска
Мне тайно в душу проберется,
Я вглядываюсь в облака
Пока душа не улыбнется.
(© Николай Гумилев).
Коли раптова туга
Мені таємно в душу пробереться,
Я вдивляюся в хмари
Поки душа не посміхнеться.
(© Микола Гумільов).
(Google translate)
Як тінь нежданої нудьги
Таємно в душу пробереться,
Вдивляюсь в неба береги
Поки душа не усміхнеться.
(© Translate Lubov Serdunich , смт Стара Синява (Хмельниччина))
Світлина від Любові Сердунич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684449
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.08.2016
Любов СЕРДУНИЧ, \\\"Дичáвіємо в капкані асфальтів...\\\"
* * *
Дичáвіємо в капканí асфальтів
І глухнемо у шумі стоголосся.
А нам читати б не газетні шпальти,
А книгу праджерел весною й в осінь.
Під осінь, календарну й особисту,
Коли років і мудрости є сила,
Коли й навзаєм можемо – аби ж то!.. –
Додати сили хвощам, дев’ясилам.
Достатньо просто йти до них частіше.
Бо є в Природи незрадливе віно.
Помилуватись барв вінком – барвінком –
Чи споришем... Що серцю є милішим?!
Чи бедрин бедринець ще ломить камінь?
Чи на кону конвалієві краплі?
Чи дивина дивує ще квітками,
Спіши дізнатись неодмінно вранці!
Які ще букви буквиця напише?
Аби лишень було кому читати!
І хай кривавник в синь-небесній тиші
Із будяком будуть завжди на чатах.
Аби несла привілля вільна вільха
Й нетреба лихо одвела: «Не треба!».
А на вітрах – черемхи цвітовіхоли
Задухмяніло застилали небо.
Щоб кості заживляв сік живокосту
І щоб горіли цвітом горицвіти.
Аби вони – найрідкісніші гості
У нас. А ми в них – найчастіші діти.
Аби в нагоді – жовтоквіт нагідки.
Й оман в оману вводив тільки злого.
І не гірчив гірчак, коли нам гірко.
З них кожен – Бог, бо ж був колись вже Богом.
Нехай остудить голову остудник,
Очам очанка помічна й чорниця,
Парило пару напророчить-збудить,
Переступня хай переступить ниций.
Щоб нас не м’яли, як нам жити, м’ято?
А ти, лопуше, звешся випадково?
...Собою бути вчи, Природо-мати,
Пред зайдами не гнутися вербово.
(© Любов Сердунич, 2010)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2016
[i]Дорогі друзі (і не тільки), [u]вийшла з друку моя [b]збірка «ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!»! (Поезія, проза[/u])[/b]. – Хмельницький: Видавництво ФОП Цюпак А. А., 2016. – С. 80. – іл.. ISBN 978-617-513-396-5[/i]
[b]Це твори громадянської тематики, зокрема, про національне піднесення під час всенародного повстання проти режиму Януковича (т. зв. Революції Гідности) та путлерівсько-української війни. [/b]У цьому не великому за обсягом доробкові – великий біль за долю України.
Це – те, що написалося за час Майдану 2013 – 2014 р. та за 2 роки сучасної війни. Не планувала видавати окремою книжкою, рішення прийшло якось спонтанно наприкінці квітня. Тиждень працювала над проектом, ще тиждень працювало видавництво.
Збірка починається словом «ЗАЙДИ», закінчується словом «ЗАСЬ!» (так вийшло), та й у творах (а деякі написані ще за років десять ДО сучасної війни) цей заклик вживається неодноразово, але виправдано... Тож ЯК ще можна було назвати збірку?..
Ця книжечка – т. зв. кишеньковий варіант, бо призначена насамперед для вояків. Бо саме вони НОРМАЛЬНО сприймуть правду, мою сміливість і називання речей своїми іменами...
У ній багато світлин, багато патріотичних цитат, є декілька присвят відомим людям і загиблим героям...
Отак спонтанні рішення народжують книжки... Пенсії вистачило лише на 100 примірників... Та й тим тішусь, бо грошей ніколи нема, а моє пряме, щире слово, можливо, когось наснажить на добро, на правду, на боротьбу, а можливо, і на внесок у наступне видання чи довидання. Бо що таке 100 примірників?.. :( А хочеться, аби збірка втрапила насамперед на фронт, до наших захисників. Чи в Україні перевелися патріоти до глибини кишені (гаманця), а не лише до глибини душі?..
[b][u]Прошу підтримати мене у цьому. Буду рада отримати ваші думки від прочитаного. З повагою – Любов СЕРДУНИЧ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677441
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.07.2016
Любов СЕРДУНИЧ, "Манить римою зримою обрій..."
* * *
Манить римою зримою обрій.
А бракує снаги… Ти ж – не профі…
Що болить – спершу вимучить добре,
А вже потім складається в строфи.
І затерпне, і висльозить, заки
Добреду до передиху-коми...
Як мені так навчитись писати,
Щоб мій голос озвався у комусь?
(Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
[b] [u]ТЕРПЕНЬ[/u][/b]
Вже підошвú у мітингах потерті!
Бракує нам рішучих дій чи шин?
Не звичні місяці, а вічний терпень
Панує в долі, в буднях, у душі.
Нав’язують нам толеранство знову,
Тож терпимо… До часу, до пори!
Вже нудить від піарної їх мови!
Бракує нам нових поводирів!
Бракує нам Аттіли – на бариґів –
І косаків, які колись були!
Чому здобуте все – догори дриґом?
Чому – навала криз, ревуть воли?
Спимо собі, аж нам хребти потерпли!
Та свіжий вітер ще відчинить люк!
Скінчиться цей не вічний місяць терпень,
Як підросте новітній Кармелюк!
Отож, бариґо, сухарі суши!
БРАКУЄ НАМ РІШУЧИХ ДІЙ! НЕ ШИН!
___________
[b]* Аттíла (Атилла)[i][/i][/b] – вождь Гунської імперії, V ст.), яка простягалася від р. Урал та Кавказу до р. Рейн і від Дунаю до Балтики. Із 445 р. А. (Гатило?) – володар велетенської держави у Східній Европі, від Чорного моря до Рейну і від данських островів до правобережжя Дунаю.
(© Любов СЕРДУНИЧ, збірка «ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!», 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
[b]НА ВУСТАХ НАРОДУ[/b]
[i]Vox populi – vox dei.
(Голос народу – голос Божий).[/i]
(Древньоримський вислів).
На вустах народу – «зброя, міни…».
Зачекалися нові строї.
Утиски зробили з України
Льох пороховий. Кинь іскру – і...
Вибухне! Дух повстання – витає!
Іскрою послужить навіть клич.
Проти паразитів всяк повстане.
Стільки вже наснажених облич!
А біля корита – реваншисти.
Нищать нас, мов бараболю – жук.
Колоради – це нові фашисти.
З ними – й Однотуровий буржуй.
Називають партіями банди,
Гірше від татар грабують люд.
Начебто ведуть якісь дебати.
Ми для них – не нарід, а молюск.
Нас вони – під ноги та під кулі.
Сам же «Кулявлоб» на фронт – ні-ні!
Поки ти розгледиш їхню дулю –
Наживуться зайди на війні.
Де зроста катастрофічно бідність –
Мільйонерів плодяться полки.
Ще тебе не допекло? То бійся,
Поки за ребро візьмуть гаки!..
З зайдами не можна толерантно:
Вилізуть на голову! Тож встань!
Бо вже запроторюють за ґрати
Й тих, хто закликає до повстань.
Тільки на покару є відплата,
На знущання – всенародний бунт!
Зачекалась шибениця ката!
Почнемó ж новітню боротьбу!
[i](© [b]Любов СЕРДУНИЧ[/b], збірка [b]«ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!»[/b], 2016) [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2016
[b][i]ПІСЛЯ ВІЙНИ[/i][/b]
Ми ще як треба розберемось,
Хто винуватий без вини
І хто «зливав» потоки брехонь, –
І вже тепер, й після війни.
Усе з’ясуємо до решти:
Хто заробляв, хто боронив,
В усіх нюансах розберемось
І вже тепер, й після війни.
Знайдемо решту підлих тролів
І тих, хто постраждав від них,
І хто вдягався під героїв, –
Після війни, після війни.
Хто зброю постачав, хто – «вата»,
Хто мародерствував із них, –
Буде не важко з’ясувати
І вже тепер, й після війни.
Кого хабарництво зжирало,
На чисту воду й тих жени
І всіх продажних генералів –
І вже тепер, й після війни!
Знайти, співставити всі дати…
В штабах хто протирав штани.
Вам не уникнути розплати
Після війни, після війни.
А нині ще вона триває,
Тож має шанс свій кожен з них
Втекти – назавжди! – на Гаваї
Чи закінчити вир війни.
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2016
[b][i]ТИ ГРАЙ, МОЯ КОБЗО![/i] [i][/i][/b]
Озветься ще віщий степ,
Озвучить колишню брань.
І слава твоя зросте,
Лиш грай, моя кобзо, грай!
Про час, як була біда,
Як нищили нас в ярах,
Правдиво оповідай.
Ти грай, моя кобзо, грай!
Про нашого рабства віки,
Як нищив північний враг,
Як вільнився дух козаків,
Ти грай, моя кобзо, грай!
Про те, що співав Мамай,
Коли не було й пера…
Мамаїв уже нема…
А ти, наша кобзо, грай!
Відлунюй в серцях, буди!
Бо я – не манкурт, не раб.
До змагів нових веди!
Ти грай, бандуронько, грай!
І в темінь нічну, і в рань
Край душу про рідний край!
Зійшла ж бо вже наша зоря!
Ти грай, наша ліро, грай!
Зліковуй від давніх ран!
Гуртуй поснулих, збирай!
За волю – одвічна брань.
Ти грай, моя кобзо, грай!
І знову гряде пора!..
Знов стогне земля сира...
Ти – замість сурми й пера.
Тож – грай, наша кобзо, грай!
(© Любов СЕРДУНИЧ, лютий 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665113
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2016
ТВЕРДІШЕ КРОК!
Дивись вперед навіть тоді, мій сину,
Коли уже зневірився народ.
А ти – іди! Іди, допоки сил є!
Твердіше крок! Чіткіше крок!
Твердіше крок! Чіткіше крок!
Твердіше крок!
Хай кількісно наш ворог, може й, сильний,
Та духом не зрівняти москалів.
Чіткіше крок! Дивись вперед, мій сину!
Бо ти – нащадок славних козаків!
Якщо зневіра серце заполонить,
А в жилах гусне чи холоне кров,
Нехай ніщо ніколи не схолодить
До України в серденьку любов!
І хай веде наш Прапір жовто-синій,
Дає прийдешнє нам новий урок.
Будь гідним слави нашої, мій сину!
Твердіше крок! Не стримуй крок!
Твердіше крок! Чіткіше крок!
Твердіше крок!
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641000
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2016
[b]* * *[/b]
Чи зладнав до весни ти бóрону?
Чи посіяв свої ти жита?
Хтось шукає чотири сторони,
Хтось не має свого кута.
Остогидла душі, як мовиться,
Маскарадів ця веремія.
Хтось на Місяць чаклує-молиться,
Хтось на нього з відчаю виє.
Хай до осени в тебе дні ще є –
Розвеснися сьогодні вповінь!
Напиши листа найріднішим і...
Подаруй зізнання в любові!
[b] (© Любов СЕРДУНИЧ)[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
* * *
Про тебе – жура, і недуга, й світанок.
Тривоги – справдешні, як праведне небо.
Про тебе – і перший мій сон, і останній.
Та й снів тих немає, бо й ночі – про тебе.
Мій смуток – про тебе, про мене – твій усміх.
А зустріч нова… забирає по дневі.
Бажання твої прагматичні та усні,
А мрії мої – нездійсненно-життєві.
Почув і забув. І… вертайся… Таким же…
Внеси джерелиці і зранку запий це.
Мені ж – ворожити: чи збудешся? Й ким же?
І сповіддю стане новою папір цей.
(Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015
У ТЕМПІ ЛАРҐО
У темпі ларго повальсую в осінь,
А позаяк вночі, то в льолі білій.
В дарунок сукня? Ще й весільна? Досить!
Ви все, а я нічого не зробила.
Бо мій байдак прив’язаний до кладки,
З якої не дивлюсь на воду-вроду.
Перестоявся мого жита клаптик:
Життя не буде. Вам у нагороду
Хай горлиці воркують ще люб’язно.
А я воркую до синів – і досить.
Обличчям другим повернувся Янус.
Із ярмарку –
у темпі ларго –
в осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015
[i]Любов СЕРДУНИЧ,[/i]
[b][u]МОВОНЬКО ВЕЛИЧНА[/u][/b]
Йшли тебе понищити зусібічні зайди,
Ти – не штучно створена, тож і не загинеш.
Ти ще вся – не сказана, ти – диво несказанне,
Мово українська, Мати-Берегине!
У душі злеліяна, серцем облюбована,
Запульсуєш говором, а була ж й столична!..
Та була й розстріляна і не раз шматована,
Мово українська, страднице велика!
Ти здіймись орлицею та понад руїнами,
В золото-блакить вдягнись на віки, як звично.
З кожним рід-родиною хай тобі вкраїниться,
Наша предковічна ти мовонько велична!
(© Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603512
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2015
* * *
Ой візьму я нитку білую,
Нею вишию по білому.
«Біллю» вишию коханому,
Аби був для мене парою.
Рівно ниточку я випряду,
Добре ниточку я вибілю
На морозі й на Ярилові,
На росиці, на світанковій,
Ще й на зорях і при місяці…
Наворожу на три місяці...
Ще й жлукті добре вибілю,
Бо так біло-чисто я люблю…
[i](© Любов Сердунич).[b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
* * *
Ти сприймаєш життя за сіре,
Над собою поставив німб.
Ти хотів наймодніші кросівки –
Хтось же й зовсім не має ніг.
Що красиве, тобі – недобре.
Щось негарне ти робиш нишком.
Не читаєш, не маєш хобі,
А хтось не мав ще жодної книжки.
Хочеш «тачку», грошей багато,
Хоч пасивний, немов амеба.
Хтось і зовсім не має хати
І ночує він просто неба.
Без платні не поможеш бабусі,
Ворогуєш із рідним братом.
Маєш родичів, та не в дусі…
А хтось... не має... ні мами, ні тата…
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
* * *
Зацвілося між нас, заспівалося.
І таким був незвичним квіт!
Не співалось і не квітувалося
Це ж мені ой скільки ж то літ!
Забуялося, завеснілося,
Заплелося в тугу косу.
Не зогледілась, де і ділися
Дикий норов і щирий сум.
Любку, любчику, лель-голубчику,
Славен час і хвалебний Бог!
Наворожиться хай і влучиться
Ті квітки нам зривати вдвох!
І заручимося на призьбі ми,
А в світлиці – розвий косу...
Буду заспівом, стань же приспівом
І розвій учорашній сум.
Любку, любчику, лель-голубчику,
Славен час і хвалебний Бог!
Наворожиться хай і влучиться
Ті квітки нам зривати вдвох!
(Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
* * *
Що залишається нам
З огляду всіх подій?
Перше завдання, знай, –
Не підсобити біді.
Не заялозити днів,
Внісши буденний клич,
Не причепити німб
До негідних облич.
Тільки насамперед –
Вийти із соцмереж.
Знай, що війна жере
Й тих, хто за муром веж.
Можна й сховатись десь,
Тільки ж прийде той день,
Що жмурків скінчиться гра,
Бо на порозі – враг.
Можна й «добреньким» бути,
Наче біблійний Варавва,
Можна й підставити ліву,
Якщо пашить вже права…
Ворогові того й треба:
Каже їх вчення прощати..
Тільки ж за рідне небо
Хто ж тоді стане на чатах?
Зригнув новий гібрид
Ворог (не небеса!).
Тож повставай, бери
Участь у всьому сам!
В тебе ж – одне життя!
«Проти» нема, лиш – «ЗА!»!
Вдаримо ж почуттям
По безсердеччю зайд!
Боже, чи скоро поборем?
Відповідь – наче віск:
Якщо боротись – то скоро,
Якщо чекати – то вік!
(© Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
РОЯЛЬ І Я
Чи піаніно, чи фортепіано –
Це не важливо, бо в гостях – муза.
І вже мандрую від форте до піано,
Музики шовк вам дарую, друзі.
Бігають пальці, ритм ловлять ноги.
Чуття в екстазі тріпочуть, мріють.
Мого музичного монологу
Збулася давня жагуча мрія.
Натхнення творить симфоній лави,
Душа вивищується і, як бачу:
Вмить завмирає над полем клавіш.
Серце розчулено в щасті плаче.
Удвох з роялем! Мелодій – злива!
А перешкоди усі – за ґрати!
Такі концерти ми з ним втяли б! Та…
Якби ж я вміла на ньому грати!..
(© Любов СЕРДУНИЧ). :)
З першоквітнем вас, друзі й колеги! :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571216
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2015
МИ ВСІ – З БІЛЕНЬКОЇ ХАТИНКИ
Ми всі – з біленької хатинки,
Із нею кревні на віки.
Її ми любим ніжно-тихо,
Мов зачаровані річки.
Вона – родинности колиска.
Тут біль і гнів забудеш ти.
Вона – одвічна наша пристань
У темнім морі суєти…
Ми всі – з отих країв лелечих,
В яких – бузкова далина,
В яких свічада плес під вечір
Цілющу пісню родять нам.
Під рідним небом Надіквиння
Плекаєм соколів-синів.
Край отчий – найдорожче віно.
Ми всі – з батьківських берегів.
Це – те, що завше справжнє маю,
Воно – минуле й майбуття.
Раз народившись в цьому краї,
Прожити хочу два життя.
(Любов СЕРДУНИЧ, збірка «ДУША НЕ ТЕРПИТЬ ПОРОЖНЕЧІ», 2005. – С. 30).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
***
Де ти, мій лицарю,
Янголе мій, охоронцю?
Душу мою захистити
Чи готовий? І підперти плечем…
ЗізнаЮся уперше собі:
Ти потрібен мені знову й знову.
Може, проллєшся на спраглу душу мою
Травневим дощем?
Ноша сльози закипілої
Важчає з часом.
Слово розброститься –
Заздрість людська возросте...
Звична лямка мені ця,
Звикла до самоти амуніцій,
Звиклі кулі калібри:
І крупний, і дрібен...
Тільки, знаєш, між Богом і людом
Посередник потрібен.
Де ти, о янголе мій?
Рятівниче мій, Божий посланцю!
Я не зможу без тебе
Світ змінити на краще!..
Буває, так треба йти,
А... несила більше іти.
Де ти, двокрилий мій?
Ми удвох побили б і пранців!
Чи для мене в Божому промислі
Не придуманий Ним ще ти?..
Скільки, янголе, ще
Тре’ пір’їнок для твого образу?
Скільки болю потрібно мого,
Щоб зродити для мене тебе?
Я для тебе вже створена,
Вже мій день давно – вечір-обрієм.
А ти, мій янголе добрий… Ой!..
Ой... Здається, вродивсь… Вогонь!..
(Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
25 лютого 1871 р. народилася письменниця, перекладач, літературознавець, громадська діячка Лариса Петрівна КОСАЧ (Леся УКРАЇНКА).
ЛЕСІ
Ось ми і ровесниці з Тобою,
Стрілись віком на межі століть.
Ти пішла такою молодою,
А Твій біль уже й мені болить.
Та Твоя вступає в душу сила
І відвага будиться на клич,
Як огні досвітні засвітили
По-новому на межі сторіч.
Приїзди до мене, Лесю, в гості!
Хай торкнуся сильної руки
І почую віщий мужній голос.
Підем весну слухати й віки.
Я б Твоєю сЕстрою назвалась,
СЕстрою безсмертної Косач.
Бо для мене це до болю мало:
Лиш читач Твій. Але все ж – читач!
Приїзди до мене в гості, Лесю!
Знову на Поділля приїзди!
Де Твоя чудова мова ллється
І цвітуть черешнями сади.
Де село здається милим раєм
І лунає Пісня Лісова.
Ти ж не вмерла: те, що не вмирає,
Маєм в серці, в пісні, у словах!
(Любов Сердунич, «ДУША НЕ ТЕРПИТЬ ПОРОЖНЕЧІ». – Хмельницький. – 2005. – С. 9).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
[b][i]ЖИВИ, НАДІЄ![/i][/b]
Скінчить раша ті нікчемні дії,
Як закінчиться і ця зима.
Просимо, благаємо: Надіє,
Не карай хоч Ти себе сама!
Твій протест відмовитись від їжі –
Кацапні лише на втіху, вір!
Відгукнеться устократ це їй же!
Хай би краще худнув путин-звір!
Не оцінить і не зреагує
Правильно, як вимагає честь,
Хто її не має. Тож це – всує.
Бережи себе, Вкраїни щем!
Ти живи! І знай: лише життями
Ми зі світу спрут оцей зметем
Й приведемо виродків до тями.
І для цього треба жити теж!
Ти ще стільки подаруєш втіхи:
Злетів, і висот нових, й дітей!
Все буде ще, дорогенька, тільки ж
Ти живи нам! Решта все – пусте.
Ти живою нам потрібна, Діво!
України славної донька!
Диво – не піти, а жити – диво
Всім катам на зло! Хай лусне Кат!
(Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
НАДІЇ – ВОЛЮ! КАРУ – ВОРОГАМ!
Надії САВЧЕНКО, мужній українці, полонянці путлерівської в"язниці, присвячується
Вродлива й горда, ніжна і смілива.
Твоя, Надіє, гідність – мовби німб!
Ми так, як Ти, чекаємо на диво,
Що вранці скажуть: «Мир! Кінець війні!».
Ще шаленіє, навісніє Путлер,
Бо українська Жанна д’Арк – мов сталь.
Та скоро тій імперії – капутень,
Твій дух свободи вже у ній вита.
Твоя, Надіє, гідність нам – за приклад,
Вона – найкраща зброя для змагань.
Весь нáрід український разом крикне:
«Надії – волю! Кару – ворогам!».
(© Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Мої слова-ПЕРЕВЕРТНІ притягнули ПЕРЕВОРОТ! Вітражі жартів? О ні, Це -- вже цілком серйозно!..
Дякую, пані Lesya Shmigelskа, за чудовий відгук!
http://ukrainka.org.ua/node/5469
Рецензія пані Лесі Шмигельської -- і на сайті "Клуб Поезії": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558216
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2015
СВЯТИЙ ВЕЧІР
В Святий Вечір, на Вілію,
На столі – кутя-зерно.
Доки так – нам не зміліти,
Нас збагачує воно.
А до неї – мак, горіхи:
Щоб багатою була!
Мед – і дітям щоб для втіхи,
Для достатку, для добра!
І звучатиме колядка
Батьку-неньці, діткам їх.
Зірка сяє для нащадків
Над Вертепом для усіх.
Бо допоки звичай з нами,
Доки свята хоровод,
Доки житимем з піснями, –
Доти й житиме народ.
(Любов Сердунич, зб-ка «ДЖЕРЕЛИНКА», 1996).
Коляда – богиня неба у давніх українців, мати Сонця, дружина Дажбога, головного бога давніх українців. Її ім’я походить від слова Коло (первісна назва Сонця). Свято Коляди, сонячне, язичницьке, себто народне свято, було настільки популярним, що змусило церкву підпорядкувати цій даті свято Різдва, під час якого виконували колядки (обрядові пісні). Народження Сина-Сонця матір’ю Колядою замінили мотивом народження Сина Божого матір’ю Марією, наш, український, вертеп стали тлумачити як печеру, де народився Ісус. А слова народної пісні «рік новий народився» церковники замінили на «Син Божий народився». У радянські часи «Син Божий» знову замінили на первісне «рік новий».
Уся обрядовість різдвяного свята збереглася від предків і повністю несе народний характер, тепер – уже з домішуванням християнських ознак.Старший у родині (дідусь чи батько), частує худобу, пса, пасіку і починає святкову вечерю: «Хвалити Бога, що діждали цих свят, дай Боже, дочекати і нарік – від ста міт і до ста літ, поки Пан Біг призначить вік. Кличемо Божі і грішні душі на вечерю від щирого серця. Щоб вони на тім світі повечеряли, як ми тут». Господар, узявши першу ложку куті, йде до вікна: «Морозе, Вітре, Громе, Граде, ідіть до нас кутю їсти. А як ні, то не йдіть же ні на жито, ні на пшеницю, ні на іншу пашницю». Цього вечора вся родина повинна бути вдома, бо «хто бродитиме, то так буде весь рік». Усе, що позичали, треба обов’язково повернути.
Господар бере ложку куті й підкидає: «Щоб так високо худібка брикала, щоб високо жито росло!». Для померлих ставлять кутю на вікні, по кутках розкидають боби, після вечері залишають немитими миски на столі, ложки в дідухові. Так підкреслювалась важливість пам’яти про предків, їх постійну роль у житті родини.
ТОж солодкої вам куті
У родинному гурті!
Веселої колядки
І щоб усе в нас було в порядку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
З прийдешнім НовИм роком, друзі! Хай він нам буде мирним, а ми щоб усі були здорові і щасливі в нашій любій і єдиній, незалежній, неділимій Неньці Україні!
НОВОРІЧНІ ВІНШУВАННЯ
Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
Що рік новИй у ніч найпершу напророчить?
У цю щасливу Новорічну днину
Вітання шлемо Буковині і Волині.
Хай Новорічна пісня не втихає
Понад Карпатами і над степами.
Хай в Новоріччя понад Бугом і над Россю
Здійсняться мрії у дітей і у дорослих.
Хай у Проскурові, у Сумах і Полтаві
Веселі будуть люди, добрі і ласкаві!
В Поліссі, на Поділлі й Закарпатті
Усім бажаєм радости і щастя.
Щоб Дід Мороз у Новорічний вечір
Приніс гостинці дорогій малечі.
Хай всюди в нас, від Харкова до Львова,
Будуть заможні люди, щирі і здорові!
І в сонячнім Криму, і на Донбасі
Нехай панує мир, добро і щастя!
Нехай здоровими ростуть дівчата й хлопці,
Щоб весілля гули у селах в цьому році!
Хай зійде радісна над вами зоряниця!
Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!
Хай квітнуть усмішки на кожному обличчі,
Хай буде доленосним Новоріччя!
Світи, щаслива наша доленько, зорею
Повік світи над Україною моєю!
Твоє прийдешнє, вірю, кращим буде
І українцям, і всім добрим людям.
Добра бажаю вам, і миру, і любови.
Віншую радістю, і щастям, і здоров'ям!
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
З ЧЕРНЕЧОЇ ГОРИ
Новітній гайдамако, бандерівцю, повстанцю!
Не дай себе приспати, твори, дій, говори!
Надійся лиш на себе, живи – як в день останній!
Отут воно видніше, з Чернечої гори.
Вдивляюсь у прийдешнє, де патріотів – лави.
Позаду – … тисяч років, попереду – віки.
Державити б нам славу, як славимо державу,
Бо запитання часу: куди ми, хто ми, з ким?
Все тільки зачалося, ще йти і йти до роду.
А вже новітній пахне холодноярський дух.
І дихає новітня історія свободи,
Й провідники новітні до Віча ще прийдуть.
Найперше – це любов до Вітчизни-материзни,
А зняти з вождювання й поставити ми – враз!
Знай, враже-супостате, що шабля наша блисне
І зродить гайдамаків, якщо прийде пора!
Знов сумніви, тривоги… І знов йдемо до Віча,
До злагоди-єднань, до прийдешньої пори.
Бо Слово наше – віще, бо Правда наша – вічна!
Отут воно видніше, з Чернечої гори.
(© Любов СЕРДУНИЧ, 10 серпня 2014 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
ХАЙ ВІДПОВІСТЬ МЕНІ МОСКВА!
За людопад без поховань,
За зниклі назви цілих сіл
Хай відповість мені Москва:
Її керманичі усі.
За пекло райської землі,
За пухлень, чумень, за терор
І за приписані нулі,
Що приховали людомор.
За три пшеничні колоски
І той комуністичний рай,
Де за півслова – Соловки.
Де кожен третій помирав.
За те дитя, що в лоні ще,
Не народившись, висохло.
За цей болючий в серці щем!
За все, що, вмерши, не збулось.
Перед судом за ті жнива,
За найстрашніший злочин свій
Хай стане нинішня Москва,
Допоки свідки ще живі!
Невизнання, мовчання – глум
Над пам’яттю мільйонів жертв!
Лиш допусти – й новий Валуй
Вже незалежних нас пожер.
За все хай відповість Москва:
Живі і нині сущі всі.
Щоб пам’ять – вічна і жива,
Щоб на столі повік – хліб-сіль.
(© Любов СЕРДУНИЧ, зб-ка "Вустами правди і болю", 2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
ГОЛОСИ ПАМ’ЯТИ
– Боженьку! Чи є ти?.. Мамо-нене!
Їсти хочу… Тільки не травички…
Щось на світі сталось незбагненне!
«Батьку наш народний»! Обізвися!
– За рік – один! – мільйони нас не стало!
За півроку у хаті – пустота!..
Сміється тільки із портрета Сталін:
– Досягнута мета!
– Акація розквітне – будуть ласощі!
А матінка чомусь так довго сплять...
Пасуться діти в спориші й калачиках
І тихо мруть… І сивіє земля!..
– Так тихо, мертво на селі!..
То крокував СО-ЦІ-А-ЛІЗМ!
– І дякувала заграниця
За нашу дешеву пшеницю.
Ціна їй – безмірна: життя
Мільйонів! Нема вороття!
– На ПАМ’ЯТІ – біди і жертви.
На ПАМ’ЯТНИКАХ – ті, що жерли!
– Мовчали про рік 33-ій
Америка, місто й село,
Немов не було стільки смерти,
Немовби його не було!..
– Біль той не притупився, не стерся:
Чим земля завинила? Чим – ми?!
Плаче свічка, стікає по серці!
Двадцять перший вік…
Станьмо ж ЛЮДЬМИ!
(© Любов СЕРДУНИЧ, зб-ка «Барва смерті – 33-ій», 2004, с. 62).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
ПРЕЗЕНТАЦІЯ всеукраїнського ЗБІРНИКА "УКРАЇНА-МАТИ КЛИЧЕ НАС ПОВСТАТИ"
14 жовтня у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Островського зібралися представники різних поколінь: від школярів, ліцеїстів до учасників УПА і сталінських в'язнів. Тут відбулася презентація книжки «УКРАЇНА-МАТИ КЛИЧЕ НАС ПОВСТАТИ» (про ОУН і УПА), співавторами якої стали поети, письменники, дослідники, журналісти, краєзнавці з різних областей України, а також зі США і Московії. Знаменно, що презентація книги відбулась у день УПА та День Козацтва, який 14 жовтня 2014 р. проголошено владою ще й Днем Захисника України.
На захід завітали декілька груп студентів різних вишів і ліцеїв, просвітяни, письменники, журналісти, представники різних громадських організацій…
Шановне товариство привітала господиня книгозбірні Надія Миколаївна СИНИЦЯ, яка поздоровила з величними святами, котрі ми отримали з незалежністю України: Днем Української Повстанської армії та Днем козацтва. А повідомлення, що Президент України підписав Указ про скасування свята Дня захисника Вітчизни (23 лютого) і про відзначення 14 жовтня як День Захисника України, присутні зустріли гучними схвальними оплесками.
Завідувач краєзнавчого відділу Валентина БОРЕЙКО повідомила, що у Хмельницькому вийшов всеукраїнський збірник, присвячений ОУН та УПА, розповіла про редактора-упорядника збірника. А про задум створити цей збірник запросила розповісти мене, ініціатора проекту і редактора-упорядника книги.
«Поезія може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу», – зазначено в ухвалі ЮНЕСКО. Таку силу має Слово. Такого ж просвітницького слова бракує і тема, яку вчорашня «влада» (режим) називала незручною, бо, мовляв, «розколює суспільство». Декому і справді легше оминати гострі кути, незручні питання, важкі теми. Але допоки ми їх оминатимемо, доти вони і будуть проблемними. Одна з них – діяльність ОУН та УПА. На жаль, ця тема залишається досі мало вивченою, а широкому загалу й зовсім не відомою. Московські прислужники зараз по-новому горлопанять про новітніх «бандерівців-націоналістів», ототожнюючи їх (нас, українців) ще й із нацистами й фашистами. Проте відкрились архіви, відкрилася правда. Але, крім документів, існує ще й людська пам’ять, яка (і це – природньо) продовжилась у нащадках повстанців, котрі чули правдиві свідчення активних учасників тих подій, своїх родичів. І вони, нащадки, не мовчать, бо не можуть змиритися з нав’язаною комуністичним партрежимом негативною думкою про ОУН і УПА. Патріотів України, борців за її волю Москва завжди мала за ворогів.
Зважаючи на досі не однозначне (переважно негативне) ставлення населення до ОУН та УПА, вважаю за потрібне вести роз’яснювальну роботу щодо їхньої діяльности, тому й вирішила видати цей збірник. Нас намагаються пересварити, зітнувши брата на брата, друга на друга. А чому? Бо що добре українцям, те погано нашим ворогам. А хто наш одвічний ворог? Від кого ми найбільше потерпали і досі потерпаємо? Це він, північний сусід, який приховав свою злочинну суть за словом «брат», нищив нас найдовше і найжорстокіше за всіх, хто на нас нападав. А тому конче потрібно розвінчувати совєтські міфи (брéхні) про справжніх борців за волю України, змінювати нав’язану думку шляхом висвітлення правди про УПА.
Збірник «УКРАЇНА-МАТИ КЛИЧЕ НАС ПОВСТАТИ» присвячуємо світлим датам, якими позначений 2014 рік: 105-ій річниці від дня народження Провідника української нації С.Бандери, 200-літтю Великого Українця Т.Шевченка та 72-ій річниці створення УПА. А ще – нашим славним сучасникам, героям Майдану і захисникам України у нинішній московинсько-українській війні на сході. Там воює й новітня ОУН: добровольчий батальйон вояків!
До збірника увійшли дослідницькі статті, нариси, публіцистичні та художні твори про ОУН та УПА, написані різними авторами в наш час. Збірник доповнений цитатами, повстанськими піснями, світлинами, плакатами тих часів. Сподіваємося, що видання стане у нагоді шанувальникам історії, учителям і школярам, студентам і працівникам культури, журналістам та дослідникам і всім, хто цікавиться правдивою історією України.
Ревна націоналістка, до збірника я помістила вірш… московинською мовою, мовою наших одвічних катів. І це – не випадково. Автор, чиїм твором відкривається наш збірник, звинувачений по двох кримінальних справах за вірші на підтримку територіальної цілісности України. Таку реакцію у Слідчого комітету викликав вірш Олександра БИВШЕВА «Українські повстанці». Слідчі сприйняли за екстремістський і вірш «Українським патріотам». З 16 серпня 2014 р. звільнений з посади вчителя. Мешкає в селищі Кроми (Орловська обл., РФ). Не випадково і навіть символічно, що наш альманах відкривається твором громадянина держави, проти агресії якої боролись ОУН і УПА: Московії. Його вірш у збірнику – як виняток (усі автори – українськомовні), як свідчення того, що навіть у путлерівській Московії є свідомі, сміливі люди, які не піддалися повальному зомбуванню.
На темі ОУН і УПА навіть наша влада, вчорашня, яку позбулися, намагалася спекулювати і навіть роз’єднувати схід України і її захід.
«Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні» (Степан Бандера). Як бачимо, цей вислів провідника українських націоналістів С.Бандери став віщим. Бо він, С.Бандера, був не лише далекоглядним, а й добре розумів ментальність дикої орди, з якою маємо нещастя сусідити. Усе більше нас переконується, наскільки актуальними є вислови провідників ОУН та УПА.
Про доцільність і важливість презентованого видання слушно висловилась поетеса зі США Оксана МАКОВЕЦЬ, яка по інтернету передала: «Дякую Вам за такий надзвичайний задум: видати книгу про УПА. Адже Українська Повстанська армія – це Армія стовідсоткових Героїв, яка боронила свій Край від усіх загарбників, а Воїни УПА боролися безстрашно, до загину, здобували перемогу навіть у часто нерівних боях...».
У презентації брали участь восьмеро співавторів збірника. Присутні почули виступи поетів, які приїхали з різних областей: Уляна МУДЬ (КВАСНИЦЯ) з курортного містечка Хмільник (Вінниччина), тернополяни Олександра КАРА, Марія ГУМЕНЮК, Іван КУШНІР, зі Старосинявщини Євген ПРОЦЮК, з м.Кам’янець-Подільський Марічка ЖИГУРТ, зі Старокостянтинівщини – Лідія ЯРОХНО. Було багато гостей із Хмельницького, моїх друзів, колег по перу, просвітян, краєзнавців, журналістів...
До обговорення долучилися колишня голова обласної організації ВТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка Ніна ШМУРИКОВА і письменник Микола МАЧКІВСЬКИЙ, голова обласного Братства ОУН та УПА Зиновій Андрійович КОМАРНИЦЬКИЙ, багаторічний в’язень радянських і німецьких концтаборів Олександр ГРЕХ, голова обласної організації НСЖУ Володимир ДМИТРИК, який вручив мені Почесну грамоту, підписану першим секретарем НСЖУ Сергієм Томіленком: «за багаторічну активну участь у процесах державотворення, консолідації, єдність, злагоду і мир в українському суспільстві».
Сподіваюся, що літопис правдивої історії діяльности ОУН та її армії – УПА – продовжиться. І всі ми не лише долучимося до цієї шляхетної справи, а й спонукатимемо й інших, зокрема, молодь, нашу зміну. Хтось із відомих повстанців сказав: «Хай кожна наша книжка і кожна листівка буде гострим мечем нашої правди!». Бо лише правдою ми зможемо перемогти нав’язані совєтські міфи, а точніше – брехню, яку поширювали в радянські часи, аби очорнити наших патріотів, справжніх борців за волю України. Героїзм повстанців досі надихає сучасників захищати Україну від путинських бандитів.
Вічна слава героїчним синам і донькам України, які в лавах ОУН і УПА боролися за Україну!!! Слава сучасним борцям за волю України!!!
Наостанок нашої зустрічі ми дружно і захоплено долучитися до колективного співу. Бо пісня надихає, пісня колективізує, здружує і наснажує до активности. Ми заспівали пісню, слова з якої стали назвою нашого збірника: «УКРАЇНА-МАТИ КЛИЧЕ НАС ПОВСТАТИ».
Чуєш, сурми грають,
Юнаків скликають,
У ряди збирають,
«Буде бій!» – звіщають. Гей!
Націоналісти – раз, два!
Молоді орлята, хлопці, хлопці, соколята!
Україна-мати
Кличе нас повстати,
Одностайно стати,
В бою погуляти. Гей! Націоналісти…
Не будемо спати,
Плакати-ридати,
День пімсти, розплати
Будем готувати. Гей! Націоналісти…
За нашу свободу,
За красу і вроду,
Підем в огонь, в воду
Для свого народу, гей! Націоналісти…
Сайт "Жінка-УКРАЇНКА" - про презентацію всеукраїнського збірника «УКРАЇНА-МАТИ КЛИЧЕ НАС ПОВСТАТИ» (Краєзнавчі дослідження, публіцистичні статті та художні твори про ОУН і УПА). Редактор-упорядник – Любов Сердунич. – Хмельницький: Видавець ФОП Цюпак А. А., 2014. – 160 с.: іл.):[b] http://ukrainka.org.ua/node/4690 [/b]
У ці дні співавтори збірника отримують свої примірники книжки, проводять презентації збірник[b][/b]а у своїх містах. Домовилися: кошти за продаж книги направляємо Українській армії. Щодо придбання збірника звертатися до редактора-упорядника або до співавторів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534010
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Мені наснилася пісня, чітко наснилася жінка-виконавиця, навіть мелодія, а слів не пригадую… Ці слова зродилися зі сліз, виплакалися з пісні, вранці, коли прокинулася від хлипу зі сльозами на очах.
Ця мелодія постійно в моїй голові, співаю і плАчу... Можливо, хтось із фахівців-композиторів зуміє відчути її. Або йому вчується власна мелодія...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Знову пруть на нас зайди непрохані,
Їх невситне нутро не приспала хіть.
Вже не чутно пташиного тьохкання,
Тільки спалахи, спалахи, спалахи!..
Приспів:
І враз – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе!..
На мить погасло сонце,
На мить не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе.
Із чоти народиться тисяча,
Кожна тисяча вродить мільйони.
Кожен з нас – у тобі, як і ти – в серцях.
Йдуть на клич нові батальйони.
П – в.
Будуть квіти й країна оновлена,
Буде бігати син по травичці...
Бо герої лишились не зломлені,
Бо для нас Україна – найвище!
П – в: І враз – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе...
На мить погасло сонце,
На мить не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..
Катам утнули руки
Одвічно загребущі,
Бо в нас – одна спонука:
Вкраїнські вільні душі. (Двічі).
Вкраїнські вільні душі!!
Вкраїнські вільні душі!!!
(© Любов СЕРДУНИЧ, 19 – 20 вересня 2014).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524873
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.09.2014
13 вересня 2014 р. у Львові на Форумі видавців відбудеться і презентація першого всеукраїнського збірника революційної поезії «МАТЕРИНСЬКА МОЛИТВА. Українки - героям Майдану», який я мала честь редагувати. Її буде презентовано 13 вересня о 14.00 год. по 14.45 за адресою: вул. Підвальна, Українська Академія друкарства, актова зала.
Модератор - поетеса і дитяча письменниця Любов Відута.
Поезію читатимуть співавтори збірника: Любов Долик, Ярина Мавка, Наталя Крісман, Любов Сердунич, Галинка Верховинка, Валентина Попелюшка, Тетяна Череп-Пероганич, Галина Фесюк, Іванна Стеф’юк.
Пісні, які гартують дух, прозвучать у виконанні гурту «Ойкумена» та Юрія Старчевода.
Запрошуємо приєднатися до нас всіх бажаючих. Слово - зброя. Хай воно звучить на Славу Україні та її Героїв!
Приєднайтеся до цієї події у Фейсбуці: https://www.facebook.com/events/1531257100438126/
Всю програму можна побачити на сайті «Форуму видавців».
Створено електронну версію поетичного збірника ЕЛЕКТРОННА ЗБІРКА «МАТЕРИНСЬКА МОЛИТВА» - тут: http://ozdorov.info/PM/molytva/molytva.html#/
Моя поезія в електронній версії – на сторінках 63 – 67 (у друкованому варіанті – 51 – 55).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522577
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2014
Мій улюблений квіт - із мого квітника... За легендою це - сміх лісової феї... Конвалія... Їй - моя маленька ода.
КОНВАЛІЯ
З чорноземного лона
Між зелених долоньок
Біловогником блимає:
– З вами я!
Наче зіронька з ночі,
Ті маленькі дзвіночки,
Найніжніша із квітів –
Конвалія.
(© Любов Сердунич, 2005 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
ВЕЛИКОДНЯ ТАЇНА
Свічка, віск і писачок –
І яйце – вже диво з див.
Їх доокруж пасочок
Для достатку поклади.
Наче доля – з різних барв
Писанки і крашанки.
Таїна – не для забав,
Тож, почавши, не покинь.
Ця символіка свята
Без початку, без кінця
Вимальовує життя
Зі звичайного яйця.
В таїні цій треба що
З великоднього коша?
Свічка, віск і писачок.
І – просвітлена душа.
(Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494034
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.04.2014
СВІТАНОК
У долонях спокою ніжиться земля,
Блідо-сіро-золотом даленіє обрій.
І лоскоче запах майбутнього зела,
І душа видзвонює: день складеться добрий.
А вона – вже осьдечки! А вона – весна!
Спокій лінню сонною ще тримає землю,
Та вже вільно дихає осяйна вона
І пустило паросток у темниці зерно.
Першоптах озвався ще не сміливо в сні.
І зоря остання у плесі сполоснулась.
Ще… Ще мить – і сповнилось щастя і мені,
Як червоне колесо обрію торкнулось!..
І така високість в душ́і і навкруги!..
Золото-блакить умить спалахнула світлом!
Виднокраю срібляться сині береги…
Що є ще врочистіше в цьому білім світі?!.
Все живе завмерло, притихло в таїні,
Й ніч поза байраками промайнула тінню...
Пощастило тому, хто бачив навесні
Цю дорогоцінну мить чистого світіння!
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494032
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2014
♥ ♥ ♥
Де те перо, що здатне описати
Чуття, що не вміщаються в слова?
Для галочки емоцій в нас багато
(Як вже запізно): ба... Невже?! Овва!
Всі правдолюби, та не задля неї
Спокуса стадо на гріхи жене.
І ми – ніде: між небом і землею.
Ще віримо у диво неземне.
Мовчати легше, ніж боротись, справді.
Тож нам блаженство – тихе, тепле дно.
Ораторам красивих слів ми раді,
Бо рабство удержавлене давно.
Чи тре’ чекати ще Страшного Суду?!
Чи так і не відродяться права?
В пошані знову – лицарі абсурду,
І штучний посміх, і чужі слова.
І знову світом правлять божевільні.
І їх назвуть великими колись.
Звикаємо до катастроф і бійні,
Міняєм просто кашкети і лик.
Марнуєм час: відсотки чи проценти?
Чи справді демократія – ідеал?
Злидар простяг коробочку на центи.
Та що нам він?! Злидар - то не загал!
(© Любов Сердунич, 2007).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488852
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2014
♥ ♥ ♥
На усіх-всіх телеканалах,
Презентаціях, шоу, концертах,
Де не треба – і навіть дуже! –
Де ще Гімн налаштовує душу
На своє, найрідніше, вкраїнське,
Де ще може воскреснути віра
І зродитися крила у мрії, –
Вигарцьовує нагла
ПАРОДІЯ на культуру.
А в порожній залі театру,
У холодній сільській книгозбірні,
На тоненьких рядочках афіші
Скрипкою без смичка,
Квіткою без стебельця,
Пензликом без барви,
Шрамами душі
Ячать, і в’януть, і ціпеніють
Болючі і вразливі, як саме життя,
Залишки МИСТЕЦТВА.
(© Любов Сердунич, 2007).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488851
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2014
♥ ♥ ♥
Розум паралізований,
Думати – відвиклося:
Віки заборонялось.
Збайдужіло серце,
Не милосердиться,
Лиш немило сердиться.
А язичницька душа,
Якій не дано голосу,
Але яку за тисячоліття не вбили,
Беззвучно волає:
Видибай, Боже,
Видибай!
Бо душа – язичницька істота.
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488393
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.03.2014
ДО СВІТАННЯ!
До пітьми не звикли очі.
Та одначе – пам’ятаймо:
Найгустіша темінь ночі –
За годину до світання.
Йди поволі, але вперто.
Не оглянься, не спіткнися.
Не шукай доріг затертих:
Ними ходять темні й ниці.
Вмій навпомацки впізнати,
Друг чи ворог із тобою.
Не спокушуйсь на принади.
Переймись лиш боротьбою.
Відрізнити чорне й біле
Ти зумій і в мить останню.
В ночі темінь є найбільша.
Після неї йде – СВІТАННЯ!
(© Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2014
♥ ♥ ♥
Доба незалежности не зачепила Донбасу,
Де ще ностальгія за словом „СРСР”.
Вітрини і вивіски не поступилися часу,
На мову державну плюють губернатор і мер.
Воно ж хворобливе, підкреслення того обличчя.
Бо не самобутність – відрубність керує чуттям.
Рятуй нерятованих, о 21-е сторіччя!
Це крик у пустелі, що має – й не має! – життя.
Римляни праві: чия влада, того буде й мова.
А тут, в Україні, бог – мова мордви і москви.
Вчуваєш в усьому шкідництво, і помсту, і змову.
Злоба тут престижна, солодша медів і халви.
І стало... шкода, бо Донбас – не окрема держава,
А просто колонія в тої ж хапуги Москви.
Хто їй поклоняється, той – як рабиня-забава.
Хоч пряником манить, а гірше вона татарви.
А поки усіх до прозріння згуртовує слово,
Донецьк і їм назви – і, бачиться, не випадково! –
Наприклад, Ахметовград чи Януковичбург...
(@ Любов СЕРДУНИЧ, 2007).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2014
ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ
Мене – нема ще. Ані слів, ні зору –
Нічого. Лиш… сумління ломота…
Є зав'язь думки, місячно-прозора.
Чуття пульсують, серце виліта.
Цей аркуш п'ятитисячний – як перший.
Стосотий біль, як вперше, проживу.
Спішать слова, голодні і не пещені.
Вони – ще безлад. Їх… ніяк не звуть.
І слів нема. Та є чуття! І тільки.
Колючі та уперті, мов… з ялин.
Нема мене, ні думки й рими-втіхи.
Лиш зав'язь-загадка. І біло-чистий лист.
(@ Любов СЕРДУНИЧ, 2007).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2014
* * *
Я – не Каїн, не кат,
тільки й Авелем бути не хочу.
Не підставлю щоки.
І свій нарід топтати не дам.
Я не звикну! Не зникну!
Хочу прямо дивитися в очі
Всім народам-сусідам.
Рід мій древній – не дань!
І свобода – не дань,
не дарунок: її здобувають
У вогні, у борні
й у крові. Тільки кров – не вода!
Як гряде небезпека –
у нас так одвіку буває:
Ми народне скликаємо Віче.
Ми йдемо на Майдан!
(© Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487372
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
РЕЧІВКИ-ЗАКЛИЧКИ
- Гей панове козаченьки, гуртуймося в лави!
Будьмо гідними героїв, боронім державу!
- Козаки! Хто відваги у своєму серденьку не має,
- Той рабом у ріднім краї проживе й сконає.
- Хто не має України у своєму серці,
- Той лежатиме ганебно зі списом у герці.
- За Вкраїну, неньку рідну, й загинути варто,
- Доведемо, що ми, браття, козацького гарту!
(© Любов Сердунич).
З Днем поезії, друзі! З усесвітнім днем поезії! Хай вам буде святково-поетично в усі часи! Хай наше слово служить людям! І зброєю хай буде лише СЛОВО! Слава Україні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
ХТО ВІН?
Хто прикидався облесливим лисом,
А потайки хижо іклами зблисне
І при нагоді – ножа поміж ребра, –
Друг він чи недруг?
Той, хто порушує людські закони,
Цивілізації всі заборони,
Хто демонструє нахабний свій норов, –
Друг він чи ворог?
Хто має нормою зради, обмани,
Хто не лікує – роз’ятрює рани,
Жар загрібає руками чужими, –
Хто він, скажи-но?!.
Хто йде з мечем – від меча і загине,
Хто ще не знав, хто такий українець.
Ми – волелюбні! Затям (саме в пору!),
Друг ти чи ворог.
Той, хто зі зброєю вліз в нашу хату,
Хто не дає, а забрав так багато!
Нищив засланнями, нищив нас мором, –
Брат він чи ворог?!.
Хто ще боїться прозріти й боротись,
Відсіч нанести нахабній корості,
Думай відверто, хто ти для народу:
Син, чи манкурт, ачи ворог?!.
(© Любов Сердунич).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487015
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2014
* * *
Всяк піднявся за мир:
орачі і поети.
Ми виборюєм землю
свою, Богом дану.
Щирі вірші народжують
не в кабінеті,
А в стихії борні,
в боротьбі, на Майдані!
Українська Ідея –
не мрево, а мрія.
І топтати
нікому її не дозволим!
В своїй хаті -
своя Сила й Правда назріла!
Наш загарбнику «братній»!
Ти це розумієш?!!
(© Любов Сердунич, 15, 17 березня 2014 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486730
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.03.2014
ЯКБИ Ж ТО!..
Якби ти відчув мої сльози,
Нахабний загарбнику наш,
Якби ти стояв на морозі
За те, щоб спрут врешті сконав,
Якби ти відчув силу Славня
І дух відчайдушних сердець,
Щоб слава зміцніла державна,
Яка до безсмертя веде;
Якби ти любив рІдну матір –
Не йшов би на нас, матерів,
Не смів би закони ламати,
Зіткнувши нас в вирі борні.
Якби ти пройнявся душею
До нації славних борців,
Яка не сприймає дешеві
Ідейки москвинських гінців,
Якби ти… Якби ти..! Якби ж ти..!
Однак не дано це тобі!
Ми – нація мирна, та битим
Будеш в цій твоїй боротьбі!
(© Любов Сердунич, 15, 17 березня 2014 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486729
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.03.2014
ОДВІЧНИЙ ВОРОГ
Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!
А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!
Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!
Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!
(© Любов Сердунич, 15, 17 березня 2014 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
ЛАНЦЮГ ЄДНОСТИ
Наш Єдности Ланцюг живий –
Від Львова до Дніпра,
Від Харкова й до Криму. В нас
Усіх земля – одна.
Наш клич – один, мета – одна:
Лишаймося людьми!
Весь світ – за Україну! В нас
Мета шляхетна: мир!
Ніхто тебе сюди не звав,
Крім Зека-Пахана.
Всім націям – одні права,
Лиш Зекові – війна.
Такого нам «захисника»
Не тре’ повік, о ні!
Міцніє твердістю рука
В священній цій борні!
Змести з землі сволоту цю
Так хочеться мені!..
Але наш Єдности Ланцюг –
Ще мирний: «НІ – ВІЙНІ!»!!!
(© Любов Сердунич, 15, 17 березня 2014 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
[b]МАТЕРИНСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ[/b]
В мене найдорожчий – ти, моя кровинко!
Тільки час настав твій: віддатись боротьбі.
Щоб не відчував ти на собі провину,
Я не зупиняю твій порив у бій.
В нас нема й вагання. А як небезпека –
Я тебе прикрию сильними крильми,
Мовби Берегиня. Відверни від пекла
Україну-Матір. Хто ж, якщо не ми?!
Доведи, що витязь, що звання «людина»
Носиш не даремно, навіть як війна.
Ти в моєму серці і в житті – єдиний,
Тільки й Україна, сину, в нас – одна!
Українська ненько, Берегине роду!
Берегине слави прадідів-батьків!
Благослови щиро сина до походу
Захистити Матір нині – й на віки!
(© Любов СЕРДУНИЧ (22 січня 2014 р., чорний День Соборности України)).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
ЯК ТАРАСІВ МАЛО В УКРАЇНІ!
Толерантність – здатність переносити зло
(Великий тлумачний словник української мови).
Тарас – грецькою: бунтівник, бунтар.
Як Тарасів мало в Україні!
Як не вистачає бунтарів!
Хай би розігнулись рабські спини
Й стрепенулись ті, що нагорі.
Де ви є, козацькі одчайдухи?
Хто в тобі куняє: раб? варнак?
Кличе Україна сильних духом,
Нації бракує гайдамак!
Та лизати зад – у нас почесно,
Їм – і славослів’я, й шквал вітань.
Хтось лишень візьме до рук Шевченка,
Хтось його ще й досі не читав,
В кого хата – споконвіку скраю,
В кого серце – брила кам’яна.
Хто свавілля називає раєм,
Тим також, як нам усім, – хана.
Толерантством нас зазомбували.
Слабаки ми духом, нуль ми, «пас»!
Можуть йти нові монголи й галли,
Бо нема Тарасів серед нас!
(© Любов СЕРДУНИЧ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
НЕВМИРУЩИЙ КОБЗАР
Хоч душа – як руїна –
Все життя у гонитві,
Його пломінь не згас.
Хто твоя, Україно,
Священна молитва?
– Він, безсмертний Тарас!
Неосягнене виніс
Во ім’я батьківщини
За віки і за нас.
О народе, назви
Найвірнішого сина.
– Незнищенний Тарас!
Царську темінь окинув
Усевидящим оком,
Освітив, як олтар.
Хто твоїм, Україно,
Є Великим Пророком?
– Невмирущий Кобзар!
(© Любов СЕРДУНИЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014