Лавинюкова Тетяна

НАШІ ІГРАШКИ ЗАСНУЛИ… (переспів з російської)

[b]КОЛИСКОВА[/b]  (переспів  за  З.Петровою,  з  російської)
Картиночка-подарунок  від  Kulbabka  [img]http://static.diary.ru/userdir/1/0/3/1/1031136/78127927.jpg[/img]

Наші  іграшки  заснули  і  книжки,
У  перинки  загорнулись  малюки.
Треба  казці  засинати,
Щоб  у  сон  твій  завітати.
Ти  їй  побажай:  «Люлі-бай!»

Наче  мамина  турбота  в  пізній  час,
Тихо  ходить  сон-дрімота  біля  нас.
За  віконцем  все  темніше,
Сон  маляток  заколише.
Ну  ж  бо,  засинай!    Люлі-бай!

Можна  з  місяцем  гойдатись    уві  сні,
І  веселкою  помчати  на  коні,
Із  слонятком    подружити,
Золоте  перо  зловити…
Ну  ж  бо,  засинай!  Люлі-бай!

Люлі-люлі,  спати  людям  час  прийшов,
Люлі-люлі,  завтра  буде  ранок  знов.
Вдень  так  гарно  грались  діти,
Треба  всім  вночі  спочити.
Ну  ж  бо,  засинай!    Люлі-бай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538510
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2014

ЗОРЯНА НІЧ (переспів колискової за Ю. Кімом)

[b]ЗОРЯНА  НІЧ
[/b]([i]Переспів  за  Ю.  Кімом[/i])
[img]http://cs624116.vk.me/v624116508/2178/1ffA-nqXiLo.jpg[/img]
Дощів,  снігів  не  треба,
Нехай  зникає  хмара
В  час  зоряних  добрих  ночей,
Щоб  розчинило  небо
Дорогоцінні  надра
Для  радісних  пильних  очей.

Блищить  скарбниця  ночі
Космічним  діамантом,
Чумацький  видзвонює  шлях…
А  на  Землі  є  люди
Із  чарівним  талантом
Зірок  почути  мову  в  небесах:

- Добраніч!
- Добраніч!
- Сіяєш?
- Сіяю!
- Котра  година?
- Північ  вже  минула!
- Там,  на  Землі  у  цей  час
               Гарно  отак  видно  нас!
- А  як  же  дітки?
- Мабуть,  всі  заснули..

Хороше  так,  залюбки,
В  ліжечках  сплять  малюки,
Сон  золотий  над  ними  пролітає.
А  в  небі  Місяць  пливе,
Мабуть,  ведмідь  там  живе
Той,  що  малятам  в  снах  казки  читає.  

В  місячній  тій  далині
На  синьому  валуні
Місячні  люди  теж  не  сплять  ночами,
Щоб  милуватись  здаля
Як  в  їхнім  небі  Земля
Сходить  і  знов  заходить  разом  з  нами.

[b]ЗВЁЗДНАЯ  НОЧЬ[/b]
                                   Юлий  Ким

Ни  дождика,  ни  снега,
Ни  пасмурного  ветра  -
В  полночный  безоблачный  час
Распахивает  небо
Сверкающие  недра
Для  зорких  и  радостных  глаз.

Сокровища  вселенной
Мерцают,  словно  дышат,
Звенит  потихоньку  зенит...
А  есть  такие  люди:
Они  прекрасно  слышат,
Как  звезда  с  звездою  говорит:

-  Здравствуй!
-  Здравствуй!
-  Сияешь?
-  Сияю.
-  Который  час?
-  Двенадцатый,  примерно.
-  Там,  на  Земле,  в  этот  час
Так  хорошо  видно  нас!
-  А  как  же  дети?
-  Дети  спят,  наверно...

Как  хорошо,  от  души
Спят  по  ночам  малыши,
Весело  спят  -  кто  в  люльке,  кто  в  коляске.
Пусть  им  приснится  во  сне,
Как  на  далекой  Луне
Лунный  медведь  вслух  читает  сказки.

Там,  на  далекой  Луне,
На  голубом  валуне
Лунные  люди  смотрят,  глаз  не  сводят,
Как  над  Луною-Луной
Шар  голубой,  шар  земной
Очень  красиво  всходит  и  заходит!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538249
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.11.2014

GAUDEAMUS (два переспіви)

Два  переспіви...  Чому  їх  два?  Так  сталося...  написала  один,  а  він  загубився.  Потім  написала  другий,  а  той  перший  знайшовся.  Десь  через  рік...  Котрий  був  перший,  а  котрий  -  другий  не  пам'ятаю...  Вітаю  всіх  студентів,  нинішніх  і  колишніх  зі  святом!  Веселімося,  друзі,  поки  ми  молоді!
[img]http://school12rainbow.at.ua/_nw/1/56068647.jpg[/img]
[b]GAUDEAMUS[/b]
(український  текст  старовинного  
студентського  гімну)

Веселімось,  молоді!
Нащо  нам  журитись?  –  
Бо  як  молодість  минає,
Коли  старість  наступає  –
Пізно  веселитись!

Вік  недовгий  молодий
Не  марнуймо,  друзі!
Не  лінуймось,  час  не  гаймо,
Другу  друг  допомагаймо,
Не  піддаймось  тузі!

Слався,  університет!
Слава  професорам!
За  турботу  і  науку,
За  батьківську  добру  руку
Дякуємо  хором!

Славимо  наших  дівчат  –  
Подружок    ласкавих.
А  як  хто  вже  жінку  має,
Похвалу  їй  хай  співає,
Всім  красуням  –  слава!

Пропадіть,  думки  сумні,
Пропадіть  печалі!
Перепони  наукові
Подолати  ми  готові,
Щоб  навчатись  далі!

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6jT4O9hlDOEhJXwKCJ2hp8_0CvDvUPu5UeJmBpcSefJr0yMNb[/img]
[b]ГЕЙ,  СТУДЕНТЕ![/b]
(український  текст  старовинного  
студентського  гімну)

Гей,  студенте,  веселись!
Молодість  –  це  свято,
Це  найкращі  наші  роки  –
Перед  нами  світ  широкий
І  доріг  багато!

Не  марнуймо  ці  роки,
Безліч  справ  встигаймо.
Молодість  –    щоб  веселитись,
Але  треба  і  учитись  –  
Слушний  час  не  гаймо.

Славим  університет    –
Хай  він  процвітає:
Ректора  із  ректоратом  
І  декана  з  деканатом,
Всіх,  хто  нас  навчає!

Нашим  подругам    -  привіт,
Хай  цвітуть  в  коханні!
А  батькам  вклонімось  чемно,
Хай  їх  радують  приємно
Успіхи  в  навчанні.

Славимо  наш  рідний  край
І  нашу  державу!
Хай  стипендія  зростає  –  
Ми  усім,  хто  про  це  дбає,
Співаємо  славу!

Пізнаваймо  світ  новий
Кожної  хвилини!
Хто  ж  студентів  не  шанує,
З  наших  принципів  кепкує,
Хай  навіки  згине!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537463
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.11.2014

З Міжнародним Днем Студента!

[b]З    ВАГАНТІВ[/b]
(український  текст  старовинної  студентської  пісні  на  музику  Давида  Тухманова)
[img]http://medpravda.com/wp-content/uploads/2012/01/65072.jpg[/img]
У  французькій  стороні,  на  чужій  планеті
Треба  вчитися  мені  в  університеті.
Як  сумую,  хлопці,  я,  не  скажу  словами,
Плачте,  друзі  і  сім’я,  гіркими  сльозами!
На  прощання  потискай  щирим  друзям  руки  –
Покидає  рідний  край  мученик  науки.

От  стою  –  весло  в  руках  –  вже  за  мить  в  дорогу.
Серцем  бідним  чую  страх,  тугу  і  тривогу.
Гайда,  човник,  по  воді  –  вже  за  півмомента.
Згадуйте  хоч  іноді  вашого  студента!

Скільки  зим  і  скільки  літ  так  дружили  гарно  –
Вірний  дружби  заповіт  не  загине  марно.
Хай  же  буде  кожен  з  вас  живий  та  здоровий!
Вірю  я,  що  прийде  час  нам  зустрітись  знову!

Всіх  вас  разом  я  зберу,  якщо  на  чужині
Випадково  не  помру  від  тої  латині.
Якщо  з  глузду  не  зведуть  римляни  та  греки
Ті,  що  їх  книжки  несуть  всі  з  бібліотеки,
Якщо  ті  професора,  що  студентів  учать,
Бідолаху-школяра  на  смерть  не  замучать.
Як  до  смерті  не  уп’юсь  у  хмільному  крузі,
Неодмінно  повернусь,  подруги  і  друзі!

От  стою  –  весло  в  руках  –  вже  за  мить  в  дорогу.
Серцем  бідним  чую  страх,  тугу  і  тривогу.
Гайда,  човник,  по  воді  –  вже  за  півмомента.
Згадуйте  хоч  іноді  вашого  студента!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537462
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.11.2014

ТРОЯНДИ КОХАННЯ (пісня на музику Миколи Шевченка)

[b]ТРОЯНДИ  КОХАННЯ[/b]  (пісня  на  музику  Миколи  Шевченка)




[img]http://svadebniy.net/wp-content/uploads/2010/04/picrebuild.jpeg[/img]
слова  -  Тетяна  Лавинюкова
музика  -  Микола  Шевченко
виконує  -  Марина  Романович

Про  почуття  мовчи,  не  говори,
Бувають  зайвими  слова.
Троянд  розквітлих  скажуть  кольори
Про  те,  що  в  серці  ожива.
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє.
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

Коли  зі  мною  знов  тебе  нема
І  огорнуть  думки  сумні,
Я  на  троянди  гляну  крадькома,
Що  ти  подарував  мені.
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє.
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

Ми  разом  в  наших  мріях  осяйних,
І  наяву,  не  уві  сні
Букет  троянд  тендітних,  чарівних
Ти  знову  принесеш  мені!  
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє...
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

https://youtu.be/jHH1rr11yNM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536517
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.11.2014

ПЕРШИЙ СНІГ

[b]ПЕРШИЙ  СНІГ
[/b]

[img]http://kotomurdiya.ucoz.ru/_ph/1/2/119406156.jpg[/img]

Хрусткий,  як  цукор,  пахне  кавуном,
Блищить  на  сонці,  хоч  зажмурюй  очі  -  
Весільним  непорочним  полотном
На  землю  сніг  упав  цієї  ночі.

О  як  шкода́  -  залишаться  сліди,
Як  весело  -  нарешті  підморозило!
Тоненька  плівка  срібної  слюди
Лиш  біля  берега  торкнулась  озера.

У  світі  невимовна  чистота,
У  кришталях  видзвонюють  дерева.
Було  б  не  видно  білого  кота,
Якби  не  очі  і  не  ніс  рожевий.

Він  мружиться,  ховає  в  лапи  ніс  -  
І  зник,  і  злився  з  тлом,  хоч  був  допіру!
Не  залишив  і  посмішки  мені  -  
Він  -  український  кіт,  він  не  з  Чеширу...


На  фото:  [i]Перший  сніг  випав  у  Івано-Франківську  24.10.2014!  Не  пам'ятаю  такого  раннього  снігопаду!  Ранній  сніг  на  зеленому  листі...[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2014

СОНЕТ ЛИСТОПАДУ

[b]СОНЕТ  ЛИСТОПАДУ[/b]

Тоненькі  "стружки"  з  жовтої  фанери
Хао́с  зчинили  з  шурхотом  і  стуком.
Не  можуть  з  їхнім  впоратися  рухом  
Зніяковілі  міліціонери.
Сюрпризи  надпримхливої  погоди
Бентежать  тих,  кому  дорога  дальня,  -
Частіше  тиснуть  водії  на  гальма,
Бажаючи  уникнути  пригоди.
Як  інфернальні  гості  з  потойбіччя
Летять  нам  жовті  "карточки"  в  обличчя,
Тривожать  струни  арфи  дощової,
Встеляють  мокрим  "золотом"  узбіччя.
І  оживають  ноти  золотої
Симфонії  осіннього  величчя.


[i]Дякую  Наталочці-  Kulbabka  за  картиночку.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532632
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2014

ОСІННІЙ ПАСЬЯНС

[b]ОСІННІЙ  ПАСЬЯНС[/b]

Колоду  з  багряних  тузів,  королів  золотих
Півколом  під  деревом  Осінь  в  саду  розклада.
І  Вітер-пустун  на  хвилину  принишк  і  затих:
Про  що  ворожити  взялася  чаклунка  руда?
І  раптом  зірвався  і  листя  розвіяв,  розніс,
Жбурнув  у  ставок,  навмання  розтрусив  по  землі.
Ображена  Осінь  з  досади  не  стримує  сліз,
Обличчя  ховає  в  серпанку  -  в  туманній  імлі.
От  шибеник  прикрий,  ніяк  не  дає  ворожить!
Та  збудеться  те,  що  призначено,  -  прийде  Зима...
Он  бабине  Літо  удаль  по  стежині  біжить  -  
Ще  раз  оглянулось,  востаннє  всміхнулось  -  й  нема.
Розплатиться  Осінь  за  всі  твої,  Літо,  борги
Червінцями  з  кленів,  що  в  посаг  собі  береже,
Розплачеться  Осінь  за  всі  твої,  Літо,  гріхи
Сльозами  дощів  у  спокуту  за  щастя  чуже.


[i]Гарну  картинку  подарувала  Наталочка-Kulbabka,  щиро  дякую  їй[/i]!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529929
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2014

АКТОРСЬКА ДОЛЯ

12  жовтня  2014  року  -  наш  театр  розпочав  свій  75-ий  сезон  прем'єрою  вистави  "Шаріка  або  кохання  січового  стрільця",  з  якої  ми  щойно  повернулися.  Враження  -  прекрасні!  На  фото  -  фінальна  сцена  вистави,  точніше,  це  уже  глядачі  дякують  акторам  своїми  оплесками  і  дарують  їм  квіти.

[b]АКТОРСЬКА  ДОЛЯ[/b]
                                 [i]  Присвячую  акторам  нашого  театру[/i]

Акторська  доля  –  сотні  інших  доль,
Натури  і    характери  мінливі,
Переживати  заставляє  роль
Миттєвості  журливі  і  щасливі.
Акторська  доля  –  вічна  боротьба
Добра  і  зла,  як  у  житті,  на  сцені,
Акторська  доля  –  непроста  судьба
Служити  чесно  строгій  Мельпомені.
О  скільки  довелося  Вам  роле́й,
Ні,  не  зіграти  –  серцем  пережити...
У  Ваш  чудовий  творчий  ювілей
Прийміть  від  нас  овації  і  квіти

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/80/14/80014135_sb10066177d001copy.jpg[/img]  -  Дякую  Ніро  Вульф  за  картинку!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529504
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.10.2014

Публикация для Ирины

[b]Публикация  для  Ириночки  Левобережной  [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527065

                                                     Ирина  Одоевцева
                           *  *  *
Он  сказал:  —  Прощайте,  дорогая!
Я,  должно  быть,  больше  не  приду.
По  аллее  я  пошла,  не  зная,
В  Летнем  я  саду  или  аду.

Тихо.  Пусто.  Заперты  ворота.
Но  зачем  идти  теперь  домой?
По  аллее  черной  белый  кто-то
Бродит,  спотыкаясь,  как  слепой.

Вот  подходит  ближе.  Стала  рядом
Статуя,  сверкая  при  луне,
На  меня  взглянула  белым  взглядом,
Голосом  глухим  сказала  мне:

—  Хочешь,  поменяемся  с  тобою?
Мраморное  сердце  не  болит.
Мраморной  ты  станешь,  я  —  живою,
Стань  сюда.  Возьми  мой  лук  и  щит.

—  Хорошо,  —  покорно  я  сказала,  —
вот  мое  пальто  и  башмачки.
Статуя  меня  поцеловала,
Я  взглянула  в  белые  зрачки.

Губы  шевелиться  перестали,
И  в  груди  я  слышу  теплый  стук.
Я  стою  на  белом  пьедестале,
Щит  в  руках,  и  за  плечами  лук.

Кто  же  я?  Диана  иль  Паллада?
Белая  в  сиянии  луны,
Я  теперь  —  и  этому  я  рада  —
Видеть  буду  мраморные  сны.

Утро…  С  молоком  проходят  бабы,
От  осенних  листьев  ветер  бур.
Звон  трамваев.  Дождь  косой  и  слабый.
И  такой  обычный  Петербург.

Господи!  И  вдруг  мне  стало  ясно  —
Я  его  не  в  силах  разлюбить.
Мраморною  стала  я  напрасно  —
Мрамор  будет  дольше  сердца  жить.
 
А  она  уходит,  напевая,
В  рыжем,  клетчатом  пальто  моем.
Я  стою  холодная,  нагая
Под  осенним  ветром  и  дождем.

1922

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527192
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2014

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ…

ВІРА,  НАДІЯ,  ЛЮБОВ...

Вино  росинок  вип'ю  з  листя  я,
Куштую  сонця  свіжий  книш  -
Щоденна  мила  євхаристіє,
Душі  Надію  ще  залиш!
Благослови  святою  Вірою
В  те,  що  добро  здолає  зло,
Омиє  хай  Любов'ю    щирою
Софії*  вічне  джерело...


*Софія  -  мудрість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI7OL-bkplw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527012
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2014

ОСІНЬ

                       [b]ОСІНЬ[/b]

Осінь  в  лісах  порозпалює  ватри:
Клени,  берези  шаліють  в  екстазі!
Тільки  недовго  вже  їй  дівувати,
Світ  дивувати  безумством  фантазій…

Осінь  ночами  чаклує  дощами,
Осінь  ночами  чаклує  вітрами,
Але  ідуть  її  дні,  як  прочани,
До  льодяного  зимового  храму.


Осінь  пишається  пишним  убором,
Ніби  дівчи́на  до  зустрічі  з  милим…
Білим  укриє  зима  омофором
Жовтогарячої  осені  килим.


Віхола  скоро  у  сніжнім  завою
Тут  закружляє  в  сумнім  полонезі…
Та  фантазеркою,  а  не  вдовою
Осінь  лишається  в  світі  поезій.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525651
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2014

Тавтограми. Про можливості української а також інших мов (продовження)

[img]http://s55.radikal.ru/i149/1107/eb/fbaca1b929b8.jpg[/img][i]Попередня  публікація  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479  була  присвячена  тавтограмам,  тобто  текстам,  у  яких  кожне  слово  починається  на  якусь  одну  і  ту  ж  літеру.  Поети  сайту  взяли  участь  у  цій  лінгвістичній  грі.
[/i]
1)  [b]Oleg  Kolibaba[/b],  10.09.2014  -  20:22
Дякую!    Таки  прислухався  до  Вашої  поради,  спробував.  Ба  навіть  більше:  захотів  захистити  бідного  англійця,  і  дати  йому  можливість  потішитися  за  його  мову  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522636
Кажуть,  вірші-монофони  найкраще  звучать  лише  на  українській  мові,  але  спробуємо  внести  різноманіття  !
                                                                                           [b]Місячні  миті[/b]

My  mistress!  Might  me  make  my  moon                  Місіс  моя́!  Міг  мій  місяць  мигцем
More  melting,  marvellous,  more  meek?                  Милувати  миліше  міжгір’я?  
Melodious  moonlight  motions  morn,                            Мелодійно  мере́жучи  милі  митцем  
My  magic,  maybe,  measures  meed.                            Моя  магія,  мабуть,  мов  мрія.

My  madam!  May  me  malt  my  murk                            Мон  мадам!  Можна  морок  мани́ть,      
Much  mute,  magnificence,  much  mixed?              Мовчазніше  мішаючи  муркіт?      
Moon  money  multiply  my  mag;                                        Місяць  множить  монети,  міняючи  мить;
Miraculous  mystique  mean  midst.                                Мальовничість,  мов  містика  му́ки.

My  maid!  Music  mislead  myself;                                      Моя  мила!  Мотає  музи́ка  мене
Magnetic  mixture,  maybe,  missed.                                Магнетизмом  мікстур,  мовби,  ми́за.
Moon  mirror  morally  misgave,                                            Може,  місяця  милість  майстерно  мине
Moreover,  mad  me,  my  marquise.                                Майбуття  міфи,  моя  маркіза.

Me  (I,II  катрен)  –  тут:  я;                                                  Миза  –  розташована  окремо  за  містом  
Mag  –  тут:  півпенні  (найдрібніша                                                                                                                                      садиба
                                                                       монета  Ірландії);
Maid  –  тут:  дівчина.

2)[b]  Ірина  Лівобережна[/b],  11.09.2014  -  10:48
Ну,  ось  що  вийшло  у  мене...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752

[b]Літера  "Т"  (про  можливості  мови)  …
[/b]
Тло  туманів  тане  табунами…
Тінь  тополі  трепетно  тремтить…
То́нкі  трави  тягнуться  тинами…
Теренова  тиша  тріпотить…

Там  троянди  теплий  трунок  тчеться…
Ти́рлич*  твань  торкає  тайкома…
Тиждень  точить  тлін  темницю  терпко…
Та  тримає  тут  трясовина́…

     Ти́рлич*-  лікарська  рослина  (горечавка)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
На  конкурс...  Спробуйте!  )))

3)[b]  уляна  задарма[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777

[b]Літери  "П"  і  "З"  [/b](можливості  мови…)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752


...Пливу  понад  прірвою
пір"ячком...  пухом  пташиним...
Покосами  пахне,  п"янить
перестиглий  полин...
Печальна  пора  понад  полем
поораним  плине...
Прозрінь  Позолота  Пожухла,
Подінься...Покинь!

Залиш...  засвітися,  Забута  
загублена  Зірка  ...
Знайду  -  заховаю...
Замерзлим  зайчам  -  збережу...
Зиму-  залюЛЯю...  заспЛЮ...
Загойдаю  ...засТЕЛЮ
замети  засніжені...

...Знаю  -  знайду  і...
згубЛЮ...

 4)  [b]Сокольник[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522889
[b]На  "Х"  (а  вы  что  подумали?)
[/b]

Харизмой  хренов  Хряк  хохочет.
Хорей  характером  хлопочет.
Харон  хромает  Хелоуином.
Хиреет  харя  Херувима.
Хреново  хлеб  хлебать  хвостом.
Халат  хорош,  характер  хром.
Хоттабыч  хряпнул  хидроген.
Хватает  хобот  хваткой  хрен.

5)  [b]Сумую  сам…[/b]    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524134

Сумую  сам…
Скупа  сльоза  скотилася
Спина  серпом  схилилася
Скроні    сіє  сивина  -
Старості    скромна  складова.
Страждаю,  сохну,  стережу
Стежину  смерті  сумную
Cорочку  сіру  скину
Складаю  собі  схиму
Cпіваю    сам…
ID:  524134
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  18.09.2014  00:17:01
©  дата  внесення  змiн:  18.09.2014  00:17:01
автор:  [b]AKM[/b]

[b]Серед  ставу  сідає  сонце  спокволу…[/b]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523285

Серед  ставу  сідає  сонце  спокволу,
Самотньо  смерека  стоїть  смарагдова,  
Соловейко  сріблясте  соло  співає,
Стомилось  село  серед  степу  стихає.  

Стежина  стрімко  стелиться.  Смеркається.
Самотній  силует  сутулиться  -  спішить.  
Сич  сумно  скиглить  -  сердечко  страхається,  
Садибою  собака  скалиться-скавчить.

Суворий  сторож  сон  снує  свавільно
Світлицю  стелить  спішно,  стильно.
Сховає  світла  спалахи    сумлінно  
Спати  складає  стомлених  -  суцільно..

ID:  523285
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  13.09.2014  21:29:38
©  дата  внесення  змiн:  13.09.2014  23:24:45
автор:[b]  AKM[/b]


6)  [b]Богданочка  ::  Магія  миті…[/b]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523119
                                                                                                                     Джерела  мого  натхнення:
                                               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
                                               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479

Місяць-маестро  маревом
мовчки  милується...
Мужність  мужчини,
мрійливість  мадемуазель...
Маслом  миттєвості
милий  малюнок  малюється...
Майстром  магічно  милується
Маргарита  -  модель...
Музика  мрій  маскувала
мінливість  майбутнього,
Морок  минулого  мирно,
манірно  мовчав.
Милі  мандрують  мостами
моря  могутнього...
Магія  миті  -  мольберт...
Мужчина  майстерно  модель  малював......

                                                                                                                       12.09.14.
7)[b]  РРРанок[/b]      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359458

Ранок  рідко  руки  розкриває  –  
Різко  ружа  роси  розриває...
Радуєтьсь  ріка  рабству  русалки,
Рибка  роззявляка  –  радість  рибалки. 03.2004.
ID:  359458
Рубрика:  Вірші,  Пейзажна  лірика
дата  надходження:  23.08.2012  21:53:19
©  дата  внесення  змiн:  23.08.2012  21:53:19
автор:  [b]Яна  Бім
[/b]

8)  [b]Лавинюкова  Тетяна[/b]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523030
[b]На  "Х",  так  на  "Х"[/b]  (тавтограма  вслід  за  Сокольником)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522889

Хитається  хатина,
Хилиться  хлівець!
Хлопцям  Харитина
Хвалить  холодець!
Холодно...  Хукає:
-  Хлопці,  ходіть!
Хай  худоба  хрюкає,
Хріном  хрумтить!
-  Хто  хоробрий?
Хто  has  хист?
Хорт?  Хороший!  -
Хижий  хвіст!
Хлопці  хором:  Ха-ха-ха!
Хронічно  хворий  хитрий  Хома!

P.S.  Дуже  багата,  виявляється  літера:  Хом'як,  хамелеон  хрумтять  хурмою,  хмільний  художник  хитро  хвалить  хвою!

[b]Лавинюкова  Тетяна  і  Ірина  Лівобережна[/b]
[b]Містичне  місто[/b]  "[b]М[/b]"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524543  (  в  коментарях)

Метафор  маса:  магічне  місто,
Медові  мандри,  мальви,  маки.
Місячне  мрево.  Марення  млисте.
Мріями  манять  містичні  мавки.

Мавки  містичні,  місто...  Мрійливо
Маревом  маються  млосно...  манлИво...
Мусить  мереживо  марципанове
Мліти  між  мантрами-меридіанами...

9)  [b]Алеля  Свалада[/b]
[b]Летить  любов  на  "Л"[/b]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524638

Летить  любов  лебідкою
Літом...  Лугом...Легенько...
Люстерко  ласуэ  леліткою:
"Ладо,Леле!  Любенько!"

Летить  любов  лебедем,
Лоскоче  лілія  листками...
Любо  ляскатись  легенем
Лозами...Луками...Літами...
ID:  524638
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  20.09.2014  14:08:36
©  дата  внесення  змiн:  20.09.2014  14:08:36
автор:[b]  Алеля  Свалада[/b]

10)  [b]Наталя  Хаммоуда[/b]
[b]Магія  української  мови  -літера  "З".
[/b]    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
Замітала  зима  заметілі,  завивали  завії  за  вітром,
ЗасипАла  замети-завади.  Загребла,  загорнула,  загай.  
Заховала,  змотала-зім"яла,  заслонила  замерзлим  загір"ям,
Закувала  засніжену  землю  заспівала  :"Засни,  засинай".

Засвітились  засріблено  зверху  забудови  зненацька  знищілі.  
Задзвеніли  закохані  зорі.  Заблищали,  заграли,  зійшлись,
Закружляли...  застигли...  змовчали,  захмелілі,  згорілі,  зітлілі,
Задивившись  замріяно-згубно,  заіскрилися,  знов  зайнялись...  
31/03/2014.
Н.  Хаммоуда.
ID:  570838
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  31.03.2015  12:05:40
©  дата  внесення  змiн:  31.03.2015  12:43:01
автор:  Наталя  Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2014

НАФТОВИКИ. ГІМН ІФНТУНГ

Сьогодні  21  вересня  -  Різдво  Пресвятої  Богородиці.  Для  Івано-Франківського  національного  технічного  університету  нафти  і  газу  (ІФНТУНГ)  цей  день  особливий,  бо  студенти  і  викладачі  вишу  вважають  Матінку  Божу  покровителькою  ІФНТУНГ.  Кожного  року  21  вересня  відбувається  День  університету,  який  починається  з  молебну  біля  скульптурного  зображення  Богородиці.
Гімн  "Нафтовики"  був  написаний  2001  року,  коли  наш  виш  дістав  статус  національного.  Музику  написала  Євгенія  Єрохіна  -  художній  керівник  ЦКДС  ІФНТУНГ.
За  гарну  світлину  із  зображенням  Матінки  Божої  -  небесної  покровительки  нашого  університету  дякую  дорогій  Наталочці-Кульбабці.
[img]http://static.panoramio.com/photos/large/95524318.jpg[/img]

[b]НАФТОВИКИ[/b]
(Гімн  ІФНТУНГ  ,  музика  Є.Єрохіної)

Земні  скарби  таять  глибокі  надра,
Та  йдуть  завжди  вперед  нафтовики  –  
Це  кузні  нафтогазової  кадри  –  
Красиві  юнки,  мужні  юнаки.
Це  ми  йдемо,  майбутні  інженери,
Високого  ґатунку  фахівці,
Своєї  долі,  доброї  кар’єри
Свідомі  наполегливі  творці.

Приспів:
І  зда́лека,  й  зблизька  храм  Знань  цей  величний
Зібрав  і  здружив  нас  одразу  –  
Єдиний  наш  національний  технічний
Університет  нафти  й  газу.

Найкращий  час  –  це  молодість  людини,
Ясні  роки  студентської  пори.
І  нас  до  професійної  вершини
Упевнено  ведуть  професори.
Їх  праця  і  турбота  їх  батьківська
Дають  ґрунтовні  фахові  знання.
Диплом  нафтовика,  що  із  Франківська,
Уже  здобув  у  світі  визнання.

Приспів:
І  зда́лека,  й  зблизька  храм  Знань  цей  величний
Зібрав  і  здружив  нас  одразу  –  
Єдиний  наш  національний  технічний
Університет  нафти  й  газу.

Куди  б  звитяжний  шлях  нас  не  покликав,
У  нашій  вдячній  пам’яті  зрина
Цей  край,  оспіваний  Франком  великим,
Ріпницький  давній  край  –  Галичина.
Несімо  Альма  Матер  добру  славу,
Куди  б  нас  майбуття  не  привело  –  
На  благо  Української  держави
Даруймо  людям  світло  і  тепло!

Приспів:
І  зда́лека,  й  зблизька  храм  Знань  цей  величний
Зібрав  і  здружив  нас  одразу  –  
Єдиний  наш  національний  технічний
Університет  нафти  й  газу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2014

КАШТАНИ

[b]КАШТАНИ[/b]

Пора  плодів  осінніх  у  пошані  –
Із  ніжністю  завжди  беру  до  рук
Холодну  полірованість  каштанів,
Що  з  тихим  стуком  падають  на  брук.

Милуйтеся,  митці,  судіть,  естети,
Як  гра  природи  винайти  змогла
Маленький  глобус  дивної  планети,
Що  на  долоню  лагідно  лягла?

Брунатного,  рудого  гама  гарна  –  
Гірський  рельєф,  плато,  височина?
А  світла  зона  –  шапка  криг  полярна
Чи,  може,  океану  глибина?

…В  зачаття  ніч  цвіли  свічки  весільно,
І  довго  світ  зачаяно  чекав,
Поки  цнотливо  зріє  дар  осінній
В  зеленім  чистім  лоні  "їжачка".

Воно  ставало  затісним  потроху,
Із  спокою  народжувався  рух,
Що  спричинив  "космічну"  катастрофу  –  
"Планета"  тихо  падає  на  брук.

[i]Уже  не  пам'ятаю,  коли  був  написаний  вірш.  А  зараз  -  хворіють  наші  каштани...  Так    шкода.[/i]  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2014

Тавтограма на літеру Х

[b]На  "Х",  так  на  "Х"[/b]  (тавтограма  вслід  за  Сокольником)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522889

Хитається  хатина,
Хилиться  хлівець!
Хлопцям  Харитина
Хвалить  холодець!
Холодно...  Хукає:
-  Хлопці,  ходіть!
Хай  худоба  хрюкає,
Хріном  хрумтить!
-  Хто  хоробрий?
Хто  has  хист?
Хорт?  Хороший!  -
Хижий  хвіст!
Хлопці  хором:  Ха-ха-ха!
Хронічно  хворий  хитрий  Хома!

P.S.  Дуже  багата,  виявляється  літера,  подивіться  на  картинку:  [i]Хом'як,  хамелеон  хрумтять  хурмою,  хмільний  художник  хитро  хвалить  хвою![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523030
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.09.2014

У день народження Вам, Патара Бачія!

[b]У  день  народження  Вам,    Патара    Бачія!
[/b]
Хай  бринить  струна  гітари
І  співають  солов’ї
Для  прекрасної  Патари
В  день  народження  її!
Хай  перо  її  натхненне
Пише  прозу  і  вірші
Про  ліричне  й  злободенне
І  про  все,  що  у  душі!
Її  слово  небайдуже
Вже  відоме  між  людьми:
Як  Патара  скаже:  «Дуже!!!»  -
Дуже  тішимося  ми!
І  секретів  тут  немає  -  
Не  витримує  вже  нерв:
Як  Патарочка  "вмліває!",
Отже,  хтось  створив  шедевр!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522998
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 12.09.2014

Про можливості української мови (публікація)

[i]Недавно  знайшла  це  в  інтернеті.  Я  не  знаю,  хто  автор  (редакція  моя).  Хочу  поділитися  з  колегами  по  перу.  Цікаво  ж!
[/i]  [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ  ПРО  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ
Було  це  давно,  ще  за  старої  Австрії,  в  далекому  1916  році.
У  купе  першого  класу  швидкого  поїзда  Львів-Відень  їхали  англієць,  німець,  італієць.  Четвертим  був  відомий  львівський  юрист  Богдан  Костів.  Балачки  велися  навколо  різних  тем.  Нарешті  заговорили  про  мови  -  чия  краща,  чия  багатша  і  котрій  з  них  належить  світове  майбутнє.  Звісно,  кожен  почав  вихваляти  свою  мову.  Першим  заговорив  англієць:
-  Англія  -  це  країна  великих  завойовників  і  мореходів,  які  славу  англійської  мови  рознесли  по  всьому  світі.  Англійська  мова  -  мова  Шекспіра,    Байрона,    Діккенса  та  інших  великих  літераторів  та  вчених.  Отже,  англійській  мові  належить  світове  майбутнє.
-  Ні  в  якім  разі.  -  гордовито  заявив  німець.  -  Німецька  мова  -  це  мова  двох  великих  імперій  Німеччини  і  Австрії,  які  займають  пів  Європи.  Це  мова  філософії,  техніки,  армії,  медицини,  мова  Шиллера,  Гегеля,  Канта,  Вагнера,  Гейне.  І  тому,  безперечно,  німецька  мова  має  світове  значення.
 Італієць  усміхнувся  і  тихо  промовив:
-  Панове,'  ви  обидва  помиляєтеся.  Італійська  мова  -  це  мова  сонячної  Італії,  мова  музики  і  кохання,  а  про  кохання  мріє  кожен.  Мелодійною  італійською  мовою  написані  кращі  твори  епохи  відродження,  твори  Данте,    Боккаччо,  Петрарки,    лібрето  знаменитих  опер  Верді,  Пучіні,  Россіні,  Доніцетті  та  інших  великих  італійців.  Тому  італійській  мові  належить  бути  провідною  в  світі.
 Українець  довго  думав,  нарешті  промовив:
-  Я  не  вірю  в  світову  мову.  Хто  домагався  цього,  потім  був  гірко  розчарований.  Йдеться  про  те,  яке  місце  відводиться  моїй  українській  мові  поміж  інших    народів.  Я  також  міг  би  сказати,  що  моя  рідна  мова  -  це  мова  незрівнянного  сміхотворця  Котляревського,  мова  геніального  поета  Тараса  Шевченка.  До  пророчих  звучань  Шевченкової  поезії  досі  ніхто  у  світі  не  піднявся.  Це  лірична  мова  кращої  з  кращих  поетес  світу  -  Лесі  Українки,  мова  нашого  філософа  і  мислителя  Івана  Франка,  який  вільно  володів  14  мовами,  в  тому  числі  нахваленими  тут,    проте  рідною,  а  отже,  найбільш  дорогою,  вважав  -  українську.  Нашою  мовою  звучать  понад  300  тисяч  народних  пісень,  тобто  більше,  як  у  вас  всіх  разом  узятих  ...  Я  можу  назвати  ще  багато  славних  імен  свого  народу,  проте  вашим  шляхом    я  не  піду.  Ви  ж  по  суті  нічого  не  сказали  про  багатство  й  можливості  ваших  мов.  Чи  могли  би  ви,  скажімо,  своєю  мовою  написати  невелике  оповідання,  в  якому  б  усі  слова  починалися  з  однакової  букви?
-  Ні,  ні,  ні!  Це  неможливо,  -  відповіли  англієць,  німець,  італієць.
-  От  вашими  мовами  це  неможливо,  а  нашою  це  зовсім  просто.  Назвіть  якусь  букву,  -    звернувся  він  до  німця.
-  Хай  буде  буква  "П",  -  сказав  той.
-  Добре.  Оповідання  буде  називатись

ПЕРШИЙ  ПОЦІЛУНОК

Популярному  перемишльському  поету  Павлу  Петровичу  Подільчаку  прийшло  поштою  приємне  повідомлення:
"Приїздіть,  Павле  Петровичу,  -  писав  поважний  правитель  Підгорецького  повіту  Полікарп  Пантелеймонович  Паскевич,  -  погостюєте,  повеселитесь".
 Павло  Петрович  поспішив,  прибувши  першим  поїздом.  Підгорецький  палац  Паскевичів  привітно  прийняв  приїжджого  поета.  Потім  під'їхали  поважні  персони  -  приятелі  Паскевичів...  Посадили  Павла  Петровича  поряд  панночки  -  премилої  Поліни  Полікарпівни.
Поговорили  про  політику,  погоду.  Павло  Петрович  прочитав  підібрані  пречудові  поезії.  Поліна  Полікарпівна  пограла  прекрасні  полонези  Понятовського,  прелюдії  Пуччіні.  Поспівали  пісень,  потанцювали  падеспань,  польку.  
Прийшла  пора  -  попросили  пообідати.  Поставили  повні  підноси  пляшок:  портвейну,  плиски,  пшеничної,  підігрітого  пуншу,  пива.    Принесли  печені  поросята,  приправлені  перцем,  півники,  пахучі  паляниці,  печінковий  паштет,  пухкі  пампушки  під  печеричною  підливою,  пироги,  підсмажені  пляцки.  Потім  подали  пресолодкі  пряники,  персикове  повидло,  помаранчі,  повні  порцелянові  полумиски  полуниць,  порічок.
 Почувши  приємну  повноту,  Павло  Петрович  подумав  про  панночку.  Поліна  Полікарпівна  попросила  прогулятись  по  Підгорецькому  парку,  помилуватись  природою,  послухати  пташині  переспіви.  Пропозиція  повністю  підійшла  прихмілілому  поету.
 Походили,  погуляли  ...  Порослий  папороттю  прадавній  парк  подарував  приємну  прохолоду.  Повітря  п'янило  принадними  пахощами.
Побродивши  по  парку,  пара  присіла  під  порослим  плющем  платаном.
Посиділи,  помріяли,  позітхали,  пошепталися,  пригорнулися.  Почувся  перший  поцілунок:  прощай,  парубоче  привілля,  пора  поетові  приймакувати.


В  купе  зааплодували,  і  всі  визнали:  милозвучна,  багата  українська  мова  буде  жити  вічно  поміж  інших  мов  світу.
Зазнайкуватий  німець  ніяк  не  міг  визнати  свого  програшу.
 –  Ну,  а  коли  б  я  назвав  іншу  букву?  -  заявив  він  –  Ну,  наприклад,  букву  "С".  Я  своєю  мовою  можу  створити  не  лише  оповідання,  а  навіть  вірш,  де  всі  слова  починаються  на  "С",    до  того  ж  будуть  передавати  стан  природи,  наприклад,  свист  зимового    вітру  в  саду.  Якщо  ваша  ласка,  прошу  послухати.

САМОТНІЙ  САД.
Сипле,  стелить  сад  самотній
Сірий  смуток,  срібний  сніг.
Сумно  стогне  сонний  струмінь
Серце  слуха  скорбний  сміх.
Серед  саду  страх  сіріє.
Сад  -  солодкий  спокій  спить.
Сонно  сиплються  сніжинки.
Струмінь  стомлено  сичить.
Стихли  струни,  стихли  співи,
Срібні  співи  серенад,
Срібно  стеляться  сніжинки  -
Спить  самотній  сад.

-  Геніально!  Незрівнянно!  -  вигукнули  англієць  та  італієць.  Потім  усі  замовкли.  Говорити  не  було  потреби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.09.2014

ПЕРШЕ ПРИЧАСТЯ (пісня з відео)

ПЕРШЕ  ПРИЧАСТЯ
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HOpfiJ45ZRg[/youtube]

Світить  зоря  у  вікно,  
Дивиться  ангел  з  неба.
І  вже  мені  давно,
Мабуть,  заснути  треба.
Я  і  сама  не  знаю,
Чом  не  стуляю  очі?
Може,  дитинство  минає,
Але  прощатись  не  хоче?

ПРИСПІВ:
В  серці    -  тривога  й  надія
І  несказанне  щастя,
Завтра  велика  подія  -  
Перше  моє  причастя.
Перше  моє  причастя,
Перший  мій  крок  до  Бога  -  
Це  несказанне  щастя,
Радість  моя  і  тривога.

Сукню  чистеньку,  біленьку,
Ніжний  віночок  білий
Звечора  мені  ненька
Приготувала  мила.
Спатиме  ще  матуся,
Спатиме  вся  сім'я.
Першою  помолюся
Вранці-раненько  я.

ПРИСПІВ:
В  серці    -  тривога  й  надія
І  несказанне  щастя,
Завтра  велика  подія  -  
Перше  моє  причастя.
Перше  моє  причастя,
Перший  мій  крок  до  Бога  -  
Це  несказанне  щастя,
Радість  моя  і  тривога.

Кліп  створений  поетом  і  кліпмейкером  Олексієм  Тичком,    у  нього  є  сайт  http://nathnennya.ucoz.ru/
Використне  відео  з  програми  "З  іскрою  Божою",  ОТБ  "Галичина",  Івано-Франківськ  2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522442
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.09.2014

ПЕРЕКЛАД З УКРАЇНСЬКОЇ НА РОСІЙСЬКУ - 2

 


                                                                                         [u]Лина  Костенко[/u]
                                                       ***
Ты  смотришь  так,  как  будто  я  на  трапе.
И  нету  слов.  И  горечь  через  край.
А  жизнь  идёт  по  «Гауссовой  шляпе»:
Вот  так  вот  –  «здравствуй»,  а  вот  так  –  «прощай».

Прощай,  прощай,  чужой!  Мой  самый  лучший!
И  самый  близкий  на  моём  пути.
И  это  есть  единственный  тот  случай,
Где  будет  главным  мужеством  -    уйти.  



                                                                                                 [u]  Ліна  Костенко[/u]
                                                             ***
Ти    дивишся.    А    я    вже    –    як    на    трапі.    
І    слів    нема.    І    туга    через    край.    
Життя    іде    по    «Гаусівській    шляпі»:    
отак-от    –    «здрастуй»,    а    отак    –    «прощай».    

Прощай,    прощай,    чужа    мені    людино!    
Ще    не    було    ріднішого,    як    ти.    
О    це    і    є    той    випадок    єдиний,    
Коли    найбільша    мужність    –    утекти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521082
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 02.09.2014

ПЕРЕКЛАД З УКРАЇНСЬКОЇ НА РОСІЙСЬКУ - 1

                                                                                             [u]Лина  Костенко[/u]

                                                   *  *  *
Дворы  стоят  в  осенней  вьюге  астр.
Какая  сине-розовая  вьюга!
Но  почему  я  думаю  о  Вас?
Ведь  нам  давно  пора  забыть  друг  друга.
Так  просто  –  расстоянья,  времена.
Я  уж  забыла.  Не  моя  заслуга,    –  
то  музыка    –  напомнит  Вас  она,
а  то  вдруг  этих  астр  осенних  вьюга.
Так  просто  –  музыка  в  вечерний  час,
присутствие  невидимое  друга.
Дворы  стоят  в  осенней  вьюге  астр.
Какая  грусть  и  прелесть  эта  вьюга!




                                                                                                     [u]Ліна  Костенко[/u]
                                           *  *  *

Двори  стоять  у  хуртовині  айстр.  
Яка  рожева  й  синя  хуртовина!  
Але  чому  я  думаю  про  Вас?  
Я  Вас  давно  забути  вже  повинна.
Це  так  природно  –  відстані  і  час.  
Я  вже  забула.  Не  моя  провина,  –  
то  музика  нагадує  про  Вас,  
то  раптом  ця  осіння  хуртовина.  
Це  так  природно  –  музика  і  час,  
і  Ваша  скрізь  присутність  невловима.  
Двори  стоять  у  хуртовині  айстр.  
Яка  сумна  й  красива  хуртовина!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520829
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 01.09.2014

Пісня до Дня Знань. Увага! Повністю озвучена!

[b]Вітаємо  усіх  з  Днем  Знань!  Плюсівка!!![/b]
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/104/145/104145987_0_90b7c_b4985178_M.png[/img]
Слова  -  Тетяна  Лавинюкова

Музика  і  аранжування  -  Микола  Шевченка  (текст  розписаний  у  відповідності  з  музичним  супроводом)

Виконує  -  Марина  Романович

[youtube]https://youtu.be/WSjViH3_b7E[/youtube]


Всім  миру  і  добра!  Всіх  з  Першим  вересня  -  початком  нового  навчального  року!


Тема  першого  уроку  2014-15  навчального  року  «Україна  –  єдина  країна»
 
[b]Пісня  до  Дня  Знань[/b]

   Програш
             1
Перше  вересня  на  порі,
Поспішають  всі  школярі.
Рідна  школа  і  рідний  клас
Зустрічають  так  радо  нас.
Це  новий  вже  навчальний  рік
Завітав  до  нас  на  поріг.
Вирушаємо  без  вагань
У  прекрасну  країну  знань.
ПРИСПІВ:    
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
           2  
Йдуть  до  школи  всі  школярі,
А  над  школою  угорі
Сяє  в  сонячних  променях
Синьо-жовтий  державний  стяг.
Пролунає  шкільний  дзвінок
І  почнеться  новий  урок.
Буде  кожний  з  нас  патріот
І  єдиний  весь  наш  народ.
 ПРИСПІВ:
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.(1  раз  і  зразу  на  програш)
           Програш
ПРИСПІВ:
Нехай    далеко    пісня  наша  лине,
Ми  хочемо    зростати  і  радіти.
Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!
 Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520788
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.09.2014

Пісня до Першого вересня (текст і мінусівка)

Вчителі  сайту,  чи  поети,  які  знають  вчителів  співів  -  пропонуйте,  хай  діти  розучують  і  співають.  

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/104/145/104145987_0_90b7c_b4985178_M.png[/img]

Слова  -  Тетяна  Лавинюкова,  музика  -  Миколи  Шевченка  (текст  розписаний  у  відповідності  з  музичним  супроводом)

Тема  першого  уроку  2014-15  навчального  року  «Україна  –  єдина  країна»
 
З  новим  навчальним  роком!

[youtube]https://youtu.be/WSjViH3_b7E[/youtube]

   Програш
             1
Перше  вересня  на  порі,
Поспішають  всі  школярі.
Рідна  школа  і  рідний  клас
Зустрічають  так  радо  нас.
Це  новий  вже  навчальний  рік
Завітав  до  нас  на  поріг.
Вирушаємо  без  вагань
У  прекрасну  країну  знань.
ПРИСПІВ:    
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
           2  
Йдуть  до  школи  всі  школярі,
А  над  школою  угорі
Сяє  в  сонячних  променях
Синьо-жовтий  державний  стяг.
Пролунає  шкільний  дзвінок
І  почнеться  новий  урок.
Буде  кожний  з  нас  патріот
І  єдиний  весь  наш  народ.
 ПРИСПІВ:
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.(1  раз  і  зразу  на  програш)
           Програш
ПРИСПІВ:
Нехай    далеко    пісня  наша  лине,
Ми  хочемо    зростати  і  радіти.
Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!
 Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519398
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2014

МОЇЙ УКРАЇНІ - до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

[b]МОЇЙ  УКРАЇНІ  до  ДНЯ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ[/b]

Живемо  не  хлібом  єдиним
Усі  ми  на  рідній  землі  –  
Людина  іде  до  людини,
І  радість  несе,  і  жалі.

Хай  людяність  звичною  стане,
Шанують  старих  молоді,
Хай  вірною  буде  кохана,
Хай  дружба  не  зрадить  в  біді.

У  наших  красунь-українок
Не  втомиться  голка  в  руках  –
Розквітне  хрещатий  барвінок
З  калиною  на  рушниках.

Ніколи  нехай  не  зміліє
Народних  пісень  джерело,
Хай  кожну  дитину  зігріє
Священне  родинне  тепло.

Хай  буде  навіки  єдиним
Увесь  український  народ.
Всіх  друзів  вітай,  Україно,
Жени  всіх  ворожих  заброд!

Ми  келих  наллємо  по  вінця,
Нехай  до  нас  гості  ідуть,
У  світі  нехай  українців
По  щирій  душі  впізнають.

[img]http://cs7009.vk.me/c7005/v7005658/2ab8c/0qG9CpvxVWM.jpg[/img]        [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00519226.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2014

Пісня на 1 вересня!

[img]http://prg63.ucoz.ru/_tbkp/Foto/p9_4.jpg[/img]

Текст  пісні  розписаний  у  відповідності  до  акомпаніменту  (мінусівки)
Слова  -  Тетяна  Лавинюкова,  музика  -  Миколи  Шевченка

[i]Тема  першого  уроку  2014-15  навчального  року  «Україна  –  єдина  країна»[/i]
 
[b]З  новим  навчальним  роком![/b]

   Програш
             1
Перше  вересня  на  порі,
Поспішають  всі  школярі.
Рідна  школа  і  рідний  клас
Зустрічають  так  радо  нас.
Це  новий  вже  навчальний  рік
Завітав  до  нас  на  поріг.
Вирушаємо  без  вагань
У  прекрасну  країну  знань.
ПРИСПІВ:    
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.
           2  
Йдуть  до  школи  всі  школярі,
А  над  школою  угорі
Сяє  в  сонячних  променях
Синьо-жовтий  державний  стяг.
Пролунає  шкільний  дзвінок
І  почнеться  новий  урок.
Буде  кожний  з  нас  патріот
І  єдиний  весь  наш  народ.
 ПРИСПІВ:
В  садах  розквітли    айстри  і  жоржини  –
Для  наших  вчителів  осінні  квіти.
Великий  шлях    у  кожної  людини
З  шкільної    починається  освіти.(1  раз  і  зразу  на  програш)
           Програш
ПРИСПІВ:
Нехай    далеко    пісня  наша  лине,
Ми  хочемо    зростати  і  радіти.
Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!
 Єдина  в  нас  країна  –  Україна!
І  ми  –  єдиної  країни  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518490
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.08.2014

Дощові мадонни (пісня на музику Миколи Шевченка!!!)

Дощові  мадонни  (пісня  на  музику  Миколи  Шевченка!!!)

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/105/251/105251915_yarkiidozhd_kartinamechty.jpg
[/img]

Слова  -  Тетяна  Лавинюкова
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


 Дощ,  весняний  дощ  -  у  туманнім  мареві.
Чуєш,  грає  хтось  на  небесній  арфі.
Розсипає  вись  крапельок  стаккато.
І  спішать  кудись  під  дощем  дівчата.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

Як  дівчата  йдуть  –  всі  мадонни  ніби,
Над  чолом  цвітуть  парасольок  німби.
Німби  різних  барв  сяють  загадково
А  небесний  бард  грає  так  чудово.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

Розсипає  вись  краплі  семидзвонно.
Все  спішать  кудись  дощові  мадонни.
Німби  парасоль,  крапельок  стаккато:
До-ре-мі-фа-соль  –  дощова  соната.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

Автор  цього  чудового  кліпу  відомий  кліпмейкер  Олексій  Тичко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EdP8MKxTylQ[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517438
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.08.2014

І. Малкович «Свічечка букви Ї» До дня української мови

[i]Іван  Малкович  [/i]

[b]Свічечка  букви  "Ї"[/b]
([i]Напучування  сільського  учителя[/i])
[img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]

Хай  це  можливо  і  не  найсуттєвіше
але  ти  дитино
покликана  захищати  своїми  долоньками
крихітну  свічечку  букви  «ї»

а  також
витягнувшись  на  пальчиках
оберігати  місячний  серпик
букви  «є»
що  зрізаний  з  неба
разом  із  ниточкою

бо  кажуть  дитино
що  мова  наша  —  солов'їна
гарно  кажуть
але  затям  собі
що  колись
можуть  настати  і  такі  часи
коли  нашої  мови
не  буде  пам'ятати
навіть  найменший
соловейко

тому  не  можна  покладатися
тільки  на  солов'їв
дитино.

Написана  верлібром  поезія  Івана  Малковича  «Свічечка  букви  "Ї"»  стала  популярною  піснею-романсом.  Автор  знайшов  дуже  оригінальні  слова  на  захист  рідної  мови.  Він  звертається  до  дитини,  до  майбутнього,  якому  берегти  мову  й  передавати  наступним  поколінням.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516405
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.08.2014

ПАПІР І ОЛІВЕЦЬ (міні-баєчка)

Експромт  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515806

[b]ПАПІР  І  ОЛІВЕЦЬ[/b]  (міні-баєчка)  
 
Папір  бурчав  на  олівець:
"Мене  ти  зводиш  нанівець!"
А  олівець  прошепотів:
"Себе  я  нищу  й  поготів..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515932
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 06.08.2014

Скільки б не лишила мені доля…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515893
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515735
                                         ***
Скільки  б  не  лишила  мені  доля,
Стільки  я  любитиму  цей  світ:
І    степів-лісів  його  роздолля,
І  його  садів  весня́ний  цвіт.

Хай  не  кличе  рятівна  безодня,
Потойбіччя  дивні  міражі  -
Я  живу  в  цім  світі  і  сьогодні,
Ще  мені  далеко  до  межі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014

ЗОРЯНА НІЧ

                     [b]ЗОРЯНА  НІЧ[/b]

Здавалось,  вечір  буде  нескінченним:
Поволеньки  за  обрій  сонце  сіло,
І  довго  там,  згасаючи,  вогненне
Жовтогаряче  марево  висіло.

А  потім  сутінки  з  своїх  коморок
Повиповзали  якось  несміливо,
Ущільнювався  щохвилини  морок,
І  в  небесах  побачили  ми  диво.

Як  дитинча,  зоря  всміхнулась  перша…
І  в  діамантах,  в  чорному  серпанку
З’явилась  ніч  –  вдова-міліонерша
Розкішну  тризну  правити  до  ранку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515759
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.08.2014

БУЗКОВЕ ЩАСТЯ (пісня на музику Миколи Шевченка)

[b]БУЗКОВЕ  ЩАСТЯ[/b]


Слова  -  Лавинюкова  Тетяна
Музика,  запис,  аранжування,  виконання  -  Микола  Шевченко

           [img]http://stat17.privet.ru/lr/09158d0d48d920b9497dd714286b6466[/img]    Бузкове  щастя
   1
У  бузковім  саду,  у  бузковім  саду,
де  від  пахощів  п’яне  повітря.
В  п’ять  пелюсток  знайду,  в  п’ять  пелюсток  знайду,
квітку  я,  щоб  збулося  повір’я.

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!

     2
Відцвітає  бузок,  відцвітає  бузок,
але  щастя  бузкове  не  в’яне.
У  бузковім  тумані,  бузковім  тумані,
Я  завжди  тебе  бачу,  кохана!

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!



Нижче  гарний  кліп:    Автор  кліпу  -  Олексій  Тичко,  у  нього  є  сайт  http://nathnennya.ucoz.ru/

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1rqJGEQR5Js[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514725
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.07.2014

ПОСВЯТА СВІТЛАНІ

[b]ПОСВЯТА  СВІТЛАНІ[/b]

Моя  Світлано,  хай  твої  пісні
Приносять  людям  віру  і  надію.
Нехай  дарує  Бог  роки  рясні  –  
Найзаповітнішу  здійснити  мрію.
Не  кожному  талант  Господь  дає,
Тебе  ж  обдарувала  доля  щиро,
Нехай  співає  серденько  твоє
І  струнами  бринить  лірична  ліра.
Скарби  душі  й  поезії  краса  –
Щоб  людям  все  віддати  доостану
Нехай  благословляють  небеса
На  пісню  задушевну  й  полум’яну.
Не  сякне  хай  натхення  джерело,
Хай  радують  рясним  розмаєм  весни,
Підносить  вище  творчості  крило
Твого  таланту  Божий  дар  чудесний.

                         Ілюстрація:  [i]Рафаель  Санті  "Прекрасна  садівниця"
                                                                                                             (з  прозорим  натяком)
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513813
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2014

ЗРАДА (гіпотетичний триптих)

[b]ЗРАДА[/b]  (гіпотетичний  триптих)
                                     [i]Присвячую  Нілі  Волковій,  експерту  з  таких  питань[/i]

         І
Твій  погляд  такий  нерішучий,
Як  равлик  -  ховається  в  мушлю...
Наблизити  мить  неминучу
Сама  я,  напевне,  вже  мушу.

Вже  осінь,  весна  і  не  сниться,
Боятися  долі  не  варто.
Кохання  моє  -  не  в'язниця,
При  ній  не  поставлена  варта.

Не  любиш  -  хіба  ж  це  образа?
Хай  пташка  летить,  коли  тісно!
Та  знаєш,  не  йди  так  одразу  -  
Пройдімося  ще  нашим  містом.

Простімося  з  тим,  що  збулося,
І  з  тим,  що  не  збудеться  з  нами.
Дбайлива  челядниця-осінь
Встеляє  нам  шлях  килимами.

І  там,  де  афіші  театру,
Спиню  на  півслові  розмову,
Немов  договоримо  завтра,
Мов  завтра  побачимось  знову.

                 ІІ
Ця  з  афішами  тумба  -  прикордонна  застава,
Хоч  у  жодному  атласі  це  не  зазначено.
Тут  кохання  мого  починалась  держава,
Бо  летіла  до  тебе  сюди  на  побачення.
Тут  між  нами  і  світом  провели  демаркацію,
Тут  зустрілися  вперше,  розійшлися  востаннє.
Звідси  вирушив  ти  назавжди  в  еміграцію,
Коли  зрікся  мене  і  держави  кохання.

                 ІІІ
Твій  лист  я  перечитую  востаннє.
Щось  зліва  над  ребром  вира́зно  коле  -  
То  наше  ампутоване  кохання
Дається  ще  взнаки́  фантомним  болем.

Дарма,  минеться,  зніме  як  рукою.
В  житті  є  ліки  з  кожної  нагоди.
До  зелені  приймального  покою
Запросить  лагідно  шпиталь  природи.

О  часе,  добрий  брате  милосердя,
Ретельно  як  відмірюєш  ти  дози.
Вгамуються  і  серце  й  передсердя
Пігулками  поезії  і  прози.

Як  щедро  ти  виписуєш  рецепти,
Мій  милий  часе  в  білому  халаті:
"Прем'єри,  вернісажі  і  концерти"
З  ремаркою  чіткою:  "Quantum  satis".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513681
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.07.2014

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ 4

[u]ОРИГІНАЛ[/u]:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510742

                                               [i]Corvin[/i]
[b]Тій,  котра  мене  надихає...[/b]

Часом  забіжу,
Щось  допоможу.
Принесу  я  квіти  -
Тобі  догодити.

Все  відремонтую  -
Підлогу  циклюю.
Митиму  ваш  посуд
Поки  скажеш  «досить».

Лампи  вам  міняю,
Маму  зустрічаю.
В  товаристві  мами
Зупку  з’їм  з  грибами.

Перепишу  диски,
Куплю  вам  сосиски.
Зніму  вимикач  –
Що?  Не  той?  Пробач!

Свічки  запалю,
Бо  тебе  люблю.
Вип’ємо  вина…
Чому  ж  ти  сумна?

Поміняю  авто́  –
Не  завадить  ніхто!
Тільки  посміхнись,
Ніжно  подивись!

На  твоє  ім’я
Аж  молюся  я!
Та  все  не  вдається
Ключ  знайти  до  серця…

[i]Із  задоволення  цитую  відгук  автора  оригіналу  на  мій  переклад:  [/i]
"Щиро  вдячний  і  вражений  вашим  перекладом!  Незважаючи  на  те,  що  з  частково  комічного  оригіналу  ви  зробили  ще  більш  легковажний  та  простенький  вірш.  Та  це,  мабуть,  особливості  перекладу.  Головне  -  дух  вірша  ви  вгадали  бездоганно!  На  всі  100%  !  І  про  "вхожого  в  цей  дім"  і  практично  все  інше."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511791
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.07.2014

ДІАНА-ГАЛАТЕЯ

[b]ДІАНА-ГАЛАТЕЯ[/b]  (жарт)

Реалізм  у  мистецтві  –  ось  тема,
Невичерпна  для  книг  і  кіно.
Друг  мій  скульптор  (типова  богема)
Гонорар  залишив  в  казино.
Через  день,  ані  крихти  не  п’яний,
Щоб  не  втратити  слушний  момент,
Він  береться  ліпити  «Діану»,
Що  замовив  «крутий»  бізнесмен.
Той-бо,  бачте,  мисливець  завзятий,
Хоче  внести  свій  стиль  в  інтер’єр.
Тимчасово  «Діаною»  стати
Друг  благає  із  місця  в  кар’єр!

Вже  годину  стою  я  в  хітоні  –  
О,  мистецтва  святий  ритуал!  –
Друг  працює  натхненно,  невтомно,
Він  же  справжній  професіонал.
Зосереджено  дивиться,  хмуро,
На  чолі  навіть  зморшка  лягла…
Та,  напевно,  стрілою  Амура
Обернулась  Діани  стріла.
На  шнурівках  високі  сандалі
Досі  в  моді  з  античних  часів…

Друг  відклав  свої  шпателі  далі,
Безпорадно  й  розгублено  сів.
Цього  погляду  ніжність  і  тугу
Не  помітить  хіба  що  сліпий…
-  Пігмальоне!  –  гукаю  я  другу,  -
Галатею,  дивись,  не  зліпи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510537
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.07.2014

ЛІТНІ ГРОЗИ

ЛІТНІ  ГРОЗИ

Вже  зранку  під  тридцять  у  ті́ні,
Світило  пече  так  вогнисто...
Ми  вечора,  наче  спасіння,
Чекаємо  -  вирватись  з  міста.
Роботи  кінець  недалеко,
Та  наші  надії  облудні  -  
Вагітніє  зливою  спека
І  вродить  грозу  пополу́дні.
По  вінця  наповниться  ринва,
Грім  котиться  несамовито,
Немов  спересердя  дверима
Знервовано  грюкає  літо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510461
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 10.07.2014

В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА

[b]В  НІЧ  НА  ІВАНА  КУПАЛА[/b]  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

В  ніч  на  Івана  Купала,
В  ніч  чарівну,  золоту
Зірку,  що  з  неба  упала,
Я  у  вінок  заплету.
І  мій  вінок  за  водою
Вдаль  понесе  течія.
Де  я  зустрінусь  з  тобою,
Вірна  любове  моя?

[i]Ватри  горять  на  берегах,
Дивляться  очі  в  очі,
Папороть-цвіт  в  темних  лісах
Квітне  цієї  ночі.
[/i]
В  чарах  магічної  ночі
Світять  купальські  вогні.
Де  ж  він  пливе,  мій  віночок,
Долю  шукає  мені?
За  голубим  перевалом
Хто  його  візьме  з  води?
Зірка,  що  з  неба  упала,
Вкаже  дорогу  сюди...


[i]Ватри  горять  на  берегах,
Дивляться  очі  в  очі,
Папороть-цвіт  в  темних  лісах
Квітне  цієї  ночі.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509545
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.07.2014

ОЗЕРО ЗАБУТТЯ

[b]Озеро  Забуття[/b]  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")
[img]http://www.niceimage.ru/large/201305/23543.jpg[/img]
Нам  весна  колись  усміхалася,
Та  зосталася  лиш  печаль.
Що  гадалося,  те  не  сталося,
Не  судилося  нам,  на  жаль.
Не  судилося  разом  плавати
У  бурхливих  хвилях  життя,
А  судилось  нарізно  плакати
Та  й  на  озері  Забуття

А  вода  озерна  студена  –  
Не  перебрести  босоніж,
І  про  тебе  згадка  для  мене  -
Як  у  серденьку  гострий  ніж...

В  дощовім  далекому  вересні
Розійшлися  наші  сліди.
На  забутім  долею  березі
Залишилась  я  назавжди.
Відцвіла  любов  наша  вишнею
І  немає  їй  вороття,
Лиш  озвусь  до  тебе  я  піснею
Через  озеро  Забуття.

А  вода  озерна  студена  –  
Не  перебрести  босоніж,
І  для  тебе  згадка  про  мене  -
Як  у  серденьку  гострий  ніж...

Це  співає  під  власний  акомпанімент  пані  Світлана  Гричко,  автор  музики,  членкиня  Ліги  українських  композиторів
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2014

КАЗКА ПРО ЦАРІВНУ І ЛИЦАРЯ

КАЗКА  ПРО  ЦАРІВНУ  І  ЛИЦАРЯ

Кінчається  червень,  і  літо  вже  дихає  спекою,
І  хиляться  трави  під  лезом  безжальним  коси.
Єдина  та  зустріч  здається  такою  далекою,
Немов  відбувалась  в  забуті  прадавні  часи.
Пригадую,  як  у  темниці  жилось  мені,  бранці,
Давали  розраду  лиш  рідні  далекі  вітри.
У  світлім  шоломі,  у  латах  прилинув  ти  вранці,
Мечем  розрубав  мої  пута  і  двері  відкрив.
Вже  сонце  палало,  та  довго  услід  я  дивилася,
Долонею  очі  прикривши  й  стираючи  піт,
Де  фата-морганою  сива  завіса  курилася,
Де  постать  зникала  і  цокіт  губився  копит.
А  потім  пішла  я  на  захід,  на  смугу  червону,
Стелились  під  ноги  полин  і  суха  ковила.
Я  вільна  була,  але  серце  хотіло  полону,
Хотілось  полону  обіймів  твоїх  і  тепла.
На  мить  доля  щастя  дала,  та  надію  забрала:
Ніхто  не  вгадає,  судилась  ще  зустріч  чи  ні...
Пригадую  погляд  ясний  з-під  ясного  забрала,
Та  знаю,  що  треба  іти,  треба  жити  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508232
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 29.06.2014

РАНОК У ДИТИНСТВІ

[b]РАНОК  У  ДИТИНСТВІ[/b]
                                                   [i]Наталочці-Кульбабці[i][/i][/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236

Казковий  дитячий  мій  світе,
Де  вранці,  хоч  солодко  спати,
Було  так  природно  зрадіти,
Що  сонце  зайшло  до  кімнати.

Вже  промінь  люстерка  шукає,
Щоб  «зайчиком»  стрибнути  в  очі,
Блакитна  сукенка  чекає
І  книжка,  розгорнута  з  ночі:

…Царівна  украдена  змієм,
А  лицар  далеко  хоробрий…
Та  я  ще  журитись  не  вмію,
Я  знаю  –  усе  буде  добре!

Герой  переможе  зміюку
І  визволить  дівчину  любу,
Віддасть  їй  і  серце  і  руку
Та  й  стануть  щасливі  до  шлюбу!

…  А  в  кухні  в  горнятка  налито
Мені  –  молоко,  мамі  –  каву…
Казковий  дитячий  мій  світе,
Де  все  таке  ніжне,  ласкаве…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014

ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ 2

                                                                 [i]  Олександр  Блок  [/i]            
                                   ***
                       
Ти  пам’ятаєш?  В  бухті  сонній
Вода  зеленою  була,
Коли  кільватерна  колона
Військових  кораблів  зайшла.

Чотири  –  сірих.  І  розмови
Про  них  точилися  весь  час,
І  походжали  гонорово
Засмаглі  юнги  мимо  нас.

Немов  нові  відкрились  ширі,
Враз  -  геть  пішли  ті  кораблі.
Ми  бачили,  як  всі  чотири
Сховались  у  нічній  імлі.

І  знову  звичним  стало  море,
Журливо  миготів  маяк,
Як  на  низькому  семафорі
Востаннє  згас  прощальний  знак...

Для  щастя  треба  небагато
Нам,  дітлахам  –  тобі  й  мені.
Бо  серце  тішитися  раде
Найменшій  навіть  новизні.

Знайдеш  на  лезі  кишеньковім
Піщинку  з  дальніх  островів  -
І  знов  в  тумані  кольоровім
Твій  світ  веселкою  розцвів!


[i]Це  -  переспів  одного  з  найкращих  віршів,  які  я  знаю.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505975
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.06.2014

БЕРЕСТЕЧКО

[img]http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/e/e6/Bogun_k.jpg/300px-Bogun_k.jpg[/img]

[b]БЕРЕСТЕЧКО[/b]

Вже  недалечко  до  Берестечка,
Сідлаймо  коні,  панове,
За  волю  свою  стати  до  бою
Козацьке  військо  готове.
Поглянь,  Богуне,  он  ворог  суне,
Як  чорна  хмара  ворожа.
Лави  тримаймо,  не  відступаймо,
Нам  сила  Божа  поможе.

Не  роса,  не  роса  вкриває  трави,
А  гаряча  кров  козача...
Де  козаки  впали,  не  зганьбивши  слави,
Ворон  кряче,  Україна  плаче.

Над  Берестечком  чорнії  хмари
Яснеє  сонце  сховали.
Бодай  пропали,  зрадники-татари,
В  полон  Богдана  забрали.
Дужії  руки,  гострі  шаблюки,
Битва  жорстока,  завзята.
Козацьку  славу,  січу  криваву
Будуть  в  віках  пам’ятати.

Поросли,  поросли  шовкові  трави
Там,  де  ті  степи,  байраки...
Де  козаки  впали,  не  зганьбивши  слави,
Розцвіли  як  кров  червоні  маки.
 

18  червня  1651  року  -  день  початку  битви  під  Берестечком.
 Пісня-дума  "Берестечко"  у  виконанні  автора  музики  Світлани  Гричко  свого  часу  посіла  І  місце  в  номінації  "авторська  пісня"  на  Всеукраїнському  фестивалі-конкурсі  козацької  пісні  «Встань,  козацька  славо!  Засвіти  знамена!»,  що  проводиться  у  Радивилові  в  пам'ять  про  цю  героїчну  трагічну  подію  в  історії  України

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505822
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.06.2014

МІЙ ЖУЧОК

[b]МІЙ  ЖУЧОК[/b]

Мій  жучок  -  він  просто  франт:
Кожна  цяточка  -  брильянт!
Оченятка  -  два  рубіни!
Він  -  на  згадку  від  Ірини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504464
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.06.2014

ЯПОНІЯ У КИЄВІ

[youtube]https://youtu.be/ELhbQirLCf4[/youtube]

Відео  для  конкурсу  Поетичний  карантин.  Якщо  сподобалося,  клікніть  на  слова  You  tube  внизу  праворуч,  перейдіть  на  ютуб-канал  і  поставте  лайк  

ЯПОНІЯ  У  КИЄВІ[b][/b][/b]
Триптих
                   [i]Присвячую  Ірині  Лівобережній[/i]
І.  [b]Зустріч[/b]
Метро.  Кінцева.  «Лісова».
А  потім  ще  пройтися  пішки.
Чи  часто  у  житті  бува,
Щоб  так  зійшлися  дві  доріжки?
Все  навкруги  було  як  рай,
І  сакури  шуміло  листя,
В  маленький  чистий  водограй
Веселки  кольори  вплелися.
Ми  разом  бачили  її,
Над  нею  небо  небувале.
Здавалось,  навіть  солов’ї
«Тьох-тьох»  японською  співали.
Все  тут  для  спокою  душі,
Для  філософії  й  натхнення…
А  ми  говорим  про  вірші́
І  про  трагічність  сьогодення.

ІІ.  [b]Парк  Кіото[/b]
Парк  Кіото  –  Японія  в  Києві…
Сад  каміння  і  сакури  цвіт.
Відчуваю  у  кожному  вияві
Екзотичного  краю  привіт.
У  тіні  символічної  пагоди
Чую  галас  дзвінкий  дітвори.
О,  як  хочеться  миру  і  злагоди
Біля  копії  Фудзі-гори.
Тут  не  можу  не  вірити  в  диво:
Може,  просто  за  мо́їм  плечем
В  кімоно  пройде  гейша  красива,
Самурай  прокрадеться  з  мечем.
Тут  собою  сама  медитація
Заспокоює  серце  моє.
І  не  можу  я  не  закохатися
У  країну,  де  сонце  встає.

ІІІ.  [b]Сад  каменів[/b]
Ці  камені  котилися  з  гори,
У  руслах  рік  їх  шліфували  води,
Вони  –  творіння  дивовижне  гри
Сліпого  випадку  і  таємниць  природи.
Тепер  їх  місце  тут,  вони  лежать  -
Щось  стережуть  в  тривожні  дні  і  ночі,
Щось  нам  говорять  і  чомусь  нас  вчать  –  
Чи  ми  почуємо  їх  голоси  пророчі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2014

ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ

Переклад  з  російської  на  українську  (  у  співпраці  з  Юлією  Сокирко)

                                                               Іван  Хемніцер

МЕТАФІЗИК

           Поважний  пан  почув  одного  разу,
Що  гоже  дітлахів  в  чужих  краях  навчать.
І  взагалі  тому,  хто  там  бував,  одразу
Доступна  шана  й  інша  благодать,
Бо  як  таких  людей  не  шанувать;
І,  дивлячись  на  інших,  він  собі
       Синка  відправив  вчитися  за  море,
       Бо  був  багатим  пан  той  далебі́.
Дитя  щось  вчилось,  батькові  на  горе,
Вернулося  на  голову  мов  хворе.
Потрапив,  бач,  син  в  руки  брехунам,
Що  багатьох  вже  з  пантелику  збили
У  спробах  дати  всім  тлумачення  речам;
       Отож  мало́го  не  навчили,
       А  ще  дурнішим  в  світ  пустили.
Колись,  бувало,  він  прості  дурниці  плів,
Тепер  вживав  той  син  без  ліку  мудрих  слів.
Колись  його  лише  дурні  не  розуміли,
Тепер  і  мудрі  вже  второпати  не  вміли,
Що,  власне,  він  сказати  їм  хотів.

Раз,  метафізику  узявши  за  основу,
За  хмари  думкою  він  линув  знову  й  знову,
         Щоб  віднайти  початки  всіх  світів,  -  
На  це  питання  відповідь  шукав,
Під  ноги  не  дивився  –  в  яму  впав.
         На  щастя,  батько  поруч  походжав,
Тож  кинувся  хутчіш  мотузку  принести,
Домашнього  свого  філософа  спасти;
           Тим  часом  вчений  той  хлопчина,
           У  ямі  сидячи,  узявся  мудрувать:
«Падіння  тут  мого  яка  була  причина?
Зашпортавсь  я,  -  пояснення  зміг  дать,  -  
             Бо  стався  землетрус,  он,  знать,  яка  подія,
             А  в  яму  стрімко  так  направився  тоді  я  –  
Це  тиску  атмосфери,  мабуть,  дія,
І  з  ямою  семи  планет  взаємодія…»

           Думки,  прибігши,  батько  перервав:
«Ось,  -    каже,  -  мотузок:  міцніше  ти  берися.
Я  потягну  тебе,  дивись,  не  обірвися».
«Стривайте,  -  каже  син,  -  ви  перше  поясніть,
           Який  бо  зміст  ота  мотузка  має?»

         Освіти,  правда,  батько  не  дістав,
         Та  від  природи  глузд  здоровий  мав,
         На  слово  нерозумне  не  зважає,
«Мотузка  річ  така,  -  відповідає,  -  
Щоб  з  ями  витягти  того,  хто  там  сидить».  –  
       «Я  мислю  іншу  річ  придумати  на  те,
         Бо  та  мотузка  надто  явище  просте».  –  
«Та  треба  час,  -  вже  батька  допекло,  -

                                                         А  це  вже  є».
             «А  час    -  яке  б  це  явище  було?»
             «От  маю  я  мороку,  -
               Час  –  річ  така,  що  жаль  на  дурня  марнувать,
               Сиди,  поки  я  знов  не  прийду  витягать».

От  якби  мудреців  усіх  таких  зібрать
І  в  яму  до  цього  в  товариші  віддать?..
         Та  яму  треба  тут  нівроку!

[i]Іван  Іванович    Хемні́цер  (1745-1784)  –  російський  поет  і  перекладач,  член  Російської  академії  наук  (1784).    Народився  в  родині  лікаря  –  вихідця  з  саксонського  міста  Хемніца.  Служив  в  армії,  брав    участь    у  Семирічній  війні.  Пізніше  служив  в  гірничому  відомстві.  1782-го  року  був  призначений  генеральним  консулом  у  Смірні,  де  і  помер  через  півтора  роки.
Його  байки  (переклади  Лафонтена,  Геллерта,  а  також  оригінальні)  були  схвально  прийняті  сучасниками  і  на  початку  ХІХ  ст.  Його  вважають  найвизначнішим  байкарем  до  Крилова,  на  творчість  якого  він  справив  певний  вплив.  Серед  кращих  його  байок  «Метафізик».
Дехто  запитує:  для  чого  робити  переклади  з  російської?  Відповім  так.  Я  не  впевнена,  що  ця  чудова  байка  відома  широкому  загалу  наших  сучасників,  і  хочу  у  такий  спосіб  поділитися  нею  з  учасниками  Клубу  Поезії.    Оригінал  бажаючі  знайдуть  самі  і  не  пожалкують.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501800
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.05.2014

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ 3

                                                                                               Сара  Тісдейл
ПРИЙДЕ  ЛАГІДНИЙ  ДОЩ…

Варіант  1
Збудить  лагідний  дощ  аромати  земні,
Ластівки́  защебечуть  пісні  навесні.
Із  нічного  ставка  зрине  жаб’ячий  спів,
Затремтить  на  вітру  білий  цвіт  диких  слив.
Як  жаринки,  вільшанки  зірвуться  в  політ,
Потім  сядуть  на  мить  на  низький  живопліт.
Розцвіте  вся  природа  й  не  знає  вона,
Що  примарою  досі  тут  бродить  війна.
Буде  ба́йдуже  мешканцям  лісу  і  рік,
Що  в  тім  вирі  загинуло  людство  навік.
І  красуня-Весна  у  ранковім  розмаю
Не  помітить,  що  вже  нас  з  тобою  немає.

Варіант  2
Прийде  лагідний  дощ  і  запахне  землиця,
Закружляє  із  щебетом  ластівка-птиця,
Із  нічного  ставка  зринуть  жаб’ячі  співи,
Білим  трепетом  знов  зацвітуть    дикі  сливи.
Спалахнуть,  наче  іскри,  вільшанки  в  польоті,  
Що  примхливо  співатимуть  на  живоплоті.
І  нікого  в  природі  не  буде  обходить,
Що  примара  війни,  може,  досі  тут  бродить.
Не  помітять  птахи,  і  дерева,  і  ріки,
Якщо  людство  загине  в  тім  вирі  навіки.
І  Весна,  умиваючись  зранку  росою,
Не  помітить,  що  більше  нема  нас  з  тобою.

   

[i]Видатна  американська  поетеса  Сара  Тісдейл  (1884-1933)  першу  книгу  віршів  видала  1907-го  року.    Жила  у  Сент-Луїсі,  останні  роки  провела  у  Нью-Йорку.  Покінчила  життя  самогубством  (отруїлася  снодійним).
Творчість  поетеси  високо  цінували  її  сучасники.  Збірка  віршів  «Love  Songs»  (1917)  –  зробила  її  першим  лауреатом  найпрестижнішої  у  США  Пулітцерівської  премії  (1918).    1933-го  року  видала  останню  книгу  «Strange  Victory».
Та  справжня  слава  прийшла  до  неї  посмертно  і  несподівано  через  [b]цей[/b]  невеличкий  вірш  з  книжки  «Полум’я  і  тінь»  (1920).    Початок  першого  рядка  цього  вірша  «There  Will  Come  Soft  Rains»  став  назвою    короткого  оповідання    письменника-фантаста    Рея    Бредбері    у  постапокаліптичному  жанрі  з  циклу  «Марсіанські  хроніки».  Оповідання  було  надруковане  1950-го  року  і  досі  вважається  одним  з  найвідоміших  у  світі  науково-фантастичних  оповідань.  В  ньому  наводиться  повний  текст  згадуваного  вірша  і,  завдяки  цьому,  Сара  Тісдейл    набула  світової  популярності  .    Створено  багато  пісень  на  цей  вірш,  є  симфонія  Єфрема  Подгайца,  у  фіналі  якої  звучать  слова  твору  у  виконанні  співачки.
За  мотивами  оповідання  Рея  Бредбері  створені  анімаційні  фільми,  наприклад,  оцей,  найкоротший:[/i]  https://www.youtube.com/watch?v=RcNN5MmmihA
 
                                                                                                                           Sara  Teasdale    (1884–1933)
THERE  WILL  COME  SOFT  RAINS…
There  will  come  soft  rains  and  the  smell  of  the  ground,
And  swallows  circling  with  their  shimmering  sound;
And  frogs  in  the  pool  singing  at  night,
And  wild  plum  trees  in  tremulous  white;
Robins  will  wear  their  feathery  fire,
Whistling  their  whims  on  a  low  fence-wire;
And  not  one  will  know  of  the  war,  not  one
Will  care  at  last  when  it  is  done.
Not  one  would  mind,  neither  bird  nor  tree,
If  mankind  perished  utterly;
And  Spring  herself  when  she  woke  at  dawn
Would  scarcely  know  that  we  were  gone.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501235
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.05.2014

ОСТАННІЙ ДЗВОНИК

ОСТАННІЙ  ДЗВОНИК

Дівчатка  в  білих  фартушках
Дорогу  на́вкіс  перебігли.
Що́  їм  життя  –  химерні  ігри,
Весь  світ  –  синиця  у  руках.
Пора  прощальна  випускна
Додасть  до  сміху  смутку  краплю.
Цвіте  сімнадцята  весна,
В  шкільних  диктантах  ставить  крапку.
Схилилась  вчителька  з  вікна,
Услід  їм  дивиться  нестрого.
Ще  мить  –  і  зграйка  гамірна́
Вже  зникне  за  найближчим  рогом.
Ще  у  руках  у  них  книжки,
Їм  все  підвладне  в  цій  хвилині…
Тріпоче  вітер  фартушки,
Неначе  крила  журавлині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014

БІЛІ ВІТРИЛА

[b]БІЛІ    ВІТРИЛА[/b]  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

Білі  вітрила  на  синьому  тлі
На  тій  старій  картині...
І  полюбила  я  кораблі,
Яких  нема  вже  нині.
Знов  забуваю  я  про  усе,
Берегом  йду  без  цілі.
Все  сподіваюсь,  що  принесе
Вітер  вітрила  білі.

[i]Білі  вітрила,  білі  вітрила,
Білі  вітрила  я  полюбила...
Білі  вітрила,  символи  щастя,
А  ти  говориш:  я  несучасна...
Я  полюбила,  я  полюбила,
Я  полюбила  білі  вітрила...
[/i]
Хвиля  грайливо  у  берег  хлюпне,
І  горизонт  хитнеться,
Білі  вітрила  манять  мене,
Кличуть  у  далеч  серце.
Світить  над  морем  рання  зоря.
Де  ви,  мої  вітрила?
Знаю,  пливе  десь  в  дальніх  морях
Казка  моя  біла.

[i]Білі  вітрила,  білі  вітрила,
Білі  вітрила  я  полюбила...
Білі  вітрила,  символи  щастя,
А  ти  говориш:  я  несучасна...
Я  полюбила,  я  полюбила,
Я  полюбила  білі  вітрила...
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499996
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.05.2014

СОЛДАТАМ ПЕРЕМОГИ

[b]СОЛДАТАМ    ПЕРЕМОГИ[/b]

В  полях,  де  гриміли  гармати,
Шумить  колосками  пшениця,
Та  вам,  сивочолі  солдати,
І  досі  минуле  ще  сниться.

Бої,  що  палили  вам  душу,
І  як  у  хвилини  спочинку
Співали  пісні  про  Катюшу
І  скромну  синеньку  хустинку.

І  знову  бої  без  упину,
За  рідних  смертельна  тривога.
Та  все  ж  ви  дійшли  до  Берліна
І  ваша  була  перемога!

Вітала  вас  квітами  в  травні
Європа,  врятована  вами...
Згадаємо  подвиги  славні
Найкращими  в  світі  словами.

...  Ти  голову  схилиш,  юначе,
Зустрівши  в  цей  день  ветерана.
Він  сивий,  а  серце  гаряче  –  
Йому  наша  вдячність  і  шана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2014

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ 2

ПЕРЕКЛАД  З  АНГЛІЙСЬКОЇ  НА  УКРАЇНСЬКУ  2

                                                         Емілі  Дікінсон
[b]ЗНОВ  -  ЙОГО  ГОЛОС  ЗА  ДВЕРМИ  -[b][/b][/b]
 
Знов  -    його  голос  за  дверми  -
Мене́  зачарував  -  
Він  в  передпо́кої  слугу  -  
Про  ме́́не  запитав.
Найкращу  квітку  я  беру  -  
Для  нього  в  дар  вона.
Ця  зустріч  -  перша  у  житті  -  
Подвійна  таїна.

Моя  невпевнена  хода  –  
Я  відчуваю  це  -  
І  заслонило  цілий  світ  
Мені  -    його  лице!

Недбало  бесіда  тече,
Та  всі  слова  –  не  ті  –  
Бо  я  така  –  збентежена  -  
В  новому  почутті.

Йдемо́  -  лишився  вдома  Пес,
А  Місяць  в  вишині  -  
За  нами  йшов  -  та  в  хмарах  зник  –  
І  ми    -  тепер  -    одні  -  

Одні  -  як  Ангели  в  раю  -  
В  свою  найпершу  мить!
Одні  -  і    серденько  моє  -  
Як  птах  -  увись  летить!

Чи  я  зазнаю  ще    -    колись  -  
Блаженство  цих  хвилин?
Та  відчуваю  -  Він  мені  -  
Вділив  -  від  сво́їх  почуттів  –  
Лиш  декілька  краплин!

Емілі  Дікінсон  (1830  -1886  )  -  американська  поетеса.  За  життя  опублікувала  менше  десяти  віршів  (більшість  джерел  називають  цифри  від  семи  до  десяти)  з  тисячі  восьмисот,  написаних  нею.  Вірші  Дікінсон  не  мають  аналогів  в  сучасній  їй  поезії.  Їх  рядки  короткі,  назви,  як  правило,  відсутні,  і  часто  зустрічаються  незвичайна  пунктуація  і  використання  великих  букв.  Багато  її  вірші  містять  мотив  смерті  і  безсмертя,  ці  самі  сюжети  пронизують  її  листи  до  друзів.

                                   
                                                     Emily  Dickinson
[b]AGAIN  -  HIS  VOICE  IS  AT  THE  DOOR  -[b][/b][/b]  

Again  -    his  voice  is  at  the  door  -  
I  feel  the  old  Degree  -
I  hear  him  ask  the  servant
For  such  an  one    -    as  me  -
I  take  a  flower  -  as  I  go  -  
My  face  to  justify  -
He  never  saw  me  -  in  this  life  -
I  might  surprise  his  eye!

I  cross  the  Hall  with  mingled  steps  -
I  -  silent  -  pass  the  door  -
I  look  on  all  this  world  contains  -
Just  his  face    -    nothing  more!

We  talk  in  careless    -    and  it  toss  -
A  kind  of  plummet  strain  -  
Each  -  sounding  -  shyly  -
Just    -  how    -    deep  -
The  other's  one    -    had  been    -  

We  walk  -  I  leave  my  Dog    -  at  home  -  
A  tender  -    thoughtful  Moon    -  
Goes  with  us    -  just  a  little  way  -
And    -  then  -  we  are  alone  -  

Alone    -    if  Angels  are  "alone"  -  
First  time  they  try  the  sky!
Alone    -  if  those  "veiled  faces"  -  be    -  
We  cannot  count  -  on  High!

I'd  give  -    to  live  that  hour    -  again  -  
The  purple    -    in  my  Vein    -  
But  He  must  count  the  drops    -  himself  -  
My  price  for  every  stain!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496939
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.05.2014

ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ

[b]ВИПАДКОВА  ЗУСТРІЧ[/b]      (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")


Зустріч  ця  випадкова,  тиха  щира  розмова,
Стільки  літ  промайнуло  –  ми  зустрілися  знов...
Колись  разом  зростали,  але  навіть  не  знали:
Може,  то  була  перша,  наша  перша  любов?

Розійшлись  колись  долі,  як  дві  стежки  у  полі.
Я  щаслива  у  шлюбі,  чому  ж  серце  щемить?
Ой,  чого  ж  воно  хоче,  чом  шукають  так  очі,
Щоб  наш  погляд  зустрівся  хоч  на  мить,  хоч  на  мить.

Нам  той  час  не  забути,  тільки  не  повернути.
І  що  доля  судила,  все  збулось  у  житті.
Чом  хвилює  так  знову  зустріч  ця  випадкова,
В  ті  літа  повертає,  де  були  молоді?

Сивина  вже  на  скронях  –  все  життя,  мов  в  долонях  –
Так  приємно  згадати  нашу  молодість  знов...
А  серця  завмирають,  очі  погляд  шукають  –
Мабуть,  то  була  перша,  наша  перша  любов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495698
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.04.2014

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

7  травня  Івано-Франківськ  святкує  ДЕНЬ  МІСТА.  З  цієї  нагоди  публікую    твір,  який  є  текстом  до  пісні  на  музику  композитора  і  співачки  Світлани  Гричко.  Співає  Світлана  Гричко.  А  у  кінці,  як  виявилося,  причепилося  трохи  "Дощових  мадонн"  (варіант  з  моєю  музикою,  а  не  Миколи  Шевченка;  і  у  моєму  власному  виконанні,  за  перепрошенням  :-)  
https://www.youtube.com/watch?v=BRO7kzOI5Gc    менше  ніж  3  хв.  відео  про  Івано-Франківськ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BRO7kzOI5Gc[/youtube]

[b]МАҐДЕБУРЗЬКЕ    ПРАВО[b][/b][/b]    
[img]http://paralleli.if.ua/images/news/12/05/07/83942350_4.JPG[/img]
Наше  місто  зросло  в  обіймах
Двох  річо́к,  славних  Бистриць-тезок.
Тут  фортеця  була  надійна,
У  святих  храмах  розкіш  фресок.
Тут  лунало  Франкове  слово,
Тут  творили  митці,  артисти.
Добре  знаємо  ми,  панове,
Що  у  нас  європейське  місто!

[i]В  Івано-Франківску  не  тісно,
Усім  тут  знайдеться  справа.
Звання  європейського  міста
Дає  Маґдебурзьке  право!
[i][/i][/i]
Біля  ратуші  водограї
Подарують  нам  прохолоду.
Сині  гори  на  виднокраї
Добре  видно  в  ясну  погоду.
Просто  неба  зручні  кав’ярні
Пригощають  з  самого  ранку,
А  дівчата  напрочуд  гарні  –  
Галичаночки-галичанки!

[i]В  Івано-Франківску  не  тісно,
Усім  тут  знайдеться  справа.
Звання  європейського  міста
Дає  Маґдебурзьке  право!
[/i]
Тут  Міцкевич  вітає  ґречно  –
Праву  руку  поклав  на  серце.
Ми  провулком  старим  Фортечним
Шпацеруєм  на  Бельведерську.
Подих  вічності  тут  не  гасне,
Крок  історії  незабутній,
Але  місто  живе  сучасним,
Місто  дивиться  у  майбутнє!

[i]В  Івано-Франківску  не  тісно,
Усім  тут  знайдеться  справа.
Звання  європейського  міста
Дає  Маґдебурзьке  право!
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495678
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2014

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ

ПЕРЕКЛАД  З  АНГЛІЙСЬКОЇ  НА  УКРАЇНСЬКУ

                                 Емілі  Дікінсон
[b]Я  МАВ  ГІНЕЮ  ЗОЛОТУ[/b]

Я  мав  гінею  золоту  -  
Та  загубив  в  піску  -  
Хоч  гроші  маю  ще,  та  жаль
Гінею  ту  дзвінку.
Увесь  пісок  я  перерив  –
Шукав  її,  шукав!..
А  як  збагнув,  що  не  знайду  -
То  сів  та  й  заридав.

Я  мав  вільшанку  у  саду  -  
Любив  її  пісні.
Вона  пропала  восени  –  
І  сумно  так  мені.
Хоч  інші  пта́шки  навесні
Співатимуть  в  саду  –  
Тієї  пісні,  що  любив,
Я  більше  не  знайду.

Я  мав  зорю  у  небесах  -
Одну  з-поміж  Плеяд,
Та  згасла  зіронька  моя  –  
Не  ве́рнеться  назад!
В  нічному  небі  тих  зірок
Ніколи  не  злічить  -  
Та  я    одну  її  любив
І  буду  вік  тужить!

У  цього  ві́рша  є  мораль  –
Я  мав  любов  палку́  -
Вона  –  вільшанка  і  зоря,
Гінея  у  піску!
Нехай  ця  пісенька  сумна
І  сльози,  що  я  ллю,  -  
Знайдуть  зрадливу  ту  любов
В  далекому  краю.
І,  може,  навіть  каяття
До  неї  ще  прийде́  -
Але  не  зна́йде  співчуття
Під  сонечком  ніде.
1858


[i]Емілі  Дікінсон  (1830  -1886  )  -  американська  поетеса.  За  життя  опублікувала  менше  десяти  віршів  (більшість  джерел  називають  цифри  від  семи  до  десяти)  з  тисячі  восьмисот,  написаних  нею.  Вірші  Дікінсон  не  мають  аналогів  в  сучасній  їй  поезії.  Їх  рядки  короткі,  назви,  як  правило,  відсутні,  і  часто  зустрічаються  незвичайна  пунктуація  і  використання  великих  букв.  Багато  її  вірші  містять  мотив  смерті  і  безсмертя,  ці  самі  сюжети  пронизують  її  листи  до  друзів.[/i]

                                   
                                       Emily  Dickinson
[b]  I  had  a  guinea  golden[/b]

I  had  a  guinea  golden  —  
I  lost  it  in  the  sand  —  
And  tho'  the  sum  was  simple
And  pounds  were  in  the  land  —  
Still,  had  it  such  a  value
Unto  my  frugal  eye  —  
That  when  I  could  not  find  it  —  
I  sat  me  down  to  sigh.  

I  had  a  crimson  Robin  —  
Who  sang  full  many  a  day
But  when  the  woods  were  painted,
He,  too,  did  fly  away  —  

Time  brought  me  other  Robins  —  
Their  ballads  were  the  same  —  
Still,  for  my  missing  Troubador
I  kept  the  "house  at  hame.  "

I  had  a  star  in  heaven  —  
One  "Pleiad"  was  its  name  —  
And  when  I  was  not  heeding,
It  wandered  from  the  same.  
And  tho'  the  skies  are  crowded  —  
And  all  the  night  ashine  —  
I  do  not  care  about  it  —  
Since  none  of  them  are  mine.  

My  story  has  a  moral  —  
I  have  a  missing  friend  —  
"Pleiad"  its  name,  and  Robin,
And  guinea  in  the  sand.  
And  when  this  mournful  ditty
Accompanied  with  tear  —  
Shall  meet  the  eye  of  traitor
In  country  far  from  here  —  
Grant  that  repentance  solemn
May  seize  upon  his  mind  —  
And  he  no  consolation
Beneath  the  sun  may  find.  
1858

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494636
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.04.2014

ПАМ'ЯТІ МІЦКЕВИЧА

ПАМ'ЯТІ  МІЦКЕВИЧА
             [i]Bom  wszędzie  cząstkę  mej  duszy  zostawił
                                                                                   Adam  Mickiewicz[/i]

Світязь  –  око  Полісся,  казка  Волині,
Серед  лісу  розлився  полум’ям  синім.
В  час,  як  марить  планета  зоряно  снами,
Тінь  тут  бродить  поета  –  пана  Адама.
Вітер  ночі  розвіяв  плащ  наче  крила,
На  зіницях,  на  віях  вічність  спочила.
Тихо  місячну  стежку  колише  хвиля,
Де  згубила  сережку  юна  Мариля.
О,  юначий  едеме,  втрачений  раю!
Всі  балади  й  поеми  –  з  цього  ви  краю!
Таємниче  мовчали  сосни  до  ранку  –
Зустрічав  він  ночами  тут  Світязянку,
Де  повік  не  зів’яне  лагідна  хвиля,
Де  сміялась  кохана  панна  Мариля.



Мариля  Верещаківна  –  перше  і,  річ  ясна,  трагічне  кохання  Адама  Міцкевича.  Її  роль  в  історії  польської  літератури  неможливо  переоцінити:  1821  року  Мариля,  назавжди  розбиваючи  серце  поета,  виходить  заміж,  причому,  не  за  нього.  А  роком  пізніше  Міцкевич  видає  збірку  „Балади  і  романси”,  яка  започатковує  польський  Романтизм.  (Олександр  Бойченко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494135
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.04.2014

ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ

ПЕРЕКЛАД  З  ПОЛЬСЬКОЇ  НА  УКРАЇНСЬКУ

                                                   Адам  Міцкевич
[b]До  М…[/b]
Вірш,  написаний  1823  року

Йди  геть  з  очей!...  послухаюсь  одразу,
Йди  з  серця  геть!...  і  серденько  слухняне,
Геть  з  пам’яті!...  та  ні,  того  наказу
Покірно  пам’ять  слухати  не  стане.

Ще  довша  і  густіша  тінь  лягає,
Коли  далеко  сонце  призахі́дне,  -  
Так  постать  у  світах  моя  зникає,
Але  у  пам’яті  твоїй  не  блідне.

На  кожнім  кроці,  щодоби,  щоразу
У  пам’ять  я  твою  туди  прилину,
Де  плакали  і  тішились  ми  разом,
Бо  скрізь  залишив  я  душі  частину.

Струн  арфи  доторкнешся  ти  рукою,
Щоб  чарівна  мелодія  звучала  -
Згадаєш,  як  вечірньою  порою
Цю  ж  пісню  ти  колись  мені  співала.

За  шахами,  задумлива  й  похмура,
Ти  не  врятуєш  короля  від  мата,  
Бо  згадуєш:  стояли  так  фігури,
Коли  нам  довелось  востаннє  грати.

Танцюючи,  оглянеш  бальну  залу,
Біля  каміну  місце  спорожніле,
Згадаєш,  як,  утомлені  від  балу,
Ми  розмовляти  саме  там  любили.

Чи  книжку  розгорнеш  сентиментальну  –  
Закоханих  сумні  поневіряння  –
Згадаєш  ти  свою  любов  печальну,
Гіркого  не  тамуючи  зітхання.

А  як  кінець  у  повісті  щасливий  -    
Герой  нарешті  пригорне  кохану,  
Дмухнеш  на  свічку,  знов  зітхнеш  тужливо:  
Чом  не  такий  фінал  твого  роману?

Зблисне  зірниця,  зашумлять  ялини,
Крильми  пташина  з  криком  затріпоче,
Здригнешся  ти:  з  далекої  країни
Моя  душа  вернулась  опівно́чі.

На  кожнім  кроці,  щодоби,  щоразу
У  пам’ять  я  твою  туди  прилину,
Де  плакали  і  тішились  ми  разом,
Бо  скрізь  залишив  я  душі  частину.

[i]Адресатка  цього  твору  -  Мариля  Верещаківна  –  перше  і,  річ  ясна,  трагічне  кохання  Адама  Міцкевича.  Її  роль  в  історії  польської  літератури  неможливо  переоцінити:  1821  року  Мариля,  назавжди  розбиваючи  серце  поета,  виходить  заміж,  причому,  не  за  нього.  А  роком  пізніше  Міцкевич  видає  збірку  „Балади  і  романси”,  яка  започатковує  польський  Романтизм.[/i]  (Олександр  Бойченко)




[b]А  ось  оригінал:[/b]

                                       Adam  Mickiewicz
[b]Do  M..[/b].
 Wiersc  napisany  w  roku  1823

Precz  z  moich  oczu!...  posłucham  od  razu,
Precz  z  mego  serca!...  i  serce  posłucha,
Precz  z  mej  pamięci!...  nie  tego  rozkazu
Moja  i  twoja  pamięć  nie  posłucha.

Jak  cień  tym  dłuższy,  gdy  padnie  z  daleka,
Tym  szerzej  koło  żałobne  roztoczy,  -
Tak  moja  postać,  im  dalej  ucieka,
Tym  grubszym  kirem  twą  pamięć  pomroczy.

Na  każdym  miejscu  i  o  każdej  dobie,
Gdziem  z  tobą  płakał,  gdziem  się  z  tobą  bawił,
Wszędzie  i  zawsze  będę  ja  przy  tobie,
Bom  wszędzie  cząstkę  mej  duszy  zostawił.

Czy  zadumana  w  samotnej  komorze
Do  arfy  zbliżysz  nieumyślną  rękę,
Przypomnisz  sobie:  właśnie  o  tej  porze
Śpiewałam  jemu  tę  samę  piosenkę.

Czy  grają  w  szachy,  gdy  pierwszymi  ściegi
Śmiertelna  złowi  króla  twego  matnia,
Pomyślisz  sobie:  tak  stały  szeregi,
Gdy  się  skończyła  nasza  gra  ostatnia.

Czy  to  na  balu  w  chwilach  odpoczynku
Siędziesz,  nim  muzyk  tańce  zapowiedział,
Obaczysz  próżne  miejsce  przy  kominku,
Pomyślisz  sobie:  on  tam  ze  mną  siedział.

Czy  książkę  weźmiesz,  gdzie  smutnym  wyrokiem
Stargane  ujrzysz  kochanków  nadzieje,
Złożywszy  książkę  z  westchnieniem  głębokiem,
Pomyślisz  sobie:  ach!  to  nasze  dzieje...

A  jeśli  autor  po  zawiłej  probie
Parę  miłośną  na  ostatek  złączył,
Zagasisz  świecę  i  pomyślisz  sobie:
Czemu  nasz  romans  tak  się  nie  zakończył?...

Wtem  błyskawica  nocna  zamigoce:
Sucha  w  ogrodzie  zaszeleszczy  grusza
I  puszczyk  z  jękiem  w  okno  zalopoce...
Pomyślisz  sobie,  że  to  moja  dusza.

Tak  w  każdym  miejscu  i  o  każdej  dobie,
Gdziem  z  tobą  płakał,  gdziem  się  z  tobą  bawił,
Wszędzie  i  zawsze  będę  ja  przy  tobie,
Bom  wszędzie  cząstkę  mej  duszy  zostawił.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494134
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.04.2014

АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ

АНДРІЇВСЬКИЙ  УЗВІЗ

Узвіз  знаменитий.  Шедевр  і  ширвжиток.
Митець,  ремісник  –  треба  ж  кожному  жити.
Мистецтво  і  кітч  –  вибирайте,  купіть!
Марно́та  і  дихання  вільне  століть.
Краса  ювелірна  бароко  Растреллі.
Нові  мінезінгери  і  менестрелі:
І  досі  романтиків  гріє,  не  стерся
Дух  рицарський  Річарда  Левове  Серце.
Тусовка  богеми  –  актори,  поети…
І  дім  той,  де  срібло,  портьєри,  портрети.
Там  тіні  в  свічадах  і  шурхоти,  стуки.
Молитва  Єлени  і  «Фауста»  звуки.
Кого  та  молитва  палка  врятувала,
Як  орд  прокотилась  нестримна  навала?
В  цей  втрачений  рай,  в  цей  стривожений  спокій
Чому  так  вдивлявся  тиран  жовтоокий?
Так  вбивця  з  ножем  несвідомо  захоче
Вернутись  на  місце,  де  скоєно  злочин…

…Вже  драми  нової  освітлена  сцена  –  
Молися  за  нас,  златокоса  Єлено!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2014

ЯБЛУНЯ ДЛЯ СИНА

ЯБЛУНЯ  ДЛЯ  СИНА

Кожному  людському  поколінню
На  землі  відведено  свій  час,
Ми  з’явились  з  Божого  веління
І  нащадки  прийдуть  після  нас.
Посаджу  я  яблуню  для  сина,
Щоб  землі  не  в’янула  краса.
Знаю  я,  що  вічна  Україна  –  
Жовте  жито,  сині  небеса.

Так  невпинно  час  безжальний  лине
І  здоров’я,  може,  вже  не  те,
Яблуня,  посаджена  для  сина,
Зеленіє,  тягнеться,  росте.
Вже  у  квітах  яблуня  для  сина,
Вже  вмиває  листячко  роса.
Хай,  як  сад,  розквітне  Україна  –
Жовте  жито,  сині  небеса.

Облітають  яблуневі  квіти,
І  в  подяку  за  мої  труди
Стане  рясно  яблуня  родити,
Подарує  щедро  нам  плоди.
Яблуню  посадить  син  для  сина,
Щоб  землі  не  в’янула  краса.
Ми  не  вічні  –  вічна  Україна  –  
Жовте  жито,  сині  небеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493375
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 18.04.2014

НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ

НА  ЗЛАМІ  ТИСЯЧОЛІТЬ

Епоха,  як  рана  відкрита,  болить,
примушує  кожну  розіп’яту  долю
збагнути  на  зламі  тисячоліть,
що  злам  не  буває  без  гострого  болю.
Тріщить  філософії  одяг  тісний,
хитаються  карткові  хатки  імперій,
збуваються  давні  пророцтва  і  сни  –
століття  настало  нове  в  нашій  ері.
О  ні,  то  не  вигадка,  не  маячня:
задимлений  купол  небесної  сфери,
злітають  будинки,  палає  Чечня,
нові  безпритульні  бредуть  агасфери.
Ну  як  ти,  маленька  людино  проста?
Здається,  терпіти  наругу  несила?
Та  хресну  дорогу  Ісуса  Христа
для  тебе  зоря  провідна  освітила.
Гартуються  жаром  любові  серця,
і  рук  нерозривним  лишається  коло  –  
хоч  ранять  тернові  колю́чки  вінця,
ти  віриш:  гряде  Воскресіння  за  болем.

[i]Написала  раніше,  зараз  поправила  2-3  слова  і  друкую  під  власним  ім'ям
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2014

ВЕЛИКДЕНЬ

ВЕЛИКДЕНЬ  (пісня  на  музику  Світлани  Гричко)

Великодний  дзвін  над  світом  лине,
Сяйво  золоте  пливе  з  небес,
Зеленіють  гори  і  долини
І  вітаються:  Христос  Воскрес!
У  промінні  сяйва  золотого
Розцвіла  природа,  ожила.
Щиру  сповідь  принесімо  Богу
І  нікому  не  чинімо  зла.

Сонячне  проміння  дарує  тепло,
Свято  Воскресіння  до  нас  прийшло.
По  всій  Україні  села  і  міста
Раді  Воскресінню  Ісуса  Христа.

Нам  би  всім  узятися  за  руки  –
До  святого  храму  світлий  шлях.
Великодних  дзвонів  чисті  звуки  –  
Воскресає  радість  у  серцях.
В  кошику  у  мене  паска  пишна,
Писанки  як  чудо  із  чудес,
Білий  рушничок,  де  мама  вишила
Золоті  слова:  Христос  Воскрес!

Сонячне  проміння  дарує  тепло,
Свято  Воскресіння  до  нас  прийшло.
По  всій  Україні  села  і  міста
Раді  Воскресінню  Ісуса  Христа.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493062
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.04.2014

ТРИПТИХ ВОКЗАЛЬНИЙ

ТРИПТИХ  ВОКЗАЛЬНИЙ

1. ВОКЗАЛ

Багатьох  тимчасовий  притулок,
про  який  забувають  усі,  
варто  з  площі  звернути  в  провулок  
чи  з  валізою  сісти  в  таксі.
А  він  лишиться  далі  кипіти:  
хтось  сміється,  хтось  плаче,  хтось  їсть.
І  картатий  паралелепіпед  
на  «кравчучці»  -  прикмета  цих  місць.
Тут  на  стінах  маршрути  на  мапах,  
тут  зникає  в  розмовах  бар’єр,  
і  густий  комбінований  запах  
не  здолає  кондиціонер.
Як  з  небес,  з  репродуктора  голос
Апокаліпсисом  прозвучить  –
ніби  навпіл  життя  розкололось  –  
завирує  мурашник  умить.
Врізнобій  заскрегочуть  «кравчучки»,  
пролунав  на  пероні  дзвінок.
Колежаночки  Верки  Сердючки  
пильно  ваш  перевірять  квиток.
Під  покровом  скляного  склепіння  
тут  єдині  осілі  жильці  
(хоч  і  мить  не  сидять  ці  створіння)  –  
безпритульники  і  горобці.

2. НА  ПЕРОНІ

Друг  нам  руки  прощально  потис,
Посміхнувся  і  зник  у  вагоні,
І  мотив  монотонних  коліс
Став  втішати  юрбу  на  пероні.
Семафор  підморгнув  і  погас.
А  між  нами  зчинилася  сварка  –  
Дріб’язкова,  не  перший  вже  раз,
Менш  за  ламаний  гріш  чогось  варта.
Сором  досі:  нервово  і  зло
Стільки  слів  запальних  пролунало  –  
Все,  здавалось,  важливим  було,
Хоч  і  жодного  змісту  не  мало.
Поки  ми  марнували  свій  час
У  смішній  суперечці  порожній,
Пропливали  вагони  повз  нас,
З  них  дивились  на  нас  подорожні.
Доганяла  той  потяг    весна  –  
Плащ  зелений  у  крапельках-росах...
І  дитина  всміхнулась  з  вікна
До  таких  нерозважних  дорослих.

3. У  ВАГОНІ

От  і  все.  Я  уже  в  купе.
Поруч  ці  незнайомі  люди.
Стисло  серце,  мов  щось  тупе
і  холодне  лягло  на  груди.
Ну,  звичайно,  я  друг  сім’ї  
і  завжди  у  них  як  удома.
Я  кохаю  давно  її  –
ситуація  ця  відома.
З  ним  зі  школи  я  ще  дружу,
завжди  спільні  були  секрети.
Так  і  вліз  у  сім’ю  чужу…
Де  ж  поділися  сигарети?
Але  тут  і  в  тамбурі  –  зась,
що  ж  покуримо  вже  у  Львові.
А  я  ж  другом  обом  їм  звавсь.
Не  вберігся  я  від  любові.
За  вікном  все  пливуть  сади,  
квітнуть  яблуні,  ятрять  душу.
Не  подітися  нікуди́,
і  цей  біль  я  терпіти  мушу.
Як  ішли  вони  навздогін,
як  махала  вона  рукою…
Телефон…  Хто?  –  вона?  чи  він?
Ні,  не  буде  мені  споко́ю.
Взяв  у  касі  квиток  туди,
звідкіля  вороття  не  буде.
Та  від  себе  не  утекти,
і  холодне  щось  тисне  груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491881
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.04.2014

БУЗКОВЕ ЩАСТЯ

БУЗКОВЕ  "ЩАСТЯ"  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

У  бузковім  саду,
Де  від  пахощів  п’яне  повітря,
В  п’ять  пелюсток  знайду
Квітку  я,  щоб  збулося  повір’я.

Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузкове,  казкове!


Відцвітає  бузок,
Але  щастя  бузкове  на  в’яне,
У  бузковім  тумані
Я  завжди  тебе  бачу,  кохана!

Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузкове,  казкове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014

Випадок (Якось йшла повз дитячий садочок…)

ВИПАДОК

Якось  йшла  повз  дитячий  садочок,
і  спіткала  пригода  така:
крізь  паркан  мені  клена  листочок
простягнула  маленька  рука.
Вечоріло,  збиралася  злива,
і  поважно  прорік  голосок:
«Буде  за́вжди  здоровий-щасливий
той,  хто  візьме  у  мене  листок!»
Вмить  здалося,  що  день  став  погожим,
чудеса  ніби  й  справді  робив
той  малюк,  що  усім  перехожим
роздає  найдорожчі  скарби.
...  Де  ти,  мрійнику  щедрий,  ким  виріс?
Твоє  листячко  де  чарівне?
Голос,  повний  наївної  віри,
пригадаю,  як  скривдять  мене...
Пригадаю  той  день,  пізню  осінь,
поміж  аркушів  книжки  знайду
лист  пожовклий,  що  щастя  приносить,  –
від  пророка  в  дитячім  саду.

P.S.  Колись  давно  надрукувала  це  у  місцевій  газеті  не  під  своїм  іменем  (бавилася  у  «Черубіну»).  Тепер  –  під  своїм.  До  речі,  випадок  невигаданий.  Листочок  бережу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490777
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.04.2014

ВЕСНА

ВЕСНА

Озветься  обрій  громом,
Проллється  небо  дощами,
Черемха  білими  гронами
Тішиться,  зустрічає

Скупану  в  талих  водах,
В  росах  рясних  весну,
Аж  перехопить  подих,
Ніби  від  дурману́.

Мріють  фата-морганою
Вітром  напнуті  гаї,
Музикою  органною
Вибухнуть  солов’ї.

Все  так  до  сонця  пнеться,
Так  безоглядно  квітне  –
Знову  несе  під  серцем
Юна  земля  вагітна.

Збентежена  і  гордовита,
Цнотлива  й  звабливо-принадна.
Тремтять  яблуневі  віти,
Як  пензель  в  руці  Леонардо.

...А  за  весною    літо  –  
Мудро  всміхнеться  земля,
Ніби  Мадонна  Літта,
Що  бавить  немовля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490423
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.04.2014

ЗЕЛЕНИЙ ХРАМ

ЗЕЛЕНИЙ    ХРАМ  (теж  пісня)

Увечері  і  ранком  осяйним,
Коли  земля  збудилася  від  снів,
Молюся  вам,  дерева,  в  сріблі  зим,
В  зелених  оксамитах  навесні.
Вклоняюся  дощам  я  і  вітрам,
І  водам  голубим  озер  і  рік.
Природа  –  наш  святий  зелений  храм,
Від  лиха  і  гріха  наш  оберіг.

Приспів
[i]Природо,  в  тобі  свобода,
І  ласка  твоя  й  любов!
Поблагослови,  природо,
Щоб  дух  твій  на  нас  зійшов!
[/i]
З  молитвою  йдемо  в  зелений  храм,
Що  біль  тамує  горя  й  самоти.
Природо,  подаруй  прощення  нам,
Врятуй  своїх  дітей  і  захисти!
В  найменшій  квітці,  в  крапельці  роси
Утілена  частинка  божества,
Втішають  нас  пташині  голоси
І  від  недуг  цілюща  є  трава.
Приспів
Природо,  в  тобі  свобода,
І  ласка  твоя  й  любов!
Поблагослови,  природо,
Щоб  дух  твій  на  нас  зійшов!

І  ще  раз  повторюється  Приспів

[i]Перший  варіант  пісні  був  російською  мовою:[/i]  
 Девочки  из  Ивано-Франковска  с  песней  в  русском  варианте  получили  Гран-при  на  детском  творческом  конкурсе  "Южный  экспресс"  в  Ялте,  кажется,  в  2010  г.  Музыку  написала  Светлана  Гричко.  

ЗЕЛЁНЫЙ  ХРАМ

По  вечерам  и  утром  на  заре,
Когда  еще  другие  видят  сны,
Молюсь  деревьям  в  зимнем  серебре
И  в  буйной  свежей  зелени  весны.
Дождям  я  поклоняюсь  и  ветрам,
Моя  земля  –  мой  дом  и  колыбель.
Природа  –  наш  святой  зелёный  храм,
Озёр  и  рек  пречистая  купель.

Припев:
[i]Природа  –  в  тебе  свобода!
О  сколько  в  тебе  любви!
Природа,  наш  бог  природа,
Спаси  и  благослови![/i]

Плывёт  форель  и  бродит  по  горам
Олень,  и  славят  утро  соловьи…
Природа,  всем  открыт  твой  светлый  храм,
И  все  мы  –  дети  грешные  твои.
Здесь  каждый  самый  маленький  цветок
Таит  в  себе  частицу  божества,
Здесь  человек  не  будет  одинок,
Здесь  от  любой  болезни  есть  трава.

Припев.

С  волнением  войдем  в  зелёный  храм,
Где  льётся  ручейков  и  листьев  речь.
С  рожденья  этот  дар  достался  нам
И  мы  его  обязаны  сберечь.
И  если  горе  вьёт  гнездо  в  груди
И  белый  свет  становится  не  мил,
К  родной  земле  с  молитвой  припади  –  
Она  утешит  и  прибавит  сил.

И  ещё  раз  Припев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490421
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.04.2014

КОРОЛЕВА

КОРОЛЕВА  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

Сьогодні  ти,  наша  доню,
Вродливіша  за  усіх,
Голівка  твоя  в  вельоні
І  сукня,  як  перший  сніг.
Тендітна  дівоча  ручка
У  цю  неповторну  мить  –
На  ній  золота  обручка
Незвично  іще  горить.
Донечко,  донечко,  юні  дні  веселі,
Лагідне  сонечко  нашої  оселі.
Та  плин  свій,  донечко,  час  не  зупиня...
Донечко-сонечко,  ти  вже  заміжня!  

Кохання  твоє  в  зеніті,
І  небо  ясне,  без  хмар,
Напевне,  у  цілім  світі
Ця  пара  найкраща  з  пар.
Видзвонює  кришталево
З  шампанським  вином  бокал...
Ти,  донечко,  королева,
І  це  твій  найкращий  бал!
Донечко,  донечко,  юні  дні  веселі,
Лагідне  сонечко  нашої  оселі.
Та  плин  свій,  донечко,  час  не  зупиня...
Донечко-сонечко,  ти  вже  заміжня!  

Хай  щастя  твоє  злітає
На  крилах  надій,  як  птах!
Хай  посмішка  розквітає
На  ніжних  твоїх  вустах.
Щоб  ти  не  зазнала  горя,
Не  звідала  щоб  біди,
Хай  той,  хто  з  тобою  поряд,
Кохає  тебе  завжди!
Донечко,  донечко,  юні  дні  веселі,
Лагідне  сонечко  нашої  оселі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014

МАРІЯ І ЄВА

МАРІЯ    І    ЄВА

Дикунка  Єва,  грішна  наша  мати,
Дитя,  до  вражень  всіх  нових  несите.
Ну  що  нам  від  дівчиська  вимагати  –
Їй  так  хотілось  яблучка  вкусити!
Ну  от  і  маєш  вигнання  з  Едему,
Тепер  лиш  згадуй  про  розкоші  раю,
Гаруй  на  полі  бідному  своєму
Та  дітлахів  годуй  шмаркатих  зграю!

А  ти,  Маріє,  чиста  та  побожна,
Зростаєш  в  лоні  совісті  і  віри,
З  колиски  знаєш  «можна  чи  не  можна»,
Готова  до  принесення  офіри.
В  душі  вже  сходять  обраності  зерна,
З  дитинства  сняться  сни  тобі  пророчі.
І  коли  бачиш  кущ  колючий  терну,
Враз  сльози  навертаються  на  очі.

Смак  яблука  і  колючки  тернини,
Дві  матері  –  безжурна  і  скорботна.
Марія-Єва  –  дві  в  нас  половини,
Жертовність  і  наївність  безтурботна.

P.S.  Дуже  незвичайна  ця  мадонна,  змальована  Лукасом  Кранахом  (старшим).  Вона  схожа  на  Єву  своїм  рудим  волоссям  і  сидить  з  немовлям  під  "Євиною"  яблунею.  Зображаючи  Єву,  цей  художник  бере  схожий  тип  жінки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2014

Усіх чекає день, де обриваються…

***

Усіх  чекає  день,  де  обриваються
Буття  людського  плутані  орбіти.
Чи  в  тім  краю,  звідкіль  вже  не  вертаються,
Земна  любов  продовжує  горіти?
Невже  моє  кохання  може  зникнути,
В  повітрі  розчинитися  без  сліду?
Веселкою,  що  в  небі  круто  вигнута,
До  тебе  на  побачення  приїду.
Невже  в  ту  мить  ти  не  відгукнешся  спомином,
На  ймення  не  назвеш  свою  кохану,
Як  сонячним  руки  торкнуся  променем,
Як  на  щоці  сніжинкою  розтану?
Зорею  у  вікно  твоє  світитиму,
Багрянцем  листопадовим  вітатимусь
З  кульбабки  парашутиком  летітиму,
Сторінкою  у  книжці  розгортатимусь.
Залишиться  любов  моя  незмінна,
Розвіє  сум,  розрадить  у  тривозі.
З  шляхів  поприбираю  все  каміння,
Щоб  не  спіткнувся  часом  у  дорозі.
 
[img]http://ia116.mycdn.me/image?id=579642192260&bid=579642192260&t=0&plc=WEB&tkn=fFugcWXJ3QVVYpEsFR9qaP5-jLw[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014

ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА

ВУЛИЦЯ  ШЕВЧЕНКА  (у  Івано-Франківську)

Ця  вулиця  в  липах  розкішних,
Щоб  бджоли  купались  в  меду.
І  знову  я  нею  неспішно,
Неспішно  до  парку  іду.
У  місті  найкраща  для  мене,
Бо  носить  ім’я  Кобзаря…
Дерев  верховіття  зелене
Цілує  рум’яна  зоря.
Ім’я  невмируще  Шевченка
З  дитинства  навіки  святе…
Назустріч  з  книжками  студентка,
Напевне,  на  лекції  йде.
Учися,  мудрішай,  красуне,-
Тут  поруч  університет…
Котре  покоління  вже  юне
Навчає  безсмертний  поет.
Згадайте:  ще  вчились  читати  –
У  душу  назавжди  лягли
Рядки,  де  садок  коло  хати,
Хрущі,  що  у  вишнях  гули.
Ми  вже  не  розлучимось  з  ними,
А  надто  на  вулиці,  де,
Плекаючи  думи  і  рими,
Кобзар  ніби  поряд  іде.
Тут  пам’ять  підказує  знову
Улюблені,  вічні  слова  –
Продовжує  з  нами  розмову
Шевченкова  слава  жива.


PS.  Ну,  не  зовсім  історія  створення,  та  все  ж  хочу  
розповісти...  Саме  у  день  200-річного  ювілею  
Кобзаря  наша  група  поверталася  з  
туристичної  подорожі  (з  Італії)  автобусом.  
Вирішили  на  честь  такої  знаменної  дати  
провести  конкурс  на  читання  творів  
Шевченка  (мікрофон  був  біля  наших  водіїв).  
Ну  я  і  прочитала  тоді  вперше  свою  
Шевченкіану.  Неочікувано  для  мене  
"автобус"  віддав  мені  перше  місце...  Ще  й  
дуже  гарну  книжку  подарували  творів  
Шевченка.  А  я  тоді  вирішила  публікувати  
свої  вірші  хоча  б  в  інтернеті...
10.03.2014  -  моя  перша  публікація  у  Клубі  поезії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014

ЛИКЕРІ

ЛИКЕРІ

Кохані  ранять  так  безжально,
Дошку́льніше,  ніж  вороги.
Збагнути  слово  геніальне,
Тобі,  дівча,  не  до  снаги.
Поет  для  тебе  ниже  рими,
Вкладає  серце  в  них  своє,
І  тихий  рай  земний  незримо
В  його  уяві  постає,
Де  мила  з  русою  косою,
У  вишиванці,  у  вінку…
За  очевидною  красою
Ховала  душу  ти  мілку.
Між  вами  –  ціле  покоління,
Трагічне  генія  життя.
До  те́́бе  при́йде  ще  прозріння
І  запізніле  каяття.
Та  мовчазна  співця  могила,
Лиш  в  “Кобзарі”  –  гіркий  рядок
Про  дівчину,  що  запалила
Омріяний  райок-садок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014

Лілея

ЛІЛЕЯ
На  клумбу  випадково  гляну  –  
І  зупинюсь  від  того  дива!
Шляхетні,наче  з  порцеляни,
Лілея  квіти  народила.
Та  Севр,  Саксонія  й  Кіото
Не  перевершать  чистих  ліній:
Така  гармонія  і  цнота
В  зірчастих  чашах  гордих  лілій.
Жива  Тарасова  легенда!
(Посмертні  вшанування  пізні),
Не  буде  краще  монумента
На  першій  ноті  змовклій  пісні.
Де  ранок  роси  чисті  ронить
Царюй,  княгине  снігова!
У  білій  сяючій  короні  –  
І  наречена,  і  вдова...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489258
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2014

Джерельце лісове, не знайдене ніким…

***
Джерельце  лісове,  не  знайдене  ніким
У  нетрях,  де  й  нозі  ступити  важко  –  
Лиш  темна  папороть  схиляється  над  ним
І  воду  п’є  лиш  пташка  чи  комашка.
Що  тут  із  надр  земних  цілюща  б’є  вода,
Не  знатиме  ніхто  й  через  століття,
І  промінь  золотий  на  мить  лиш  загляда,
Опівдні  пронизавши  верховіття.
Але  воно  живе,  щоб  напувать  траву,
Коріння  трьом  смерекам  освіжити.
Так  –  непомітно  –  може,  я  живу?
А  може  –  тільки  так  і  варто  жити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014

ТРОЯНДИ КОХАННЯ

[b]ТРОЯНДИ  КОХАННЯ[/b]  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")
Про  звуковий  файл:  [i]співає  авторка  музики  композитор  Світлана  Гричко[/i]
[img]http://svadebniy.net/wp-content/uploads/2010/04/picrebuild.jpeg[/img]

Про  почуття  мовчи,  не  говори,
Бувають  зайвими  слова.
Троянд  розквітлих  скажуть  кольори
Про  те,  що  в  серці  ожива.
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє.
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

Коли  зі  мною  знов  тебе  нема
І  огорнуть  думки  сумні,
Я  на  троянди  гляну  крадькома,
Що  ти  подарував  мені.
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє.
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

Ми  разом  в  наших  мріях  осяйних,
І  наяву,  не  уві  сні
Букет  троянд  тендітних,  чарівних
Ти  знову  принесеш  мені!  
Тут  біла  ніжність  наших  перших  мрій
І  загадковість  кремових  бутонів,
Рожеві  квіти  щастя  і  надій
І  квіти  пристрасті  червоні.
Троянди  кохання,  троянди  кохання...
На  них  я  дивлюся,  неначе  востаннє...
А  в  серці  цвіте,  мов  троянда  чудова,
Надія  на  те,  що  зустрінемось  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488913
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.03.2014

Реальність переходить в сон…

***
Реальність  переходить  в  сон,
Я  відпливаю,  відпливаю...
Ще  в  двох  світах  перебуваю,
Морфей  (а  може,  то  Харон?)
Стернує  човника  недбало
І  все  не  квапиться  пристати.
З  думок,  що  я  за  день  надбала,
Майструє  ніч  примарні  шати.
Хлюпоче  хвиля...  Лину,  лину
(Хай  течія  гойдає  тепла)
У  таємничу  ту  долину,
Де  сон-трава  сплітає  стебла,
Де  бродять  образи  кохані,
Мої  фантазії  й  видіння,
Поки  в  небеснім  океані
Астральне  мерехтить  проміння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014

ЗАГРАВА

ЗАГРАВА  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

Б’ється  вечір  в  вікно,  наче  птах,
Наче  втомлена  дика  жар-птиця,
Що  шукала  гнізда  по  світах
І  не  знайде  ніяк,  де  спиниться.
Може,  б’ється  то  доля  моя
У  тенетах  безсонного  міста?
А  де  сходяться  небо  й  земля,
Ще  палає  заграва  вогниста.
Приспів:
Заграва  згорить  за  мить,
Вечірня  впаде  роса,
І  серденько  защемить,
Як  гляну  у  небеса.
Яскравий  каскад  вогнів
У  темряві  спалахне...
Де  ж  світло  в  твоїм  вікні,
Чи  згадуєш  ти  мене?

Відчуваю,  що  я  не  засну,
Все  до  тебе  я  мрією  лину,
Прохолоду  вдихнути  нічну
Вийти  хочеться  хоч  на  хвилину.
А  у  небі  вже  зорі  без  меж,
Сяє  місяця  срібна  підкова.
Може,  й  ти  тепер  містом  ідеш,
Може,  стрінемось  ми  випадково?
Приспів:
Заграва  згорить  за  мить,
Вечірня  впаде  роса,
І  серденько  защемить,
Як  гляну  у  небеса.
Яскравий  каскад  вогнів
У  темряві  спалахне...
Де  ж  світло  в  твоїм  вікні,
Чи  згадуєш  ти  мене?
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014

ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

Пісня  на  мої  вірші  написана  композитором  Світланою  Гричко  .
Співає  Світлана  Гричко.  Запис  не  дуже  якісний,  але  разом  з  текстом  дає  уявлення  про  цей  наш  спільний  твір.  Музичний  файл  створений  за  допомогою  Олексія  Тичка,  я  йому  щиро  дякую.
[img]http://www.naviky.dp.ua/wp-content/uploads/2011/12/%D0%91%D1%96%D0%B9-%D0%BF%D1%96%D0%B4-%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%BE_1936.jpg[/img]

ПАМ’ЯТІ  ГЕРОЇВ  КРУТ

Від  студентської  лави  до  народної  слави
Недалека  дорога  через  смерть  пролягла.
І  не  дівчина  мила  ваші  очі  закрила,
І  не  рідна  матуся  стерла  піт  із  чола.

Ой,  хлоп’ята-орлята,  як  же  вас  небагато,
Як  же  вас  оточили  звідусіль  вороги.
Коли  ви  помирали,  сурми  вам  не  заграли,
Лиш  багряні  від  крові  стали  білі  сніги.

Краю  мій  солов’їний,  це  із  вуст  твого  сина:
«Ще  не  вмерла  Вкраїна!»  -  чули  люті  кати.
Там,  де  юні  герої  узялися  до  зброї,
Дух  народу  не  вбити  і  не  перемогти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488039
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.03.2014

СВІТЛО НАДІЇ

СВІТЛО  НАДІЇ  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

До  Божого  храму,  де  тиша  і  спокій,
Де  славу  Марії  співають  віки,
Приходять  так  часто  жінки  одинокі
І  моляться  щиро,  і  ставлять  свічки.
Їм,  може,  любов  не  щастило  зустріти,
Чи  рано  коханий  пішов  чоловік  –
Букети  із  парної  кількості  квітів
Несуть  вони  тим,  з  ким  розстались  навік.

О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,  -
Я  звертаюсь  в  молитвах  своїх,  -  
Хай  Господь  їм  в  житті  допоможе,
Хай  ще  доля  всміхнеться  до  них.
О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,
Світ  надії  у  серці  не  згас,
Вірте  щиро  –  Господь  допоможе,
І  кохання  ще  прийде  до  вас!

Не  гірша,  ніж  в  інших,  їх  посмішка  мила,
В  оселі  затишній  краса  рушників,
Та  доля  чомусь  так  жорстоко  судила,
Що  більше  їх  серце  ніхто  не  зігрів.
А  час  не  спинити:  нового  врожаю
Вже  в  колосі  золотом  сяє  зерно.
Нехай  ув  очах  їхніх  щастя  засяє,
Хай  сонце  засвітить  і  в  їхнє  вікно.

О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,  -
Я  звертаюсь  в  молитвах  своїх,  -  
Хай  Господь  їм  в  житті  допоможе,
Хай  ще  доля  всміхнеться  до  них.
 
О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,
Світ  надії  у  серці  не  згас,
Вірте  щиро  –  Господь  допоможе,
І  кохання  ще  прийде  до  вас!

До  Божого  храму,  де  тиша  і  спокій,
Де  славу  Марії  співають  віки,
Приходять  так  часто  жінки  одинокі
І  моляться  щиро,  і  ставлять  свічки.
І  в  чистому  вогнику  туга  і  мрія,
І  ніжність  жіночих  сердець  ожива...
І  слухає  лагідно  Мати  Марія
Палкої  молитви  душевні  слова.

О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,  -
Я  звертаюсь  в  молитвах  своїх,  -  
Хай  Господь  їм  в  житті  допоможе,
Хай  ще  доля  всміхнеться  до  них.
О  Маріє,  Ти,  Матінко  Божа,
Світ  надії  у  серці  не  згас,
Вірте  щиро  –  Господь  допоможе,
І  кохання  ще  прийде  до  вас!


СВЕТ  НАДЕЖДЫ

Во  храме,  что  нам  для  молитвы  завещан,
Где  славу  Марии  воспели  века,
Ещё  молодых  часто  встретите  женщин,
Чья  так  одинокая  участь  горька.
Быть  может,  они  разминулись  с  любовью,
Иль  рано  любимый  ушёл  человек...
И  ставят  свечу  одинокую  вдовью
Они  за  того,  с  кем  расстались  навек.

О  Мария,  избранница  Божья,
Я  склоняюсь  в  молитве  к  Тебе  -  
Пусть  Твоё  милосердье  поможет
В  одинокой  их  женской  судьбе.
О  Мария,  избранница  Божья,
Свет  надежды  в  сердцах  не  погас!
Верьте,  ждите,  Мария  поможет,
Озарит  тихой  радостью  вас.

О,  сколько  печали  в  глазах  этих  милых,
Хоть  в  доме  у  них  чистота  и  уют,
Да  только  постель  холодна,  как  могила,
Когда  они  слёзы  бессонные  льют.
А  время  идёт  и  уходит  ненастье,
И  в  колосе  золотом  зреет  зерно...
Пусть  им  улыбнётся  забытое  счастье
И  солнечный  луч  озарит  их  окно.

О  Мария,  избранница  Божья,
Я  склоняюсь  в  молитве  к  Тебе  -  
Пусть  Твоё  милосердье  поможет
В  одинокой  их  женской  судьбе.
О  Мария,  избранница  Божья,
Свет  надежды  в  сердцах  не  погас!
Верьте,  ждите,  Мария  поможет,
Озарит  тихой  радостью  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487830
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.03.2014

Дощові мадонни

ДОЩОВІ  МАДОННИ  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

Дощ,  весняний  дощ  -  у  туманнім  мареві.
Чуєш,  грає  хтось  на  небесній  арфі.
Розсипає  вись  крапельок  стаккато.
І  спішать  кудись  під  дощем  дівчата.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

Як  дівчата  йдуть  –  всі  мадонни  ніби,
Над  чолом  цвітуть  парасольок  німби.
Німби  різних  барв  сяють  загадково
А  небесний  бард  грає  так  чудово.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

Розсипає  вись  краплі  семидзвонно.
Все  спішать  кудись  дощові  мадонни.
Німби  парасоль,  крапельок  стаккато:
До-ре-мі-фа-соль  –  дощова  соната.

Арфо  дощова,  дзвени,
Грай  мелодію  на  струнах!
Хай  наспівують  вони
Мрії  наших  літ  юних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487828
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.03.2014

Тут історія наша

ТУТ  ІСТОРІЯ  НАША...  (пісня)
Знову  Олексій  Тичко  допоміг  зробити  звуковий  файл.  Попри  недосконалість  запису  дозволяє  мати  повніше  враження  щодо  твору.  Співає  автор  музики  пані  [b]Світлана  Гричко[/b]
[img]http://zik.ua/gallery/full/p/a/panno_06.jpg[/img]

Цвіте,  цвіте  волошками  і  маками
І  золотим  колоссям  тішить  нас
Земля,  де  юна  Леся  гралась  з  мавками,
Де  слухав  кобзарів  малий  Тарас.
І  на  могилах  прадідів  калиною
Вона  цвіте,  схиляючись  в  журбі,
Свята  земля,  що  зветься  Україною
І  батьківщиною  мені  й  тобі.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.
Цвіте  барвінок  під  Жовтими  Водами,
Немов  козачі  очі  голубі.
Державність  із  гетьманськими  клейнодами,
Вкраїно,  здобувала  ти  собі.
Там,  де  не  раз  степами  неозороми
Жорстока  прокотилася  війна,
І  досі  поле,  мирним  плугом  зоране,
Героїв  пам’ятає  імена.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.
Политі  кров’ю  щедро  в  нас  чорно́земи
Ще  з  княжої  й  козацької  доби  –  
Крізь  Берестечко,  Крути  і  Чорнобилі
Йдемо  шляхом  біди  і  боротьби.
Святими  Володимиром  і  Ольгою
Благословен  шлях  звершень  і  надій.
До  волі  йшли  дорогою  ми  довгою  –  
Не  забуваймо  жодної  з  подій.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487674
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.03.2014

Розмова з сином

Це  пісня  на  два  голоси,  пісня-діалог.  Перші  виконавці  були  Надія  і  Артем  Стойко  -  мама  і  син.  Прем'єра  пісні  відбулася  8  березня  1999  року
 
[b]РОЗМОВА  З  СИНОМ[/b]  (З  "Пісень  для  подруг  і  про  них")

-  Про  що  задумався  ти,  синку,
Чому  нахмурене  чоло?
Сядь  біля  мене  на  хвилинку
І  розкажи  все,  як  було.
-  О,    як  вертаємось  ми  радо
В  дитинства  сонячні  роки,
Туди,  де  мама  дасть  пораду,
Тривожні  прожене  думки.
Приспів:  Хай  щастя  Бог  дарує  дітям,
                       За  них  завжди  радіють  хай  батьки.
                       Нема  нічого  кращого  на  світі,
                       Ніж  дотик  материнської  руки!
-  Той  дотик  милий,  де  не  буду,
Я  відчуваю  уві  сні.
Ніколи,  мамо,  не  забуду
Я  Вами  співані  пісні.
-  Бо  я  молюсь  за  тебе,  сину,
За  долю  світлу,  молоду.
Поклич  –  я  пташкою  прилину,
Біду  від  тебе  відведу.  
Приспів:  Хай  щастя  Бог  дарує  дітям,
                       За  них  завжди  радіють  хай  батьки.
                       Нема  нічого  кращого  на  світі,
                       Ніж  дотик  материнської  руки!
-  Нехай  тобі,  моя  дитино,
Широкі  стеляться  світи,
Не  забувай  лиш  ту  хатину,
Де  народився  й  виріс  ти.
-  А  я  в  краях  далеких  мрію
Про  неповторний  світлий  час,
Коли  вернуся  і  зігрію
В  своїх  обіймах,  мамо,  Вас!
Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014