| Сторінки (3/207): | « | 1 2 3 | » |
Мужчинам ходить – с тросточкой,
Носить кафтан с хвостиком.
Бряцать сапогами, постукивать,
А петь – так в конце похрюкивать…
Девчатам носить – мини
И, желательно, сини
Всем мыть пятачки по утрам,
А кто не помоет их – срам…
И, видимо, будет вернее –
Помыть также руки и шею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
[i]Св. Куралєх[/i]
… Промчался год бесцветный, значит.
Так незаметно, вот те на!
И на пороге уж маячит
Гляди – фигура Кабана.
И в век сплошного безрассудства,
Когда в почете зло, обман,
Он нам внушит иные чувства –
Отважен, смел и прям Кабан.
[i]Б.Ф.Бєлашу[/i]
Стану бабой скифской на курган,
Погляжу на мир окрест. Докука!
Вон бежит дорогою Кабан.
Идол, навострил клыки. Ну, скука-а…
Не пылит дорога над Днепром.
Тихо. Будет, кажется, ненастье.
Цельный год мне видеться с Кнуром –
Не такое уж большое счастье.
Тута я века стою. Давно.
Огрузнела дико. Стала лыса.
И теперя как-то все равно
Тигра ль здесь, овен, петух ли, крыса.
Раньше – эх, и люди были. Вот
Драки, рубку помню, как в тумане.
Ноне жутко измельчал народ,
С чем и поздравляю вас, славяне.
Из других галактик слышу зов,
Шляхом прет кабан, пыхтя с сопеньем.
Кто придет на эту землю вновь –
То мне неизвестно, к сожаленью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
«Хвантастіка» - заходиться вона.
Щаслива дівка – про «Дирол» ідеться.
Картина, як помислити, сумна –
За дурнів має нас, тому й сміється…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Одинадцять років – це не вік.
Тигр скрадався, щось у нетрях коїв
Стрімко заплигнув у Новий рік
З спритністю кошачою якоюсь.
Шану йому склавши, далі йдіть,
Хай не вабить Вас його усмішка:
Пальця йому в рота не кладіть –
Це ж бо Цар, а не сіамська кішка!
Одяг в смужку залюбки носіть
Золотої чи рудої гами,
Час від часу можна муркотіть –
Тигра це потішить до нестями.
Пийте в міру, щоб не стало зле,
Їжте м’ясо, запивайте соком.
Хай же щастя нам Господь пошле.
З Новим роком, друзі, з добрим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
[i]Чимось привабила стара хата
на картині художника Циганкова В.О.[/i]
Хата над струмком не дуже й пишна,
Та охайнв в чистому дворі.
Тут було привітно і затишно,
А тепер дві груші застарі.
Зверху на подвір’я поглядають,
Ніби гладять стріху і шибки.
- Заблукав би хто чи що! – зітхають, -
Та хоча б покуштував грушки!..
А шибки – як очі – на картині
Поміж себе гомонять – дива,
Що ніхто не прибере в хатині,
Пісню у дворі не заспіва…
… Подумки іду, іду до ганку,
На якому вистелився мох.
- Привітай, хатино, хуторянку,
Мовчки посумуємо удвох.
… Розімлів під сонцем подорожник,
Вітерець злегка траву зібгав…
Чи цю хату видумав художник,
А чи, мо’, з натури малював?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
На книгу Н.Багатої «Гелон»[/i]
Ні, я блукала не марно,
Ніби горіла в огні.
Мила скіфчаночка Сарна
Стрілась неждано мені.
З вітром про щось розмовляє,
Сміх розсипає дзвінкий…
Нас Пантікап розділяє
І не роки, а віки.
Цятками чорними – коні,
Сіно в стіжечки вляглось…
Сарно, в твоєму Гелоні,
Певно, прекрасно жилось.
… Скіфи, від сонця засмаглі,
Блиск потаємних очей…
Двоє братів. Старший – Агній,
Менший, замріяний – Грей.
Люблячі мама і тато,
Пахне любистком коса…
Міцно збудована хата
І Пантікап – як сльоза.
Гарне на шиї намисто,
Сяє лице молоде.
Скрізь у поселенні чисто…
Що тебе, дівчино, жде?
Хто нам про теє повіда?
Це таємниця віків.
Може, чужинець приїде
Та й забере від батьків?
Звуки розсипались лунко,
Скрикнув сполоханий птах.
Ти мов застигла, пустунко,
Там, на гелонських горбах.
Що розповім тобі, Сарно?
Вік двадцять перший настав.
Як живемо ми? – бездарно!
Всіх нас прогрес осідлав.
Сумом повиті дворища,
Душі, мов камінь, спеклись.
В цьому вселенськім смітищі
Брудом наскрізь проросли.
В селах розрушених тихо,
Бо і людей вже катма.
Мов прокотилося лихо –
Чорна, зловісна чума.
Так-то ми землю шануєм,
Славну трудами батьків.
Стрімко в Європу крокуєм…
Де ми потрібні – такі?!
Вже дотяглись і до Ворскли,
Просто до ручки дійшли –
Ніби здичавілі монстри,
Ми й береги продали!
Нищим ліси – ждемо стужі,
Вік проживаєм дарма.
Ниці, торгашеські душі,
Мов огорнула пітьма.
Це не минеться безкарно –
Болісні сплатим борги.
Сором признатися, Сарно:
Розпочалися торги
Місяцем, зорями навіть,
Тілом, талантом, дітьми.
Як ми зуміли здичавіть,
Де опинилися ми!
… Берег озветься заклично,
Сарна рукою змахне.
Скіфське імення незвичне
Чомусь хвилює мене.
Жаль, що зустрілись запізно.
Певно, це воля богів.
Схожі до болю і – різні
На перетині віків.
Ледве витримую муку,
Жах мене смертний зборов.
Дай мені, дівчино, руку,
Слово по-скіфськи промов.
Сарно, давай заспіваєм,
Дружби почнемо відлік.
Хай Пантікап розділяє,
Пісня з’єднає повік.
Складки хвилюються плаття…
Сарно, ти вся – дивина!
Скрізь над розрухи безладдям
Аж розкотилась луна.
Річка, зачувши, стихає,
Світ очманілий примовк…
Ми ж бо співаєм, співаєм
Тихо, від серця, удвох.
… Ні, я блукала не марно,
Знаю, що то був не сон!
Ніно, спасибі за Сарну
І за прадавній Гелон.
… Світ розтинають вітрища,
Він, як роз’ятрений нерв.
Ніно, на тім городищі
Стане нас троє тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017
[i]Наталі Ш.
[/i]
Бачу тебе на горбах – а навкруг благоденствує смолка
І нехворощ, і полин, і ромашки, й дзвіночки рясні.
Ситі корови вляглись – ремигають поволі потішно,
Сонце застигло вгорі. Ну, а тиша така, аж дзвенить.
Цю картину в душі оберегом нетлінним тримаю.
Нам вдалося життя, хоч було і легке, й нелегке.
Може, в світ ми прийшли, щоб йому дивуватись без краю,
Де буяє розкішно довкілля казкове таке.
…Все відійшло, відгуло – голодівки, небачені муки,
Гуркіт війни. Нас так вабили дальні світи!
Те дівчисько з горбів – озовись, простягни мені руки!
Жаль – дитинство пройшло, і до нього мені не дійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
[i]Доборолась Україна до самого краю…
(«І мертвим, і живим…»
Т.Г.Шевченко)[/i]
І день пройде, і вечір ляже
На тихе місто, на двори.
Коли б ми стрілися, Тарасе,
То я сказала б: - Говори!
А ти в одвіт: - Моя дитино!
Така печаль мене взяла,
Бо ніби й вольна Україна,
А все ж така, як і була.
Нові магнати знов панують,
В палатах, мов царі живуть,
Дівчата за кордон мандрують,
А хлопці оковиту п’ють.
Вже цілі села оп’яніли
З якої радості, скажи?
Зате ж бо маєм, що хотіли –
Весь край – свободнії бомжі!
Із болем бачу сіру ниву,
Де бур’яни переплелись.
І хвиля праведного гніву
Стискає серце, як колись.
Та вір, землячко, ніч минає
І сонце світ позолотить.
Борітесь! Бог вам помагає
І у борні благословить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Як джин із пляшки, вибрався самум
З цупких обіймів жовтої пустелі
І ним заволодів незнаний сум
Ну, скільки ще крутити каруселі,
Мільйони літ пісок перекидать
Сюди-туди, кочівників лякати
Оазиси розкішні засипать
І потім за собою прибирати?!
Набридло! Ніби хто штрикнув ножем
В байдуже серце, що не знало горя.
І, обійнявшись міцно з міражем,
Самум гайнув до Середземномор’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2017
Вітрище прилетів здаля, із океану
Дивується: це що? Пісок, кущі, ріка…
Занурився у ліс, у ньому геть розтанув
Там на мохи приліг – земля така м’яка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
[b]Для Охтирського молодіжного театру.
[/b]
[b](Старицький «За двома зайцями»)
[/b]
[b]До Голохвостого:[/b]
Ти года, словно висівки трусиш,
С чувством жалості думаю я:
Близько лікоть – та вряд лі укусіш,
Проня поруч – дак ніт, не твоя.
Він побачив міня гдє-то справа
І збілів, буцім мєл чи ізвєсть.
Я в тіятр пропливла, ніби пава,
А йому – по заслузі і честь.
Не мужчина ти – вовк-сіроманець
Не заглядивай в мой огород.
Ах ти, фраір, босяк, голодранець
Палікмахтер паршивий, банкрот!
Вже покинула серце турбота,
І я можу сказать, не скорбя:
Голохвастий – такая гидота,
І зачєм я любила тібя?!
А в тіятрі я знов оживаю
В етой странной такой суєтє
І на сцені горю і палаю,
Аж дукат торохтить на грудє.
Та жильотка, Свирид, не отрада
Уході, кавалєр, в синю даль.
Про любов говоріть мнє нє надо –
Ето ужасть, кошмар і скандаль.
Мнє родних огорчіть довелося.
Разі можно забути на мить,
Як шкварчала твоя папироса
А я думала – серце шкварчить.
На Подолі – чотири тополі,
Не остання там женщина я,
Голохвостого з мене доволі
Примадонна в тіятрі – це я.
Магазини які на Подолі!
А в Охтирці Чернеча гора.
Побажаю всім щастя і долі,
І везіння, любові й добра.
… Зрітєль, как я тібя обожаю,
Як танцюю кадриль, па-де-катр…
Всіх сердечно просю-приглашаю
В молодьожний Охтирський тіятр!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
[i][b](«За двома зайцями»)
(подражаніє)[/b][/i]
[i] А.В. Шаповалову[/i]
Тільки позови – пройду скрозь бурю…
Мучусь, льожачі на канапе,
І, видать, даремно калавурю
Та крутись, як муха в окропе!
[i]Ю.А.Піщікову
[/i]
Душка мой! Нема моєї сили,
Нєту слов, усьо внутрі горить!
Все так несподьовано случилось,
Аж дукат на грудях торохтить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Стогне дерево й звір на морозі.
Птаха квилить і пада. Журба!
Замаячить Кабан на дорозі –
Його час, його вік і доба.
Ось напаримо в печах зерна.
Що пророчить нам рік Кабана?
… На Савки був мороз, іній файний –
То ознака, що рік урожайний.
Роботящі ми люди, не злі –
Буде м’ясо і хліб на столі.
Мир і спокій у домі, не сварка.
Ковбаса буде, сало і чарка.
Ми співали гуртом, гомоніли,
Доки пити і їсти схотіли.
Щастя хазяїну!
І дружині!
І діткам!
І внукам!
А нам – з вашої ласки –
Кусень хліба, кавалок ковбаски
Та четвертинку сальця,
Та на хлібець – смальцю,
Та кашки пшоняної глечик,
Та молочка топленого з печі,
Та наливочки,
Та перцівочки.
А як все це з’їмо, попрацюємо,
То й господарів поцілуємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2017
[b](Мелодраматичний сюжет)[/b]
(Ольга, Катря).
[b]І[/b]
Суєта, ох суєта
При такій нагоді.
Поміркуєм про життя,
Сядем на колоді.
- Мила Ольго, чоловік
Просто геть сказився:
Не було такого вік –
Як свиня напився.
У калюжі умостивсь…
Що було діяти?
Розізлилась я в ту мить,
Скинула на хату.
Що робить, не до пойму,
Голову морочу.
Каже – тут, як у Криму,
Злазити не хочу!
Ой, подруго, виручай,
Дорога єдина:
Те ледащо забирай,
А я не загину!
[i](Чоловік падає з хати у фартух Ольги.
Вона йде з двору).[/i]
[b]ІІ[/b]
Ольга:
- Драстуй, Катю, дорога,
Що з тобою сталось?
Чи розпухла геть нога,
Чи заклопоталась?
А з Миколою мені
Таки гарно, бачу:
Прикупили дві свині,
Збудували дачу.
Шле вітання, повір,
Мене поважає,
Повертатися в твій двір
Бажання не має.
Хай іще поживе
Років п’ять чи десять
У аренді йому
Хорошо живеться.
Я пораджу тобі –
Маю з того втіху –
Арендуй і ти собі
В селі чоловіка.
А тепер прощавай –
Микола чекає
Борщ кипить на плиті,
Каша упріває…
[b]ІІІ[/b]
Катря:
- Чи така я дурна,
Оце уклепалась –
Чоловіка віддала,
З свинями зосталась.
Бо забула мами реч –
Тепер мені скрута:
Чоловік – «это вещ»,
Або як валюта.
Може, хто виганя
Чоловіка з хати,
То віддайте мені,
Буду шанувати!
Ой, сумно мені
Сиджу, плаття шию,
А як ніч настає,
Як вовчиця, вию.
У дворі – будяки
Праворуч, ліворуч…
Всі ми гарні жінки,
Як Микола поруч.
Тож порада така
З досвіду гіркого:
Бережіть мужика
І свого, й чужого.
Чи біжу, чи сиджу,
Подивлюсь довкола.
Та й заплачу, затужу –
Повернись, Мико-о-ло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
[i]… Ну, кто ты? Зачем и откуда?
Лишь баба такое могла –
Дороги степные попутав,
Случайно в наш век забрела.
Трава почерневшая никнет:
Не то все – чужие края…
И вскрикнет сейчас она, вскрикнет:
«Ой, бабоньки, что ж это я?!»…
(«Каменная баба»,
Борис Белаш)[/i]
… Ой, спрага! Ой, умру!
Та це – не горе –
Нап’юсь вночі з Ведмежого Ковша.
Порушив серце непохитне Боря –
Я думаю тепер про Білаша.
Отут-бо він, замислений, дивився…
Про що мовчав? А я? І хто те зна…
Пішов у місто, там і провалився.
Я відтоді страждаю, знов одна.
Та скину сон проклятий неодмінно,
Зайду у місто – пожене відчай.
Люби мене! – скажу. – Я не камінна,
Ти звав, я чула. Отже, зустрічай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017
[i]Із серії
«Комсомольці-цілинники»[/i]
… Ми у хвилюванні неповторному,
Вечір. Вже відчутно спеки спад,
Юна дівчина в береті чорному
Проводжає нас в Цілиноград.
Стоїмо задумавшись, замріявшись…
А станційний дзвоник раптом – дзень!
Поклику душевному довірившись,
Про грядущий думаємо день.
Молодята – що їм? – вже групуються,
Щось щебечуть весело гуртом…
Двоє он під ліхтарем цілуються,
Де перон закутаний димком.
… У тривогах стали ми суворими.
В чорнім небі – світлий зорепад.
Харків проплива за семафорами, -
Прощавай! Привіт, Цілиноград!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
[i]На Журавне не доберешся. За Риботнем дорогу зіпсували машини з УБР,
які підвозили обладнання до нафтових вишок, що в степу. Вода, місиво
з глини та щебеню – все, що лишилось від дороги.
[/i]
До Марусі Ковалихи
В Попелівщину б мені.
Та дороги, як на лихо,
Розгасились у багні.
У Журавне б ще пройтися,
До знайомих завітать…
Таж дороги розлилися –
Як ту відстань подолать?
Ми збороти цю химеру
Бездоріжжя не змогли.
Гарні хлопці з УБРу
Може б нам допомогли?
Наробили шуму-дзвону
Всюдиходи – чисте зло!
Ні податись до району,
Ні з району – у село!
Ніби й вишки ті потрібні…
Так дорогу ж бережіть!
А поскільки ми не мідні,
Без дороги нам не жить.
Пролітай над лісом, хмаро!
(От би й нам оце отак!)
Сядем в Риботні над яром,
Помізкуєм, що і як.
Не здолати цю заставу
Із багнища і води.
Через Київ і Полтаву
Доберемося сюди.
До Журавного тепера
Шлях «воздушный» прокладуть.
Як дадуть гелікоптера,
Куди хочеш повезуть!
З буряками – на Манілу,
Повечеряти – в Париж.
На Гавайї – так, між ділом,
Відпочити полетиш.
Я у Грецію б не проти.
Ех, якби ж то повезло!
- «Розмечтались», ідіоти! -
Обізвався кум Павло.
- Піднімайтесь, ну вас к бісу,
Віднайшли собі Едем…
Поплетемось лісом, лісом –
Мо, до ранку добредем.
Бредемо. Десь квилять плавні,
Сови злякано кричать.
Хто ж дорогу на Журавне
Допоможе подолать?
… Заспівали б, Ковалихо,
І про верби, й про село!..
Та дороги, як на лихо,
Розмісило-розвезло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
[i]На бенефіс Юрію Колеснику
10.02.95 р.[/i]
… Ти козак і син козачий,
Чуб розчісують вітри.
Забери мене, одначе,
В Січ бентежну, забери.
Одягаю шаровари
(Вороного підвели).
Щоб вояки не пізнали
І на глум не підняли.
Місяць стане на порозі
Тихо зрониш – ой, пора!
Та й пускачем по дорозі
Аж до славного Дніпра.
«Ой, дурепа! – скаже мати,
- Чи сказилась на біду?!»
З харцизякою чубатим
Я ніде не пропаду!
Будем ворога рубати,
Потім станем на постій –
Вороних коней купати
У Туреччині чужій.
І коли почнеш співати,
Я скажу – часу не гай:
Досить, хлопче, воювати,
До Охтирки повертай…
Воювати всі зуміють…
Прощавайте, козаки!
А хто ж буде жито сіять
І саджати буряки?!
… Ось і дім. Усе так мило.
Мати молиться – ну, жах!
Де ж це горе вас носило,
По яких таких світах?!
Ну, та що казати далі?
Вірю я – біда мине,
І на бронзовій медалі
Юра вирізьбить мене.
В свята п’ється оковита,
Пісня в сутінках пливе.
Восьма сотня знаменита
Тим, що там Юрко живе.
Закує зозуля в лузі,
Серце стиснеться чогось…
Щоб же тобі, козарлюзі,
Ще дві сотні літ жилось!
Щоб багато пригадалось,
Та співалось, як пилось.
І гарненько працювалось,
І хотілось,
І моглось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Вирушали в похід козаки,
Море підступне, холодні зірки
Нам не під силу забути й на мить
Друзів з полону вернути, відбить
Берег турецький бентежили сни,
В чорну затоку влітали човни.
[b]Приспів:[/b]
Привільний край, пісенний рай,
В прозорім небі орли пливуть.
Не забувай, козак Нечай,
Вкраїнські степи з походу зовуть.
Товариство чесне, як же нам забуть
Про брязкіт шабель в буремний час?
У борні, Вкраїно, нам стелилась путь.
В славі і величі згадуй нас!
Одісея закінчилась ця.
Море співало, співали серця.
Тяжко було, та відбили братів,
Добре провчили своїх ворогів.
Берег Славути уже вирина –
Рідні оселі, своя сторона.
[b]Приспів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2017
[i]На відкриття художнього салону
в Охтирці 17.02.99 р.[/i]
Правічних скіфів генофонд
Космічний вітер не розвіє,
Доки охтирський наш бомонд
На світі якось животіє!
Воляча впертість нам під стать
(А стоїмо ж серед руїни)…
Тож будем жити-виживать
І з нами – наша Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2017
А мене покликали дороги
В березневу прохолодну ніч.
Стелиться чумацький шлях під ноги, -
Тут я із безмежжям віч-на-віч.
Мо’ гаряча кров нуртує в жилах,
Прокладає шлях серед степів.
Гулива гора мене зустріла
Шелестінням стриманим дубів…
[b]Приспів:[/b]
Гей-бо, друзі-козаки,
Погуляєм залюбки.
Застоялись добрі коні,
Застоялись на припоні.
Засідлаємо – і в путь,
Слава й подвиги нас ждуть!
Та в мені кричить козацька пісня,
У затерплу пам’ять б’є крилом.
І тоді стає у місті тісно
І мені, і пісні – нам обом.
Ясно чую – коні за Cулою,
Князя ждучи, чисту воду п’ють…
В’януть буйні трави під ордою,
Коні у багряний світ іржуть.
[b]Приспів.[/b]
…Проминули козаки заплаву
Через міст – і ось він, Білий Яр
…Прогули машини на Полтаву
Сніг криваво дише в світлі фар.
Знов пливуть у мареві гетьмани
І кричать нечутно – не забудь!
Про страшні турецькі ятагани,
Про неволю й славу – не забудь!
[b]Приспів.[/b]
Повертаюсь в місто. Тільки знаю –
Щось в мені відтерпло, ожило.
Як гукнуть отамани – рушаю
Під високе, праведне крило.
Лиш коня ще треба напоїти
Та зібрати хлопців – шлях гуде!
Білий Яр свій треба боронити
Й Україну, час коли прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2017
До весни далеко. Сумно в лісі
Мавка спить, сховавшись у дуплі.
Горобці насупились у стрісі…
Та розквітнуть квіти на землі,
Як степи відійдуть від морозу,
Вітер заспіває в комишах,
Ніжна мавка вийде з верболозу,
Щоб позвати в пісні Лукаша.
Лукаші ж тепер перевелися:
У місті, на ринок торгувать –
В спекулянти, в рекет подалися,
Не для них пісенна благодать.
Не ховай у дику рожу личко,
Не печалься, усміхнись, душа,
І чекай, прекрасна Лісовичко,
Судженого. Та – не Лукаша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Грають дзвони на Юрії, грають,
Затихає містечковий гам.
І турботи житейські щезають,
Мовби в душу вливають бальзам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
Шелесне в тихих сосняках каміння,
А даль така прозора й голосна,
І я якась зовсім-зовсім осіння
І, певне, вже не буду весняна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Наблизившись до виру необачно,
Жалкую, що без човна і вітрил
Іти вперед – і хочеться, і лячно,
Назад іти – вже геть немає сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
[i]…Вода клекоче, виріза круги
І ходить ними у нестримнім танці.
Мов за велінням скрипки і жаги,
Біснуються оборки на циганці.
Н.Багата,
«Вир»[/i]
… Я у душі відчула тихий мир:
Яка висока муза, як підносить!
Коли б вона створила тільки «Вир»,
Для вічності цього було б задосить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
[i]Н.П.Багатій
[/i]
Занурююсь у вірші, буцім в жито.
Солодкий плач витрушую в бур’ян.
Вона в строфі зуміла відтворити
Усе життя. Такий-то він, талан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
[i]Давид Гурамішвілі (1705 – 1792) народився поблизу Мцхета, колишньої столиці Грузії. Із древнього князівського роду. Був украдений лезгинами, втік, після поневірянь добрався до Москви. Служив у свиті грузинського царя Вахтанга, у грузинському гусарському полку, воював у Європі. У чині поручика вийшов у відставку, отримав від царя земельний наділ у селі Зубівка під Миргородом. Поет, воїн, учений, господар. Його поезію шанують в Україні, Грузії і за кордоном. Похований у Миргороді.
[/i]
І
Вершини гір німують біля Мцхета,
Гірська вода прозора – чисте скло.
Так сталося, що князя і поета
В Зубівку українську занесло.
О звиви долі! Як їх зрозуміти?
Хто успіхи вливає в помилки?
… У нього на могилі гори квітів –
Красу й талант цінують земляки.
Життя любив – тож не губив ні днини,
В млини й поеми втілював думки.
… Клепсидра відліковує хвилини,
А ми безжурно спалюєм роки.
ІІ
Сім’ї не мав, не сталося заручин –
За Тереком, здається, сумував.
Гусарського він полку був поручик,
Тож у Європі довго воював.
Забувши, що у келисі слив’янка,
Мелодію вечірню пив і пив.
О, як боготворив він вас, слов’янки,
І – кожен раз – як віддано любив!
Давид не знав розчарувань, відмови.
Яка глибока таїна буття!
(Жінок завжди хвилює добре слово
У добрий час. І щире співчуття).
А що мужі? Не раз його палили,
А чим іще «віддячити» могли?
Про це старі черешні відшуміли,
І трави сподіванням проросли.
…Чуби у хлопців-миргородців – хвилі.
А талії, а вуса, стрункість спин!
Грузинський князь Давид Гурамішвілі
Із генних посміхається глибин.
Оте дівча, засмагле і рішуче…
Яка постава! Непідкупний вид!
Її очима пристрасно, жагуче
У білий світ вдивляється Давид.
…На цвинтарі сиджу серед покою.
Прийми пошану, воїн і поет!
Оце й погомоніли ми з тобою,
Поручику гусарський, тет-а-тет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
[i]Олександрі Стрельниковій
[/i]
Твоя прабабця, бувши в тілі,
Зустрілась якось по весні
Із правнуком Гурамішвілі,
І геть забула слово «ні!»
Можливо, він сказав їй «Мила,
Мартусю, пташко – два крила!..
Відмовити не стало сили.
А потім донечка була.
Чорнявий муж запив у клуні,
Терявся – хай же йому біс.
Ну, звідки в донечки-красуні
Такий оце кавказький ніс?!
А профіль, гордий, як в орлиці,
А очі, ніби дві зорі?!.
Та родоводу таємниці
Не розкривають матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
[i]Миколі Михайловичу Оринчаку,
начальнику Охтирського управління бурових
робіт (полтавчанину)
[/i]
Та він – розумник! Завжди був таким.
До цього слід додати, безумовно:
Нехай ще довго буде молодим,
Красивим – і фізично, і духовно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Різнотрав’ю в верболозах тісно.
В чисте небо вкраплені орли.
Предки тут побудували місто.
Миргородом дружно нарекли.
Мали гарну вдачу, щиру душу,
Незвичайно теплий блиск очей.
Серед міста вирили калюжу,
Певне, для породистих свиней.
Гумору у них було доволі.
Тож калюжа ширилась без меж,
Щоб було про що писать Миколі
Гоголю-Яновському. Авжеж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
За рікою оболонь
Травами сміється,
А в душі моїй вогонь б’ється. (3 р.)
[b]Приспів:[/b]
Сині-сині проліски
В хащі віднайду.
І не заблукаю,
В глушині не пропаду.
Долинає пісня
Із дальнього села
Ой весна, ой весна,
Вже весна прийшла.
Парубійко ставить сіть,
Поправляє вуса,
Що робити, підкажіть, гуси. (3 р.)
[b]Приспів.[/b]
– Хвилюватися не слід, –
Мати запевняє,
– Про любов твою сусід знає. (3 р.)
[b]Приспів.[/b]
– З цього місця не зійти, –
Проказав не марно,
– Ой до чого, дівко, ти гарна. (3 р.)
[b]Приспів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
[i]Наталочці Никоненко[/i]
Ніби зіткана з сонячних променів
То одна, то в веселій юрбі.
В ній якісь таємниці заховані
Вона завжди сама по собі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
[i]Катрусі Приймі
[/i]
Сукенка прегарна у Катрусі
Перед люстром дівчинка стає
Радісно-здивовано матусі
Каже: подивись, яка я є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
[i]Федору Федоровичу Кіселару
[/i]
Зайнятий цілодобово. Дуже!
Як би не хотів – не доженеш.
Хай тебе одне втішає, друже:
Доки робиш, доти і живеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Із трави густої, із-за рогу
Ледве чутно жебонить струмок,
Ніби кличе хтось про допомогу,
Впавши на розпечений пісок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Заходжу сюди ненароком
До друзів, бо так повелось
Читальня притислася боком
До річки, чекає когось.
Чекає завжди – і приходять
Її читачі звідусіль
Знайому дорогу знаходять
З далеких засніжених сіл.
[b]Приспів:[/b]
Тут мудрість живе
Тут пісня пливе
Ще й сяє гостинна вітальня
Відмовити гріх –
Запрошує всіх
Охтирська районна читальня.
Під білим, високим склепінням
Неспішно розмову ведуть
Стрічаються всі покоління
Всі музи стрічаються тут.
Господарям хочеться вкласти
Пошану в пісенні рядки
Дай, Боже, вам, ентузіасти
Здоров’я на довгі роки!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
[i]Присвята зустрічі однокласників
через 50 літ після закінчення десятирічки[/i]
Вже хазяйнує липень на землі
Ідуть дощі – то будуть певні статки
А на Хухрянській школі журавлі
Зворушливо застигли з лелечатком.
Червоні квіти на зеленім тлі
Нас, незнайомців, стримано вітають
Вже наші незабутні вчителі
На цвинтарі сільському спочивають.
І сумно, і незатишно без них…
На берестках сухих чорніють віти
Ми всі злегка розгублені, мов діти,
Що заховались від людей лихих.
Уперті, наполегливі були,
Романтики – ми часто бідували
І на вітрах пронизливих і злих
Ми без упину душі гартували.
…Знов подумки бреду серед полів
Несу букет з ромашки, звіробою
Ми схожі на своїх учителів
Разюче, несподівано, до болю.
Жаль, не зайти гуртом у рідний клас.
Як важко тамувати хвилювання!
Усіх, кого немає поміж нас,
Згадаємо хвилиною мовчання.
Де б нас останній подих не зборов,
Цей вечір в нашій пам’яті не згине.
Збережемо цю щирість і любов
До школи, до людей, до України.
Прощайте, друзі дивно молоді,
Прощай, із школярів дорослих коло!
І лелечатко миле у гнізді,
І наша дорога Хухрянська школо!
[i]05.07.2008 р.
с. Хухра[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Вона немов Атлантів плечі
По ній у далеч пролягли
Як на обличчі на старечім
Великі зморшки і малі.
Колись тут орди стугоніли
Гортанна мова рвала ніч
Вози чумацькі гуркотіли
Чи то у Крим, чи то на Січ.
Дорога дихає, як мати
До цих часів тривожать дні
Коли зійшлися брат із братом
І син із батьком у борні.
І ті, і інші тут спочили
В одній могилі вічним сном.
А та земля, за котру бились,
Обперезалась бур’яном.
Не дай, Господь, побачить двічі
Від болю серце крає жах:
Голодні люди на узбіччі
Конали у рясних житах.
Шеренгами в ту лихоманку
Зникали у щербатій млі
Грудьми своїми наостанку
Припавши до грудей землі.
…Німотна тиша біля двору
На тин повалений злягла
Мов Пантеон голодомору
Сільська дорога пролягла.
Голодні, змучені, обдерті,
Вдень помираючи, вночі,
Насильно загнані в безсмертя
Творці врожаїв – сіячі.
Стежки безгучно голосили,
Дощі плели незриму сіть.
Це як – свої своїх морили?
Не зрозуміть це, не простить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017
[i](Романс у стилі Проні Прокопівни)[/i]
На Чернечій горі
Він зустрівся мені
Як пожежа, роман спалахнув
І горить, і горить…
Тільки я недопойму,
Що сказав Юрко тоді…
[b]Приспів:[/b]
Не зрівняти Юрка
З Голохвостим ніяк
Той – цирульник та ще й банкрот
Цей – бонжур і О’кей…
І пукет на грудє
Торохтить – от біда!
В головє водеволь такой
Шо ну просто мерсі!
Восьма сотня нехай
Забуває Юрка
Він приїде до нас на Поділ
Торгувать в магазин.
Каже папінька, що він –
Прирождьонний комерсант…
[b]Приспів:[/b]
Як одягне спіньжак
І жильотку нову –
Серце тьопає і шкварчить
Хоч кричи калавур…
За дарунок такий
Я Охтирці вклонюсь
Буду ждать тібя, душка мой,
На своєй канапє!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Зупинилися табором
Жовті квіти під вільхою
І небачені зачіски
Поробили собі.
То турботливе сонечко
Фарбувало їм кучері
Ну, а вітер, пустуючи,
Причесав, як зумів.
[b]Приспів:[/b]
Кві-кві-кві-кві-квіточка
Золоте насіннячко
Сонечка травневого
Око золоте.
Подивуйтесь дивині –
Розкошує у траві
Диво-дивне, не просте –
Кульбаба цвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Спочивають вітри на ріллі
Відійшли, відгули заметілі.
Прийде час – прилетять журавлі
Гомонять, що уже прилетіли.
Розшумілись потічки малі
Зрозуміти не можна говірку
І брунятка, заледве живі,
Припадають до рідної гілки.
Над левадою тиша сплива
Ледь порипують сходи на ганку
Зледеніла душа ожива
І, здається, співає веснянку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Мене дивує з юних літ
(Це схоже на взаємну звабу)
Кульбаба, що чарує світ,
І світ, закоханий в кульбабу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Я очерету наламати йду
І враз ходу притьмом загальмувала
Кумедно розпластавшись на льоду,
Зима в глибінь уважно придивлялась.
Не розумію, хоч у око стрель,
Об чім отак серйозно міркувала
Сезонна королева цих земель
Що мислила, чи на увазі мала?
Там рибне «поголів’я», там потік
Їй, як рибалці, хочеться все знати…
Я тихо повертаю в інший бік
Побільше б очерету наламати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Зову тебе і в сніг, і в зливу
І раннім ранком, і в імлі
Не озовешся, мамо сива –
Тебе немає на землі.
Навколо скільки того люду,
Та не до радості мені
Вже мами іншої не буде
Ні наяву, ні уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
Ще тремтять під снігом віти
Сплять бори серед долин
Скоро лебедям летіти
На далекий Лебедин.
[b]Приспів: [/b]
Лебедин, Лебедин
Не зістарить тебе часу плин
Це прекрасна земля
Тут душа спочиває моя.
Як у лузі пахне м’ята,
Де тече поважний Псло!
Скоро юні лебедята
Вперше стануть на крило.
[b]Приспів.[/b]
Стрій птахів над містом лине
Ледь синіє далина
Певне, вірність Лебединна –
Це любов, повік одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Березу питає сосна
- Чому, білокора, сумна?
- Ой, сестро, це не дивина
Одна я на світі, одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Немає ковзанів. А хочеться летіти!
То ж Павлик натягнув старенькі чобітки
І по льоду – вперед! А поруч – тільки вітер
Підтримує хлоп’я під руки і боки
Доріжка на льоду. Їй ні кінця, ні краю
Аж іскри з підошов летять на синій лід.
Матуся із прутом на березі чекає
А дома ще, гляди, добавить трохи дід…
А сонечку на мить зійти кортіло з неба,
По річці колобком разок прошелестіть.
О Боже, нам усім для щастя мало треба –
Ріка, іскристий сніг і цей прекрасний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Говорила віхола
Сама із собою:
– О, якби лишалась я
Завжди отакою –
Сильною, красивою
Не ходила пішки
Замітала-гладила
І шляхи, й доріжки.
…Засипав густий сніжок
Стежечки неходжені.
Забилася у стіжок
Віхола стривожена
Ой, навіщо вчора я
Про себе хвалилася,
Завіяла цілий степ,
В лісі заблудилася
Не минула той куток
І ходи не стишила,
Кожушину і платок
У тернах залишила.
…Розігралася негода
Гуркотіла-квапилась.
Отака собі пригода
З віхолою трапилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017
Біла баба снігова
Не ходила ніжками
І, щоб сумно не було,
Кидалася сніжками.
Торохтіла у відро,
Кричала-балакала.
А як сонце припекло,
Стихла і розплакалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Морозний січень. Стільки сонця!
Ну, слів нема.
Ловила рибу в ополонці
Зима.
Місця за Риботнем – це диво!
Охтирський край.
Була самотня і щаслива
Пила чай.
Один лиш день – оця відпустка.
Мала така!
Мов притягала Зиму пустка
А ще – ріка.
Розсілася, немов на пляжі.
Під нею – пень.
У захисному камуфляжі
Сиділа день.
Під вечір встала самотужки –
Напевне, час.
Не встигла наварити юшки
Хай в інший раз.
В іржанні коней нетерплячім
Вчувався ритм.
У лісі чорний ворон кряче
Вже геть охрип.
Зими хазяйку мідні труби
Давно зовуть.
Її вже нарядили в шуби
І – в путь.
…Лінивий вітер ледве дмухав
У лозняки.
Лишились пара вудок, кухоль
І ці рядки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Соком вишні губи мажу
Може, я тебе принаджу?
Знову очі відвертаєш –
Певне, іншу, кращу маєш?
Усміхаюсь крадькома –
Отаких, як я – нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
У верболозі стежки не знайду
Тут віхола, втомившись, задрімала
Зима спинившись в санях на льоду,
Зі срібних відер коней напувала.
А коні білі гривами трясли
І пирхали, розбризкуючи воду.
На хомутах бурульки наросли,
Та коні не зважали на погоду.
Нарешті напились донесхочу
І рушили, минули луговину…
А я, мов заворожена, шепчу:
О казко, зупинись хоч на хвилину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Вітрище прилетів здаля, із океану
Дивується: це що? Пісок, кущі, ріка…
Занурився у ліс, у ньому геть розтанув
Там на мохи приліг – земля така м’яка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
[i]Незаймані ліси, казкової краси система із п’яти озер,
розташована одночасно в Канаді і США – місця захоплюючих
пригод, описаних Фенімором Купером, у яких діяв улюблений
герой нашої юності Нетті (Натаніель) Бумпо – Звіробій. [/i]
Нетті хащами скрадався
То вперед, а то й назад
Тут роман розпочинався
Де з п’яти озер каскад
Оживляв пейзаж розкішний,
З берегами загравав,
А в кінці путі успішно
Впав на плечі двох держав.
… Мов отари, ходять хмари
Над ареною подій,
Де селились делавари,
Де проходив Звіробій.
Перечитую все знову
Вже мене кудись несе
І чи я пасу корову,
Чи вона мене пасе…
Поруч Ворскла тихо сяє
Заколисує, мов сон
Я із Нетті поринаю
В хвилі озера Гурон.
І добро поразки знає,
І серця стискає жах,
Бо під кулями зникає
Ціле плем’я в тих лісах.
Тиха пісня, бистрі танці –
Все розвіється, як дим.
Жаль, поляжуть індіанці
Під загарбником страшним.
Романтичний мій герою!
Час іде, вода пливе.
Що ти зробиш, Звіробою,
З дикістю, що груди рве?
Від озер твоїх полину –
В вік сучасний путь держу
На Украйну хтось накинув
Чорний креп, мов паранджу.
Де поділась наша сила,
Як же ми змогли проспать?
На Донецький кряж спустилась
Золотоординська рать.
І полізла в вікна, двері
Хижа, жадібна, гнила…
еленери, денеери в нас під боком завела.
Банди шастають голодні.
Всілись за чужим столом.
Звіробій, ти був самотній
Ну, а ми – усі гуртом.
На родючих чорноземах
Пшениці співають влад
Скинем цю орду скажену
У Московію назад.
Розберем жахкі руїни
Відбудовувать пора!
А поки що Україна
Сил потрібних набира.
…Я не знаю супокою
Бо, щоби здолати зло,
Так потрібні нам герої,
Щоб багато їх було!
Їм тяжкі шляхи долати
До жаданих перемог
І з України зривати
Чорний траурний платок.
…Переслідують химери –
Із Алеппо дим іде.
Повернусь на ті озера –
Благородний Нетті жде.
Помчимо, як сіроманці,
Через зарості, в імлі,
Щоб не зникли індіанці –
Ціле плем’я – на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2016
Спочили зорі на старій тополі
Чи, може, їх раптовий сон зборов?
Ти слів мені залишила доволі,
Та не було там слова про любов.
Чому ти не відчула пісню серця,
Його тривогу, та не в тому суть,
Бо ти завжди тримала односельця,
За доброго товариша, мабуть.
А ти не йшла – пливла селом, як пава
На зустріч щастю, ніби уві сні.
І на гучне весілля, о лукава,
Мене чомусь не запросила, ні.
Ще зрання шелестить осіння злива
Під нею вдячно щулиться земля.
Ти там, у тім заміжжі, не щаслива,
А тут без тебе потерпаю я.
…В степу загусло зливи стоголосся
Пройдусь по упокореній землі.
І пахне вітер, як твоє волосся,
І, як раніш, потрібна ти мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016
Без жалю ми кохання розбили
Непоправний вчинили розбій
Мабуть, два вольових командири
Не вживуться в квартирі одній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
[i]В салоні автобуса «Охтирка – Журавне» настільки
загазовано, що поїздка в ньому загрожує життю.
Але люди їдуть. Куди подітися?»[/i]
«Диліжанс» пристойний тільки зовні.
А як зайдеш – хай же йому грець!
Втрапиш до «фашистської газовні»!
І затямиш, що тобі – кінець.
Люди звикли… В чому ж тут причина?
Мліють до судоми, та – пусте.
Все бояться – раптом й цю машину
Відберуть пани із «АТП».
В людях гордість вирвали з корінням…
Що твориться з нами? Що за час?
Треба всіх дядьків із управління
Посадити в «дивний диліжанс»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
А туман пряде, пряде –
Розпач серце крє.
Щось у нас не те, не те, не те
Поруч ти – й тебе немає.
Кидаєш слова, слова, слова
Та на вітер, вітер, вітер.
Суть цього напівкохання не нова –
Ніде правди діти.
[b]Приспів:[/b]
Нам не треба ні на мить
Зустрічатись знову:
В почуттях не оживить
Свіжість світанкову.
Поїзди якісь сумні.
Весь перон зітхає.
Все, що кажеш ти мені,
Значення не має.
Радість давніх днів
Зникла в заметілі.
Ти говориш мов у сні,
А слова твої – немилі.
В ситуації такій
Зовсім нічого казати.
Той давай, нарешті, любий мій,
Назавжди, навік прощатись.
[b]Приспів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
[i]На книгу Ю.Назаренка
«Пролісковий мед».
[/i]
Дон Хуан
(телефонує із Толедо):
Я – проїздом із Толедо –
На сумський базар попав.
Поклянусь! – такого меду
У житті не куштував.
Дон Юран – господар меду –
Запросив ще й на обід.
Каже – будете в Толедо,
Передайте мій привіт.
А як випив, став відвертим,
Найрішучіше додав:
Я – фанат, прихильник «Сельти»,
Й бочку меда передав.
… У яких лісах поети
Приховали той букет?
Всі розтринькаю песети,
Віднайду-таки секрет!
Пролечу через кордони,
Друзям келих піднесу:
Посмакуйте, любі дони,
Пролісковий мед із Cум!
П’єм за дружбу – Катрі, Мусі,
Пане Юро, батьків син.
Живемо ж на ’дному лузі,
Просто поруч, через тин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
Сестро, стань коло порогу
Вітром освіжи лице,
Вже збираються в дорогу
Журавлі за Воскольцем.
Шелестить вода у плавнях,
Та така – неначе скло.
Полетять. Прощай, Журавне!
І куди їх понесло?!
Без жалю і без вагання
Відірвались від землі,
У скорботному мовчанні
Полетіли журавлі.
Розвернулись поза млином,
Пролетіли край села.
І потому вже за клином
Тільки смужечка лягла.
Сіно править дід на Возі,
Очі вицвіли – сумні:
«Що їх жде на тій дорозі?
Чи ж повернуться к весні?»
Вечір тихий над Журавним,
На траву спада роса.
І в прощанні, і в чеканні
Сестро, є своя краса.
…Пісню чути за порогом
Без початку, без кінця.
Десь торують путь-дорогу
Журавлі з-за Ворскольця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Ой, якби мені пташині крила,
Я б, - до тебе, через далину…
Пам’ятаєш, милий, ми сиділи
І вдихали запах полину?
Мов горіхи, хтось розсипав зорі,
І здалося – місяць їх знайшов.
Ніч покрила степові простори,
Вибалок відлунює: «Аго-ов!»
Нетерплячі пам’ятаю губи…
Де тебе, коханий, де знайти?
О полин, о серця мого згуба,
О, коли б не ти, коли б не ти!
Відібрав думки, гіркий, і волю,
П’янко тіло обійняв моє.
Не любила б хлопця я ніколи,
Таж полин, суцвіття степове…
Може, ти мене покличеш: люба!
Може, скажеш: чайко, прилети…
О полин, о серця мого згуба,
О, коли б не ти, коли б не ти!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
[i]Ніні Багатій – з повагою[/i]
Які були у Ніни дня і ночі?
Те знає совість чистої води.
Не прагне слави, не впадає в очі,
Як упаде ж – то, значить, назавжди.
Мовчанка не принижує – підносить.
Це як ріки підводна бистрина.
Вона Людина – і цього задосить,
Поет – а це і є величина.
Високий стиль віршам не на заваді,
Підвладна їй незвична простота.
Вам жаль – її не знають у Канаді.
В Австралії також – ото біда…
Та, думаю, у тім немає лиха,
Ще буде слава в повені снаги –
Бо греблі рве вода звичайна, тиха
І потім увіходить в береги.
[i]13.04.98 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Ти привітна була неодмінно,
Хлібом-сіллю стрічала гостей.
А тепер ти – згорьована жінка
Серед вибухів, куль і смертей.
Чую, Мар’їнко, тяжко зітхаєш,
На колючій спинившись межі,
Бо давно вже ніяк не пізнаєш,
Хто стріляє – свої чи чужі.
На розруху дивитись несила
Все б забути – на день чи на мить.
Від війни б я тебе захистила –
Боже праведний, як це зробить?!
…У тобі ще відродяться сили.
Над шляхами дощі пролились.
Хай Любов збереже тебе, мила,
І твій степ зашумить, як колись.
[i]30.07.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
[i]Юній співачці Танюші Жувак із Хухри,
краю сосен і беріз, присвячую [/i]
Розкрилює вітрильник на піску
Весна зелена в кульбабах гарячих.
А я, мала принцеса, у вінку
Іду крізь гай березовий і плачу.
Пірнаю в сосни, що сягають хмар
Готичними казковими шпилями,
Спасибі, світе, за прекрасний дар –
Чутливе серце з гарними піснями.
Озерце в лісі – око голубе,
Мавки там прямо з берега пірнають
Співає вітер – я люблю тебе.
І відповіді навіть не чекає.
О, берег перших мрій і перших сліз,
У кронах сосен пісня спочиває.
І ось вона звучить серед беріз,
А молода душа моя співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
[i]Олександрові Кравченку,
музикантові[/i]
…Мати й пісня – то завжди святе.
Як сім’я міцна, то й кров нуртує.
І тобі у рік, який гряде,
Хай Свиню ніхто не подарує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
[i]Біля шляху, що веде в Миргород,
у Великих Сорочинцях, стоїть
пам’ятник Ользі Антонівні Бондаренко –
відважній підпільниці і партизанці,
тричі розстріляній фашистами.[/i]
…Над Пслом весь день кують зозулі,
Та слухать сили не стає:
Ті, в Ольгу випущені, кулі
В єство вливаються моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
[i]Тамарі Кучеренко,
моїй прекрасній подрузі[/i]
Ех, були ми – і грішні й негрішні –
У полоні п’янкому надій.
Ми, вчорашні, злегка ще й торішні,
Хоч душею завжди молоді.
Серед барв найяскравіша барва –
Ти, Тамаро, сьогодні й колись.
Ти – чутлива Еолова арфа
І чутка, мов осиковий лист.
Все спішиш, а спинитися треба
І життя, як кожух потрусить…
Скільки друзів і недругів в тебе –
На три долі, коли поділить.
Друзів більше було, та траплялось…
І підступні, і підлі були.
За Еолові струни хапались
І ті струни тужливо гули.
Неприступні, здавалося б, кручі
Надзусиллям зуміла збороть.
Ті, трагізму хвилини сліпучі
Допоміг пережити Господь.
Ми вінок сплетемо із барвінку
(Я красолі і м’яти нарву),
І вшануємо Матір і Жінку,
Цю Охтирки легенду живу.
…Кабінет опустіє, а значить –
Не почуємо кроків легких.
І старенькі бабусі поплачуть
У далеких оселях сільських.
Помолюсь у розлуки хвилину
Серед болю людського і зла.
Дай же, Боже, щоб добра людина
В кабінет опустілий прийшла.
То чого ж сумувать? Очі сяють…
В місто осінь нечутно зайшла.
А Тамару сьогодні вітають –
Королеву Любові й Добра.
Їй вдалося у щасті, в скорботі
Пульс районного ритму відчуть.
Ти натхненна була у роботі –
У спочинку спокійною будь!
Скільки слів не казати – замало,
Щоб за щедрість віддячить тобі,
Вже років нам, здається, немало,
Та ще кличуть дороги круті.
Обіймають, як сон, твої чари,
Усміх – теплий, приємний, м’який.
Тож прийми, як належне, Тамаро,
Нашу шану, уклін наш низький.
* * * * * * * *
Підіб’ємо ж всі підсумки гречно:
Наша доля була нелегка.
Ми ще гарні – це незаперечно,
Ми старієм – сумуєм злегка.
Все густіше над луками просинь,
І приходить печаль недарма,
Бо у душах володарка-осінь,
І вже скоро настане зима.
Та це прекрасно, Тамаро!
Будь надалі такою,
якою ми тебе знаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016
[i]Надії Котелевець із Донеччини[/i]
Завітала в гості чорна зрада
Світлим літом, саме у жнива.
Зберегла мене твоя розрада,
Зірко одинока, степова.
Повесні, не гаючи ні часу,
На порозі ставши, озовись.
Як повіє вітер із Донбасу,
Я тебе почую. Відгукнись!
У міжбрів’ї крешуть блискавиці
І зажура, й розум ув очах.
Прорікала: будуть хитавиці,
Тільки стій міцніше на ногах.
Я стояла, падала, горіла.
У безодні неба світ шумів.
Із степів донецьких ти зоріла
Золотом далеких вечорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Занесли мене лелеки,
Де ніколи не була.
Як далеко, ой, далеко,
До Пречистівки-села.
Про таке, гляди, й не чули
В закіптюжених містах.
Вітрюгани – й ті забули,
Що гуляють по світах.
Ой, гуляють вітровії
На далеких островах,
А село собі сивіє
Та старіє на очах.
Юнь практично утікає
За кордони, у міста,
Бо в селі одне чекає –
Безгрошів’я, пустота.
У чужих краях, одначе,
Теж не мед і не кутя.
Тож село забуте плаче,
Загорнувшись у дрантя.
Причепилась зла морока,
Все село немов у сні.
Лиш сорока-білобока
Торохтить у бузині.
…Як несли мене лелеки,
В голові злегка гуло.
Ой, Пречистівко далека,
На семи вітрах село!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
З ринви капає вода,
Кіт у вікна загляда.
Дітки, котика впустіть,
Буде котик муркотіть.
Діточок заколисав,
Всіх казок не розказав.
Дітки сплять, а котик – ах! –
Спритно видерся на дах.
Там до ранку погуляє,
Гарну казочку узнає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Пішла чапля до болота,
Починається робота,
Працювати добре слід,
Щось піймати на обід.
Онде коник спочиває,
Чапля дзьоба розкриває.
Коник – плиг – і зник без сліду,
Лишив чаплю без обіду.
Чапля стала й гірко плаче:
Ой, невдалий день, одначе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Клюк! Клюк! – без упину
Клюють птахи горобину –
Горобці і їм подібні –
Вітаміни всім потрібні.
Вітри злющі налетіли,
Діти птахів пожаліли.
Тож поклали в годівницю
Хліб, і сало, і пшеницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
Вже сонце в вікно заглядає
Так зимно, незатишно в піст.
Та лагідні дні обіцяє
Охтирки святий благовіст…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Певне, це зовсім не випадково –
В час, як на вершині ви уже,
Тихий смуток в радість вечорову
Заповза знесиленим вужем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
[i]Будянському Василеві Івановичу,
Валентині Андріївні, його дружині
та їх сім’ї – з пошаною
[/i]
За столом святковим сидимо.
Вип’ємо слив’яночки чарчину,
Подумки докупи зберемо
По світах розкидану родину.
Пом’янемо всіх не раз, бо й слід,
Вип’є кожен, навіть непитущий,
Щоб ніколи не загинув рід
Наш козацький, славний, невмирущий.
Заяріють винами чарки
Ще й розквітне пісня ненароком,
Мерехтять на стінах рушники:
З Новим роком, роде, з Новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016
[i]Геннадію Морозу –
на книгу «Море всередині нас»[/i]
Знайте, таке в мене горе…
Всіх я питала, й не раз,
Як би потрапить на море,
Те, що всередині Вас…
Ложку води лише маю,
Більше б хотілось, так – ні…
Отже, я часто зітхаю –
Моря немає в мені…
Радять: не треба журитись,
Це не біда – півбіди!
Можна достоту втопитись
Навіть у ложці води!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
[i]Ігореві Сергійовичу Жувакові –
вчителю, другу, батьку –
в день народження
[/i]
Зацвітай, шуми, весняний луже,
Журавлиним покликом зови.
Ігрю Сергійовичу, друже,
Вчителю, багато літ живи!
В суєті земній спинитись треба,
Бо думки докупи не збереш.
Боже, як нам повезло на тебе
І чарівній Хухрі, певне, теж.
Ми старієм. Вже нас менше стало
Та Учитель наш – як дивоцвіт.
Тож дивуй нас молодечим шалом
І люби цей незвичайний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
[i]Охтирській міліції – в день свята
[/i]
Знає кожен це з тієї миті,
Як ковтнув повітря, позаяк
Неможливо просто на цім світі
Жити без міліції ніяк!
Сяють злотом куполи на сонці.
День такий, що сумувати гріх,
Наші милі хлопці-охоронці,
Ми вас дуже любимо усіх!
…Снігові шапки на кленах сиві,
Мовби у дядьків на голові.
Хочу я, щоб ви були щасливі,
Головне ж – щоб ви були живі!
[i]1988 рік[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
[i]Тамарі Кучеренко[/i]
Коли Вепр загрюкає, дитино,
Двері хати поспіши відкрить.
Символ року це, а не свинина…
Тут не гріх і голову схилить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
[b]Троянда
[/b]
Її шанують і кущі й дерева –
Ця незвичайна квітка – королева.
Їй пустувати б, гратися в крокет,
Та жаль – не дозволяє етикет.
[b]Біла півонія[/b]
Така пихата леді біла,
Що на грядках заціпеніла.
А я цю квітку пожалію,
І обніму, і обігрію.
[b]Кручений панич[/b]
Парасолем трусить та регоче,
Синім цвітом сяє на трубі.
Вишню обійняв, а та шепоче:
Що ви дозволяєте собі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
[i]А. М.[/i]
Пароплав повільно відплива,
Вереснева дихає остуда.
І звучать услід твої слова,
Та, як завше, всі вони – облуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
[i]Кобзарю В.В.,
полковнику, начальникові
Охтирської міліції[/i]
…Коли він з вами заговорить –
Приємний, милий чоловік –
Остерігайтесь: запроторить
У буцегарню на весь вік!
На бистрині він, де немілко.
Тягар, як хрест важкий, несе.
І цар, і бог він у відділку,
Кобзар – цим сказано усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
[i]Кладьку М.І.
підполковнику, заступникові
начальника Охтирської міліції[/i]
Кладько – від слова «кладка», розумієш?
Не дуже він покладистий, авжеж.
За себе він постояти уміє,
По ньому, як по кладці, не пройдеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Вітер слід твій замете, завіє
Слово зради вдалині замре.
Той, хто поле зрадою засіє,
Урожай ніколи не збере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
[i]Лідії Михайленко,
подрузі[/i]
Наша юність обсипана цвітом
В оксамитно-зелених лугах.
Все колише нас бабине літо
В павутинно-легких гамаках.
Досі чується: донечко, донько,
Накупалась, додому не час?
До відбитку твоєї долоньки
Марно тягнеться хвиля щораз.
І чи можна було не радіти
Добрій казці любові й добра?!
Ми сміялись, нестримно, мов діти.
Незабутня, прекрасна пора!
…Обіцяю, що влітку заїду,
Знов провідаєм річку і гай.
Мила подруго, Лідочко-Лідо,
На воротах мене зустрічай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Мене п’янить веселий запах хвої
Я подивуюсь пам’яті й замру
Яріє в незворушному спокої
Той барбарис в Поповому яру.
Там на траві дзвенить роси намисто
Далеко, в синім мареві, село…
Іще співає дивовижно чисте
З солодкою водою джерело.
Червоно-фіолетово палає
Таке собі кострище на землі
А ягід, ягід – ліку їм немає
Хоча вони, ті ягоди, й малі.
А у тернах – (неважко й заблудиться –
Над глинищем, замислившись, стоять) –
Казкової краси жила вовчиця
А з нею поруч – трійко вовченят.
Як череда ревла і нервувала!
Ми, пастушки, від остраху тряслись,
Коли вовчиця з яру виринала
І, роздивившись, повертала вниз.
Усе проходить, все росте і в’яне
Та барбарис у травні знов зацвів
І запалив кострище незрівнянне
І золотом осяяв яр Попів.
…Пірнути б у дитинство випадково
Ввібрати серцем всесвіт, як колись,
І здивуватись, бо цвіте казково
Урочища окраса – барбарис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
[i]Платонові Вороньку
[/i]
Завій вітре-вітрогоне
В чистім полі слід.
Хай твоя зоря, Платоне,
Світить сотні літ.
Пісню, сповнену любові,
Шлю аж до Дніпра.
Тож віншую з роком Новим –
Щастя і Добра!
[i]1984 рік[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
[i]Дівчатам з Ольгинської
їдальні Донецької області[/i]
…Готують тут на диво смачно,
З душею страви подають.
Мені від Віри їхати лячно,
Залишусь назавжди, мабуть!
Ні, тут нам непогано йдеться,
Признаюсь – тисяча чортів! –
Що в голові одне снується:
Вставав би їв, і спав би – їв…
…Туман, в низині нагулявшись,
Як заєць, влігся під кущем.
Я, гарно борщ посмакувавши,
Сказати хочу: дайте ще!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016
[i]Катерині Квітчастій[/i]
Як зійду на забуту толоку
Враз заплачу і «заголосю»,
Бо не вмію писати на «хокку»,
Тож у неба таланту «просю!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
[i]Редьці Миколі Дмитровичу[/i]
… Гуртожиток старий коло плеса,
Електрички далекої шум.
Де похилена стать Геркулеса
Та тополі старезної сум.
Сивий ранок. Лиш п’ята година,
Та уже на ногах бригадир…
Редька, Редька – хазяйська людина –
Оглядає прискіпливо двір.
І його зрозумілі турботи
І зажурений погляд оцей.
Море, море тієї роботи,
А людей – де їх візьмеш, людей?
Ми – у місто. У теплі квартири,
Та оглянусь на схилах крутих…
Хай фортунить тобі, бригадире,
У щоденних турботах твоїх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
[i]Світлій пам’яті подруги
Марії Щербак з Хухри
[/i]
Ми засмучені, осиротілі
Де розраду в нещасті знайти?
Наші подруги – лебеді білі –
Відлітають у інші світи.
Вже ніколи не здійсняться мрії,
Що плекали ми в цьому житті.
Світ без тебе – як пустка, Маріє,
Посіріли поля в забутті.
Відійшла, відшуміла, як злива.
Обернись же, подай голосок!
У купальських ночах чарівливих
Загубився твій чорний вінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
[i]На бенефіс Юрія Колесникова[/i]
Нам сутужно. Буває хвилина –
Все пошлеш під чотири дідьки.
Ще не вмерла й не вмре Україна.
Доки є поміж нами Юрки.
В час брехні і страшної розлуки
Не знесе нас кудись в океан.
Доки є роботящі їх руки,
Їх відкритий і щедрий талан.
…Рідну землю прославим віднині
Ми, козацьких чеснот носії.
Слава неньці єдиній – Вкраїні –
І синам ясночолим її!
[i]11.02.95 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
[i]Світлій пам’яті тітки
моєї Уляни з Журавного[/i]
Зайняла півдвору нехвороща,
Спориші розкішні зацвіли.
Дві подруги – старша і молодша –
Жваво розмовляючи пройшли.
Та, молодша, збуджена, рум’яна,
Говорила, мов вінок плела.
А мені здалося – то Уляна,
Тітка моя люба, пропливла.
…Вікна мовби вгрузли у намулі,
Задрімав під хвірткою полин.
Все мені зоріють тітки Улі
Очі світло-карі, мов бурштин.
Може, вийде з хати господиня,
Зміниться від радощів з лиця
Та зітре невидимі пилини
Фартухом із грубого стільця.
Усього було! Обійстя в лісі,
Корівчина в бідному дворі,
Гороб’ячий гамір, гнізда в стрісі
І робота з ранньої зорі.
А вона ж доярка. Як встигала,
Звідки бралась доброта така?
Всіх, було, прохожих пригощала
Кухлем запашного молока.
«Як там у Охтирці? – розпитає, -
Чи не важко йшлося навпрошки?»
(Тут же в миску супу наливає,
Подає гарячі пампушки).
Мила, тепла тітчина говірка,
Щось питає, радить, жебонить…
Заросла дорога від Охтирки,
І хатина в бур’яні стоїть.
У зажурі йду через поляну
Там, де обважнів під хмелем тин,
І зову, зову її, Уляну…
Відзоріли очі, як бурштин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
[i][i][/i]Лідії Булдиженко,
охтирчанці, солістці ансамблю «Ягорі»[/i]
У піні рожевих мережив
Вона мов летіла кудись,
Мене приголомшив, збентежив
Прекрасних очей її блиск.
Із древності, з середньовіччя.
На сцену зійшла. Відтоді
Живе в мені миле обличчя,
Суцвіття тривог і надій.
Я в храм забрела, як примара.
О диво! Це знову вона:
Із фресок сміялась апсара
Граційна й на диво земна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
Побреду – коло берега мілко,
Мов примари, стоять ятері.
Не зови мене спать, перепілко,
Не заснути мені до зорі.
Ой, тумани густі понад лугом,
Пісня гасне в завулках села,
Ти для чого, лукава подруго,
Тракториста мого повела?
…На тім березі гуси кричали
Щось до болю знайоме й просте.
Ой, напевно, з моєї печалі
Ніжна пісня, як мак, проросте.
Млин старий з перекошеним дахом –
Чорний гриб на трухлявому пні.
Не зови мене спать, люба птахо,
Не знайду я розради у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016
Як ординці спочивали,
Віднайшли ручай. Дива! –
Хутірець малий прозвали
«Витік річечки» - Чечва.
Кілька хат. І люду трохи.
Степ вітрила напина.
Там колись гуляли дрохви,
Де Ташань неголосна.
У ярах – такого цвіту!
Мерехтить в очах здаля.
Дарував цей хутір світу
Гумориста Василя.
І розщедрився на брата
Сміхотворця-мастака.
Мудра, щирістю багата
Ця земля не гомінка.
Як же світом утішався,
Цінував і день, і мить!
Як Василь творив, сміявся!
Ніби знав – недовго жить.
У терору каламуті,
Мов розтоптане ім’я.
Тож сумує сивий хутір –
Не вернути Василя.
Там стежки дощами змиті,
У траві шумить ручай.
Ой Чечва, джерельний витік,
Двох братів коханий край!
Роси вранці – діаманти.
Степ з туману виплива.
Ще пробудяться таланти,
Ще народяться слова.
Втрата ця стає все більша.
Світ – болючішим, сумним.
Василя життєва ніша
Не заповниться ніким.
Важко жити. Серце скніє.
Навкруги така жура.
Без пророка світ бідніє,
Без поетів – помира.
…Молодеча сила бродить
У твоїх степах, земля.
Ще провінція народить
І Павла, і Василя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
«Де ти? Куди ти поїхала?
Може, моя в тім вина.
Грюкає вікнами віхола
…Ніжна, кохана, сумна
Де, за якою дорогою
Зникли сліди твоїх ніг?
Я поріднився з тривогою…
Сиплеться, падає сніг.
Станція. Вогники світяться
Зник в хуртовині трамвай.
Помах багряної китиці
М’яко, з докором: «Прощай!»
…Тугою пісня навіяна
Сутінки. Сині сніги…
Де, на які ти, омріяна,
Стала тепер береги?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
В Охтирщині славній іздавна ведеться
І будні, і свята піснями стрічать.
Поклони шле Харків, Полтава сміється
І Бєлгород може кордони здолать.
Охтирському краю пісні притаманні,
Рядки поетичні і гумор м’який.
Ще усміх вишневий бринить в Приташанні,
Де Грунь приміряє платок голубий.
Щоб пісня звучала, нехай перебродить,
А потім злітає над гладдю озер.
Стежками війни все ще ходить і ходить
Платон Воронько, ковпаківець-мінер.
Не вичерпать нафти в підземних криницях,
Не зміряти нив широчінь золоту…
Відроджених храмів чарують дзвіниці,
І славлять хорали цю землю святу.
Чернеча гора, мов козацька сторожа,
Відбилась у дзеркалі Ворскли-ріки.
І щастя, і долі, свята матір Божа.
Охтирській землі побажай на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Повні гулом дороги
Ой, такі непрості.
Миє Риботень ноги
У ворскляній воді.
Скоро – вкотре! – лелеки
В дальню даль відлетять.
Розмальовані глеки
На осонні горять.
Мліють зорані гони,
Просять неба: полий!
Он Журавне в бідони
Цідить мед золотий.
Чернеччанам запарка
Йдеться з віку у вік.
Вже готують на Харків
І цибулю, й часник.
Грунь муку просіває,
Приготуйтесь, свашки, -
Будуть вам короваї
І весільні шишки.
Сторона богатирська,
Повна щастя й тепла.
Тиха осінь охтирська
Крізь життя пролягла.
Жить без тебе несила.
Світла, чиста, ясна,
Сторона моя мила,
Ти у мене одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016