| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
[b]Я хочу вірити сьогодні в диво,
У те, що в Новий Рік ялинка чарівна
Засяє і закінчиться війна,
І Україна заживе щасливо.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Відкладати на завтра справи,
На важливе махнути рукою -
Всяку дурість нам в школі казали,
А закінчилось все це війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
[b]Це вже не біль. Це напівмертвий стан.
Це сон , де не можна проснутись.
Керує парадом проклятий тиран.
Бодай би йому загнутись.
Це вже не сон. Це реальність гірка.
Це важка, непідйомна ноша.
За що ж Україні доля така?
Чому ж не дісталась хороша?
Це вже не я. І світ не такий.
Все стало чорним й холодним.
І де ж твої санкції, світе німий?
А небо стало вже чорним...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546227
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2014
[i]Уявіть собі хоч на мить,
Що все "багатство" ваше
Потоне, зникне, згорить.
Питається: "Ну й нащо?"
Ви нібито щасливі усі,
Від радості майже сяєте.
Насправді ж, душі ваші сумні,
Ба щастя ви й близько не маєте.
У вас є пентхауз, машина, вілла,
Ви начебто королі світу всього.
Та є правда тут старовинна:
Що щастя - це рідне тепло,
Це - посмішка ніжна дружини,
Це тупіт ніжок малих.
І не треба тут і машини.
Не втрачайте лиш істин старих.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
[i]Я сиплю на сіру землю людям під ноги
Зорі дрібні-дрібні.
Забираю сум і тривоги,
Сльози і думи сумні.
Як не хочуть дивитися вгору
Я зірок насиплю внизу.
І тепер в усякую пору
Я насиплю їм казку свою.
Бо ж заснули усі. Поснули.
Розбудити не сила їх.
І щоб світ вони не забули
Я насиплю під ноги сніг.
© Оля Дречевич[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545600
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2014
[i][i]Той день немов осколок в серці.
Той день в минулому житті.
І вдих дається тяжко кожний раз,
І біль пронизує. Немає нас.
Я віддала усе тобі.
Той день забутий був, самотній.
Нейрони згублено шептались.
Той день був надзвичайно довгий,
Годинники зупинились,
Небеса нас злякались.
Той день був. Той осколок лишився.
На далеких орбітах всміхались роки.
Твій поцілунок в мої руки лився.
Я його притулю до сумної щоки.
[b][/b][/i][b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
[i]Так важливо часом сказати "Дякую" просте,
Таке маленьке і коротке слово.
А комусь журбу воно з чола змете,
Комусь поверне посмішку чудову.
Так важливо часом сказати "Дякую" , та щиро,
І полюбити світ такий, яким він є.
Бо цілі всесвіти ховає людина,
Й частинку щастя вона вам віддає.
Так важливо часом дрібничку зробити:
Подати руку, всміхнутися на мить.
Бо ж не даремно маємо ми жити,
Тож хоч для когось щастя не згорить.
(с) D.O.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
[i]Тихо дрімають рожеві алеї,
Хтось засинає під гуркіт коліс.
Що ви забули, ямби й хореї
Там де на небі Поламаний Віз?
Сплять орхідеї у сірих вітринах,
Хтось десь співає забутий романс.
Що ви знайдете, сни у перинах,
В світі де віє в повітрі прованс?
Сплять під водою у озері мрії,
Небо закрилось зірками від них.
Лиш над містами сон діток сіє,
Щоб відпочити від співів старих.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520537
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2014
хто ти. Важливо що ти робиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520280
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.08.2014
[b]Ми живемо у ритмі годинника,
Поглядаємо вічно на стрілки,
Ми всі хочемо кохання щирого,
Але вічно вживаєм замінники.
Ми танцюємо під чужу дудку,
А я хочу під гітару співати!
Чому люди щось кажуть «в шутку»?
Я хочу лиш жартувати.
Ми співаємо чужі пісні,
Невже шансон такий класний?
Навіщо шукати океани чужі,
Коли у нас океан є власний?
Ми хочемо втікти за кордон,
Знайти щастя, та не своє, а чуже.
А зараз сниться українцям один сон,
Де Україна вільно заживе.
Не треба нам запозичених слів,
Ми свого акценту не згубимо,
Коли є стільки різних країн
Ми й досі одну лиш любимо!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
[i]Коли світ відвернувся від тебе,
Коли стали не приязні люди,
Три слова знати лиш треба:
Все так не буде.
Коли самотність лізе в шпарини,
Коли темно і холодно всюди,
Пам’ятай ці слова щохвилини:
Все так не буде.
Коли друзі від тебе пішли,
Коли страх тебе зранку розбудить,
Пам’ятай слова, від яких легше іти:
Все так не буде.
І тоді легше дихати й жити,
І затихне від бурі море чорне,
І зможеш по-справжньому полюбити,
Бо ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
[i][b]Твої слова як крихка кіновар,
Твоє серце як метал заржавілий.
То чому ж твої очі жар,
Якщо цей сон чорно-білий?[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
[b]Коли двоє щасливі тримаються за руки,
Коли їхній погляд здибається завжди,
Їм завжди заздрять якісь нещасні суки,
І хочуть розсварити їх і розвести.
Коли двоє щасливі і сонце їм всміхається,
Коли кольори стають ясними для них,
Завжди є третій, що від сліз утирається,
Й не може почуттів забути старих.
Коли двоє щасливі кохають без тями,
Коли вітер розносить їх радість,
Шкандибає за ними лихо віками,
Бо людьми керує не добро, а заздрість.
Коли двоє щасливі, їм варто знати,
Що життя це не тільки цілунки,
Життя – це світ де треба прощати,
Це брехня, яку треба терпіти,
Це хвилини, які треба чекати,
А часом потрібно лиш жити.
Але коли двоє щасливі, на світі таких є багато,
В цю саму хвилину хтось зустрічає свято,
Але в цю саму хвилину хтось в сірій хаті вмирає,
Тож цінуй же тих, хто на тебе чекає,
Тож цінуй же тих хто тебе прощає.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519531
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2014
[i]Чому ти не даєш мені спати?
Чому влізаєш в мої сни?
Ти не даєш мені літати…
Й стираєш спогади весни.
Без тебе серце не вмирає,
Як стукало так і живе собі.
Болю в душі немає,
І сліз я не ллю в ночі.
Сонце так само світить,
Небо не рве свою синь.
Таке ж гаряче літо,
Такі ж фарби картин.
Та чомусь ти спати мені не даєш,
Ти в думках моїх заблудився.
Без тебе світ існує теж,
Мабуть ти мені просто приснився.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
[i]І поки по калюжах будуть бігати діти
Я буду гадати що далі робити
Чекати
Втікати
Молити
Прощати
Благати
Вернути
Забуте
Хотіти
Любити
Та все
Розгубити
Не спати
Кохати
На долю
Гадати
Любити
Співати
Про тебе
Про небо
А далі
Втікати
Ховатись
Від себе
Крутитись
Як білка
Молити
Бога
Чим руки
Зігріти
Без сонця
Тривога
А далі
Ховатись
Від світла
Гіркого
І в кого
Спитатись
Де та
Дорога
А далі
Без світла
Сидіти
В кімнаті
Без подиху
Вітру
Прошу перестати
Ходити за мною
Бо далі
Вже прірва
І я свою
Долю
На краю
Зустріла
Стрибати
Втікати
Скажи
Моя доле
Бо моє життя
Не скошене
Поле
Стрибаю
Чекаю
На зустріч
З землею
І ось
Зупиняюсь
Годинник
Спинився
Душа полетіла
І попіл
Лишився
А далі
Із прірви
Пронизливий
Шепіт
Шепоче
Благає
До сонця
Тулитись
Ніхто
Не почує
Всі хочуть
Закритись
А в прірві
Знов тихо
Душа давно
Зникла
І я вже
Привикла
Без сонця
А далі
Лишилось
Летіти
До низу
Ще мало
Згубилось
Летіти
Далеко
А падати близько
І сонце
Так низько
І де це
І хто це
Чи сон це
Чи рай це
Де сонце
Гаряче
А небо
Все плаче
Я впала
Я знала
Кінець
Буде скоро
На жаль
Я програла
Я хочу
До дому.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
[b]Не хвались що вбиваєш пострілом в спину,
Можеш вбити мене, та не вб’єш Україну.
Не кричи що вкраїнці твої вороги,
Твій заклятіший ворог це власні думки.
Не хвались що вбиваєш пострілом в спину,
Ти у чеснім бою обіграй цю людину.
Не кричи що земля наша ваша була,
Все що мали забрала проклята війна.
І за що? За гріхи предків забутих
Так страждає земля людей не почутих?
І де людям жити? Як ростити дітей?
Зробити з них чесних і вірних людей?
Ви забрали і Крим, хочете Схід,
Ви зробили гнітючий на землі нашій слід,
Але вам не забрати нашу віру і силу,
Бо всі ми повстанемо за нашу країну!
[b][/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518466
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.08.2014
[i]Не ховайся в глибоких очах,
Не дивися забуті газети.
Це єдиний мій страх,
А саме, не знати де ти.
Не дури свою душу намарне,
Ти від себе не зможеш тікати.
Не шукай щастя примарне,
Я без тебе не зможу кохати.
Не втікай, не відштовхуй серце моє,
Ти ж пам’ятаєш хвилини чудові,
Моє серце давно вже твоє,
Не йди не сказавши ні слова.
Не шукай того, що давно загубив,
Не дивися назад, у прірву.
Ти душу свою не згубив,
Не згуби цю маленьку віру.
Ти ж не знав, що життя не солодке,
Твій світ набагато простіший.
Від морозу не врятує холодне,
І на жаль тебе не спасуть мої вірші.
[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Ні. Не люблю я бути сама.
Хай дзвінки телефонні рвуть тшу,
Ну а поки ллються слова
І я їх розгублено пишу.
Ні. Не люблю я бути сама.
Бо в самотності щастя немає,
Найкраща ознака сім'ї - метушня.
Біль приходить коли галас вщухає.
Ні. Не люблю я бути сама.
Синє небо не зігріє в півночі.
У закритих очах забриніла сльоза.
Я сонно втираю заплакані очі.
Ні Не люблю я бути сама.
Чи вірніше не можу без тебе.
Забирає мене очей твоїх синява,
І світлішим стає синє небо.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Я всміхаюся перехожим,
Хочу щастям ділитись,
Хочу сонцем налитись.
На що люди кажуть холо́дно:
[b]НЕ модно.[/b]
А що модно? Ненависть? Зло? Біль?
Темний бік переманює людство.
Я сама моду напишу.
І линуть слова звідусіль
Що ріже зажурену тишу.
Модний страх.
Ми муруємо стіни з бетону,
Катапульти готуємо, зброю.
Отрута летить у вітрах.
Я скоро у світі потону.
Я прикриюся модою тою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2014
І де ти ,моя людино?
І де ти мій вірний друже?
Без тебе сонце застигло,
Без тебе сліз калюжа.
І де ти так довго ходиш?
Навіщо мене забувати?
В душі залишився сторож,
Він буде тебе чекати.
І де ти, моя людино?
З тобою мені хоч добре,
Ти, знай що без тебе хвилина,
Неначе вічність бездонна.
Ти знай, що з тобою мить одна,
Неначе бриз ніжний від моря,
Що рятує від спекотного дня,
А ти рятуєш від горя.
І де ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2014
[b]Фортецю словами не взяти.
Святе не порушить війна.
Багато ще можна сказати.
В мовчанні ж найкращі слова.
Святе не порушать гармати.
Людину так просто не вб'єш.
Найгірше прокляття - чекати.
Найкраще ніяк не збагнеш.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
[i]А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
Ф. Ніцше[/i]
[b]I [/b]
Наївні очі дивляться на всесвіт,
І серце каже: «Ти не вір нікому».
А на душі так легко-легко,
Не відчуває тіло її втому.
Вона летить, не слухає нікого,
Наївно вірить, вірить до кінця,
Вона не бачить вже нічого злого,
Вона лиш бачить люблячі серця.
І любить бачити лише добро
І навіть коли ніхто не бачить,
Вона наївно вірить у тепло,
Тоді, коли весь світ ще плаче.
І все летить, а всі їй ріжуть крила,
А всі їй серце б’ють і розбивають,
Всі заздрять, що вона єдина,
Вони всі злі тому, що не літають.
А болі все вона чомусь не чує,
А все вона летить собі у даль,
Вона себе усім дарує,
Їй навіть серця просто так не жаль.
«Думки рояться, плутаються зорі,
Перемішались небо і земля.
Не знаю, чи лечу я із тобою,
Чи може падаю у безвість я?
І де оця тонка межа
Між злітати в небо і падати у космос?
Мабуть межі і краю тут нема,
Мені здається, що літать не можна.
Що ми завжди лиш падаємо в небо,
Чи може це воно впаде на нас?
Тому нам і літати вже не треба,
А може просто ще не час?»
Але все ж вірить, що вона літає,
Все вірить, що не падає в пітьму,
Хоча сама вона цього не знає,
Що справді злітає в висоту.
І так всі хочуть щоб вона упала,
Розбила серце, загубила все,
Ну і даремно, що вона не знала,
Її і так у височінь несе.
Вона наївно вірить в чудеса,
Що десь на світі щастя засміється,
Що не буде зими й прийде весна,
Що щастя в душі всіх поллється.
І вірить щиро, бо вже звикла вірить
І вже звикла віддавати своє серце,
Хоча і так це мало хто оцінить
І мало хто добром озветься.
«А може просто забули цінувати,
Ну і нехай, я все ж роблю добро,
Я все ще хочу політати,
Не хочу я робити зло на зло.
Хай люди злі, я зло робить не мушу,
Я хочу разом з ними політать,
Я віддаю їм своє серце й душу,
І хай не хочуть люди пам’ятать.
Душі моєї на все людство стане,
Мені не жаль віддати всю себе,
Вони ж нір азу навіть не літали,
Нехай хоч трохи їх любов знесе.
Мені не шкода їм любові дати,
Мені не жаль, що не вернуть її,
Нехай беруть, візьмуть щоб політати,
Я наліталась. Хочу я землі».
Віддала все, на землю повернулась,
А люди не прийняли ту любов.
Хоча любов так трепетно горнулась,
Її взяли і відштовхнули знов.
Вона… І все ж вона терпіла,
І знову ту любов давала всім.
Вона лиш щастя, не собі хотіла,
І вірила коли й не було сил.
[b] II[/b]
І знов земля торкається до ніжок,
І чути холод й сирість унизу,
Вона не хоче вже літати більше.
«Я краще в землю вічну упаду
Ніж буду бачити людську ненависть,
Хай краще я занижу і помру,
Нехай вона усі щасливі стануть,
Мені вже досить щастя… Я ж живу!»
Вона була щаслива, хоч не в небі,
Їй було досить вірити в добро,
Віддала все, їй нічого не треба,
Їй треба щоб лиш щастячко було.
Одні казали: «Ти дурна людина,
Бо віддаєш усе за просто так,
Навіщо ти обтяла свої крила?
Ти ж повік могла пробути в небесах?»
Інші казали: «Нащо ти даруєш?
Віддай мені крилонька свої,
Ти що, людей отих не чуєш?
Вони лиш хочуть взяти все собі!»
Вона мовчала, слухать не хотіла,
Вона раділа, що просто тут жила.
Їй вже набридли ті прокляті крила,
Вона їх просто людству віддала.
І не жаліла, що у небі не літає,
І не кляла себе, ні людство все.
Вона усіх за все прощає,
І вірить, що добро живе.
«Я вірю, знаю не даремно,
Бо Віра зробить все. Тут на землі,
Хоч зло блукає, холодно і темно,
Віра розсіє тьму і дасть мені
Промінчик теплий з сонця,
І він розтопить кригу вікову,
Розквітнуть квіти і калини гронця
І я разом із ними оживу.
Надія є, надія завжди буде,
Хоча всі кажуть що вона марна’,
Надія є, ви лиш повірте люди,
Ви лиш повірте й зміниться життя».
Ніхто не слухав. Всі закрили вуха.
Ніхто не бачив. Всі осліпли враз,
Пустили тьму. Її вже не роздмухав
Вітер, і не розсіяв час.
Все стало раптом чорне й темне,
Чорніше від пітьми, темніше зла.
Вона кричала: «Віра не даремна,
Ви просто вірте, щезне вся мара!»
Ніхто не чув, усі забули слухать,
Їм в розум оселилось зло,
Їх вже світанок теплий не розбудить,
І не спасу полуденне тепло.
Між них усіх лишилась світла постать,
Вона кричала: «Вірте люди лиш!»
Але все більше затягнуло чорним,
Вона кричала: «Геть пітьма, залиш!»
Розкинувсь грім, заблиснула мара,
Всі чорні хмари розблудились в небі,
І ясно-біле личенько Царя
Гукнуло з неба дівчині: «Чи треба
Тобі їх щастя? Хочеш зроблю
Так, щоб ти була з крильми сама?
Ти би літала вільно як цариця,
Не відчувала втоми і нудьги,
Була б ти наче сизокрила птиця,
Як хочеш то бери й лети!»
«Не треба, ви віддайте крила
Тим бідним, що у тьмі погрузли всі,
Кричала я що було сили,
Щоб врятувати їх і витягнуть з пітьми.
Віддам усе, для того щоб спаслися,
Щоб всі літали, наче сизий птах…
А я… Що я? а я не птиця…
Хай полетять мов на вітрах.
Я й так щаслива, що живу ще,
Що серце б’ється в моїх грудях.
Я стану щасливішою ще дужче
Коли проснеться віра в людях.»
Цар вельми здивувався. Зник та й щез.
Пітьма розсіялась, затихла буря,
Роздався голос чистий із небес:
«Тебе я чую. Тебе Я чую!
Хай буде так, хай всі вони літають,
А ти неси їм щастя і добро.
Вони цього скоріш за все чекають,
І ти лети, ти маєш вже за що.»
І ясне світло засіяло з неї,
І Цар їй крила дав ясні,
Голубкою вона злетіла в небо,
І птахом заспівала в висоті.
[b] III[/b]
Щасливо пурхала крильми у хмарах,
Раділа що нема пітьми,
Що щасливою все ж стала,
Співала, що зосталася з крильми.
А люди бачили, літали.
Проте у серці знов ожило зло,
Бо вони голубами не стали,
Хоча і мали крила все одно.
Хотіли вбити, щоб вже не літала,
Щоб не раділа в небі між зірок,
Щоб болі просто так зазнала,
Щоб не співала з радості що крок.
Впіймали птицю, сизую голубку,
І посадили в клітку вікову,
Їй обітяли крила й кинули у грубку,
Щоб не злетіла в синю висоту.
Голубка бідна плакала й ридала,
Та не за волю, чи за свої крила,
А плакала, бо знову людство стало
Ненависне і зле, хоч так вона хотіла,
Щоб всі жили у радості і мирі,
Та не судилось. Зло родилось в них,
Вона ж надіялася трепетно і щиро,
Що все ж те зло розсіється навік.
Котились сльози, чорні і важкі,
І жаль виймав серденько із грудей,
А люди все сміялись в висоті,
Нема голубки. Небо у людей.
«о люди! Хіба ж я мало дала?
Вам неба було мало, чи землі?
Чи вам набридло те, що я літала?
Я сама крила обрізала свої.
О люди! Хіба вам треба зла?
Хіба ненависть від любові краща?
Та все ж, я знаю віра не марна,
Я знаю! Віра не пропаща…»
Людей ненависть потрохи убивала,
Вони за місце під сонцем різали усіх,
Голубка бідна потрохи умирала,
І вірила усе ж в людей тих злих.
Вона вже звикла надіятись і вірить,
Чекати чуда посеред пітьми,
Вона прощала людям всім без міри,
Вона чекала щастя з висоти.
«О Царю! Владарю небесний!
Врятуй людей, про мене не піклуй,
Хай зло на віки вічні щезне,
Благаю Царю! Ти мене почуй!»
Зірвався гул. Всі люди впали з неба
І крила розлетілися мов дим.
«Голубко, тобі вже жить не треба,
Облиш те людство, не віддавайся їм!»
«О Царю! Мені життя не треба,
Бери мене, але врятуй людей,
Ти кинь мене у пекло або в небо,
О Царю, Владарю святий!»
«Мені нема за що тебе кидати в пекло,
Для тебе Рай – заслужене життя,
Ти серце віддавала так просто й легко,
Тобі не шкода їм віддати небеса.
Та бачиш, що не хочуть допомоги,
Та бачиш, що не хочуть порятунку,
Їм досить ненависті і болі.
Вона не заслужили ані неба, ані ґрунту.
Вона самі не хочуть врятуватись,
Коли їм мало милості твоєї.
Лети голубко разом зі мною,
Хай людство робить все, що замане,
Як хочуть болі, хай зазнають болю,
А твоє серце хай вовік живе».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514751
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.07.2014
[i]Розбудись. Піднімись. Все навколо затихло.
В тихім шепоті вітру я чую слова.
Тільки де та надія жива.
Я бачу, я чую лиш лихо.
Сонце заходить, а немає тепла.
І в тумані густому
Не видно доріг.
І у серці пустому
Я сховатись не зміг.
Я так хочу додому,
Та як завжди не встиг.
Відкладу на потому,
Це життя не для всіх.
Розбуди. Подивись. Де те щастя забуте?
Перехрестя зійшлись та його все нема.
Там трапляється лиш сльоза.
Та мабуть те щастя закуте.
Сонце зійшло вже, а немає тепла.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514504
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.07.2014
[b]Не йди коли вже темно, я буду сумувати,
Не йди, бо ніч – це морок.
Я вбиваю хвилини даремно,
Починаю їх рахувати.
Десять. Двадцять. Сорок.
Не покидай бо місяць застигне,
Бо сонце вже не зійде.
І знову я чую голос невпинно.
Я чую кроки – це морок іде.
Не залишай коли так пусто,
Коли холод заходить у мозок,
І темрява зсідається густо,
А далі – лиш морок.
Я рахую, чекаю, благаю,
Повернися і більше не йди,
Що робити без тебе не знаю,
Бо найкраще сонце – це ти. [/b]
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512661
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.07.2014
Інквізитори! Куди ви подівались?
Для вас роботи непочатий край.
Всі москалі давно вже обісрались,
Європо, йди їм дупу підтирай.
Всі мов щурі розбіглися по нірках,
Від закликів гучних лишилося відлуння.
Від допомоги світу – дірка,
Європа вся в дірках. Красуня!
Всіх налякав москаль, о Боже милий!
Страшний їх триколірний стяг.
Як ні, то ні. Народ мій сильний,
Він подолає лютих москаляк.
І хай гуде весь світ – даремно браття.
Ми українці, ми цим гордимось,
І вічне московське прокляття
Ми скинемо. У нас так повелось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511960
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2014
Світлий день. Ранкова роса,
[b]Нежные лучи летят с неба,[/b]
Тільки на Вкраїні така є краса,
[b]И неугасающе теплая вера.[/b]
Ще холодна земля, ще вологе повітря,
[b]С неба льётся теплый поток,[/b]
Україна колись це забуде жахіття,
[b]Мирным небом засмеется Восток.[/b]
На землі моїй є різні народи,
И у каждого своя вера и язык,
Мова у нас не робить погоди,
Говори на той, к которой привык.
Земля в нас одна, її ділити не можна,
[b]Одна в нас любовь, не судите людей.[/b]
Мусить знати людина кожна,
[b]Не зависит любовь от речей.[/b]
[b]Разговаривай[/b] або говори,
[b]Я люблю Украину[/b] на усіх мовах світу,
Не за розбрат боролись діди,
[b]А за мирное небо[/b] і за сонячне літо.
[b]
Давайте любить[/b], а не вбивати,
[b]Давайте прощать[/b], а не злитись.
[b]На все языках любимых[/b] кохати,
[b]И за мир во все мире[/b] молитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
[i]Теплий дощ обпікає лице,
Зажурились чомусь сірі хмари.
Признаюсь, я кохаю тебе,
Світ не знав страшнішої кари.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
[b]Поверніть моду.
Стару, забуту вже,
Поверніть те, що самі повбивали.
Поверніть моду
На світлі душі,
На посмішки, на щирі серця.
Поверніть моду.
На теплі світанки,
На любов без кінця.
На чисте небо,
На холодні зими,
Ми все святе уже вбили.
Поверніть моду на чесність, на вірність,
На добро і на щасливе життя.
Поверніть моду. Французькі модельєри.
Вам потрібен тиждень, а мені вічність.
Поверніть моду. На міста без сміття,
На чисту воду, на чисті сквери.
Поверніть моду на усе українське,
На пісні без попси.
Поверніть моду на синьо-жовте,
На червоно-чорне,
На світ без війни.
Війна даремна.
Поверніть Україну.
Поверніть мою землю.
Бо скоро і я загину.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
[b]Привіт. Яку Вам маску?
Веселу, чи знову сумну?
Бо бачте, Ви кожного ранку
Вибираєте пику свою.
Бо бачте, Ви кожного дня
Розглядаєте цю вітрину.
Ви хоч знаєте, де маска своя,
Ви хоч знаєте, що ви людина?
Не манекен. І аж ніяк не модель,
Яким вибирають лиця на фотосесії.
І Ви під масками кожен день,
Це не карнавал, не процесія.
Це просто абсурд. А знаєте,
Колись я б з Вами лишився,
Але зараз Ви так обличчя міняєте,
Що я забув в яке саме дивився.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511259
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.07.2014
[i]Я бачу смуток у твоїх очах,
Ти сховав щось дуже болюче.
А в поєднаних наших тілах
Серце одне. Та пекуче.
Там є хтось давно вже забутий.
І не награна була та любов.
Ти пішов. Днем не почутий.
Я чекала. А ти не прийшов.
Я терпіла. Ти шлях не знайшов.
Ти на небо безхмарне дивився.
Ти іншим шляхом пішов.
Сподіваюсь , ти не помилився.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2014
[i]Шість октав. Сім нот.
Нескінченний потік мелодій.
Рояль. Фагот.
Ти не маестро. Я – злодій.
Я вкрала у тебе музику.
Я забрала гармонію твою.
Хочеш – подавай позику.
Я все одно люблю.
Твій запах на кожній клавіші.
Твій образ у кожній ноті.
Не читай повні зла ві́рші.
Твій нотний зошит в болоті.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511057
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.07.2014
Паразити. Інакше це не назвеш.
Дивні клони змальованих мрій.
Світ розграфили. Немає місця для меж.
Місце є лише для надій.
Подорожні. Шукають щастя мабуть.
Десь хтось їх розкинув по світі.
Дивний шум. Це мрії ідуть.
Йдуть шукати щастя забуте.
І лиш спогади втрачені чути
У віті.
Безпритульні. Та мають куди притулитись.
Хтось відкинув їх, а хтось прийняв.
Хтось все ж буде за душі їхні молитись.
І хтось таки їм щастя це дав.
Пристарілі. Вже щастя своє віднайшли.
Якщо ні, то й так вже не треба.
Вони ж не для цього у світ цей прийшли.
І скоро підуть щастя шукати. До неба.
Щастя. Не предмет і не річ.
Та кожен шукає невпинно.
Шукали довше сторіч.
А щастя – хвилинне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510892
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2014
[b]Розтлумачені істини знову забудуть
Навіки.
За безчестя і зраду нас засудять
Каліки.
І розпливеться образ гріха в голові.
Темно.
Оживуть всі закони старі.
Та даремно.
В темних хмарах люди впізнають
Душі,
Що пливуть і дощем випадають
На кручі.
В світлі сонця люди побачать
Минуле.
Що не так, люди швидко пробачать,
Й те, що швидко забули.
Задимів чорним світом димар
Грішний.
Ми нести будем цей тягар
Вічно.
Світ запалає, та згоріти
Не зможе.
Нам лишається лиш кричати:
«Боже!»
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2014
[i]Я чую в повітрі запах дощу,
Що летить із вітром навздогін.
Я хочу... Так треба плащу!
Скажіть же хто-небудь де він.
Тікаю. Благаю. Шукаю.
Іду не знаю куди.
Плащу! Плащу! Я втікаю…
Біжу… від води?
Я чую в повітрі запах грози,
Він мчить разом з дощем,
Врятуйте мене від сльози!
Зігрійте гарячим днем,
Укрийте прозорим плащем.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510751
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.07.2014
Проміння летить і вдаряється
Об землю вогку і холодну
Тепер хто як може старається
Щоб випити ріку болі бездонну
Розпливчастий розмальований
Без рими й жалю
Іде солдат замінований
Захищати країну свою
А промінь не гріє
Вертається
Летить на войовничий схід
О Маріє
Втирається
Витирає з чола чорний піт
На землі він лежить
На душі тихо стало
Ніби й хочеться жить
Та вже душу забрала
Ніби й хочеться вірить
Але все вже дістало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510699
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.07.2014
Ми всі тонемо у власних бажаннях.
Після себе лишаємо потоп.
На людей не діє ні мольба, ні прохання.
У душі людина завзятий мізантроп.
Тепер все інакше – цивілізація,
Тепер хмарочоси і магістралі.
Ми забули, що ми – нація.
Ми на життя своє купу наклали.
Ми вибираємо свої пріоритети –
Хтось мусить ходити босий.
А хтось читає престижні газети
І їде на Гавайї й Галапагоси.
Дорогі манікюри, шикарні авто,
Тепер життя зосереджене в баблі.
Чи заради цього проводять АТО?
Чи заради цього люди гинуть на війні?
Для того щоб далі чиновники крали?
Щоб вони загнали країну на дно?
Ви знаєте, мене вже дістало!
Й Росія дістала!
Путін – х#@ло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2014
Не всі що тепер на війні
Борються за Україну.
Деякі ідуть за медалі...
І ось.... Ти загинув....
Отримав її.
А що далі?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510470
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.07.2014
[i]Загуділа тиша. Всі мрії задушені.
На нічнім покривалі гонитв,
Сплять орхідеї криком заглушені.
І не чують ніяких молитв.
Всі розбіглися. Все покинуто.
Темна хмара все суне й гуде.
Хоч бандитів розгромлено й скинуто,
Новий ворог довго не жде.
Серце зжалося. Все здійснилося –
Найстрашніший кошмар.
Мало що для Вкраїни змінилося,
Лиш ще дужчий біль в серці став.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510355
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.07.2014
[b]Пишіть листи. Благаю пишіть листи ті прокляті.
Здається лиш букви й слова…
А насправді, людина, мов знак благодатний
Чекає конверта й листа.
Пишіть листи. Частіше відправляйте.
І не чекайте в відповідь листа.
Ніколи на подяку не чекайте,
Цінуйте вчинки й дії, не слова…
Пишіть листи. Та ми вже розучилися писати,
Чи радше, розучилися любити…
І те, що ми не зможемо сказати,
Ми можемо хіба що хоронити…
Пишіть листи, я вас благаю.
Пишіть й тому, хто цього не чекає.
Я пишу теж. Я вас не знаю.
Завжди пишіть. Крім цього все минає.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
[i]Зараз чудовий час пускати вінки по воді,
І над полум’ям гарячим стрибати.
Та ще одне полум’я горить в голові,
Бо важко кохання на війну відпускати…
Бо хочеться вічно його за руку тримати…
Й молитвою линуть тремтливі слова:
«Коханий, вертайся скоріше додому»
Україна теж плаче… Війна…
Весь Схід застогнав від погрому…
Борись Україно, допоки жива…
Не дайся у руки загарбнику злому!..
[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510000
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.07.2014
[b]Не завжди дихати означає жити,
Не завжди потрібно чекати.
Завжди потрібно любити,
Та не завжди серця віддавати.
Не завжди небо безхмарне,
Не завжди люди привітні.
Та ніколи не кохай намарно,
Щоб любов розцвіла, мов у квітні.
Не завжди люди душу мають,
Дуже часто їх продають,
А потім долю свою проклинають –
Існують, а не живуть.
Ніколи задарма любов не даруй,
І добро не жалій нікому.
У душу людську ніколи не плюй –
Ні доброму, ані злому.
Живи не живи – прийдеться за все відповісти.
Тікай не тікай – твоє тебе здожене.
Дивись, щоб душа твоя не зазнала каліцтва,
Бо рана душевна із часом не заживе.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2014
[i]Коли ти спіткнувся і впав –
Скажеш: «Літав».
Коли ти добра не чув –
Скажеш: «Забув».
Якщо ти ще досі сам,
Кохання, ти знай, десь там.
Якщо мало відчув тепла,
Не кажи, що нема.
Якщо вітер розніс думки,
Пам’ятай – не ти.
Якщо гірко і сльози течуть,
Все пройде, всі пройдуть.
Якщо день дуже швидко погас,
Ти знай, він прийде іще раз.
Якщо життя пройшло надто швидко,
Значить кохав ти занадто рідко.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2014
[b]Розсипані на підлозі мемуари.
Ти так хотів залишити пам’ять…
Але в голові посилилися нейрони - путани,
Ти знав, що вони тебе зрадять,
І пам’ять поблякне… І біль на вустах,
І жах застигне у серці,
Заморозить сонце у твоїх очах,
Що шукало втрачені сенси…
Хтось розсипав ті крихти малі,
Що ти так хотів у долоні тримати,
Але вже безглузді і сльози, й жалі…
Нема чого сміття з голови вимітати,
Коли там вже пустка,
Хтось забрав твоє «Я»…
Хтось знищив давно вже забуте…
Лишився лиш болі згусток…
Лишилось дрібне сміття…
Тільки знай, все ще буде…
Пам’ятай, що буде ще життя…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509631
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.07.2014
Самотня й єдина блукає зоря,
Ширяє в космічних просторах.
З Землі – надзвичайна краса,
А насправді лиш гелій і порох.
Про неї складають романси сумні,
Милуються нею щоночі.
Та все це у нас на Землі,
Насправді зоря спокою хоче.
Насправді зірка самотня,
І вибухне з часом вона.
Чекає на неї безодня.
А поки… А поки що
Радіє Земля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509628
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.07.2014
[b]Закрий очі… Закрий і дивись…
Що ти надбав і що втратив.
Чи впав ти у прірву, чи злетів ти увись…
Чи вірний був по житті, чи душу власну ти зрадив?..
Закрий очі… Весь світ лише фон…
Ти сам намалюй власний всесвіт.
Хай сонце злітає із твоїх долонь,
І всесвітів стане безліч…
Закрий очі… Закрий і лети…
Ти чуєш? Ти чуєш як тихо навколо?
Ти знаєш що ти вже не ти?
Ти бачиш вже інші світи…
І світ співає тобі тихе соло…
Закрий очі… Дивись власний фільм…
А ролі зіграєш ти сам…
А на прем’єрі не буде сидінь…
І не буде місць для реклам…
Лиш прошу… Закрий очі…
Живи у світі власних видінь…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509111
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2014
[b]Щось змінити завжди просто.
Щось забути людині важко.
Для щастя людського немає ГОСТу,
Та стандарти встановлюють. Нащо?
Щось вчинити лихе легко.
Щось назад повернути не можна.
Ми життя своє псуємо відверто,
І чи закінчиться це? Хто зна…
Краще любити когось, ніж аби кого.
Краще вірити в щось, ніж ні в що.
Не буває меж для серця великого,
Когось зневажати прав не має ніхто.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508453
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2014
[b]Я архітектор власного життя,
Я з глини зліплю нове серце.
Бо часто туди всі заносять сміття,
І гірко стає, наче від перцю.
Я скульптор власних думок,
Я собі весь світ збудую.
Намалюю безліч зірок,
І інших думок не почую.
Я сценарист і режисер,
Я сама зіграю всі ролі.
І на виставі мій весь партер.
Вистава із запахом крові…
Я намалюю тебе, і поселю у цім світі,
Для тебе ще раз зіграю виставу життя.
Перш ніж взяти і мости усі попалити,
Я скажу, що ти мій. А я назавжди твоя.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2014
Зарий за мною двері, будь ласка.
Закрий на три замки.
Вже досить. Наша чашка
Розбилася в друзки.
Засунь за мною штори.
Не дивися мені вслід.
Як піду я - не буде горя,
Як підеш ти - зостанеться лід.
Запали всі мости прокляті.
Хай згорять - не мучать мене.
Як повернуся я - не буде свята.
Як повернешся ти - лід із серця зійде.
Поріж всі наші світлини,
Хай біль тебе не гризе,
Як повернешся ти нині,
Як повернуся я нині,
Всі мости знову збудуються....
Весь лід і біль пройде...
Штори прокляті розсунуться,
Двері трикляті відкриються,
Черепки зліпляться в чашку твою,
Тільки, на жаль,
Я завтра прийду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2014
[b]Світ повісив табличку «Купуй – продавай»,
Душа людська на базарі гріхи продавала.
І їде в безодню старенький трамвай,
Тут може бути ваша реклама.
Виставляємо душу на торг:
Хто дасть більше – одвічне питання,
Не вистачить сили – візьмемо у борг,
Кому любові? Кому кохання?
На нас вішають цінники, хто чим дорожить,
Хто діями, хто словами.
Тепер ніхто вже не спішить.
Життя прозвучало на правах реклами.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507709
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.06.2014
[i]У мене є чудова компанія –
Мої думки і аж чотири сті́ни.
В моїй голові поселилася манія,
Бо друзі мої – тіні.
Очі виїдають сутінки,
Душу засліпило мовчанням.
У мене є аж чотири кутики,
І з тінню однією кохання.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
[b][i]Присвячується Небесні Сотні.
[/b]
Багряна ніч...
Залили сльози очі.
Пливе туман і все з'їдає він...
Тумане, ти лиш серце не каліч
Посеред ночі,
Лунає дзвін...
І штурм, вогонь, червоний сніг,
Земля реве від болі.
Зосталась ніч, туман заліг...
Лишились плями крові...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2014
[i]Ви знаєте, як ніжно пахнуть ромашки?
Ви знаєте, як ніжно сонце цілує?
Та знайте, як жити важко,
Коли людина нічого не чує.
Ви знаєте, як красиво сонце заходить?
Ви знаєте, як сліпуче дивитись в висоту?
Але зараз нікого вже не обходить,
Як людина живе, що бачить темноту.
Ви знаєте як добре від щастя кричати?
Ви знаєте, як добре співати пісні?
Та всі вже забули тих, хто мусить мовчати.
По правді, душі наші німі.
Справді ми осліпли і світу не бачимо,
По правді ми оглухли і серця не чуємо,
Ми оніміли і тихцем плачемо,
Робимо вигляд, що в душах сумуємо.
Ми стали всі разом глухо-сліпо-німі,
Стали ми наче каліки.
Різниця є між нами і тими людьми:
Вони здорові стануть, а в нас це навіки…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
[b][i]Мене вбила сьогодні фраза батька: "Слухай музику в одному наушнику. Ти не будеш чути як падає бомба". Відтепер я не слухаю музику в наушниках.[b][/b][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506434
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.06.2014
[i]Ідея для цього вірша народилася коли я їхала в автобусі. Вірите, або ні, але коли я його писала, було відчуття, що він пишеться сам, без моєї допомоги. Ось що вийшло. Не судіть суворо.
[/i]
[b]Не бійся того, що буде́,
Не жалій за тим, що було́.
Все, що маєш - твоє.
На землі є також тепло.
В душах та́кож є радість,
На небі є та́кож зірки.
Найгірша хвороба - заздрість,
Найкраща хвороба - ти.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506338
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2014
Розбиті ліхтарі, розсипане скло.
Тиха ніч диктує закони.
З тобою я сильна. А без тебе ніхто.
Відчепися. Я хочу додому.
Холодне повітря. Тепла вода.
Сині гори давно пішли спати.
Мою душу осяяв світ ліхтаря.
Прошу, не треба його розбивати.
Цей ліхтар, наче серце.
Не зі скла, але також болить.
Як набридає вже все це.
Та бачиш, ліхтарик горить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506118
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.06.2014
[i]Кажуть, що час все лікує,
Кажуть, що з часом пройде.
Та час проклятий не чує,
Час вирве душу і серце моє.
Рана стає все глибша,
Все більше рана пече.
Не кричи, сонечко. Тихше.
Бач, сльоза неслухняна тече.
Ти пробач. Лікарі не поможуть.
Ти пробач, час зробить своє.
Рана й далі болить. Серце просить,
Серце просить кохати тебе.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506012
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.06.2014
[i]Як довго ти будеш кохати,
Коли закінчаться сили?
Коли розум поблякне, і холод прийде на вуста?
Ти хочеш від щастя кричати,
У тебе є крила.
Та чи має крила вона?
Ти кохаєш безмежно цю жінку,
Її очі, волосся п'янке,
Та солодке кохання перетвориться в сірку,
Коли пристрасть пройде.
Ти байдужий станеш. Вона ні.
Її очі горітимуть ясно.
А серце буде палати в вогні.
Скажи, чи тепер це кохання прекрасне?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014
Я відвела очі від комп'ютера і глянула на годинник.
О Боже! Я вбила три години свого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505859
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2014
[i]Ми віримо часто пустим словам,
Пустим обіцянкам пустих людей.
Поселили у дзеркало душу,
Віддали слова вітрам,
А люди уже без очей,
В людей на обличчі шрам.
Ми віримо. Але не собі.
Посадили у клітку радість.
Закули і вбили мрії свої.
Люди стали пустими таки.
Тепер тепло людське має вартість.
А душа не має ціни.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
[i]Я стою на краю… І небо ніби ще є.
Десь палає розжарена куля. Даремно.
Проклинаю я душу свою,
Хтось далекий чекає тебе.
На землі стало холодно. Темно.
Хтось кричить. Хтось десь плаче.
Світ заснув і не хоче почути.
Та небо не впало ще, наче.
Але крик цей не можна забути.
Та куля ще досі горить.
І небо нависло над світом.
Час від часу спалахує забута зоря.
А душа вже летить.
Рознеслись сльози відчаю вітром.
Я стою. Хтось чекає тепла.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505205
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.06.2014
Вічні війни, голод, розруха,
Світ з розуму сходить щодня.
В рекламах лиш ліки, алкоголь і порнуха,
Вже зазомбована планета ціла.
Ми наче зомбі стали, не люди,
Нами керують звірині інстинкти.
Абсурдна земля, абсурд уже всюди,
Повсюди наркотики й суїциди...
Куди ми йдемо? Чи нас тепер пхають?
Ногами штовхають у прірву німу...
Це так за нас президенти дбають?
Обдирають стареньких, б'ють сироту?
Безкоштовна освіта, таке ж лікування,
Високі зарплати, а ціни низькі.
Це все брехня, де суд без признання,
Це не моя земля... Люди теж не мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
[i]Твоє волосся пахне шоколадом,
Твої вуста на смак терпкі.
І ось іду. Спокійна променада,
І запах ніжний обвива її.
Твоя любов неначе вітер,
Твої слова так схожі на вогонь,
Твій поцілунок, то найкращі ліки,
Найкращий шовк твоїх долонь.
А очі кольору веселки,
Я бачу в них весь світ...
Ти посміхаєшся так солодко і тепло,
В твоєму серці бузиновий цвіт...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504568
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2014
[i]Я лину... Лину...
Я в небесах лечу...
І хто сказав, що я людина?
Я до людей з небес кричу...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
[i]Ми відкриваємо мрії наголо,
Людям що душу продали.
Серце співає сумне тихе соло,
Бо в нього святе усе вкрали.
Люди бездушні не вміють відчути,
Не знають кохання, не вірять добру,
Та всі хочуть щасливими бути,
Продаючи душу свою.
Продав ти. І що? Де щастя безмежне?
Сховалось? Забулось? Кудись утекло?
Щастя далеке від душ світлих залежне,
Як у серці темно, як зникло добро,
То і щастя не буде в людини такої,
Не буде у неї життя на землі,
Їй Бог дасть долі, та злої,
А люди назавжди проклянуть її.
[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2014
[i][i]А хто ми є на цій планеті власне?[/i]
Ми вибір маємо, чи наче пішаки
Життя ведемо втомлене й нещасне,
А називаємо себе людьми.
Людина забагато вже надбала,
Занесла в душу сморід і сміття,
Усе святе за срібняки продала,
І не шукає людство вороття.
Тож хто ми є? Невже ми зовсім мертві?
Та ні… Не вірю. Є ще щастя тут,
Ще не вдалось людині сонце стерти,
І душу у людини не вкрадуть.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
[i]Життя не вчить, вчиться сама людина,
Лиш за уроки дорого платить вона,
А добре чи зле людина зробила,
Залужить від неї, а не від життя.
Тікай не тікай, і як не старайся,
Обов’язково скуштуєш присмак гіркий,
Хочеш бреши, а хочеш вагайся,
Доведеться вибір робити таки.
Життя не навчить, життя пошматує,
Життя переробить тебе на свій лад.
Даремно кричати – життя не почує,
Воно не поверне помилки назад.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502275
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2014
[i][i]Багато можна почути, коли звуків немає[/i],
Коли тиша шумить у вухах,
У тиші людина весь світ відчуває,
У галасі ж тільки страх.
Багато можна відчути, коли людина не близько,
Коли поруч лиш стіни і все.
Та почуття спалахує тепло, як іскра,
І крізь відстань ту іскру несе.
Багато можна болю завдати,
Коли сам не знаєш того.
Коли ніби й нема що сказати,
Ти чуєш слова все одно.
Нам слід пам’ятати – не завжди
Потрібно кричати: «Люблю!»
Почуття, тоді стають справжні,
Якщо вони тепліші вогню.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
[i]Ми зараз виживаємо, а не живемо,
Календар вперто дні нам рахує,
Ми біжимо по життю, а не йдемо,
І ніхто крику людства не чує.
Час має свої розрахунки жорстокі,
Він не чекає на тих, хто відстав,
Він все іде, вперед крок за кроком,
ВІн нікого не кликав і не питав.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
[i]Побачила людина цілий світ,
Побачила усе, що тільки можна.
Але душа згорає з часом, наче ґніт,
Стає вона гнила й порожня.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
[i]Шукати щастя зараз не в моді,
Зараз в моді маски носити.
І не скаже ніхто що годі,
І не скаже ніхто що робити.
[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
[i]Не любіть у рядках,
Не любіть словами.
В них лиш холод, лиш страх.
А кохайте серцями.
Не любіть у в́іршах,
Там лиш рими жорстокі.
В душах знайдете більше,
Те що сховане оком.
Не любіть в обіцянках –
Не кидайтесь словами.
Не кохайте на сайтах,
А кохайте серцями.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2014
[i]Акації цвіт затьмарює розум,
Солодкий п’янить аромат.
Весна розцвіла. Уже досить
Чужої країни солдат.
Нам потрібне сонце, ви його заступили.
Нам потрібне повітря, ви забрали його.
Так, звичайно, ви зброю купили,
Та вам не купити тепло.
Нам потрібна воля, ви закули її,
Нам потрібне небо, ви хмар напустили.
Ви маєте небо і зорі свої,
[i][/i]Навіщо Вкраїнські ви ріжете крила?
Нам потрібна країна – віддайте її,
Хай не буде війни на цім світі.
Заберіть з України руки свої,
Хай сміється вона у цім цвіті.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2014
Найбільша залежність нашого часу це не алкоголізм, не наркоманія і не куріння. Це залежність від годинника. Нестримна залежність. Всі вічно зайняті і кудись спішать. Тільки куди?
Вперед. Вічно вперед. Але попереду може бути й прірва. А її ніхто не бачить. Головне йти вперед у ритмі годинника, за його вказівками... Вічно...
Ми залежимо від вічного цокання... Що може бути огидніше від цих невпинних звуків? [i]Тік-так... Тік-так...[/i]
[u]І так без кінця... І так вічно...[/u]
Через декілька десятиліть не буде нас, не буде наших дітей, пройдуть покоління, а він буде цокати...
Огидний звук.
[i]Тік-так... Тік-так...[/i]
А найбільший жах наганяє те, що ми залежимо від цієї огидності. Біжимо вперед: на зустріч, на навчання, додому, в прірву...
Яка різниця куди спішити? Головне спішити. Без цього людина стає існувати. Час окупував планету.
Годинники всюди: на стінах, на руках, на хмарочосах, на циферблатах, сонячні годинники, пісочні годинники... Навіть на кожному каналі телебачення в правому нижньому кутку годинник... На тюнері, в космосі, в голові... Будильники, нагадування, цокання... Знову й знову...
Повсюди це огидне цокання...
[i]Тік-так... Тік-так...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500017
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Колись все буде не так,
А поки що біжи по рельсах.
Давно у різних ми світах -
Не правильно. Не чесно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
[i]Триматись за людей не важко,
Людей триматися не варт,
Для когось жертва ця мов жарт,
А б'єшся ти мов в клітці пташка.
Єдиний шанс в людини є
Залежність дику побороти,
Людина наче заживе,
А доти,
Людство сліпо в безвість йде.
Триматись легко за людей,
Людина втримає усе,
Але загубить все святе,
І серце викине з грудей...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498423
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2014
[i][i][/i]Як зробиш зараз, так буде й навіки,
Якщо не я , мабуть уже й не ти,
Ми всі в душі поранені й каліки,
Загублені у світі німоти.
Ми загубились в тоннах й террабайтах,
Погрузли в заздрості й брехні,
У нас любов живе лише на сайтах,
А хто ж любитиме в житті?
Нас мучить в душах не одне питання,
Та серед нас нема кого питати,
Кричать з небес архангели «Осанна!»
Шкода, що ми не зможемо літати.[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
[i]У сумнім вузькім переході,
Поміж вічно байдужих людей,
Стояв і грав для народу
Скрипач журливих пісень.
Скрипка плаче, і гірко скрипаль
Затягає мелодію дивну,
І музика наче кришталь
Розбиває тишу огидну.
Люди йдуть, зупиняється хтось,
Все ж байдужість бере ними гору,
Так у світі уже повелось,
В душу селимо байдужу потвору.
Бачимо лиш свої довгі носи,
Бачимо сірі, нудні хмарочоси,
А ти скрипалю, свій хрест неси,
А він грає, нічого не просить.
[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498132
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2014
[i]Кричи від болю, хоч на світ увесь кричи,
А хочеш плач без кінця,
Не показуй людям чистоту душі,
Бо людям важливий розмір гаманця...[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
[i][i][/i]Сидить собі хтось і пальцем штовхає
Планету блакитну кругом,
То хмари на землю встилає,
То зорі напише пером.
А люди, що люди – блукають собі,
Шукають то щастя, то долі,
Час від часу зводять очі свої
На тихі, незлічені зорі.
Хтось сидить, на людей поглядає,
Сміється тихо вгорі,
Вранці сонце їм посилає,
А місяцем світить вночі.
Люди йдуть – утікають від себе,
Але кажуть, що біжать від дощу,
Сидить собі хтось на небі,
І штовхає планету малу…[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496620
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2014
[i]Пробач за те, що ти мені не снишся,
Пробач, що в снах я бачу не тебе.
Крізь сон кричу, молю тебе - залишся!
Та сон як літній дощ пройде.
Підеш і ти, залишиш слід,
Прим'явши мокру ще траву.
У снах, я знаю, кращий світ,
Але я жити хочу наяву.
Пробач мене, не ти приходиш ніччю,
Не твій цілунок будить кожний раз,
Але той сон про тебе, я пам'ятатиму вічно,
Нехай він стане спогадом для нас.[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496468
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2014
[i]Якби ж ми знали про любов,тепло,
Якби ж то люди знали,
На жаль, людині все одно,
Давно ми мертві стали.
Якби ж ми знали, що вірність ще є,
Якби ж то люди знали,
Кожен сам себе у прірву несе,
Але хоче, щоб йому довіряли.
Якби ж ми знали, що таке життя,
Якби ж то люди знали,
Несемо в душі лиш сміття,
Століттями, віками.
Якби ж то були від всіх бід ліки,
Якби ж то люди вміли
Любити так, щоб лиш навіки,
Любити що є сили.[i][/i][i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496207
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2014
Хто ми є?
А ми є просто люди,
А дехто з нас і дуже не прості,
Народів є багато - народ усюди,
Але Людей не легко так знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014
Кожен день, кожен вечір сидів,
І дивився він у віконце,
Де щоразу однаково сходило сонце,
Де листя шуміло весняних садів.
Де вітер гуляв, листки рвав пожовклі,
Де дощ лив, неначе з відра,
Минали так дні, і ночі ще довші,
А він все сидів навпроти вікна.
А там люди бродять – сумні і веселі,
Де граються діти, сміються малі,
Де ввечері всі ідуть до оселі,
Від сонця ховають очі свої.
А там за вікном, на небі вгорі,
Малюють лінійки тонкі літаки,
Хвости залишають білі свої,
Де сонце гаряче-гаряче таки.
Там, за вікном, чути запах ромашок,
П’янко м’ята розкинулась там,
Свій запах віддала далеким вітрам,
Й вони понесли аромат дивних красок.
Там буйно розквітли дерева весняні,
Там все різнобарвне – чарівна краса,
А він все сидів, дивився намарне,
Бо там, де дивився він – вікон нема.
[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495185
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.04.2014
[i][i]І ще одна секунда[/i] й впаде небо,
Мов скло прозоре, розіб'ється дико,
Запахне кров'ю наша стратосфера,
Земля застогне, розійдеться криком.
Один нюанс: секунда дуже довга,
Коли мине вона – ніхто і не вгада,
А доти, світ наш навкруг Сонця човга,
А доти, ще сміється вся земля.
А небо ми підперли чим могли,
Хто радістю, хто сміхом, хто любов'ю,
А українці вірні полягли,
Й підперли небо червоною, мов сонце кров'ю.
І ще одна секунда й впаде небо,
А доти не цурайтеся землі,
Українців крові небу вже не треба,
Схиліть коліна пам’яті святій.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495132
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2014
[i][b]Червоні тюльпани, мов крапельки крові
По землі чорній розсипалися,
Земля не забуде своїх героїв,
Ми будемо за них молитися.
Стою на колінах і молюся Богу,
Благаю Вкраїну храни,
Не дай на землі цій крові пролитися знову,
Щоб не вмирали України сини.
Земля заквітчала край кольорами,
У небі синь возвела,
Країна гордиться своїми синами,
І плаче за ними вона.
Червоні тюльпани, мов крапельки крові
Розлетілись по чорній землі,
В моїй країні вже не буде такого ніколи,
Бо за це українці життя віддали.
Слава Україні!
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494440
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.04.2014
Єдина ознака, що народ ще живий,
Це не страйки, не війни, не битви,
Це коли у руках меч святий
Замість гострої бритви.
Народ живий коли може повстати,
Коли вірить у краще життя,
Коли може землю свою захищати,
Коли може стояти до самого кінця.
Народ мій живий, його не здолати,
Не зможе скосити його навіть мор,
Допоки вогонь буде в серці палати,
Доти Діва Марія над нами тримати
Буде свій пресвятий омофор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2014
Тепле сонце душу не зігріє,
Ніжний вітер радості не дасть,
Ти пожнеш лиш те, що людство сіє,
Як посієш добре, не буде нещасть.
Засіває в полі зерна правди,
Вірний, добросовісний сіяч,
Хоче добрий урожай зібрати,
Та збирає лиш біду і плач.
На людській крові й кістках
Не зросте колосся добре,
Ми живемо у нових віках,
Але досі жито в крові тоне.
Й не міліє темрява бездонна,
По землі блукає вічний страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493908
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2014
Я твоєю музою ніколи не стану,
І з мене картини не спише ніхто,
Життя моє подібне до океану,
А думки мої – на німе кіно.
Я твоїм серцем ніколи не буду,
Я чужа тобі і серце віддала давно,
Все життя я чекаю незнаного чуда,
Хоча чудо зі мною весь час жило.
Я дихаю ніби, і серце у грудях живе,
Кров ганяє по вже зачерствілих судинах,
Треба жити тепер, бо життя лиш одне,
Але деякі люди живі лише у картинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493675
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2014
Ти мене рятуєш щодня,
Ти рятуєш мене щохвилини.
Мабуть, така доля твоя,
Рвати серце з грудей для людини.
Ми себе забуваєм щодня,
Забуваємо довгі століття,
Світ, здається, не має кінця,
Та без тебе весь світ - жахіття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493101
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2014
Чомусь так сумно, інколи,
Без посмішки твоєї,
Нам вічно дуже ніколи,
Тебе не заміняють
Холодні орхідеї.
Холодні переписки,
Привіт - Привіт - Бувай,
Я хочу бути близько -
Ти ні, ну і нехай.
Та знай, вконтакті дужка,
Не гріє пам'ять мою,
Холодна стала кружка,
Я кави ще доллю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Не буває без битв перемоги,
Не буває без холоду літа,
Є різні стежки і дороги,
Та мета в нас одна на світі.
Одна мета, щоб щастя не вмерло,
Щоб надія у серці цвіла,
Нас Бог не чує напевно,
Бо чому тоді сонце згаса?
Ну чому тоді літо холодне,
І життя обривається вмить,
А душа за ґратами стогне,
А серце у пеклі горить.
Мабуть просто немає фортуни,
Мабуть цей шлях не для нас,
Та ангели в небі заснули,
І ще прокидатись не час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2014
Сьогодні падав дощ,
Сьогодні лила злива,
А кроки твої глухо билися в стіни,
Я змокла стояла,
Змокла й щаслива,
Ти для мене найкращі зонт і перина.
Сьогодні холодно,
Сьогодні мерзли квіти,
А ти шепочеш тепло щось на вухо,
Мені вже все одно,
Скоро буде літо,
А поки що на світі глухо.
Сьогодні я жила,
Сьогодні серце билось,
Бо поруч був коханий ти,
Я би пішла,
Якщо б без тебе жилось,
Я би пішла, якщо б змогла піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2014
Ти типу крутий,
Ти король цигарок,
Ковтаєш пачками дим
Запивши проблеми
Дешевим вином
Ти завтра помреш молодим...
Ти ходиш веселий,
І ніби щасливий,
З гнилими від раку грудьми,
Візьмеш ще цигарку.
Затягнеш до смерті,
Допоки не вмер – докури.
А потім життя не буде –
Ні «Бонду», ні «Пріми»,
Вкоротив ти життя молоде
Лети собі далі до прірви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Лечу. Летить зі мною місто,
А там внизу малесенькі хати,
Лечу, мене тримає вітер,
І хочеться кричати з висоти,
І хочеться кохати з висоти.
Лечу, і все летить зі мною,
Вже місто стало цяткою одною,
Ходи, й літай зі мною ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492075
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2014
Нам дають єдині зразки,
Міряють під єдину лінійку,
Нас не можна змінити,
Бо ми це є ми.
Як можна зробити з людини каліку,
Так і можна звірів зробити людьми.
Чи то пак, люди звірами є:
Всі лаються, б’ються, кусають усі,
Кожен як пес по дорозі бреде,
Гарчать і вишкірюють ікла свої.
Ми губимось, граємось, не цінуєм життя,
Нас зомбують, і ми йдемо в небуття,
Нас мірять не можна, нас не вміють змінити,
Потрібно жити уже, потрібно жити.
Нам дають єдині зразки,
Рівняють до звірів диких.
Легше звірів зробити людьми,
Ніж людям людське привити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2014
Небо фресками вислало
Чорних хмар шматки,
Над землею важко повиснули
Й сонце закрили вони.
Воно вже й забуло сіяти,
Заснуло за шторами нив,
А хмарам набридло блукати
Й снувати із відрами злив.
Не бачать люди вже сонця,
Забули як світить воно,
Посипались з неба всі зорі.
На небі німе кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491866
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2014
Моє небо, це не ваші очі,
Бо моє небо, це чужі серця,
Це все тепло, якого людство хоче,
Тому і плаче небо без кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491176
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2014
Вона ішла, кидала свої сльози в землю,
Стелився чорний дим внизу,
Вона вже знала, в людях серце темне,
І врятувати хотіла душу лиш свою.
І фари очі мов ножами ріже,
Один лиш крок – і вже нема журби,
Думки летять і нападають хижо,
Один лиш крок – одне життя і ти.
Робити крок, чи все лишити?
Від мене не залежить цілий світ.
Але навіщо нам тоді на світі жити,
Якщо ти не залишиш хоч маленький слід.
Один лиш крок, але життя одне,
Забиті в серці почуття ожили –
Не хочеш врятувати ти себе,
То нащо відбираєш в людства сили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491173
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.04.2014
Як багато ми говоримо не те,
Як довго ми вміємо мовчати,
А час потрохи собі та й іде,
Ніхто не хоче його зупиняти.
Чому всі так хочуть всім брехати?
Невже не легше щиро говорити?
Так можна легко себе в стіну загнати,
Потрібно чесно й щиро жити.
Але коли ти брешеш сам собі,
Коли життя своє ти б’єш на друзки,
Ти бережи слова пусті свої,
Бо стане все твоє життя, мов пустка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Стривай, ти серце забула взяти,
Дивись, щоб каменем не стало воно,
Чекай, може хтось забуде чекати,
Люби, щоб не згасло навіки тепло.
Пам'ятай, те що було колись,
Вір у те, що скоро буде ще краще,
Цінуй, те, що маєш, за нього борись,
Щоб життя твоє не стало пропаще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490660
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.04.2014