| Сторінки (2/139): | « | 1 2 | » |
Білий сніг на зеленому листі,
Навіть травень в Москві – ретроград.
Повний віри у силі та хисті
Норовить повернутись назад.
Та шляхи непролазні, тернисті
І фантом від Країни, що …Рад.
Білий сніг на зеленому листі,
Навіть травень в Москві –ретроград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2017
Часи безславні, окаянні,
А нам би істини ковток.
І ми б раділи сонцю в травні,
Пишніше б цвів для нас бузок.
В ціні що нині? Що в пошані?
Безчинство, ненависть, порок,
Свої герої і не звані,
Що рвучко тиснуть на курок.
Донбасе, рідний, сіль на рані,
Кремезний дубе без гілок,
В Кремлі? В Госдепі? На Майдані?
Лупився де війни божок?
Йому ти жертва, на заклання
Ведуть, на шиї - мотузок,
Твоє майбутнє - ще в тумані,
З минулим порвано зв'язок.
Як класти край цій «братській» брані,
Щоб зупинить смертей поток?
Шукаю в Біблії, в Корані…
Не сплю ночами від думок.
Мо’ доста жити нам в омані
Рабами згубних помилок,
Державність зріти в кожнім клані,
Життями платячи оброк?!
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729204
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2017
1
Скінчить страшна доба виток
І мир прийде на зміну сварці.
І ми жахнемося дірок
Від куль на рідній вишиванці.
Чи в отчім краї є пророк?
Самі плутяги - самозванці,
Жерці безплідних балачок,
Най язики їм криють пранці!
2
Мене навчали з пелюшок
На світ дивитись не крізь пальці,
Черпати мудрість із книжок,
Не перти, мов у лихоманці,
Не пхнути голову в пісок,
Вночі молитися і вранці,
Здирати лиск з чинуш-п’явок,
Вони-найперші запроданці.
3
Скінчить страшна доба виток
І мир прийде на зміну сварці.
І ми жахнемося дірок
Від куль на рідній вишиванці.
До злагоди - хоча б на крок,
Щоб стали вільними ті бранці,
Хто в злобі не спускав курок,
Як ті недолюдки – поганці,
Не обездолив діточок,
Дав дочекатись сина мамці,
Не набирав брудних очок
У смерті божевільнім танці.
4
Пересихає наш струмок,
Ми третій рік довбемо шанці,
І що не день, то знову шок -
У прірву тягнуть ошуканці.
Такий від долі нам плювок…
І що тут вдієш, сіроманці?
Росте брехні, ганьби клубок,
Паскудно зраджені повстанці.
Мізки опухли від думок…
Взяли коня, мов ті троянці…
Бредемо… клянемо совок…
Ми на своїй землі - вигнанці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2017
Бере за горло, душить скрута
І серце давлять сотні брил.
О, як ми прагли рвати пута,
Ми так жадали волі, крил.
Молитва Богом не почута.
Моя Вітчизна вже без сил:
Роздіта, зранена, роззута
Снує в сльозах серед могил.
Тепер спитаймо баламута,
Що до сокир нас звав і вил,
Чом не змогли ми вбити спрута,
Що смокче кров із наших жил.
З держави робить він банкрута,
І наше судно без вітрил
У нікуди несе Славута
Без маяків, нічних світил.
Гріхів достатньо. Де ж спокута?
Хай без причастя, без кадил?
Іуду змінимо на брута,
Хвала, достатньо підлих рил.
Бере за горло, давить скрута.
З надій рожевих – сірий пил.
Не стати б схожим на манкурта,
Що кинув фронт і зрадив тил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727889
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2017
Прости, спаси, помилуй, Боже,
Кто прав сейчас? Кто виноват?
А мы не поняли, похоже,
Зачем попёр на брата брат.
Душа - навзрыд. Мороз по коже.
Нам не вернуть людей назад.
И может, ясно станет позже,
Кому был нужен этот ад?
Прости, спаси, помилуй, Боже,
За окровавленный закат.
Искать концы - себе дороже,
Но я ищу, хоть сам не рад.
Удел плебеев - кнут и вожжи,
Увы, таков веков уклад.
И правду знать рабам негоже,
Пусть ждут наград от канонад.
Молись царю вору, вельможе,
Рожай, расти для них солдат.
Душа то поняла, похоже,
Кому он нужен этот ад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2017
На думці крутиться лише,
Чи будуть з цих мечів орала?
І в голові - самі кліше,
А з-під пера - самі лекала.
Нема абсурдові кінця,
Бракує мудрості, освіти,
Вселилась злоба у серця,
Здоровий глузд зірвавсь з орбіти.
І як же далі жити з цим?
Сховати де війни сокиру?
Підкажуть нам Донбас і Крим!
Стомились люди. Прагнуть миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Як сталось так, що чверть століття
Покірно ми приймаєм зло?
І справжнє «генетичне сміття»
Нас на заклання привело?
Філософи, поети, вчені,
Втовкмачте ж, щоби зрозумів,
Як пінчуки, ренати, бені…
Зробили з нас сліпих рабів?
Як допускали керувати
Нікчемних льонь, бездарних віть?
Тепер прийшли часи розплати –
Хто ж винний все – таки? Скажіть!
«Заокеанська мавпа» винна?
А мо’ «кремлівський хитрий гном»?
Нам вбили це в мізки, Вкраїно!
Нам всім гуртом пора в дурдом.
Це ж знає кожен пересічний,
Тим нагадаю, хто забув:
Потенціал економічний
Наш в цілім світі восьмим був,
Коли нам з неба воля впала!
Відрахував чверть віку час -
Нас владна банда обікрала –
Позаду - лише Гондурас!
Хтось збоку гляне - смішно з дивних…
Чи пройде ж цей державний сказ –
Шукати десь далеко винних,
Хоч винні й зараз серед нас?!!!
На вбивствах зрощують "героїв".
Війна для них то –«мать родна».
Звели братів в страшнім двобої,
Щоб не відкрилася вина.
І… чверть століття! Чверть століття
Ми за добро тримаєм зло,
А владне ПОЛІТИЧНЕ СМІТТЯ
Нас до провалля привело!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513507
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2014
Щоби збагнути плани хитрі,
Спустись, поете мій, з небес.
І враз у «мудрій» та ж макітрі
Збагнеться Сильних інтерес.
Поки ми всі майданували -
Козла міняли на осла -
Нас потихеньку продавали…
Росія ж Кримом приросла.
Поки, придурки, ми стрибали
В передчутті євроковбас,
Американці спланували
Для фірм очистити Донбас.
Нам приклад треба брати з Раші -
Блюде амбіції СВОЇ,
Не те, що юди - владці наші -
Чужинців вірні холуї.
Нас знудить ще від революцій,
Ще скажем: «Господи спаси!»,
Коли наступлять реституцій
Невідворотнії часи.
Поляки, венгри, австріяки...
Заявлять ще свої права.
Завиєм ще, мов ті собаки,
Так завжди з дурнями бува.
Іще збиратимуть валізи
Марічка, Йванко і Мишко,
Бо нас не виведуть із кризи
Ні Порошенко, ні Ляшко.
Вже слухать, делебні, набридло –
Слимак вважає, що він лев.
Збагнеш, хто ти, почувши: «Бидло!»,
Та: « Нє пазвалям!» і «Псякрев!».
І не надійтесь,Restitution
Вас, любе панство, не мине -
В чужій халупі доживала
Свій вік велика Артмане!
Коли ж віднімуть нагло й ваше,
Дай Бог, щоб ви відчуть змогли,
Як гірко Ванє, Міше, Маше,
Яких з Донбасом продали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510977
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2014
Відповідь на коментар В.Голуба
до вірша"Магія шльондр".
Лежить в траві Юрко зі Львова,
Кров цебенить, стікає в яр.
А ген, за яром - мертвий Вова -
Донецький труженик – шахтар.
На світі двох іще не стало.
Знов чути мін жахне виття…
І вибух! Вибух! – Розірвало
На шмаття матір і дитя.
Я задихнувсь від гніву згустку,
Щоб вам втовкмачить бракне сил –
Тут знищать все, тут зроблять пустку,
Не знайдуть родичі могил.
Тут буде Байден і Квасневський,
«Шеврон» тут буде. Буде «Шелл».
Про це вже знає світ вселенський,
А Голуб що ж? Зовсім осел?
До чого тут американці?
Хай скаже Пайет, Пауерс Білл,
Як їм потрібні наші сланці.
А Голуб що ж? Не зна? Дебіл?
Купили словоблудну гниду!
І знає, знає, падло, все.
Не помічає геноциду -
Взахльоб у владців пуцьки ссе.
Якби ми з Руссю воювали,
Поперла б нас, мов мосьок слон.
Давно вже, з ляку, обдристали б
Братам – полякам весь кордон.
Протри ж ти, блазню, окуляри,
Ну будь же чесним хоч разок.
Злодюги ці і ті завгари
Враз обретуть в мізку з’вязок.
Ех, ви, поети України,
Голубки драні, голубкИ,
Нам вже не вибратись з руїни,
А ви все пишете казки.
Лежить в траві Юрко зі Львова,
Кров цебенить, стікає в яр.
А ген, за яром - мертвий Вова -
Донбаський труженик-шахтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2014
"Я не волшебник, я только учусь"
Арсеній Яценюк ( з виступу
у Верховній Раді).
Ні, ви старі, зі стажем «маги»,
І це сповна підтвердив час.
Що кіо, мессинги – салаги,
Ох, як далеко їм до вас.
Звичайно є, як і бували,
І будуть, будуть ще дива,
Та диво, щоб попродавали
Міста з людьми, півострова -
Це вже за межами нахабства!
Де так було? Скажіть, коли?
Це ви в стремлінні до багатства
Вкінець із розуму зійшли.
Англіцкі мови повивчали,
Мните, що в вас - надлюдський дар.
Ох, краще б, юди, ви мичали,
Як урка - гопнік той, завгар.
Це він продав Донбас із Кримом,
В долях із ним були ви теж.
І купчу ту прикрили димом,
Що від майданівських пожеж.
В крові по лікті ваші руки,
За вами тисячі смертей.
Я проклинаю вас, падлюки,
За вбитих вкраїнських дітей.
Ви Україну зґвалтували,
І як земля ще носить вас?
Ви братовбивство спланували -
Залитий кров’ю мій Донбас.
Кортить нажитись вам на сланці?
Вас біс привів до булави!
Вам прутні пхнуть американці,
Ссете, мов шльондри, прутні ви.
Від крові п’яні, мов від браги,
Готові зжерти й немовля.
Такі державці наші - «маги» -
Не плодить інших ця земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508471
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2014
Збулася мрія! Ми в європах!
Від щастя у вухах гуде.
Сидим в Донбасі у окопах,
Ще не збагнули: ми – ніде.
Ще вірим твердо: будуть в пузах
Німецькі, польскії меди,
Тепер же ми в євросоюзах,
Нам так хотілося туди.
Туди ми рвались, мов скажені,
Нам рай ввижався крізь туман.
Були ми мудрі, перевчені
І нам підсунули майдан.
Звели у бійні. Потім тризну
На трупах стали відправлять.
Це ж треба так любить Вітчизну,
Щоби розтяти і продать.
Це ж треба так її любити:
Донбас і Крим продать тайком,
А щоб аферу ту прикрити
Майдан придумали з кийком.
А далі бомби, кулемети…
І полилась рікою кров.
Чи я ж відкрив якісь секрети,
З очей незрячих здер покров?
Збулася мрія! Ми в європах...
Де мед солодший і шенген…
Сидим в Донбасі у окопах -
Кров людська капа зі знамен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2014
Потихеньку, помаленьку
Тануть мого віку дні.
Гірко, гірко так серденьку
В самоті на чужині.
Ох і довгі ж, довгі ночі,
Мов похід далекий - війську.
Ніч тримає, ніч не хоче
Дійсність дню віддать російську.
Дійсність ницу та убогу,
Хоч до блиску є порив.
Ранок виповз на дорогу,
Небо сірим воском вкрив.
День настав. І я молився:
Боже! Хорони від бід,
Щоб не впав, не заблудився,
Не забув свій край і рід.
Хрест кладу на лоба, груди,
Затремтів твердий мій перст,
Бачу – йдуть російські люди,
Із простих, із бідних верств.
Не сміються очі сині,
В них заліг глибокий сум,
Люди, як і в Україні,
Зносять скруту, терплять глум.
Я б заплакав, та не можу,
Вже не маю навіть сліз,
Я б знайшов, та не знаходжу
Стан верби серед беріз.
Все би скрасив, та не вмію.
І тому вночі не сплю,
Що це небо і Росію,
Як Донбас, не полюблю.
Потихеньку, помаленьку
Кануть віку мого дні.
Гірко так – болить серденько
В далині, на чужині.
Москва 2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507824
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2014
Грає банджо на планеті.
Скачуть всі – і ніг не жаль.
Скачуть ганси, жани, петі…
Та не скаче лиш москаль.
Янки прагнуть дивідендів,
Віднайти святий грааль.
В скач пускають континенти:
«Хто не скаче?! - Та москаль».
Був і я почав скакати,
Та виходить смертний гріх:
Мертві діти, попіл з хати –
Скаче світ, ми - дужче всіх.
Ох, чорти б нас всіх скакали,
Розтрясли зовсім мізки.
Скорше, ми їх і не мали,
Бо все слухали казки,
Ті, що нам розповідали
Владці двадцять з гаком літ.
Україну розікрали:
«Крайній хто? - Москаль – сусід».
Став я трішки заздрить Раші,
Щось святе іще в ній є,
Бо вона, як юди наші,
Свій народ не продає.
Ну, не згоден москаляра
Під банджО у Джо скакать.
Так, як наш патріотяра,
Землю рідну продавать.
Грає банджо на планеті.
Ми уроки не вчимо.
В божевільнім піруеті
У провалля летимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2014
Усе частіше стало сниться –
Той сон лишає ляк і сором -
Мов волоцюга той, п’яниця,
Я помираю під забором.
Чорніє неба простирало,
А в головах - московська грязь.
Повітря бракне, духу мало…
І тут - рука, рука чиясь
Чола торкнулась… Хочу встати…
З останніх сил розплющив очі…
А наді мною квилить мати,
Сказать крізь сльози слово хоче.
Я сплю й… не сплю. І я боюся,
Що жахів цих страшні рої
Мене уб’ють. Не повернуся
Я вже назад, в свої краї.
Я матір більше не побачу,
Я стану часткою беріз.
Моя ти доле! Я не плачу,
Щоб край чужий не бачив сліз,
Щоб не довідався про муки,
Які пронизують мене.
Не зна цей край ціни розлуки,
Не втішить він, не пригорне.
А й далі байдуже докором
Сіктиме душу, як і сік.
У нього гине під забором
Чужий тверезий чоловік.
Москва 2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506696
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2014
Якби Бог дав ожить Степану,
Він від ганьби б помер ще раз.
Бо й не було б того Майдану,
Коли б не Сланцевий Донбас.
Майдан - то лиш частина плану,
Кінцева ціль якого - газ.
І вже летить з-за океану
Катам – запроданцям наказ.
І р’яно кинулись зрадливці
Вбивать українських людей.
І їм позаздрили б ординці,
Вони б жахнулись від смертей.
Для сильних світу всі ви - блазні.
Ох, льоні, віті, й ти, Петро,
Які ж ви всі слизькі, продажні,
Гниле у кожного нутро.
Ви чверть століття «будували»,
Тепер скажіть же людям - Що???!!!
Ви Україну продавали!
Бо більш не здатні Ні На Що!
Коли ж розпродали радянське,
Донецькі землі продали!
Завдання вам заокеанське:
Щоб люди мертвими були.
Такий сценарій корпорацій
І суть його страшна й проста:
Щоб не платити компенсацій,
Вмертвить – З НАСЕЛЕННЯМ – міста!
Якби дав Бог ожить Степану,
Продажні шкури здер би з вас!
Та Мрійник спить. Все йде по плану:
Майдан – Війна - Донбас і газ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2014
Де взяти щастя? Просто щастя,
Для України, щоб на всіх?
І щоб не вкрасти й не продаться,
Не скоїть злочин, смертний гріх.
Іще в дитинстві чув - є птиця,
На світі Птиця Щастя є!
Та тільки де вона гніздиться?
Кому щедроти роздає?
Наївним був, ходив шукати,
До крові ноги стер в світах.
Не зміг знайти, не зміг спіймати,
Як в воду канув Щастя Птах!
Мабуть, в заокеанськім царстві
Його сховав всевладний цар,
Щоб я змиривсь, і більш в бунтарстві
Не підіймав над царством хмар.
Щоб не кричав я: «Боже! Люди!
Прозріть, збагнуть пора давно:
Добра і щастя в нас не буде,
Для владців ми - лише гайно.
Поки ми чесно працювали,
В любові, злагоді жили,
Злодюги Птицю Щастя вкрали,
Взяли живцем і обскубли.
Пустили пір’я на перини
Жирують, бісяться на них,
Вкраїнські знищують родини
І дурять нас - глухих, сліпих!»
Судилося осиротіти:
Згорів мій дім, обвугливсь сад.
Звели дітей! І гинуть діти!
Самі ж - чужинцям лижуть зад.
Де ж взяти щастя? Просто щастя,
Для України, щоб на всіх?
Ох, недоумки, хай вам трясця!
«Державотворці» - сміх?!! Ні – гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2014
В наймах роки пролетіли,
Сил нема, нема снаги.
А на скронях біло - біло,
То лягли чужі сніги.
Снився сон: іду до хати
Ранком в лузі по росі.
То не роси – сльози мати
В смутку виплакала всі.
Ти не плач, моя матуся,
Що без мене цвів садок.
Я знімати повернуся
Серги - вишеньки з гілок.
Спраглий, я води нап’юся
З лісового джерела,
І до степу притулюся,
Най погладить ковила.
Я навчуся цінувати,
По новому бачить світ.
Тільки плаче, плаче мати -
Облітає з вишень цвіт.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2014
Плинуть хмари з України
Над холодною Москвою.
Я ковтну гіркої слини –
Скучив, Рідна, за тобою.
За ланами, за піснями,
На які ти так багата.
Обдаруй мене хоч снами,
Серцю дай краплину свята.
Я побачу і зрадію,
Обійму калину, луки.
Вже б забув – нажаль, не вмію
Погасити біль розлуки.
Прокидаюсь і лягаю
Із отим нестерпним болем.
Душу сном рятуй, благаю,
Дай пройтись їй чистим полем.
Щоб мою лишила долю
Туга ця в чужій столиці,
Дай мені напитись вволю
Кришталю в гаю з криниці.
Повернусь і не покину,
Що зі мною не робіте,
Присягаюсь, Україно,
Мій далекий любий світе.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2014
Із перекотиполя,
Безкрилий квилить птах,
Спіткнулась, впала доля
І котиться в світах.
Немає їй спокою
Уже багато літ.
О, краще би німою
З’явилася на світ.
Не став би куштувати
Гірких її плодів,
Не став би я співати
Про те, як в світом брів.
З свого не біг би поля,
Не став перекоти…
Бо воля – то неволя,
Коли чужі світи.
Берізка - не тополя,
Хоч рада сонцю й літу.
Спіткнулась, впала доля
І котиться по світу…
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505016
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2014
Сумний товариш мій з Луганська.
Вже другий день не їсть, не п’є,
То думонька заробітчанська
Людині жити не дає.
Прислала вісточку дружина,
Яку не бачив майже рік -
Вже рік без дому, рік без сина
Батрачить в наймах чоловік -
Ох, краще б жінка вість не слала,
Було б все так, як і було:
Розлука, праця, світу мало,
Заробітчанське ремесло.
Він далі б з долею мирився,
Не впав би в розпач та відчай.
Товариш мовив: «Сон наснився,
Що не засну тепер і край:
Бузок пахучий коло хати
Почав вже піниться, цвісти,
До хати йде покійна мати.
Іде…й не може все дійти.
Трикляті найми та вокзали,
Їдучий пил чужих доріг.
Без мене матінку ховали,
Я все летів, спішив – не встиг.
Нехай свого пробачить сина,
Простить вину на світі тім,
Бо не моя у тім провина,
Що допікають рідний дім
Життя злиденне, скрута чорна,
Надій і прагнень, віри крах.
Все мелють, мелють наймів жорна
Людей, розкиданих в світах».
Зітхнув товариш мій з Луганська,
Життя повідавши своє.
Така юдоль заробітчанська,
Шанує рідко – часто б’є.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
Час ставить крапку. Ставлю кому
І стане легше хоч на мить.
Не дай божЕ в краю чужому
Не в правовому полі жить.
Як та беззахисна билина,
Кому не лінь той і зірве.
Душа кричить: « Я теж людина!
Я хочу в поле правове.
Я цінувати буду право
І поважатиму закон»,
Та посміхається лукаво
В метро пихатий фараон.
Узрівши здобич, він радіє.
Тепер він - вовк, страшний пітон,
І роз’яснити вам зуміє,
Що - право є і хто - закон.
Про себе шепчеш: « Тільки б в міру,
Що вдієш тут, це – ремесло».
Зідрали все, лишили шкіру -
Вважай, сьогодні повезло.
Одна знайома краля – пава
Пережила смертельний стрес -
Менти так р’яно прагли права
З її привабливих тілес.
Далось, мабуть – таки, взнаки
Оте тваринницьке первісне:
Відіб’ють нирки, печінки,
Бо право праве завжди, звісно.
Час ставить крапку, я лиш кому
Поставлю знов, і гнів мій стих.
Не дай божЕ із вас нікому
Без права жить в краях чужих.
Москва 2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
А вдома вишні зацвіли,
Мене ж все носить по світах.
А вдома травень, і орли
Парять над степом в небесах.
О, вільна доленька орлина -
Летіти з неба у гаї.
Ох, рідна ненька, Україна,
Нещасні діточки твої.
Діди і прадіди віками
Брели дорогами пітьми,
Тепер чужинськими шляхами
Несем хреста того і ми.
І давить душу тая ноша,
Нема в краю чужім краси.
О, сизий голуб – листоноша,
Ти звістку з дому принеси.
Там вишні білим зацвіли,
Барвінок в’ється у садах,
Там травень любий, і орли
Парять над степом в небесах.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504617
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2014
Набридло все, ох як набридло,
Щоб не робив – не так, не то.
Тебе вважають тут за бидло,
Та ти і є, мабуть, ніхто.
Як сталось, що у тебе вдома,
Поки ловив ти мовчки гав,
Зробили владці з тебе гнома
І ти їм сам свій скарб віддав?
А справа в тім - людська жадоба
Не має міри ані меж.
Поки собі ти чухав лоба,
У тебе й душу вкрали теж.
А без душі всього не стало:
Погас вогонь, розтанув дим,
І українське знане сало
До сліз зробилося гірким.
Так бач, й цього здалося мало,
Хоч ти вже був давно не ти,
Вони тебе, мов пса, погнали
На глум в далекії світи.
Билось, билось серце - стало,
Там - початок, де кінець?
Довго ждав, та не світало,
Згас надії промінець.
Ти рятуєшся від ночі,
Топиш серцем камінь, лід,
Сич кричить, кричить, пророче -
Знать, чекати лиха слід.
Вдома, звісно, і солома,
Сіно чайне запашне,
Труд солодкий, мила втома,
Що тут – глум, то там - святе.
Тільки б жити та радіти,
Та не так воно все є:
Бідних темінь - блиск еліти,
Скрута душить, дістає.
Все забрали, розікрали:
Скніти нам, а їм – жиріть.
Що ж ви робите, вандали?
Схаменіться, припиніть!
Схаменіться, бійтесь Бога,
Пити кров - великий гріх,
І не менший - у слабкого
Все забрать для власних втіх.
Набридло все, ох як набридло,
Щоб не зробив – не так, не то.
А може й справді, ми є бидло?
Хто нам ту правду скаже? Хто?
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2014
Друзям зі Львова
--Здоровенькії були!
--Здрастуй, друже! Як ся маєш?
--Позабули вже, коли
Й на Вкраїні ви були?
--...Швидко так і не згадаєш.
Роз’ятрив ти душу нам,
Не питався б краще.
Тіло - тут, а серце – там,
Біля вишень, діток, мам.
Важко тут, а там ще важче.
Не життя, а пекло там:
Топчуть там закони Божі,
Білий світ там - лиш панам,
Злодій там живе і хам,
З жиру бісяться вельможі.
-Вибачаюсь, земляки,
Люди добрі, милі.. -
Простягаю дві руки
І стискаю кулаки
У німім безсиллі.
--Я такий же як і ви,
Тую ж маю долю бідну,
Хоч візьми її порви,
Хоч живую задави,
Україні непотрібну.
Окацаплені хохли…
Так і проживаєм.
Знать, розумними були -
Душі в рабство віддали -
Маєм те що маєм.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2014
Боже правий, світе білий,
Кривди, злоби, лиха повний.
Я безсилий, я безкрилий,
Я розбитий і безмовний.
Волочусь в житті без цілі
По чужім далекім краю,
І по степові, привіллю
Сохну я і пропадаю.
Пропадаю, пропадаю,
Мов та птаха в клітці, гину,
Страшно так - я забуваю
Рідну матір - Україну.
Синє небо і діброву,
Джерело, що в лузі б’є,
Забуваю пісню, мову,
Вже не знаю, чий я є.
Чи мене зовсім немає,
Є лиш щем, безмежний біль.
Як же дико завиває
Ця московська заметіль.
Засипає світ снігами,
Мить мовчить і знов реве,
Може то лихий рогами
Мою душу в шмаття рве.
Душу грішну, душу бідну,
Душу, загнану в неволю,
Щоби пестив я невтішну
Безпритульну блудну долю.
Щоб кричав я: «Боже правий!
Прийде кара, буде суд!».
Тіло рве орел двоглавий,
Не жаліє руський люд.
Згасло спільнеє багаття,
Розтягли тепло із хати.
Росіяни, мої браття,
Будем порізно вмирати.
Будем згадувать державу,
Що здіймалась в світлу вись.
Розтоптали її славу,
Розікрали, продались.
Білий світе, правий Боже,
Плаче, стогне в злиднях люд.
Хто ж їм бідним допоможе?
Прийде кара, буде Суд.
Москва 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504373
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2014
БолИть серце, болИть серце,
А не знаю, чом болить.
Місяць - срібнеє відерце -
В небі зорянім блищить.
Я хотів спитать у ночі,
Що вже крила розпустила,
Ніч мовчить, сказать не хоче -
Мова їй моя не мила.
Не російська – українська,
Та, що пахне молоком,
Ти чужа, ти тут не свійська,
Наодинці ти з хохлом.
Ох, хохли – раби, хохлушки –
У борделях по світах.
Нахльобались волі - юшки,
По брудних пішли руках.
Вами ноги витирають,
Вас купують – продають,
Дома злидні доконають,
Тут глузують, кров з вас п’ють.
Потьмяніли очі карі,
У сльозах рясних коса,
То в живім людськім товарі
Гине вкраїнська краса.
БолИть серце, болИть серце,
Я вже знаю, чом болить.
Щезло місяця відерце,
Спить Москва…Нарешті спить.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504200
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2014
Все просто так – хомут на шию,
Скотина ти – тягни ярмо.
Когось - в Європу, нас - в Росію,
В Росії ми існуємО.
Без палки, правда, і без клітки.
Без дому - точно. Без рідні.
Важкі ж то, люди, заробітки
На цій триклятій чужині.
Всі сили з’їсть і вип’є соки,
І зробить з вільного раба,
Тому так плаче карооке
Дівча – надломлена верба.
Не топче вранці рути – м’яти,
Не колисає немовля,
Повією судилось стати…
О ти, Українська Земля!
Дочку навіщо гониш з хати
Від батька, матері, сім’ї?
Прекрасним тілом торгувати
Це ти примушуєш її.
Я кинув сам себе за грати,
Страждаю так, аж стигне кров,
Мов пса й мене погнали з хати,
Щоб щастя я в світах знайшов.
А щастя цвітом облетіло
З давно вже проданих вишень,
Зів’яло щастя, почорніло
Хомут на всіх зоставсь лишень.
Все просто так – хомут на шиї,
Тягніть, добродії, ярмо.
Хтось - у Європі, ми - в Росії
Не вмерли ще. ІснуємО.
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2014
Останній сніг все тане, тане…
Кінець московської зими.
Сіріє… Йдуть заробітчани,
А серед них ідемо й ми.
Таджик, вірмен і молдаванин
Країни Рад були дітьми,
Тепер чужі – заробітчани -
Ідуть - бредуть, а з ними й ми.
Спізнавши глум, наруги муки
Ми, гнані злиднями, йдемо,
Ми тут лишаєм сили, руки,
Ми існуєм – не живемо.
І крові нашої багряне
Московське небо обпилось,
Останній сніг від сліз розтане
І душу в нім загубить хтось.
Скажіть же, браття росіяни,
Чом сталось так, що не зрослось?
Це ж наша рідність снігом тане,
Дай Бог, щоб битись не прийшлось.
Біда страшна, біда слов’яни,
Чому нам разом не жилось?
Ідуть, ідуть заробітчани,
Нещасну душу губить хтось.
Москва 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503997
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2014
Минають дні,
Коротша вік,
На чужині
Вже котрий рік.
Шляхи - терни,
За роком рік.
До чужини
Себе прирік.
Мої пісні -
Печаль одна,
На чужині
Все - чужина.
Ударить грім
І знов весна,
Там - рідний дім,
Тут - чужина.
Мої пісні
Згорять в огні.
Минають дні
На чужині…
Москва 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2014
Він знов заб’ється у закуток,
І у самотності замре.
І біль митця, глибокий смуток
З собою осінь забере,
І понесе в холодну зиму,
Недбало кине десь в намет,
І не знайде потрібну риму
Нещасний загнаний поет.
Його болюче безталання
Осудять реготом сичі.
Коли ж стечуть пісні останні
Із неба зорями вночі,
Почне поет себе карати
За те мовчання знов і знов,
І в рідні вернуться пенати
Натхнення, віра і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Вже стільки літ, хоч вбий, не втямлю,
Збагнуть не можу аж ніяк,
Я на одну конячку ставлю
І попадаю знов в просак.
Розмови поруч, пересуди,
Поради чуть з усіх сторін:
«На цю поставте, краще буде,
У неї ж он який розгін.
Вона не ходить навіть кроком,
З бар’єра зразу рве в галоп
І не біда, що ненароком
Копитом вас ударить в лоб.
З очей жарини – вибачайте,
Відома ж істина здавна –
Міцніш гніду свою тримайте,
Щоб не брикалася вона».
Така вже доля є «коняча»
Від куховарок до цариць -
Буває й так, що сіра кляча
Миліш дорідних кобилиць.
В житті реальнім, чи екраннім
Нестримно коні всіх несуть.
Ніхто не згоден буть останнім,
Жадає кожен першим буть.
А я ніяк, ніяк не втямлю,
Чи то такий планиди знак?
Я не на ту конячку ставлю,
І попадаю знов в просак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Я схожим став у світі білім
На жалюгідного старця,
В моїм саду осиротілім
Лиш вітер виє без кінця.
Вчорашні заводі глибокі
Сьогодні затхлі та мілкі,
І не летять в степи широкі,
Застигли думоньки палкі.
Мої ви думи! Думи бідні,
Мов ріки ви колись текли,
Та вас убогість, страх і злидні
На плазування обрекли.
Для вас не буде більше свята,
Не пить вам більше синяви.
О ваша доля розпроклята –
Старці! Старці у неї ви.
А з вами й я у світі білім
Бідніший бідного старця.
В моїм садку осиротілім
Лиш вітер виє без кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
У степ іду, б’є вітер в груди,
Дурманять трави степові,
А квіти тут такі ж як люди,
В них душі є, вони живі.
Он та ромашка на пригірку
Чимсь нагадала сироту,
Терпіть негоду їй так гірко,
Несила зносить самоту.
Іще голубить її літо,
Та все коротші віку дні,
А скільки пахощів пролито,
Краси віддано далині.
Та дні течуть в нестримнім плині,
Все слабша, слабша аромат
І вже близькі часи осінні
На неї точать свій булат.
І за наступним віражем,
Який за чергою прийде,
Час квітку втне,немов ножем,
Вона у вічність упаде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503427
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.06.2014
В житті я залишився сам.
Актор без трупи і без ролі.
Відкритий всім семи вітрам,
Ізгой нещасний, блазень долі.
В житті я залишився сам
Вершин вже більш не підкорити.
Ніхто не хоче пополам
Зі мною думи розділити.
В житті я залишився сам
І в небо більше не злітаю,
Яким молитися богам,
Тепер не відаю, не знаю.
В житті я залишився сам
І вирвав струни з серця ліри.
Та й що, скажіть, до того вам,
Коли немає в мене віри.
Коли по праведним ділам
У нас не судять про людину.
В житті я залишився сам
В лиху, важку оцю годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Нема потуг, нема завзяття,
Спинивсь, застиг для мене час.
Вогонь душевного багаття
Більш не зігріє, люди, вас.
Слабку, поламану правицю
Я не кладу на пульс життя
І не шукаю ту криницю,
Криницю правди й каяття.
Я став маленьким, непомітним,
Живу, як в темнім лісі гном,
І не впиваюся блакитним
Безмежним небом за вікном.
Я не даю, не позичаю
І не читаю вже в очах
Народу муки, біль відчаю,
Безвихідь прикру, чорний страх.
Нема потуг, нема завзяття,
Спинивсь, застиг для мене час.
Вогонь душевного багаття
Більш не зігріє, люди, вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Мов води бистрі, спливли роки..
Назад нема їм вороття.
Покрились кугою ставки,
Міліє з кожним днем життя.
Тепер я не шукаю броду,
Йду навпростець, йду навмання
І спозаранку пити воду
Я не веду свого коня.
Мій кінь стомивсь, його підкови
Дорога ненаситна зжерла.
І не потрібні більш обнови
Душі моїй – вона померла.
До сонця, вгору, в небо руки
Не простягаю, як колись,
Не плачу вже після розлуки,
Я волі випадку скоривсь.
І ти, чаруюча осіння,
Моя улюблена пора,
Не принесеш того везіння,
Що смуток з серця забира.
Не станеш більше на сторожі,
Щоб зберегти оті дари,
Які приносили погожі
Жовтневі сині вечори.
Не пустиш хворе серце з клітки,
За обрій мрій не поведеш,
Губами ніжними до квітки
Так, як колись, не припадеш.
І я, згораючи від муки,
Зірву зневіри пелену,
До сонця, вгору, в небо – руки,
Востаннє руки простягну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2014
Життя без прагнень і без сміху,
Життя без віри і без прав.
На радість іншим, на потіху
В халепу знову я попав.
Пусту розгойдую валізку -
Жебрацтва я пізнав сповна,
І не беру з собою й тріски
З свого розбитого човна.
Поганий знак. Дурна прикмета -
Бажати взять, чого нема.
Під чорним дулом пістолета
Забитих страх вже не пройма.
Спектакль, ганьба, театр абсурда,
Пройдисвіт, блонда - режисер,
А всі чекають, хочуть чуда,
З гальорки рвуться у партер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Романтику, пригод шукач
І безталання вічний син.
Хоч як не соромно, ти плач,
Чужих не звідавши країн.
Все пада, вислизає з рук
До ближнього нема довіря.
Огидний, чорний, злий павук
Уп’явся мертво у сузіря.
Йому сподобались Ваги,
Для них так легко плести сіть.
Зіяє пустка навкруги,
Не зацвіте весною віть.
Романтику, шукач пригод,
Наївний мрійник милий,
По тілу топчеться народ,
Від скрути здичавілий.
Зростає сумнівів клубок
І романтизму кане час.
Заплачмо ж щиро, хоч разок,
Хто там помітить, друже, нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Звелись надії нанівець,
Лишивсь лиш дим від мрій рожевих.
І зрозумів я накінець,
Що я убогий покупець
Життєвих дріб’язків дешевих.
Згаса любові каганець,
Та в час вселенського погрому
Не йду я сліпо навпростець,
Я не топчу людських сердець,
Не ріжу люто по живому.
Останній злодій, смерті жрець -
Взірець і приклад сьогодення.
Коли ж мені вривавсь терпець,
Не брав я навіть камінець,
А клав за пазуху прощення.
Я землю рив, немов сліпець,
Минулі ворушив роки.
О Боже, Боже, Свят Отець!
Ми схожі стали на овець
І ріжуть нас лихі вовки.
Цінніш за крадений скарбець
Тоненька праведна свіча,
Маленький сірий горобець,
Коли в нім правди промінець,
Поб’є орла з нутром сича.
Мізків стача лиш на свинець
Та й нащо юдам мирна пря.
Вступаю я у смертний герць.
Я ще жилець? Чи мо’ вже мрець?
Згасає в холоді зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.06.2014
Я є ніщо, тепер я - нуль,
Мій час назавжди відліта,
Не чути вже мені зозуль,
Хай лічуть вам вони літа.
Ну що ти зробиш із нулем?
Нуль не потрібен, він – не сума.
Не запалає більш вогнем
Моя крилата пісня – дума.
А живі слова
Змовкли, скам’яніли.
Не росте трава
Та, що ми любили,
По якій гуляли
Рано навесні.
Зорі малювали
Казку нам у сні.
Хату колисали
Теплі вечори,
Ночі підіймали
Бархат – прапори.
Місяць грав по краю
Золотим конем.
Ой, я точно знаю -
Я не був нулем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Вже піднялась на повен зріст
І обрела ясну свідомість,
Де органічні форма й зміст
Права всі мають на вагомість.
Ясні вже контури мети
Снаги набралися і сили,
Близькі й далекії світи
Таємні сторони відкрили.
Нема кордонів ані меж,
Натхнення стелить їй дорогу,
Її не втопиш і не вб’єш
Підступним пострілом з – за рогу.
Вона не мріяла про славу,
Вогонь їй дав сам Прометей
І здобула давно й по праву
Любов, повагу від людей.
Коли ж їй влада крикне: «Струнко!»,
Залестить схоче, загнуздать,
На батоги і поцілунки
Достойну відсіч ліра дасть.
Її торкнулось дійсне й вічне,
І через грішне і святе
Хай провінційне – не столичне –
Зерно правдиве проросте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Стирає час з мого лиця
По краплі молодості цвіт.
Стаю я схожий на гінця,
Який несеться до кінця,
Щоб там вручити Богу звіт.
Так є і буде, бо було
Десятки, сотні й сотні літ…
Кладе нам зморшки на чоло
Життя неспинного крило,
А ми продовжуєм політ.
Коли ж розіб’ємось об скелі,
Впадем у вічне забуття,
Зберуть нащадки акварелі,
Щоб змалювать в своїй оселі
Картину вічного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502438
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2014
Вже від овацій і вітань
Душа стомилася і тіло,
А від претензій, зазіхань
Набридло все, осточортіло.
Лиш прийде спокій – знову стрес
Кладе на горло дві руки,
І все частіше із небес
У безвість падають зірки.
Міліє став, коротша путь,
Я не складаю світлу оду.
Коли б то знову повернуть
В пасьянс розкинуту колоду.
І заричать подібно леву,
До одуріння, хрипоти,
І в ніч безумства королеву
На шлюб повести без фати,
Без одіяння, без прикрас,
А так, в чім мати народила.
Нехай би зупинився час,
Справляла б шал нечиста сила.
Я б весь прийняв - до йоти - гріх
І вік молився б на колінах,
Я б заплатив за все і всіх
За ніч оту, в найвищих цінах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Я мушу чесно вам сказать:
Пробачить зможу підлість, хамство,
Лиш не прийму із бидла – знать,
Підніжків тих, що нині - панство.
Лишилось скілечки мені
Радіти й плакати на світі?
В тіснім моєму курені
Ніколи двері не закриті.
Приходьте всі, зустріну всіх,
Щоб поділитися останнім,
Хай лине пісня, ллється сміх
У пізній вечір, ранком раннім.
Вам буду радий все віддать,
Пробачу пиху, гонор, чванство,
Лиш не прийму із бидла – знать,
І холуїв, що рвуться в панство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502228
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014
Я дістаю свої вірші
З глибин життя, мов з океану,
Й твоєї часточка душі
Пульсує в них, моя кохана.
Ті вірші рвуть спокою гать,
Мов води весен – бистрі коні,
Щоб потім папороттю стать
У лісовім привітнім лоні.
Мої вірші…слова в них – рать,
Де мужній воїн буква кожна,
Лише людину убивать
Нізащо змусить їх не можна.
Мої вірші – то крик душі
В речах великих і малих,
Вони, мов зоряні ковші
На перехрестях світових.
Я дістаю свої вірші
З глибин життя, мов з океану,
То ж не жалій і ти душі,
Вони й твої, моя кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
О це осіннє, передчасне,
Сумне, багрянцем шите тло,
Із кожним днем все гасне, гасне
В очах беріз живе тепло.
І з головою жовтень в справах,
Працює в небі й на землі
І п’ють снагу в ще теплих травах
Перед відльотом журавлі.
Довкіл робота і турбота…
Палає клен, горять дуби,
І озиваються з болота,
В останній раз турчать жаби.
О це осіннє, передчасне,
Сумне, багрянцем шите тло,
Вже незабаром зовсім згасне
В очах беріз живе тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502027
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.05.2014
Зарум'янилась калина –
Дівка цноту зберегла,
І осіння павутина
Їй на стан гнучкий лягла.
Може то фата весільна,
Що прийшлася до лиця?
Ти ж іще, красуне, вільна,
Ще не йшла ти до вінця.
Але жовтень тайну знає,
Що обручин час гряде.
Явір білий залицяє,
Він до тебе вже іде.
Ви повинні поєднати
Почуття своїх сердець,
Нареченим хоче стати
Явір - файний молодець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2014
То вкрай повільна, то прудка,
Спроможна милувать, карати.
В останній час я і рядка
Не зміг тобі подарувати.
Цей гріх мені ти вже прости –
Буденність випила всі сили,
А незакінчені листи
Нічого вже не говорили.
В чужій, незвіданій путі
Були небажані завали,
І арфи ніжні, золоті,
На превеликий жаль, мовчали.
Повірить легко, легко й просто
В кінець щасливий, казку милу.
А нам з останнього форпосту
Пряма дорога - у могилу.
Даремно мріє ворог наш,
Що візьме все він тут без бою.
Зберуться відьми на шабаш,
Щоб з світу звести нас з тобою.
На їхнє дійство скажем: «Зась».
Пошлем до чортової мами,
Бо наша зірка зайнялась
І їй не згаснути віками.
Ми ще допишемо листи,
Форпост наш будем захищати.
І ти, поезіє, прости,
Як вміє ненька лиш прощати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2014
Поламали гострий спис,
Розгубили лучні стріли,
Знову так, як і колись,
Ворон лине до могили.
Там нап’ється він снаги,
Набереться вдосталь сили.
Стало темно навкруги –
Ворон лине до могили.
Без жалю, без крику й сліз
День принесено у жертву.
Голі постаті беріз
Не зігріють тишу мертву.
І руки не подадуть,
Не засвітять згаслу свічку.
Хто зібравсь в останню путь,
Всепрощення має звичку.
Він не крикне: «Друже! Чуй!»,
Він читає все з лиця.
Чорний вороне, не клюй
Ще живі людські серця.
Ми зберемо наші стріли
І новий знайдемо спис,
Щоб круки не сатаніли
Там, де кожен з нас моливсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2014
Самітній човен, два весла
І я - один, вода довкола.
Буяла молодість – пройшла -
І вже не вернеться ніколи.
Все слабше чути стук сердець
І аромат втрачають квіти.
Все ближче, ближче той кінець,
Де рідше випаде радіти.
Ночами меркне сяйво зір,
Нестримно вужчає дорога
І вже не манять шпилі гір
Зробити схід, побачить Бога.
З’їдає прикрість, давить сум,
Безсилля знак з’явивсь на крилах,
І більш не б’є у груди струм,
І не тече вогонь по жилах.
Нажаль, космічне і земне
Не підуть більш в жагучий танок.
Так, як колись, не зазирне
Після кохання в вічі ранок.
Не зустрічати більш гостей,
На щастя не знайти підкови,
Не полетить мій соловей
Піснями славити діброви.
Самітній човен, два весла
І я - один, вода довкола.
Буяла молодість – пройшла -
І вже не вернеться ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2014
Не будь байдужим, ані злим,
Не йди до рук липких брехні,
Запам’ятай, на світі цім
Ми - не одні, ми - не одні.
Над нами - Бог, Всевишній Бог.
На кожну мить, на все життя.
Він є пролог, Він – епілог
Під час гріха і каяття.
І повну чашу і неповну,
Він нам по правді піднесе.
В хвилину люті, в мить любовну
Він - над усім, Він - над усе.
Не оскверни батьківський дім,
Карай поменше – більш прощай.
Над нами - Бог, Він - над усім,
Не забувай, не забувай.
Хай серце трепетне, гаряче
Не стане каменем німим.
Над нами – Бог, і все Він бачить
Він - над усе, Він - над усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501576
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2014
Неба синяву бездонну
Знову вкрили темні хмари.
Верби скинули корони,
Вділи сніжні пеньюари.
Так не хочеться їм спати,
Бо вони бояться сну.
Вербам хочеться гуляти,
Верби згадують весну.
Ви мої красуні дивні -
Врода ніжна, ладний стан.
Зливи мили вас осінні,
Витирав м’який туман.
Малювали вії, брови
Перед вирієм птахи.
Вам так хочеться в діброви,
У незвідані шляхи.
Щастя вкрадено дівоче,
Все невлад, на перекіс.
Дід Мороз вас залоскоче
Хуги подихом до сліз.
Заметіль за тим студена
Вас завіє доп’яна.
І насниться вам зелена,
В теплій повені, весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501379
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2014
О цей шалений марафон!
В нім відстань міряна життям.
Мовчить, не дзвонить телефон,
Це значить – буду бігти сам.
Із пункту «А» до пункту «Бе»
Несусь, несусь, не чую ніг.
Темніє небо голубе,
Ляга на скроні перший сніг.
Жахний сьогодні бачив сон,
Я вірить став тепер у сни.
О цей шалений марафон!
Добігти б лише до весни.
Обняти наш вже сивий сад,
Понюхать яблунь ніжний цвіт.
Та розвернутись би й назад,
Гайнуть назад на двадцять літ.
Там легко так було в дорозі,
Там все було таким простим…
Стоїть вже осінь на порозі
З вердиктом грізним і гірким.
Не пить вина з примерзлих грон,
Не стерти часу білих плям.
О цей шалений марафон!
В нім вічність міряна життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501373
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2014
О журавлі, летіть у вирій,
Туди вас кличе часу плин.
Я ж на землі осиротілій
Лишусь один. Як перст, один.
Покинуто віжки
І коні - в галоп,
І кігтями кішки
Рве тіло озноб.
Багато? Чи мало?
А втім все одно,
Зозуля кувала
І грало вино.
Несходжені східці,
Не взяті щаблі,
В небесному ситці
Пливуть журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Тиняюсь неприкаяний,
Не сію в землю сім’я,
А час, даремно згаяний,
Докором б’є у тім’я.
Сміється смерть сторука,
Їй служить вірно плаха,
А зустріч та розлука,
Мов два крила у птаха.
Роздягне осінь клени,
Весна пошиє вбрання,
І зміниться щоденне
Життя до невпізнання.
І прикрість стисне груди,
Мілієш ти незримо,
А поруч тебе люди
Ідуть, байдужі, мимо.
Народить схід світання,
Падіння схоче злету.
І скуриш ти останню
Жадану сигарету.
Помчиться рух по колу,
Ти знову завагався,
Як сніп упав додолу
І так лежать остався.
В багні лежать зостався
Побитий і покраяний.
Як довго ти тинявся
В цім світі неприкаяний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Нові нас втягують орбіти
І корчить день нову гримасу.
За віком, ми давно не діти,
По суті ж - діти свого часу.
А чи багато тих, хто в суті
Захочуть істину пізнати?
Коли в галопі коні люті
Готові душу розтоптати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Незгодний я з життям каліки,
З убогим станом жебрака.
Земля всесильна має ліки,
В її руці - моя рука.
Впаду на землю, розцілую,
В її душі – моя душа.
Тобі я, земле, подарую
Свого найкращого вірша.
В гінкім буянні, у пожежах
Для мене суть буття відкрий,
Бо на незримих вічних межах
Я - твій незмінний вартовий.
То крик, то співи милозвучні,
Тут – солов’ї, а там – круки.
З тобою, земле, нерозлучні,
В одно ми злиті навіки.
Коли ж піду я в потойбічні,
У інших вимірах, світи,
Спізнаєм ми чуття космічні,
Що здатні пам’ять берегти.
Поля, ліси і бистрі ріки,
Краса, що серце окриля,
Незгодний я з життям каліки!
Лікуй! Лікуй мене, Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Я зрозумів – життя це гра.
Гра непроста і нелегка.
Он той кричить тому: «Ура!»
За це йому любов палка.
А потім крісло, кабінет,
Пошани трішки і драбина.
Повзи по ній і злизуй мед,
Але забудь, що ти людина.
А час мине, прийде пора -
Життя розкриє свій секрет –
Уже кричать тобі: «Ура!»,
Щоб ти дав крісло й кабінет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2014
Щосили тиснеш ти на гальма -
Горить червоний світлофор.
Твоя слабкою стала карма -
Тебе не пустять у собор.
Там вже кінчається молебень,
Свіча остання дотліва.
Когось життя на хвилі гребінь
Кида, несе і накрива.
Щосили тиснеш ти на гальма!
Таран! Удар! Душа… Ефір…
Безлюдний острів, привид – пальма,
І ти один, один, мов звір.
Ти не кричиш, бо втратив голос,
Ти не біжиш – немає ніг,
Мов одинокий кволий колос,
Грудьми на спраглу землю ліг.
Тепер хоч лайся, хоч молися,
Відкритий ти усім вітрам,
Закрили храм і не просися -
Ослабла карма, зникнув чарм.
Щосили тиснеш ти на гальма -
Горить червоний світлофор.
Безлюдний острів, привид – пальма,
Притулок вбивць, земля потвор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2014
1
Хто з нас знає наперед,
Де в яку впаде він яму?
Закохавсь один Валет
У червову статну Даму.
Та на жаль, або на сміх,
Вибір був зовсім невірний.
Він освідчитись не міг,
Він - бубновий, не козирний.
І текла гірка сльоза,
Розпач, сум були безмірні.
Він далеко від Туза,
Шанси в нього не ймовірні.
Час спливав за роком рік,
Серце рвалось від розпуки.
Хто ж, скажіть, його прирік
На страждання ці і муки?
2
Даму б’є Король козирний,
Вже як вдарив її Туз.
Вибір точний, постріл вірний -
Гроші гріють цей союз.
Раз купили і відтоді
Назавжди обплутав гріх.
Б’ють усі тебе в колоді,
Але любиш ти не всіх.
У Валета молодого
Очі - небо голубе.
Не кохав він так нікого,
Як кохає він тебе.
І хіба не є це чудо,
Що з заплутаних доріг
Жде тебе і ждати буде,
Щоб простить тобі той гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2014
Хочу мрії та надії,
Щоб цвіли мої слова,
Коли сонечко не гріє,
Не росте і сон – трава.
Не співає птаха пісню
Взимку так, як навесні.
Задихаюсь - мало кисню,
Я - один в своєму сні.
Обпікає поцілунок
І вагоме пада з рук,
Найдорожчий подарунок
Доклював неситий крук.
Не прочитана сторінка,
Не доспівані пісні.
Із любові та барвінку
Плів жалі я голосні.
Пересохли бистрі ріки,
Скрізь панує мертва тінь,
Все поховано навіки,
Не сказав ніхто «амінь».
Ох, ви, мрії та надії,
Ви, розгублені слова…
Пожинає, хто що сіє,
А інакше не бува.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2014
Знов зозуля закувала,
У садках осипавсь цвіт.
Відкриває вік забрало
Із прожитих марно літ.
Я дивлюсь, дивлюсь і бачу -
Невагоме все, пусте.
Родить біль сльозу гарячу -
Сад мій більше не цвіте.
І тепер я точно знаю -
Не вкушу солодкий плід.
В далеч синю і безкраю
Не заманить мандрів світ.
Трепетливу і незриму
Не спізнаю щастя мить,
До могили так ітиму,
Жити буду і не жить.
Буду плакати ночами,
Рвати з серця почуття.
В світі цім ганьби і драми
Я – занедбане дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500400
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2014
Куди біжиш? Вже досить! Стоп!
Ти став рабом своєї долі.
Ось виповзає підлий Клоп
З своєї схованки поволі.
Ти весь прогнувся, мов холоп,
Бракує глузду й почуттів,
Тебе гризе нахабний Клоп,
Страшніший пекла та дідьків.
Ти - вже не ти, ти - зомбі, сноб.
В тобі погасла власна думка.
Як просто все – вонючий Клоп
Зробив із тебе недоумка.
В країні хамів та нероб,
Де вічно холодно і темно,
Себе вважає Богом клоп,
І з цим боротися даремно.
Куди біжиш? Вже досить! Стоп!
Душа вмира, жалю немає.
Безумства шквал, ганьби потоп
В людині людське убиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2014
Я - у човні. З останніх сил
Гребу, пливу крізь зими, весни,
Та вже скінчивсь парад світил,
Скінчивсь парад світил небесних.
І тисячі вогненних стріл
На шмаття рвуть Земнеє тіло,
Встають померлі із могил
І бовваніють остовпіло.
Це є початок, чи кінець?
Тріумф життя, чи смерті муки?
Мерці без душ і без сердець
У безвість тягнуть чорні руки.
Порядок зникнув, щезнув лад,
Це - кара за гріхи, від Бога.
Не повернутись більш назад,
Лиш в нікуди веде дорога.
Не полетіть – малий розбіг,
Така коротка злітна смуга,
Більш не рятує оберіг
Мене від смертного недуга.
Я - у човні. З останніх сил
Гребу крізь літо, осінь, весни.
Сумний мій янгол - він без крил,
Гріховне тіло не воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2014
Я поле перейшов уздовж
І впоперек, лишилось мало.
Колись багатий, нині – бомж,
Та й у душі добра не стало.
Не стало віри і Вітчизни,
Дум - ні великих, ні малих.
І так ітиму я до тризни
В обносках радостей чужих.
Душа лишає часто тіло.
Куди летить вона? За чім?
Її у чорне біди вділи,
Зробили привидом німим.
Не розпізнати, не вгадати,
Чи каяття, чи люті мить
Гнітить приречених до страти,
Котрим на світі цім не жить.
Я ж Божий викинув дарунок,
Я збув ненависть і хвалу.
Із дна життя ковтав я трунок
Терпів із вами кабалу.
А вам подобалось мовчання,
Мої заціплені вуста,
Моє прокляте безталання,
Моя нікчемна німота.
Ви говорили, що розсудить
Всевишній нас усіх колись.
О, люди! Люди! Бідні люди!
Об власну піч ви опеклись.
Пішли в лабети фарисеїв,
Вас правда більш не окриля.
І більш не родить Прометеїв
Оця знедолена земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500207
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2014
1
Горю! Горю, мов смолоскип
В холодній і пустій печері,
Ще довго твій прощальний схлип
Таїти будуть стіни й двері.
Ввійшла без плескоту й запрошень
В мою життєвую ріку,
Прекрасна й золота, як осінь,
Що вже гуляла по садку.
Скупа на річ, не говорила.
Та й нащо, нащо ті слова?
Коли жага розпустить крила,
Про все людина забува.
2
Поблякнув килим, на підлозі
Не тим вже глянцем сяє лак.
Я не знайшов себе у прозі
Та і з віршами все не так...
Я не по тій ішов дорозі,
Не там, не ті лишав сліди,
І не радів я перемозі
Ціною кривди та біди..
Життя прожить - складна наука,
По полю завжди важко йти,
А віра в Бога - запорука
В собі людину зберегти.
Я догорю, мов смолоскип,
В німій, самотній цій печері.
Моя душа почує схлип,
Який хоронять досі двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2014
Як я завидую вітрам,
Отим, що п’ють ранкові роси,
Вони рудим очеретам
Старанно чешуть сиві коси.
Я заздрю легкості та волі,
Яка від роду в них живе,
Вони шукають вічно в полі
Зрадливе щастя степове.
Вони бентежать серце й душу
Мені ще з давніх юних літ.
Колись все кину – з вітром рушу
Я у останній свій політ.
Полетимо у сині далі,
Туди, де світлий Божий храм,
Поділим радості й печалі
Ми з вітром – братом пополам.
І ти не плач, не плач, кохана,
На цій землі я був лиш гість.
Прилине вітер раз неждано
І все про мене розповість.
Від почуттів в ту мить заплачу,
І з неземних рвонуся брам,
І прилечу, тебе побачу,
Збагну, що вітром став вже й сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2014
Ось і літа середина.
Час минає – не тужи.
Ніч промчала горобина,
Що лишилося, скажи?
Середина віку. Віку!
Півпуті мого життя.
Не ввійду я двічі в ріку,
Що сплива без вороття.
Вдіну біле. Вдіну чорне.
Кликну мудрість бувших літ.
Безталання непроворне,
Мій побитий болем цвіт,
Видно зорі нагадали
На моєму на роду,
Коли ніччю в сяйві прали
Вишні в нашому саду.
Не збагнуть нам середину
Між добром земним та злом.
Пестить дівчину – калину
Липень лагідним крилом.
Прийде жовтня середина,
І в осінні схудлі дні
Зникне віку половина
У калиновім вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499843
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2014
Хоронить клен статечну гідність,
Та рано – вранці, на світанні,
Він відчуває необхідність
Вербі освідчитись в коханні.
Всього лише за сотню кроків,
Розкішна, лагідна, смиренна
Стоїть, вже майже двадцять років,
Його кохана, наречена.
Через печаль, страждання, муки,
Від неможливості побратись,
Вони все тягнуть віти - руки,
Щоби навіки обійнятись.
Коли ж в травневі теплі ночі
Б’ють солов’ї по їх чуттям,
Вони – в агонії, і хочуть
З своїм покінчити життям.
Та травень тане. Гідність знову
На віти клен кладе собі.
О світ! Втіль заповідь Христову!
Дай щастя кленові й вербі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2014
Хоч в огонь – я не боюся,
Сильний дух в моєму тілі,
Бо я часто так пасуся
На природі, на привіллі.
Не страшні тортури – муки,
Бог щадить свого раба,
Мої друзі – степ та луки,
А сестра моя – верба.
Гідність я узяв у клена,
Думу думав в яворах,
А любов моя пісенна
У калини на губах.
Ще не висохли джерела,
Б’є із них вода жива.
Де ти, молодість весела?
Де ви, радості слова?
Де ти, юність величава,
На жагу і пристрасть падка?
Не шукай – даремна справа,
Лише спомин, лише згадка.
Тьохнуть в серці, як проснуся,
Днів минулих миті милі,
І я йду тоді, пасуся
На природі, на привіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499624
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2014
Ривок. Стрибок. Скоривсь бар’єр!
І знову сміх з твого дивацтва.
Ти взяв бар’єр – ледь не помер -
Нащадок славного козацтва.
Такий закон високих сфер.
Його не зміниш, не зламаєш.
Загнав коня. Спізнивсь кур’єр.
І замість втіхи, прикрість маєш.
Малий для вигулу вольєр,
Як слід у нім не розігнатись.
Душі ж в галоп кортить, в кар’єр,
Зірватись з місця – мчатись, мчатись…
Поет, пастух ти чи прем’єр,
Облиш на краще сподівання,
Бо ти не Джон, не Ганс, не П’єр,
Іванко ти, простіше - Ваня.
Стомивсь боротись Гулівер,
Обсіли кляті ліліпути,
І правлять бал у нас тепер
Іуди підлі, хитрі Брути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499410
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2014
Притулися до мене щокою,
Перед сном я любові нап’юсь,
Вранці я попрощаюсь з тобою
І можливо, вже більш не вернусь.
У хвилини прощання останні
Перед Богом ще раз зогрішу,
І проснусь, підведусь на світанні,
І прощення в усіх попрошу.
Ти прости, ти прости мене, луже,
По тобі я так мало ходив,
Не суди мене дуже, мій друже,
За слабкий і нікчемний порив.
Я не зміг вберегти Україну,
Вирід Неньку занурив в пітьму.
І тепер я востаннє калину,
Як кохану колись, обніму.
Брата брат побиває камінням,
Ляльководи горланять: «Амінь!»
Гублять хлопці земнеє тяжіння
І летять назавжди в височінь.
І пошани не буде "герою"!
Божевільні ми всі ! Я клянусь!!!
Нам мізки заразили війною!
Братовбивство потрібне комусь.
Притулися до мене щокою,
Перед сном я любові нап’юсь,
Попрощаюся вранці з тобою,
Бо не знаю, чи знов повернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2014
Пригірщ землі і слина гірка,
Окраєць черствого, ковточок води.
Тече незупинно життєва ріка
І нас забирає кудись назавжди.
А серце ще б’ється, народжує біль.
Про осінь імлисту кричать журавлі.
Не знаю для чого, не знаю, звідкіль
З’являється зморшок все більш на чолі.
Гаряча молитва і Богу уклін,
І ранок, як завжди, дарує нам день.
Мені ж не піднятись, не встати з колін,
Не слати у вирій крилатих пісень.
Покинуте поле, незораний клин,
Вже шиї торкається лезо меча.
Мені б залишитись на кілька хвилин,
Поглянуть, як згасне остання свіча.
А далі –хай прірва, а далі – хай морок,
Незвідана вічність і простір без меж.
Коли тобі двадцять, коли тобі сорок
І дихаєш ти ще, а значить - живеш.
Живеш і пливеш, і лишаєш позаду
Відміряний Богом та долею час.
А осінь гуляє і дивиться з саду –
Готується літо украсти у нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2014
Усе частіш гіркі плоди
Збираєм ми з дерев життя,
Все швидше ми йдемо туди,
Звідкіль немає вороття.
Коротша, вужчає дорога,
Біжать по ній нестримно дні.
Що нас чекає там – за рогом?
В раю ми будем? Чи в огні?
Діла земні, важкі, ретельні…
Добро ми сіяли, чи зло?
Одних – на муки на пекельні,
А іншим - янгольське крило.
Зійшло, світило сонце, сіло…
І вічна тиша, холод, лід…
Все що жило, цвіло, боліло…
Душа летить у інший світ.
А попереду і за нею
Пливе таких же душ мільйон,
І безкінечністю всією
Вони шепочуть в унісон:
«Земним – земне, живі – живіть,
Хоч раз почуйте Божий глас!
І тільки нас не осраміть,
Не зрадьте лиш, безсмертних, нас».
У тихий вечір на могилі
На мить застиг, спинився час,
Чиясь душа на небосхилі
Зорею дивиться на нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2014
Знову думку запрягаю,
Політаєм з нею трішки.
Запрягаю і не знаю,
Чи в руках втримаю віжки?
Ти ретива, ти розкута.
Хто стриножить вільну думу?
Ти порвеш любії пута,
Не потерпиш кривди, глуму.
Ми такі з тобою різні,
Сміла ти, я - боязливий.
Я в твої обійми ніжні
Віддававсь і був щасливий.
Підіймався я до неба,
Бачив гори і моря.
Нащо згадувать – не треба,
Моя думонько – зоря.
Винний я. Тебе у скрині
Хоронив від єзуїтів.
Ти ж бажала неба сині,
Ти просила гаю, квітів.
Ти хотіла у заграви,
Щоб скупатись у вогні,
По росі босоніж в травах
Нести світлу мить мені.
Відгоріли ті заграви,
В травах висохла роса,
Віддаю тя для забави,
Моя думонько – краса.
Віддаю в нечисті руки
На потіху, підлу гру.
Сам же з розпачу і муки
Душу в шмаття роздеру.
Знову думку запрягаю,
Щоб востаннє політати.
Запрягаю і не знаю,
Як же жити після втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2014
В небеса прекрасні сині
Не підійнятись більш мені.
Сиджу у темній комірчині,
Я - у життя на самім дні.
Мене в невіру доля взула,
Ще у юнацькі давні дні,
Мене Вітчизна не почула
І залишила в бур’яні.
А де вона, моя Вітчизна?
Довкола мотлох, пащі ям,
Нових вельмож нудьга капризна,
Дешевий блиск, вонючий крам.
Та й не була б вона важкою,
Гірка стезя мого життя,
Коли б за даллю віковою
Не чув я пращурів виття.
Із них живих здирали шкіру,
Точили кров, топили лій,
Щоби вони забули віру,
В покорі мучились німій.
І як не прикро, та добились,
Де словом схвальним, де мечем,
Себе ми бачить розучились,
В криницю власну ми плюєм.
Гребем несито все під себе.
Ми – челядь! Дайте короля!
А є ще ж Бог, народ і небо,
Вкраїна є – свята земля.
Серед ночі свої очі
Не закрию, не засну.
Серце плаче, серце хоче
Мрію втілити одну -
В небеса прекрасні сині
Ще піднятися хоч раз!
Тільки в темній комірчині
Назавжди закрили нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498763
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2014
Сьогодні субота,
А завтра неділя,
Відкрийте ворота,
Пустіть на весілля.
Я виучив ноти,
Романс написав,
Як моря красоти
Любив пароплав.
Він плавав сумлінно
В обіймах морів,
Аж поки царівну
Морську не зустрів.
Зустрів, закохався.
Під владою чар,
Він в сіті попався
Підступних примар.
І збився він з курсу,
Невидимим став,
Без сили ресурсу
Пропав пароплав.
Пропав, загубився,
Оглух, онімів,
Навік розчинився
В безмежжі морів.
Промчалась відтоді
Часів курява,
Та пам’ять про нього
Понині жива.
Нещасним коханцем
Назавжди він став,
«Летючим голландцем»
Зовуть пароплав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2014
Вишні вже в садках дозріли,
Терпким соком налились.
Лебеді на річку сіли,
На воді обійнялись.
Їм то знати, як кохати –
Щоб назавжди, щоб навік..
Та по ним почав стріляти
Безсердечний чоловік.
Гучно постріли лунали,
По воді мороз ішов,
З гілки вишні, вишні впали –
Потекла червона кров.
І тепер один літає
Птах під зорями вночі,
Він лебідку все шукає,
Плаче, жалібно кричить.
Час мина – надія рветься,
Згасне зоряний політ,
Він об землю розіб’ється,
Він покине білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2014
Не зчиняйте галас, лемент –
Будуть сльози, буде кров.
У граніт, залізо й цемент
Заточили знов любов.
Неприступні хмурі мури,
Вартові стоять на них.
І стомилися амури
На стежках оцих крутих.
Від Ромео і Джульєтти
Не мінялась драми суть.
Персні, перла та браслети
Перемоги не дадуть.
Зірка перша і остання,
Небо ліпше прикраша.
Мабуть є таки в коханні
Повна таїнства душа.
В царстві вічного бажання
Хтось вже ліг,а хтось руша.
Нерозділене кохання -
Нерозгадана душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2014
Тихо заповза у вікна ранок.
Він ще не сповитий допуття.
Мати дітям лагодить сніданок,
Мати творить старанно життя.
Зашарілась від полум’я груба,
Гуготить і тріщить її кров,
Ненажера, стара та беззуба,
Скільки ж з’їла за роки ти дров?
Без надмірних пишнот та екзотик
Жизть тече тут і завжди текла.
Грає мурки на припічку котик,
Оперезаний щастям тепла.
Сни його не тривожте веселі,
Сам проснеться й розкаже вам кіт,
Як у цій простодушній оселі
Відпочити збирався весь світ.
Попри навіть гріхи й забобони,
Знають хліба і праці тут суть,
А в кутку старовинні ікони
Непохитність буття стережуть.
І не скрипне ображено ганок -
Без запрошень, убрань і взуття
Вже у вікна просунувся ранок,
Щоб продовжилось далі життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2014
Іще гармат димляться жерла,
Ще не скінчився смертний бій,
І ти жива, ти ще не вмерла,
В тобі рятунок бачу свій.
О, тільки б знову не спіткнуться,
Не потонути в мілкоті,
Коли снаряди поруч рвуться,
Коли іти ще пів - путі.
Рясні колючі зуби дроту
Вп‘ялися в серце – крові слід.
Він не змінився і на йоту
Немилосердний грішний світ.
Його круті перипетії
Останній згублюють струмок,
Огидні заповзають змії
В квітучий, тихий мій садок.
Де розцвітає люба вишня,
Там вже плюндрують білий цвіт.
Невже це Ти, о мій Всевишній,
Створив такий жорстокий світ?!!
В нім легко попрані закони
І честь звелася нанівець,
Ховають совість за ікони,
З очей зґвалтованих сердець.
Пуста помпезність люто жерла
Останній спалах світлих мрій.
Та ти жива, ти ще не вмерла,
Поезіє – рятунок мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497919
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2014
На божевільному витку,
Крутім життєвім повороті,
Як я любив Вас отаку –
У дусі грішну і у плоті.
Ще не приборкану і ладну,
Ще не розкриту до кінця.
Мою Ви душу безпорадну
Зім’яли, ніби папірця.
І де ж дівалась обережність,
Не знав ні ангел, ані біс -
Нас шал в незвідану безмежність
Так легко брав і стрімко ніс.
Були ми всесвітом – два боги.
З небес нас скинув час, нажаль,
Прийшла розлука до порога
І обернула шал в печаль.
Вона різнула по живому,
Вогонь жаги все гас і гас.
І я не ставив більше кому,
Не так звертався я до Вас.
Вже не несли нас дикі коні,
У русло знов ввійшла ріка.
І розбудити квіти сонні,
Більш не змогла моя рука.
І тінь хитка на підвіконні
Вас відтепер вже не зляка,
І не обдасть вогнем долоні
Сльоза розлучення гірка.
Більш не проснуться квіти сонні,
Безумний шал в серцях погас.
Ми на однім іще пероні,
Але маршрути різні в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Давно вино вже не іскриться,
Тьмяніє келих чистих мрій.
І жінка, мила чарівниця,
Вже не голубить смуток мій.
Вона пішла, пішла від мене,
І оніміли солов’ї,
І ти, мій друже, любий клене,
Не виглядай, не жди її.
Вона не прийде, не озветься,
Не виглядай її , не клич!
Лиш біль у серці стрепенеться
І жалем ляже в тиху ніч.
Здригнеться царство трав зелене,
Зірок на небі божім рій…
Ти не один, не бійся, клене,
З тобою я і смуток мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2014
Зорі густа червлена мідь
На сонні луки тихо ллється,
Не в змозі тиші вже терпіть,
Пугач то плаче, то сміється.
Над ставом верби марять п’яно,
Сховався сполох у вишник.
Старанно, ніжно, філігранно
Ніч вишиває свій рушник.
Мине ще декілька годин,
З зорі побляклого люстерця
Казок, повір’їв і билин
Усе довкола тут нап’ється.
З чужих, невідомих світів
Примчить новий кружляти танок,
І так, як тисячу віків,
Почне на арфах грати ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2014
До Бога - крок, маленький крок,
Єдиний крок і - ціла вічність,
А палець тисне на курок
І - спалах, постріл, потойбічність…
І неминуче каяття,
І божевілля від провини:
Ти обірвав, украв життя
Такої ж, як і сам, людини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497448
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2014
Будуть жалібно кричати
В небі журавлі,
Будем втрати рахувати
Ми на цій землі.
Вдінуть верби зелен – шати,
Забуяє хміль.
В травні втрати рахувати –
То великий біль.
Стане воду з річки брати
Райдуга крильми
І заплаче бідна мати
Гіркими слізьми.
Смутком виповзуть із хати
Спогади –жалі…
Плачуть верби…плаче мати…
Тяжко на Землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2014
Спливе життя. І в час прощальний,
В обіймах давніх весен, зим,
Писати буду я останній
Свй вірш - без ширм, слащавих рим.
В пташинім вічнім стоголоссі
Для себе місце він знайде,
Спізнає світ, незнаний досі,
І вранці росами впаде.
Засяє сріблом на ожині –
До сходу сонця сріблу жить.
І будуть ночі горобині,
І буде щастя світла мить.
На річці хвиля стане грати,
Весло поламане приб’є.
І я скінчу вірша писати,
Вмістивши в нім життя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2014
Які ми схожі, які різні:
Ти—в неба синь, а я—в ріллю,
Тому осінні квіти пізні
Сильніш від тебе я люблю.
Вони, мов діти запізнілі
І народились, як і я,
В жовтневі ночі перезрілі,
Коли малинова зоря
Лице вмиває в річці повне,
Сія вода в її руках,
Коли за літом сумно стогне,
Востаннє стогне в плавнях птах.
Які ми схожі, які різні:
Ти—в неба синь, а я—в ріллю,
Тому осінні квіти пізні
Сильніш від тебе я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2014
Перехворію, відгорю,
Вгамую злість, позбудусь хиби.
Вже вечір народив зорю,
Зірки на небі - срібні риби.
В ніким незвіданих світах
Пливуть в космічнім океані,
А на землі - весни розмах,
В нім солов’ї шаліють п’яні.
А на землі кипить земне
Таке нове й до болю звичне,
Тільки не радує мене
Моє життя, вкрай пересічне.
В нім все давно наперекіс,
Аморфно все, до нуді прісно,
Я до значного не доріс,
А жить в мілкому стало тісно.
В полоні вічних сподівань
Беру я знов фальшиву ноту.
О ти! Дозволеного грань,
Ну відступися хоч не йоту.
Я крок зроблю - по тім згорю,
Спізнавши муки творчі плідні.
Я стану схожим на зорю,
На зорі в небі - риби срібні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2014
Один в житті я, мов билина,
Хоч з виду – шпак, в душі – козак,
А наді мною - гільйотина,
Все не опуститься ніяк.
Блищить, аж сяє, гостре лезо,
Стомилось красти Божий дар.
Чому ж, скажіть, чому я мерзну,
Коли кидає інших в жар?
Моя уява хоче плоті
І прагнуть дійсності думки.
Я ж у містичному польоті
Осяг майбутнього віки.
Їх я торкаюсь, розглядаю,
Їх я боюся і люблю.
В них - муки пекла, втіхи раю,
Потоки радості й жалю.
Пульсує світле щось - від Бога,
Від дідька - темне щось ляка,
Крізь них простерлась путь – дорога,
Завжди манлива і важка.
Я весь - на грані, мої нерви
Згорять за декілька хвилин.
Невже на цім шляху я перший?
Невже на ньому я один?
Хоч би якесь почути слово,
Хмаринку вгледіть голубу.
Лиш світле й темне знову й знову
На смерть ведуть тут боротьбу.
Я не втручаюсь , я - людина,
На їх борню не маю прав.
А може, в тім моя провина,
Що я на шлях в майбутнє став?
Хотів майнути блискавицею
До невідомого часу.
За це плачу тепер сторицею
І хрест важкий за це несу.
Нести все важче з кожним кроком,
Не так вже чітко видно слід,
І я боюсь, що ненароком
Мене поглине дивосвіт,
В якім один я, мов билина.
Як самоти моєї знак,
Над головою - гільйотина,
Що не опуститься ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2014
Небажане свято,
Непрохані гості,
Що взяти і дати,
І мати натомість?
Далеке відлуння
Колишнього болю,
А мрія – красуня
Так хоче на волю.
Гойдається простір
Із світла і тіні
І вірить непросто
У краще людині.
Обпалені крила
І сльози рясні.
Незвідана сила.
Гарячі пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2014
Не покидай! Не покидай!
Не спалюй зоряні мости,
Коли я винний, покарай!
Лише пробач, лише прости.
Не покидай! Не покидай!
Я вмру в обіймах самоти,
Коли я винний, проклинай!
По тім, молю, прости, прости.
Не покидай! Не покидай!
Хай божеволіють світи,
Я в пеклі, люба, знаю рай,
Його без тебе не знайти.
Не покидай! Не покидай!
Не рви освідчення - листи,
Іще живий мій зелен – май,
Іще гуляєш в ньому ти.
Не покидай! Не покидай!
Молюсь твоїй я правоті,
Останній шанс, благаю, дай
В моєму грішному житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2014
Місяць повний. Час любовний.
Чари ллє травнева ніч.
Пить кохання мед гріховний,
Соловей, мене не клич.
Бо, на жаль, своє несито
В юність випив я палку.
Сіє місяць, кругле сито,
Золоту ясну муку.
Замісило небо тісто -
Буде з хмари коровай.
Дарував юнак намисто,
Кого любиш-- вибирай.
Дарував юнак дівчині
Своє серце—водограй,
А в дівчини очі сині,
Кого любиш-- вибирай.
Вибирай-- не забувай.
Пройде ніч і день настане,
А кохання-- коровай
В небі хмарою розтане…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2014
Довгождана злива
Простір окриля.
Ожила, щаслива -
Дихає земля.
Збувся спраги муки -
Веселиться клен.
Грім зсадив на луки
Хмароньку з рамен.
Вирвалась з полону
Тітонька верба,
Віт пере попону
Злива голуба.
Став у горду позу
Молодий вишник.
В шатах верболозу
Стих пташиний крик.
Довгождана злива
Простір окриля,
Яру зелен—грива
Поповзла в поля.
Там співа пшениця
Зливі весняній.
Хочеться молиться,
Боже правий мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496181
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2014
Мружить ранок сиві брови,
Він ще марить в напівсні,
Мов ті витязі, діброви
Проступають вдалині.
Місяць срібную підкову
Над ярами опустив.
Вже почав туман розмову
З полотном зелених нив.
Світло бореться із тінню,
Сяє золотом роса.
Скоро Схід відкриє скриню,
Пустить Сонце в небеса!
Все проснеться, озоветься,
Зловить промінь вічну мить
І теплом живого серця
День новий благословить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495986
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2014
Всю ніч шалені блискавиці
На шмаття небо люто рвали,
І спраглий світ жадав напиться -
З небес потоки шумували.
Мов з велетенської рушниці,
Що не дано піднять нікому,
Метали стріли блискавиці
У грізному гурчанні грому.
І лиш на мить все затихало
І починалося спочатку,
Яскраві спалахи влітали
Через вікно в мою кімнатку.
Текли по стінах полосою,
Тікали за віконне скло.
В цю ніч жаданого спокою
Нікому в світі не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495983
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2014
Не шукайте ідеалу,
І Ісуса клали в ясла.
Зірка з неба в безвість впала,
Спалахнула і погасла.
Кров спеклась на палаші,
Наситилось тілом лезо.
А закоханій душі
Вже не жить, на жаль, тверезо.
Їй спокою не знайти,
Не позбутись бідній муки
І на спалені мости
Не ступить після розлуки.
Вже допита чорна кава,
Все поклав ти на ваги,
І тепер не маєш права
Не платить старі борги.
Ти тепер не маєш права
Залишатись в забутті -
Гроші, влада, пиха, слава -
Речі тлінні, не святі.
Зірка з неба в безвість впала,
На душі важка пітьма.
Не шукайте ідеалу!
Ідеального нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495753
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2014
Ніч пасе зірок отару -
Світу випаси круті.
Заганяє місяць хмару
В сяйва сіті золоті.
Божеволіють цикади
В росних травах запашних.
Ці серпневі зорепади!
Я співатиму про них.
Закохаюсь в ніч-- циганку,
В тайні чари ворожби,
І не спатиму до ранку,
Що зі мною не роби.
Втрачу розум від принади,
Що дарує літня ніч.
Я піду у зорепади,
У майбутній плин сторіч.
Буде важко, буде слизько,
Шлях тернистий—весь в загравах,
Тільки б світу пасовиська
Мій нащадок бачив в травах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Пила веселка з річки воду -
Переливались кольори.
Прудкий вітрець примчавсь зі сходу
І розтривожив явори.
Скупала їх весняна злива,
Співає листя молоде.
До них берізонька цнотлива
Роками йде і не дійде.
Вона на пагорбі, самітня,
Усе життя своє стоїть.
Її краса статечна, літня
Довкола зваблення струїть.
А там в гаях, густих дібровах
У неї - сестри та брати,
Та по стежках важких, тернових
До них повік їй не дійти.
Такий вже фатум, така доля,
Такий у неї зодіак..
Вона сама! І вільна воля
Не дасть їй щастя аж ніяк.
Доп’є веселка з річки воду,
Розтануть в небі кольори.
Яке життя гірке без роду!
Без неньки, брата і сестри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Летить печаль моя безсило,
За синій обрій впасти хоче.
Моє подертеє вітрило
В степу палаючім тріпоче.
Моя душа – моє вітрило,
Ти вже зайшла за той кордон,
Де нападають підло з тилу
І не беруть живим в полон.
А ти хотіла жити мирно,
В ладу з собою та людьми,
Та карта б’є тебе козирна
З висот державної пітьми.
Штовха уперто на безмовність,
Щоб вік конала уві сні
І не чіпала бездуховність,
Що рве на шмаття наші дні,
Щоб ти про кривди не кричала
І не будила сплячий люд,
Який пройдисвіти загнали,
Щоб пити кров, у темний кут.
Моя душа! Озвися, душе!
Заливсь слізьми донецький степ!
Брат брата в злобі лютій душить!
Хто ж влаштував жахний вертеп???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495538
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2014