| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Приємна зустріч в гамірному Львові .
Гарні розмови за легким вином .
До цього ми були хоч трішечки готові,
Та врешті мав настати перелом.
Вже перед сном ти запитала :"хто ми?"
Пригадую , тоді злегка пожартував .
Чому - не знаю . Щоб була розмова .
Або ж напругу трішки розряджав.
Тоді ми були вже ні друзі , але і не пара.
І не збагнули толком як зайшли на той терен,
що понад ним невпевненості хмара
вже прагла назв для всього і чітких імен.
Манірно так собі словами забавлялись.
Хоча до цього, зрештую, все йшло:
в один момент ми собі просто спілкувались,
а вже за мить нас в незвідане понесло....
Так от. Та ніч. І ми з тобою двоє.
І те питання громом тишу розсікло.
усі думки, які ходили рівним строєм
Так просто зникли . Наче й не було .
Натомість почалось ніяковіння...
Триндун, але сказати щось красиво не зумів.
Спасибі, мила, за безмежне розуміння!!!
За те, що ти збагнула все й без слів .
Спасибі за сміливість серце показати
Й пустить мене в той загадковий край,
де є можливість перед сном казати:
Люблю. Цілую. Мила, засинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
І знов думки блукають серед ночі.
І знову сам. Й ти також спиш сама.
Лякливий розум знає, чого серце хоче.
Та в сумнівах вигадує, що й шансу вже нема
А глупа ніч темні думки шепоче.
Вигадує все більше перепон.
Та серце знає: для кохання бог створив всі ночі.
І для поезії. Та й просто глянуть сон.
А сни під ранок, кажуть, що пророчі.
Мені сьогодні знову снилась ти.
Гуляли десь. Дивились очі в очі…
Бодай в цю мить не знали самоти.
Раптовий ранок знов приніс розлуку.
Хоч разом з ним прояснились й думки.
Блаженні сни – солодка, та несправжня мука.
Роки ж любові - не згайновані роки.
Знов прийде ніч. Думки знов заблукають.
В черговий раз приснишся мені ти.
Та ті думки тепер нас лиш зближають…
На зустріч завтра будемо ми йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Танцюємо з тобою наше танго.
Як завжди тут не обійтись без помилок.
Ти неприступна, як на небі янгол.
Я ж пантеличуся від надміру думок.
Тому і каміната не перфектна.
Часом і пауза незграбна настає.
А іноді ми робим па граційні та ефектні
Коли себе до краю танцю віддаєм.
Цей танець не на публіку. Для себе.
Тому й немає сорому від помилок.
Та й взагалі – танцюєм як , вважаєм, треба.
Бо хіба ж в танго є невірний крок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Крихту Щастя! Тільки крихту Щастя!
Чи ж так багато прошу у небес?
Душа жадає сміхом заливаться
У пізнанні незвіданих чудес.
Серце в блаженстві хоче тріпотати
Радіти ранку, вечору і дню
В палкім екстазі ночами не спати
Під ніжний шепіт "Я тебе люблю"
Незмірна радість ота крихта Щастя,
Як дві душі злилися в унісон.
То чому ж люди вперто так її бояться,
Що самі ж творять більшість перепон?
Я не боюсь. Душа моя відкрита.
Наївно й просто правду говорю.
Життя стрімке, тож хай буде прожите!
За крихту Щастя з Долею - борюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Минуло вже століття не одне
Цькували мову рідну солов’їну
Були рабами предки, а проте
Завжди боролись за свою країну
Клеймили, нищили, вбивали,
Вивозили із рідної землі.
Морили голодом, нещадно катували,
Але народ не згинув, не змілів.
Гоїлися, здавалось, незліковні рани
Що часом болем згадували все.
Та зараз серце України-мами
Ридає з горя. Знов кат смерть несе.
Палає знову ненька Україна.
Кістьми лягають кращії сини.
В оселях щастя селиться руїна…
Страшна ціна щоб ворога спинить.
А він бездушний. Бо вже й не людина.
Хоча подоби наче й не скидав.
Як бузувір проти природи чинить
Й цинічно каже : «я же вас спасал»
А він вбиває й нищить без розбору.
Життя для нього зовсім не святе
Шукає душу древнього народу.
Згубити хоче. Заздрить, що цвіте.
Московський кат не може зрозуміти
Що перед ним незламності стіна
Боронить дім, щоб безтурботно грались діти
В яких дитинство викрала війна.
Бо та стіна – стального духу люди,
Котрі віддали більше ніж життя
Аби сказати : «Мир таки та й буде.
Ми переможем, бо немає вороття»
Ще молоді і сильні. Жити й жити!
А душі вже поклали на вівтар.
Свобода спрагла. Дуже хоче пити.
Життя для неї, наче той нектар.
Війна іде. Загарбник не здається.
Та вірю й знаю : прийде мирний час.
Зітрем сльозу і ненька усміхнеться
Герої ж вічно будуть жити серед нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
В рутині днів дрімають почуття.
Ховаються за звичними речами
Так день за днем минає все життя...
Велике щастя покохати до нестями.
Роки ідуть - дурість все та ж
Ніхто не знає, що чекать назавтра
Якщо не можна стримувати час -
Хай пломеніє радісно та ватра
Життя летить. Тут сумнівів нема.
Я відкидаю право на поразку!
Душа одну лиш істину прийма:
Всі ті літа любов була не маска.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Гарна дівчина. Наче з пісні.
Гарна дівчина хоч куди
Полюбилася ненавісная
І у цьому нема ганьби.
І скажіть мені, люди добрії
Хто зумів би та й незлюбить?
Карі брови і очі чорніії
Полонили навік, мов на мить.
І гріховно назвать еталоном
Невиданої ще красоти
Здивуватися можна легко:
"Цей негідник- та й полюбить? "
Але серце ніяк не збреше.
Правду знає хоч як не крути
Еталон - то як любиш вперше.
А кохання - це назавжди.
І банальності вже не суворі.
І шаблони руйнуются вмить
Бо кохання не має кордонів.
Та й без них не на повну горить.
А як любиш хоча б уперше
Ти щасливий уже назавжди.
Кохання справжнє не перевершиш
Хоч як не вигадуй і як не крути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Чому до тебе знову повертаюсь?
Чом кожен день тобою лиш живу?
Як бути чесним - толком і не знаю,
Бо ми за дружби не зайшли межу.
Та це чомусь нічого не міняє.
Життя невпинно кличе в небуття.
Не знаю, справді, навіть чи кохаю...
Може це вигадка серцевого биття.
Або мана, що очі затулила,
Хвороба дивна, що і не збагну?...
Ти ,мов Дедал, надала мені крила.
Чому ж ніяк я ними не змахну?
Чогось до тебе серцем повертаюсь
В думках з тобою кожен день живу.
Звучить банально. Справді. Я - кохаю!
Ти лиш зустрінь як ступлю за межу.
Розправмо, мила, врешті наші крила.
Чкурнім за обрій звичного життя.
Бо ти навіки душу полонила.
Й тепер назад немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2019
Дивлюсь на світ дорослими очима.
У ньому не залишилось краси.
Куди поділася допитлива дитина,
закохана в навколишні ліси?
Де загубився настрій світанковий
і щирі радощі вечірньої зорі?
Вже й навіть свята не такі святкові -
практичні, мов безпристрасне журі.
Цинізму ширма серце затулила.
Печаль утрат зробила кам'яним.
Любові намертво скувала глиба крила.
Завітні мрії зникли, мов примарний дим.
Немає радощів. Й печалей теж немає.
Згадати й важко як це бути молодим.
Неквапно душу будні виїдають.
То скільки зможу бути ще живим?
Жадаю знову закохатись в ранок.
Бажаю вистраждать і вирадіть життя.
Кохать бажаю і бути коханим.
Й колись як друга стріти Небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Дерева золотом сивіють
І погляд крізь хмари у неба сумний.
Плодами яблуні радіють -
Всіх пригощають плодом наливним.
Калина соромливо червоніє.
Ще теплий дощик листям шарудить.
Лелеки, відлітаючи, вже мріють
Як поміж крил весна затріпотить.
З трояндами фліртують чорнобривці.
У лісі грають в хованки гриби.
За коси вітер смикає берізці.
стоять в задумі мовчазні дуби.
Навколо все осяяне красою
Нестримний час на хвильку вгамувася.
І навіть розум склав цинічну зброю...
Бо була осінь. І він закохався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Блукаю в коханні, наче у тумані.
Не знаю вже де правда,а де сон.
Колись ті почуття були такі жадані,
Хоч до свободи їм не бракло перепон.
Полинули,немов струмочки-водоспади.
Полились щедро, як травневий дощ.
Тепер як спогад сяють зорепадом,
Й, буває, душу часом тривожать
І нехай небо назараз спокійне
Й журбою тиша його борознить,
Знаю напевно: любов мелодійна
Ще літнім громом мені продзвенить.
І запалає серце від крихітки-іскри.
Зануртує у жилах гаряча ще кров...
Розчарування - робота лихого біса,
Собі ж в тім пеклі я місць не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Я бачу весну крізь вікно -
неначе близько, і все ж так далеко.
На Батьківщину, певно, знов
вернулись з вирію лелеки.
Усе шукають рай в далечині.
І крила трудять, аби лихо переждати.
Життя минає там, на чужині...
Батьківська ж хата кличе повертати.
Вони б і раді залишитись у гнізді
й рідні простори крильми обіймати,
але чомусь так склалося в житті :
щоб вдома жити - треба ген літати.
Може й мине століття не одне.
Й зазнає лиха батьківська ще хата.
Але ми були. Будемо. Ми є.
І до нас щастя мусить завітати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2016
Осінь золотиться листячком кленовим.
Журавель останній в вирій відліта.
Сонячний клубочок шарудить у кронах, -
тепло їх востаннє нині обійма.
Тоне горобина в небесних озерцях.
Пташечка співає пісню чарівну.
А вона торкає спогадами серця
про наївно-милу дівчину-Весну.
Про цілунки в коси, вквітчані барвінком,
й прохолодні роси в миті розлучань.
Про солодкі губи з атоматом кави
і кохані очі грайливо-лукаві...
Знов весна минула й літо ген чкурнуло,
осінь зашарілась плодом наливним.
Дякую Пташині - душу сколихнула:
знову відчуваю я себе живим.
Знову пориваюсь в незвідані далі.
І на все у світі вистачає сил.
Більше не боюся суму і печалі.
знаю бо: Кохання розітре їх в пил
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016
Світ - казка, яка не потребує слів:
все таємничо, дивно, загадково.
І хто на мить бодай відчути це посмів,
захоче знов чарівної розмови.
Почути шепіт молодих Лісів,
вдихати пахощі у вільнім Полі,
із захватом вдивлятись у Птахів,
відрощуючи крила й у своєї Долі.
Життя ковтнути з Джерела,
скупатись в силі Річки чи Озерця.
Милуючись як трудиться Бджола,
й собі трудитись за велінням серця.
Укрити Сонце Хмаркою нані́ч,
всміхнутись Зорям ген до Небокраю.
Сходити на концерт, де пліч-о-пліч
Цвіркун із Соловейком виступають.
Глядіти як спросоння позіхає Сонце
й вмивається росою з буйних Трав...
Відчувши казку Світу Серцем,
ви скажете:"Життя я покохав!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Вкриває нічка ніжним оксамитом
Руде малятко, що в колисці спить
А молодик, за звичним уже трибом,
Йому казки натхненні гомонить.
Співає соловейко тиху колискову,
Ще й вітерець на флейті виграє.
Ліс загадково кличе на розмову
І запах раю щедро роздає.
Всім звичний ліс. Не має флейти вітер.
І сонце й місяць звичні в небесах.
Ще трохи, люди, будням ви повірте
І диво зникне й в чарівних казках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Я не буду боротись за твою прихильність.
І не співатиме серце од.
навіки́ зберігатиме пильність,
хоч душа точно знає: ти мій сефірот.
І освідчуватись більш не буду,
ще й писати сумних віршів.
В моїм серці ти завжди чудо,
і бентежниця дивоснів.
Не моя і ніколи не будеш.
Ти мов з раю, з едемських владінь.
В палкім серці ти завжди чудо,
ніби пролісок в провесінь.
Не моя. З цим давно вже змирився.
Світ належить тобі: він бо сам розказав.
Ех, якби ж вчасно то я зупинився...
Бо в тенетах кохання навіки пропав.
Моє серце завжди спокійне:
і радіє, й сумує колись.
Але ти, незбагненна мріє,
його ма́ниш в космічну вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
«Весь світ– театр і люди в нім актори».
О, як правдиво каже пан Шекспір!
Хоч і не всі тут грають свої ролі.
А ти грай вдало, наче король Лір.
Всі ролі вже придумано до тебе.
Лиш обери яку ти вподобав.
і слухай серце. Інших слухати не треба.
Бо будеш квилить потім: «Я не це бажав»
Бо будеш потім каятись-жаліти
І щиро нарікати на життя
Ще й вперто не захочеш зрозуміти:
Неправда, що немає вороття.
Та от, для себе взявши таку ролю,
Коли те маєш, чого не бажав,
Мій милий друже, не вблагаєш Долю, -
Вона ж дає лиш те, що ти обрав.
А ти все твердиш: «я цього не хочу!»
Усім кричиш: « Я мрію не про це!»
І все не можеш впитися досхочу
й чекаєш кельнера, що горя ще несе
Тому й не знаю кращої поради,
Ніж «твоє щастя у твоїх думках»
А всі невдачі… тут немає ради, -
Вони до мрії пройдений вже шлях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Я не буду вбиватись печаллю,
бо миттєво мене вона з'їсть.
Не проситиму й крихточки жалю.
Не плекатиму в серці злість
І не буду тривожитись марно
та дрібниці сприймати всерйоз, -
у цім світі усе надто гарно,
аби думи вели у невроз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
Він безтямно кохав життя
І воно шаленіло від нього
Хоч ревнивиця смерть взяла його в небуття.
Та чи вистачить їй для розлуки лиш цього?!
Хто спізнав смак життя,
Хто з життям поріднився, -
Не страшна йому смерть й тишина забуття,
Бо іскрою життя він в серцях навіки поселився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Привітна днина обійма простори
Втомлене сонце спатоньки ляга.
Старенький місяць вже посіяв зорі.
Й прудка комета в небі сновига.
Тривожать, часом, спокій метеори,
Щоб хтось бажання встигнув загадать.
Дарма, що мить – і в атмосфері згорять.
В чиємусь серці змогла вже мрія запалать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Ген-ген кругом по видноколу
Рояться крапельки, як бджоли.
Витає в небі сірий вулик,
Блакитні луки там де були.
Він спраглу землю напуває
Й веселим гулом розважає.
Буде тепер вона буяти
І всіх людей розвеселяти.
А ось і пасічник веселий
Прийшов по вулик в наші села.
Дмухнув натхненно у флояру
Й погнав вперед ту вулик-хмару.
Знов вийшло в луки сонце босе,
Щоб розпустить гарячі коси,
З любов’ю землю обійняти
І просто радість дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Ми душу відкриваємо не тим.
Можливо й так. Але не в цьому справа.
Бо ключ від неї ми вручаєм тим,
Кого окрилена вона обрала
І нехай розум каже: « схаменись»
І хай кричить розсудливість: «усе пропало!!!»
Та Серце все летить кудись у вись –
Надія ж бо ніколи не вмирала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Ми горді діти вільного народу.
Ми стоїмо тут за свою свободу.
ми мужньо будем докінця стояти
одне життя і раз його втрачати.
Ми стоїмо і мужність наша - криця.
Ми стоїмо, бо нам свобода поки тільки сниться.
Ми стоїмо - набридло перед катом плазувати.
Ми стоїмо, бо скільки можна в сні кошмарнім спати!?
І ви вставайте браття-українці!
Прокиньтесь всі, бо переломний час.
Безпомічні ми тільки поодинці.
Коли ж ми разом - не зламати нас.
Вставайте браття і вставайте сестри!
В своїй країні тільки ви закон.
Живемо раз, живемо тільки вперше.
Хай нашим дітям сниться кращий сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Отак повільно, крок за кроком.
Пробач, що я не Ловелас
Не вмію швидкісним галопом
Причарувати тебе враз.
І слів чаруючих не знаю.
Романсів зроду не писав.
Лише єством всім і душею
Тебе незграбно покохав.
Орфея арфа грає в серці
І кличе, вабить і манить.
Важкими були кроки перші
Тепер же їх не зупинить.
Життя висока естакада.
Любов витає понад ним
Або штовхне й без неї впаду,
Або ж ще вище ми злетим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Я ні про що ніколи не жалію
В моєму серці завжди хай живе
Палка любов, ота безкрила мрія,
І жменька щастя – все, що в мене є
Нехай живуть усі дрібні турботи,
Ще й місце є для вселюдських проблем.
Нехай душа лиш не хворіє на сухоти,
Нехай життя у ній завжди лунає щем.
Гаряче серце хай болить, страждає,
І біль і радість хай у нім живуть.
Лише Любов його най завжди оживляє,
Бо лиш вона життєву розкриває суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Гризе щось. Ниє.
Ні це не сумління!!!
Терзає душу, як орел.
Воно в мені. Воно ще в серці жи́є.
А я з ним борюся, бо впертий,як осел
Я гордий, бо забути намагаюсь?
Я сильний – в кулаці тримаю почуття?
А , може, то я просто сповідаюсь…
Папір вбирає нестерпний біль серцевого биття .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
Дзвенять дерева голосом криштальним
під шепіт вітру й променистий сонця гул.
Ну як ти можеш бути в день такий печальним?
Ти, може, щастя що таке забув?
Шукаєш, певно, ти його далеко.
А мо' й гадаєш, що вже не знайти.
Насправді щастя близько, як лелека,
що в'є гніздечко, де стоять хати.
Насправді щастя ближче, ніж здається.
Так близько, часто, що й не помічаєш ти.
Ти тільки слухай шепіт твого серця...
І май сміливість за тим кличем йти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014