| Сторінки (1/43): | « | 1 | » |
Матіоловий вечір опустився як птах
ти до мене прийшла у фіалкових снах,
Ніжно руку взяла, підвела до вікна
- подивися, юначе, яка нічка ясна.
Я поглянув туди - зорі ясно горять,
твої очі-фіалки ніби той зорепад.
Аромат матіолів у повітрі стоїть
і мені захотілось зупинити цю мить.
Та картіна змінилась, не добігла кінця,
і вже, що тут казати,не знайду я слівця.
Буду ждать і чекати, щоб ти знову пийла
і в фіалковий сад ти мене привела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
У сутінках тихо співає гитара,
вона най-вірніша подруга моя,
вона промовляє, вона не перечить,
вона - це мій голос, вона - ніби я.
То голос спокійний, а то - жартівливий,
то тихий, мінорний- аж серце тремтить.
Коли заспіває - усе завмирає,
і навіть в саду соловейко мовчить.
Співай же, гітаро, із суму , чи жалю-
хай знають усі, кого я кохаю.
Гітаро, гітаро, гітаро моя -
ти най-світліша надія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
Пам’ятник маршалу Жукову
На вулиці Маршала Жукова
Усе в кольорових вогнях,
А пам’ятник Маршалу Жукову
Стоїть у червоних квітках.
На вулиці Маршала Жукова
Каштани у травні цвітуть,
По вулиці Маршала Жукова
Солдати в уяві ідуть.
Всі держать рівняння направо
І Маршалу честь віддають,
А білі каштани свічками
До неба молитви несуть.
На вулиці Маршала Жукова
Усе в кольорових вогнях,
На вулиці Маршала Жукова
Солдати шикуються в ряд –
Скажи, сивочолий наш Маршале,
Чи люд пам’ятає про нас?
І як їм тепер тут живеться
У мирний нескорений час.
Обличчя його не змінилось,
Та Маршал стояв нерухомо,
Нічого він їм не сказав,
Ось тільки, з очей покотилась
Горюча солдатська сльоза.
А вулиця йде і вирує,
А вулиця йде на парад,
На вулиці Маршала Жукова
Каштани свічками горять.
м. Харків 9.05.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2015
Только б не было войны –
Все остальное нам под силу:
Мы все решимости полны
Страну родную превратить
В цветущий сад и рай земной,
Вот только б не было войны,
Никто не звал бы нас на бой,
Стрелять, ломать, трощить, крушить,
А звал бы только созидать
И строить то, что сердцу мило.
Вот, только б не было войны –
Все остальное нам под силу.
Зоя Ивановна Гудзиенко, 2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Весно моя, весняночко,
Зайди в хату в домівочку,
Зайди в хату до світлиці,
Дам тобі я там водиці.
Та водиця не простая,
А з джерельця набратая,
Поливай її крізь сито,
Хай уродиться і жито.
Весно моя, весно красна,
Зоря твоя хай не гасне.
З. Гудзієнко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Пісне моя мовчазна,
Ти у душі моїй
полум’ям в’єшься
Ніхто і не знає
Ніхто і не чує
Як тужно ти плачеш,
як смішно смієшся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568957
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2015
Очі дитини сумні й невеселі,
Татка немає і мами нема.
Дивляться пусткою вікна оселі –
Все відібрала жорстока війна.
Хто захистить цю малечу від болю?
Хто підбере їй потрібні слова?
Де ж є та сила, могутня, правдива,
Що зможе спинить епідемію зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2015
Снежинки хороводом летят в мое окно,
Препятствием им служит оконное стекло.
А я окно открою, впущу снежинок рой –
- скажите мне, снежинки, где нынче милый мой?
Снежинки все растаяли, дать не успев ответ,
А милого как не было – так до сих пор и нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555430
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 28.01.2015
Вітер б’у вікно, як поранений звір
Свистить і кружляє метелиця.
Заметіле моя, заметіле моя,
Чого ж бо на мене ти сердишся.
Чом дороги-путі ти усі замела?
Як же милий мій зможе прийти?
Ой, чи знаєш бо ти, заметіле моя
Як нестерпно чекати мені?
Як шалено кохаю та палко люблю,
Як чекаю його дні і ночі –
Вщухни ж ти, вщухні ж ти, заметіле моя,
Або звідси іди, куди хочеш.
Вітер б’ється у вікно,як поранений звір,
За вікном вже хурделить метелиця,
Заметіле моя, заметіле моя –
Скільки будеш на мене ти сердиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554307
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2015
Планетою крокує веселий Дід Мороз,
З далекої Лапландії він починає крос
З торбинкою на спині і посохом в руці
Розносить дітлахам він святкові прапорці.
Печення і цукерки усім він роздає
І іграшки-забавки такоє у нього є
і іграшки на ялинку гірлянди він приніс –
Такий веселий Дід Мороз – Мороз Червоний Ніс.
Усіх колег, читачів, поетів - щиро поздоровлюю з Новим Роком. Хай принесе він мир та спокій, натхнення та надію. Зоя Іванівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Ой, холодно-холодно за вікном -
розгулялась віхола за селом.
Замести доріженьки норовит,
мене хоче до дівчини не пустить.
Я ж цієї віхоли не боюсь,
де захочу, де захочу появлюсь
Мети, мети віхлоло, замітай,
до дівчини я прибуду, так і знай.
І скажу ії, любонько,
Ніщо мені не завадить - ось і я,
ми з тобою пійдемо у танок
а віхолу запремо ми на замок.
Сиди, сиди, віхоло, не вилазь,
комірчина ця для тебе
в самий раз,
будеш знать, як парубка
не пускать
зі своєю дівчиною
погулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.12.2014
Перший сніг люблю з дитинства –
я ловлю його в долоні.
Перший сніг – він як кохання,
У якого ти в полоні.
Перший сніг казково чистий
Тихо землю покриває,
І здається що мене
Хтось теж тихо обнімає.
Обнімає, заглядає,
В моє личко, в мої очі
І цілунком покриває
мої мрії й сни дівочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Гуляла Маруся в зеленому лузі.
Сказала Маруся коханій подрузі -
люблю я Іванка, люблю його дуже,
як очі заплющу - тривожить він душу.
Признатись боюся, сказала Маруся -
боюсь, щоб не взнала і ненька-матуся.
Щоб ж буду робити - цього я не знаю,
подруженько вірна, мені дай пораду.
Нащо ти, Марусю, сказала подрузі,
вона вже стрічає Іванка у лузі.
Стрічає, цілує, його обнімає -
про тебе сказати бажання не має.
Отак-то буває, отак-о буває,
коли одного та удвох покохають.
Не плач, ти, Марусю, не плач, молоденька -
ще будеш щаслива - полюбить серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
(скорбота-пісня - музика авторства Келіної Н.Л.)
До дня скорботи по убієнним голодом 1932-1933 рр.
Вірші написані зі слів очевидців трагедії
Плач, Україно! Плач, Україно!
Стогне земля. Стогне земля…
Люд твій селянський загинув безвинно,
Голодом штучним до смерті заморений,
Голодом-жахом, владою створеним.
Плач, Україно! Плач, Україно!
Стогне земля твоя. Стогне земля…
Стогне вона від горя бездонного,
Наруги пекучої й відчаю-болю.
Стогне і тужить за дітьми своїми.
Плач, Україно! Плач, Україно!
Вслухайся ти в голоси їх німі,
Що тисячами ідуть з-під землі
І пронизують простір і час:
Рятуйте! Рятуйте! Рятуйте ж бо нас!
Чутно, й дитячі пливуть голосочки,
Ніби із жита тонкі колосочки:
Хлібчика, хлібця, дай хлібця, матусю,
Хоча б бурячка, бурячка дай, татусю!
Метались батьки, аби щось десь дістати –
Вертали ж їх знов до голодної хати,
Бо скрізь вже стояли кати насторожі,
І села були уже всі в огорожі.
(мова) Плакали діти ущент зголодніли
Батьки їх булим немов заніміли,
Мерли як мухи люли селянські,
Розум втрачали, дітей поїдали,
Не розуміячи – так виживали.
(спів) А голоси ті ідуть увесь час:
- Рятуйте! Рятуйте! Рятуйте ж бо нас!
Мільйонами звозили всіх нас до урвищ,
Кидали в ями без імені, прізвищ,
Сипали землю на очі відкриті
Кати наші люти, несамовиті.
Вони забирали і хліб, й картоплину,
З рота виймали їду у дитини –
Не буде вам спокою ні в якому світі,
Кати наші люти, несамовиті.
Заплач, Україно у День цей скорботний,
Назавжди хай буде він вікопомним.
Заплач ти за нами, і помолися.
Свічку постав. Перехрестися.
Дзвін поминальний летить хай до неба.
Це так потрібно. Це так і треба.
Дзвін. Дзвін. Дзвін…
Ти тепер знаєш. Ти пам’ятатимеш.
Ти споминатимеш. Ти поминатимеш.
Ти поминатимеш.
З. Гудзієнко. Мешканка села Губське,
Лубенського району, Полтавської області в 1932-1933 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Світлій пам’яті моєї мами – Гузієнко Г.О.
О, мово рідна! Ти єдина
Є найдорожчою мені –
Тебе всмоктала я з дитинства,
Бо чула мамини пісні.
Вона співала ніжно, любо
Про кота-котка, воркота
Про сон-дрімоту і ворота
В яких застряла та дрімота
Про «люлі-гулі», «баю-бай» -
Засни, дитинко, задрімай».
Вона співала і гойдала
Мою колисочку сама
І всю любов, що в серці мала
Вона мені «переливала».
Потім були пісні народні,
Немов з землі вони росли,
Співали їх і «на природі»
І в хаті, в клубі – де могли,
Співали, коли йшли із поля -
Про вербу рясну, про тополю,
І про зелені огірочки,
Що вже зростали в три рядочки,
Про Ятрань-річку, що круто в’ється.
І про любов, що в серце б’ється.
Кохана мово!
Ти чарівна в отих мелодіях-словах,
Що так зависли в моїм серці,
У моїм мозку і душі
І все життя йшли завжди поруч -
Допомагали як могли.
О, мово рідна! Ти чудова
(не побоюсь цього я слова),
Ти милозвучна, кольорова,
Ти є найкращою для мене,
Бо в тобі роду мого гени.
Ти і солодка, мов джерельце,
Ти і з присмаком, ніби з перцем, -
Тебе я п’ю всією суттю,
Душою, тілом і єством
Вночі, удень і натщесерце
І б’є поклони тобі чолом.
Тебе люблю я, в тобі кохаюсь,
Тобою мрію і творю.
Тобою завжди я пишаюсь,
Тобою тішусь, в тобі живу.
21.02.2002, Харків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Матіоловий вечір
Опускався мов птах,
Ти до мене прийшла
У фіалкових снах.
Ти стоїш у садочку,
Чи в зеленим гаю,
Підійти я не смію
Звідціля я дивлюсь.
Твої очі-волошки
Як зоря голуба,
Випромінюють сяйво
І любові й добра.
І ця сила силенна
Притягнула мене,
Відгукнися дівчино,
Я шукаю тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
Присвячується фронтовикам ВВВ, учням Вовчанської СШ Лубенського району, Полтавської області, Костянтину Михайловичу Чумаку, 1925 р.н., який загинув у 1944 в одному із боїв на території Естонської РСР, і Кагарлицькому Андрію Федоровичу, 1925 р.н., якій повернувся із фронту, став заслуженим артистом УРСР, його також уже не має.
Зоя Гудзієнко, 2013
Костик і Андрій
Два десятикласники, два односільчанина,
Два чудові хлопці – Костик і Андрій,
Пішли захищати із любов’ю в серці,
Пішли захищати край дідівський свій.
Були в одній армії і в одній дивізії,
Були в одній роті Костик і Андрій,
На одному фронті і в одному напрямку
За свою Вітчизну, й шли вони у бій.
Пліч-о-пліч стояли у одній шерензі,
І пліч-о-пліч зрушили того разу в бій.
Ії бомбардували й осколком снаряда
Костика поранило прямо у живіт.
Упав, як підкошений, на холодну землю він,
Випав із шеренги друг і побратим.
Ти держися, Костю, ти держися, друже,
Вернусь я за тобою, Костю-Костянтин.
Йди, не зупиняйся, і передай матері
Що я помираю - як солдат в бою,
Та я повернуся вітром до домівки,
Щоб сказати людям, що я іх люблю.
Відгриміли постріли, битви і атаки.
Вернувся без друга у село Андрій,
Разом всі заплакали,затужили разом –
Вітром повернувся Костик у край свій.
Андрій Кагарлицький не покинув Костю,
І тоді після тяжкого він його знайшов,
Закрив йому очі, очі його сині,
Прочитав молитву і далі пішов.
За себе й за Костю, за свою Вітчизну
Ходив він в атаки, у бої ходив,
Щоб добити ворога уже в його лігвищі,
Все що було треба, усе він робив.
А кулі свистіли, снаряди летіли,
Та все ж, Слава Богу, ми перемогли.
Мешканка села Вовчик (1936-1953), учасник війни,Гудзієнко З.І.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533135
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2014
Люблю я сонячне тепло,
Люблю тепло і від каміну,
Лежанки, припічку чи печі,
Де зігріваю свої плечі.
Та найтепліше те тепло,
Що йде від серця і до серця,
Що теплим словом обгортає
І ось, від цього вже на світі
«Нічого кращого немає».
Тільки воно є невгасиме
І душу щастям наповняє -
Його по Фаренгейту не замірить,
і «Цельсій» також ні при чім,
Воно святе. І інші паростки пускає –
Що в поколіннях не згасають.
Якщо його нема – то це біда,
Бо зачерствіють душі у нащадків.
Тож не жалійте ви для ближнього тепла,
Добра, любові і ще раз тепла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532241
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2014
Пожовкло листя на каштані,
Що за вікном моїм росте.
Кленове ж, все уже опало –
Природа змін великих жде.
Вони придуть, не забаряться,
Бо уже місяць листопад –
Куди ж мені тепер податься,
Щоб не настигнув снігопад.
Ще не готова до зими я,
Ще літа хочу і тепла.
Я ще чогось не доробила
Для миру, щастя і добра.
Та все іде по плану з неба –
Цього нікому не змінить,
Пристосуватись мені треба
І так продовжувати жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531885
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2014
Золотисте листя шелестить на вітрі,
А це значить – справді осінь у повітрі.
Вдивляюсь очима у красу осінню:
Срібне павутиння бавиться із синню,
Вітерець доносить запах хризантеми,
Чутно, як співа хтось: «де я?» «де ти?», «де ми?».
Що ж буду робити – я така щаслива –
У мене як в птаха виросли вже крила.
Змахну ними ніжно – полечу далеко,
Ти ж мене позвала – ну скажи, лелеко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529861
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2014
Плаче бабуся – Марійка не вдома;
Тільки б не трапилось з нею біди,
Люди шепочуть – у місті неспокій…
Праведний Боже! Біду відведи.
Плаче бабуся. Вона ще не знає,
Що тіло Марійки у ямі лежить
Порубане разом з такими ж тілами
Її односельців – усіх сорок четверо!
Плаче бабуся…
А Перемишль мовчить.
Вчора ще люди вбирали городи,
Запаси робили собі до зими…
Вдерся конвой і забрав селянина,
Сім’ями гнав пів-села до тюрми.
За що? Навіщо? Яка-то причина?
Людоньки-люди, скажіть-бо, за що?
- Ви русофіли, ви всі шпіони!
- Ось вам причина! Ось вам за що!
Злоба нелюдська розперезалась,
Били камінням, стріляли впритул.
Шаблі рубали живих і вже мертвих!
Світу кінець – здавалося тут.
Плаче бабуся – голосить сердешна,
Очі незрячі сльоза залива.
Людоньки-люди! Найдіть мені внучку;
Мутиться розум! Кругом одна тьма.
Раптом бабусі чується голос
Здалеку десь, а чи може зблизька…
Голос онученьки, голос Марійки –
Бабцью, не плач. Наша доля така.
Не плач, моя рідна, не плач, моя люба,
Очі свої зведи в небеса -
В стаї я буду летіти пташиній,
Мене ти пізнаєш – повір в чудеса.
В небі летів уже ключ журавлиний
Звідти на землю доносилось «Кру-у»…
Сорок чотири до Бога летіли -
«Ми всі невинні, людонькі-лю…».
Пам’ять людська усе зберігає –
Світ не забув про жертви невинні,
Світ не забув. А ось миру немає –
Каятись. Каятись всі ми повинні.
15 вересня 1914 року у місті Перемишль відбувся кривавий погром, жертвами якого стали 44 місцевих селянина, звинувачених у русофільстві. Інформація запозичена з книги, образ Марійки виник на підставі справжньої жертви погрому - 15-річно гімназистки Марії Мохнацької.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
Літа біжать. Літа минають.
Усе зникає, як вода.
Лишень стежинка до матусі
Завжди жива, завжди свята.
Спливає в пам’яті обличчя,
Синіють очі-озірця,
І пісня мамина журлива
Зі мною буде до кінця.
Сон наяву
Мені в цю ніч наснилась моя мама
З букетом чорнобривців у руці,
Вона ішла стежиною до хати
І усмішка сіяла на лиці.
Вставай, маленька доню, подивися,
Вже сонце в наші вікна зазира,
І жайворонок в небі наспівався,
Гусей до ставу виганять пора.
Мамусю, мамо! Я ще трішки, трішки…
Ти квіти поклади мені в постіль,
Я так люблю їх запах неповторний,
Куди ж ти, мамо?
Куди ж ти віддаляєшся у тінь?
Мамо, мамо… Пуста, порожня хата.
Ти де? Ти ж тільки-тільки поруч тут була?!
Дивлюся я і не прийду до тями –
Ти ж чорнобривців ось мені дала.
Мамусю! мамо!?
(«Стежинка до матері» З.Г.)
14 вересня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523365
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.09.2014
Харкове, місто моє величаве –
Тобою гордиться наша держава,
Бо ти – це наука, турбіни, машини,
І руки робочі, що роблять невпинно.
Театри, музеї, спортсмени, студенти,
Історії нашої славні моменти.
Культура твоя, як завжди іскриться –
Недаром ти звешся «Перша столиця».
Каразін і Квітка тут працювали,
Багато великих тобі слугували
І ветеранів нам не забути,
Їх кров пролилась, щоби Харкову бути,
Людей ти достойних і зараз плекаєш,
Майбутнє своє гідно ти зустрічаєш.
І хай ти не маєш Героя відзнаки
Та все ж бо ти місто найвищої марки.
Я вірю, я знаю,
Що час той настане
І зірку Героя місто дістане –
І люди щасливо
Будуть в нім жити,
А час, що вперед
Уже не спинити.
Харкове, місто моє величаве,
Тобою по праву гордиться держава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2014
Надворі спека. Тридцять вісім.
На сонці, кажуть, п’ятдесят,
А на екваторі, на диво –
Сніги летять, летять, летять.
Там чорні мами розбудили
Своїх малесеньких дітей,
Щоб на сніг білий подивились,
Який він гарний, що «О’кей».
Та наші люди заспокойтесь,
На те є воля із небес:
І що спекотно, то так треба.
Не нарікайте. Прийде час,
Сніг прилетить в кожну щілину,
Наб’єтся ой, скільки його –
І будем згадувать ми часто
Оте «настирливе тепло».
25.07.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Збираймося разом, друзі мої,
Бо все щось раніше мішало.
Робота, турбота і так усі дні.
Хіба це життя? – «Потерпало».
Хіба ми для цього з’явились на світ,
Хіба ми для цього ростились?
О, Боже! Скажи ж бо, скажи ж бо мені
Для чого ми тут появились?
Життя – це дар Божий, це казка -
Усе в ньому є:і добре, і зле
Та казка кінець гарний має,
Свого ж бо кінця ніхто не вгадає.
7.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Рожевеє листя у моїм вікні,
Рожевії тіні на моїй стіні.
Рожеві тумани вранці бачу я,
Рожева шипшина обсипалася.
Рожева берізка тихо так шепоче,
Ніби щось рожеве всім сказати хоче.
Не соромсь, берізко, говори, що знаєш –
Ти завжди до себе увагу привертаєш.
Я скажу, що хочу рожевою жити,
Щоб рожевим соком усіх напоїти,
Тоді усі люди будуть усміхатись,
І рожевим сміхом будуть любуватись.
Враз я схаменувся й окуляри зняв,
Світ навколо мене враз сірим став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Україно моя синьоока,
В моїм серці живеш ти завжди
Де, скажи, мені взяти пророка,
З ним в щасливе майбутнє щоб йти.
Україно моя срібноріка,
Зерно щастя ти в землю засій,
Урожай ти одержиш великий
І народ возвеличиш ти свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513657
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2014
Мій синочку, мій маленький,
Засинай, засни.
Хай тобі, моє дитятко,
Сняться добрі сни.
Тато й мамо над тобою
нахилилися
І в твої очіці сині
задивилися.
А сіренький кіт-воркотик
Тебе колиха
Сон-дрімоту на голівку
Твою наклика.
Засинай, синочку любий,
Засинай, засни.
І вві сні, моя дитинко,
Дужим ти рости.
А як виростеш великим -
Сядеш на коня,
Оберегом тобі буде
Батьківська земля.
А поки що, мій маленький,
Засинай-засни,
І нехай у тебе будуть
Тільки добрі сни.
14.05.2003 З. Гудзієнко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
На ганочку біля хати
Дівчина сиділа,
Всю голівку заквітчила
В далечінь гляділа.
Очі мрійливо дивились
Кудись поза часом,
Що там бачила вона?
Відгадай, козаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Пролечу я птахом
Над полем колосковим.
Там хліба хвилюються
Морем золотовим,
А навкруг волошки
Дарують сині зорі –
Душа звеличається
Від краси такої.
Ось із-за околиці
Вітерець доносить
Голос дівчиноньки,
Що в долі щастя просить.
Може та дівчина
Мене виглядає
І спів оцей ніжний
Мені посилає?
Пролечу я птахом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511070
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2014
Скажи ж, бо, осінь золота,
Куди спливли мої літа?
Я вслід за ними полечу
Їх повернуть я поспішу.
Злотава осінь, підкажи
І путь-дорогу покажи,
Я мушу їх вернуть до хати –
Їх гідно буду шанувати,
Плекать, леліять, догоджати,
Любити так, як рідну матір.
І осінь так мені сказала:
цього нікому не вдавалось
Ще й додала спокійно-грізно
- Цінуй, що є, доки не пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510937
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2014
Слобожанський рідний краю!
Ти єдине, що я маю –
Цих степів широке море,
В них і небо, в них і гори,
Тут в повітрі аромати –
Чебрецю, медунки, м’яти,
Тут чумацький битий шлях,
Так оспіваний в піснях.
Тут моїх дідів коріння,
Що в землю кидали насіння.
Тут Донець, Орель, Самара,
Уди, Мжа, Берестова –
Де найти такі слова,
Щоб край свій гідно описати –
Він найкращий, він, як мати.
Тут все проситься у пісню -
І сучасне, і давнішнє.
Хтось там більше любить море,
Хтось ще більше любить гори,
Хтось ліси і переліски…
А я люблю степу вільність,
А я люблю степ широкий,
Його простір на всі боки,
Запах ковили в повітрі,
Аромати різних квітів.
Як ніде я відчуваю,
Що з природою зливаюсь,
Що ми є єдине ціле:
Я і трави, й різноцвіття
І це духмянеє повітря,
І в надвечір’я особливий
Присмак степу…
Ні, ніколи свого краю
Ні нащо не проміняю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510297
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2014
(пам’яті мого батька Голояда Івана Яковича, який народився і помер на Івана Купала – 07.07)
Мати сина спородила
На Івана, на Купала –
Будь ти, синочку, Іваном
Раз родився на Купала.
Мати сина сповивала
На Івана, на Купала
Сповиваючи співала
Слова гарні промовляла:
Будь достойним ти Івана,
Раз родився на Купала,
Подарую тобі зірку,
І назву її Купава.
Мати сина колихала,
На Івана, на Купала,
Колихаючи співала,
Слова гарні промовляла:
Будь ти, синку мій, красивим,
Будь ти, синку мій, щасливим -
Я в воді тебе скупала
Де купалася Купава.
Мати синка спородила
На Івана, на Купала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509902
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.07.2014
Україна моя – це не тільки земля,
Де народились і жили мої предки –
Це каштани й дуби, берези і клен,
Це величні карпатські смереки.
Це троянди блакитні у мріях моїх,
Вода синя у Чорному морі,
Це брати наші менші, і хижі, і ні,
Що теж мешканці наших просторів.
Україна моя – не тільки це я,
А це ти, це вони, це їх спів,
Україна моя – це дороги й шляхи
У незвідане царство віків.
Це Орель і Сула – притоки Дніпра,
Де дітьми ми білили полотна,
А з того полотна вже були рушники –
Вишиванки – Вкраїни погорда.
Україна моя! Це і ти, це і я,
Це вся наша велика родина,
Все що є навкруги, це твоє і моє -
Рідна наша це є Батьківщина.
19.05.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2014
Солдати-квіти
Присвячується молодим солдатам,
Які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)
В селі за Сулою йшов бій в сорок першім
Тілами покрито все поле було –
Сьогодні ж бо тут трава зеленіє
І килимом-квітом усе розцвіло.
Сюди йдуть дівчата – нове покоління,
Любуються цвітом і хочуть зірвать,
Та щось зупиняє їх, може видіння?
Цього я не знаю, не можу сказать.
Такі вони гарні, ці квіти яскраві
Та щось дуже сумно дивитись на них –
Завжди, ніби, чуєш голос ласкавий,
Погладь, моя люба, оці пелюстки
Це я – той солдат з сорок першого року.
Що тут залишився лежать на віки.
Своєю я кров’ю просочив цю землю
І різними барвами я тут проріс –
Не знав я кохання, бо був дуже юним,
Цей дар нерозтрачений у квітах приніс.
Так люби ж бо, кохана, і будь ти щаслива
За всіх тих солдат, що лежать у землі,
А квіти, то наші серця незрадливі –
Завжди пам’ятай, що ми тут полягли.
А роки пройшли, а роки проходять,
А роки прийшли, а роки прийдуть,
Та все ж у тім грізнім осіннім бою
Вітчизна оплакала юність свою.
О, скільки їх тут полягло, полягло,
о, скільки в домівку їх не прийшло
О, скільки їх матері будуть тужить,
Допоки і будуть самі вони жить.
О, скільки їх тут полягло, полягло,
О, скільки їх квітами скрізь проросло,
О, люди, послухайте голос німий –
О, люди, борітесь, борітесь за мир.
Вересень, 2000, Лубенщина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506611
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2014
Я родом з села,
Де у всіх біля хати,
Мов той оберіг
Зеленить рута-м’ята,
А мальва рожева
Біля кожних воріт,
Як вірна сторожа
Все стоїть і стоїть.
Я родом з села,
Де любисток й півонія
Поселились під вікнами
На правах монополії,
Де калину всі люблять
А у нас і в сусідів
Чорнобривці й ромашки
Цвітуть ціле літо.
Я родом з села,
Де левади й гаї
На долонях підносять
Смарагди свої.
А в темному гаю
Пісня лунає –
Соловейко усім
Про кохання співає.
Я родом з села,
Де весною щорічно
Чути клекіт лелек,
Як було це одвічно,
Моє рідне село
Все що в пам’яті є
Віддаю для усіх –
Пізнають хай тебе.
Село мого дитинства
І юності село,
Я знаю що мені
З тобою повезло.
Проходять дні і роки,
І літечка й літа.
І все навколо інше,
І я тепер не та.
Та в пам’яті моїй
Все ж ті ж стоять хати,
І так шумлять віттям
Вишневії сади,
Хлібами золотяться
Усі довкіл поля –
У губи промовляють:
«Земля, моя земля!...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504093
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2014
Ти не плач, моя кохана,
Не тужи ти так за мною –
Я вмираю за Вітчизну,
Як солдат - на полі бою.
Все віддав ій без остатку,
І життя віддав за неї,
Тож тепер нас тільки двоє,
В твоїх спогадах про мене.
Якщо долі було треба
Поєднати нас с тобою,
Значить, я вернусь до тебе
В хвилях синього прибою.
Я вернусь до тебе літом
Щоби бачитись щорічно.
Я вернусь до тебе сонцем,
Щоб світити тобі вічно.
Я вернусь до тебе віршем,
Щоб зі святом привітати,
Я вернусь до тебе вітром,
Щоб «люблю» тобі сказати.
Я вернусь, вернусь до тебе
Та коли – і сам не знаю.
Я вернусь обов’язково
Щоб сказать тобі «кохаю»
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014
Мій брат не вернувся з війни
Світла пам’ять брату Антону Івановичу Мартиненко,
якій не вернувся з фронту
Мій брат не вернувся з війни,
Скорбіли і тато, і мама,
Тужили брати мої й сестри –
Мій брат не вернувся з війни.
Він був молодим і веселим
А очі мав сині, як небо.
В житті полюбляв увесь всесвіт –
Він був молодим і веселим.
Чекала його наречена,
В віконце щодня виглядала.
Листи в нікуди відправляла –
Його наречена чекала.
А він не вернувся з війни,
Скорбіли і мама, і тато,
Тужили брати мої й сестри,
Тужила його наречена,
А він не вернувся з війни.
І де ж ти лежиш, рідний брате?
Чи є хоч у тебе могила?
Немає вже мами, і тата,
Твоя наречена забрата,
І де ж ти лежиш, рідний брате?
А нове життя скрізь буяє,
Багато людей є красивих,
Ось тільки очей твоїх синіх
Ні в кого, ні в кого немає,
Бо ти не вернувся з війни.
Не він ні я за все житя і подумати не могли, що почнеться нова війна - громадянська, братовбивча. Але почалася
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2014
День Перемоги – травня дев’яте,
День Перемоги – свято солдата,
День Перемоги – величний наш день –
Свято зі смутком – свято пісень.
День Перемоги – травня дев’яте,
День Перемоги – свято солдата,
День Перемоги - день величавий –
Свято зі смутком – свято печалі.
А роки летять, пролітають літа,
Ми все пам’ятаємо, що було там, -
Атаки і битви, землянки, окопи,
І бомби, і кулі, що сипались скопом.
Палали заграви, в диму все мішалось:
І гірко, і страшно бувало, бувало,
І гірко, і страшно бувало, бувало,
Коли побратимів ми наших втрачали.
Та ворога все ж бо ми подолали
І голови гідрі фашистській зрубали
То ж хай роки летять, пролітають літа.
Хай в пам’яті буде, що тоді було там.
День Перемоги – травня дев’яте,
День Перемоги – свято солдата.
Травня дев’яте – усім датам дата,
День Перемоги – усім святам свято!
Гудзієнко Зоя Іванівна – Ветеран війни-учасник війни
9.05.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499223
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.05.2014
Харківські студбатівці
(балада)
Присвячується студентам ХДУ,
Які воювали у складі Харківського студ. батальону у роки ВВВ
(1941-1945рр.)
У липні сорок першого,
У битві під Синявою
Прийняв на себе бій
Студентський батальйон.
Боровся самовіддано,
Боровся героїчно він,
Боровся до останнього –
На скільки сил було.
Палала в небі заграва,
Свистіли кулі вражії,
Стріляв-бомбив снарядами
З усіх боків фашист.
В диму усе змішалося,
Від гару в горлі дряпало,
Брели вночі навпомацки
Ті, що зостались жить.
О, скільки їх попадало,
О, скільки їх поранило,
О, скільки крові вилилось
У чисті води річеньки,
Яка впадає в Рось.
Червоні води хлюпали
Між берегами довго ще,
То харківських студентів
Кров молода текла.
О бідні, бідні матері!
Не діждетесь синочків ви,
Скорбіти довго будете
До смертного кінця.
А річку безіменну ту
Люд називаю Красною,
А значить, і Червоною,
Бо кров у ній текла.
Із шестиста лиш декілька
Залишились і вижили,
І серед них письменники
Гончар і Білоус.
А Чемеріса славного,
Філолога і воїна
Найшли із побратимами
Опісля сорок літ.
Лежали всі в землі сирій
З годинником, що час спинив,
А може й ні – хто зна тепер?
Можливо, серце стало,
А він все йшов і йшов -
Відстукував часи війни жорстокі.
Годинник той Олесь впізнав –
Один він був на їхнім курсі,
Годинник Чемеріса!
Годинник, то не просто так –
То пам’ять часу на віки,
То заповіт усім, які живуть.
О, люди! Бережіть життя!
О, люди! Збережіте мир!
До цього вас годинник Чемеріса заклика.
Студбатівці, студбатівці,
Ровесники мої,
Цвіт український нації,
В боях ви полягли.
Усі ви добровільно
Пішли на фронт самі,
Вітчизну захищати –
Інакше не могли.
Ви билися з фашистами
Із перших днів війни -
Прийдешні покоління,
Спокійно щоб жили.
Стояли ви всі насмерть
Та бились за життя.
Тепер ось в постаментах
Ввійшли у майбуття.
Студбатівці, студбатівці,
Проходять хай роки –
Ви в пам’яті народній
Жить будете віки.
Ви всі усім ровесники,
Ви вічно молоді,
Студбатівці, студбатівці,
Герої ви мої!
2002-2003
Цитується по книзі
«Харківськи студбатівці»,
1999, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497231
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2014
Прийшла весна, прийшла красна,
Стрімко води ллються,
Дзвенять соки у берези
Аж гіллячи гнуться.
Сонце в небі світить ясно,
Верби напряглися -
Ось-ось і в зелен-косах
Будуть, як дівиці.
Птахи з вирію додому
Вже летять веселі,
Тут весна, тут край їх рідний,
Тут їхні оселі.
Весно ясна, весно красна –
Ти для всіх бажана,
Заспіваю я веснянку,
Як мама співала:
«А вже весна, а вже красна»
Із стріх вода капле,
Молодому козакові
Мандрівочка пахне…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2014
Дещо з історії
Дорогою віків
Ходжу я навпростець
І все мені не так -
Все не такий кінець.
То ті, то інші били,
А я не відбивавсь –
Так поступово промінь
В душі моїй погас.
Тепер ось звинувачую
Усіх, та не себе,
А нова вже історія
Іде вперед, іде.
То ну ж бо ти, земляче,
Засукуй рукава,
Хутчій вставай до праці
Вкраїна щоб жила.
Трудись же ти завзято,
Із запалом трудись -
І в дзеркало душі
Дивись, дивись, дивись.
08.05.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494715
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2014
Я зростала у містечку
у самісіньких Лубнах -
там дівчата всі красиві,
там і хлопці всяк козак.
Ой, дівчино, моя люба,
ти напій мого коня -
я поїду аж до Січі,
до Славути, до Дніпра.
І дівчина напоїла
у Сулі його коня,
козака поцілувала,
оберіг йому дала.
Милий, рідний козаченьку,
їдь здоровим, не барись,
бий ти ворога лихого,
зі звитягою вернись.
І поїхав козаченько
у далеку, довгу путь -
її губи шепотіли
"Повертайся, не забудь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2014