sabina

Сторінки (1/20):  « 1»

Веселый ветер

Веселый  ветер  тучи  разогнал,
И  небо  стало  чуточку  светлее,
Потом  ко  мне  немного  приставал,
И  волосы  по  воздуху  развеял,

И  на  лицо  веснушки  прискакали,
Все  рыжие,  как  милая  лиса,
Глаза  от  солнца  посветлее  стали,
Возле  ушей  уже  жужжит  оса.

И  в  сердце  стало  как  то  так  тепло,
И  хорошо  и  мило  у  груди,
Ну  наконец  то  лето  подошло!
Бери  меня  за  руку  и  веди!

На  край  скалы  иль  в  реку  меня  брось!
Ну  лето,  ты  же  так  прекрасно!
Все  сделаю,  что  б  хорошо  жилось!
И  что  б  прожить  тебя  не  так  напрасно!

Давай  бежим,  я  не  остановлюсь
Под  звезд  кристальных  темноту  ночную
В  мир  приключений  полностью  вломлюсь!
Вот  где  экстрим,  и  вот  чего  хочу  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581257
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.05.2015


Я вовки виють…

Кінець  підходив  і  підходив,
А  час  так  ринув  непомітно,
Я  пам'ятаю,  як  проводив
Мене  ти  сміхом  неодмінно

І  ось  вже  завтра,  
Ось  вже  ніч  лишилась,
А  там  пів  дня  -
І  я  тебе  не  бачу,
Тепер  я  долі  підкорилась
І  час  же  скоро  йде..неначе

Та  все-ж  таки  я  розумію,
Що  довго  буде  він  тягнутись,
Що  дні  секундами  розтануть,
В  моїй  маленькій  самоті

Я  була  вічністю  для  тебе,
А  ти  для  мене  -  просто  світом,
Ми  полюбили  і  прожили
Ці  дні  шаленим  буйним  цвітом

Тепер  прощатися  зібрались,
Як  в  пісні  тій,  бумбокс  співає..
Їй  у  Варшвські  спальні  райони,
Йому  Москву  бетоном  залити..

Та  щось  всередині  тамує,
І  біль,  і  радість,  зміксувались
Як  бистра  річка  вниз  прямує..
Так  сльози  горя  проливались

Папа?  Прощай?  
Ну  що  тобі  сказати?
Чи  просто  радісно  "  Бувай  ?  "
Як  же  це  назвати?
Приїзджай?
О  ні,
Не  знаю,  як  же  попрощатись
І  не  заплакати  перед  тобою,
Не  завити,  
Як  вовки  виють  темною  зимою..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2015


Отбросы, отходы

Пропаганда  социальной  натуры
Как  книги,  внушала  всегда
Где  свет,  а  где  злые  фигуры,
Какая  вкуснее  еда..

Но  даже  без  этих  деталей
Все  люди  -  жертвы  системы,
Отходы  социальных  фекалий
Плевали  на  жизни  дилеммы

За  нас  уже  все  решили,
В  пылу  предначертанной  воли  
Один  за  другим  уходили
В  пустые  ненужные  роли

Со  школы  система  вбивала
В  людей  социальные  нравы
Никто  не  пытался  сражаться-
Система  уничтожала..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571825
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2015


Боишься?

Боишься,  когда  твой  голос  не  слышат?
Боишься  стоять  в  темноте  один?
Боишься,  когда  тебе  сносит  крышу?
Боишься  кричать,  но  быть  как  мим?

Боишься  одиночества,  предательств?
Боишься,  когда  пуля  бьет  шальная?
Боишься  любви,  ну  и  обязательств?
Боишься,  что  любимая  -  чужая?

Боишься  потеряться  в  темноте?
Боишься,  когда  холод  в  душу  входит?
Боишься  утонуть  в  большой  реке?
Боишься  когда  жар  любви  проходит?

Так  бойся  дальше,  жалкий  боягуз,
Беги,  спасайся  от  людских  взглядов,
Не  человек,  а  просто  жалкий  трус,
Боишься?  Бойся!  Так  тебе  и  надо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571823
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2015


Согревай меня

Согревай  меня  нежно,
Согревай  листочками  чая,
Аккуратно,  небрежно,
Прям  как  в  ночи  зеленого  мая.

Мы  с  тобою  одни,
Так  давай  же  плясать  до  утра,
Только  лишь  не  усни,
Закрутись  со  мной  навсегда,

Пламенем  прикоснись,
Позови..!  Прокричи..!
И  в  погоню  пустись,
Только  лишь  догони.

А  я...не  буду  бежать,
Нету  смысла,  поверь,
Без  тебя  увядать,
Птица  я,  а  не  зверь.

Помести  меня  в  клетку  -
И  навеки  я  буду  лежать,
Отпускать  будешь  редко  -  
И  как  феникс  я  буду  сгорать.

Ну  а  если  полюбишь  -
Я  во  веки  с  тобой  буду  жить,
И  из  пепла  восстану,
Буду  взгляд  твой  таинственный  пить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566775
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.03.2015


Уйди, оставь

Пишу  в  слезах,
Перехотелось  жит,ь
Лишь  в  боль  в  глазах,
Не  можно  не  тужить

В  прекрасный  День  святого  Валентина
Страсть  пар  влюбленных  буду  созерцать
В    больное  сердце  угодила  мина  
Тех,  кто  любимы  не  смогу  понять

Ты  заставляешь  меня  ненавидеть
Тот  день,  когда  освещена  любовь
Ни  валентинки,  так  меня  обидеть…
И  каждый  год  я  вспомню  вновь  и  вновь

Зачем  любовь  такая  мне  больная!
Уж  лучше  к  чёрту  все,  не  буду  я  любить
Уж  пуля  эта  больно  бьет  шальная
Уж  лучше  отношения  умертвить

Не  надо  больше  мне  тебя,  не  надо
Уходи  прочь,  ты  больше  не  родной
Я  без  тебя  жизнь  проживу,  и  очень  рада-  
Так  рано  знаю,  что  была  дурной

Мне  себя  жаль,  я  плачу  вся  в  слезах,
Я  думала  у  нас  будет  любовь,
Не  будет  так,  как  в  счастливых  концах
Ты  сердце  бьешь  и  вновь  и  вновь  и  вновь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2015


Наверное мы все умрем

Наверное  мы  все  умрем
Ведь  людям  надоело  жить,
Они  забыли  что  такое  звезды
И  беспрерывно  начали  грешить,
Они  не  знают,  что  такое  грезы,
Ну  а  любовь  уж  лучше  им  забыть
Она  фальшива,  хоть  сладка,  как  мёд,
Но  просвещениe  на  них  не  снизойдёт,
Они  не  любят  слово  "  слезы",
Оно  раскроет  темноту  внутри,  
А  там  лишь  лютые  морозы,
А  на  уме  слова  "Неправда"  или  "Ври".
И  ненависть  надежду  всю  убила,
За  ней  любовь  и  нежность  прихватила,
Ну  что  ж,  мы  все  в  одной  дырявой  шлюпке,
Вот  вот  потонем,  глубоко  на  дне,
Пускай,  возможно  мир  не  будет  хрупким,
Без  нас,  а  мы  навеки  в  темноте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551499
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2015


Уходя, уходи

Уходя,уходи  
Я  забуду  печаль  
Хочешь  ешь,  хочешь  спи  
Вижу  только  медаль  

И  с  одной  стороны  
Тает  сердце  мое,  
Все  ночные  мечты
Угодили  в  ничто  

Ну  а  та  сторона,  
На  которой  любовь,  
Ближе  к  сердцу  она,
Но  запрет  стоит  вновь  

Ведь  никак  разум  мой  
Не  позволит  любить,  
Я  забылась  в  мечтах  ,  
Я  не  знаю  как  быть  

Ветер  веет,  туман,
Холод  сучий  не  стихнет,
Это  сущий  обман  
И  душа  моя  гибнет  

Не  смогу  никогда  
Никого  и  никак  
Ты  забросил  меня  
Дура  я,  ты  дурак

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551270
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.01.2015


В собі

Сколихаючи  гори  в  тумані,
Ми  з  тобою  лежали  в  траві.
Ти  в  собі,  чи  ти  може  в  омані?
Чи  закрився  ти  просто  в  мені?

Я  збираю  цвіт  квіт  у  тумані,
Він  мені  шлях  до  гір  закрива,
Та  я  горда,  піду  у  криваві
Колюхи,  що  мене  подира.

Перигей  настає  і  триває,
Доки  серце  моє  не  згорить,
Відвернути  його  намагаюсь,
Та  сльоза  по  щоці  лиш  біжить.

Завтра  буде  не  той  вже  початок
Ну  а  вчора  не  той  вже  кінець
Що  сьогодні?  Журба  є,  чи  свято?
Чи  це  день  для  розбитих  сердець?

Що  з  моїм?  Я  не  можу  згадати,
У  моїй  голові  лиш  біда
Намагаюсь  я  гордість  тримати
Та  її  я  лиш  тільки  вдава..

Я  б  хотіла  тобі  все  сказати,
Вибачатись,  просити,  молити,
Та  не  зможеш  ти  все  прочитати
Тільки  я  сили  маю,  щоб  жити

З  усією  цією  брехнею..
І  найбільше,  що  крає  мене-
Це  образи  -    нема  апогею..
Добре  те,  що  все  добре  в  тебе.
_______________________________________________________

І  зі  мною  ще  краще,
Й  без  мене,
Ти  нормально  себе  почува,  
А  я  плачу,  я  хочу  заснути
І  навіки  в  астралі  літа



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546950
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.12.2014


Хочу жити. Ч. 1.

1.
- Не  можу  повірити,-  сказала  Анжела,-  як  так?  А  що  я  буду  без  тебе  робити?  А  діти?  Як  я  буду  одна?  А  якщо  з  тобою  щось  станеться?  Як  я  залишуся  з  дітьми?  Ну  Аліна  в  нас  вже  доросла,  але  Сабіна?  Їй  тільки  4  і  вже  без  батька?  Любий?    
                                                                                                                                                                 
                 О,Анжело.  Навіщо  ти  все  це  мені  говориш?  Я  відчуваю  себе  загнаним  у  тупий  кут.  На  душі  мені  боляче.  Це  все  нестерпно,  я  не  хочу  їхати,але  я  повинен.  Я  військовий  і    у  мене  є  борг  перед  моєю  державою.  Набираю  в  легені  повітря  і  спокійно  відповідаю:
- Не  переживай,  я  скоро  приїду,  це  на  декілька  днів.
- Декілька  днів..декілька  днів,  ті  солдати  також  так  думали,  але  в  кінцевому  результаті  вже  2  місяці  їхні  жінки  вимагають  ротації!
- Анжело,  треба  жити  далі,  я  повернусь,  я  не  солдат,  у  мене  є  звання.
                 І  так  з  тяжкою  душею  збираю  сумку,  кладу  форму,  шкарпетки,  білизну.  З  кожною  річчю,  яку  пакую  в  сумку,  мені  стає  все  важче  на  душі.  Начебто  було  все  спокійно  в  нашому  житті,  а  тепер  війна  так  близько  біля    мене,  я  майже  в  епіцентрі  її  подій.  Не  відчуваю  страху,  тільки  якусь  невідомість  і  збудженість.  Прощаюсь  з  своєю  родиною.  У  мене  прекрасна  сім’я  :  чудова  жінка,  господиня  і  дві  доні.  Аліна  і  Сабіна.  Аліна  вчиться  в  університеті  –  вона  наша  надія  на  майбутнє,  Сабіна  –  малий  вогник,який  запалив  нас,  така  собі  розумна  чотирьохрічна  дівчинка,  моя  красунечка,  моя  золота.  І  я  змушений  віддерти  їх  від  серця.  Цілую  їхні  лагідні  вуста,  обіймаю  кохання  всього  мого  життя  і  закриваю  двері.  Виходжу  з  під’їзду  і  бачу,  як  вони  махають  руками  мені  з  балкону.  Аліна  плаче.  Вона  сильна,  вона  допоможе  матері.  
                 На  подвір’ї  мене  зустрічає  водій  на  старій  “BMW”.  Ми  переговорюємося  декількома  словами  і  вирушаємо.  Спочатку  тримаємо  шлях  до  Яворова.  Дорога  близька,  тому  долаємо  її  швидко  і  без  перешкод.  Там  зустрічаємо  нашу  групу  і  мені  дають  машину,  яку  подарували  Україні  польські  волонтери.  Дуже  добротна  машина,джип  всюдихід.  Якраз  підходить  для  АТО.  Ще  й  такий  місткий.  Знайомлюся  з  командою.  Найбільше  припав  до  душі  Сашко,  їде  на  війну  вже  втретє,  посміхається  як  дитина    і  жартує  не  дуже  вдало,  але  підбадьорює  мій  дух.  Їдемо  дуже  далеко,  в  колоні  з  нами  1  БТР-а.  Дуже  велика,  нова,  або  просто  відремонтована,  іменем  її  ще  не  охрестили.  Шлях  лежить  через  Полтаву,  за  день  добралися  туди.  Вирішили  перепочити,  адже  важко  керувати  весь  день  машиною.  Але  мені  ще  важче  морально,  ніби  кістки  мої  стали  металевими.  В  душі  невідомість  і  навіть  немає  передчуття  до  чогось.  Зранку  продовжуємо  шлях.  Чим  ближче  ми  до  місця  призначення,  тим  страшніше,  але  і  цікаво  мені,  як  військовому,  поринути  в  усе  це,  хоч  головним  моїм  завданням  буде  розвозити  допомогу  в  різні  точки  дислокації  солдатів  та  блокпости.  Артилерист.  Не  знаю,  чи  добре  це,  що  мене  не  примушують  стріляти  і  воювати,  чи  погано,адже  в  держави  немає  правильного  устрою.  Нічого  не  знаю.  Небезпека  таки  є.    Хочу  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541526
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.12.2014


ми п'яні

Твої  очі,  пяні  очі,
Що  поглядом  лоскочуть,
Твої  руки,  пяні  руки,
Що  закрива  від  муки

Твої  жести,  пяні  жести,
Що  надиха  мене
Манять  собою,  обплітають
І  щось  в  мені  росте  живе

Твоє  волосся,  як  колосся
Люблю  я  гладити  його
Твоя  шия,  яку  цілую
Стає  дорогою  до  щастя

Твоє  тіло,  наче  подих  
закоханого  повітря
Його  вдихаю  і  вмираю
Від  блаженного  існування

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2014


Невід'ємні

Я  навмання  знайду  дорогу
До  потаємних  струн  душі,
У  чорну  бурю  та  невзгоду
Не  захистять  думки  чужі.

Та  є  на  світі,  ти  єдиний,
Такий  один  на  всій  землі,
Для  мене  бажаний  та  милий,
Про  тебе  я  співа  пісні.

О  мій  коханий,  білосніжний,
Мій  янгол  чистий  серед  тьми,
Твій  погляд,  як  і  дотик  -  ніжний
Про  тебе  бачу  шастя  сни.

Ти  завжди  поряд,  ти  зі  мною
Від  болю  затулиш  собою,
Уста  твої  мене  цілують,
По  шиї  лагідно  мандрують.

Тебе,  мов  книгу,  я  читаю
І  спогад  в  серці  завжди  маю
Як  зранку  разом  прокидались
Та  до  обіду  обіймались.

Я  скучила  вже  за  тобою
Коли  не  бачу-в\'януть  крила,
І  світ  закритий  весь  пітьмою,
Неначе  я  тобі  не  мила.

Та  знаю,  час  струмить  рікою,
Рікою  скорою  й  швидкою,
Він  пролетить,  невзгоди  зникнуть,
Уста  до  губ  твоїх  приникнуть

Я  сподіваюсь,  будем  разом,
Ми  відчуватимем  взаємність,
Любити  міцно  мов  топази
Між  нами  буде  тільки  єдність..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2014


Папа вернулся с АТО

Наконец  то  вернулся  отец
Как  долго  его  ждали  мы
В  спокойных  домашних  стенах  
Не  видя  всех  страхов  войны

Написаны  кровью,  слезами
Картины  ему  показали
Он  гордо  рассматривал  их
Страх  прятая  от  других

Он  всех  защищал,  не  боялся  
Провизию  вез,  помогал  
Стреляли-он  не  растерялся
И  службу  он  верно  держал

А  мы,  его  папины  дети  
Всем  сердцем  молились  и  ждали
Что  б  он  поскорее  вернулся
Что  б  в  плен,  не  дай  Бог,  не  забрали

И  вот  на  пороге  стоит  он-
Осанка  прямая,  худой
Мой  папа  не  просто  красавец  
Отец-настоящий  герой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526585
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.09.2014


***Віра***

Порив  емоцій,  пристрасті  порив,
Нестерпно  він  кипить  у  моїх  жилах,
Ні  злива  грізна,  дощ  його  не  змив,
Я  просто  геть  втікаю,  мов  на  крилах.

Моя  душа  давно  уже  бажає
Жить  безтурботно,  чути  хвилі  раю,
Відчути  насолоду  від  буття,
Відчути  подих  та  порив  життя..

Я  згустки  чорні  у  душі  стираю,
Вони  мрійливості  й  радінню  заважають,
Вони  від  сонця  серце  закривають,
Вони  на  біль  та  ненависть  чекають.

Але  добро  не  переможе  зло,
Та  чорна  сила  теж  не  буде  вічна,
Освячене  давно  моє  чоло,
Хоч  все-таки  душа  моя  є  грішна.

"Та  в  чому  сенс  і  як  прожити  треба?"  
-  Питаю  в  Бога  й  він  відповіда:
"Живи  так,  ніби  ти  торкаєш  неба,
Живи,  неначе  зникла  вся  пітьма.."

Відчувши  біль,  страшенну  злість  та  втому,
Згадаю  Бога  я  слова,
Я  уявляю,  ніби  йду  додому,
І  мати  зустрічає  з  порога.

Я  йду,  прямую  крізь  кущі  та  ліс,
Колючки  сильно  давлять  мені  тіло,
Та  знаю,  мій  життєвий  досвід  зріс,
Бо  Всесвіт  вічний  дуже  я  просила.

Бачте,  в  душі  моїй  ще  є  добро,
В  душі  моїй  якась  таємна  сила,
Неначе  геть  змінилося  нутро,
Всередині  прекрасна  зеленіє  віра

В  людей  хороших,  в  їхню  допомогу,
В  їхню  порядність,  чесність,  співчуття,
Хоч  іноді  і  чую  я  тривогу:
Є  люди,  що  не  мають  каяття...

Нічого..мислю  таки  позитивно,
І  на  краю  вже  прірви  не  стою,
Ноти  душі  співають  пісню  мирно,
Своє  життя  всім  серцем  я  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014


Вірш №6. І хочу я сказать "Спасибі". .

Я  бачу  море  шовковисте
Те,  що  бринить  на  крилах  вітру
І  зорі  світять  золотисті
Які  співають  чистим  світлом

Вони  мене  манять  красою
Незримим  світом  білосніжним
Так,  що  здригаюся  душою
І  йду  на  зустріч  дивовижним

Жовтим  степам,річці  бурхливій
Душею  чую,  щось  не  так
І  раптом  бачу  тут  я  диво
Сам  Бог  ногjю  тут  ступав

Це  точно  правда  кажу  щиро
Він  доторкнувся  до  землі
Раптово  все  зазеленіло
І  він  пішов  кудись  собі

Я  подивилась  навкруги  
Квіти  ще  більше  забуяли
Дерева  всі  порозцвітали
Річки  гучніше  забурчали

І  я  себе  тут  відчувала,
Людиною.  Яка  живе
Яка  сміється  і  росте,  
Яка  ніколи  не  забуде  
Свії  краї,  веселих  люде

Я  полечу  над  ними  щиро
І  буду  з  радості  ридать
ЩО  є  у  мене  Батьківщина
І  що  вона  ткак  красива  

Душа  моя  вся  обростає
Казковим  квітом  
Співом  ніжним
Тремчу  від  щастя
І  взлітаю
Під  небом  синім,
Небом  чистим

Це  неймовірно  –  те  що  бачу
Усю  красу  цю  неземну
І  хочу  я  сказать  «  Спасибі»
Боже  тобі,  бо  я  живу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014


Вірш №5. До Ліни Костенко

Невже  слова  страшні  коли  мовчать?
Невже  боятись  їх  почути  треба?
О  ні!  Не  правда  !  Страшно  їх  почуть
Коли  вони  доносяться  до  неба

Коли  вони  кричать  в  твоїх  вухах
Коли  вони  стоять  над  головою
Коли  сльоза  стоїть  в  твоїх  очах
А  серце  рве,  неначе  перед  боєм

Бо  сказане  ніколи  не  забудеш
Слова  гіркі  ти  будеш  пам’ятать
І  Їх  тримать  всередині  ти  мусиш
Й  душа  твоя  не  схоче  пробачать

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014


Вірш №4. Мы не скажем "Прощай!".

Мы  не  скажем  "Прощай!",
Не  скажу  "Уходи!".
Только  лишь  слово  дай,
Что  не  дашь  мне  уйти,

Что  задержишь  меня,
Буду  рядом  всегда,
Что  меня  ты  полюбишь,
Никогда  не  забудешь.

И,  стоя  в  ночной  тишине,  
Услышу  дыханье  твое,
С  тобою  киплю  я  в  огне,
Хоть  смотришь  ты  на  неё.

Мои  стихи  трагичны  стали,
Как  будто  мысли  все  украли,
Как  будто  счастье  высосали,
И,  сделав  это  мне  сказали:
"Ничтожна  та,  не  заслужила
Жить  так,  как  хочешь,
Жить  красиво,
Уйди  ты  в  мире  не  родная,
Никто  тебя  не  принимает!".

Вы  знаете,  легко  обидеть,
Убить,  надежду  растопить,
Хорошего  в  людях  не  видеть,
Злые  поступки  лишь  творить.

А  иногда  всего-лишь  надо
Открыть  в  себе  тайники  клада,
Забыть  ту  боль  и  те  печали,
Что  тебе  люди  причиняли,

Как  только  сделаешь  ты  это,
Посеешь  зерна  ты  рассвета,
Что  расцветут  и  окрылят,
И  обезвредят  в  душе  яд.

Забудь  ту  боль,забудь  обиды,
Переживешь,  ведь  ты  сильна,
Есть  люди  бабочки,  есть  гниды,
А  среди  всех  ты  есть  звезда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2014


Вірш №3. Що мені болить?

Вірш  написаний  24  березня,  2013  року.

Страх  людей
Їхні  страждання
Їхній  біль  
Переживання
Що  мене  болить?  

На  правду,  любі  друзі  вам  скажу
Те,  за  що  переживаю
Собі  голову  ламаю
Серденько  моє  горить
Мозок  мій  уже  кипить

Бо  вкраїна  наша  мила
Не  одне  десятиліття
Обливається  потоком
Крові  і  поту  селянина

Ти  пробач  мене,  вкраїно
Що  не  можу  все  змінить
Що  ступаю  собі  вільно
А  тобі  усе  болить

Мова  твоя  загадкова
Понівечена  не  раз
І  слова  й  пісні  казкові
Цвіт  калини  
Її  смак

Геніальнії  митці,  
Ті,  що  тебе  захищали
Повмирали  вже  давно
А  живих  попідкоряли

Все  багатство,  що  було
Зникло  все  воно  давно
Всі  грабують  тут  зухвало
Без  боязні  й  без  кари

А  колись  прийде  до  влади
Той  хто  долі  є  обранцем
Той,хто  зробить  з  депутатів
Зляканих,  тихих  вигнанців

Й  покарає  їх  за  те,
ЩО  творили  тут  свавілля
Що  згубили  ту  любов  
Боже!  Що  за  божевілля!

Все  колись  пережила  
Та  країна  золота
І  колись  її  вбивали  
Кров’ю  потом  обливали  
А  тепер  вона  зі  мною
Буде  творить  чудеса

Я  б  хотіла  все  змінити
Бунт  великий  утворити
Українців  всіх  підняти  
Мітинг  організувати

Скинути  погану  владу
Що  рішає  за  людей  
І  зробити  так  щоб  всюди
Були  чесні  й  добрі  люди

Дать  їм  сили  добре  жить
І  цьому  життю  радіть
І  сміятись  і  кричати
Вітер  теплий  відчувати

Як  же  це  мені  зробити?
Біль  й  ненавить  прибити?
Може  хтось  мені  підкаже?
Вірний  шлях  мені  покаже?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014


Вірш №2. Війна - це біль

Я  спогадами  розриваю  собі  душу
Про  те  як  в  очі  ти  мені  дивився
Як  ти  казав,  що  йти  давно  вже  мусиш
І  ти  пішов.  По  тобі  слід  лишився

Ми  проживали  дні,  роки,  хвилини
Сміялися,  і  все  навкруги  грало
Веселі,  гарні  і  чудні  пісні
І  разом  ми  з  тобою  танцювали

Я  так  тебе  любила,  любий  мій!
Куди  ж  подівся,  де  ті  обіцяння?
Як  жити  далі,  скривдженій.,одній?
Тепер  приречена  я  на  страждання

Бо  ти  в  труні  лежиш  серед  землі
Побитий  весь,  пройшовший  пів  війни
На  пів  шляху  ти  був  як  вороги
Стрілять  з  гармат  і  танків  почали

Тіло  страшне  та  рученята  голі
Голівонька  та  очі,  все  в  багні
Ти  мій  герой,  ти  воював  на  волі
Не  втік,  стояв,  а  зараз  у  смітті

І  ти  один  лежиш  там,  милий  мій
Не  хочу  я  ні  бою  ні  війни
Як  жаль  що  розділяють  нас  світи
Я  мушу  жить,  а  ти  мене  пусти..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014


Вірш №1

В  момент,  когда  чувствуешь  себя  дерьмом
Вспомни  о  солнце,что  светит  далеко
Матери  взляд,  улыбку  её
Всё,что  избавит  от  боли  легко

Ты  есть  победа
В  тебе  есть  мечта
Легко  достать  до  неба
Вопрос  лишь:когда?

Делай  сейчас,
А  не  в  будущем  все
Никто  не  поможет,  
Люди-говно

Близкий  -  предаст,  
Далекий  унизит
Сам  только  ты
Себя  превозвысишь

Сам  на  себя  надейся,люби
С  гордостью  лишь  на  всех  гляди
Включи  эгоизм,забудь  о  проблемах
И  Будешь  блестать  на  журнальных  эмблемах

Не  забывай,  что  живем  один  раз
Ты  как  рубин,  только  целый  алмаз
Жизнь  нам  дана,  не  для  слез  и  печали
Жизнь  нам  дана,  что  б  мечты  исполняли

Только  лиш  знай  -ты  такой  один
Сам  себе  хозяин,сам  себе  господин
Делай  что  хочешь,  на  встречу  судьбе
Смело  шагай,  держа  совесть  в  руке

В  мир  окунись  надежд  збытых  и  мечт
Твой  океан  превоздержаных  встреч
Смело  купайся,  и  смело  ныряй
Только  лиш  гордость  свою  не  теряй

Ведь  без  неё  ты  не  будешь  сыном
Бога  -  отца.  вседержителя  мира
Будешь  дерьмом,  что  валяется  в  поле
Будешь  бомжом,  что  не  знает  о  воле
Будешь  безстыдником  и  хулиганом
Жуликом  грязным,обманщиком,  хамом!
Честь  ты  забудешь,  забудешь  мечту
Ту,  что  хотел  ты  творить  наверху!

Спустишься  в  самый  ты  низ  океана
Центром  ты  станешь,  убийств  и  обмана
Цель  отдаляя  все  дальше  и  выше
Будеш  в  низинной  спать  ты  калюже

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492973
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.04.2014