| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Є певний вид промовців професійних.
Вони збирають юрби слухачів.
Говорять влучно, впевнено, спокійно
Повірте… так не кожен би зумів.
І переконливо, і оком не змигнувши
Посіють слово, славу і смішок.
Відводять сумнів, заглядають в ду̀ші,
І поливають струменем чуток.
Вони роботу свою величають,
Леліють чесність, майже що святі.
Щораз до серця руку прикладають.
Мовляв, ви що? Ніякої брехні!
І жоден висновків робити не боїться,
І кожен славен вдачею палкою.
Як хочете послухати, то просто озирніться.
Вони завждѝ за вашою спиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Якось я усміхнусь і скажу:
«Дивіться, люди, я-щаслива».
У відповідь мені найкраще:
«Чому так? Ти не заслужила.»
А інші:
«Я за тебе радий». Чи
«Я пишаюся тобою».
«На світі повно є нещасних,
Тож не хвалися безсоромно.»
Одні спитають:
«Як вдалося?
Мабуть, облудними шляхами.»
І глянуть дивно так, і скоса,
Неначе все про мене знають.
«Оце так класно. В тебе доля.»
Всміхнуться заздрісно і злісно.
«Ти перебрала алкоголю?»
Докине ще хтось саркастично.
А хтось підійде найтихіше:
-То що ти кажеш? Ти - щаслива?
Ану ж бо, глянь мені у вічі.
У тебе усмішка брехлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Ноги чомусь не тримали.
Хиталась, неначе від вітру.
Ні злості, ні болю, ні суму.
Мені було просто дико.
Пам’ятаю, там була стіна.
Ви проходили швидко мимо.
Так втікають щурі з корабля.
Ви для мене й лишились ними.
Всі привітні, до мене охочі.
Та це лиш сторона медалі.
Ви тоді відвертали очі.
Поспішаючи, бігли далі.
Коли більшість пішла, не дивившись,
Я подала нарешті голос:
"Я образила когось чимось?
Подивіться. Будь ласка, досить!"
Всі завмерли і ніби хором,
Дивовижно фальшивим альтом
Із підлоги підняли погляд
І спинились- актори в спектаклі.
А далі, зі співчуттям, сказали,
Що я-зможу. І ще щось про мужність.
Тоді я збагнула, що то Вона.
Просто. Людська. Байдужість.
Не зриваючи масок похмурих,
Що вже танули находу,
Всі пробігли врешті крізь двері,
Залишивши мене саму.
Нехай славиться сила і мужність.
Потопаючі не вибирають
Кому в штормі подати руку.
А от зраджені двічі вмирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Ви, всі померлі, зрадили мене.
Пішли в той світ, не озирнувшись навіть.
Можливо, смуток якось та й мине,
Та це назавжди врізалося в пам'ять.
Для чого ви приходили вночі?
Для чого мучили питаннями своїми?
Бо все одно ж я вам не відповім.
Нема для цього в мене й крихти сили.
Я не люблю лишатися сама.
А, зрозумійте, з кимось - щось не можу.
Я би хотіла стати як туман
І розчинитися з ранковим сонцем.
Ну, а якщо уже начистоту,
То ви до мук цих навіть не причетні.
Я вас, померлі, зрадила, тому,
Коли пішли й мені хотілось вмерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014