| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Жили на свiтi чотири пори року: Весна, Лiто, Осiнь та Зима. Вони були, як сестри. По черзi всипали землю квiтами та травою, дощем та снiгом. Та одного разу, коли черга дiйшла до Зими, вона занадто ввiйшла в свої права, i тому продовжилась на цiлий мiсяць Весни. А Весна подума, що це занадто i, щоб правити три мiсяцi, взяла один мiсяць Лiта, а Лiто в Осенi.
Отак i донинi володарюють Весна, Лiто, Осiнь та Зима, зазiхаючи одна на одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532639
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Пiзня осiнь... З дерев опало останнє листя. Туман оповив лiси, поля, гай. Земля то замерзає, то розмерзається. Iнодi сяє сонечко, та вже, на жаль, не грiє. Свiтло-сiрi хмари спокiйно пливуть по небу. Навкруги похмуро, сумно. З дня на день чекаю снiгу. Вiн покриє осiннiй сум бiлизною, i тодi хоч трiшечки буде веселiше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531959
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Стає холодніше,
Вітер в лице дме,
На гору високу
Вже і сніг паде.
Вершину гори осяває
Останнє проміння ясне,
Останні ключі пролетіли
І в теплих краях осіли.
Вони скоро повернуться,
Дерева засміються,
Трава зазеленіє,
Все навкруги звеселіє.
Бо весна настала,
Весна прекрасная,
А зима лютая
В інші краї пішла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531956
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2014
Як тебе бачу мову відбирає,
Твій погляд серце з грудей вириває,
Та в мене сил в очі дивитись не має
Кохання всі мої сили забирає.
Та ти не знаєш як болить,
Коли бачу тебе лиш мить.
А потім депресія і сльози,
Хоч на дворі не дощ і грози.
Як боляче одній без тебе жити,
Не можу й день без тебе не тужити.
Та коли я все ж тебе побачу,
Не переживай я не заплачу,
Я не мовлячи слова очі опущу
І всі провини твої я тобі прощу.
Та ти мене не кохаєш-
Іншим бісики пускаєш.
Мій коханий, та ти ж не знаєш,
Як серце моє розбиваєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Протягом багатьох віків українці кров проливали,
Щоб їхні нащадки свою незалежну державу мали,
Її соборність завжди охороняли
І ображати нікому не давали.
Щоб свою культуру розвивали
Й ближнім частіше допомагали.
Відколи вона незалежною стала,
З несправедливістю боротись почала.
Україна – демократична держава,
Яка дуже багато невдач зазнала.
Та під ударами завойовників не впала,
Тому ще сміливіше на свої ноги стала.
Україна – рідна мати
Не дамо її забрати,
Та слова поганого про неї сказати.
Будемо за неї горою стояти,
Завжди у світі її прославляти
Усі перемоги тільки їй дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518072
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2014
У лiсi цвiт дивний росте,
Нiхто його не бачить, а жде
Коли цвiт папоротi знайде.
Та на Iвана Купала
Дiвчина цвiт розшукала,
Дуже щасливою стала.
Правда чи вигадка це,
Певно нiхто не знає,
А все папороть шукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2014
Матусю мила, Ви у мене скарб,
Найдорожчий й найкращий у світі смарагд.
Промінчик ясного сонця під час дощу
Й любов до Вас я в серці бережу.
Завжди вислухаєте і дасте пораду,
Загоїте враз будь-яку душевну рану.
Зрозумієте мене із пів слова -
Найкраща у нас із Вами розмова.
Дякую за підтримку, за ласку,
За щирі слова й за створену казку.
За те, що на світ мене народили
Та не здаватись в ньому навчили.
(Матусі на День матері 11.05.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502958
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2014
Пташка на гілці все сиділа,
Літати не дуже вміла.
Та ось тільки настала зима
Й підлетіла до неї сова.
Крилом злегка обгорнула
І тихенько їй шепнула:
- Чом ти, бідна, тут сидиш,
В теплий край ти не летиш?
- Не вмію літати, така ось біда.
- Не вмієш літати? Оце дивина!
Тут тобі не зараджу я!
Й полетіла далі сова.
Пташка за нею злетіла,
На гілочку злегка сіла.
«Ой дивина, дивина,
Бо тепер вже лечу й я!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500979
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 24.05.2014
Стояла й плакала верба,
Та тільки настала весна,
Та ти ба,
Звеселилась вона.
Личко гарно умила
Зелені шати вдягла,
І неначе принцеса
Зелені коси чеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499128
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2014
Живу у світі нездійснених мрій,
У світі мертвих бажань і надій.
У якому не бачиш сенсу життя,
Бо поряд нікого близького нема.
Лише одна лицемірна брехня,
Яка бореться за своє життя.
Та все ще можна на краще змінити
Почавши одне одним дорожити.
Про свої почуття тільки прямо говорити,
Не втрачати тих, без кого не зможемо жити,
Бо вони навчать життя любити
І хороше в ньому знаходити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Люблю світ в якому живу,
В ньому музу завжди знайду.
Все, що на серці на папір покладу,
Всі негаразди в небуття відведу.
Час загоїть роз'ятрані рани,
Попрошу пробачення у тата і мами.
Життя з чистого аркуша почну
Кольоровими фарбами усе наведу.
Забуду про сльози і горе,
Порину думками на море.
Набігаючі хвилі змиють незгоди,
Не буду просити у неба погоди.
Я навчусь під час дощу танцювати,
Хороші миті в усьому шукати.
На лицемірність світу не буду уваги звертати,
Чудовий настрій не перестану іншим дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
У садку росли Груша та Яблуня. Вони видiлялися серед iнших дерев стрункiстю та запашними квiтами.
Груша була високої думки про себе, тому що вважала себе наймудрiшою й найкрасивішою. Яблуня була доброю та милосердною. Вона щирим серцем полюбила Грушу i зовсiм не звертала уваги на те, як та зверхньо до неї ставилась. Яблуня була старша за Грушу i добре знала, що на них чекає попереду.
Настала осiнь, i вони почали скидати плоди та листя. Засмутилася Груша через таку змiну. Нiчого вона не змогла зробити, вся її краса минула... Довгими осiннiми вечорами скапували з її голих чорних гiлок сльози-краплинки. Не змогла Яблуня спокiйно дивитися на свою сусiдку, почала її пiдбадьорювати, адже через деякий час одягнуться вони в бiлi пухнастi зимовi шубки, а потiм - гляди, знову весна, знову молодi листочки... Отаке воно життя!
Груша горнулася своїми тонкими гiлками до Яблунi, їй було соромно за те, що вона колись зневажала старшу подругу. Горде дерево зрозумiло, що життя складається не тiльки з теплих радiсних днiв, що вони бувають i похмурi, сiрi, такi, що вселяють вiдчай, ось тодi так потрiбне щире слово, вiд якого стає тепло, з яким легко переборювати негаразди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497632
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Хлопець моєї мрії повинен бути сміливим,
Симпатичним, розумним, грайливим і не лайливим.
Підтримувати мене завжди і в усьому,
Та зразу приходити з роботи до дому.
Повинен дітей й тварин любити,
Спільну мову з ними знаходити.
Я не змушую його готувати,
Лише в усьому мені допомагати.
Щоб шкідливих звичок не мав
Й мене дуже сильно кохав.
Щоб квіти на річниці дарував
Й ніколи про мене не забував.
Я не дозволю на себе кричати
І допізна не знати де гуляти.
Хочу за ним бути як за кам’яною стіною
І щоб коханий був ціле життя разом зі мною.
Можу довго про свою мрію писати,
Бо хочу нормального хлопця я мати.
Та сама йому маю відповідати
І постійно над собою працювати.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Татусь наш наймиліший,
Найкращий, найсильніший,
Найвідважніший, найрозумніший,
Найуважніший і найдобріший.
Тато постійно про нас дбає,
Хоч і часу обмаль має.
Такого тата більш не має!
І він про це добре знає.
Тато наш усе робити вміє
Свої мрії здійснити зуміє.
Вишиває дуже гарно,
Шиє на машинці вправно.
Ще смачненький борщ готує,
Який гарно нам смакує.
На зиму смачне варення закриває,
Рецепт якого у матусі питає.
Всім людям тато допомагає,
Й нічого взамін не вимагає.
Завжди про нього піклуємось,
Хоча й іноді лінуємось.
Звичайно, тато трішки кричить,
Жити правильно на світі вчить.
Хоча близько до серця приймаємо,
Та завжди все йому пробачаємо.
І тому з святом тата вітаємо,
І всього найкращого бажаємо!
Щоб був здоровий і спортом займався,
Та дуже сильно все ж не надривався.
Щоб не дуже хвилювався –
А по більше усміхався.
Щоб життю більше радів,
Й господарство гарно вів.
Щоб не переживав ми допоможемо,
Завжди й чим тільки допомогти зможемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497183
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.05.2014
Природа дуже чудодійна,
Така красива і надійна.
Про неї потрібно турбуватись,
Та все менше смітити старатись.
Та людина природу не шанує -
Всі її дари чудові плюндрує,
Хоч природа відновлюється сама,
Та людина нищить її без кінця.
Люди, ну скоріш вже схаменіться,
До природи ближче придивіться.
Яке ж чудове все навкруги:
Квіти, ліси, гори і сади.
Яке гарне каміння, що в нас під ногами,
На яке ніколи не звертаєм уваги.
Які гарні річки і моря,
Всьому радіє вся дітвора.
Природа, яка ж ти все ж чудова,
Мені здається, що ти казкова,
Бо ти така близька
Й водночас далека.
Ти знаєш, що треба від нас ховати,
Бо люди хочуть вічно існувати.
Та людям все ж не цікаво буде жити,
Бо не будуть знати, що далі робити.
Тому потрібно природу оберігати,
Наперед в майбутнє своє не заглядати.
Треба життя не даремно прожити –
Природу нащадкам своїм лишити.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497155
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2014
Сонце тихо за обрій заходить
Місяць зірок на небо виводить.
В ночі сьогодні є світленько –
Зірок на небі чималенько.
Зірочки гарненько сяють,
Вийти на двір закликають,
Бо ж сьогодні ніч чудова
Й здається ніби казкова.
Зірок на небі дуже багато,
Бо влаштували сьогодні свято.
Свято якому кінець приходить,
Лиш коли сонце на небо сходить.
Та це уже історія інша,
Але нічим від неї не гірша.
Зірки хоч від нас і далеко,
Та бачимо їх дуже легко.
Які вони зблизька ми не знаємо
І по-своєму їх уявляємо.
Малюємо їх многокутними
І вважаємо їх доступними.
Та зірки для нас не досяжні,
Бо зірки вони ж не осяжні.
Ніч під своїм крилом їх прихистила,
І в нічному танку їх закрутила.
Тож кожну ніч зірками милуємось,
Вийти на подвір’я не лінуємось.
Й вдивлятись у небо не перестанемо,
Навіть коли дуже старими станемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2014
Ось прийшла весна
Й сонце усміхнулось,
Вже все прокинулось,
А кругом краса.
Побігли струмочки,
А за ними ріки.
Ріки-превеликі
Хмурі-прехмурі.
Біжать котяться до моря
Хвиля на хвилю набігла,
До моря поспіша,
До Чорного моря.
А крижина не дає
Вона гукає: «Не спіши!»
І на річці перепони,
Всі мости ладнає.
А річка собі шукає
Нові шляхи-дороги
Через луки та городи
Все до моря поспішає.
Всіх шум цей лякає,
Як людей так і тварин,
А річка собі співає
Весняний гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496906
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2014