| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Я б пригорнула тобі небо
І зіроньку б дістала,
Та от чи все це тобі треба?
Чи, може, все дістало?
Я б захистила від незгод
І тил охороняла,
Та вийшов термін всіх угод,
Яких колись жадала.
Ти боляче мені робив
І я не відставала -
З тобою квити ми. Любив..
Колись те' цінувала.
Пройшли багато разом ми,
Могли б і ще більше.
Та згодом зникли всі мости,
Змінилося на гірше.
Болить отам і там, і тут...
Життя ножі кидає,
І накладає вже хомут -
Нещадно нас карає.....
Тримайся, хай завжди тобі везе,
Йди шляхом галасливим..
Іди.. і.. бережи себе,
І просто будь щасливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Якби зібрати силу у руці
І волю мати б більшу,
То можна звести всі кінці
Та заспокоїть душу грішну.
Коли б забути ввесь той час,
Що я проводила з тобою..
Та спогади наплинуть враз
І сльози потечуть рікою.
Сильніше серце б'ється знов і знов,
Коли торкаюся твоїх речей.
Палахкотить іще любов
В нестримній зміні днів й ночей.
Якби у мене було два життя -
Без сумнівів, тобі б віддала
Усе до краплі й без вороття,
Назад нічого б не прохала.
Ні, не шкодую ні про що.
За все тобі я щиро вдячна.
І якби те все прожити знов -
Нічого б не змінила, необачна..
Я марила колись тобою
Та й зараз марю щоємить.
І дихала лише тобою,
А зараз в грудях щось болить(вчусь без тебе жить)
Збираю сили у руці..
Поволі біль проходить..
Помалу зводяться кінці,
Але душа.. десь там.. з тобою бродить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Забрав моє серце кудись із собою,
Залишивши печаль у мені.
Я завше дихала лиш тобою..
А зараз дихаю чи ні?..
Знаю, ти тут недалеко,
Ждеш у своєму селі..
А я за 35 кілометрів
Пишу ім'я твоє на стіні..
Дуже сильно хочу обійняти,
І сказати слова прості..
Залишається тільки бажати,
Бо є заборона й те чортове "ні"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
І я не я..
І ніч пуста,
Така солодка
І терпка...
А час пливе,
Думки гудуть..
Змінили все
Ті сльози й лють...
Війна все ближче..
Ось вже тут...
Солдата кличе
Держстатут...
Служба.. Наказ..
Ворог.. Стрільба..
Смерть на ураз...
Додому - труна...
Та наші вистоять!
Вони сильні!
Хоч і з смертю грають,
Та вони повинні...
Ми допоможемо
Не словом й молитвами!
Ми мусимо, ми зможемо!
Не станемо рабами!
За нас правда,
За нас боги!
Відступить зрада
І стануть* помилки!
Лиш разом переможемо,
Долаючи бої!
Я думаю, ми зможемо,
Бо всі ми тут свої.
*стануть - розтануть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2015
Допоки ти злився, повіки стулились
І сон пригорнувся тихцем...
Уста у смішній гримасі скривились,
Картина уяви змінилась мигцем...
Твій спокій сьогодні я берегтиму,
Хоч і розділені відстанню ми...
Сни разом із місяцем стерегтиму,
Допоки кінця не дІйдуть вони.
Хай вітер-пустун тебе не тубує,
Хай заметіль омине!
І поки час серце гартує,
Місяць нечисть усю віджине...
Прокинешся ти від ніжного дотику
Від зимнього променя...
Так знай же, муркотику,
Що то буду я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549615
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2015
На душі моїй тепліше стане,
Як посмішка твоя розвітне.
І сніг на вулиці розтане,
Як слово вимовиш привітне.
Частинку щастя ти подарував
У ті самотнії хвилини.
Печаль мою ти розігнав,
Розфарбувавши сірі днини.
Можливо, ти лиш звичка... Але ні,
Щось більш сильніше відчуваю.
Приходь частіше уві сні
Тебе постійно там чекаю.
Ти є "натхненнячком" моїм,
За це тобі я щиро вдячна.
Напевно, не стану я життям твоїм...
Ну і нехай! Тоді була ще не обачна...
Та знаєш? Ні, я не жалкую
Про все те, що відбулося.
Тобі усмішку подарую
І розпущу своє волосся.
Дякую за поцілунок перший той,
Яким зі мною поділився...
Ти рядків моїх герой,
Що з мрії у життя втілИвся.
Безмежно за тобою я сумую...
Зустрічі чекаю і згадую щомиті...
У темній кімнаті на місяць чатую...
І дивляться в небо очі слІзьми налиті...
Помилок багацько вже наробила
І вибачалась далеко не раз...
А все це тому, що полюбила
Твій погляд і слово, що спалюють враз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549613
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2015
Ті незабутні, ніжні відчуття,
Коли уста твої моїх торкнулись,
Знов розбудили давні почуття,
Які клубочком у душі згорнулись.
І твоя посмішка засяяла теплом,
А мої очі \"Ще раз!\" прокричали.
Заснули на мить ми неспокійним сном,
Допоки пестощі на нервах грали.
Здається, вже ми розповіли все про себе.
На це потратили ніч ми не одну...
Згадуючи щохвилиночки про тебе,
Спокійно знову сьогодні не засну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
А чи Краса врятує світ,
Коли війна десь розпочнеться,
Коли людського роду цвіт
Від своїх вчинків ужахнеться?
Чи допоможе Вона усім,
Хто рахує в скруті хвилини,
Хто втратив віру свою зовсім,
Кленучи все на світі щоднини?
Чи врятує Вона від куль солдат,
Що честь країни захищають?
Чи підтримає їх автомат,
Якщо від втоми вони знемагають?
Чи замінить Краса рідню,
Якщо раптом її не стане?
Чи поставить на ноги дитину малу,
Коли її лихо таке застане?..
Вона руки опустить перед бездушним
Катом, суворим, жорстоким і злим,
Пораниться серцем незрушним,
Стане в безвихідь перед черствим.
Так, Вона людський дух підіймає
І сил додає в боротьбі...
Та що робити, як духу того немає,
Людині, що віддалася судьбі?
Людині, що лише спромоглася
Спаплюжить надбання своїх поколінь.
Людській істоті, що віками клялася
Бути вірній Красі без сумлінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Забула? - Ні... Ще залишилось
Твоє обличчя в пам'яті моїй.
Серденько стукати сильніше вже стомилось,
Коли моя рука затиснута в твоїй.
Поглянь на місяць в небесах,
На зорі й ніченьку казкову...
Купалася уява в чудесах,
Та треба прокидатися вже знову.
На кругле те обличчя ще раз глянь,
Що згори тобі у вікна сяє.
Поближче ти до світла того стань...
З іншого його боку, десь там, тебе хтось виглядає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Останній сонця промінь червонястий
Сковзнув легенько по моїй щоці.
День догорів - сховався берег попелястий,
Чекає на прихід нової він зорі.
Та той промінчик, отой єдиний друг,
Що знову землю під вечір покидає,
Тримає вже за пальчики одну із моїх рук...
Тримається так сильно, що аж рука палає.
Я разом з ним пройдуся по стежках,
І сповнена надії до нього усміхнуся.
Спалахують віконця у хатках -
А я у слід вже сонно подивлюся...
Доброї ночі, друже вірний мій,
Чекатиму постійно я на тебе...
Можливо, ти і є породженням тих мрій...
Ну і нехай! Я завтра пригорну тебе до себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
А ви помічали щось важливе, відкривали для себе щось нове?Вчора я помітила те, що постійно було поряд, усвідомила всю його красу, всю велич.
Знаєте, які безмежні просторі поля на Вінниччині? Безмежні поля пшениці, соняхів, кукурудзи, буряків...
Від мого рідного міста до бабусиного села якихось 30-35 км. Дорога пролягає поміж тими полями, уквітчаними синім небом. Учора воно було захмареним, а потім і зовсім заплакало... Для себе я відкрила нові шляхи, що приводять до потрібного мені пункту призначення. Трохи полатані або ж нещодавно укладені.
Тут ще панує тиша і спокій. Ніщо і ніхто не може порушити цю ідилію. Сподіваюсь, це триватиме довго, адже не так просто взяти і зламати все в один момент.
Поля... Небо... Вітер поволі котить хвилі пшениці, рапсу, забавляється з соняшниками, розмовляє з кукурудзою... Птахи, наче по нотам, виводять свої пісні. Вони де-не-де показуються на очі і то лише на кілька секунд, щоб знову зникнути у високих рослинах. Навіть ліс, і той стоїть зачудований красою нив і полів. Тільки люди, як великі мурахи, снують туди-сюди у своїх справах на автомобілях, мотоциклах, автобусах... Їм завжди чогось не вистачає.
А знаєте, що найцікавіше? Блакитно-жовтий колір всюди супроводжує вас. І не важливо, хочете ви цього чи ні. Прапори, стрічки, розмальовані будинки, тротуари, машини... Навіть поєднання золотистого поля і синьої блакиті... І це всюди. Бо це - мій край. Рідний край, з красою і величчю якого ніщо не зрівняється, який радує око, серце, тіло і дух. Край, який зветься Україною!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538411
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Забути, стерти, не згадувать ніколи
Ті жести, рухи і прості слова...
Хай зникне доленосна мить відколи
Думать й марити про тебе почала...
Вдягалась гарно, фарбувала очі
І зачіски робила раз-у-раз...
Й тепер, мій милий, плачу я щоночі
Під голосний, сучасний джаз...
І сльози із дощем зіллються воєдино,
Забудуться всі заплановані діла...
Думатиму про тебе щохвилинно,
Хоча, можливо, мить та вже пройшла...
Чи, може, то все я придумала сама?..
Сама свій мозок знову накрутила?
І залишаюся з думками я одна,
Бо ти в душі іще дитина.
А просто так сказати, ні не можна,
Що не потрібна тобі була я?
І утікає стрімко нічка кожна,
Бо думала, що я була твоя...
Терпець урвався. Він же не безмежний!
Слова і вчинки зникли нанівець...
Чужий і рідний, хлопчик мій мятежний,
Невже такий у нас кінець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Холодне підвіконня... Я одна...
Гаряча кава - пий до дна...
Та лиш думки одні про нього,
Такого рідного й чужого...
Життя - цікава штука дуже,
Затягне в вирій смутку, друже,
І не важливо, що з тобою
І що поробиш ти з собою...
Душа із серцем попрощалась...
Давно одна я тут зосталась...
Завмерли рухи і бажання,
І залишились сподівання...
Думками тихо відпустила,
А серцем... Серцем захотіла
Пригорнутися до нього,
Такого рідного й чужого...
Скажи усе, що накипіло,
Допоки серце не згоріло!
Воно ж не вічная машина,
Терпіти все йому не сила!
То лиш слова і напис на папері...
Залишити потрібно привідкриті двері...
Аж раптом ти захочеш говорити,
Думки свої мені відкрити...
Дощ за вікном... А я сама...
Порожня чашка, випита до дна...
І більш не хочеться нікого,
Лиш його - рідного й чужого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
Місяцю, ти світиш всюди,
Тобою милуються люди,
А ще ти знаєш всі секрети,
Нічні падіння й милі злети...
Скажи тоді, чому душа
Така тривожна і сумна?
Невже не досить тої ночі,
Щоб не ховати свої очі?
Щоб приділяти трохи часу,
А не з обличчям "нуль на масу"
Пройти й не глянувши сказати,
Якесь словечко - привітати?
Чому так важко ну хоч трішки
Звернуть увагу не на ніжки,
А в очі мої мирно глянуть?..
Дні і ночі вільно тануть...
Раз так, то хай ніхто не знає
Його думок... Чи то він просто грає
На почуттях, на сподіваннях,
На радощах і на бажаннях?
Завмерло серце... Спать не хоче...
Неначе щось його там точе...
О місяцю, здійсни прохання:
Сховай те справжнєє кохання,
Нехай не знають добрі люде,
Що далі в моїй долі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
Ти пам'ятаєш всі моменти?
Всі дотики, слова і жести?
Чи також серце затихає,
Тихенько тане і зітхає,
Коли торкнувшись жартома,
Завмре ласкавая рука?..
Коли говориш чи мовчиш,
І навіть коли мирно спиш,
Хвилюєш все моє єство...
І це уже іде давно.....
Тебе ні з ким би не ділила,
І лиш на вушко б шепотіла:
"Ти мій... ти мій.... а я - твоя...."
Й нехай не згасне та зоря,
Що у вікно тоді сіяла!..
Та що зі мною? - Я пропала.....
Думки, уява - все на світі,
Давно попалися у сіті...
У сіть солодкого кохання
Вступила я .... І знов страждання,
Переживання і зітхання,
Біль, ревнощі і сподівання...
На що надіюсь я? - Не знаю...
Молюсь на тебе і благаю:
Обійми сильно і навіки
Або стули мої повіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
По-під землю пішла я б,
Та шляху не знаю...
В небо птахою злетіла б,
Та крил я не маю...
Може, стало б легше жити,
Якби серце спинилось,
Перестала б душа нити
І все б те згодилось...
Тільки молоде серденько -
Плаче вечорами,
Слізьми вмиється тихенько
Й марить все думками.
Якби воно на лід обернулось,
Я б спокою зазнала:
Життя б іншим боком мені повернулось,
Душа б пісню заспівала...
Та цього не буде!
Якщо в тебе серце, а не та крижина,
Ним пограють люде,
Бо ти теж людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014