| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
[i]Боже, поможи мені заснути
І нехай мене не будить дзвін життя
Я не можу на землі коханій бути
Хай несуть дороги дивні в небуття.
Пахощі весняні не вдихнути
Поможи мені забути все й втікти
Серцю радощі чи болі, не відчути
Хочу стати річкою й текти.
Нехай спокій обійме мене сміливо
Мов дитя, щосили пригортає
Бути з кимось в цьому світі справжнє диво
Особливо, коли хтось не відпускає.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
[i]Я обожнюю цілувати твої ніжні вуста
що від вітру легенько тремтять...
Ти з`явився в моєму житті не спроста
Я не можу тихенько мовчать....
Я кричатиму, ніби дурна на весь світ
щоб до синього неба летіли слова.
Бо кохання до тебе, мов сонячний цвіт
Все міняє для нас полоса часова.
Ти один серед тисячі сірих очей
що, як блискавка, палять тривожать думки.
Безкінечний список моїх дивних речей
Зрозуміти, для цього потрібні роки.
Ти не крапля для мене у цілім морі
Океан ти бездонних і щирих надій.
Всі хто марять коханням, давно уже хворі
Я лише твоя, милий, і ти тільки мій.
Я люблю цілувати твої сильні руки
І п`яніти від запаху свіжих квіток.
Почуття, не опишуть ніякі науки
Бо вони, як джерельно чистий ковток.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2014
Без тебе життя стає темним і сірим
Як небо літом перед грозою.
Так рідко в світі знаходиться віра
А я ношу її завжди з собою.
Я вірю, що більше не буде війни
ні в нашій країні, ні в наших серцях.
Дивися вперед і себе не вини
Ми, наче, дороги в двох різних кінцях.
В холодних, вулицях тихого міста
де лише крик застигнув пташиний.
Ми знову сплетемося поглядом чистим
і я зрозумію, що ти мій єдиний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2014
[i]
З мене вистачить цього крику
і твоїх постійних образ.
Бо твій образ для мене дикий
і лякають мільйони фраз.
Що з`їдають мене з середини
не даєш нам жити нормально
ти сама руйнувала щодини
усе те, що здавалось банально..
Мені просто ти остогидла
твої очі настільки злі
Що дивитись на них набридло
я немов на самому дні.
І від голоcу твого нудить
що пиляє мене без причини
Нехай Бог тебе сам осудить
Дай хоч трохи я відпочину.
Подивися на себе, людино
на кого ти стала схожа?
І покрились всі спогади димом
зрозумій, що зі мной так не можна.
Я живий, і у мене є серце
але ти цього не цінуєш
Ти гаряча, неначе з перцем
наші долі сумні руйнуєш.
З мене вистачить всього, кохана
ти сама собі робиш гірше
У душі заживає рана
бо не буду з тобою більше.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
[i]Людей жене у спину якесь горе,
світ за очі біжать вони щосили.
У душах змучених, печалі море
і ліхтарі потухли, що всю ніч світили.
Лишили місто для голодних птиць,
їх крила витрепані від недуги.
Раніше тут штовхалось сотні лиць,
а зараз, навкруги, мов чорні смуги..
Здіймає грязне листя вгору вітер,
Несе подалі від доріг розбитих.
Дерева колихають тяжкі віти,
купаючи у спогадах розмитих.
Пусті, обшерпані гниють будинки,
на стінах застига останній крик.
Лиш де-не-де протоптані стежинки
де хтось давно й назавжди в них поник.
У чорнім мареві, тут вечір сутеніє,
тягнучи за собой рештки надій.
І навіть сонце вже ніколи не зігріє,
безліч забутих і померлих мрій.
Навіщо повертатись до чужого
там же нема нормального життя
Дуже багато, в нашом світі не живого
що просто називається сміття..
Та деколи сміття живим буває,
що ранить душу, плюне і піде.
Неначе оте місто помирає,
бо такі люди думають лиш про себе.
Усіх жене у спину якесь горе,
дурне кохання, що міняє кардинально.
І ніщо серце наше не злікує хворе
Як думка, що все буде ідеально.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
[i]А я без тебе не проживу, напевно
ні дня, ні одної швидкої хвилини.
Я знаю, ми разом живем не даремно
Зустрілись колись в своїй рідній країні.
Сплелися цілунком,хто зна, чи навіки
Ти долі дарунок, ти й є моя доля.
Від суму, від болі обійми, мов ліки
Життя це не просто проїхати поле.
Я буду тебе берегти, як ніколи
Зловтіхи чужі не зруйнують кохання
У грудях, слова, немов голкою колють.
Тримай мене завжди - єдине прохання.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2014