| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Мелкие подлости тоже входят в твою
"философию ветра"?
Будь осторожна: оскорбленное самолюбие
устраивает испытание твоей зрелости.
Я решил было поверить в тебя
и как всегда в таких случаях ошибся.
Тебе, конечно, все нравится,
но этот праздник кукушки и петуха
просто глуп.
Я никогда не был в восторге от самодеятельности
болезненно честолюбивых детей,
чьи головы забиты выспренной чушью.
Все поэты немного говнисты, не так ли?
И ты - увы и ах! - не стала исключением.
Глупая девочка, голова в облаках,
лучше бы ты запихнула ее в песок, честное слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513174
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014
Сонечка поливает свои кактусы
и пьет по утрам молоко.
она живет там, где тротуары посыпаны солью,
где дрожат ночью стекла от чугунных поездов,
а дворники особенно нерадивы.
она выходит вечером в свой сад,
где птицы прячутся в ветвях, а маки
краснеют словно капли пролитой тайно крови -
однажды она приглашала меня к себе в гости
но я так и не пришел.
ах Сонечка, помнишь ли ты меня еще?
здесь на окраине ничего не происходит,
а телевизор губит последние мысли.
у Сони есть кое-что, припрятанное в буфете,
смешно, что люди не догадываются об этом;
никто не узнает, Сонечка, никогда,
что ты делаешь в ванной,
что ты делаешь в застывшей тишине
одна, всегда одна...
однажды она приглашала меня в гости,
но я так и не пришел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2014
у полі мій дім, ані стін, ані даху,
трава замість скатертини, а плоть моя - вечеря
я скликаю гостей, приходьте ж, приходьте -
і першою північ приходить, а тоді вже
у небі розсівшись, навідують мене,
місяць і всі зірки.
тоді вітер непроханий обмацує обличчя моє
тоді руки і шию лоскоче, але
я зовсім не рухаюсь, я принишк
і лише око моє нерухоме і вперте
видивляється у чорні прапори ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
ніч брала початок з останнього ковтка
сині пустелі затьмарюють очі ледь не щоранку
залиш мене краще
навчись бути голосом світлом і миттю
аби кровоточили чисто поранені хмари
ти надто жадана у цьому вигнанні
ледь обпечуся тобою і десь на останній ноті
нас змайструє ця осінь віддалено
P.S. я не зовсім автор цього вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
целыми днями смотрю телевизор - сплошное дерьмо, убивание мозга
и гора окурков все растет - что поделать,
нет цели да и желания ее искать тоже нет.
ищи, ищи, неуемный мечтатель, разочарование на подходе, все
закончится деревянным ящиком. жизнь пуста, цель недостижима,
мамочка состарилась, слезки утирать некому, так что разучись хныкать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509935
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2014
...отличная штука, эта ночная езда, особенно
когда вы с девушкой вдребезги пьяны;
в конце-концов я свернул в какие-то кусты, здраво рассудив
что езда в таком состоянии в какой-то мере
нецелесообразна. итак
мы застряли на обочине; самое время
занятся любовью в машине, но увы:
ты и двух слов связать не можешь и вообще
забылась сном прямо на сиденье; вот незадача-то!
я был к счастью немного менее пьян, так что сумел
выбратся из кабины; мир приятно покачивался,
я на полную грудь вдыхал табачный дым
и отборный экзистенциализм; в кои-то веки
опостылевшая жизнь приносит смутное удовлетворение,
алкоголь помогает нам примирится с
неистребимой скукой...
ох уже эти пьяные размышления в чистом поле, ох уж это
неистребимое отчаяние, ох уж эти
темные замки и пустоши, - от которых, кстати
тошнит даже больше, чем от дешевого кагора -
мои верные спутники в этом
не слишком занимательном приключении!
вот так я и торчал в темноте, а потом, замерзнув
полез наконец в машину и что вы думаете
я там обнаружил?
ее стошнило прямо на сиденье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2014
о дванадцятій ночі поволеньки суну додому -
гаманець напханий грішми,
небо напхане хмарами.
ледве пройшов півдороги -
вперіщив дощ, я сховався у якомусь під"їзді
і присівши у куточку, закуняв.
коли перестало лити, продовжив свій шлях
і тіло у мене нило так,
ніби мав років з дев"яносто за плечима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
я зібрався було знову освідчитись тобі у коханні,
але застряг на півдорозі.
"облиш" - пробурчала ти
і я полегшено замовк.
ми кисли обидвоє на терасі,
я ворушив пальцями на ногах,
тебе поглинули сумні думки і -
о диво! - мені було зовсім байдуже, які саме.
відсидівши оту нашу мовчанку,
ми попленталися до готелю
і у номері віддалися самозабутньому
перегляду телевізора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
[i]пафосне ниття[/i]
Згадай мене. Залиш свою посмішку.
У спорожнілій школі вже гасили світло.
я пив вечір, я був п"яний, я шукав,
огорнений хороводом мрій, крізь які пробивалося
іронічне усвідомлення їх нездійсненності.
Я тинявся темними класами, чекав тебе, писав
крейдою на дошці якісь дурниці, мовчав,
безстрашним я був, я був переляканим,
вже надходячи ніч обіймала мене,
холодним було відлуння кроків, я був щасливим
я був нещасним, я був піднесеним.
Згадай мене. Залиш свою посмішку.
Ми були страшенно молоді тоді...
сп"яніння пройшло, я не дочекався тебе.
Був гірким цей світанок.
Роса скочувалась щоками замість сліз -
тоді я не вмів плакати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
спеціально для Х. К.
у тебе ніколи не буде забагато взуття
щоб пройтися пасмами диму
рівнинами океанів вуглекислого газу
захаращених непотрібом і пластиковими пляшками -
вони побачать нашу старість
впади з неба тьмяною зіркою свого імені дощем назв
безсенсових і незабутніх
грай свою п"єсу розсипаючись розкладаючись -
коли свідомість наздожене мозок холодним вітром
завіси розкриють і зал виявиться пустим прокинувшись
ти знайдеш кольори сірими визирни у вікно -
наче хтось розсипав по пагорбах строкате сміття
місто тривожно поблискує склом під
кривавим порізом виднокраю -
у когось вітраж у когось порожня рама
а в тебе просто дірка в стіні у яку
зазирнула якось нахилившись ніч,
повна зірок і силуетів вхопись за її шлейф,
крига намерзла на повіках і море
розказувало все розламучись провалюючись,
розсипаючись скалками в обличчя
і тоді стало чорне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Насилля є вогнем - що ж,
остерігайся його,
але міста ворогів спалюй.
Хіба у мирний час не потрібно
лаштувати зброю?
Чому ж тоді ми спали?
Коли убивці коло воріт
не слід шукати з ними миру
вони шукають смерті -
тож нехай знайдуть свою.
Побачити трупи зрадників при дорозі -
це як весняний дощ, що впав на поля
у переможній радості відродження,
це як запах мокрого пилу,
або пронизаний променем ліс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
не п'єш - не граєш,
а потім настає ранок і пташки щебечуть
просто несамовито, славлячи переможне сонце
і я сказав: якщо не п'єш - не граєш.
плентаємось понад рікою і не впевнений
це закінчується день чи вже народжується світанок...
чи ти знаєш, як це чудово - бути
порожнім, порожнім, зовсім
порожнім...
не п'єш - тоді не граєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
змея, стервятник и труп - вот наша троица!
а вот и наша икона - вор и убийца
столкнули слепого с дороги - итак,
выколи глаза, вот, держи: шило,
разве слепота не уютна?
идите-ка, причаститесь благодати,
присоединись к блаженненьким
около распятого Иисуса - распни его снова!
в дыму от ладана и со всеми святыми -
распни его снова! с молитвой на устах
прими навязчивое смирение - муки
должны быть посолены восторгом;
страдать надо со смаком, наслаждаясь
каждой секундой мучений -
пролей слезу удовлетворения на клеща
впившегося в посиневшую рану, это
если не кара, то испытание. опусти руки: борьба
бессмысленна. ложись в грязь - именно там
и есть твое место и прежде чем
отправиться, упаковавшись в ящик,
в подземный круиз,
остается только наивно надеятся на
посмертное возмездие.
отбирающий взор обещал свет - и вот,
ты принес свое сердце - дурак,
нужен был твой кошелек.
мухами напичканы
все брюха попов и все святые угодники -
да и богоматерь - взгляни -
безнадежно засиженна мухами.
толпы слепцов, кто скучая, а кто и всерьез
пытаються замолить смерть -
они молятся мухам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503955
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2014
браттям присвячується
він ще кричить, той нахабний дебіл?
ну звичайно ж, я так і знав, я і це передбачив!
оцей тупий селюк звісно ж має право на вислів
але що він супроти скелі мого інтелекту?
гей ти, ниций п*кидьку, ану обожнюй мене,
НЕГАЙНО!
повісьте його догори дригом.
як ти смієш не погоджуватися зі мною?
ану встроміть йому пальці в лещата,
щоб знав, як це - не поважати мене.
це кричуща нахабність, так, кричуща, і за це
присмалімо йому, браття, гузно розпеченим залізом.
Я - керуючись, звичайно ж, власним милосердям, -
знуджено кинув тобі шматочок зі столу.
інші ще в повітрі ковтали, аж скакали від щастя
але ти вперто не сприймав моїх осяйних думок!
отож, я байдуже спостерігаю з трибуни, дебіле,
твої борсання у гної мого презирства отам, унизу.
як, ти ще смієш мені суперечити?!
вирвіть йому язика.
отак ліпше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502664
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014
вдень зберемо валізи, ввечері поїдемо
зустрінемо чорніюче небо у потязі, а коли врешті-решт споночіє
я підійму руку з сигаретою і уявлю
ніби це супутник жевріє червоною зірочкою.
цікаво бути маленьким відважним супутником,
заплутавшись у безодні, де світло є порізом,
застигнути у всевічному падінні і бути
всеохоплююче самотнім...
тоді я розсміявся та відправив сигарету за вікно і
ніч проковтнула недопалок.
супутник зазнав краху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502480
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 01.06.2014
спутник поэта - бесстыдство
изрек я и ты молча со мной согласилась.
итак, воодушевившись, я продолжил:
поэт - сказал я - сравним с комаром, который
крови напившись взлетает, отяжелевший,
на стену
чтоб там опочить
или же - молвил я -схож поэт с жабой зеленой
что мечтает в мохнатом болоте своем
о морях и южных странах с кокосами...
я умолк, подыскивая еще аналогий, но тут
ты внезапно сказала: нет.
поэт похож на эксгибициониста
который в темном подьезде
испуганным бабушкам демонстрирует
свои волосатые яйца.
и я, сраженный меткостью сравнения,
в знак согласия склонил голову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2014
Зрештою це сталося: Росія скинула маски, перестала вдавати нібито прагне якогось там прогресу і з прапорами та співами повертається до своїх ісконних вошивих ізб з лучинами. Нічого дивного в цьому немає: адже злидні є природнім середовищем існування росіян. Ось тому санкції і не лякають Путіна - аби лишень його власні рахунки в західних банках не чіпали. Що ж до народу, то глибоко помиляються ті, хто думає нібито погіршення життя врешті-решт розбурхає кацапів і вони всі як один скинуть Путіна з трону. Не скинуть, навпаки, ще більше полюблять. Путін це знає, тому і продовжує так нахабно свою загарбницьку політику. Чого б це йому боятися? Винні призначені - ненависний Захід знову продовжує свої русофобські інтриги. Немає нічого солодшого для росіян, аніж чути, що у їхній бідності винні не вони самі з їхніми лінощами, пияцтвом і систематичним крадійством, а американці. Слід розуміти, що Путін - це Росія, а Росія - це Путін. У захмарних рейтингах Головного Кремлівця причиною є не стільки пропаганда (хоч і вона грає тут свою значну роль), скільки глибока російськість Путіна і його команди. Вони поводять себе саме так, як цього очікують росіяни. Крадуть? Ну та й що; всі росіяни крадуть, це російська національна традиція. Брешуть? Росіяни прагнуть брехні; вони усю свою історію непогано жили собі у брехні і не бажають щось змінювати. Захоплюють чужі території? Та взагалі прекрасно! Росія в захваті. Для середньовічного ординського мислення росіян, експансія - це завжди добре. Усілякі там дурниці про міжнародну систему безпеки не сприймаються.
Росіяни своїх царів люблять. Так люблять, що готові терпіти їхню кричущу глупість і жадібність. Який народ - такі й царі; у випадку нашого північного сусіда це твердження цілком справджується. Не пробачають вони своїм царям лише лібералізму (монархи-прогресори у Росії не приживаються, хіба що просвіщають свій народ топорами, засланнями і батогами), не пробачають невиправданого зниження рівня життя (якщо цар вчасно не знайде винного, його скинуть і поставлять нового царя, який знайде винного), і не пробачають поразок на зовнішньому фронті. Тобто Путін з Криму не піде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502368
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2014