| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
- Відьма,де вона
Нехай зачарує потвору як я
Зробить із мене
Гарного ,парубка молодця
Тоді підійду до неї знов я
І не знаю що дальше
Не боятнапевно вона
Вирішив демон на ту гору летіти
Все продумав
Все обдумав
Як відьмі усе пояснити
- ні секунди безглуздого часу тратити не буду
Про вигляд свій
Надіюсь я забуду
Демон на вершину гори прилетів
І відьму красиву знову зустрів
Відьма перша сказала
- знову ти тут
Нічого не говори
Помовчи
Я все знаю
Чуть- чуть потерпи
Відьма красою чарівна
Сьогодні вона дуже привітна
Казан свій дістала
Рецепт на папері в мить прочитала
Відьма кувшином
Той суп зачерпнула
Руку з кувшином йому
Простягнула
- Це що таке?!
Для чого все це?!
- пий Краси напій
І він міцний
Пий до дна
І Не жалій
Я знаю чого ти прилетів
Найшов ти ту
Яку хотів
А чи дійсно полюбив
Я знаю що з нею
Ти ні прощо не говорив
Чари такі
Якщо ти дійсно полюбиш її
За три дня
Якщо ти поймеш що вона
Могла би бути твоя
Відчуєш взаємнісь
На решту життя
Залишишся парубком
Назавжди
І завжди вона,
Буде твоя
Але,якщо не полюбить тебе
За три дня,
Потворою стане вона
Ні одна жінка не буде твоя
Сердце твоє отруїть змія
Станеш ти демоном
Чашу журби випєш до дна
І загинеш...Помреш...
Я демон із пекла!
Я ніщо не втрачаю,
Не приніс нікому добра
Бо нічого ще не маю!.
Її я вже кохаю..
І їй я пообіцяю..
Що завжди ,будем ми разом Любов не знатиме кінця
Житимем щасливо
Буде в нас сім'я
- Але ж вона
Буде потворою
Про що ти думаєш
Головою хворою
Її ж бо пожалій
У неї в сердці більше
Теплих мрій
Її ж бо пожалій
Її ж бо пожалій..
- Я не зрозумів
Чому її так скоро полюбив
Радію що я її зустрів
Як добре що все
Вже перетерпів
Аха - аха - аха
Сміється з демона вона
І з його чуття
Демон із сердцем
Такого не булО !
Демон із сердцем
Смішно що вонО,
Так дурить розум твій
Як міцне винО
Аха - аха - аха
Демон і ангел
Як одна сімя
Каламбур
парадокс
Демон випив все до дна
Чого чекати
Ніхто не зна
За хвильку на вколішки впав
Яскравий вогонь його обійняв
Всі шрами і рани
Броня і рога,
Потворство
Так ніби вода
З нього стекла
Підвівся на ноги
Тепер серце моє
Не захистиме уже
І тіло таке
За надто просте
На грудях броні вже нема
Не захищине серце ,якась простота
Подякував він відьмі за краси напій
І бистро біг до ангела
На здійснення всіх мрій
Вернувся туда
Де тоді вона була
І побачив їі ,
Вона не одна
У демона тільки три дня
Аби відчути взаємність сповна
**********
Подивився він на них обох
Ні...!не віддам вона моя
Ми будем лиш у двох
По вечорах сидіти
Вино солодке
Разом пити.
Демон дивиться на неї
І лиш чекає той момент
Щоб щось із ним зробити
Він думає - а може вбити
Я не можу так просто відступити
Але такі думки його перебива
Жіноча ,сильно мануща краса
Ці очі,в неї щирі очі
Дивився б в них три дня й три ночі
А це волосся..
А ці губи
Ох,відчув би
Відчув би раз і не забув би
Я впевнений
Мені говорить так чуття
Сюда дойшов лиж через
Нього я
якби не радісне у серді то Биття
І поки демон чарувався
Той чоловік пішов
А демон щиро усміхався
Побачив що його нема
Він Підійшов до неї
Він не представивися
Не привітався
Так бистро він сказав
Так ніби свій язик ковтав
Такі словаг
-Тебе люблю
Тебе кохаю
З першого погляда
У сердці то кохання до тебе відчуваю
І я тебе благаю
Давай побудем трохи ми разом
Давай пройдемся
Подивися на світ кругом
Без лишніх слів
Пропустимо усе гидке
Попробуєм відчути
Щось таке ,взаїмне,щире
Щось нове
Давай попробуєм пройтись
Давай попробуєм зійтись
Давай все найсолодше
Перепробуєм
Давай попробуєм
Давай попробуєм
А вона стоїть
Від нього відвернулася
І лиж мовчить
Так ніби нічого і нечулося
І тут вона пішла
Крок раз
Крок два
Демон думає
Куда це вона
Крок три
Крок чотири
Демон думає
З всієї сили
Крок пять
І тут відчула як його рука
Схопила її руку і вона
Так дуже не спіша
До нього обернувшись
Усміхнулась..
І в мить чомусь вона від нього знову відвернулась
Так ніби нічого не відбулось
Вирвалась її рука
І знов пішла вона одна
Як дивно що таке життя
Так дивно все нам подава
Такі призи
Які хотіли б
Сильно ми
Тут на яву
Тут перед нами
Лиж треба вийти з ями
Аби забрати ,залічити рани
І не страждати
Хватати й обіймати
Хватати й не пускати.
Вона вже зникла
А він, досі ще стоїть
Він думає чому втекла
Він думає що може він спішить
- Не вже за ці слова
Вона пішла
Алеж чому ,хто скаже
Хай хтось мені розкаже
Чому за щирі ті слова
Вона пішла
Пішла не оглянувшись
Болить моя душа
А може дійсно поспішив
Сказав щось лишнє і того не зрозумів
Демон присів
Сам собі він говорив
- Не знаю що саме,
Но я чогось не зрозумів,
Я думав слів стане,
Но з ними я поспішив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503417
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.06.2014
Демон крилатий над хмарами
Став повільно літати
Його сердце почало
переживати
На високій горі він присів.
І промовив.
- Ну чому я в цей світ прилетів..
Але хтось його перебив
- Щоб знайти того ,кого б ти хотів!!!
- хто тут?!,хто це?!
Я нікого не бачу!
Звідки знаєш все це?
За мовчання як знАйду тебе...
не пробачу.
Демон у гніві з землі підірвався
На повні легені дихнув,
Він вогньом з пащі на вкруги
У попіл усе обернув.
І з вогня вийшла жінка
красива
Руками махнула і вогонь погасила
- ти певно відьма.?!
- не буду брехати ,так це я.
Я бачу на взкрісь в цему світі всілякі життя.
- Та що ти знаєш про моє буття..
Демон присів і згадав всі болючі моменти із свого життя.
- я знаю чого тобі треба,
Я знаю чого б ти зарас хотів
Я знаю що може відбутись
Я знаю хто тебе б... взаїмно
Без тями любив.
Але ж ти темний демон,
Ти потвора!зла і страшна.
Про що ти подумав
Ти,хвора істота дурна.
Демон заплакав.
- Жорстока ця правда
Жорстоке у мене буття
Але в сердці моєму,
Якесь дивне й нестримне биття.
- який ж ти дурний,
Ти хочеш когось покохати
І не знаєш кого,
Ти клоун ,ти смішний.
Ти дійсно дурний.
- ти казала що з наєш того
Хто мене б покохав
Так скажи,немовчи
Не знущайся над сердцем моїм ,
давай всью правду мені говори.
- так і буде,
В цім світі для тебе нікого нема.
- тобто як?
Не іграй зі мною ігри відьма
Говори як є ,
Не видумуй ,ато спалю !
Говори як є
Ато горітимеш без жалю!
Відьма на весь голос закричала
- іди,лети,живи ,
Своєму сердцю не бреши
Шукай як ти шукав
Шукай
Найдеш - тримай не відпускай.
А як відпустиш - втратиш!
І не знАйдеш нікого,
Знайде тоді тебе журба
Тобі не треба того
І відьма попусту у мить пропала
Так ніби знала ще щось
но промовчала.
Демон не той хто усьому повірить
Демон не той хто усьому не вірить
Демон запутався
Но він памятає відьми слова
Іди,лети,живи,своєму сердцю не бреши.
І то воно,такі слова
Так йому говорить в сердці биття.
Усміхнувся він
І полетів
Він знав куда летіти
Він слухав сердце що коханням хоче жити.
**********
А в той же час
В одному місці де лише одне каміння,
І не пророслось би ні одне рослиння
Там завжди темно
І не видно з поміж хмарів сонця
Там всі істотки боряться
За брудну воду із
колодця.
Пустився з поміж хмар
Стрілою - не швидкОю
Промінчик світла
Який ішов з гори до низу повільною ходою,
І лиш торкнувся до землі твердої
Все розцвіло у квіти
Від світла ,що йшло з сердця дівиці молодої.
З самих небес спустився ангел мирний,
Спустилась ангел жінка
ЧАрівна і вродлива
Цей ангел не такий інші
Її справи не завжди успішні
покинула вона свій рай
І не вернеться вже туди
Не полетить за небо край
Вона чарівна
Голосом й красою
Розумна дуже
Вона Завжди була такою
Давно
Вона чогось хотіла
Чого,ще досі не зрозуміла
Чому спустилась
Чому прилетіла
Чогось вона хотіла
Відчуття на щастя
билось в ній
В раю чуття своє завжди терпіла
- я вирвалась із раю
Але чому - не знаю
Можливо ,когось я покохаю
Але ж це смішно
В цім світі ,нікого я не знаю.
Мені так хочеться до когось притулитись
Відчути стукіт сердя
Що коханням буде литись
Я прилетіла
Томущо довго це терпіла
Проходить лиж пару годин
Демон закляк на пару хвилин
Демон за деревом тихо стоїть
Ангела бачить і просто мовчить
Її слова з усмішкою почув
І дуже довольно
Повітря вдихнув
Хто то така
Сердце моє
Теплом розрива
Не вже це вона
Така гарна,така молода
Не вже вона дійсно одна
Не можуть такі
Гарні жінки
Бути одні
Демон потвора,
Зла і страшна
Він не хочить щоб бачила
Таким його вона
Але його чуття
Говорить іти
Говорить що вона
Це та ,
Яку шукав все своє життя
Але демон подумав
Що така молода
Така гарна
Жінка на все життя
Не полюбить такого потвору
Як я
Не послухався він свого чуття
Не підійшов до неї
Не розказав її про своє сердце
Й нестримне биття
***********
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503144
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.06.2014
Загриміли хмари,
Потемніло
Вода у морях закипіла
Навкруги
Усе почорніло
Чиясь рветься
Воля із пекла
Чорний демон у пошуках сердця
Не так страшно то що він бачить у горючему
Пеклі
Як то що він відчуває у холодному
Сердці
Йому дуже самотньо
Йому не цікава війна,
Він у пошуках сердця
Він у пошуках тої ,
Що нажаль ніде
Не знайдеться
Він нестерпна істота і,
На щастя - чуття,
Тому сердце все б'ється,
Воно хоче від неї тепла.
Демон крилатий,
Через гори і шторми летів
Він не знав де почути
Голос тої яку так хотів.
Час іде ,а він ще шукає
Він не знАйде
Й незнає ,
Що усвіті її ще нема
Він досі не знає -
Що таке справжня журба.
Це істинна правда
Він не знає...
'Нікого для нього нема',
Але він ще шукає
Він у гніві!
На маршруті до сердця
руйнує міста.
День,
Тиждень,
Рік.
Він смотній і дальше один
Але він не заснув ,ні на мить,
То він там ,то він тут
Він на місці не встоїть
В нього сердце вогньом ще горить.
Дивно все це,
Жаль що в нього доля така
Не жаліє нікого й до дна
Випиває всю його силу вона.
Така в ньго доля
Такі в нього справи - біда.
Ну а що ж він хотів,
Він же демон із пекла
Нікого не буде для нього ,
Ніяких надій
Навіть мрій.
Жаль таких,
Жаль всіх тих
Хто тепла так само шукав
І не знав,
Що в цім світі нікого для нього нема,
Жорстоке у них довге й повільне життя.
***************
Він в мене вже весь написаний,
Днів за сім такими кусочками кину весь,)писав його півтора місяця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502910
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.06.2014
Про нас.
Я не хочу більше писати про нас
Не в мені ця вина
і вона не твоя
Я напишу про то що відбулось між нами
Бо мені це цікаво
Цікаві ці драми.
Один він і вона одна
Самотньо їм
Не пють того вина..
Він замітив її ,
не заміжня вона
Розумна,
Гарна,
Як цвітуча весна.
А він весь такий
Не буває простий
Не серйозний
Й не вірить
В життя без надій
Зацікавити чимось його,
Це проблема
Заківився сам він,
Й написалась поема
Поема
Ні початку
і не має кінця
Ця поема на така вже й проста
Він писав ,
про свої почуття
Про проблеми
Що не знає вона.
Але їй не цікаво читати слова,
для неї ,нікого давно вже нема,
Він добре це знає,
він вірить в дива
Він бачить той світ
Де вона не одна
А вона,
І вона не проста
І писати про неї
Це ніби війна
Ти воюєш за право
На гарне життя
Де він і вона
Разом до кінця.
Смішні ці слова
Але не для всіх
Не вірить вона
Вірить він в них
От псих
І що це за псих
Покохав без взаїмності
І досі не стих.
Ну що це за псих
Хай краще би зник
Він справді б не зміх
Він ніби привик,
Себе так дурити
Себе не любити.ш
На що він надіється
Хай краще десь дінеться
Нехай вже прокинеться
Нахай так не світиться
Світиться.
Бо полюбив ,
Полюбив
Бо не зрозумів,
Не зрозумів
бо ще дурний
Ще дурний
бо молодий,
Молодий ,значить
живий ,
Наївний і в цьому смішний,
Та не для всіх
Лиш для неї й отих
Таких самих
як він- смішних.
Ми всі смішні
І тим прості.
Ми всі дурні
І тим прості.
Ми всі одні
Тому ,й прості.
Тому ми пишим ці вірші
Щоб не з проста
Не просто жити
Не просто
ГІрку воду пити,
Тому хотілось
Вино з нею пити
Від того винаго
весело жити.
Та ще й би
Красиво й не больно.
Звичайно ж спокійно,
Приємно і взаїмно.
А вона
Як завжди одна
І з нею б випив вина,
А він
Завжди сам
Завжди один,
Тягне міх
Набитих провин.
Він запутався,
Пише їй ті вірші
Поможи йому,
Відкривати в собі
Ці слова нові,
Й будувати мости
Щоб були вони
На радість тобі
А вона.
А вона як
холодний кришталь
Дуже холодно
Це пройде ,
В сіру даль.
Ти пойми мене
Між рядками цих слів
Я боюсь тебе
Я не все розповів.
Що ховаєш ти
Ким ти є на цім світі
Розкажи мені
Вийди із тіні
А у відповідь
Одна глухота
Не поділиться
Зі мною вона
І почалась поема
Про життя моїх мрій
Получається в мене делема,
Через світло гарних надій
Світло.
У грядях пече
Коли вона йде ,
Дуже близько .,
Почну говорити до неї,
І я задихаюсь
Я дивлюсь їй в очі й на неї
І я заїкаюсь
А потім як завжди тікаю
І знову ,
Її я шукаю.
Я боюся її
Я боюсь що як би
Все було б навпаки
Вона би здійснила всі мрії мої.
І чому я боюся
Чому через неї об стіну
Головою я б'юся
Я не знаю
І воноо
Тяне мене
Тяне цей страх
Важко все це
Не пояснити сердце моє
Сердце моє.
Сердце моє !
Сердце моє!!
Скільки часу іде
А ти тЕрпиш все це.
Сердце моє зрозумій
Про неї навіть не мрій
Вона
Не полюбить тебе
Вона не шукає тебе,
Скільки тобі повторяти
Не треба за нею вмлівати
Не муч себе
Сердечко моє.
А може вона чогось не замітила
Як сердце моє
Біля неї так билося,
Натхнення від неї
До мене так лилося.
Я ж їй нічого сказати не міг
Вічно біг і біг.
Біжу
І знову вертаюсь і знову тікаю
І знову вмираю
І знов оживаю
І знову радію
І знову я млію
Я мрію
Й усобі
Тримаю надію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502907
рубрика: Проза, Поема
дата поступления 03.06.2014
Чому інколи люди
Не взмозі побути
Разом ,
Не взмозі
Відкрити свій
між собою бажаний тон.
На кого все сперти,
На нього на неї ?
А може на когось лишити
Такі превілеї
Превілеї невдачі.
Кого звинуватити в тому
Що люди не взмозі
Побути разом
Не взмозі покинути
Гордий свій трон.
А чесно нікому таке не важливо,
Ніхто не візьмЕ своє щастя,
За руки сміливо.
І ніхто тому не виноватий,
Що не вміють сердця
Любов дарувати.
І ці люди помруть
Їхня радість помре
Хто як хоче...
На ту радість живе
Не чіпати ні кого
Чи чиплятись тому
Щоб пожити для когось
Заповняти в сердцях
Пустоту.
Чому не взмозі побути разом.
Не взмозі піти на лагідний тон.
І знову цей моток,
Моток Питань !
Моток Задач!
Таких...
Яких би не хотів
Но що поробиш,
Тут ще сотня -
Шахматних ходів
Я б підійшов до неї
Коли вона іде одна
Я б взяв її на руки
Но це не то життя.
Не ці закони ,
Не ті люди,
Не така вона,
Не такий я.
В собі ,собі ж противний я
Такі мої слова!
Мої вчинки до неї не такі
Мої помИлки до неї дурні
Все що робиться ,мішається в мені
Я вже не я
Давно не я.
Не такий світ
Не такі в людей життя
Не прості у всіх сердця
Не взяти за руку так просто...
Й сказати,
Їй щирі слова ,
Так щоб нЕ шкодувати,
НЕ ховати від неї свого лиця
НЕ ховатись,не тікати
НЕ мовчати
НЕ брехати.
А час іде і ці думки пройдуть,
Усе мине
Лиш нові люди йдуть і йдуть
За ними ,
Буде все нове
І хтось вирве ,
Із мене все старе.
А я зустрінусь з нею потім
Коли все буде по новому
Ну як пройде той час
І Сердце ,
Забуде кляту втому
Ми поговоримо і посміємся
Ми поговоримо про то що невернеться.
І все ж сміятимимось
Відкриєм лагідний той тон
Підем на каву як колись разом.
А люди мруть
І їхня радість вмре
І хто як хоче
На радість ту живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502870
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.06.2014