Arhip

Україна, наче нежить

Україна,    наче  нежить,    
                                       свербить    в  носових  
                                                                 порожнинах  сусідів,  
                                                 для  яких  українське
                                         повітря  вірус,  
                                                       до  якого  ніяк  
                                   не  можеш  звикнути,  
               якщо  ти  не  уявляєш,  
                               як  це  дихати  лісовим  
                                                   подільським    ранком
                               з  косою  в  руках,  
                                               як  лежати    десь  
                                 на  полонині  
                                         і  дивитись  в  синє  небо,  
                           як  гладити  руками
                                                       збіжжя  на  полі,  
                               що  ховається  аж  
                                                             за  небокрай,  
                                 як  відчувати,  
                                         що  ось-ось  незабаром  
                           почнуться  жнива
                                           і  на  стіл  ляжуть  перші  
                                                           паляниці  
                         нового  врожаю,  
   Для  яких  сісти  
                           за  один  стіл  із  сусідом
                                                       і  заспівати  пісню,  
                                   яка  буде  оспівувати
                                                                     цю  землю,  
                                                     небо  і  людей,  
                             що  працюють  і  жиють    тут,
                                                     це  все-одно,  
                           що    підхопити  нежить,  
                                 від  якої  немає  ліків,  
 що  не  дає  спокійно  спати,  жити  і  дихати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504440
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 10.06.2014

Іду на звуки нічних кафе

*        *        *          

28.05.2014  РОКУ

Іду  на  звуки  
нічних  кафе    
до  тебе
 дикими  трасами  
повними  зваб  і  гульок,  
картошок-фрі  
і  галімого  пійла.

Я  скажу
 нічній  глухоті
 про  моє  забуття,
 заспіваю  «Ой  у  лузі…»
бо  на  трасі  
смачно  співають  
про  гомін  життя;  
цицькаті  дівки  
з  золотими  зубами
   візьмуть  своє
 традиційне
   нетрадиційно.

Нічні  кафе  
в  яких    
можна  вмирати  
тижнями,  
доки  в  тебе
 є  за  що,  
наче  
ти  моряк    
 і  вмирав  
по    півроку
   в  морі  
і  от,    ти  дорвався
 і    опинився  в  нірвані.  

 І  от  ти
 тамуєш  спрагу.
 ідеш  вперед,  
бо  дорога  
тільки  одна,  -
на  одеську  трасу,
 на  ту,  
що  поєднує  серця  і
 руйнує  долі.  

 Я  скажу  тобі:
 «Так»,    
Я  з  тих  країв,  
де  соромно  
писати  слово  «кохаю»  
в  гарячому    відображенні  
подиху  на  склі,  
де  не  можна  випити  
вранішньої  роси  
і  музику  вітру,  
від  якої  памарочиться  
в  голові,    
тут  ніхто  
не  може  почути,  
де  від  того,  
що  ти  пишеш  поезію  
безсонними  ночами
 ранком  тебе  назоють  
ідійотом.

 Я  сяду  і  випию  
гарячої  кави
 в  кафе  «Придорожньому»,
 буду  молитися  небесам  
під  звуки  новин  з  1+1…  
…спалили  хату…  
…хвора  дитина…  
…буде  хліб…  
Алла    Мазур  в  яку  хочеться
 загорнутись
 і  не  виходити  на  цей  світ  
більше  ніколи.

Знову  серця  розєднало.  

Це  спам…  не  віддам…  не  віддам.

…іду  на  звуки  нічних  кафе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504437
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.06.2014