| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
ми лежимо на пагорбі понад
палаючим містом
наче в холодній і темній плямі
від соку
місто горить, ріже очі гарячим
повітрям і барвами
крові
вітрин, вечірнім блуканням
сповитих
місто грає зі мною з тобою
в наперстки
ми лежимо під
могутнім і вічним куполом-чашею
неба
смерть не знайшла нас
містом витають запахи
тіла
ми причаїлись під куполом
ми ще не мертві,
не мертві
я розрізаю цитрину
місто палає від
сонця
люди,
я бачу людей
сполохано дивлюсь в щілину
під чашею-куполом
смерть не знайшла нас
смерть не підходить впритул
і зорі вкривають нас
теплою ковдрою
ми ще не мертві
люди у місті замовкли
тиша полилась
над
п'яно і форте роялю
- дихаєш?
- дихаю, -
чую немов
на прощання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
D.D. присвячується
я забуваю, що потрібно боятися темряви
коли Міхель поряд
коли наші руки сплітаються
в нерозривні сузір'я
я забуваю про кожен
з дитячих страхів
я тримаю цю руку міцно
аж повітря вібрує від мого тиску
я боюсь опустити руку Міхеля
я
просто
боюсь
опитись далеко
Міхель важко дихає
я ослаблюю потиск
я даю йому змогу втекти
без проблем
Міхель не хоче втікати - боїться
там,зовні, занадто холодна ніч -
від зірок
я б пішов, - каже, -
але не сьогодні
сьогодні немає, Міхель
наші дні течуть без починку
наші ночі не сплять
від гарячого тиску
від важкого дихання
моєї
найбільшої
зірки
мого крилатого Орфея
налякали зірки за вікном
так, зірки бувають занадто
гострими
зіркам не важко проколоти крила
Міхель, краще спати на руках
непотрібного, ніж крізь ніч
проповзати
з наскрізь
пробитими
крилами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Знаєш, Х'юго, ця птиця не твого польоту,
ця птиця в'є гнізда за іншим будинком, пробач.
твоїм він не буде ніколи, чуєш, ніколи
і сльози тут, милий, ніяк не поможуть:
хоч плач, хоч не плач
Знаєш, Х'юго, орлам заклювати найлегше
тому стерті крила ти поспіхом зводь і тікай
за хмари дощу пробиратись не треба
цій птиці байдуже до твоїх страждань
Знаю, Х'юго, забути, мабуть - це найгірше
або поміж тіней за тінню крізь темряву йти
та маючи сонце, у камері бути закритим
не легше, повір, ніж топитись у сні
Тож, милий, залиш ти ці помахи вітру,
пісні намагайся забути з цих вуст.
любити, Х'юго, це вчасно забути зуміти
позбавити серце болючих згуб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014