| Сторінки (1/68): | « | 1 | » |
Зі стін шкільних усміхаються портрети,
Питають мовчки:
- Матусю, де ти? Кохана, де ти?
У відлунні пам'яті туманно-сиві силуети.
До них шепочуть рідні:
- Татусю, де ти? Синочку, де ти?
- Я тут, у грудях щемно калатаю,
Я тут, я поруч... Огортаю
Вас невидимою рукою.
І наче птах, крильми тріпочу в високості,
Дивлюсь на вас й оберігаю
Від ворожої жорстокості і злості.
Я тут не сам, зі мною побратими:
Михайло, Ігор, Віктор, Сергій і Володимир.
Ми до кінця обороняли Україну,
І нині молимось за мир і перемогу.
Нам спів дарують Божі херувими,
Нам квітами устелено дорогу.
Навічно закарбовані в граніті
Обличчя воїнів безстрашних
Щодня нагадують про те, що є у світі
Зло, яке здолати складно, важко...
Нагадують, яка ціна свободи,
І скільки крові в нашу землю влито,
Про біль нестерпний й невимовну тугу
Самотніх матерів, батьків, дружин і діток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Лише вона тебе любитиме так палко,
Не бачачи в очах ані колоди, ані скалки,
Не вірячи ні наклепам, ні жартам,
Її любити й цінувати варто!
Лише вона завжди прощатиме провини
Й до старості тебе буде повчати,
Сильніше все ж любитиме твою дитину,
З доріг близьких-далеких виглядати.
Лише вона - це всі твої початки,
Це корені, фундаменти, основи.
Цінуй цю мить, бо ні за жодні статки
Не купиш материної розмови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Почався відлік,
Струм у венах.
Ми, мов підлітки,
У відвертих сценах.
І кожен дотик
Сповна заряджений,
А що довкола?
Начхати, байдуже.
Перенасичена ароматами
Цієї ночі не засинатиму,
Розділюсь на молекули
І на атоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Людино? Хто ти? Вчитель?
Твоя професія священна,
Бо першим педагогом був Спаситель.
Дужий, мов Геракл і Прометей,
Ти лицар, мов Айвенго й Дон Кіхот,
Ти провідник, Мойсей, який веде своїх дітей
Крізь темряву до світла, до чеснот.
Ти обрав мудрість ту, що й Соломон,
І дружбу, що у бідах пізнається.
Твоє життя - лише короткий сон,
У якому школа завжди сниться.
Ти все на світі здатен подолати,
Нема вогню, через який би не пройшов.
Ти навіть іскрою в серцях будеш палати
І дарувати іншим надію, віру і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Дністрові хвилі, Шишкові горби.
Рум'яні трави гладить вітер.
Серпанком сонця промені лягли
На Говди, на село, на мій край світу.
Ще не дрімають в полі цвіркуни:
Щемливі виголошують промови.
Прощатися з теплом аж до весни
Ні коники, ні люди не готові.
А день так тихо і поволі догора,
Проймає груди вечорова прохолода.
Як добре бути тут, на схилах рідного Дністра...
Неоціненна Бога нагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Неділя. Світанок.
Дзвонять у дзвони.
Люди йдуть до храму,
А я - ні.
Я в окупації.
Ні, не військовій,
У духовній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Той постріл, мовби в мою скроню.
Мої мізки на дрізки.
Уламки всюди.
Рве груди.
Пітніють долоні.
Не сохнуть.
Проймає та куля душу й тіло
І вириває серце зболіле.
Несамовито диким криком
Горлають вуста.
Їх не чують.
Вбивають.
Катують.
Чорновіл.
Івасюк.
Кузьменко.
Фаріон:
"Мова - це кордон".
Дата написання: 20 липня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
Цей біль в мені назавжди, до останку,
За душі тих, хто не зустрів світанку
В Харкові, Полтаві, Львові...
Хто бачив рідних у калюжах крові...
Хто втратив все: і душу, й тіло,
Кому відтяли його крила...
Цей біль терпкий, мов жменя дерену,
Ледь-ледь рум'яного і натщесерце,
З'їдає ізсередини повільно,
Не знаєш іноді, чи справді ти це?
Цей біль - відвар гіркого полину,
Від нього всі частково божевільні.
Цей біль пустив коріння, мов пирій,
Росте щосили, міцно обсотавши
Все, що є свідомого в мені,
Всі радощі і спокій мій забравши...
Від цього болю ліку ще нема,
Поки війна щодня героїв забирає,
Поки бабусю, матір чи дитя
У себе вдома в ліжку убивають
Ракети, що злі сусіди запускають...
Від цього болю ліків ще нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Не однаково, чи буду
Я в Україні жить, чи ні.
Чи хтось чужий ходити буде
По Богом даній нам землі.
Ох, не однаково мені.
Моя земля: я тут зростала,
Вона ж мене і годувала.
З її глибин черпаю сили,
Тут дідів-прадідів могили.
З коріння роду пнуться віти,
Тут виростуть і наші діти,
На нашій - не чужій землі.
Молімось, доню, за Вкраїну,
За мужніх наших козаків,
Які оберігають батьківщину,
Хай повертаються живі!
Ох, не однаково, дитино,
Якою мовою співать пісні,
Якою - мовити молитву,
Якою - гнати ворогів.
Ні! Не однаково, дитино,
Хто житиме на цій землі,
Які тут буде сіяти зернини
В українські найродючіші ґрунти?
Ні! Не однаково, дитино!
Ох, не однаково мені.
* За мотивами поезії "Мені однаково, чи буду..." Тараса Григоровича Шевченка. Переспів присвячено 210-ій річниці від дня народження Кобзаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я не писатиму тобі про війну:
Ти знаєш більше її у стократ.
Розповім, як щодня ходжу
Я молитися в Гетсиманський сад.
Як кора тисячолітніх олив
Поглинає мій біль і страх.
Як, витаючи там, Дух Святий
Дає сили триматися на ногах.
Ні, не чутно в траві цвіркунів,
І не пахнуть квіти в полях.
Усе, чого найбільше би ти хотів,
Ти не відчуєш в моїх рядках.
Я волію ліпше ходити в броні
По знайомих до болю стежках,
Ніж чекати життя "по війні"
У далеких незнаних краях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Не лякайтесь, що наблизились до прірви:
Бува й такий в житті поспішний поворот.
Й хоч закипає кров, і рвуться міцні нерви,
Ви на ходу не викидайтеся за борт.
Дійти до краю - це ніяк не впасти.
Прогнозувати крах - це не поразка, ні,
Бо головне - усіх зусиль докласти
Для перемоги у самовійні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Попри втому я буду красивою.
Зі зморшками. Трохи сивою.
Попри біль я все ж усміхатимусь.
З донькою в темряві гратимусь.
Попри страх залишатимусь сильною.
Може, пригніченою, але вільною.
Попри все я щосили боротимусь.
До останнього свого подиху.
За землю, що зву Україною,
Я навіть мовчатиму солов'їною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Україна в вогні,
У борні.
Україна в крові,
Своїй і ворожій.
Україна в журбі,
У жалобі.
Гинуть герої,
Янголи та янголятка.
Україна в броні -
У молитві.
Україна в тобі,
У мені.
У кожному слові
Української мови.
Україна в вогні
Сьогодні...
А завтра загоїть рани,
Із попелу постане
Назавжди.
М. Цуркан
29 березня 2022 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Моїй колезі, подрузі, наставниці Нелі Євгеніївні Сандуляк
Від вересня до вересня рахує кожен рік
Моя хороша вчителька, такий у неї лік.
І хоч тепер не робить те, чого бажа душа,
Кімната школи нашої завжди її чека.
Її добро незміряне із посмішкою вмить
Усяке зле й недобреє у змозі пригнітить.
Її слова ласкавії - то ліки для душі,
Не знаю в світі кращої людини на землі.
І хоч би як нестерпно Вам іноді було,
Ніколи не здавайтеся - боріться все одно!
І знову прийде вересень в якійсь життя порі
Й згадає добру вчительку, найкращу на землі.
Згадає зерна мудрості, добра і теплоти,
Які зуміли всіяти в учнів своїх Ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866517
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.02.2020
Настане час - і я піду,
Залишу все і не візьму
Нічого, окрім любові до життя,
Своїх думок і каяття.
І більш нічого.
А згодом тільки по мені
Лиш пам'ять буде на землі.
Можливо.
Оце одне важливо:
Хай добра пам'ять буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865377
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2020
Не лякайтесь, якщо наблизились до прірви,
Бува й такий в житті поспішний поворот.
І хоч закипає кров, і рвуться міцні нерви,
Ви на ходу не викидайтеся за борт.
Дійти до краю - це ніяк не впасти,
Прогнозувати крах - це не поразка, ні,
Бо головне - усіх зусиль докласти
Для перемоги у самовійні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2020
Я мрію в цьому світі повторитись...
І долюбити тих, кого немає поруч.
У ліжку теплому надовго так вмоститись
Й наговоритися з близькими донесхочу.
Я мрію в цьому світі повторитись...
Якщо і не собою, то хоча б веселкою у небі дощовім,
Щоби на витвір Божий надивитись
І ще хоч мить прожити не землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Листи з минулого століття –
То незабутні спогади й думки.
Рука вже списана до ліктя,
Ти все ж виводиш літери в рядки…
Вкладаєш у них те, що в очі не сказати:
Своє тривожне і нестримане зізнання.
А ти відповіси, шановний адресате?
Таке солодке і нестерпне те чекання...
Листи з минулого століття…
Не отримати сьогодні їх у скриньці,
Не почитати їх при лампі наодинці.
Листи з минулого століття…
Ви все ж пишіть їх, залишіть на пам’ять дітям,
Листи з минулого століття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2018
Мені ніколи не було так боляче, я щиро заплакала,
І шкода мені за ці терпкі і солоні сльози. Налякана
Думками невтішно-печальними, що вразили серце і душу,
Та мушу їх стримати, втримати в собі,
Щоб не зазнати саморуйнації.
Так хочеться набрати, сказати усе і заснути.
Щоб день новий оновив душу і розум, і голос замовк.
Щоб не калатало, не рвалось сильніше за мене те
Меланхолійне і тривожне серце
З середини мого єства, мов пекельна лава...
Не знаю звідки ці емоції, задушити б їх, як гадину,
Що випробовує, спокушає на все зле-недобре.
Та Ти допоміг мені Своїм словом, втихомирив вулкан,
Що збудився від поштовхів земних.
Дякую, благослови мене, Отче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Шумлять в безсонні очерети,
Гойдають сни поза селом.
Блукає там самотній лебідь
Із закривавленим крилом.
Вже сутінь чисте небо вкрила,
А постать птаха на воді
Снує півколом, бо безсилий
Він зникнуть у густій імлі…
Неспокій, розпач, біль і туга
З’єднались воєдино в нім,
Журби нестерпної напруга
Його з’їдала в ночі й дні.
А час летів, чимдуж сніжило,
Став на ставку тоненький лід,
Лиш середину не зціпило
Від жвавих лебединих ніг…
Знов чорне небо вкрили кулі.
Їх так багато! Не злічить.
Мої лебедики! Поснули?
Вас більш нічого не болить?
Шумлять в безсонні очерети,
На сході десь, поза селом.
Заснув навік самотній лебідь
Із закривавленим крилом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2017
Всякчас благатиму
Тебе спинитися,
Осмислити, збагнути,
Чи просто озирнутись
І визначити суть життя
Й себе у ньому.
Не вір усім й усьому,
Що пишуть, обговорюють,
Транслюють.
Скажи – і тебе почують,
Підтримають.
Лиш не мовчи.
Не закривайся.
Не здавайся.
Борись за себе.
Доведи, що маєш силу,
Впораєшся,
Вирішиш проблеми,
Будеш щасливим,
Незважаючи ні на що
Радітимеш життю,
Яке даровано саме тобі
За повелінням долі.
Цінуй його. Воно одне.
Твоє. Найцінніше,
Що ти маєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742609
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2017
Рук твоїх повсюди видно слід:
Припали пилом найдорожчі речі.
Знаходиш їх і згадуєш, як дід
Возив тебе від ліжка і до печі.
Як жартував, всміхався, гомонів,
Від зайця хліб смачний приносив,
Та наставала тихо-хмуро осінь,
І згодом грудень землю онімив.
Скував твоє гаряче серце,
Й вуста твої замовкли вже навік…
Тепер, як згадую усе це,
Знов проліта лапатий сніг.
Німими стали й ми:
Твої донька, онука і дружина,
Ти часто згадував про сина,
Усіх так трепетно любив…
П’ятнадцять років ти не з нами,
Не ходиш звичними стежками,
Вже не будуєш і не сієш,
Дітей, онуків не лелієш…
Нехай твій спокій вічним буде,
Ми пам’ятаєм, не забудем…
P.S. 18 грудня 2016 р. минає 15 років, як немає поруч мого дорогого дідуся Кушніра Павла Степановича...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707124
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.12.2016
Чуєте?!
Торкаюся кожного
Сильною й щирою думкою,
Будьте спокійні, хоча і тривожно,
Якщо повітря пахне розлукою…
Вірте!
Завжди сподівайтеся,
Наповнюйтесь чистою вірою,
Як задумали, то не вагайтеся,
Бо любов не буває надмірною.
Живіть!
Ніщо і ніхто не зупинить вас,
Хоч й успішні дороги незвідані,
Гартуйте волю й не марнуйте час
Що крізь пальці стікає безслідно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
я заплющу очі,
помандрую трохи
поміж гір високих,
серед поля, трав;
те, чого я хочу,
не здійснилось поки:
щоб ніхто ніколи
марно не вмирав;
рідна моя матір,
осягни простори,
ось перед тобою
диво-килими;
не тужи, незламна,
Крим, Донбас і море,
твоїми назавше
лишаться дітьми;
я розплющу очі
і нап’юсь блакиті,
затисну в обіймах,
ненько дорога;
все, чого я хочу –
незалежно жити,
в Україні щастя,
миру і добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Я Вам дозволила проникнути у душу,
Торкнутися незвіданих світів,
Які в собі я іноді ховати мушу,
Щоб раптом хто не так їх зрозумів.
Миттєво Ви змінили биття серця,
Мов пташкою у грудях калата,
Позбавили зимової інертності,
Що юність в павутиння огортала .
Вустам вдихнули свіжу прохолоду
Й неспокою чуття зронили Ви
На блакить очей моїх прозору,
Напевно, дочекаємось грози.
Я Вам відкрила двері в потаємне,
Щоб просто стати вільною, та Ви
Не до кінця вдивились в світлу темряву,
Здається, Ви злякалися грози…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Ти йдеш. Я спинити не в змозі
Ні тебе, ні цю кляту війну.
Перший день у журбі і тривозі.
Господи, переживу?
Ти посміхаєшся мужньо,
Жартуєш щось, я ж несповна…
Хоч думками тебе відпустила,
Але серце все не відпуска…
А очі?! Бездонно-блакитні…
Зустрітися б з вами ще раз,
І тієї довгожданої миті
Нове життя розпочати:
У спокої, мирі й любові,
Без жахливої стрічки новин,
Без невинно пролитої крові,
Без сліз матері й свіжих могил…
І хай в грудях забракне повітря,
Коли звістка про мир осяйне
Кожне серце, що надіється й вірить,
І для миру себе віддає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642095
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2016
Звільнившись, видихни і крапка.
Минуле лишиться позаду.
Й оте лякливе слово „раптом”
У думці викресли одразу.
І страх, що дихає у грудях,
Ти розчави, неначе глину.
І дай дізнатись іншим людям,
Що оновив в собі людину.
Не на словах, вони безсилі,
А тільки в щирім добрім ділі
Ти покажи душі окраєць,
Що почуттями ти не граєш,
Що вистояв у круговерті долі,
І, що душа твоя уже на волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639600
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2016
Сьогодні думками в безодні,
Серцем в самотності.
Наодинці із правдою
Щирою, згірклою.
Стати би зіркою
І в безмежжя вдивитися,
Жити навчитися
У світі Господнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2016
Чарівність цього світу не окреслити поглядом,
Її відчути можна польотом душі між хмарами,
І тоді серце тремтітиме од приємного холоду,
На повні груди чисте повітря вдихатиму…
Як зітреться присмак юних років замріяних,
То я вийму із скриньки мудрості спогади
З ароматом лілії, на лагіднім вітрі розвію їх,
Хай кружляють тоді своїми дорогами.
Хай пробудять ароматами незбагненними,
Ті неймовірні часи з незабутніми враженнями,
Коли в просторі вільному й необмеженім
За плечима не мали життєвого стажу ми…
І хоч би що там в майбутньому станеться,
Хай смак юності в серці зостанеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Холодні очі, погляд в далечінь,
Душа моя навіки розпростерта,
Й хоч на губах гіркий полин,
Твій смак із них мені не стерти.
Холодна ніч у темряві, одна
Із тим, що залишилося на серці,
В обіймах болю серце завмира
І знову все сильніше б’ється.
Не крайте душі, бо вони живі,
Не кидайте слова свої на вітер,
Любіть по-справжньому і вірте:
Кохання все ж іще існує на Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Даруйте один одному любов,
Цінуйте кожен жест і кожне слово,
І обіймайте рідних, це обов’язково,
А що як не побачитеся знов?
А що, як ви когось недолюбили?
Не встигли допробачити комусь?
Якщо оце остання ваша хвиля,
А ви її на вітер кинули чомусь?
Даруйте посмішки щодня і щохвилини,
І на дрібниці не гайте ви часу.
Бо ж так важливо нести до людини
Свою турботу, щирість і красу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Одягну я зранку
Білу вишиванку,
Заплету у косу
Я червоний мак,
Вмиюся росою
З зілля на світанку
І піду між люди так.
Хай усі навколо
День новий стрічають,
Хай співають гучно
Радісних пісень,
Бо сьогодні свято
(Українці знають!),
Й весело святкують
Вишиванки День!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Я тебе розмалюю, неначе волошку:
Біленького трішки, синенького трошки.
І будеш цвісти ти у синьому полі
Під голубим небом, в родинному колі.
Хай сонце голубить і вітер лоскоче,
Роса омиває пелюстки досхочу.
Пшеничнії струни легенько торкаю
І колискову тихенько співаю:
- Волошка маленька у полі розквітла
І потягнулась до світла, до світла.
Ні, не зірву я її, синьооку,
Лише милуватимусь нею я збоку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Я не хочу бачити тебе такою:
Такою безпорадною і мовчазною,
Такою сірою й сумною…
Я більш не буду бачити тебе такою!
Яка ж ти гарна, яка ж ти пишна!
Навесні розквітла, як у саду вишня!
Картина смутку, картина болю.
Чому знов бачу тебе такою?
Ти посміхнулась, зціпивши зуби,
Залились кров’ю червоні губи.
Чорноволоса, струнка береза,
Якби ж та сутінь з обличчя щезла!
Ось ясне світло із неба ллється,
Ой хто там радісно сміється?
Хто досхочу напився сили?
У кого повні духом жили?
Зашелестіла береза листям
В новім вбранні, шовковім й чистім,
Без каплі смутку, без каплі болю.
Приємно бачити її такою.
P.S. Люблю тебе, мамо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Чи ти не знав, що я неодержима?
Так наполегливо чекав мого одвіту,
Й пронизливими сірими очима
Любові вимагав, як зілля вітру.
Та щось в тобі було, тяжіюче до мене,
Що розум раптом зник, емоції наспіли,
Кипіла хмільна кров в набухлих венах.
Ми тільки пару випустить зуміли.
А що тепер? Нам бути чи не бути?
Вмикати пристрої, стирати всі паролі?
Чи, може, зупинитися й забути
Про цей незрозумілий вибрик долі?
Хоч ти й скорив мою окрилену стихію,
Забрав із губ слова, накривши їх мовчанням,
То була мить, емоція, надія,
Що ось воно - омріяне кохання!
Чекаючи на нього, я стомилась
Боротися з правдивою брехнею,
Щоразу думаючи: «Чи не помилилась?
Чи не залишуся одна із правдою своєю?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Ти знаєш, я не самотня,
Бо вітер волоссям гойда.
Хоч хмуро і сіро сьогодні,
І небо хтось розірвав,
Ти знаєш, я не самотня,
Зі мною солона сльоза.
А знаєш, ця гра у мовчанку
До божевілля страшна.
От би прокинутись зранку
Й почути, що зникла вона.
І знову ця гра у мовчанку.
Хоч би прокинувся зранку…
Ти знаєш, я не самотня,
Сірі вулиці, дощ і весна.
Перед очима безодня,
Холодна, жахлива, пуста…
Я молитимусь знову сьогодні,
Щоби швидше скінчилась вона…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
Людина до безмежності незрима,
Шовковими нитками осяйними
Вишита душа її, ця купина неопалима.
З вразливим серцем й світлими очима
Вона з’явилася на світ, а за плечима
Нічого зовсім, нічогісінько нема,
І тільки доля біла, мов канва,
Яку червоними і чорними нитками
Зашиє серце. А з роками
Ті візерунки пам’ять збереже,
Узори посмішок, любові, безнадії,
Здійснені та нездійсненні мрії…
Людино, допоки в світі цім живеш,
Щоразу думай, яку ти нитку обереш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2015
В моїм єстві народжувалось слово
Неординарне, вільне та палке,
І одночасно ніжно-веселкове,
Немов відлуння кришталю дзвінке.
І я подарувала його людям,
Сором’язливим, втомленим, сумним.
І хай воно живе у їхніх грудях,
Хай розмалює їх щоденний грим.
Хай подарує світло, дружбу, радість,
Хай веселить і множиться воно!
І назавжди розвіє відчай, заздрість,
Хай буде слово людям на добро!
Народжуйся, десь прихистку шукай,
І правди голосом дзвінким
Гори в серцях, та тільки не згорай!
Не стань ніколи підлим і черствим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Проходить повз,
І миттю промина…
І не помітиш зовсім:
У волоссі сивина.
В маренні очей
І сльози, і печаль
Недоспаних ночей
І несолодкий чай.
Тоді жилось непросто:
Бо на вустах ще й досі
Присмак дев’яностих,
Відлуння стоголосе.
Життя проходить повз,
Мов пальцями вода…
І думаєш: «Невдовзі…»,
«Невдовзі» вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Гряде майбутнє України через терни,
Простує шляхом волі і з нього більш не зверне,
Нема страху від блискавки й грози,
Бо наш народ очистився од скверни!
Життя і смерть лягли на терези.
Життя чи смерть? Свобода чи кайдани?
Вже досхочу наїлися брудних обманів
Фальшивих, сфабрикованих еліт!
А ми ж «нарід», не купка маргіналів,
За нами доля, із нами увесь світ!
Ми не зупинимось, не жди, цього не буде!
Дарма, що терня в очі потрапля.
Поки живі, молитись, битись будем,
За справедливість стануть наші груди!
І усміхнеться знову звільнена земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539248
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2014
а мить згорить
і попелу не знайдеш,
і тільки плівка здатна зупинити час
цим фото серце мені краєш
нагадуєш колишніх «нас»
а «нас» нема
в серцях забракло іскор
і згасло почуття
щемить у грудях щось так різко
і спокою не знати
бо серце обирає кохати чи страждати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
О, не дозволь мені піти,
Пропасти, полум’ям згоріти!
Дозволь освічувати тьму!
Я принесу палаючу свічу,
Щоби вночі тебе зігріти.
Сплету зірками теплий плед,
І загорнусь в обійми ночі,
До серця ближче притулюсь,
Дивитимусь в блакитні очі
І на вуста, що, наче мед.
Гляди ж, не відпускай руки,
І погляд зафіксуй на скроні,
І поруч будь завжди!
Молюсь, аби усе життя твої долоні
Моєї доторкалися щоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Вражає велич восени!
Волію встигнути вдивитись,
Внуритись, віддатися, вломитись
Виром, волю віднайти!
Вставаймо!
Веди, Всевишній, воїнів великих,
Ворота віри відчини!
Втомившись від вибухів війни,
Ввійдім вимолювати волю.
Важливо вистояти: вириймо вали,
Впевненіше вимовляймо «Вірую».
Врятуй, Всевишній, всіх вбережи!
Возз’єднаймось воєдино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Люцерни свіжий аромат
І неба синь…
Десь далі установка «Град»,
А поруч хлопець із Волині.
В стерні сховались цвіркуни,
Вечірка в них…
А ми шукаємо води
Й повітря.Вдих.
У полі кукурудза доспіва
І шелестить…
Дивлюсь, чи ціла голова.
- Лягай, бо знов летить!!!
В тумані сонця промінь,
Мов мара…
- Товариші-брати мої, ви де?
А їх нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523495
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2014
Борімось, українці, хто як може:
Правдою, любов’ю чи вогнем…
Я вірую, що Бог нам допоможе,
Я вірую, ми мир наздоженем!
Не ставмо крапки: це ще не кінець!
Гонім зневіру із своїх сердець,
Шукаймо долі, хоч де б вона була,
Благаймо миру й захисту від зла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014
Мов спалах на сонці
Загорілось твоє серце
І пішло на пошуки кохання;
Чому воно не знайшло мене?
Не знаю…
Можливо не чуло запаху сірки,
Що намокла від весняного дощу?
Можливо відчуло різкість бензину,
Що спалахує, але швидко згасає?
Не знаєш? І я не знаю…
О! Певно злякалося мокрого зів’ялого листя,
Яке навесні думаю, що тільки пустить дим?
Чому воно не знайшло мене?
А тому, що моє серце першим відчуло вибух на сонці
І знайшло твоє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Хочеться мовчки кричати,
Засльозитись, примруживши очі,
І від світу всього заховатись,
У кутку просидіти до ночі.
Слабкість… Ні, не дозволю
Емоціям гратись на струнах
Душі. Ці крапельки болю
Омиють хай скелі у рунах.
Відчайдушно гукатиму сон.
Не приходить, і місяць у повні.
До світла з відчинених вікон
Відходять думки. Все назовні:
І сльози, й неспокій сердечний
Затьмарили розум. Світанок…
Зустріну одна, безперечно,
Довгожданий, незвіданий ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Немає татка, синку!
Поглянь у небо на хвилинку…
Він ангел там, відпочиває,
І нас від зла охороняє!
Немає батька, доню!
Ти прихились мені на скроню,
І ми помолимось за нього,
Щоби душа пішла до Бога!
Прошу, не плачте, діти,
І я теж сльози витру…
Ми мусим далі жити,
Щоб татко міг за нас радіти!
P.S. Вічна слава Герою України Ігорю Венедиктовичу Філіпчуку!
Хай Бог береже його сім’ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511173
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2014
Не треба падать духом –
Ніхто не підведе!
Як впав, то ворушись,
Бо натовп затовче!
Велика є надія,
Що серед суєти
Знайдуться добрі люди
Тобі допомогти.
У будень, чи у свято,
В дні радості, журби
Не треба падать духом,
Візьми і підніми
Того, хто спотикнувся,
Хто хибним шляхом йде.
Колись в хвилини смутку
Й тебе хтось підведе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
І ось зустрілась з вами, гори верховинні,
Укриті древом, ви сягаєте небес.
А я дивлюся з низини, в самій долині:
Таки знесу на вас важкий дубовий хрест.
І хоч тернистою буде моя дорога,
Я обійму його, як знак свого життя,
Життя мого пересторога
І символ вселюдського буття.
Й стоятиме той хрест на перевалі Німчич,
Неначе Дідухів камінний хрест.
Й тоді, коли душа в полоні відчаю,
Прийду туди читати Акафист.
P.S. Написано у м. Вижниця у червні 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
В цей чорнозем вкраїнський несходимий
Втоптали нашу кров, очам незримо,
І віри я не йму, що Путін розв’язав війну…
Що це за «любов» така до братського народу?!
Та кулями не вирвати з сердець людських свободу,
Що вкорінилась у душі і чистій думці!
Хай покарає Бог це путінське безумство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508725
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2014
На Східному фронті без змін:
Війна, поранені серед руїн.
Силовики й бойовики
Стоять на відстані руки.
По кім луна церковний дзвін?
На Східному фронті без змін:
У підвалах з холодними стінами
Чути відгомін мін,
Хтось стоїть на колінах:
«… і слава навіки. Амінь».
На Східному фронті без змін:
Холоне серце від пострілів,
Мир не настав, лиш загострення
Поглядів, дій двох сторін.
На Східному фронті без змін.
P.S. Перші враження від роману «На Західному фронті без змін» Е. М. Ремарк, який почала читати. Асоціація з Україною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2014
Тарасе, отче України!
Вірую у твоє могутнє слово,
Що з ласки Божої дано
Усім «і мертвим, і живим,
І ненародженим нащадкам».
Воно лягло на землю вільну цю
І проросло священним заповітом.
Від українців, що розсипані по цілім світі
Прийми, Тарасе, поклін, і шану, і любов.
Бо як не ми, то хто тебе згадає?
Якщо не ми, то сором нам, ганьба!
За волю й правду вічна боротьба
У «Кобзарі» твоїм, ми знаєм,
Що правда з тими, хто його чита.
Я вірую, що не тільки нині,
А й через двісті, триста літ,
В майбутній сильній Україні,
Згадають всі Тарасів заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Це мій перший вірш, написаний у 8 класі, хочеться вірити у світле майбутнє нашої Батьківщини!
Яка ти прекрасна, моя Україно!
Ти, батьківщино, для мене єдина;
Край неповторний, багатий, щасливий,
Колоссям рясніють заквітчані ниви.
Живи, рідний краю, радій, процвітай,
І проклятих війн ти ніколи не знай,
Бо в землях твоїх так крові багато –
Загинули люди! Потрібно всім знати,
Що предки боролись за мир, за свободу,
За щастя та кращую долю народу;
За те, щоб синіло блакитнеє небо,
За мир для нащадків, за мене, за тебе!
Ти зараз, Вкраїно, могутня, щаслива,
У небі літаєш, як вільная птиця,
Бо ти поборола усі перешкоди,
Дала незалежність своєму народу.
Я дякую Богу за тебе, мій краю,
Я дякую Богу і в нього благаю,
Щоб наша держава цвіла і буяла,
Щоби Україна ще кращою стала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507588
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2014
Я віддаю усе тобі до крихти,
До крихти усі радощі й тривоги.
І в цей сумний осінній диптих
Вкладу себе і більш нічого,
Бо ти і так багато випив,
А я хмільна. Ти не лякайся,
Що жовтень холоду насипав,
Тепліше просто одягайся.
Жовтень, 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Дивлюсь на світ зеленими очима,
І стало легше дихати.
Там, за прикритими дверима,
Танцюють вихори,
Квіткові вихори.
Чекала дощ…
І ось все небо темне,
Неначе ніч над серцем нависає,
І ринув дощ,
І не даремно
На нього довго так чекала.
Умилася дощем,
Напилася досхочу
Свяченої води
Заплаканої ночі.
І стало ліпше видіти.
На світ, неначе знову народилась,
Коли сльозами Божими умилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Змінити б все:
І світ й себе.
В мені з’явилась порожнеча
І не заповнити нічим,
Ба, тільки голосом старечим
І поглядом пронизливо терпким.
В твоїх очах не було смутку,
Лише у грудях жалю грудку
Я бачу й досі. Тихий біль
Тебе з’їдав, як рану сіль.
А ми засліплені життям,
Були ніде: то тут, то там.
Лише тепер, коли запізно,
Жалі у горлі душать слізно.
Й коригуванню не піддасться,
Загублене у часі щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Горить душа, та біль її уже не мучить:
Давно вона скорилася буденності й пітьмі.
Усе це для людей вважалося б болючим,
Та не відчуть людині страждань і мук цих, ні!
Вогнем сирим обпалена й замучена навіки,
Вона назавжди лишиться примарою з примар.
І як би не котилися із гір бурхливі ріки,
І як би не полився дощ із темних, чорних хмар,
Той спалах вогнища ніколи б і не згаснув,
Бо мусить він виконувати із гори наказ.
Лише людське покаяння душевне і завчасне
Врятувать змогло би вірою душу свою враз.
Душа ж одна в нас чесная, довірлива і віддана,
Не просить, тільки молиться і терпить біль за нас,
Спокутує й заплачує за помисли негіднії,
А ми не зупиняємось, та швидше лине час.
Щось зробим й не зважаємо на наслідки. Й без совісті
Крадемо із душі своєї снагу до життя.
Людино, прочитай же хоч рядок з моєї повісті,
Врятуйся ж бо, поглянь як настраждалася душа!
Згорить вона, і ти згориш, із попелом зрівняєшся,
Скоріш спаси себе й зітри душевний пил.
Душа вмира твоя, а ти стоїш й не каєшся,
Зірвись, злети чимдуж і мчи з останніх сил!
Наш світ покрився підлістю, чужий став й необізнаний,
Мої ж слова заплакали у вогонь живим дощем.
Недовго нам залишилось жевріти сонця іскрами,
Якщо ми путь спасіння свій чим швидше не знайдем.
31 січня 2008 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Що є свобода, добро в ній якеє?
Г. Сковорода
Увесь свій вік йдемо на ви:
Супроти ката й темноти,
Супроти рабства й бідноти.
Усе життя йдемо на ви.
Та все ніяк нам не змогти
До решти ворога здолати,
Що так відкрито нас лякає
Пуста макітра супостата.
Хоч нас вбивали й шматували,
На Соловки позасилали,
У тюрми гнали, як собак,
Морили голодом, відтак
Ми вирвались – свобода!
Тепер вся влада у народу…
Та де там! Очі й вуха нам заткали
З русифікованих каналів.
Це ж зброя уповільненої дії,
Та не на всіх гіпноз той діє,
Ще є свідомі українці,
Нажаль, воюють поодинці.
А що один супроти зграї?
Однак, якщо у ріднім краї
Чужі встановлюють закони,
То ми йдемо до оборони!
Хай завиває вовча зграя
І на святе не зазіхає,
Бо наша мова тут єдина,
У незалежній Україні.
17 серпня 2012 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506140
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2014
Блакить твоїх очей
Уявою мовчить,
Туди, де ти течеш,
Втекла хоча б на мить.
Цей тихий плескіт хвиль
Вже не такий тепер,
Який прекрасний стиль
Життя твого, Дністер!
Так само як і ти
Пливу разом з всіма.
За сум в словах прости,
Ти там – я тут сама.
Чи важко? Не питай!
Приїду, розповім.
Мене не забувай
І передай це всім!
Будильник забурчав –
Я встала і пішла.
Мій сон в туман помчав
Над хвилями Дністра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506139
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2014
В. М. Китайгородській
Як вранішні росинки на пшениці
З’являються ще вдосвіта, куди ж
Летять сполохані синиці
Із хвиль гарячих в синю виш?
Княгиня… Чорне золото - волосся,
А посмішка – глибокі криниці′;
Ступає тихо: зеленковате колосся
Прокинулось й купається в росі…
– Чого ви ізлякались, птахи сині?
Оце прийшла погладити хліба,
Як той Павло, ніжною рукою та й по ниві.
Все гладив колос, щоб було сто кіп зерна.
Замріялась… Із вуст її почали виринати
Пшенично-волошкові диво-пейзажі,
Навколо все почало оживати
Й кружляти під музику її віршів:
«Мій перший вірш – се ніби перший вдих»,
П’янкий і свіжий ковток повітря.
Вона княжна, але не з тих,
Що до людей – із гострим вістрям.
Вона – княгиня світанкової роси,
Що очищає душу, лікує тіло,
Є джерелом жіночності, краси,
Й дарує людям вічне світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2014
Замиготів в душі твоїй неспокій,
Заплуталась в щоденній рутині.
Ти знову чиниш опір сама собі, сама собі…
Посміхайся, розчави оцю одноманітність
Похмурих, непривітних лиць!
Зважай на те, що доброта твоя і гідність
Ніколи не упадуть ниць!
Я вірю в тебе глибоченну,
В криницю правди й чесноти.
Якби ж не ти, якби ж не ти,
Чи був би світ такий приємний?
Чи були б ми?
Зважай на те, що ти – Людина
В усіх іпостасях єси.
У мами й тата ти дитина,
І нею будеш ти завжди.
У мене – подруга єдина,
Комусь будеш ти за дружину,
Комусь ти скажеш «доню», «сину»,
Та всім ти будеш за Людину.
19.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505872
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2014
Содат німів, зажурений й розбитий,
Він помочі шукав серед пітьми.
Вже не хотілося ні плакати, ні жити,
Солоними вмиваючись слізьми.
Біль не втухав, а поруч автомати,
Та кулі ні одної не знайшов.
Поранені, вмираючі солдати
Лежать, а бій все йшов.
Кому іти в атаку, любі браття?!
Як ворога спинити голіруч?
Це не життя – нечистого прокляття.
Убий мене, товаришу, не муч!
І линув постріл. Не своїми вбито.
Навік уже покінчено з життям.
Умилося в крові високе жито,
За своїм земля заплакала дитям.
P.S. В серці закарбована ця дата: 1941-1945рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Болить мені моя земля,
Її історія кривава,
Моя земля – моя держава,
Моє поранене крило
Стікає кров’ю.
Як же бути?
Як же волю нам здобути?
Як майбутнє сотворити?
Як державу оновити?
Як нам далі в світі жити?
Немає відповідей.. тихо…
Заснуло лихо, тільки вихор
І рій думок та варіантів
У сильних духом протестантів,
Що йдуть на смерть, повір,
Що на шляху їх дикий звір,
Котрий зна пощади…
Вони спішать, вони спішать
На барикади, барикади!!
18 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505803
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2014
Живу я, лічачи хвилини
До наших зустрічей й прощань,
Я марю, мрію ними –
Між нами відстань.
І цим все сказано.
Не спалося цієї ночі…
Уривки снів… Світанок… Ти…
Якби ці сни були пророчі.
Якби…
Ти спиш. Не хочеться будити.
Зібрала нишком речі, поцілувала
Й накрила теплим покривалом.
Пішла. Не хочеться тебе будити.
Ці дві години-півтори, немов мара,
І знову підле місто у тумані
Підсуне зламаний маршрут.
Ти знов далеко, не вперше й не востаннє
Я тут…
Пора, пора вже прокидатись
Від вереснево-жовтневого сну,
Листопад готує красу, красу дощу.
Мандарини. Знову віщують свято.
Гостей в нас буде небагато,
Лиш ти і я, і ми з тобою вдвох,
Цією ніжною зимою ми вдвох.
Шампанське – це не банально, а класично:
Нам так добре, нам так звично.
Холод приковує до ліжка…
- Заходьте. Гарячий чай з лимоном?!
- Захворіла трішки?
- Захворіла грипом і тобою…
Приємно бути хворою й слабкою,
Коли з тобою поруч він, один,
Коли з тобою поруч друг.
Він. Один. Коханий друг.
Іще один тривожний рік переживань,
Припливів і відпливів, бажань і небажань,
Неспокою, невпевненості у вчинках,
Із докорами совісті, без сну і відпочинку.
- Посміхнись, ти сильна духом!
І посміхаєшся, бо любиш,
Посміхаєшся, бо віриш і добре знаєш,
Хто шепоче це тобі на вухо.
І підбадьорююсь, цілую і прощаюсь,
Іду вперед, бо знаю – повернусь!
- Люблю, – це слово промовляю.
- Я втратити тебе боюсь, Коханий!
Знов ніч з думками наодинці.
Я не сама – із фото у руці,
З твоїм цілунком на щоці,
Із думкою про тебе в серці.
- Добраніч, - шепоче вітер за вікном.
- Спи спокійно, медовим сном…
Медовим сном. Я стережу твій сон,
Я за вікном, я за вікном…
Засинаю…
Безмежний водний простір – океан!
Великий суходіл – земля обітована!
Ці дві стихії поєднались
В одне єство, в одне життя
Й створили світ,
Мене й тебе…
Вода й земля.
Туманний ранок. Спокій. Сум.
Встаю претихо, не хочеться будити.
Узяв за руку.
– Не йди, без тебе не засну,
Не їдь сьогодні… Схилила голову, мовчу.
- І я без тебе також не засну,
Ніколи більше у житті без тебе не засну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Відтепер у дворі твоїм нарциси,
І стоптана земля у квітнику –
То сонячні твого обличчя риси,
Що щиро так нагадують весну.
Все в мені чомусь перемінилось,
Щосили рветься суть моя й душа,
І заздрю сам собі – сьогодні ти наснилась
І королю зробила шах.
Я в програші чи у виграші, кохана?
Навік би здатися тобі в полон,
Аби загоїла важкі сердечні рани
Й приходила насправді, а не в сон.
І знову постаєш в очах-екрані,
Мов марево з віддалених країв,
Торкнутися тебе – то справи марні,
Хіба що думкою дістатись Чернівців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Відбитки твоїх пальців знайдено.
Вони порушили спокій мого серця,
Зламаного механізму життя.
Ти хотів забрати його собі,
Проте наслідки жахали тебе,
І ти лише надірвав його,
Залишивши сліди свого втручання.
Твоя втеча з місця злочину
Не залишиться безкарною:
В мене є докази і свідки.
Спитаєш «звідки»?
Очі мої бачили, душа рвалася від болю,
А серце обмивалось кров’ю!
Хіба цього мало?
Доказів вистачить,
Але чи не забракне сміливості,
Щоб відібрати у людини свободу?
Чи вистачить образи,
Щоб зненавидіти назавжди?
Чи достатньо часу,
Щоб пробачити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Не стримуй слів, не треба їх тримати,
Коли їх струмінь рветься із грудей.
В неволі їм від лиха не сховатись,
А так хоч правду проголосять для людей.
Бо правда – то святе і непорушне,
За неї віддавали найцінніше,
І то життя. Що може бути гірше,
Як не померти мужньо?
Не стримуй сліз, оплакуй, мамо, сина,
В небесній сотні спочиває він…
За наш «украй» твоя дитина
Умилась кров’ю, задля змін!
Ми весь свій вік раби одного ката,
І тягнемо одне і те ж ярмо…
Та «буде син і буде мати»,
Себе неволить не дамо!
Не стримуй слів, відтепер наша зброя –
То гостре слово правди вогняне.
І в цьому, хоч нерівному, двобої
Підтримаймо, брати, самих себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2014