| Сторінки (1/75): | « | 1 | » |
Дещо видозмінилося
[i]Ти залишиш мені свої фото,
Ніби "я не прийду вже ніколи".
Ми з тобою як два ідіоти,
Що так люблять робити до болі.
Ми з тобою шугаємось вічно,
Коли все просувається добре.
І забившись в думках істерично
Я збираю твої знову торби.
В голові в нас лише дискотека
І похмілля, постійне похмілля.
Відійди, іще трошки, й далеко.
Хай стирають сліди, наче зілля...
Що дурманить, буянить уяву,
Розкидає на декілька миль.
Він торкається шиї без права
І гойдає сильніше від хвиль.
І п'янкий аромат його тіла
Зсередини тебе обійма...
І як сильно би я не хотіла,
Перед ним, я лишаюсь німа.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
[i][u]Щось своє, незвичайно рідне[/u][/i]
[i]Вранці у пекучому промінні,
Уночі у тихих вулицях пливе
Овруч – місто рідне, незамінне,
В ньому моє серденько живе.
В ньому сплять мої роки дитячі
І бешкетні спогади про час…
Коли вперше поцілунок ще тремтячий
Відповіддю став на сотні фраз.
Саме тут зробила свої кроки,
Перша посмішка і пошуки себе.
Так, мій Овруч зовсім не широкий,
Та над ним бездонне небо голубе.
Він не має ні тролейбусів, трамваїв,
Не назвеш це містом із кіно…
І не скаже хтось: «Воно безкрає»,
Лише той, хто дивиться в вікно.
Вулички неначе доміно,
Що переплелися між ногами…
Той, хто проживає тут давно,
Не заблудиться ніякими шляхами.
Кажуть: «добре там, де нас нема»,
Лиш тоді, коли це місто вже за нами.
За тобою ж тут сумує не весна,
За тобою, тут сумує мама.
Овруч – не столиця, не Париж,
На будинки вище неба не багатий.
Тут один не тлієш, а гориш,
І до ранку тут не хочеш йти до хати.
І нехай уже живеш за триста миль,
Маєш власні клопоти-турботи…
Коли з ніг тебе збиває штиль,
Не забудь відволіктися від роботи.
І приїхати, пройтися ще хоч раз,
Тими вулицями, на яких зростав, любив.
Не забудь про поцілунок, сотні фраз,
Саме в ті моменти, ти тут жив.
Місто починається в тобі,
Проростається великими лісами,
Спогадами, як зернинкою в землі
Й тим, що колоситься під ногами. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755810
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2017
[i]Я не знаю, де б ми були, я не знаю які простори,
Обіймали би наші світи і заводили в серці мотори.
Я не знаю, який буде час, що чекає хвилини за дві.
Вилітати із сірости мас, але жити і бути як всі.
Світ величний, немає кінця, але має початок в тобі,
І буває нема гаманця, у якому фінанси живі,
У якому є ліки від сліз, молоді нездійсненні мрії.
Заплати, якщо маєш каприз, лиш тоді тебе всі зрозуміють.
Лиш тоді горизонти надій, відкриваються двері нові.
Просто вчора, сьогодні – не твій, все початок бере з голови.
Та не стерти мов гумкою враз, не затерти фальшиві справи,
Застрахований хтось від образ, хтось вжива алкогольні отрави.
Комусь треба летіти щодня, розлипаючи зранку очі,
Коли ріже від рідних брехня і роботу робити не хочеш.
Коли хочеш лиш мамине "син", коли хочеш лиш мамине "доню",
"Все мине, ти живеш не один", "поспіши, бо сивіють скроні".
Я не знаю, чому ми з тобой не зустрілись у цьому місті,
Я тебе б називала "герой", ти б дивився на погляд чистий.
І сьогодні прогнувшись під світ, у буденному в'яжусь болоті,
Муркочу на одинці, мов кіт і записую дні у блокноті...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2017
[i]Когда хочешь ото всех уйти подальше, свою правду строить и без фальши, думать только о цветущем будущем и может, в этом кроме "я" тебе кто-то поможет. Кто-то расставит, наставит на путь, двери откроет и ты вдохнешь, воздух возьмёшь на полную грудь, скажешь ",пока" всем проблемам, дилеммам, скажешь *здрасте* спокойствию и равновесию, это и будет твоё счастье, вне зависимости от агрессии.[/i]
[i]Когда хочется просто лета + период конфетно-букетный + цветы, море запахов, ветер и ночь напролёт... тротуары протаптывать, может быть кто-то придёт. Если нет,
одиночество тоже сыграет аккорд, доберётся до самого дна и полёт...Не сегодня, так завтра уж точно да кто-то придёт. Разлетится свобода и сердце, как будто маяк, освещает, мигает и светит кому-то во мрак.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744550
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 03.08.2017
[i]Немає кращого і гіршого немає,
Коли за тебе хтось тебе кохає,
Коли кайдани з рук зриває стрімко
І всередині: "Будь щаслива, жінко!".
Ти грузнеш в повсякденному болоті,
Себе успішну забуваєш на роботі.
А хтось твій погляд, мов святу ікону
Несе у серці бережно додому.
Ти маєш купу комплексів, де нерви
Пульсують і псують твої шедеври.
А він думками давиться, ковтає
Твій погляд, що крізь нього проминає.
Немає кращого і гіршого немає,
Коли не бачиш хто тебе кохає.
Можливо поряд той, хто все життя,
Без тебе – як без матері дитя.[/i]
**Breaking Benjamin – Ashes Of Eden**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
[i]Іноді торкаюсь і боюся
Випустити з рук тебе, як пташку.
Час тремтить і ти наче мурашка,
На плечах мене несеш, а я сміюся.
Я бува слова жбурляю дикі,
Бачиш, я тебе руйную нишком.
Мені впевненості, мудрості би трішки,
Щоб свої діла вершить великі.
Я навшпиньках, щоб тебе не розбудити
Цілий світ зміню, аби ти вірив...
Він безмежний і в мені немає міри.
Можеш мене кривдити, судити.
В темноті навпомацки шукати,
Не любити можеш, штурхати у спину,
Я летітиму, хоча... я – лиш людина.
Слово в реченні, мені скувало ґрати.
Я мовчу, немає що сказати...
Помилки невичерпні, як море.
Моя ж карма гасить мені зорі,
Це – немов душі щоденні страти.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2017
[i]Замучена мріями власними
Себе розділяла на два,
Бувало здавалась нещасною,
А в чомусь творила дива.
Дерева століттями рощені,
Будинки звелися в одне.
Є місто по-рідному спрощене,
Чужого, мов дим, проковтне.
Тебе як свою колихатиме
В падіннях і злетах, проте,
Ніхто і ніколи не знатиме
Наскільки це місто святе.
Зайшовши в квартиру на розі,
Ти сядеш навпроти себе,
І рухатись, жити не взмозі,
Бо "Я" твоє друге — сліпе.
Отут, ти як мед сахарилась,
П'янкою була від вина...
Колись твоя доля розбилась,
Де безліч прохожих мина.
Сховала квиток у кишеню,
Додолу спустила чоло.
Це місто, мов спогадів жменя,
Яке у тобі проросло.
Вернешся? — Напевно, ніколи.
Залишиш себе на стежках.
Твій потяг рушає із колій,
І сльози біжать по щоках.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721951
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.03.2017
[i]Я здаюся для тебе складною,
Бо складаюсь з частинок неба,
Із зірок, що тобі не треба,
Із думок, що тобі не треба –
Я цвіла, я була живою.
Я щодня твій вогонь палила –
Ти його заливав водою;
Ти мене називав бідою,
У руках тримав сильну зброю,
Що була б нас обох убила;
І в одну заполохану ніч
Поставали думки у ряд –
Шепотіли мені без зрад:
"Буде добре все". – Ні, навряд!
І зростала в мені дивна річ.
Я із нею боролась щодня,
Силоміць намагалась убить,
І тяжкою була кожна мить –
Та не можу їх всіх не любить:
Це мій захист від інших, броня.
Це – неначе докучливий біль.
Може, просто ти скажеш мені
Одне "так", або декілька "ні"?
Почуття вже на самому дні...
Бити словом, напевно, твій стиль.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
[i]Тримай міцніш, але не зв'язуй рук
Не треба мене ставити за ґрати,
Не варто, мовби ми аристократи,
Шукати спільні імена і дати,
Плести ліричну казку як павук.
Не треба на тепло, на запах тіла,
На вигук, на "прийди" до мене бігти.
А я ж бо доказів твоїх збираю крихти,
Що ти святий, тобі не запобігти.
Я в людях розбиратися не вміла.
Твої обіцянки закохані, єдині
Між пальцями проходять повсякчас.
А я ж була повірила, ще раз,
Я знову загорілась, а ти згас.
Шкода, слова твої були бджолині.
Комусь, можливо, любий лицемір,
Що сам тобі скує подібні рамки,
І думає, що вирвався у "дамки",
Влаштовуючи сцени, мелодрамки...
Але собі кажу: "Піддайся, та не вір".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
[i]Я пам'ятаю, то була зима,
Морозу відблиски іскрились на вікні.
І моє серце міцно обійма
Твої душевні вогники на дні.
Вони, неначе скупчення зірок,
Мені вночі освітлювали шлях...
Від тебе, аж мурахи до кісток,
Від Космосу глибинного в очах...
І я на атоми розкинуся, тримай!
На триліон дрібних частинок у руках,
Мов Сонце з горизонту не зникай,
Вбивай мене, рятуй хоч на словах.
Між нами – гравітація сердець.
Між нами – вибух емоційний до небес.
Між нами, де початок – там кінець,
Бо ти і я – це складові "земних" чудес.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017
[i]Може якось ти зміниш усе,
В "пух і прах" злі думки розіб’єш.
Оглянешся і скажеш "пусте",
І не будеш торкатися меж.
Раптом зранку в сріблястім тумані,
Нанизавши на нитку слова,
Ти забудеш себе в океані,
Який можна назвати "Вона".
І чому ж тобі саме сьогодні,
Довелося летіти кудись?!
Щоб потрапити в очі холодні.
Я благаю тебе "не дивись".
Бо від неї рятунку не буде,
Телефон розірветься на два,
Так кричавши, зриваючи груди,
Неприємно-болючі слова.
Потім ліжко без неї, мов крига,
І горить, коли поруч... Вона:
З помилками невидана книга,
Вже давно заржавіла струна.
Потім знову творити щось нове,
Наче пазли складати в одне,
Або гепнутись з кимось у човен
І плисти куди вітер задме.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
[i]Я ніколи таких як ти,
Не змогла б у великому місті,
Мов магніт до себе притягти,
Щоб ти в очі мої глянув чисті.
Щоб з'єднати наш подих в одне,
Не зустрітися десь в електричках.
А щоранку з тобою і все....
Навкруги буде просто – дрібничка.
Тепла кава закрутить думки,
Може зараз до тебе зірватись?
Хай горять злі чужі язики...
Я не зможу від губ відірватись.
Від обійм неймовірних твоїх
Врятуватись мені буде тяжко.
Хай на мене лягає цей гріх,
Я твоя у майбутньому пташка.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Иаворм – музика, що лунає в голові від початку до кінця, з ранку і до ночі.
Музика, яка розпалює наївність та змушує думати, що навіть саме сильне "amour" не зломати нізащо)
[i]Нас з тобою хотіли на два
Розділити сумнівні люди
Та чи б вижила я одна?
Навкруги, ади, всі споруди.
Не живі і з собою не чесні,
І зрадливо сміються, бо ще
До моєї небесної честі
Їм дорогу змиває дощем.
Я одна у великому місті
І в рахманні пусті вечори,
Лиш дерева мої падолисті
Часом шепчуть:"не тлій, а гори".
І самотнє, закутане місто
Не зведе дві дороги в одну.
Ти і я – це чуже товариство.
То ж чому ж я люблю, не збагну.
І чому так багато "навіщо",
І так мало від серця "пробач"?
Твоя чесність в коханні найвища.
Моя чесність – лише до невдач.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2016
[i]Ми зможемо стерпіти геть усе
Земля не розкидає нас далеко.
Мене до тебе легіт занесе...
Мені до тебе з полум'я у воду,
Аби в душі було осоння рідне,
Аби мені черпнути насолоду,
Бо ти, моє життя зробила бідним.
Нехай стріляють в серце, я сміюся,
Нехай мене картають звідусіль.
Нікого в цьому світі не боюся
І навіть завданий мені тобою біль.
З собою пронесу "любов до гроба".
Поряд пливуть обману кораблі
Оця твоя любов – невдала спроба
Ще більш мене запутала в собі.
Ми зможемо стерпіти геть усе,
Бо ми, неначе хвилі океану.
Буває так далеко занесе...
Буває час шубовснеться у воду,
Аби на дні знайти кого нема,
Кого пітьма за волю і свободу
Собі забрала, мабуть, жартома.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2016
[i]Якби нам довелось відпускати щодня
Найрідніші слова і бігом на коня...
І шукати себе, де не можна знайти
Всі біжать, всі пливуть, проти них не піти.
Як же їх ото всіх обережно пройти,
Не торкнувшись плечем, перейшовши мости?
Розділити стандарти на "до" і "тепер",
Аби гумкою хтось один раз тебе стер.
Часто хочеш піти і давно вже замовк
Та обійми тримають, неначе замок.
Часто хочу в коханні купатись без дна,
Мабуть трохи вина і я знову одна...
У квартирі, яка мов залізний кулак
Б'є у спину мені... це самотності знак.
І я знову тебе відпускаю щодня,
"Назавжди" – це така непотрібна брехня.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2016
[i]Час неможливо обманути, обіграти, торкнутися. Можливо лише відчути на собі його прекрасності, плюси та мінуси, аналізувавши кожен момент до деталей. Здається, іноді, наче випадаєш із життя... Настільки вправно і вміло час обманює нас.
Невитрачати хвилини "насмарку" неможливо. Адже ми навіть не задумуємося, наскільки у нас мало цього часу... [/i]
[i]Я дуже рада, що ми подолали той час,
Що намагався всіляко іти проти нас.
Усе розкроїти й знову почати кінець,
Латання щастя, яке мов старий гаманець.
Я дуже рада, що всі і усе навпростець...
Що наша віра міцніша від інших фортець.
І най ті кляті розлуки ідуть яко день,
Бо ми останнє для нас вигрібаєм з кишень.
Я зрозуміла, що погляд вирішує все
Він то бентежить, дратує, від нього трясе.
Тому початок ведуть чиїсь очі чужі,
Які на душу твою, наче два вантажі.
Як зберегти ж оту слабкість жіночу в собі,
Коли щодня в боротьбі за слова не німі?
І як задіяти розум, якщо так болить,
Якщо потрібно себе для когось поділить?
Я зрозуміла, що час не піймати за хвіст,
Мабуть із нього в житті починається зміст.
Нехай дорога далека між нами лежить,
Ми все здолаємо, навіть якщо заболить.[/i]
[u]Wye Oak – Civilian[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2016
[i]Що було, те було і його не вернуть,
Якщо душу продати і все поготів
Як би ти не хотів, відлік часу не став
Не вернути нічого, про що ти мовчав.
Не вернути твого пустослів'я, та й грець
І у цьому напевно чиясь є вина...
Все мина, між братами холодна війна,
Та за щастя стоїть найдорожча ціна.
Помолись за майбутнє, за те, що тепер.
Не картай ні за що себе тільки.
Скільки хочеш чекай, заборони нема.
Помолись за героїв, чиї імена,
Не помруть в наших душах ніскільки.
Що було, те було, всіх кого обіймав,
Повернути, напевно, не можна.
Неспроможна людина вернути й любов
Яка буде від неї іти знов і знов...
Неспроможна, на жаль, неспроможна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684459
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
[i] Я устал от рассказов, навязчивых дней,
Я устал уже спать на холодной подушке.
От минут, одиноких уставших ночей,
Когда люди становятся словно игрушки.
Я позволю себе убежать в никуда,
Где дожди меня смоют, где смоет вода
Все слова, что когда-то тебе говорил,
Все мгновенья, когда я так сильно любил.
Разлетятся слова по всем крышам любя.
Я стою сам не свой, взгляд на небо упал.
Только утренний холод. Потеря себя...
Почему я всегда от тебя отступал?
Мою душу спешат разорвать на куски.
Я устал говорить всем, что все дураки!
Я устал от твоей необдуманной власти!
Разрывайте меня побыстрее на части.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
[i][b]Усім, хто не встиг покохати. Усім, хто щосили кохав. [/b][/i]
[i]Під тихий стук канонади,
Де сотні поразок крутих,
В тобі я знайшов би відраду
І захист від куль бойових.
Тобі, на листочках затертих,
Писав би три слова і знов...
Якби я не був такий впертий,
По-іншому б склалась любов.
Та іншого Сонця немає,
На два не розділить Земля
Того, хто за тебе вмирає,
Того, хто кохає "задля".
Усім за поранені долі
Вернеться дугою стократ.
І тим, хто за правду і волю
Себе віддає без цитат...
Без слів, без надмірного "нащо?".
Тихенько вступаючи в бій,
Аби не забути нізащо,
Для чого я йду по прямій.
Для того, щоб просто почути
Твоє невблаганне "ти мій".
Збагнути і знову забути,
Аби дати відповідь "твій".
Шкода, що тебе, моя зоре,
Зустріти я так і не встиг...
На світі є безліч історій
У світі є безліч інтриг.
Якби я не був такий впертий
І зброю в руках не тримав,
Сказав би три слова відверто...
Пробач, що наш час не настав.[/i]
К402 – |Усе пройде|
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684147
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.08.2016
[i]Моє серце обрало не вірний путь,
Не зійти, не вернутись ніколи, мабуть.
Та в тоненьких стежках не запутаюсь я,
Де чужа і немила колосить земля.
Де розпечене поле від сонця пісень
Буде кликати дощ, буде кликати день.
Я впаду на це поле, розкинувши руки.
Розумієш, життя – це сильніша наука.
Це – шальна і холодна людська пустота.
Це спокути момент, це думок чистота.
Від зневіри втрачаєш святого себе,
Коли хтось свої нитки із тебе плете.
Моє серце обрало не вірний путь,
Світ розрухи, де всі течією пливуть,
Де лоскочуть, чіпляють, хвилюють живе,
Де живуть чимось новим, забувши старе.
На правдиві закони – серйозне табу,
Ми щоднини очей переноносим стрільбу.
Ми для когось безцінні, для когось одні,
Ми для когось, чиїсь незгасанні вогні.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016
[i]Щастя – швидке непомітне мов дим,
Дихаєш ним, і кохаєшся з ним.
В ньому пливеш, і від нього біжиш,
Поряд тремтиш, релаксуєш, гориш.
Слів не потрібно, бо є одна мить.
Місто з балкону так просить пожить,
Стало неначе бетонна стіна,
Там чиясь доля, чужі імена.
Кожен бурлить і кипить, як вулкан,
Тягне когось за собою в капкан.
Блискавкой вдарить в болючі місця.
Кроки до щастя не мають кінця.
Можна життя розділити на два:
В першому, бути всьому голова,
В іншому – гнутися нижче землі.
Ми для себе в цьому світі – одні.
Знову цигарки полегшують стан
Ти біля мене, ти – мій океан.
Нас закрутила одна карусель.
Я починаю між нами дуель.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2016
[i]Так, між нами ще є той вогонь,
Та крихка середина добра.
Я просила тебе: "Охолонь",
А сама не згорала дотла.
Та чи є цілий Всесвіт причин,
Який тягне наш розум туди?
Оглянись, ти сьогодні один,
Заживає болюче "прийди".
Заживає весняне "повір",
Заплелося немов виноград.
Наші букви сплелися у твір
Про душевний в мені сонцепад.
Так, буває між нами той клік
Від аморфного стану униз,
Що за руку мене поволік.
Це все – твій чоловічий каприз.
Це – занадто громливі слова.
І по ниточці в цілий клубок,
Зав'язалась образа нова,
По драбині і вище зірок.
Чи достатньо отого вогню,
Що від краплі втрачає себе?
Варто бити руками в стіну?
Якщо знаєш, кохання – сліпе.[/i]
***Smile Empty Soul – Greatest Hits And Medleys***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
[i]Ти – ота неминуча розлука,
Моя мука, від Бога талан.
Мій дурман, найскладніша наука,
Неспокійний бурхливий вулкан.
У капкан до тебе ненароком
Одним кроком, цілунком одним.
Моя воля широка, нівроку,
Мов сірник, що розпалює дим.
Хоча б трохи тебе для смаку,
І до кави, немов щось солодке.
Ти як крила мої в літаку,
Дві душевні, музичні нотки.
І якби нам сказали колись,
Що сьогодні я буду з тобою,
Ми без зайвих би слів обійшлись.
Наші дні можна звати весною.
[/i]
***Bang Gang – One More Trip***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665938
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2016
[i]"Наша душа позбулася здатності сприймати глибинний зміст почутого через внутрішній дисонанс".[/i]
[i]Ти заплетена цвітом вишневим,
В пелюстах загубила свій лик,
Закрутила кохання липневе,
У якому колись я поник.
Ти змахнула бажанням щосили,
Аж до трав опустивши стрічки,
Що волосся твоє освітили
Наче мрію священні свічки.
Розмовляєш з квітками у тиші
І малюєш для кожної сон...
Моє серце, мій подих частіше
Потрапляє до тебе в полон.
На минуле повісив замок
Та годинника стрілка жене.
Я для тебе – лиш прози рядок.
Ти для мене, мов щось неземне.
Наш канон не заміниш ніколи,
Так як небо не стане землею.
Від кульбабок на серці заколе,
Які ти обіймала душею.[/i]
**Greg Laswell – Comes And Goes**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
[i]Коли муза образилась – зникни,
Всі слова в поцілунках поникли.
Погуляй під дощем при нагоді.
І кажи "давай ще", а не "годі".
Ти кохай і цінуй, мов в останнє,
Щоб вечірній сумний променад
Не тягнувсь до самого світання
Без поразок і кроку назад...
Коли в серці гримить канонада
І стабільно твій рух занепав,
Не шукай у безглузді відраду,
Хтось так довго ж на тебе чекав.
Хтось прощатися вмів лиш словами.
А в думках, мов безцінний сюжет,
Будував кожен день, щоб між вами
Розгорівся великий секрет.
Хтось малює свій світ по-новому.
Твою мрію заносить додому.
Ти для когось – найкраща весна
Серед шумного люду – одна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2016
[i]Немає нічого гіршого, як не відчути на губах смак справжнього кохання, як не відчути на тілі усю його силу і слабкість.
Адже у цьому заключається увесь сенс існування.[/i]
[i]Зопалу ми наговорим слова,
Розбіжимося куди і хто зна,
Мов електричок шалений потік.
Я захмеліти в тобі ще не зміг.
Я ще до тебе, без тебе не звик,
Викину знову розмови в смітник,
Втримаю й швидко забуду нове.
Я так чекаю, коли хтось прийде.
Тільки причина, що я не із тих,
Хто у собі закарбує твій крик.
Ще один мінус – ти зовсім не та,
Море моє нерозпите з вина...
Більше немає такої потреби,
В тому коханні, що прийде до тебе,
Нас поломає до стану "забути",
Гірше тортур і сильніше отрути.
Тільки причина, що я не із тих,
Хто покохати по-справжньому зміг.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
[i]Зовсім скоро на скронях зима
Не прикрасить веселе обличчя.
Вже підкрались роки крадькома
І напевно "отак" буде вічно.
Просміялись прожиті хвилини,
Закохались в чиїхось очах.
Молоді ми дурниць натворили,
Обіцяли любов на словах...
Не забути тих днів, не забути
І не ляже на спогади дим,
Не засипле тим пухом, закуті
Всі слова, що спліталися в тин.
Але зараз стоять непорушні,
Хоч би зрушив та сили нема.
Немов стражники з розумом мужнім,
Ось, що значать холодні слова.
Наче поле весняних квіток,
Що потонуть в краплині сльози.
Кожне слово – до чогось квиток.
Кожне слово боїться грози.
Ми багато сказать не змогли,
Бо підкрались роки крадькома,
Що на скроні зимою лягли,
Та в душі залишилась весна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2016
[i]Таких, як ти, мені забути легко,
Запити кимось іншим рідний біль.
І не важливо, близько чи далеко,
Тебе тримати буде моя ціль.
І як би насолода не гірчила,
Не виїдала з середини все живе...
Колись давно, як мати мене вчила:
Старе пройде, занурюйся в нове.
Нехай зірветься клаптик нових вражень,
Де поцілунки і прогулянки вечірні...
Та в дзеркалі розмитих відображень,
Лиш наші розбігатимуться тіні.
Лиш наша ще не зраджена мета,
Частково несплюндроване бажання,
Що заклопотані нагадують міста,
Змотаються в один клубок страждання.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643298
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2016
[i]Люби мене щосили, я безкрила
Стражденним світом йшла наперекір,
Допоки у тобі себе не стріла.
Це все моє. Не віриш? То й не вір.
Як тільки за вікном спішить світати,
І я в емоціях закоханих пливу...
З тобой удвох ми будем галасати,
"До нитки мокнути" в погоду дощову.
Буває, в твого серця ритм скажений,
Коли в квартирі тисячі дурниць,
Яких можливо не було б без мене,
Та все велике починається з дрібниць.
Солодкі ночі, непостійні, як вино
Ми смакували кожен день до дна.
І все складалось, мов костяшки доміно.
Між нами – диво, називається "весна".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
[i]Заплутались пальці в моєму волоссі
І здалося мені, то був дотик весни...
Поверни наші дні, бо ми заспані зовсім
У думках, що в безодню тебе завели.
І звели до останнього подиху нас...
Це не час об'єднав і запутав дороги
І кохання, просте, без надмірних прикрас,
Що до болю, до крові руйнує тривоги.
Перемоги без тебе не варті нічого,
А поразки удвічі закріплюють дух.
І від рук, і від тіла твого молодого
В мені вибух емоцій і крик, що на слух...
Не сприймаю, не чую, і знов забуваю.
Розмовляю з людьми і докупи два слова
Ледь у свій монолог несміливо вплітаю.
Я кохаю. Для чого та мова раптова...
І красиві заїзджені фрази у вуха,
Мов виття завірюхи у дикому полі.
Ти мене не відштовхуй, коханий, послухай:
Я жива, я щаслива стаю мимоволі.[/i]
*Birdy – Skinny Love*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635835
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2016
[i]Ми розкаяні губимось тільки,
Коли правда втрачає брехню.
Самотужки наводимо стрілки
Солов'їну комусь маячню...
Коли світло під ковдрою сяє
І фантазій в квартирі політ...
Нехай все навкруги спочиває
Розлетиться метеликом світ...
Коли гріється сон не від кави
І щоденна кайфова дуель...
Розбавляє буденні забави
І формує життєву модель.
Знов на холод розпахнуті двері
До тебе запускали людей,
Що неначе серійні химери
Виривали мене із грудей...
Накохались з тобою не вдосталь,
Вище даху дурниць не зробили
І смішними, сп'янілі, дорослі
Як могли, до тремтіння любили.[/i]
:Evanescence – Broken:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635266
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2016
Деякі думки щодо нас...
[i]Вечірні розмови до столу,
Сп'янілі від трезвих думок.
І трішечки щастя по колу...
Між нами лише тихий рок.
Лунає в кав'ярні на розі,
Вдихаючи запахи змін.
Мабуть, ти сьогодні не в змозі
добратися вище колін...
Мене у світанку втопити...
Розпивши дешеве вино,
Докупи сміливість зліпити
Вночі увірватись в вікно...
Сьогодні ти граєш для мене,
Прошу, не потрібно розмов.
Нехай почуття незбагненні
Вбивають і творять любов.
Кохання – далекі дороги
І спогадів цілий мішок.
Твої безпідставні тривоги,
Між нами утворюють рок.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632297
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2015
[i]
02.12.2015
Ми сьогодні удвох в ейфорії палали
І навколо крутилися чари зими:
Почуття, які небо на два розірвали,
Засліпили прохожих в буденній пітьмі.
06.11.2015
Гармонічно з'єднались загружені дні...
Там де ми – це початок шалених моментів.
Усі знають, що ти – мій противник брехні,
У якому мільйони складних елементів...
Вишневі уста налились прохолодой,
Торкаючись вкотре, горю від бажань,
Від рук, що мою контролюють свободу...
Від трошки наївних твоїх запитань.
В мені дозрівають душевні сніжинки
Які у вогненних обіймах довіри,
Показують справді, чого хочуть жінки
Своє дарувавши кохання безміри.[/i]
[u]Birdy – Skinny Love[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625796
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.12.2015
[i]А я думала: все треба виправить,
Щоб неточності стали чіткими.
Позбирати проблеми і виставить
І ділами займатись людськими.
Прямі лінії нам вже не викривить
І дві ложечки цукру не кинути
У слова, які вдало не висловить.
Може серце хвилинами гинути.
Я настроєна знов розпрощатися
Із людьми, яким прийнято вірити.
У щемливих обіймах набратися
Почуттів. Там не можна фальшивити.
І здавалося б, день залишається
До моїх необдуманих поступів.
У очах, наче курява грається
І тому, ти так довго терпів.
І кохати ти вмів лиш напів
Як уривки із різних мелодій.
Від самотності вдень вулканів
А на вечір ставав серце-злодій.
Та в чудовий прекрасний момент
Ти зумів розірвати ланцюг...
Рідкі зустрічі роблять акцент
На словах, які ріжуть мій слух.
Дуже дякую, милий, за біль!
Мої плани змінилися враз...
Вже між нами пройшов водевіль
Пролетів непомітно екстаз.[/i]
[u]Один в каное – Пообіцяй мені[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2015
[i]Ми з тобою, неначе дві ноти,
Затягнулись в медових словах.
Твої пальці музичні на дотик
Залишають сліди на стежках.
...На стежках мого ніжного тіла.
Насолода заводить свободу.
І як сильно б мені не кортіло,
Я словесну нелитиму воду.
Ти мелодія дивна, що зводить
Всі старання мої нанівець.
А життя полосами проходить
Від розбитих до рідних сердець.
Від тебе до мене не години.
Не осіннй ранковий туман
Нас запутав у цій павутині,
Що можливо назвати "роман".
Твоя музика вітром несеться,
Закружляє в повітрі і знов...
Кожна нотка в мені розіб'ється
І з'єднається з часом в любов.[/i]
[u]Нерви – Его имя[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.11.2015
[i]Цілуй її, люби її, кохай її устами.
Мене не рви, любов не рви, поганими ділами.
Бо вже задихана душа, зігнулася під тебе
Я вся твоя та не спіша, занурююсь у небо.
Як ломить тіло, і в мені, журба вбиває світло,
І від біди, вже не втікти, від болі, не помітно...
Коли палають язики і лізуть до чужого,
Усе горить, і я горю від погляду дурного.
Я зможу відпустити гріх, що завдала людині,
В палітрі чорній, без утіх, я житиму щоднини.
І образ розмалюю твій, словами в ідеалі,
Та холод віє без причин, загублений в печалі...
На тілі не мої сліди, фантазій бурний вихор.
Мені б напитися води, брехню запити тихо.
Та я блукаю в переходах, з надією себе знайти
І розум, вниз іде по сходах, а разом з ним крокуєш ти.[/i]
[u] Vivienne Mort – День [/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614974
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2015
[i]Твої слова вже зовсім скам`яніли,
Тремтять і ледь зриваються із вуст.
А очі, що горіли, потьмяніли
Від солоду отих нічних розпуст.
Мене безжалісно розбила, роз'єднала
Дорога не близька твоя, терниста.
Краплинками свідомість відлітала,
І совість розгоралася нечиста.
А хочеш, прохолодою легкою,
Гарячим подихом торкнуся губ твоїх?
І як ти любиш, я дощем піду з грозою,
В тобі втопивши свій зрадливий гріх.
Слова вже стали зовсім кам'яними,
Так схожі на мою безсилу осінь.
І я очима, на любов, дивлюсь хмільними,
Коли від мене ти пішов назовсім.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
[i]Ти знаєш, наче хтось того хотів
Мою забравши серця половину,
З`єднати наші долі воєдино,
Щоб навіть рідний двір осамотів.
Отак, про все сказати у письмі,
Коли слова німі лягають в ноти...
Якби ж ти був, якби ж сидів напроти,
А не тонув десь там в чужій юрбі.
Якби ж до тебе бігти навпростець
Ногами розтоптавши море квітів,
Щоб розчинитись у єдиній миті,
Яка знайде початок чи кінець.
Ти знаєш, наче хтось того хотів,
Неначе жарт невдалий став над нами.
І ми закохані очима до нестями.
Немає в світі кращих почуттів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
[b][i]Ми так швидко закохуємось[/i][/b]
[i]Нас сотні кілометрів розлучають,
Між нами вулиці, в яких життя кипить.
Від погляду метелики палають,
І відчуття це не продати, не купить.
Ти просиш: не тікай, кохана, швидко,
Бо скоро прилетить томлива осінь.
Загубить пелюстки зів`яла квітка
І долі розпрощаються назовсім.
Та поки золото іскриться за вікном
І медом розливається на квіти...
Я заспокоюю думки свої вином,
Під назвою "Останнє наше літо".[/i]
[i]Для тебе[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600169
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2015
[i]Звідки взялась ця шальна пустота?
Вітер лоскоче загострені долі...
Лиш Мама, мов Сонце, проста й золота
Згасає тихенько, як враннішні зорі.
Вже скоро за розкладом, осінь вогниста
Мене понесе у доросле життя...
І я, молода, потопатиму в місті,
Як ти колись, Мамо, в минулі літа.
І в дорогах широких, в чужій красоті
Я не зможу себе розгубити ніколи...
Я розгублююсь, Мамо, в шальній пустоті
Де закохане серце збивається з колій.
Моя Пташко, невпинна і сильна, як час!
Лиш твою материнську безмежну любов
Я з собою ношу, замість всяких прикрас,
Я горжуся, що в мене тече твоя кров. [/i]
[i]Калініній Наталі[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598190
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2015
[i]Ми колись розминулись у місті чужому,
Розважалися по́різно хто як хотів...
І дорога в тролейбусі мрій, що додому,
Поєднала нас ближче, ніж небо птахів.
І початок поклали слова про погоду,
І фіксація нас молодих в фотоплівці...
Та хто ж знав, що прихована автопригода
Відіб`ється коханням в тоненькій листівці.
І тепер ми удвох на розбитій машині,
Покидаємо вулиці кинуті й знов...
Я ховаю від себе реальність у скриню,
Що розсипала повністю слово "любов".
Всі криштальні слова підхвачу у повітрі.
Твої родимки ніжні на сильних руках,
Будуть спогадом чистим у темній палітрі,
Стануть болем глибоким в чиїхось думках.[/i]
● Sunguns – Портрет ●
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015
[i]Ми блукали окремо у різних края́х.
І пливем поодинці у власній країні.
Саме тут, на очах, розбігається шлях,
Тей, що ми по ночам прокладали і в днину.
Під розкинутим небом розтратили час.
Смакували депресію вдвох добровільно...
Та маленький ліхтарик між нами погас,
І тепер, хміль приходить щоранку стабільно.
І тих днів розмальованих більше не буде.
Чорні плями закрапали нам полотно,
Ту любов білосніжну, в яку вірять люди
Ту любов, що дається акторам в кіно.
Ми закинемо гроші кудись в нікуди,
Щоб бодай на годинку вернути хвилини,
Щоб ступити ще раз на колишні сліди,
В галереї життя зачеркнути картини...
Щоб внести якісь зміни, ліхтар запалити,
Щоб спалити початок жахливих причин,
За яких ми сьогодні не можемо жити,
За яких ти цвітеш, а я тлію один.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2015
[i]Ми кайфуємо зранку у день вихідний,
Обираємо краще заняття на вечір.
Ти на світі такий своєрідний, чудни́й,
Що не кавою гріє мене в холоднечі.
Ноги плутались в танці незграбному вчора,
Всі сміялися з вікон, де мало тепла...
У калюжі, в якій утопилося море,
Моя біль пережита рікою стекла.
Вже пустіє давно моя клумба квітко́ва,
І без квітів улюблених, двір постарів.
Не омиє їх більше роса світанко́ва.
Ти мабуть у мене закохавшись, здурів.
Я в тобі потонула із перших хвилин,
Твоя карма, що Богом наза́вжди дана́.
Серед інших, чужих, ти для мене - один,
Серед сотні чужих, я для тебе - одна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
[i]Я живу напротив дома твоего.
Часто обнимаю плечи взглядом.
И когда не наблюдаю никого,
Представляю наши руки рядом.
Рано утром я смотрю в окно,
Собираешься куда-то в суете.
Словно героиня из кино,
При своей милейшей красоте.
Я не тороплюсь тебе сказать
Сокровенно-важные слова.
Ты меня не сможешь долго ждать,
Ведь важнее будние дела.
Я живу напротив дома твоего.
В маленьком окошке тонет взгляд.
Я всегда хотел лишь одного:
Подарить тебе сердечный клад.
Я останусь навсегда таким соседом:
Берегущим твой ночной покой.
И назвать все это можно бредом,
Что тебе лишь посвящается одной.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
[i]Мені так нудно, коли слухаю тебе,
Коли заплутуєшся у своїй розмові...
Твій голос душу вилами шкребе.
Між нами непорушна скеля в мові.
Так прикро, що твої книжки розумні
Втрачають свою молодість в пилу.
Та звідки ж ти така взялась, безумна,
Що вимагаєш від усіх собі хвалу?!
Та я ж тобі вклоняюсь кожен ранок,
Без дозволу цілую ніжну руку...
В думках кажу \" кохаю\" наостанок
І до наступного, прощаюся без звуку.
Та хоч би трохи сходились думками,
Але так просто не бува на світі...
Ми вдвох себе закрили під замками.
Мабуть усе почати треба з квітів.[/i]
● ФІОЛЕТ – Я твій ●
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
[i]Я знаю, що мушу вже йти, моя мила,
Вставати раніше, лишати одну.
Ти мрії мої на шматки розломила,
Як в ліжко боялись впустить тишину.
І зранку, коли розлітається сон,
І сонце ляга на заплутані коси...
По-ближче візьми до себе телефон,
Ти чуєш, мій голос кричить тобі "Досить!"
Твої мимолітні романи щоночі
І марення кимось на пару годин...
Слова чиїсь в вуха летять, поторочі
Та плечі обтяжують сотні провин.
Ти більше така не потрібна нікому!
І ти не згадаєшся грішними тими,
Які провождаючи тебе додому,
Заходили трошки поспати в хатині.
Ти будеш благати мене повернутись,
Неначе змінилась і стала собою...
Я ще раз прийду і не встигнувши взутись,
На ранок залишу тебе із сльозою.[/i]
● Rammstein – Mein Herz Brent ●
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2015
[i]Я тримаю двері, заходь будь-ласка,
Моя хвороблива і юна любов.
Я не чекаю від тебе дитячої казки,
Лише б поринути в ніжність твою без розмов...
І знов прошу, нагадай мені вимкнути світло,
Аби під вікнами мало ходило дурні.
Давай за вітром втечемо від всіх непомітно
І зробим вигляд, що ми на цім світі одні...
Любов, ти знаєш, є сотні дурних історій,
якими можна щоночі палити вогонь.
І горілиць споглядати в заблукані зорі,
Тримати поруч гарячу і рідну долонь...
Погонь не треба за мною на іншому світі,
Лиш завітай у життя непомітним теплом.
Мої думки, наче градом об землю, побиті
Більше не смій закривати великим крилом!
Я ще притримаю двері, заходь назавжди,
Моя хвороблива і юна любов.
Нехай за тебе втікають кудись поїзди,
Щоб не ховатись одній серед безліч дібров.[/i]
● Христина Соловій – Тримай ●
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2015
[i]
Ми різнобічні з тобою, ти знаєш
Я дуже ніжна натура, здається.
Але чому ти мене кохаєш,
Коли навколо юрба ціла в`ється?
Коли спиняють мене ліві люди,
З таким питанням за спиной, дурним:
Чому сама я ходжу, наче чудо
З обличчям трошки на вигляд сумним?
Мабуть тому, що тобі всерівно
На мої очі глибокі з криниці.
Ти іншим паннам, вклоняєшся рівно,
Вони летять до теб́е, немов птиці.
А я стою собі, зовсім розбита.
В очах іскряться образи, гріхи.
Твоєю пулею в серце, убита.
Ти пробачай, за щасливі роки.
Що я гойдала тебе, як дитину
Оберігала твої цінні сни,
Що я була в саму гіршу хвилину,
Але чому ти забув, поясни?
Я без теб́е не загину, ти чуєш?
Не смію стати жахливим сном.
Ти, м́абуть, з іншою зараз ночуєш
Та зранку знову під м́оїм вікном.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2015
[i]Не покидайте ніколи хворих
і не терзайте скалічені душі.
Себе в калюжах втрачаю прозорих
або всихаю по-трошку на суші.
Закрався спокій в пусту оселю.
Тримають стіни колишні сліди.
В ряди постали, неначе скеля
Мої думки, що бояться весни.
Я заховати в долоню не зможу
Останній погляд плакучих очей.
Де ж віднайти стільки сили, мій Боже?
Як кожен спогад рікою тече.
Не покидайте хворих ніколи,
Бо погасає життєвий вогонь.
Все починалось збиватися з колій,
Коли твоїх я торкалась долонь.
Коли навкого юрмилися люди,
А ми з тобою стояли невинні,
Тоді ще снігом засипався лютий
Це були слабкості наші хвилинні.
Все стало тихо, коли ти пішов
І на годиннику стрілка спинилась.
Я чую відгуки наших розмов
О ні, це мабуть мені наснилось.[/i]
Вічна пам`ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2015
[i]Я заховаюся у шумному початку,
В бурхливому початку тихих днів,
Де дощ розмиє таїну-загадку:
Чому і як весь Всесвіт скаженів?
І люди заклопотані, щосили
Шукають на останній фільм квиток,
Щоб глянути, як виростають крила
І тонуть в плетиві життєвому з ниток.
Цей latter фільм - життя наше єдине!
І ці моменти, що застигли в голові...
Переглядаючи це все, минуле гине.
Але оновлюється іноді в тобі.
Я хочу заховатися й розмитись
У тихому дощу, що за вікном...
Не думати куди сьогодні дітись,
Від кого закриватися крилом.
Ми тішимось, вбиваємось від цвіту,
Тих спогадів, що схожі на весну
І те, що було, з себе вже не змити
Перемагаючи в собі свою війну.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015
[i]Вже розсипались зорі, миготять в чорноті,
Через вікна прозорі, у німій тісноті...
Прорізається погляд помітний мені,
В ньому - золото темне і чари мрійні.
Захиталася тиша в колисці дитячій.
Сни невинні щосили зімкнули уста,
І поклавши тепло в ніжні руки тремтячі,
Відлітають до ранку в святі небеса.
Над колискою янгол пильнує вночі,
Відганяючи нечисть погану від снів.
Коли світло стає, він сидить на плечі.
Охоронець всевишній моїх чистих днів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
[i]В серці обірвалася струна,
Боляче і трошки не приємно...
Чи то в́есна палить мовчазна,
Що за розквіт кланяюся чемно?
І звучить в мені щось неземне,
Змішане із вуличним звучанням.
То загасне тихо, то дмухне
І розвіє в пил весн́и втручання.
Моя музика - не перелітний спів.
І нікому іншому не знати,
Лиш дорогам, де сліди без слів
Зможуть, щось про когось розказати.
Обірвалася єдина й заржавіла,
Вибивши свій потяг з колії.
І на вушко тихо прохрипіла,
Опустивши в землю вії золоті.
І живе моя весн́а, така музична,
Річкою тече серед окрас.
Намагається, мов панночка столична
Витанцьовувати не трагічний вальс.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
[i]Ти один в тишині, дуже рідко
І тремтиш серед поля чужих.
Знаєш, брати квітки не бридко
Крім зів'ялих на вигляд і злих.
Та хто зна, який запах парує
Коли рине в обійми щемливо.
Де повітря важке і гаряче вирує
буде цвіт розкидатися мило.
Зачарує, затопить в глибинах
аромату-дурману й навік...
Заховавшись в думках часоплину
лікуватиме душу без лік.
Ти один у гармонії з вічним
Де змішалось складне і просте.
Це не ясно дурним пересічним
Що в тобі гарна квітка росте.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
[i]Ти бачиш, тіні розпливаються в вікні
Із стін будинків крапає брехня
Писав Довженко, що живемо ми в огні
Згоряємо і тліємо щодня.
Та де шукати правди, як туман
Вдихнули вулиці, якими бродять люди?
Усе неправда й твій самообман,
Що непомітно закрадається у груди.
Ти бачиш, всі щасливі, чи не так?
І байдуже, що навкруги свавілля!
Серед чужих не виживем ніяк
Коли на ранок замість кави, жде похмілля.
Ти бачиш, ми не тонемо в багні!
Не сміємо втрачати власні сили!
Нехай ні слова з вуст, лише німі,
А ми за гордість кожного ступили.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
[i]Ти навіщо дозволила, Осінь,
Обіймати мене щодня
Тим печалям дивноголосим
Що вилазять із самого дна?
Ти сьогодні мене здивувала
Швидко сонця хапнувши ковток...
Чи можливо, то так ревнувала
До моментів з нових сторінок?
І від куль залишилися шрами,
Що із рук бойових роздались.
Нехай спокій залишиться з нами
І згадається, може колись...
Як дороги засіяла листям
І тужливих наводила днів.
Я пробачив тобі, як ти вістрям
Зачепила мою купу снів.
Ти навіщо дозволила, Осінь,
Розпочатися швидко зимі?
Ти, мов мара, забута назовсім
Занепала в холодній пітьмі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
[i]Ми з тобою, немов кораблі потонули
У блакитному мареві вічних зірок.
Подих свіжого вітру на тілі відчули...
Нас гойдає у морі, неначе листок.
Ми з тобою закриті у світі реалій
Стоїмо на скляному, прозорому дні.
Так стомились думки від постійних баталій
Розчиняємось разом в морській глибині.
Захлинувшись в воді, погасають моменти
Зупиняючи наших сердець тихий стук
І так швидко спливають повітря проценти
І в очах розмиваються дотики рук.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Вірш, до незакінченої прози. (The Dø – Dust It Off)
[i]Здавалося, то був період осені
Коли у Космосі густіла тиша…
Зірки згораючи, летіли набурмосені
А ти була, як завжди найсвітліша.
Я серед всіх, мов зоряний болід
Гублюся і розкреслюю простори.
Гарячим подихом розтоплювала лід
Що мою душу покривав прозору.
Моя велична, недосяжна Королево!
Моє найбажаніше Сонце в темноті!
Твоя корона срібно-кришталева
І промінці пульсують ніжно-золоті.
Німе кохання, безнадійне, божевільне
Розпалює в мені справжній вогонь.
І довго я блукаю в часі, що повільно
Мене наблизить до твоїх терпких долонь.
Моє світило неземне, невже не бачиш?
Як я безвольно лину в чорну пустоту…
Від гордості не глянеш, не заплачеш
Аби не зіпсувати ніжну красоту.
Твоя молекулярна врода – спалахне
Розсипавшись зірками на долину…
В мить спопелить навік мене
Й кохання похоронить в зоряну могилу.
Причина смерті – це твоє сліпуче світло
Наповнені клітини ароматом – вже сміття.
Моя душа, літатиме самотня й непомітна
І Сонце – вічності початок і життя.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
[i]
Розкажи, чи не ти мої сни повкрадав
що плелись в павутинні кімнатній?
Лише спокій кошмарний задарма віддав
І мій рівень, твого не достатній.
Ти, мов вірус ходячий, мене заразив
В голові божевільня і тільки вона...
О, велике спасибі, хоча б пощадив..
Бо і так з диваками бувають дива.
Наче вовк, хижу здобич, давай не лякай,
Бо в мені виживає частиночка зла.
Свої руки подалі від мене тримай
І я буду цвісти, як іще не цвіла...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
[i]Ти дала мені найбільший подарунок - життя. [/i]
[i]Я вклоняюсь тобі до землі, рідна Мамо
на коліна стаю і молюсь, як до Бога.
І коли не родилась, любила так само
Розділявши твої хвилювання й тривоги.
Ти для мене не просто найкраща людина
І не втілення образів добрих чи злих...
Ти - моя найсвятіша, мов сонце - єдина!
Матерів для заміни, не треба чужих...
Твоїх сліз, що затоплюють душу - не треба.
Від засмучених поглядів - тіло болить.
Говори зі мной завжди, але не на небі
Бо без тебе, я квіткою стану за мить....
Хто варитиме суп і солодкі компоти
І повчатиме, наче маленьку дитину?
Забувають батьків, то лише ідіоти
Що не змінять коріння свого до загину.
Я ціную тебе, немов діти хлібину,
Цінували в голодні роки в Україні.
Коли сил не було, щоб пустити сльозину...
Я люблю тебе, Нене, люблю без упину!
Проти всіх я повстану тебе захищати
І за все я благаю пробачити знову!
Ти не зможеш ніколи, як свічка згасати
Бо запалює, тільки твоє ніжне слово![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
[i] Ніби сонце кипить на сході
часто так наше серце кипить
бо страждати зараз не в моді
не для нас це - по правилам жить.
Часто хочеться мати людину
яка знала би тебе, як мати,
щоб за руку вела на вершину,
і змогла весь твій біль втамувати..
Часто хочеться просто пити
з джерела крижану чисту воду
і відкрито цигарки курити,
і гуляти в страшенну негоду...
Просто хочется жити спокійно,
щоб ніхто не зміг докучати,
на все місто кричати вільно
нудних черг я не хочу чекати.
Та ніхто ж вам не забороняє
бути дуже тупим, чи не дуже
в голові в когось вітер гуляє,
ну а ти, візьми в руки все, друже.
Якщо хочеш, то можеш не брати
і по місту тинятись без справи
треба миті свої цінувати,
а не пить алкогольні отрави.
Хтось минулим живе чи чекає нового
хоче дівчину мати і добру роботу
а в самого ж немає в кишені нічого
часто лінь відбиває реальну охоту.
Якщо хочеш, то можеш чекати
свого щастя, як Манну Небесну
або вперто вперед крокувати
трохи чесно, а трохи не чесно.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
[i]Ти приїдеш скоро, я тебе обійму
зацілую до смерті рідне тіло, гаряче.
З насолодженням одяг із тебе зніму
І від радості серце, неначе заплаче.
Слід стежинки з цілунків від шиї і нижче
мої губи залишать, солодкі й жадані.
Ти до мене притиснешся ближче, все ближче
Ми потонемо разом в однім океані.
Я торкаюсь волосся, що вниз проростає
і лоскоче настільки приємно обличчя...
Ти руками своїми мене огортаєш
Якщо можна, благаю, тримай у них вічно.
І здається, що ніч ця не буде остання
Незліковане горло від крику хрипить...
Закохались в обіймах, в проміннях світання.
Кров у жилах все дужче і дужче кипить.
Краплі з тіла стікають з*єднавшись з моїми
і від кайфу німіють не тільки уста...
Ми кохання без слів виражаєм, як міми
І душа вже ніколи не буде пуста.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534776
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.11.2014
[i][/i]Саме так починалося спільне життя, майже теплою весною,
хоч здавалося б прогулянки банальні під "луною"...
Ти сказав мені тоді - "я завжди з тобою."
І тепер не відпущу тебе нікуди
І нехай про це читають люди...(Katie melua – Just like heaven)...
Щоб у натовпі, я мрію, ми притислись тісніше,
Розірвали зв`язок із навколишнім світом.
Підійди до мене трошки ближче, сміліше
Даруй квіти, коханням своїм, щоб зігріти.
Розцілуй хитрим поглядом ніжне обличчя.
Наче Ерос примхливий в нас стріли пустив.
Мого серця неволя для тебе велична,
Де багато словесних і дивних плетив.
Щоб наш подих, я мрію, торкнувся весни.
Щоб, немов зорепади, у зливі емоцій
Не згасали ніколи, спільні спогади-сни
І щоб зрада втікала на кожному кроці.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2014
[i]Хто верне мені час трохи згаяний?
Серед люду чужого задихана.
І на двох я мабуть розкраяна
І в очах твоїх, ніби сполохана...
Я вмиваюся ранніми росами
Вщерть розбита чужими невдачами.
І життєву стежину ногами босими
Протопчу непотрібними плАчами.
Я тобою не дуже то й звихнена
І коханням земним не увінчана.
Коли поруч ти - серце усміхнене
Я стаю, наче вЕсна уквітчана.
Хто верне мені час трохи страчений?
Занехаяний думами різними
Бо хвилини в житті не оплачені
Що по своєму є дивовижними.
Я сьогодні з тобою затоплена
і запалена мріями спільними...
І обіймами міцно охоплена
Що здаються такими надійними.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2014
[i]Я люблю тебе, як дощ у літню спеку
Семитричні родимки, маленькі на руках...
Ти так сильно відчуваєш небезпеку
Що до мене лине хмарами у снах.
Половинити нікому не дозволю
Наші дні, що перлами кружляють...
Я мовчати своє серце приневолю
Бо слова, немов непотріб викидають.
Пересічні погляди зтепліють
Крижана душа весною розільється
Знову вулиці холодні вогневіють
І від дотику, скажено серце б`ється.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2014
[i]Розлилась осіння туга, зсередини нівелює
Голос є, кричати марно, бо тебе ніхто не чує.
На дворі сучасний хаос, для когось місцина тиха
Шелестить, летить полями неочікуване лихо.
Розмаїття наших вулиць, скупість романтичних слів
Я іду, а біля мене двох сердець цілунок тлів.
Люди хочуть, наче пташки розлетітися кудись
Де нема проблем будення, там, де обіймає вись.
Щоб знайти свій погляд ніжний, огорнутись пеленою
Немов потяг, час тікає, не залишившись з тобою.
За стіною, як та свічка, догорає сенс буття
Я іду, а біля мене двох коханих доль злиття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
[i]Ти моя не весна божевільна, а Осінь
Ти для мене чужа, але рідна ще досі.
Люди різні сторінки одного роману
Персонажі мальовані, ніби з екрану.
Ти для мене не Сонце, а Темінь космічна
То буваєш, як доля трагічна, велична.
Намистинками губиш, втрачаєш себе
А у грудях болить і так сильно шкребе...
Розлітається листя, мов коси дівчини
Заховала в кишеню всі сни без причини...
Ти моя не весна божевільна, а Осінь
Я іду із тобою пліч-о-пліч ще досі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2014
[i]Ти летіла, неначе прозора
серед натовпу сірих людей.
Я побачив тебе, все застило навколо
Тільки погляд сумний незнайомих очей.
Заціпивши уста, подих швидко побіг
В голові лише "Хто ти і звідки така?"
Я ці спогади, ніби ікону, беріг
Ти була в той момент для мене - неземна.
Задурманила душу, солодка, як мед
Не судилось кохати і жити нам разом
Я гадав, що побачив життя наперед
Та події відомі тобі були зразу.
Перепутались наші сліди по стежках
Я благаю, побачити знову ці очі
Та все добре буває, зачасто в казках
І не завжди трапляється так, як захочеш.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2014
[i]Так розкидані наші по шлейфу думки
Не зійтися й не вірити в Бога одного,
Ти читаєш лише романтичні книжки
І тримаєш мене по життю за дурного.
Ми далекі, як кроками відстань до неба
Мов дві різні планети, дороги, кінці
Я не схочу ніколи бачити тебе
Всі секрети свої я тримаю в руці.
Наша зустріч, пробач, була помилкой, мила
Наші дотики теплі лишились весні
Пам`ятаєш, як гірко без мене ти вила
Може досить цієї між нами війни.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2014
[i]Яке у нас сучасне й хаотичне місто
Всі вулиці покрашені у сірий тон.
Але чомусь мені у ньому тісно,
неначе думку полонив холодний сон.
Приємно, коли зранку купол світла,
охоплює твій простір невеликий.
Неначе квітка, моя посмішка розквітла
І світ здається, не такий вже дикий.
Коли чутно як шепчуться дерева,
своїм гіллям затулюючи небо.
Тривожить спокій весна-королева
Вривається в життя, і більш не треба...
Дивитися на сум обличь прохожих,
що мчать по справам опустивши очі.
Немов на вітер непомітний схожих
Ніхто із них буденності не хоче.
Вдивляюся, на цей нестримний рух,
що день і ніч мигтить переді мною.
Куди втрачається мій ідеальний слух
Знов починається війна весни з зимою.
Куди втікти, щоб залишитися у спокої
від вже набридливого голосу людей.
Від боротьби у їхньому житті жорстокої,
образливих, і необдуманих речей.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
[i] Був час коли серце моє так щемило
хотілося вити мені на весь світ,
для мене ти був - наймудріше світило
Чому ж ти залишив, такий гіркий слід?...
...Гіркий як полин, наче вишня незріла.
Хвилини з тобою, як цінний кришталь
ти знаєш, лиш тебе кохати я вміла,
а ти завжди вмів, лиш дивитися в даль.
Щодуху, мов пташка з далекого краю,
Летіла до тебе в страшенну негоду.
Тепер, потихеньку собі відлітаю
і вже відчуваю реальну свободу.
Та нащо свобода, як більше не маю
я теплого сонця в обіймах щемливих.
Надіюсь на тебе, та вже не чекаю.
Залишилось все, в моїх думках мрійливих.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
[i]Якщо я побачу тебе колись знову
Раптово твій погляд холодний спіймаю
На довго я втрачу від подиву мову
Бо в серце нікого давно не впускаю.
Якщо ти колись заговориш зі мною
І випаде честь, твою руку тримати
Я мрію лише пережити з тобою
Все добре й погане, що можна чекати!
Але ти ніколи мене не цурайся
Не думай, що я сама гірша на світі
Захочеш зі мною іти - не вагайся!
А просто цінуй такі миті...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
[i]Я без тебе зів`яну, як квітка
І пелюстки до неба поринуть.
Очі бачать тебе зовсім рідко
Без коханих, кохані гинуть.
Без тебе в серці світло погасне,
Буду йти я по вулицям темним
І в дорозі не буде так ясно
Сподіваюсь, що це не даремно.
Я назавжди стану німою
Жодне слово із вуст не злетить.
Я молюся, щоб бути з тобою
Щоб життя наше гідно прожить.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
[i]Моє серце схоже на два береги
Де не можуть зустрітися Місяць і Сонце.
Я не сковую їх у живі ланцюги
Намагаюся ніжно тримати в долоньці.
Моє серце схоже на дві довгі дороги,
По яких одночасно пройти неможливо.
Я біжу поміж ними, збиваючи ноги
Обіймати очами їх дуже важливо.
У думках, лиш два серця шалено палають,
ніби вогники щастя, останніх надій.
Потихенько, за руку мене відпускають
В рай, де сотні нездійснених мрій.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014
[i]Бережи мене милий, від злих людей
від застуди в холодну погоду.
Будь у взахваті з цілої купи ідей
Ми щасливі з тобой, де завгодно.
Від розлук із рідними, прошу вбережи
від поганих новин щоднини.
Біля себе міцно мене прив*яжи
Бо ти сама найкраща людина.
Не дозволь зіпсувати мій настрій нікому
Будь єдиним святим охоронцем.
Ми зустрілись раптово в проході вузькому
Я зрівняла тебе із сонцем.
Не буди, не тривож мої сни міцні
Бо я падаю перед тобой на коліна
Без тебе стають темними світлі дні
Від любові серце людське не загине.[/i]
Для Владислава Слижевського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2014
[i]Моя любов ніколи не вмирає
Вона в тобі жевріє, мов свіча.
Шляхетних вчинків також не чекає
І слів, що ніби зрублені з плеча.
Любов не покладуть у домовину
і не накажуть, зникнути, як псу
Вона гниє, цвіте в кожній людині
Оспівують її немов весну.
Не викинути, як листок паперу
і просто так нізащо не забути.
Для деяких, у світ великий, двері
А хтось не віривши, боїться знов відчути.
Любов сучасна - це суцільна зрада
Крім знехтування власних почуттів
Лишається в душі така досада
Коли руйнує на очах сотні життів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2014