loveonsunday

Сторінки (1/3):  « 1»

маршрут

Густим  туманом,  важким  повітря  окутане  містом
А  ти  стоїш  на  своїй  ідіотській  зупинці,
Чекаєш  на  маршрут  зі  своїм  плейлистом,
Хоча,  напевне,  таки  наодинці.
Червоний,  чорний  –  без  різниці
Твій  маршрут  сьогодні  не  прийде,
Бо  холодно,  бо  промерзли  навіть  зіниці
У  тих,  хто  маршрут  не  водить,  а  веде.
Поки  не  стемніє  і  не  випаде  перший  в  новому  житті  сніг,
Поки  не  запалять  ліхтарі  автоматичні  системи
Ти  стоятимеш,  розглядатимеш  сліди  від  босих  ніг
Яких  нема  ще  від  літа,  які  не  скажуть  вже,  де  ми.
Ти  стоятимеш  під  дахом  чужого  будинку  на  розі,
Питимеш  свою  холодну  каву,  змішану  з  словами
Маршрут.  Ти  стоїш  на  порозі  –  
Передумавши,  вийдеш  і  обіймеш  спогади  між  вами.
Стара  осінь  поведе  тебе  додому  пустими  стежками
Ти  не  противишся,  хоч  і  старе  життя  майже  ненароком  
Нагадає  про  твої  сердечні  і  не  тільки  шрами.
Ти  витримаєш  все.  Хоч  і  ідеш  повільним  кроком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014


то що?

Хочеш  чашку,  наповнену    до  краю  чаєм?
Хочеш  напишу  тобі  безкінечного  листа?
Давай  підем,  давай  пройдем  нашим  раєм
Від  початку,  від  кінця  і  до  позначки  ста.
Вітер  розвіватиме  волю  чужого  життя
Ми  купим  квитки  без  решти  на  касі
Ми  купим  квитки  в  тупе  забуття
А  потім,  стоячи  на  терасі,
Зловим  машину  і  поїдем  в  гори
А,  хочеш,  поїдемо  до  мене  додому?
Знову  самі  двоголосі  повтори
Крапка  там,  де  треба  ставити  кому.
Хочеш,  прокинемось  в  той  самий  час
Заваримо  каву  і  розіб»ємо  на  щастя  чашку?
Все  одно  світ  почнеться  і  завтра  без  нас
все  одно  комусь  без  когось  буде  важко.
Хочеш,  запалимо  море  яскраво-червоним  
Я  викину  старі  вінтажні  касети
Завмри,  поки  світанок  не  засне  знову  сонним
Не  дихай,  поки  є  я  і  поки  небо  знає,  де  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014


раптово

Ось  так  от  раз  –  і  втратила  свідомість  
І  втратила  контроль  над  вчинками  й  словами.  
Ось  так  втрачається  вагомість  
Речей,  що  були  і  не  були  між  нами.  
Просто  раз  –  і  охололо  всередині,  
Обірвалась  та  дивна  струна.  
Ось  так,  зривається  любов  посередині  
Ось  так  ти  і  залишаєшся  сама.  
просто  ввечері,  чекаючи  на  прихід  
ти  не  накриєш  на  стіл  і  не  відкриєш  вино.  
Ти  відкриєш  всі  виходи  і  замуруєш  вхід-  
Без  кого  спати  душі  твоїй  все  одно.  
Раз  –  і  нічне  повітря  підбадьорить  твою  втому  
Окутає  кожну  статуетку  на  вікні  
Знаєш,  що  він  вже  не  повернеться  додому  
Просто  раз  і  погасли  у  пам‘яті  дні.  
Просто  так  минає  страждання  
Не  хочеш  бачити  чи  чути  
Може,  так  минає  й  кохання,  
Може  так  намагаєшся  забути?  
Просто  зробиш  в  щоденнику  нотатку  
«третя  ночі.  Напевне,  розлюбила».  
Видалиш  фотографії  й  закриєш  папку  
Аби  сама  себе  випадково  не  убила.  
Зміниш  замок  на  дверях,  зміниш  ключі  
І  байдуже,  що  тут  його  речі,  
По  які  він  прийде  пізно  вночі,  
Кричатиме,  а  ти  обійматимеш  власні  плечі.  
Хай  кричить,  хай  продовжує  злитися,  
А  ти  посміхнешся  і  розіб‘єш  його  улюблену  чашку  
Решта  речей  будуть  тихо  пилитися  
В  агонії  останніх  розмов  і  глухого  джазу.  
І  він  піде.  Лишиться  колискова  
І  абсолютно  не  пошрамовані  серцеві  судини  
І  твоя  таємна  тиха  змова  
І  ніч,  до  ранку,  до  п‘ятої  години.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014