| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Мої переклади
My Soul is Dark by Robert Burns
My soul is dark - Oh! quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its melting murmurs o'er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there lurk a tear,
'Twill flow, and cease to burn my brain.
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will burst;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence, long;
And now 'tis doomed to know the worst,
And break at once - or yield to song.
Переклад Ольги Гарасимів
Душа в пітьмі, та арфи стук
Дає відчути струнний спів,
В тремтінні пальців ноти стук
Над моїм вухом шепотів.
Надії в серці не застить,
якщо її розбуджу знов,
Але сльози не затаїть,
як загориться моя кров.
Заграй у даль, заграй швидкіш
Не зволь собі веселий тон,
Дай серцю впитися гіркіш,
Бо розірве його цей сон.
Тому мій дух плекає сум,
Щемить в безсонній тишині,
і зараз доля моїх дум -
Розбитись чи вдихнуть пісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
My Heart's in the Highlands by Robert Burns
"My Heart's in the Highlands"
My Heart's in the Highlands, my heart is not here;
My Heart's in the Highlands a chasing the deer;
Chasing the wild deer, and following the roe;
My Heart's in the Highlands, wherever I go.
Farewell to the Highlands, farewell to the North;
The birth-place of Valour, the country of Worth;
Wherever I wander, wherever I rove,
The hills of the Highlands for ever I love.
Farewell to the mountains high covered with snow;
Farewell to the Straths and green vallies below;
Farewell to the forests and wild-hanging woods;
Farewell to the torrents and loud-pouring floods.
My Heart's in the Highlands, my heart is not here;
My Heart's in the Highlands a chasing the deer;
Chasing the wild deer, and following the roe;
My Heart's in the Highlands, wherever I go.
Переклад Ольги Гарасимів
Моє серце в горах
Моє серце завше в горах слід лишає свій,
там його несе в погоні олень золотий,
Мчить козуля, мчить серденько по її слідах,
Де б не був я, серце моє з горами в думках!
Я північним тихим горам шлю своє "прощай!",
Доблесть моїй Батьківщині, в цей достойний край!
Я мандрую і блукаю, відстані молю,
Але гори щирим серцем назавжди люблю!
Прощавайте, мої гори, сніжнії верхи,
Розійтись із зелен-гаєм так не до снаги,
Прощавай, мій лісе-брате, що висиш густий,
Ти, стрімкий поточе, гори голосом залий!
Моє серце завше в горах слід лишає свій,
там його несе в погоні олень золотий,
Мчить козуля, мчить серденько по її слідах,
Де б не був я, серце моє з горами в думках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Мої переклади
Those evening bells
by Thomas Moore (1779–1852)
Those evening bells! those evening bells!
How many a tale their music tells
Of youth, and home, and that sweet time
When last I heard their soothing chime!
Those joyous hours are passed away;
And many a heart that then was gay
Within the tomb now darkly dwells,
And hears no more those evening bells.
And so ’t will be when I am gone,—
That tuneful peal will still ring on;
While other bards shall walk these dells,
And sing your praise, sweet evening bells.
Переклад Ольги Гарасимів
О вечірні тихі, ніжні дзвони,
Ваша пісня казку повідає,
Молодим я чув вас завше вдома,
А тепер цей звук увись злітає.
Ви затихли в радісну годину,
Моє серце нудить в самотині,
Ніби смерть чи темна домовина,
Голос ваш хова від мене нині.
Зникну я, а ви дзвеніть повсюди,
Мелодійний дзвін ще хай витає,
Іншому співцю сповняйте груди,
Хай вас барди юні вихваляють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Вітром заколихані рядки
Майорять так ніжно, як блавати¹,
Все це велемудрії ² віки
З плином часу встигли наздогнати.
Все вже Стус чи Рильський проболів
Через чорноводдя злої влади,
Все сховалось у задумі брів,
У шаленім шумі канонади³.
В голоснім писанні, у віршах –
Неупинний крик душі в натузі⁴,
І пройма чи злоба, чи то страх –
Продають її за сотню друзі!
Чи то доля клятая така?
Чи ви ду́рні хворі, несвідомі?
Чи омана слів пустих – сака⁵
Не дає вам думати у втомі?!
Вітром заколихані слова
Майорять вже, як сухі блавати,
Хто свою Вкраїну продавав,
То Її вже більше не впізнати.
блават¹ - волошка
велемудрий² - дуже розумний
канонада³ - часте стріляння з багатьох гармат
натуга⁴ - надмірне напруження сил
сак⁵ - конусоподібна сітка на обручі для ловлі риби (сачок)
21/10/2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Коли на нас націлено багнети,
Коли душа поклеєна навскіс,
То іншим (нашим теж) дають монети,
Вони ж-бо Неньку продають за гріш.
Коли гримлять серця, не те що кулі,
То хочеться заплакати увись,
Ми показали деяким вже дулі,
Але душа викрикує "борись!".
Коли усі здіймемся за одного,
Коли один здійметься за усіх,
Тоді не треба нам вже більш нічого,
Тоді і кров катів спустить не гріх...
02/02/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
Моя тризубова душа,
І їх невтесане вороння,
І їхні пики двосторонні,
І моя мрія в комишах...
Коли полилась моя кров,
То засміялись їхні морди,
А я ж-бо і не плакав,гордий,-
До України це любов...
Не сльози різали щоку,
а лезо різало шалене,
Чи пам'ятаєте про мене,
Про мою душу говірку?..
А моє тіло,що в тортурах
віддало гордість за жагу
До волі, і свою журбу
Я поховаю в труні-мурах.
Не поховайте ж векторів,
Що нас спрямовують до раю!
Ми їх до нього не пускаєм,
Наш дух давно на тлі прозрів,
На тлі небес і колосків,
На тлі заплаканого ока,
А я прошу - не стійте збоку,
Щоб вогник в жмені не згорів,
Щоб не прорвався гнида-кат
В наш дім, ми впертої сваволі
Не стерпимо у власнім полі,
За це - на барикадах брат!
30/01/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
О брате наш, стражденні твої рани!
Та ти яскриш від мужності і сили,
І знаєш, час наш праведний настане,
Розплати час, хоч кров'ю ми й просили!
Бо майорять знамена наші всюди
Бо всіх вітають "Слава Україні!"
Бо ми - вкраїнські нескоренні люди,
Так було вчора, так лишилось нині.
Хоч нашу волю нагло розіп'яли,
І не здригнувсь зап'ясток злого ката,
Ми твердо йшли вперед, хоч не прощали
Псевдо-гаранта, "птаха"-супостата.
Ти повернись до нас могутнім духом,
Знадій того, хто враз засумнівався;
Якщо в гаранта щось не так зі слухом,
То хай почує так, як й сам старався.
Ти пригуби із нами ще терпіння,
Хай загримлять на "дачах" вітровали,
Можливо, так ми вборемо спасіння,
Можливо,так нам світять п'єдестали...
31/01/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Сіро, зненацька розм’яклими кроками
Тихо підкралась зима,
В вічі вогнями – словами промоклими
Кинула жмуток письма
Запрограмовані фрази в письмі тому
Стогоном сіли в душі,
І простелились тасьмою в замкнутому
Колі на серці вірші.
В них сповідаюсь кому, ви вже знаєте,
Тій, хто мені усіх благ
Просить; від серця шматком відриває те,
Що б міг для мене лиш маг.
Жінка, звеличена текстами, одами,
В пісні, в казках, та вони
Мало сказали, бо вищими сходами
Треба Її піднести.
Сіро, не прохано, злісними кроками
Хутко прибігла зима,
Тут же шляхами важкими, промоклими
В поміч приходить Вона!
Мама – ось так йменували ангелики
Жінку – ясне почуття,
Їй же без суду до неба простелиться
Стежка у вічне життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
Наша правда так часто гне в полі спину,
Але зло її плід пожирає,
Нашу правду до смерті женуть без упину,
А вона завжди виживає.
Наша воля-каліка не хоче вбіймать
Того брата, що б'є її рани,
Нашу волю-каліку не можна прогнать,
І кінця її не настане.
Нам не треба корон дарувать на чоло,
Але в нас вже затерпли коліна,
Як вже є, як буде, і як бути могло...
Але ми не допустим руїни.
Загубився і час у мільйоні пісень,
Та в піснях тих прихована злоба,
І терпіння стіка, і сигналить "дзень-дзень",
Затягнулась народна хвороба.
Затягнулось протяжне виття ліхтарів,
Не засохли роз'ятрені рани,
Не потрібен нам вектор впертих врагів,
Що ховаються в хитрих туманах.
Хай збирає вороння своє, як овець,
Хай сміються раби недолугі,
Нам не бракне натхнення іти навпростець,
Нам не бракне до бою натуги!
04.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Я хочу закохатися у літо,
Що б’є у венах теплої руки,
Любов сочиться літня, мов крізь сито,
Життя в танку, що аж тремтять зірки!
Я хочу закохатися у небо,
Палає простір, як п’янкий кришталь,
Кохане літо, як гаряче кредо!
Оповила завзятість, наче шаль.
Ти можеш краще, ніж про себе знаєш!
Живи, танцюй, бажай – зіниці-жар!
Ти хочеш більше, ніж завжди бажаєш,
Ентузіазмом ситий аж до хмар!
Я пристрасно любуюся із літом,
І падаю в безодню кольорів,
Зв’язок нікому з літом не закритий,
О літо! Жар цей вічно б так горів!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
А на вітах чорнезні сльози,
І закляклі коліна вдови,
Засмерділися грішні лози
І затоптане лезо трави.
А на пальцях всохли страждання,
Затверділи, неначе віск,
І ричать їх масні злодіяння
В моїм оці, немов василіск.
Твоє слово ,батьківське слово:
Настанова, обмовка, жарт -
Проти них весь словник, як полова,
А розумні байки - не гарт.
Якби міг ти його повторити,
Якби міг, тату, якби міг..
Не просила б нікого я вчити
Мене правди життєвих доріг.
Якби міг ти своїми руками
Загрубілими вже від робіт
Взяти душу мою з реп'яхами,
Посадити її в живопліт.
Якби міг ти сісти серйозний,
Запалити цигарку на схід,
І сказати, що любиш, тривожно,
І почути те саме услід.
Як могла би я крила у часу
Взяти швидкісні напрокат,
Подолала б небесну масу,
Повернула б життя циферблат.
Повернула б той траурний ранок
На годину, на рік назад,
Якби можна було наостанок
Вирвать з рук смерті циферблат...
05.05.2014, 01.32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Я до тебе, о Тарасе, слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем в час цей прибігаю,
Приклоняюсь тобі, Отче, зараз на розмову,
Я скажу тобі, і враз же пропаде тривога.
Склінно ти думками линув з чужини в Вкраїну,
Був для неї в час пекучий найвірнішим сином,
Віддавав для неї сили, свою слізну долю,
Виривалось разом з нею серденько на волю.
Хай тебе вкраїнський нарід повік не забуде,
Бо ти дух наш підбадьориш, батьком нашим будеш,
Хай твоя душа, Тарасе, з наших душ лунає,
Хай вона в цей вік з Вкраїни громи проганяє.
Бо завзяття твоє щире, що колись витало,
Так сьогодні в нашім дусі, як в твоїм, заграло,
Ти ж душевник український,тобі не вмирати,
Образ твій народну силу буде зберігати!
Затремтіло незбагненно, завертілись громи,
Заіскрилися зубами катові хороми,
Затиснули у долонях ми своє терпіння,
Та хіба ми вже не гідні у правді спасіння?!
Та хіба коли мовчали, о скажи, Тарасе?
Ти ж сам бачив, як на душу одягав він рясу!
Ти ж пророчо крикнув з неба, щоб кайдани рвали,
Ти сказав, щоб совість брали, з катом воювали!
Та чомусь та кров ворожа в венах вирувала
І синів, як в сні проклятім, люто убивала...
О натхненний наш Тарасе, дай нам свою силу,
Щоб з'єднали свої руки, а не плоть на вилах.
О буремний батьку в дусі, запались свічею,
Щоб заплакала в молитві вічна пам'ять нею.
Зареве Дніпро, замріють всі садки вишневі,
І збагне наш брат, що блудно Неньку продешевив!
О Тарасе, я до тебе слово посилаю,
Я до тебе щирим серцем гірко прибігаю,
Засвіти в прапорах правду вірного народу,
Що боровся, як шалений, за свою свободу.
Приклоняюсь знов і знов я тобі на розмову,
Місяцями серця їла вдумлива тривога,
Підбадьор наш дух крикливий, говіркі надії,
Бо вже тіло потопили в кров'янистій мрії...
А завзяття твоє щире лине над Майданом,
І біжить на нас очима майбуття туману.
Хай твій заклик у натузі скріпить нашу віру,
Прожене ганебність злого, су*ого вампіра,
І хай вождь хова ручиська із правого боку,
Не конвульсить наші думи від омани-току!
А народна громовиця, в сотні раз сильніша,
Зробить нарід наш у світі вільним-найвільнішим!
2008,2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Який грандіозний біль
Вростає пекучо в тіло,
У громах гранатних піль
Та мрія не відітліла.
А слізно-кров'яний мікс
Отрутою серце ранить,
Брунатний могильний віск
Навіки думки туманить.
Попадав на землю цвіт -
Той сік молодий України,
І вічною пам'яттю лід
Отруту плека зміїну.
Труїли свідомість, честь,
Не вдарила ще по вірі
Продажна грошиста жерсть
Й ворожа стрільба каноніра...
Який грандіозний біль
Мчить риссю і пада у квіти,
У громах гранатних піль
Тій мрії не відітліти....
23.05.2014, 1:15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Закривавилось небо і плаче,
Шепелявить продажним дощем,
Це ж за що смертоносність собача
Вп’ялась в груди затяжним плачем?
Це ж за що в решето - нам серце?!
Це ж за що нам прокляті царі?
Чи кулак їх скажений померхне,
Що заклав нашій Мамі парі?
Стогне в вусі сумне стоголосся,
Волеїди за дім наш взялись ,
Демонство тут у нас повелося,
Горло точить, брати, люта рись.
Боже мій, чи гартуєш Ти душу?
Чи караєш за що нас, чи…?
Нас цей гарт у крові засушить,
І ярмо приросте на плечі.
Закривавилось небо,волає,
Мамо, мамо проснулась ти!
Але ворога лютая зграя
Гне братерські завзяті хребти!
Ще не вмерла, ой не вмерла
Твоя сила натягнених вен,
І здобуті Сотнею перли
Не зірвати із наших рамен.
Пропололи вже ми своє поле,
Хоч будяк все росте,а зась!
Промінь Матері ясночолий
Ще не раз воз’єднає нас!
26.03.2014 р. 00:55
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Трухлявим листям пахне навесні,
Душа в пітьмі роз'ятрена кровавою
дволикістю, що просякнула ЗМІ
Неправдою чи правдою кульгавою.
А хтось із болем сонним йде у бій
І надягає каску, як прозорий лід,
Крихке чуття вологих, чорних вій
лишає за собою незабутній слід.
Той слід, немов згвалтований вінок,
Оповиває душу, мов гангреною,
Той слід - то наш непрошений урок,
Відкриє правду нам колись за сценою.
Вкраїно моя змучена, сумна,
Моя ти земле кулями проорана,
Коли вже зникне голосна пітьма,
Що в той же час в кишенях їх прихована?
28.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Вона носить зорі на чорних задумливих віях,
Ховає в усмішці історію нот каяття,
Ніхто ще у серце за мить пустоти не посіяв,
Але у глибинах нічних її віч відбиття.
Відбились закриті простори століть, відголосся
Минулих слідів наших славних завзятих дідів.
На тлі її духу спить небо ясне і колосся,
А в думах з очима великими страх задавнів.
Чому згодували надіями, фальшю зі сталі?
Бо фальш ця тверда майорить у брехливих руках,
Чому її гордість втіка у незвідані далі?
чому чистота вже стікає по зблідлих щоках?
Вона лиш зоветься сміливим ім’ям Україна,
І б’ється до щастя, як пташка до шибки слабка,
Вона так наївно впадає у ніженьки сина,
Та відповідь та ж, плаче кобза – душа говірна.
Хвилюється Батько¹ у Києві хвилями злими,
Він зніс море крові, порядку не бачив ніде,
Співають дороги лиш мріями ніжно – пустими,
Куди ж цей простір потоками клятв заведе?
Верніться, о зорі, на чорні задумливі вії!
Чомусь Українонька очі закрила на мить,
А може, проснеться і сила в губах зажевріє?
А може не марно мовчання крихке так болить?
Батько¹ – тут Дніпро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014