| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Чомусь ляльки усі засумували
І Барбі не встає гуляти.
М'ячі під стелю також не літали.
Вони вже всі втомилися чекати.
Сумує на столі білий ведмедик.
І ледь не плаче зайчик на вікні.
Не їздить у дворі велосипедик
І складені ще кіндери малі
Щось сталося, зі страхом всі чекають
Коли ж пройде ця мертва тиша вже
Коли ж нарешті сміх десь пролунає.
Всі зрозуміють, вона до них йде.
Ляльки в журбі, всі іграшки сумують.
Хазяйка їхня в ліжечку лежить.
І очі її сльозами ще сяють.
І лікар біля неї ще сидить.
І ось нарешті сміх вдалі лунає
Ось черевички дріботять її .
Ведмедик вмить до рук їй потрапляє.
Сміх, вереск, ігри навкруги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718656
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.02.2017
Моє дитинство білокрилий птах.
Вже відлітає в невідомі далі
Я виростаю в мами на очах
Свої роки у згадках залишаю.
Я згадую, як мамині казки
Мене у сни чарівні забирали.
А її руки ніжні та легкі
Щовечора в колисці колихали.
Як підросла, я з мамою в степу
Ромашки білосніжні там збирали
А потім у квітучому бузку
Ще щастя квітку ввечері шукали.
Вже мама не розказує казок.
І щастя-квітки більше не шукає.
А її коси чорні та густі
Тихенько сивина вже покриває.
Моє дитинство білокрилий птах.
Вже відлітає в невідомі далі.
Та згадка про матусину любов
В чарівні сни, і досі забирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718419
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.02.2017
Киця, киця чарівниця,
Моя вірна помічниця.
Тільки я захочу спати
Вона швидко помагати.
Соня жмурить свої очі
І муркоче, так муркоче
Ніжно пісеньку співає
І зі мною засинає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718411
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.02.2017
Ми всі сліпі, мої рідненькі,
Де правда вже ніхто не знає.
Хто думав вільний,той у рабстві
Хто в рабстві , в душі волю має.
Бо воля наша не в кайданах
Бо воля коли вибір маєш.
А вибір завжди є в людини
Та ти про це не завжди знаєш.
Є вибір вмерти або вбити
Обговорити чи змовчати.
Є вибір впалого підняти,
Або сміючись затоптати.
Є вибір біле або чорне
Лінитись чи вже працювати ,
Є вибір милостиню дати
Або у слабшого забрати.
Є вибір в кожної людини
І можу щиро вам сказати
Ми можем із любов'ю-жити
Чи з ненавистю існувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2017
Загуркотіло. В небі вертоліт
Летить над хатою, а в серці стільки болю...
Несе бійців скалічених війною,
Зі сходу до Дніпра,по далі з місця бою .
Я б стала сильною ,якби лише змогла
Серця людей закутала в любові ,
Прости нам Боже! Дай мені слова!
Щоб врозумити тих хто хоче крові .
Прости нам Боже ! Досить вже страждань.
Духів війни- закрий в скриню Пандори.
Немає сліз, загинули сини .
Вже все життя , ми будем жити в горі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716876
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2017
Прилетів метелик у садок
І до вітерка сказав:" привіт дружок
Був у полі ввечері, ой страх
Що я бачив там ,це просто жах !
З неба впало сонце на поля
І горить, палає там земля .
Що ж ми будемо тепер робити?
Як ми зможемо без сонця жити?"
Вітерець по травах зашумів.
Він до сонця в поле полетів.
Цілу ніч метелик і не спав
Новину страшну квітам казав :
" Завтра вранці сонце не зійде
І до нас до всіх смерть прийде."
Зажужала бджілка: "Новина смішна
Молодий ще і життя незна,
То заквітнув соняшник в полях
І сіяє він тобі на страх."
Не повірив бджілці, весь тримтить.
І доранку в страхі він не спить,
Вже і ранок- соловей співа
Тільки сонечка нема й нема.
Непомітив як і задрімав.
А до нього промінь сонця завітав:
"Прокидайсь, дивак, вставать пора.
Вже давно прокинулась земля."
І прокинувся метелик: "от дива"
Сонечко у небі вже сія.
Швидко він у поле полетів .
І від краси на мить занімів.
Мільйони сонечків в полях
Квітнуть і незна він страх.
До маленьких сонечків летить
Вітерець у слід йому шумить.
Бачить, бджілка в сонечках літає
І медок собі збирає.
"Добрий ранок " -квітам він гукає .
І веселий на одну сідає:
"Ось мій дім і буду я тут жити"
Бджілка знов давай його учити:
"Пройде літо ,осінь золота .
Завіта на поле ,завіта.
Що ж ти будеш в холоді робити.
Як без дому будеш в полі жити?"
Та метелик слухати не став .
І щасливий в квітах заблукав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716482
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2017
Крута стежка край села
Мене в поле привела .
В полі там багато дива
Я була така щаслива ,
Ніжний жайворонка спів
В небі високо звенів .
Між колоссям на всі боки ,
Квітнуть квіти синьоокі .
Став на лапки хом'ячок ,
В лапки вз'яв він колосок .
І налускав він пшенички
Повні лапки , повні щічки .
Між стеблами- куропатки
Поробили гнізда-хатки .
Їхні дітки, як спортсмени
Розбігались всі від мене .
Сіра мишка, як дідок
Тягла в нірку колосок .
Жук-рогач її спиняв
Колосок на роги брав .
Для мурашок поле - ліс
Працюють всі аж до сліз .
Беруть в лапки соломинки
Тягнуть до своєї хатинки .
Сірий заєць, як солдат
Стояв в полі, вуха в ряд .
А коли мене помітив
Заховався десь у квітах.
Звірі дружно працювали
І мене не помічали .
І тому я не стояла
Собі квітів назбирала .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713893
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.01.2017
Одинокою берізкою
З дитячих літ вона зростала
Стільки зла в дитинстві й горя
Від рідних дерев зазнала .
Вітер злий , холодний ,сильний ,
Все хотів зломить берізку
Зародити в серці злобу
На чужих дерев і близьких .
Та берізка не зломилась ,
І колючкою не стала
Хоч і важко було в лісі
Зла у серці не тримала .
З серця вигнала обіду .
І злопам'ятністъ прогнала
Поселила в серце радість
А вона любов'ю стала .
Так з любов'ю виростала ,
Все раділа й розквітала
Потім дуба покохала
З дубом щастя і пізнала .
Заздрять їм усі прохожі
Як ростуть вони і близькі
Й проростають в корнях дуба
Молоденькі дві берізки .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017
Червоніє калина ,
Стали дні холодніші ,
В небі ключ журавлиний ,
Прокурликав у тиші .
Десь далеко у далі ,
Птахи літо відносять .
Осінь в жовтій вуалі ,
Розпліта свої коси .
Жовті, сірі ,багряні ,
Фарби землю вкривають .
Мутно-сірі тумани ,
По ярам осідають .
Листя жовте тихенько,
Із дерев опадає .
Хмари небо закрили ,
Землю дощ поливає .
Червоніє калина ,
Осінь в далі тікає ,
А зима білосніжна ,
На поріг вже ступає .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713648
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 21.01.2017
В цей день дівчата , як ніколи ,
Гарніші білих лебедів .
Святкова ніч для них у школі ,
Востаннє слухають поради вчителів .
В цю ніч дівчата- королеви ,
І хлопці замість королів .
Усі вони такі щасливі ,
Хоч страх далеко десь засів .
Що завтра буде...щастя ,горе .
Серед необраних шляхів .
Кому яка всміхнеться доля ,
І полетять всі від батьків .
Але це завтра ,а сьогодні св'ято .
Для них востаннє й вперше у житті .
І всі такі прекрасні ,і завзяті .
Та чомусь нишком плачуть матері .
В цей день дівчата , як ніколи ,
В св'яткових сукнях , радість на лиці .
Остання ніч для них у рідній школі .
І сто шляхів необраних в житті .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713606
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.01.2017
Простіть мене , мої брати .
За що ? Тепер я, певно, знаю .
За те , що я свої думки
У світ в словах всі випускаю .
Простіть , що погляди мої
Із вашими десь не зійшлися .
А ваші злючі вороги
Мені десь до душі пришлися .
Простіть , що я як всі- сліпа ,
Та видно на те воля Божа .
Або- це наслідки гріха .
Винить когось в цьому негоже .
Простіть мене , моє життя .
Помилок було так багато .
В душі багато каяття .
Не зрозуміла я десь брата .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713427
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.01.2017
Я нехочу думати про старість ,
Я в душі,напевно, молода,
Кажуть люди старість - це страшний період ,
Бо закінчується шлях життя .
Страхітливий вигляд , зморшки - це жахливо .
Ще букет хвороб на склоні літ ,
Та згадаю прабабусю , диво,
Не лякав мене її столітній вид .
Вона була гарна ,як ніколи ,
Руки були ніжні і мягкі ,
Добрі очі , як мене побачать ,
Завжди посміхалися мені .
Кажуть люди старість - це жахливо ,
А для мене старість , навпаки ,
Добрий погляд , ніжні руки й диво,
Мудрі вислови були для мене- загадки .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2017
В цей день і сонечко тепліше ,
Лоскоче моє личко ,
В цей день співає веселіше,
На дереві синичка .
Ще навкруги лежать сніги ,
Що вкрили всю травичку.
А вночі сковує мороз
Під снігом всю водичку .
Хоч перших квітів ще немає ,
Та знаю , десь під снігами ,
Сховала нам наша весна
Підсніжники для мами .
В цей день я просто підійду ,
І маму поцілую ,
Скажу як я її люблю ,
Як я її шаную .
А вже коли розтане сніг ,
Весна заквітне цвітом.
Я поведу маму в наш ліс ,
І подарю всі квіти !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.01.2017
Тепло в хаті , палає свічка ,
І тріщать у плиті дрова .
А за вікнами темна нічка,
Злиться , виє, холодна зима .
Тихо , вкотре розказує ненька
Про святого Миколу дива .
Вірить в нього маленька дитинка ,
Знає казка в цю ніч ожива .
В страхі нишком дитя засинає ,
Сниться диво , кімната сяє,
По головці старенький ласкає,
І тихесенько щось промовляє .
Прокидається вранці дитина,
Темно в хаті , дідуся немає ,
Вже лежить під подушкой торбина ,
І дитя всіх до себе гукає .
Маму, татка ,сміється ,радіє .
І чомусь вона не розуміє .
Чому руки Миколи -старенькі,
Вночі ніжні, як руки неньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713061
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.01.2017
Біля річки у болоті ,
Живе жабка в неї в роті
Багато мух завжди буває ,
Язиком їх всіх хватає .
Жабка голоду не знає,
Жабка плаває ,стрибає ,
В жабки мрія всерці є ,
Їй спокою не дає .
Не плавати, не стрибати ,
Хоче жабка політати ,
В небо високо піднятись ,
Та з хмариною зрівнятись .
Політати над полями ,
Над зеленими лісами ,
Жабка дружити ні з ким не хоче ,
З інших тільки і регоче ,
Носа вверх все піднімає ,
Бо гарну мрію вона має.
Колись жабка пострибала ,
До лелеки , що стояла,
На одній нозі в болоті ,
Й опинилась в неї в роті ,
-"Я готова помирати,
На прощання дай сказати,
Все життя,я тільки мрію ,
Що злетіти я зумію ,
В небо хоть би раз піднятись
В білій хмарці покупатись ."
Птиця крилами махає ,
Жабку в дзьобику тримає ,
І летить понад полями ,
Над зеленими лісами .
В небо високо злетіла
І спалилась в неї шкіра .
-"Я погану мрію мала ,
Свого болота не шанувала ,
Жабок друзів не любила
Смерть свою я заслужила ,"
Тільке жабка так сказала ,
З дзьоба вирвалась і впала
У своє ж таки болото .
Тепер жабка вже не мріє ,
І дружити вона вміє ,
Своє болото поважає
Бо науку гарну має .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712807
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.01.2017
На землі уявній, мрійній , вигадковій ,
Ліс росте казковий ,зповнений життя.
Скільки там загадок, таємниць і казок .
Скільки там любові , радості й добра.
Напочатку лісу ,дуб росте високий,
Гілля він розкинув , як крила птах сизоокий.
А внизу під дубом ,пень покритий мохом .
На нього присядеш , зустрінешся з Охом.
Дідусь невеличкий , на плечах синички.
В руках полунички ,ними пригощає
І дива казкові всім розповідає.
Полуничку хто скуштує ,в казку хутко помандрує .
Впершу чергу на пеньочку , там зустрінеш колобочка,
Смачно він тобі запахне , зарумянеться , розмякне,
Пісню про своє життя, заспіває знехотя ,
Сяде на твоє плече , і від тебе він втече ,
А до лісу далі зайдеш , рукавичку в ньому знайдеш ,
Рукавичка справжня хата , в ній живуть друзі звірята .
Мишка, жабка і кабанчик ,в ній лисичка , вовчик, зайчик .
Ведмежатко ледве впнулось і насуплене надулось.
На стежині коло хатки плаче зайчік , хоче спатки .
Усіх до себе він гукає, страшний звірь його лякає .
На печі лежитъ рогатий , тупотить ногами в хаті .
Що за звірь,ніхто незнає, лише рак його злякає.
Є озерце в лісі тому , човник плаває по ньому ,
Мати з берега гука , до Телесека синка .
Змія поряд зуби точе , зїсти Івасика хоче ,
Голос їй коваль зміняє, і Івасика впіймає.
Білосніжка в лісі тому знайшла хату незнайому .
І живе в ній не одна , гномів там ціла сім'я .
Її ніжно всі кохають і сестрою називають.
Лише мачуха чарує , Білосніжкі смерть готує .
Серед лісу море л'ється, там живе жаба цариця .
Біля неї неспроста ,стріла лежить золота .
Поряд Іван ,принц , сумує і над жабою міркує.
Доля зла над ним сміється , на жабі буде він жениться .
Біля моря гурт братів ,стая білих лебедів .
У печері справжній дім , і живе сестричка в нім .
Мовчки місяцями в'яже рубашки з кропиви їм .
Чари мачухи сповна , скоро знімить з них вона.
Хатка на курячій ніжкі , заховалась в хащах трішкі .
Яга на мітлі літає , діток в діжочку збирає ,
Неслухняні й плаксуни , стануть жертами вони .
В страшній хаті піч палає , діток до смерті лякає .
Замок з лісу виглядає , музика в ньому лунає .
Принц у замку не сумує з Попелюшкою танцює,
Північ , дзвін дзвинить і тіка красуня вмить .
А на сходах невеличкі, кришталеві черевички .
В лісі там багато дива ,
Будеш в ньому ти щастлива ,
Зможеш ким завгодно стати ,
Казки треба лише знати .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712400
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.01.2017
Крутить,вертить в небі сміло
Пелюсткова заметіль ,
Обриває пелюстки,
Вітер з яблунь, з їхніх гіль.
Крутить ними як снігами,
Вліво ,впрово,вверх і вниз,
Забирає їх від мами
І несе далеко в вись
Білосніжні в небі діти
Розправляють пелюстки
І летять у вись в надії ,
Що вони як ті птахи.
Піднімаються всі в небо
Віддають себе вітрам.
Насолоджуються вольой
Вдячні долі й небесам.
Та недовго всі літають
Падають в чужім краю
І тихенько засихають
Забувають землю свою.
Лише той , хто в ріднім краю
Залишивсь і дав плоди
Корінь в землю опускає
Й нестрашні йому вітри .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017
Я не буду більше рабом
Брехні , страху, грошам служити ,
Я не хочу бути рабом
Хочу вільно я в світі жити .
Без насилья і без вагань,
Розум хоче , одним махом
Пута крилами розірвати
Полетіти в світ вільним птахом.
Хочу світ я пізнати таким ,
Який Бог нам створив для рая ,
Бог дав вибір , добра і зла
Вибір цей все життя ,шукаю.
Та життя все кидає, вниз
Де спокуси, брехня,насилья ,
Павутиною давить зло,
Задихаєшся від безсиля.
Я не буду більше рабом,
Я не хочу гріху служити,
Мозок можно мій в рабстві тримати
Та злу волю мою не вбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017
Какое время, сложно все понять,
Купили, тупо, всех нас интернетом,
Мы хотим все на свете знать,
А чувствовать? Забыли что же это.
Писать все можно – умные слова,
Привет, люблю, прощай. Но жизнь ли это?
Так хочется все слышать наяву,
А не по скайпу, не по интернету.
Так хочется коснуться нежно рук,
Краснеть, стесняться, молча улыбаться,
Почувствовать прикосновенье губ,
В объятиях любви навек остаться.
Такое время, сложно все понять,
Мы время губим, тупо, в интернете,
«Люблю» -слабо нам наяву сказать,
Попроще жить всем в виртуальном свете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565227
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2015
Я пам’ятаю, як бабуся мене вчила,
Що крихту хліба з землі підніми,
Яку я випадково упустила,
І поцілуй його, й до хліба поклади.
Тоді бабусю я не розуміла,
І думала,що жадібна вона,
Бо в домі було вдосталь хліба,
А вона кожну крихту берегла.
Пройшли літа. Бабусі вже немає,
Тепер я розумію ті слова,
Що хліба у достатку не буває,
«Бо хліб завжди у всьому голова»
Над крихтой хліба люди працювали,
Любов свою поклали в крихту ту,
Наші старенькі ціну хліба знали,
Бо пережили голод і війну.
Я пам’ятаю, як бабуся мене вчила,
Що крихту хліба з малку бережи,
Бо хліб святиня, в ньому століть сила,
Де буде хліб, не буде там ні голоду,
Не буде там біди .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
Я не хочу, что бы меня жалели,
Ведь слава Богу, я еще жива,
И слава Богу руки, ноги – целы.
Зачем мне эти жалости слова…
Я часто слышу от других упреки,
Муж не жалеет, в детей сердца нет,
Зачем мне жалость? От нее слабеют,
Молю, терпения у Бога я иметь,
Увы я в сердце жалость не лелею,
Ко всем обиженным – там милосердие есть,
Я всех люблю, я всех понять сумею,
Но не позволю я другим слабеть.
Я не хочу, что бы меня жалели,
Я не хочу, что бы меня хотели,
Я не хочу, что бы меня хвалили,
Хочу всего лишь, что бы меня любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561950
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2015
Всі знають,що з створенням світу,
Тенденція йде така -
Бог дав чоловікові силу,
А жінці дана була краса.
Та сила ціни не мала,
Перед жіночою красою,
Та сила слабкою ставала,
Перед ніжністю та добротою.
Хоч жінка і в рабстві жила,
Проходили сотні літ,
Красу свою не губила,
Краса і спасала світ.
С тих пір жінка так змінилась.
Стала вільною та слабкою,
Свою ніжність цигаркой змінила,
Доброту спиртними напоями і наркотою .
Краса її в’яне і в’яне – душевна,
Щомісяця і щодня,
Та ще й кожен день одягає -
Чоловіче вбрання.
І тут постає питання ,
Правий був наший творець,
Коли вроди душевної в жінки не стане,
Чи буде світу кінець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561943
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2015
В небі високо, в білих хмарках,
Голубів літа ціла зграя,
Це все таткові подарунки,
Кожен голуб – син пам’ятає ,
Татко дуже любив тваринок,
Син, мабуть, в нього також вдався,
Любив татко дивитись в небо,
В голубів син так закохався.
Так повинно,мабуть, і бути,
Мирне небо і білий голуб,
І ніколи це незабути,
Бо на сході з’явився ворог.
Чорна хмара стоїть над хатою,
І смертельна у дворі тиша,
Стоїть татко – в руках повістка,
Мама в горі сестру колише.
Як же буде він воювати?
Як же буде братів вбивати?
Він же муху і не обідить,
І не може він «ні» сказати.
В небі високо в білих хмарках,
Голубів літа ціла зграя,
На могилі син біля татка,
Тихо Бога за мир благає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2015
Обнаглели. Ведь у нас есть боги .
И не людям за меня решать
У меня всегда был, есть и будет выбор
Как мне жить, с кем жить и как мне умирать.
Я могу при жизни соблазниться
Я могу сглупить, не все понять
Я могу любить и ненавидеть
Не имею права убивать.
Не себя и не других, нет права
Даже мысль о смерти посылать
Люди ведь не боги, не решают
Кому жить, кому с нас умирать.
Мы живем все в рабстве, ценим деньги
Ценим вещи, власть, только не жизнь
Служим мы богатству, служим власти
А должны они людям служить.
Обнаглели. И теперь виним всех
И доказываем правоту в боях
Без любви слепы мы и ранимы
Как марионетки в дьявольских руках.
Ведь свои погрешности не видим
Видим только грязноту других
Завистью живем и ненавидим
И желаем смерти даже для своих.
Обмануть всех можно. Только боги
Видят все, все ставят на места
А душа желающая смерти
Загнивает в ад идет душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522285
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.09.2014
Луна принакрывшись вуалью
Из облачных тканей небес
Все в прятки с землею играет
Скрывает остатки чудес.
Звучит из травы сверчков пенье
Всю ночь напролет, не спеша
Вдыхает земное блаженье
Не спит, отдыхает душа.
Наполнен земных ароматов
Летает воздушный покров
И помнишь как в детстве когда-то
Ты сказку творил со своих снов.
Что было прошло как мгновенье
И детство и юность ушла
Созрел ты, но нет вдохновенья
Творить как луна чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522280
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 08.09.2014
Все было как всегда
Был солнечный рассвет
Вдруг свист, мгновенье
Разорванный снаряд
Прервал там тишину
Привел всех в ужас и недоуменье.
Разорванный снаряд остановил
Мамашу и с ребенком на руках
Машину на дороге. Дело сделал
Кто-то отдал приказ
Кто-то нажал курок. И смерть
К невинным людям прилетела.
Лежит обняв к груди ребенка мать
Горит машина и сгорает тело
Ты выполнил приказ
Безжалостный солдат
Нажав курок – ты сделал свое дело.
Все было как всегда
Был солнечный рассвет
Кто прав, кто виноват - рассудит время
Задумайтесь…. Один разорванный снаряд
Три жизни больше нет
И за мгновенье
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521467
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2014
Мы много говорим все о любви
А что за чувство, большинство не знаем
Ведь первые, любви в сердце ростки,
Боясь жестоко все уничтожаем.
Любовь к родным теряем за обид
За требование и непонимание
Нам хочется учить кого-то жить
При этом не имеем опыта и знаний.
Любовь к друзьям теряем через ложь
Предательство и просто через зависть
Их сплетни, унижения, даже через телесную дрожь
Закрыть роты не в силе их заставить.
Любовь к любимым убивает страх
Боязнь терять, быть брошенной любимым
Так хочется котенком быть, в заботливых руках
А получаешь как всегда, предательства нож в спину.
Любовь к врагам. Без слов. Что здесь сказать
Родных не в силе мы простить, понять
Так хочется мгновенно всех обнять
Добрее сделать, ненависть убрать
Так хочется люблю всем прошептать.
Любовь- большое чувство, ощутить
Его мы можем только лишь мгновенье
Рецепт его сберечь и с ним прожить
Не знает в этой жизни даже гений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521072
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.09.2014
Я тебя никому не отдам
Не болезням, не смерти, поверь мне
Стану ангелом – душу продам
И твой враг будет мною повержен.
Стану я для тебя в бою
Тенью, солнце собой прикрою
В жажду дождиком стану я
Верь…. Я буду всегда с тобою.
Я тебя никому не отдам
Мы семья, мы с тобой едины
Будешь жить назло всем врагам
Ты ушел на войну невинным.
Пусть судьба написала – смерть
Назло ей ты живым останься
Потому что любовь сильней
Выше всех на земле инстанций.
Ты мне нужен, ты нужен мне
Без тебя мне не жить на свете
Пусть калекой, но будь живым
Ты мне нужен и нужен детям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513743
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2014
Я не стану уже другой
Может в молодости я хотела
Что б фигура была.
Порой, не жалела свое я тело.
Не любила свои глаза
Придиралась, искала пороки
Посмотрев на бюст других
Все слыхали мои упреки.
Жизнь идет, как течет вода
То что было когда-то важным
Для тебя теперь ерунда
И не хочется быть отважным.
Рисковать и шалить - прошло
Хочешь нежности и покоя
Ценишь в жизни совсем не то
И от мыслей уж нет отбоя.
Я не стану уже другой
Наконец-то все осмыслив
Полюблю я себя такой
Какой Бог сотворив
Я в хорошем смысле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513337
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014
Удержи меня если надо
Если сверну не на тот я путь
Если очень я устала
Удержи и дай отдохнуть.
Мне нужна так твоя забота
Пусть лукавство, но мне скажи
-« Да пошла вся эта робота!»
Обними и просто держи.
Я устала всегда быть сильной
Я устала всегда все решать
Я ослабну, что б мог меня ты
Удержать, просто удержать.
Удержи меня, впредь ,мой милый
От ненужных проблем и ссор
Покажи мне свою ты силу
Что б мороз по телу пошел.
От забот некуда не деться
И моложе уже не стать
Но твоя поддержка может
С ложа смерти меня поднять.
Удержи меня если надо
Обними и просто держи
Я пойму все без слов
Мне надо…. Удержи меня, удержи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513329
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014
Верба пишна, довголиста
Зросла серед поля
Поряд ліс,ростуть дерева
В неї така доля.
З її корнів джерельце
Вирвалось на волю
Розрослося, розлилося
Й побігло пополю.
Вода в ньому бистра,чиста
Землю вимиває
Біля того джерельця
Дівчина страждає.
Обнімає вербиченьку
І гірко ридає
Розказує своє горе
Сльози витирає.
Покохала хлопця з міста
Дурненькою зробилась
Повірила, віддалася
Тепер зажурилась.
Бо поїхав хлопець в місто
Не дзвонить, не пише
Під грудьми дитятко б’ється
А що як залише?
Її саму із дитинкой
Як їй в світі жити
Бо нідокого головоньку
Грішну похилити.
Мати рік назад втопилась
У річці глибокій
Батька бачила раз тільки
І то в малі роки.
Тітка є та вона вміє
Плітки всі збирати
Свою доньку до сестри
Гулять не пускати.
А Маринка до Іринки
(Так дівчаток звати)
Все тікає нишком з дому
До сестри гуляти.
Вони з нею так здружились
Стали ,як рідненькі
Та їй горе не розкажеш
Призналася б неньці.
Покричала б, посварила
Рідна своя мати
Приголубила б до серця
Стала б допомагати.
Не витримала,написала
Іра листа в місто
А невдовзі одержала
Дуже страшну звістку.
Батьки його написали
Щоб син не журився
Щоб його не турбувала
Бо він оженився.
Тепер в Іри вербиченька
Як рідная мати
Схилить голову до неї
Та й почне ридати.
Верба її приголубить
Гіллячком обійме
Витре слізки листочками
Та біль їй не зніме.
Бо дівчині так вже стидно
Людям ввічі глянуть
Що ж та скаже на роботі
Як питати стануть.
Дарма Іринка так боялась
Як люди дізнались
Ні в колгоспі, ні в селі
З неї не сміялись.
Навпаки, допомагати
Їй усі хотіли
Її щиро всі любили
Щиро всі жаліли.
***
Народила Іра доньку
І горя не знала
Бо Маринка сестричка
Все їй помагала .
Прибіжить візьме дитину
На руках колише
І вночі ночує в Іри
Дитя не залише.
І за те, що про дитину
Як про свою дбала
Іра її для доньки
Хрещеною взяла.
Похрестили дитя в церкві
Хрестини згуляла
Доньку в честь своєї подруги
Маринкой назвала.
Вже не вірили в кохання
Мужиків всіх гнала
Свою донечку без батька
Любила й плекала .
Так хотілось в щасті жити
І діток ростити
Так хотілось працювати
І роботу мати.
Та зла доля на країну
В переді чекала
Коли багата Україна
Вільною стала.
Розікрали Україну
Бідною зробили
Поставили на коліна
Страждати лишили.
З кожним роком, з кожним днем
Все важче Ірині
Без роботи залишилась
Що сказати дитині?
Хотіла в місто поїхати
Та як в місті жити?
Як з дитинкой без квартири
Без грошей прожити?
Залишилась у селі
Корівку тримає
На дитину із совбезу
Гроші получає.
Вже не голод
Молоко і картоплю має
За ті гроші – копійки
Дитину вдягає.
Все вірила,все чекала
Щастя в неї буде
І тоді вона всі біди
Все горе забуде.
***
Появився у селі
Бізнесмен пузатий
Відкрив в селі магазин,
Построїв він хату.
Кинув око на Ірину
Хоче з нею гуляти
А у нього жінка й дитина
Та він же багатий.
Прийшов в ночі до Ірини
І вдерся до хати
Та Ірина жінка – честі
Стала відмовляти.
Та не було як хотілось
В нього влада й гроші
Схопив її, зганьбив її
В хаті серед ночі.
Хоч Ірина його била
І в лице плювала
Все ж себе вона зганьбила
Спокою не мала.
Вранці Іра в міліцію
Пішла заявила
І не рада потім була
Що таке зробила.
Що із людьми в селі стало?
Люди , як посліпли
За багатим заступились
Найшлись навіть свідки.
Він також приніс заяву
Й написав на нею
Що вона його побила
Здружився з суддею.
І за те що би в тюрму
Її не саджати
Треба йому за побої
Гроші віддати.
Продала Іра корову
І землю віддала
Обняла свою дитину
Гірко заридала.
-«Як же доню тепер зможем
Без корівки жити
Та ще й люди з мене сміються
Стали мене ганьбити …»
Чому гроші все рішають
Кому і як жити
Якщо грошей багато маєш
Можеш всіх купити.
Стала Іра днем і вночі
Думу все гадати
Де би гроші заробити
Де би їх узяти.
Не навчилась Іра красти
Тілом торгувати
А в селі нема роботи
Де ж їй гроші взяти ?
***
Є у неї один вихід
У ніч на Купала
Знайти квітку папороті
Про яку читала.
Тоді зможе вона клади
З золотом шукати
Тоді зможе і багатою
І доброю стати.
Тоді зможе всіх злочинців
В тюрми посадити
Щоби людям чесним, добрим
Не мішали жити.
Пішла у ніч на Купала
До лісу Ірина
Пішла тоді,як заснула
Донечка Марина.
Пришла в ліс
Біля травички – папороті,сіла
У лісі темно, у лісі страшно
Вона і зомліла.
А коли прийшла до тями
Бачить – квітка квітне
Ярким вогнем ліс сяє
Що Іра аж сліпне.
Кругом квітки нечисть біга
Не дає зірвати
Іра тихесенько, навколішках
Стала підповзати.
Підповзла,квітку зриває
До грудей ховає
І із лісу, що є духу
Додому тікає.
Вранці встала
Так їй легко,так радісно жити
Йде до кухні
Хоче грубу в кухні побілити.
Зачепилась за цеглину
І грубу ламає
На долівку глечик золота
З груби випадає.
І така вона щаслива
І радісна стала
Коли душа її тіло
Грішне покидала.
***
Вранці рано пастухи
Коров в лісі пасли
Знайшли тіло Іри в лісі
Мертве і нещасне.
Іру гарну й молоду
Подруга ховала
Її донечку Маринку
До себе забрала.
Дівча гарне , працьовите
На матір так схоже
Прийде в поле до верби
А ридать не може.
Вербу ніжно обіймає
І стовбур цілує
Про матінку згадає
З вербою засумує.
Пройшли роки, пролетіли
Дівча виростає
У юридичний інститут
Вчитись поступає.
Хоче вона дуже вчитись
Знає - важко буде
Нема грошей та освіту
Вона все ж здобуде.
Прийшло дівча в стару хату
Де з матір’ю жила
Пішла в кухню і за грубу
Злегка зачепилась.
Зачепилась за цеглину
І грубу ламає
Глечик золота додолу
З груби випадає.
Та дівчина чесна дуже
Свій клад не сховала
Пішла в мілію – заявила
Та все їм віддала.
Не золото,не багатство
Їй це не потрібно
Їй потрібна була ненька
Її чесне ім’я.
***
Верба пишна,довголиста
Зросла серед поля
З її корнів вода ллється
Така в неї доля.
Її доля всіх прохожих
Водою частувати
У літню пору , у тіньочку
Від сонця ховати.
03- 04.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511976
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Я дуже люблю наші квіти
Різниці нема які
Що квітнуть на клумбах, у лузі,
У лісі і польові.
Я дуже любила маки
Ромашки і колоски
Любила у полі гуляти
Віночки із них плести.
Та щось у серці сталось
Гуляю у полі,а мак
Мені нагадав наших діток
Убитих на сході в боях.
Коли подивлюсь на ромашки
Світанки згадаю страшні
Стареньких на сході вбивають
І все наяву не вісні.
Волошки навіяли смуток
Біль від брехні і біль втрат
За що ж ,Україно, не любиш
Ти східних людей своїх так?
Я так люблю наші квіти
Ромашки, волошки і мак
Вони братською кров’ю политі
І як нам з цим жити?.... Як!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2014
Тихо осень рисует лето
Паутинкой укрыв всю землю
Много солнца и много света
Только знаешь, обман все это
Красок золота, не жалея
Осень щедро одела землю
Что бы никто не жалел про лето
Только знаешь, уйдет все это
Листья золотом укроют землю
Почернеют и станут гнилью
Все богатства, все чувства сгинут
И загадка – зачем мы жили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509674
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014
Сколько в душе любви.
Столько в теле разврата.
Блудные помыслы, страсти. О, Боже, прости!
Не знаешь что грех, а что свято.
Жизнь протекает рекой.
Смысла жизни, так и не знаешь.
Дети, муж, работа. И где же покой?
И почему так страдаешь?
В сердце не радость – боль,
Где же гонимое счастье?
Все что мечталось, казалось, сбылось.
И успокоились страсти.
Многое в жизни ты приобрёл,
Но потерял та больше.
Все богатство не в милость, а во зло
И как жизнь свою строить дальше?
Знаешь, прожил не так,
И не к тому стремился.
Жизнь прошла как выдох и вдох.
Вовремя остановился.
Все начинать с нуля.
Поздно... уж скоро старость.
В клетке сидит душа,
В теле одна усталость.
Боже, где силы взять?
Душу свою очистить.
Что бы любовь и свобода была ,
И был смысл жизни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509672
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014
Закрутила, завертіла
Білосніжна заметіль
Забрала з собою вдалі
Про кохання стільки мрій.
Покохала ,як дівчисько
Знову мені не до сну
Жду з надією коли в серці
Зустріну сонячну весну.
Коли тисячі сніжинок
Стануть талою водою
А моє серденько й тіло
Розпорощається з журбою.
Крутить, злиться, виє дзвінко
Заметіль біля вікна
І на мене дуже схожа
Так здається, всім вона.
Я ж сама собі малюю
Свої мрії, свої сни
І чекаю все минеться
Все забуду до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
Між полями серед лугу,
При дорозі, за селом
Вітер потішав подругу
Ту яку вже знав давно.
Вона гілля розпустила
Цвітом білим зацвіла
Та чомусь не веселилась
Тільки слізоньки лила.
Сумувала калинонька
Сумувала за селом
І згадувала як щасливо
Як їй весело було.
Бо зростала при дорозі
Серед лугу між полів
Знала тисячі прохожих
Кожен з нею гомонів.
Пам’ятає як дівчата
Кожен ранок шли в поля
Шли сапати,жито жати
Співом їх жила земля.
А в спекотні дні ховались
Всі в тіньочку відпочити
Як всі весело сміялись
Як хотілось їм всім жити.
Скільки радості, кохання
Її віти зберегли
Скільки сліз розчарування
Її корні попили.
Все змінилось, все минулось
Радість,спів поміж полів
Тепер тільки вона чує
Страшний гуркіт тракторів.
Стоїть в лузі калинонька
Сумує, ридає
Один вітер серед лугу
Її розважає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014