| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Матінко рідна наша,Ви ненько
Як хочу я Вас обійняти.
Тільки не можу цього зробити
Нас не пускають до хати,
Ми дали клятву
на вірність країні
землю свою боронити
Я прошу Вас мамо,
Ви наша рідненька
За нас лише Бога молити.
Щоби нам дав сили
й терпіння міцного.
Аби лиш могли устояти.
Щоб ми лишилися живими
Тай ще й всі із миром
вернулись до рідної хати.
Я мамо в окопах
з іконкой та хліпцем,
який ви дала в оберіг.
Стою я на варті все днями й ночами
щоб ворог прокрастись не зміг.
Хто міг би подумать,
Ми й гадки не мали,
що станеться з нами все це
Як мирно жили всі!
Все в раз обірвалось...
За що,я питаю ось це?
Ой мамочко,мамцю
А як Вам рідненька,
у Вас є в Росії донька,
Не бачите сина не бачите й доньку.
А хто ж буде Вам помага,
Я мамко іконку тримаю щоденно
і прошу у Бога про мир.
Проте,щоб народ весь покинув стріляти.
Я мрію,що скоро
Вас зможу обняти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2014
Україно рідна, процвітай благаю
Кращої держави я в житті не знаю!
Тут землі родючі, і ліси безкраї,
Люди в нас робочі, лиш робіт немає!
Є багато молоді, нема їм де жити
Їдуть за кордони, щоби заробити.
Тільки но одружаться треба розлучатися
На місяці чи роки, щоб потім добре жити
Нівчому не нуждатися.
І так родяться дітки не бачать татусів.
А коли підростають, глядять їх бабусі.
Скажіть, скільки терпіти знущання над людьми?!
Чому не дати владі попробувати як ми?!
Дамо їм міні малку такісіньку як в нас,
Побачимо чи хватить грошей їм хоч на час.
А можна ще і пенсію таку подарувати
Побачимо чи хватить у них на хліб тай на комун плати.
І не бились би й не лізли б тоді у палати,
А подумали б як краще державу спасати.
Бо вона у нас чудова, тай люди хороші
Залишіть молодь удома, вони всі робочі.
Щоб не їздили у рабство, сім”ї не лишали,
А свою державу-неньку славну будували.
Аби була в них зарплата, щоб могли прожити
Тай за пару років ще й житло купити.
І скажіть будь ласка , кажу вам на правду
Хіба тоді хто схотів би поміняти владу?
Автор: Кульбачинська Світлана
смт. Ратне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2014
Україна хоче до Європи
Вони бачать як там всі живуть.
А у нас лише вельможі, депутати
Прокладають мільйонери путь.
У людей терпіння увірвалось,
На майдан всі з’їхались вони.
Матері лиш сльози витирають
Там стоять їх рідні і сини.
Як могли піти тут брат на брата?
Правда в Біблії на писані слова
Революція почалась в Україні,
А влада наша ніби ожила.
Поховалися по норам, як ті миші
І не вийде президент до нас.
Не розкаже що вони зробили
Бувши в цьому кріслі за весь час.
Чому мають депутати міліоннії зарплати?
Чому на різні підприємства накладають лапи?
Невже що люд простий нажив треба відбирати.
Чому синки можновладців стають мільярдери?
Тому що вони мажорики та ще й живодери!
Та невже корито ваше таке вже смачненьке
Що за це все ви готові Україну-неньку
Геть продати, і не чути що просять вас люди
Відступіться ви від крісла світ вас не забуде.
Прийдуть другі працювати що вірні державі
Будуть жити із народом, а не із за слави.
Якщо маєш міліони поділись з народом
Ось тоді то вас згадають усі добрим словом
І не стануть більше люди трощить все ламити.
Будуть мати гідне життя й не малі зарплати.
І засвітить сонце у наші віконця,
Засміються матері буде свято у дворі.
Автор: Кульбачинська Світлана
смт. Ратне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2014
Привіт сестро Україно, яка ти чудова!
Залишились ці слова тепер лиш у спогад.
Три сестри завжди були, як єдине ціле.
В ті роки страшні воєнні разом уціліли.
А тепер ви подивіться що оце твориться
Щоб почали дві сестри так сильно свариться.
Прошу всіх вас депутатів, наших президентів
Ви візьміться всі за руки у вас добре серце.
Біблію візьміть у руки, киньте зброю! Прошу!
Бо дивитись на все це я більше не можу.
Хіба синів годували щоб ви їх забрали
Щоб діти наші на сході та й голови клали.
Чи довго це все буде питають в вас люди
Помиріться ви з Росією і світ вас не забуде.
Автор: Кульбачинська Світлана
смт. Ратне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511541
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2014