Arthur

Сторінки (1/1):  « 1»

За Україну

Ідуть  роки,  століття  минає,
щось  забудиться,  а  щось  навіки
час  карбує  та  пам'яті  лишає
ті  безмежні,  історичні  ріки,
ті  події,  що  творили  державу  рідну,
ті  імена,  що  життя  свої  віддали
за  чудову,  прекрасну  Україну
яку  колись,  тепер  і  потім  шанували.

Україна  -  як  багато  в  цьому  слові
і  степи  широкі,  і  лани  квітучі
ліси  та  Карпатські  гори,
і  глибокі  сині  річки  могучі,
голубе  небо,  Чорне  море  неосяжне,
та  мальовнича  дзвінка  мова,
українець  скаже  -  це  все  рідне  наше,
це  Україна,  рідна,  та  чудова!

Україна  -  сильна  незламна  держава
скільки  ворогів  на  її  теренах  було
і  ординці,  і  ляхи,  і  татари,
і  укази  царські,  що  волю  нашу  угнітали.
шлях  кровавий  держава  пройшла,
шабля,  рушниця,  кайдани,
вогнем  і  мечем  вона  волю  здобула,
але  лишились  на  завжди  незагоєні  рани...

угнітали  нам  культуру,  забороняли  нашу  мову,
не  давали  нам  ні  кроку,  ні  ковтка  повітря,
тримали  нас  на  ланцюгах  забравши  свободу
забрали  майже  все,  обрубали  нам  коріння.
але  чому  Україна,  чому  з  нею  так  жорстоко?
навіщо  був  цей  гніт,  навіщо  угнітання?
Україні  було  тяжко,  було  одиноко,
але  вона  стерпіла  все,  усі  випробування.

тримай  друга  поруч,  а  ворога  ще  ближче,
таке  відношення  й  було  до  України,
її  просто  боялись,  боялись  як  вогню
Україна  є  могутньой,  від  тоді  й  по  нині.
а  боялись  нас  за  те,  що  ми  у  кожному  бою
готові  життя  своє  віддати  за  державу  рідну,
за  свободу,  за  друга,  за  родину  свою,
врешті  -  решт  за  незалежну  Україну.

ми  боролись  і  боротися  будемо
за  те,  що  по  праву  нам  належить,
історію  рідну  спокон  вік  не  забудими,
а  майбутнє  лише  від  нас  залежить.
тепер  Україна  в  наші  руки  перейшла
історію  нині  їй  пишим  ми
ми  зробим  щоб  вона  розквіт  свій  знайшла
щоб  покоління  щастя  в  ній  знайшли.

а  що  у  світі  найстрашніше?
невзгоди,  угнітання,  грози?
ні,  страшно  це  складніше
це  коли  бачеш  материнські  сльози.
батьківщина  -  це  матір  нам  отнині
не  маємо  ми  права  її  не  поважати,
шануйте,  любіть,  вкланяйтесь  Україні
державу  маємо  як  матір  рідну  цінувати.

ми  сильний  народ,  бо  ми  українці,
в  нас  сильна  держава,  бо  це  україна,
згинуть  вороги  мов  татари  й  ординці,
посміхнеться  наша  матір,  наша  батьківщина.
за  добробут,  за  щастя  неосяжне,
за  мальовничу  дзвінку  мову,
українець  скаже  -  за  рідне,  за  наше,
за  Україну,  рідну  та  чудову!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511923
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 17.07.2014