| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
«Царьки» наші забули, що не вічні,
І що за ними не прийде потоп.
А що повернуться ще цінності одвічні,
І хто був всим – той буде вже ніхто.
Що зійде правда, як ранкове сонце,
І що закони будуть для усіх.
А доброта, як промінь у віконце,
Загляне всюди, і полине сміх.
І що любов ще буде поміж нами,
Розправить крила втомлена земля,
Зародить хлібом, зацвіте садами,
І буде мати в щасті і маля.
І мова рідна буде ще в пошані,
І вчитимем історію свою,
І пропадуть ці неуки погані,
Які зганьбили отчину мою.
Розсиплються, як тлін, химерні замки,
Що зводять їх нащадки яничар.
Я щиро вірю, бо зустріла зранку
Простого хлопця й молоде дівча.
Він вдягнений у вишиту сорочку.
– Данина моді це? – спитала я.
– Я – українець, – відповів, – і хочу,
Щоб українською була земля моя.
І враз він став величним і могутнім,
В очах заграли світлі промінці.
Нащадок Кия йшов в своє майбутнє,
Долоню дівчини тримаючи в руці!
Марія Волинська,
м. Бровари, 20 квітня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2014
Болить душа. Болить. Вона ще є.
Її потрібно вчасно врятувати.
Душа – це мова, це усе своє:
Своя країна, своя рідна мати,
Своя історія, свої пісні, казки,
Народна мудрість, що з віків ясніє,
Свій біль, свій плач і пам’ять навіки,
Й любов до щему, й серце, що радіє.
Усе кругом нехай в добрі живе,
Але своє хай буде наймиліше.
Не наше те, що звідусіль пливе.
Своє – це те, що українським дише.
Хай «Добрий день», не «Здрастє», не «Гуд бай»
Із сонцем радо в кожний дім заходить.
А «Щиро дякую» і «Боже, помагай»,
Як обереги нашого народу.
Як хліб і сіль й квітучі рушники,
Як танець запальний й журлива пісня.
Хай живить мову, як ріку струмки,
Любов до неї, нинішня й колишня.
Така, як в Українки чи Франка,
В Шевченка, Мирного, Довженка й Стуса.
За тих, для кого мова наша «не така»,
Я перед Богом щиро помолюся.
Марія Волинська,
м. Бровари, 10 вересня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2014
На небі зорі –
В душі безодня
З любові й болю,
А в небі – Сотня.
Бо там, далеко,
В світах незнаних
Гостей багато
Таких незваних.
Їм землю рідну
Було квітчати
В садах вишневих
Й біленьких хатах.
Та їхня доля -
Стала журбою
Немає зорям
В небі спокою.
Було їх мало –
Тепер вже тісно.
Була лиш Сотня
З стального тіста.
Тепер блукають
Вже тисячами
Їх світлі душі
У темній гамі.
Марія Волинська,
м. Київ, 18 вересня 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540245
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2014
На вибори! Ідем, щоб очищатись!
Щоб цінності Майдану зберегти!
Щоб Україні в мирі процвітати!
Щоб у майбутнє в єдності іти!
Чи буде нам із чого вибирати?
Хотілося б із кого. Та дарма.
Є справжні, молоді і їх багато.
Так, вони є! Дороги їм нема!
Бо знову пруть, як свині до корита
Усі, що грабили країну двадцять літ,
У вишиванках в українських свитах,
Уже й про заступ знають, що в селі.
І опозицію зліпили із прогнилих,
У корупційному болоті злодіїв.
Міняють назви, форму - не змінили
Продажний стиль, що в головах засів.
Ідуть і ті - на кому кров безвинних,
Хто продає країну по шматках
За тридцять срібних, в доларах і гривнах,
Кому не в Раду, а за грати шлях.
Гіркий цинізм! Щоб з небуття вернутись
Святі і справжні ставлять імена
В паскудні списки «демократів» дутих.
Не допоможе! Знають хто вона!
Народ чекає влади для народу,
А не родинний клуб для співжиття
З батьків, синів, дружин, дочок. Доробок
Сумнівний в раду йде без каяття!
То де ж вона – люстрація засіла?
Коли ж воно – оновлення гряде?
В сміттєвих баках не перевозили
Усіх нечистих, хто в Парламент йде!
Та вибір є! У тебе є, Народе!
Ти знаєш всіх у профіль і анфас.
Ти кров пролив за Гідність і Свободу!
Скажи, Народе! Не одурять нас!
Марія Волинська,
м. Київ, 04 жовтня 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2014
Вибирали, чекали, надіялись.
Вибачали, прощали, не гнівались.
Поливали, брехали, сварилися.
Зневажали, яріли, судилися.
Продавались, куплялись, мінялися.
Рахували, губили - списалося!
Піднімались,злітали і падали.
Обманули! Повлазили! Зрадили!
Залетіли, змішались, зраділися.
Застаріли, вернулись, пробилися!
Не знітились, рівняють, височаться.
Головнішому бути хочеться!
Не збагнули, що в справжнім єднанні
В Україну прийде процвітання!
Марія Волинська
м.Київ, 6 листопада 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2014
Це ще не Мир! Ще є кому стріляти.
Ше Кремль «гостинці» ввозить руйнівні,
Та навкруги реклама і дебати –
До виборів лишилось кілька днів.
Що вміють добре всі – то це кричати.
Кричати так, що аж до хрипоти.
Не Україну рідну захистити –
Себе коханих. Щоб до влади йти.
Вони війну в країні розв’язали,
Розруху й горе в хату принесли.
Тепер у миротворці записались,
А чи посли вони? А чи осли?
«Мы говорили, нас никто не слышал», -
Риторика, зомбована без меж,
Реваншем ще свої погані душі тішать,
Не вийде! Я кричу голосно теж!
Не допоможуть чорні провокації
І бувші всі підуть у небуття,
Бо у Народу є своя люстрація –
Це він за мир й оновлене життя.
За сильну й неподільну Україну,
За процвітання кожного із нас.
За світлу пам’ять – хто в борні загинув,
За рух вперед! За зоряний свій час!
Це ще не Мир! Та він прийде! Він буде!
Як дух кремлівський щезне, мов роса,
Як вибір чесний зробим ми – всі люди.
Нам допоможуть світлі Небеса!
Марія Волинська,
м. Київ, 15 жовтня 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2014
Моя Країно, будемо радіти!
Разом усі з’єднаємо серця:
І ті, що вдома, і в усьому світі-
Це новий старт, для нового лиця
Для нас усіх з’явилася надія,
Щоб ти, Країно, кращою була!
І поки що – це лиш солодка мрія.
За неї ти свій голос віддала!
А в ньому ті великі сподівання,
Омиті кров’ю, на твоїй землі.
Щоб кров свята ця, пролилась востаннє,
Щоб мир приніс нам голуб на крилі!
Щоб 25-те травня все змінило!
Щоб твій народ звільнився від брехні!
Щоб ти, Країно, розгорнула крила!
Твій злет до щастя – не горів в вогні!
Щоб вибір наш – не плюнув тобі в душу!
Щоб твій народ не став «козлами» знов!
Щоб не трясли його, як вітер суху грушу!
В твій дім прийшла щоб воля і любов!
Щоб в ньому був господар – не месія!
Щоб справжнім був до себе і людей!
Щоб всіх бандитів повернув в Росію!
Щоб Крим забрав в непрошених гостей!
Щоб чесним був, порядним і відкритим!
Тобі, Країно, правдою служив!
Щоб назавжди прибрав у тих корито!
Хто так до нього справно прикипів!
Щоб світ побачив, що ти є, Країно!
Єдина, вільна, синьо – золота!
Що ти, Країно – славна Україна!
То ж процвітай на многая літа!
Ми, Україно, будемо радіти!
Усі разом з’єднаємо серця!
І ті, що тут, і що в усьому світі!
То новий старт для нового лиця!
Марія Волинська,
м. Київ, 27 травня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2014
Весна. Шестнадцатое марта.
Четырнадцатый страшный год.
«Царь-батюшка» меняет карту
От Украины землю рвёт.
Не просто рвет и отнимает -
Фарс с плебисцитом разыграл:
Крым он «по просьбе» принимает,
Солдат своих – не посылал!
Он очень любит Украину
И полюбил людей, как бог.
Поэтому, народу Крыма
Он героически помог.
Вскормил бандитов «под охоту»,
Пасьянс раскинул, разыграл.
В чужой стране открыл ворота
И сапогом закон втоптал.
Он – царь! Пусть каждый убедится
В том, что позволено царю.
Моя земля! Зачем границы?
Всё что хочу, то и творю!
И блажь, и роскошь, и величье,
Понты, Георгиевский зал…
Предателям, в больные лица,
Больной пускает пыль в глаза!
А мне так больно и так стыдно,
Что не могу смотреть, молчать!
Где мы? Где все? Друзей не видно.
И кто нас должен защищать?
Кого мы ждем себе на помощь?
Ведь просто каждому понять:
Разрешено царю больному
На кнопке палец свой держать.
И если мир, пока, играет -
То нам нет времени играть!
История напоминает –
Себя должны мы защищать!
Она нас любит, Украина!
Всех: правых-левых с властью без неё!
Отбросим распри, что ведут к руинам!
Объединимся! Защитим своё!
Марія Волинська м. Київ, 19 березня 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517512
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.08.2014
Мій гнів клекоче, Правдонько свята!
І серце рветься, і душа волає!
Знов фарисейству шлях на п’єдестал,
Тобі ж одній дороги тут немає!
Її туманом огорнув «гарант»,
Собі з минулого покликав гостя!
Не журналіст він, Правдо, він – мутант,
Якому виповзти з нори вдалося!
Тебе не бачив, Правдо, цей мутант,
А видає «гаранту» цілі оди:
«Який він мудрий, просто він талант»,
Лиш слово «натовп» вибрав для народу.
Лукава посмішка, цинічний сміх,
Собі ціну високу набиває.
Не про дітей побитих у ту ніч,
А царювання формулу питає!
То ж звідки він? І де планета ця?
Весь світ давно здригається від жаху!
Інтерв’юер без жодного слівця
Кладе народ «гарантові» на плаху!
Хай милує, кого уже нема,
Кому чужі світи життя дарують,
Хто згинув десь, а в кого дім – тюрма,
І хто себе до подвигу готує!
Не інтерв’ю, а сором на весь світ!
Купи-продай брехню за Правду чисту.
І хоч мутант цей уже сивий дід,
Та глузд розсипав, як з шнурка намисто!
Ти чуєш, Правдо, я не замовчу!
Кричати буду до кінця, до болю!
Щоб і «гарант» й інтерв’юер почув,
Народ – не натовп, а борець за Волю!
Марія Волинська,
С. Гораймівка, Волинська обл., Маневицький р-н.
15.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517511
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2014
Мить зупини! Подумай про високе,
Перш, ніж підняти руку на життя.
Ти нині «БЕРКУТ» - станеш справжній сокіл,
Якщо в цю мить наступить каяття.
Не гуманоїд ти ж, тебе родила мати,
Яка зросла на цій святій землі.
Ти маєш бути тут, як брат за брата,
А не як кат, із лігва «королів».
Мить зупини! Подумай про високе,
Бо голі на морозі - це не фарс.
І куля в серце – це тобі неспокій,
За ним, як грім, прийде розплати час!
Мить зупини! Подумай про високе,
Перш, ніж підняти руку на життя.
Ти нині «БЕРКУТ», станеш- справжній сокіл,
Якщо в цю мить наступить каяття.
Марія Волинська.
Київ, 24 січня 2014 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2014
Куда идёте? Шаг остановите!
Междоусобий время кануло в лета.
Пускай опомнится ваш новый Гитлер!
Не убивает братство навсегда!
Мы не хотим крови, своей и вашей!
Она уже смешалась за века!
У вас - свой дом. И вы теперь - не "старший",
И не смотрите злобно свысока!
Ни вы, ни мы, а те - с душой звериной,
У вас, и у нас себе воздвигнув трон,
Дают приказ:детей стрелять невинных,
И окружать наш Крым со всех сторон!
Зачем вам Крым? Зачем вам Украина?
У вас просторы - не понять умом!
Кому нужны те слёзы и руины?
Поберегите собственный свой дом!
Куда идёте? - Спрашиваю с болью?
Весь мир не в состоянии понять!
Как Украине, современной, вольной,
Войну Россия смеет объявлять!
Остановитесь! К разуму взываю!
Для покаяния Великий пост грядёт!
Остановитесь! Всех прошу! Благаю!
Бог не простит! И не простит народ!
Марія Волинська
02/03/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517287
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.08.2014
Європа довго слухала казки
Й на місці «грізно» тупала ногами.
Та раптом – шок, неначе дощ ливкий,
Із неба впав страшними кольорами.
Прокинулась Європа і весь світ –
Ціна жахлива дрімоти такої.
Тепер брехні кремлівський колорит
Не приховає їх страшної зброї.
Коли Вкраїни гинули сини,
Що боронили єдність і кордони,
На путіна, колегу сатани,
Молились всі, як на святу ікону.
Та сам себе цей переграв артист –
І мирне небо захопив у Бога:
Життів три сотні обірвав садист,
Життів найкращих з світлої дороги.
Здригнувся світ! Розвіялись казки!
З слізьми і болем це прийшло прозріння.
Всім треба Мир, надійний і тривкий
І нинішнім й майбутнім поколінням.
Щоб не було чужої десь біди –
Її разом потрібно проганяти!
Бо Світ один! І Мир для всіх один!
І ворог теж! Його Росія звати.
Європа довго слухала казки
Й на місці «грізно» тупала ногами.
Та час прозріння, з присмаком гірким,
Її розбудить й об’єднає з нами!
Марія Волинська,
м. Київ, 20 липня 2014 р .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2014
Щодень, на всіх ефірах подають
Неначе медом мазані промови.
Відомо кожному їх справжню суть!
І їх риторика також не нова.
Їх знають всі. Тому і не назву
П’явок, на тілі нашої держави.
Вже допомогу надали в Криму,
На сході також бомбу підірвали!
Самі «варили кашу», як могли.
З Кремля рецепти йшли до виконання!
На нашім салі сили здобули
І прикладали максимум старання!
Тепер ідуть здійснити «мирний план»,
Бо президент наш виходу шукає.
У "мирний спосіб", чужорідний клан,
До перемовин чесних закликає!
І тут без ширми, просто так, ідуть
Відкритим текстом справжні резиденти.
Разом з бандитами нам «мир несуть»
Представники чужого президента!
І вже разом, з посланцями Кремля,
Плетуть інтриги на чужому боці.
Їм близько бачиться все, не з даля,
Стає колодою смітинка в чужім оці!
Збрехали знов, що перемир’я йде!
Вмирають й далі справжні патріоти!
Коли ж народ назавжди заведе
Усіх цих зрадників у небуття болото?
Нехай не мріють, що вернеться час,
І Українці стануть на коліна.
Не буде так! Бо справжніх більше нас!
Всі вороги і зрадники хай згинуть!
А ще вважаю, знати необхідно
І тим, про кого кажуть у народі:
«Кому війна, а кому мати рідна»-
Не наживетесь на біді на сході!’’
Ми просим бога мир і спокій дати,
Терпіння, силу, світлу Перемогу!
Ще грішно просим, просим покарати!
Він знає як, за що, коли і кого!
Марія Волинська,
м. Київ, 26 червня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2014
Я так люблю писати про родину,
Де за столом збирається сім’я,
Де щирі посмішки, де помисли єдині,
Батькам повага, дітям теж, своя.
Де кожному плече в біді підставлять,
Де всі гуртом святкують весілля,
Де хліб розділять, де родину славлять,
Де квітне сад, дає врожай земля.
Так має бути і в одній єдиній
Назавжди рідній, милій на віки,
Найкращій в світі Неньці-Україні –
За це боролись справжні козаки.
Я вже втомилась кожен день писати
Про зради й зрадників, про сором і ганьбу.
Хай мир і спокій зайде в нашу хату
І сміх дитячий розжене журбу.
За стіл, нарешті, сіли «сильні світу»
Квадратний, круглий, а чи будь-який.
Тут головне аби оця «еліта»
Не рвала Україну на шматки!
Бо кожен з них і так зробив багато:
Вони живі - а скільки полягло?
Тож час настав не просто домовлятись,
А каятись і виганяти зло.
Вже деякі злякалися режиму,
Який благословляли в початках.
Тепер не знають, як спинити джинів –
Вони не хочуть жити у пляшках.
Це спонсори Донецькі і Луганські,
Ті , що обдерли Україну геть.
Життя бандитам проплатили «райське» -
Грабуй, катуй, вбивай людей насмерть!
З Кремлем одну риторику зубрили
І слово в слово повторяли тут.
Лише тепер частина зрозуміла,
Що найманці їм владу не дадуть!
Тож сядьте всі і випускайте пару
За стіл один, щоб хтось когось почув.
Згадайте те, що ви не на базарі,
І не гасіть Державності свічу!
Так хочеться писати про родину,
Про сонце, небо, радісних дітей
І про найкращу нашу Україну,
Яка без болю в майбуття іде!
Марія Волинська,
м. Київ, 17 травня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516674
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2014
Біжать бігом «Великі перегони»-
Багаті, ще батші й «бідняки».
Одні за правду, інші за корону,
Та брешуть всі, лиш стиль в кого який.
І грім, і дощ, і сонце, й вітер, й злива,
І веселково-райське майбуття,
Як в анекдоті: мудра чи красива,
Свята, безгрішна, навіть з каяттям.
Підносить люду фарисейські оди
І локшину на вуха теж кладе,
Що влада ця погана для народу,
Що олігархів батальйон іде.
Чому мовчить, що першим олігархом
Якраз була сама на старті дій?
Тепер по-новому розклала карти,
Вернутись хоче на чужій біді.
Вона і справді хвора, ця артистка,
Бо думає, що вірить їй народ.
Бо ті ж й при владі, що до «тіла» близько
Вона ж – один єдиний кукловод.
Не їла на Майдані, навіть сала,
Відомих брендів одяг не пропах.
Взяла Майдан і приватизувала,
Тепер «оспівує» в своїх «піснях».
Два роки хвора у візку сиділа,
Європа підіймала – не змогла!
Та раптом десь взялась велика сила,
Така, що аж до трону повела.
Всіх захистить вона, про всіх подбає,
І схеми знищить, і офшори теж.
Де ж «безробітна» грошики збирає,
І кормить чим великий свій кортеж?
Ти знаєш, мій народе, краще мене
Всіх зрадників у профіль і анфас.
Не дай, лукавим! Сам неси знамено!
Ти головний! Це твій зірковий час!
Марія Волинська,
м. Київ, 17 травня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516672
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2014
Я вас услышала. Если вы поймёте то, что я написала, используя равнозначно два языка, значит вы на правильном пути, дорогие друзья!
Я невідома, щоб «боги» читали,
Но, всё-таки, хочу сказать всерьёз,
Що пекло це, в яке нас всіх запхали –
Это «богам» букет из мёртвых роз!
Бо це вони, усі разом, укупі,
Народ доили, не теряя сил.
Їм ці проблеми, вибачте, до дупи!
Себя надёжно каждый защитил.
І рідний дім для них давно- Європа!
Там дети, миллиарды и дома!
Для нас – реформи, тобто – гола ...,
Один лишь русский сводит всех с ума!
Йому шукають захист в Україні,
Где бъют в лицо украинскую речь!
А жити як, пересічній людині,
Учить детей, работать, жизнь беречь?
Таке тепер – нікого не хвилює!
К деньгам и власть неплохо удержать!
А люди хай не з бонзами воюють,
Сами с собой, лишь чем-то б их занять!
Чи, може там, в Європі, є будинки
Шахтёров, сталеваров и врачей?
Я помилилась, вибачте, хвилинку!
Есть врач! Зубник. Из януковичей!
Усі довбуть зомбовано з екранів,
Что на востоке – это свой майдан.
Майдан у Києві, під прапором Державним,
Он за народ! Его стрелял тиран!
Я не «богам», тобі кажу, Народе!
Услышь себя, но не продажних шкур!
Борись за Правду, Волю і Свободу!
Это твой шанс, а не последний тур!
Марія Волынская,
м. Київ, 15 мая 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516493
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.08.2014
Світлій пам’яті Сашка Капіноса присвячується
Вона іде. Іде й не плаче,
Вдихнувши біль на повні груди,
В Холодний Яр. Він вже гарячий.
«Небесну Сотню» славить будуть.
В Козацький Край ведуть дороги,
І дух, і пам’ять, і єднання,
Випробувань перестороги,
І велич світлого кохання.
Вона іде. Врочиста, ніжна,
Рюкзак і ліжник за плечима.
- Сідай, під’їдеш! – Хочу пішки, -
Сумними мовила очима.
- А ти ідеш сюди здалека?
Чому сумна? Де твої друзі?
- З Майдану я. – Як звуть?
- Оленка. Сама, бо я в великій тузі.
- Ти ж молода, й така вродлива,
Чому в очах важка безодня?
- Нема того, кого любила,
Бо мій Сашко в «Небесній Сотні»!
- Сідай. Під’їдеш в Яр Холодний.
Сашко там буде…! Ти відчуєш…!
- Я знаю! Пішки йду сьогодні,
В пташинім співі голос чую!
Я буду в тиші розмовляти,
Таку мені дав силу бог.
Я вчуся пам’яттю кохати
І житиму тепер за двох!
- Оленко! Сонячна, тендітна,
Козачко мужня із Майдану,
В твоїх долонях пам’ять світла
Коханню я кажу – осанна!
Марія Волинська,
Холодний Яр, 14 квітня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.08.2014
Я не за тих, хто йде в святі,
І не за грішних. Я за правду!
Є вибір кожному в житті
І він такий, що раз назавжди.
Або ти зрадник, фарисей,
Або Вкраїну любиш щиро.
І ця любов тебе несе
Неначе буря. Й тихо, мирно.
Таким був він. Один із тих,
Що правими себе назвали.
Борці за правду. Задля всіх
Країні волю здобували.
Нехай сумбурність, ореол,
Не за Мамону - за Свободу!
Вже є держава, є закон,
Що йде від імені народу.
Хоч ти герой – та завинив,
Закону не покажеш дулю!
П’ятнадцять діб, щоб зрозумів!
Та ні! Тобі готують кулю!
Бо стало страшно, що зметеш,
Хто одягнув овечу шкіру!
Брехня, цинізм не має меж!
І ця брехня не задля миру!
Заворушились. Бо якраз
Цей день був стартом по корону!
І думка зовсім не про нас –
Як не прогавити б ворону!
А ти – Герой! Тож сам собі
Три рази зможеш обірвати
Своє життя! А хтось в ганьбі
І далі буде керувати!
Й Небесна Сотня, й всі живі
В вогні горіли за свободу,
А не щоб знов старі – «нові»
Дурили голови народу!
Ідіть собі! Очистіть шлях!
Хай молодість несе щось нове!
Про вас не скажуть у піснях.
Набридли геть ваші промови!
Я не за тих, хто йде в святі.
І не за грішних. Я – за правду!
Є вибір кожному в житті.
І він такий, що раз – назавжди!
Марія Волинська,
м. Київ, 28 березня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2014
Я не люблю тебя, война!
И не хочу с тобой водиться!
Жестока ты! Ты не нужна!
Не подходи к моим границам!
Я Мир люблю! Люблю людей :
Открытых, добрых, справедливих!
И солнце в небе! Смех детей
И тёплый дождь, и рек разливы!
Люблю и Запад, и Восток,
И Юг, и Север, Центр, Киев!
Простор степей, морской песок,
Жемчужный Свитязь и …Россию.
Россия! Вразуми глупца!
Вставай за мир, за честь, за славу!
Гони войну! Не жги сердца!
Мне так обидно за державу!
Иди, война, на разворот!
Иди быстрее, без оглядки.
Я не люблю, кто нагло врёт.
И кто с тобой играет в прятки.
Не отдадим тебе свой дом!
Твой босс с тобою породнился!
Уйди война! Ты слышишь звон?
Весь мир за мир объединился!
Я верю, что моя страна,
Как феникс с пепла возродится!
Наступит мир! Умри война!
И прилетит к нам счастья птица!
Марія Волинська,
м. Київ, 15 березня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516369
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.08.2014
Лиш очі бачать, що весна буяє,
Що сонце в небі, що сади в цвіту!
Воскрес господь! І нам цього бажає.
Та страх несе душевну сліпоту!
Він нині з нами з вечора до рання.
Що нас чекає? Господи не дай!
Не дай убити наші сподівання
Чужинцям «братнім», що прийшли в наш край.
Я не поет. Я – представник народу.
Кричу щодень, не добираю слів!
Хотіла Волю, Щастя і Свободу,
А кличу Мир, щоб кожен зрозумів,
Що Україна – геть не на розпутті!
Вона боролась, то ж лишилась сил.
Нехай не мріє новий гітлер-путін,
Що вже її в обіймах задушив!
Нехай читає сам, і всі придворні,
Не тільки про Троянського коня,
Та про жахи середньовічні, чорні.
Від них холоне в жилах кров щодня.
Але й про те, що всіх йому подібних,
Чекав безповоротно Судний День!
Їх імена історії не гідні,
Бо цілий шлейф проклять за ними йде!
То де ж він взявсь? З якого лихоліття?
Безликий монстр, що вже приніс війну.
Великий Боже, вбережи століття!
І прибери від люду сатану!
Бо це не воїн! То бандит з дороги,
Що криється жінками і дітьми.
З кущів хапає, сіє страх, тривогу,
Готує танки, щоб нести нам «Мир».
Не Україна ми – новоросія!
Несе маразм маніакальний зброд!
Ти чуєш це – непутінська Росіє?
Хіба осліп, не бачить твій народ?
Вас там мільйони. Не ховайте лиця,
Бо в багатьох тече козацька кров!
Для України Київ – це столиця!
І зовсім не « Мать русских городов»!
А якщо вам так хочеться вважати,
То я – не проти. За одних умов:
Ми звикли в Україні Матір поважати.
Без зброї заслужіть її любов!
То ж покажіть свою любов до Світу,
І допомогу братську покажіть!
Ми хочем миру вам і нашим дітям!
Спиніть війну! І путіна спиніть!
У нас є сили, та не воювати:
Нове життя творити без біди!
У нас одна-єдина рідна мати:
Це Україна – раз і назавжди!
Лиш очі бачать, що весна буяє,
Що сонце в небі, що сади в цвіту!
Воскреслий Боже! Я тебе благаю,
Нам миру дай й духовну чистоту!
Марія Волинська,
м.Київ, 28 квітня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2014
Слова шукаю і не можу
Щось підібрати про святе.
А серце б’ється так тривожно:
І це не те, і це не те.
Хотілося б почути слово
Яке б на душу, як бальзам:
Правдиве й чисте! На розмову
Народ покличте. Прийде сам!
Він мудрий. Скаже що робити,
Коли зумів змести катів.
Не заплямованій судити
Чого він хоче й що хотів!
Їй дати волю, а не владу
Майдан високо піднімав!
Бо пам’ятає добре зраду
І тих, хто мрію потоптав!
Вони на люди виповзають
Такі солодкі, наче мед:
І все – вони, і все – все знають!
І все вже роблять наперед!
Та, час минув народ дурити!
Майдан нове лице несе!
І Перемоги не спинити!
Нова – стара хай знає це!
Нехай сидить в своїх палатах.
І бога просить з каяттям
Їй дати розум не чіпати
Нову ходу й нове життя!
Бо встигла вже зробити шкоду!
Велику шкоду - Крим здала!
«Міледі», всупереч народу,
Ділила квоти, як могла!
Хоч і в тіні – та почерк видно!
Кому «на руку» час зіграв!
Народу ж доля незавидна -
Соборність Кремль пошматував.
Слова шукаю і благаю:
Народе мудрий – розберись!
Героїв в тебе вистачає!
Не вір, хто зраджував колись!
В важкій борні здобувши волю,
Народе мудрий – захисти!
За щастя всіх! За кращу долю!
Свій хрест ти маєш сам нести!
Марія Волинська,
м.Київ, 23 березня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2014
Моя найкраща ненько навіки,
Я свій біль криком виливаю знову!
В руках з мандатом підлі вояки
Тебе вбивають! Бо вбивають мову!
Та Ти завжди звільнялася від пут!
І гнала геть загарбників навали,
Хто шматував тебе то там, то тут,
Хто голодом морив, щоб доконала!
Свої дороги ткала в рушники,
В два кольори своє життя вкладала!
І біль утрат, і щастя хміль п’янкий,
То чорним, то червоним вишивала.
Усе минуло. Кануло в віки.
Зоря омріяної волі засвітила!
Жар-птиця вже на відстані руки,
Злетіла в небо - й пір’я не лишила!
У твоїй хаті правди знов нема!
Знов продають тебе твої нездалі діти!
Їх імена ти знаєш і сама,
Не буду цим сміттям історію бруднити!
Тобі закони – щоб німа була,
Щоб не встрявала в «ихни разговоры».
За це – « на грудь одели ордена»
Тим, хто тебе щодень паплюжить хором!
Іде війна. Без танків і ракет,
В твоє майбутнє вже заклали міну!
Із приймачів, журналів і газет
Чужі думки на чужій мові линуть!
Свою плекаймо, як батьки колись!
Гордімось нею, бо це наша мова!
І українська хай злітає ввись –
Співуча, мелодійна, калинова!
То ж нас ще є, хто розум не продав!
Заслін війні ми зможем збудувати!
Нам не потрібен регент «сверхдержав»,
Ти, Україно, наша рідна мати!
Марія Волинська,
м. Бровари, 04 квітня 2013 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2014
Я так хотіла, Ненько, щоб могла ти
Своїх дітей з колін підняти. Щоб змогла
Повести в дім, де буде син і мати,
Де вистачить всім сонця і тепла.
І ти взяла своїх дітей за руки,
Пішла до Волі, впевнено пішла.
Та в світлий День Соборності і Злуки
Не вберегла – у вічність віддала!
Як страшно, Ненько, що в твоїй родині
Так розвелось багато яничар!
Для них людина – зовсім не людина,
А для тортур і забавок товар.
Полюють скрізь: на вулицях, в лікарнях.
Суди нічні – як «трійки» в ССР.
І вже, здається, сподівання марні.
Були бандити – є такі ж тепер!
Що день новий – то падають герої.
Убивства ці підводять під «закон».
Та знай, Вкраїно, ми завжди з тобою!
Нам не закриє світла терикон!
В усіх куточках ранок наступає,
Встає до праці гордий твій народ!
І щезне тьма, і сонечко засяє,
Для щастя, миру, волі і свобод!
Марія Волинська,
Київ, 27 січня 2014 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2014
Мої думки приходять і рояться,
Неначе бджоли у старій дуплянці.
Зі мною вдень і в снах глибоких сняться,
Все щось будують на своїй ділянці.
Вона велика, бо думки віднині
І серце й душу й розум мій забрали.
Мої думки належать Україні,
І з нею вкупі сорому зазнали.
Тепер думки кричать на повну силу,
Сльозами омивають її очі.
Нехай побачать тих, кого зростила,
А признавати матір’ю не хочуть!
Що то за діти , що не знають роду?!
Що то за душі, що молитв не чують?!
Що за господи, не шукають броду?!
Що за вояки, що своїх чатують?!
Що за промовці, що вбивають мову?!
Що за посланці, що шанують зради?!
Що то за судді, з злодіями в змові?!
Що то за правда, що й собі не врадить?!
Мої думки приходять і рояться,
Кричать голосно, щоб усі почули!
Нехай встають, і правди не бояться,
Ті, хто тебе, Вкраїно, не забули!
Марія Волинська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2014
І знову, Ненько, ти в журбі!
Журба ця – страх, що серце крає!
Чужа земля мені й тобі,
Для миру - зброю посилає!
Їй видно краще, що болить,
І що відрізати у Тебе!
Я впевнена, що в кожну мить,
Земля ця думає про себе!
Її керманич зрозумів,
Що вітер Волі не спинити!
Імперський страх в душі засів.
Цей страх підступний, ненаситний!
Йому не шкода ні своїх,
А ні чужих, що в землю ляжуть!
Ні попелищ, а ні руїн.
Відсутній блок : що ж люди скажуть?
А кажуть всі, що це новий,
Рожденний фюрер, біснуватий!
«Зелені люди» в дві ноги
Ідуть в наш дім, у нашу хату!
Ти, Ненько, лиш звелась з колін,
Не встигла розгорнути крила,
Оплакавши Героїв Змін –
Нових Героїв народила!
Вони, без зброї, без війни
Під Стягом з Гімном йшли до тебе.
Присязі вірні йшли Сини-
За Мир, за Волю й Чисте Небо!
Прошу у Бога, Ненько, сил
І мудрості, для Всього Світу.
Щоб разом з нами зупинив
Бездумні кроки неофіта!
Нам жити разом Бог звелів,
Свій дім для себе будувати.
Сусідам кажем – припиніть
Щодень нас зброєю лякати!
Ідіть додому! Заберіть
Своїх «зелених чоловіків»
Ми всі чекаємо цю мить
І будем вдячні Вам повіки!
Не будеш, Ненько, ти в вогні!
Нехай журба Тебе минає!
Бо Сила Духу на коні
Вже Перемогу доганяє!
Марія Волинська,
м.Київ, 13 березня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2014
О, Боже праведний! Прийми молитви наші!
Почуй, прости і грізно зупини!
Спини цей гріх, з усіх гріхів найтяжчий –
Гріх братовбивства, крові і війни.
Хай Україна буде світлим домом
Для всіх людей, для здійснення їх мрій.
Бо так хотів нікому не відомий
Герой Майдану- Нігоян Сергій.
Він так любив життя, Вкраїну і Шевченка,
Писав вірші і гідно стяг тримав
Та справжню роль, хоч дуже коротеньку,
Він не зіграв- своє життя віддав!
Він перший, Боже! Скільки буде далі?
Хто вправно крутить цей жахливий вир?
В когось життя – комусь за це медалі,
А разом всім лише потрібен мир!
О, Боже праведний, почуй молитви наші!
Дай розуму гарантам і вождям!
Вже переповнена терпіння чаша,
Та вихід є!!! Ти знаєш, Боже, сам.
Марія Волинська.
Київ, 23 січня 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515528
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2014
Це не блокбастер! Ні! Реальність це.
Це справжній бій – поранені й убиті!
Ще серце б’ється, в вогняне кільце,
Майдану серце, «Беркутом» закрите!
Ще серце б’ється, б’ється кожну мить!
Бронею топчуть – і вона палає!
Для болю, суму, плачу і молитв
Золотоверхий двері відчиняє!
Стоїть Майдан! Стоїть під градом куль!
Волає ніч пожежами й смертями!
Лиш звір у лігві про людське забув –
З жадоби влади й страху до нестями!
Чекає звір «зачистку» і розгін.
Наказ віддав - тож миру не чекає!
Та Україна встала із колін
І вже назад дороги не шукає!
Молитва в небо і святі слова!
В вогні Герої свій рубіж тримають!
Ще серце б’ється – Матінка жива!
Вона чекає, свіжих сил чекає!
І вони йдуть, стрімким потоком йдуть!
Вогонь і смерть нікого не спиняє!
Бо Правда – тут! Свобода й Воля – тут!
Бо рабства тут! година догорає!
Жорстока ніч! Страшна і Чорна Ніч:
Найдовша, вісімнадцята і люта!
Тут всі серця і руки – пліч о пліч
І Перемога бажана здобута!
Це не блокбастер! Ні! Реальність це!
Майдану серце – кровію залите!
Воно живе! Воно прорве кільце!
Героїв Правди звіру не спинити!
Марія Волинська,
Варшавська траса, Маневичі – Київ
19.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2014