| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Он стоит на распутье, меж двух дорог,
Поделив свои сердце и душу.
От ветра кутаясь, сплюнет кровь
В холодную тёмную стужу.
И представ пред каменной глыбой,
Что под ливнем торчит у дороги.
Там, под грязью промёрзшей, стылой.
Посмотрит на сбитые ноги.
Что милю за милей, версту за верстой
Тянут в теле его, трепещущем
Калеку, что видел слепец нагой –
Его душу, рваную, грешную.
Он достанет свою сигарету,
Что в кармане носил мятую.
Пренебрегши тогда обетами,
За сегодня закурит пятую.
Кашель гулом пройдёт по рёбрам,
Пробуждая болезней демонов.
От чего-то вздохнет он томно,
Оставаясь на миг вне времени.
Он сегодня забудется ночью,
Над твоими засев письмами
Ты не вспомнишь о нём, точно?
Для тебе он – один из тысячи.
Он оставшись стоять вне времени,
Меж дорогами этими клятыми,
Растворится в омуте с тенями.
Закурив за сегодня пятую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783373
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2018
Словно сок библейского плода,
Словно пламень постыдной надежды
Даровала грех первых из рода
И грехи, коих не было прежде
Ты не дарила сияний звезд,
Ни Эдема всего обещаний,
Лишь обрывки запретных грез.
И тёмное время терзаний.
Но обрекая на пламени ада,
Что сжигает грешные души,
Принесла ползучего гада,
Что кровь отравляя, душит.
Ты его низвергая в бездну,
И лишая его Рая,
Сладким словом своим, лестным
Подтолкнула грешника к краю
Не постичь умам мира лучшим,
Не понять проповедникам тоже,
Как демоны жрущие грешные души,
Взращены ангелом Божьим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723966
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.03.2017
За твоїм запашним різнотрав’ям
Та за небесами твоїми вічними
Земним коханням сумую я,
І думами лину до тебе грішними.
Того колосся моря золотії,
Що пожнуть восени руки стомлені,
Навесні завітають до мене мріями,
І сновиди ці – Сонця промені.
Гучний клекіт старої ріки,
Що блукає, по світу мандруючі,
Я сумую, наче роки,
Вже пройшли з останньої зустрічі.
Тих церков золотії хрести,
Як палають світанками східними,
Так мені б по життю пронести,
Рідний дім зорею провідною.
Мені б вдихнути аромат степів,
Де земля із небом стрічаються.
Я без тебе за день постарів,
Бо без тебе вже серце крається.
Мені б вечори у вогнянім заході,
Що грішну душу спокутує пломенем.
Мені б скуштувати світанку ягоди
І світанком тим стать поневоленим
Мені б поїхати до тебе,
Стомлене серце моє велить,
А там, неначе, я на небі.
Мені б до тебе...хоч на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2016
Он стоял на скале пред толпой,
А вы в безумии ликовали.
Он скажет лишь слово – и главы долой.
- Скажите свободны? – Едва ли!
Он долго речь не говорил,
Лишь палец вверх – все вы живы.
Кто ненавидел, кто любил,
Но палец вниз – молитвы мимо.
А вы в стремлении угодить,
Ему скорей лобзали ноги.
Вам бы летать, в свободе жить,
А вы плетётесь вдоль дороги.
Он – тот, кто отня́л ваши крылья,
Нет, не отня́л… вы сами отдали.
А вы, невежества покрывшись пылью,
Под той скалой, как стадо, ликовали.
Он станет стар, но не умрёт,
За ним всегда придёт наследник.
Настанет час, и сын взойдёт
На ту скалу, чтоб множить бедных.
Так время придёт, и сменят однажды
Старых безумцев безумные дети.
Но ради него готов отдать каждый
И душу, и жизнь, чтоб купался он в свете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2015
Я сам посадив себе у тюрму,
Я сам запроторив себе за ґрати.
Не знав я тоді, що заживо вмру,
Не знав, що я маю, кого втрачати.
Чи може я є той самий птах?
Та й клітка моя тепер в позолоті.
Чи може один з тих я невдах,
Що марнують життя на заїждженій ноті.
Я схуд, я став немов примара.
Я втратив сон, як мертвий зблід.
Як звуки гонгу, сердець удари.
Тебе чекаю, шукаю слід.
Я наче один споміж мільйонів,
Що, мов вода, пливуть течією.
Тримати б твою у своїй долоні,
І начебто вільний, а в клітці душею.
Я б клітку собі ту сам не відкрив,
Дарма, що там небо і поле зелене.
А хоч би і міг, не маю ключів.
Тобі їх віддав, вони не у мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
Новый город - огонь в глазах,
Снова сумки надену на плечи.
Снова мама обнимет в слезах,
Я вернусь, мам, не плачь, до встречи.
Горький чай в подстаканнике снова,
Мне опять ночевать в плацкарте.
В сотый раз упиваясь словом,
Я теряю себя на карте.
За родным я скучаю домом,
Мне бы с музой сейчас по встречной.
И опять, размышляя, кто мы,
Я её на строке встречу.
Был бы я хоть немного мудрым,
Не черкал бы сейчас речи.
Говорят, что в Киеве утром,
Нет, во Львове я был замечен.
Все смеются, что я мечусь,
С новым днём придёт город новый.
Я не знаю, ждать день или вечность,
Я вернусь, обязательно...снова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596546
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2015
Вечір, дощ за вікном
Ділиться зі мною своїми сльозами.
Кімната пуста, лиш я за столом.
Сиджу, як над златом, над твоїми листами.
В дверях пролунав дзвінок.
Ти стоїш на моєму порозі.
На півслові застряг монолог.
Я нічого сказати не в змозі.
Прошепотів лиш: " Проходь, сідай.
Може чаю чи кави?"
Серце пульсує: "Дій, не чекай".
У відповідь кажеш: " Я до тебе у справах".
Тоді не мовчи, кажи.
Що тебе привело сюди?
Ти мовчиш. Лише погляд кричить.
Та втекло вже багато води.
Ось тобі голка та нитка.
Зший моє серце знов.
Без нього і жити гидко.
Без нього вже стигне кров.
Поверни мені мою долю.
Віднайди ледь живі почуття.
І позбав пекучого болю.
І прийми моє каяття.
Ніч промайнула - світа за вікном.
Вже небо не плаче гіркими сльозами.
Я читаю листи, сиджу за столом,
Листи,що говорять стома голосами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573701
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2015
Огонь. Камин. Вино. Поэт сидит один,
А за окном давно уж тихий вечер.
Сегодня он лишь раб, вчера был господин,
Сидит смиренно. Поэт ждёт с музой встречи.
Ах, нам ль судить поэта за ярмо?
Бывает. Кто ж из нас безгрешен?
Ему, глупцу, остановиться не дано.
В стихах своих он вечно безутешен.
А муза, беспрестанно, туго
Верёвки из бедняги вьёт.
И заставляет думать! Думать!
Пока ещё поэт живёт.
Пока ещё остались силы,
Он душами стихов играет.
Пиши, пиши скорей, мой милый.
Хоть труд никто твой не узнает.
Останешься один, забытый.
Перо в руке и чистый лист,
Бокал вина полудопитый,
И за окном лишь ветра свист.
Огня уж нет. Камин давно остыл.
И на столе погасли свечи.
Здесь только раб, поэт не приходил.
Лишь раб…Что с музою ждёт встречи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569848
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2015
Стоит маяк на скале одинокой,
Он паруса ждёт на холодном ветру.
Луч даль освещает, где волны глубо́ки,
Явиться подлец обещался к утру.
Он на том маяке стоял перед вами,
Он был наг беспредельно и честен.
Там, где люди с водой и с камнями,
Там, где рок стал поэта известен.
Его судили камнем, криками и плетью,
А он терпел смиренно, тихо.
Вы распинали...вы мучали столетье,
Лишь ветер жалел ласковым вихрем.
Его избили, а кровь с водой смешали.
Дотла сожгли и в море растворили,
Лишь волны морские поэта ласкали,
Лишь волны морские с ним говорили.
Убить поэта можно, как любого,
Он оживёт в стихах, плевав на вас и на забвенье.
Его вы потеряв, не сыщете другого.
А он в стихах своих найдёт успокоение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563958
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2015
Я иду по улицам мёртвого города,
Испуганно смотрят пустые окон глазницы.
Я ещё помню то время, когда не было голода,
Вокруг голоса, навстречу весёлые лица.
А вот то кафе за углом,
Где ей подмигнул невзначай.
Сейчас там окна пустые и кучи с углем.
Уже не дам я той официантке на чай.
Уже не услышу Под окнами гитары,
И дети не рисуют на асфальте мелом.
Повсюду тишина, только смерти литавры.
Всё краски потеряло, стало из белого серым.
А я всё иду по улицам мертвого города,
Тяжелую голову опустив хмуро на плечи.
Прячусь за шарф от стылого, зимнего холода.
Нас двое. Мёртвый город и я. Мы вместе навечно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563957
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2015
Мне дорог город этот,
Шум за окном машин,
Его закаты и рассветы,
И в магазинах блеск витрин.
Люблю я то сияние воды,
Что плещет волнами Днепра.
И старые Преображенского мосты,
И под гитару песнь, вокруг костра.
Мне нравится мирская суета,
Что вспышками сверкает в окнах магазинов.
С собою пронесу я сквозь лета,
Тот образ Хортицы неповторимый.
Пусть Запорожье без дворцов.
И далеко ты не столица,
Но невозможно не влюбиться,
В тот край ушедших праотцов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558800
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2015
Поете великий, легендарний кобзар!
Чий вірш многоликий надає мені сил.
При слові твоєму в душі горить жар,
Ти поетів навчив літати без крил.
Я - лиш один з того легіону,
Хто учнем твоїм себе насмілився звати.
Я не сам, нас на світі мільйони,
І кожен з нас мріє з тобою постати.
Щоденно я бачу, вдень і в ночі,
"Сон" той самий, що бачив і ти.
Я бранка-країна в полоні кричить,
Її, посміхаючись, рвуть злії кати.
Я бачив ту саму опухлу дитину,
І сльози солоні у неї в очах.
Давно вже зняли латану світину.
І знов стало страшно спать по ночах.
Століття промайнуло, наче птаха,
І ті самі пани народ рідний катують.
А Україна бачить знову плаху,
А ті лихі, як вік тому мурують.
І очі їх такі самі неситі,
І пазурі свої все в печінки встромляють.
І чорні їх серця гріхом все оповиті.
І рідная Вкраїна від болю все страждає.
Я лиш запитаю, учитель, чому?
Країну князьки продали за гривню,
А відважні герої, що борять чуму,
Пекло пройшовши, мають жити у злиднях.
Пробач, що не справдили твоїх чекань,
За те, що країну вкриваєм позором,
За те, що сотні президентських звертань,
Не являть нам владу в країні прозоро.
Пробач нас, безсмертний поет з України,
Чий вірш мене змалечку літати навчив.
Кого поважають старий та дитина,
Ти від мабутнього нам надію вручив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Когда из под поэтова пера
Последним вылетит страданье.
И рифм сухая обретёт гора,
Свой смысл, а поэт - признание.
Тогда, дописывая строчку,
На лист вдруг клякса упадёт.
И в той строке с последней точкой,
Сей стих внезапно оживёт.
И твой народ из уст в уста
Передаёт твоё творение.
И стих живёт после творца,
Не обречённый на забвение.
Ведь для поэта нет награды боле,
Чем возлежа на ложе своём смертном,
Сказав последнюю уж волю,
Услышать вольный стих, подобный ветру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2015
Про нього складено міф не один,
Герой, чия велич сяє, як сталь.
Могутнього Зевса й людини він син,
Серце його чисте, мов кришталь.
Геракл народжений стати царем,
Та Гера не пробачила Зевсові зради,
На Еврисфея чекає гарем,
Гераклу ж не має навіть поради.
Доля героя спіткала тяжка,
Під владою лиха приречений жити.
Ноша Геракла непомірно важка.
Маючі силу, глузливість терпіти.
Та вічно не треба цю кару зносити,
Домовився з Герою Зевс-покровитель.
Здатен себе Геракл славою вкрити,
А потім ввійти в божу обитель.
Мав Зевсів син заради подвигів жити.
Після дванадцяти волю здобуде.
Як доведе, що його не схилити,
Еллада його вже не забуде.
Гера сама на те не чекаючи,
Гераклу підносить безсмертя у дар.
Буде нестись, тепер не спиняючись
Героя Олімпу зоряний жар.
Ще у колисці хлопчик малий
Показує, що він не просто маля.
Душить голіруч великих двох змій,
Й бавиться далі те немовля.
А роки все йшли, Геракл зростав,
Воїни-люди йому вже не рівня
Та силу свою він сам ще не знав.
Доля ж його на небі, в сузір’ях.
Волей богів заслан до Фів,
Виклик кидає царю Орхомена.
Глашатаїв його позбавив носів,
Життя припиняє царя він напевно.
Герой не зостався зовсім без дару.
Після війні Креонт – фівський цар
Віддав за Геракла принцесу Мегару
Та герой наш зазнав шаленства удар.
Все ще ворожа до Зевсова сина,
Гера Гераклу шле люті припадки
Вбивши сім’ю, у Дельфи він лине.
Про минуле життя зостались лиш згадки.
Оракул віщує волю богів.
Геракл повинен коритися брату.
Повернеться знову він у Тірінф.
Повинен він стати героєм завзятим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553013
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.01.2015
Я помню то волшебное время,
Когда Солнце нам ярче светило.
И не легло на плечи бремя,
Что наше детство погубило.
Я помню то время волшебное,
Когда мы искренними были,
А "пожалуйста" было слово заветное,
Когда по-настоящему дружили.
Тогда ведь, помирившись после ссоры,
Мы не носили камня за душой.
Тогда мы забывали все раздоры,
Тогда было и правда хорошо.
Я не забуду уроков отцовских,
Когда мне говорил, что даже если страшно,
Ты смелым будь и оставайся стойким,
А я ещё не знал, как это станет важно.
Я всё отдам за мамину улыбку.
Ты извини, что я волос седых добавил.
Прощения прошу за каждую ошибку.
Я в памяти навечно с семьёю дни оставил.
Я помню, пусть года минут,
То время, что детством называют,
Родителей, что рядом со мной идут,
Семья одна, семью не забывают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552427
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2015
Я лишь хочу просыпаться с зарёю,
Давно не нужна судьба мне иная.
Вместе смотреть на звёзды с тобою.
Не манит совсем меня жизнь другая.
Не нужно мне быть каплею в море,
Что за течением стремится безвольно.
Стремлюсь растворить чёрное горе,
Но даже в вине отзывается болью.
Душа же горит пламенем алым,
Все годы стремился достичь я вершины.
Но даже печаль уже запоздала,
Счастье лежало здесь, на равнине.
Я был рождён стать великим в одном,
В историю имя стремился вписать.
Но обречён быть ничтожным в другом,
Величие выбрав, тепла не познать.
Я лишь хотел поймать те звёзды в лужах,
Что небо раскидало по Млечному Пути.
Но обречён скитаться в зимних стужах.
В тех стужах, от которых не уйти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549838
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.01.2015
Титанами стати народжені,
Становимось масою сірою.
Всі тропи давно вже ісходжені,
Та досі живемо ми вірою.
В очах у тебе штормлять океани,
А за спиною крила зростають.
Відкрито вже все, та зовсім не нами.
А біліі крила! Крила ламають!
У нашій уяві світи розквітають,
А серце палає сяйвом яскравим.
Та частіше все бачу, як очі згасають.
Все, про що мріяли, здається невдалим.
І б’ються о скелі мрій кораблі,
І падає пір’я з того крила.
Лиш спогади нам тії милі.
Спалені мрії наші дотла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Вона залишилась на вулиці самотня,
А повз проходять лиш байдужі перехожі.
Так стало рік тому, так буде і сьогодні.
Нікому вже не вірить і завжди на сторожі.
Це сталось рік тому, як ангел пав останній.
А світ наш посірів та усі барви втратив.
Скалічена, сама, але жива прийнамні.
Той хто любив неначе, її так підло зрадив.
Ми так боялись кінця світу! Всі думали-гадали.
Що найстрашнішим лихом буде?
Та роковим прокляттям ми самі собі стали.
Тим хижим звіром виявились люди.
Так поступово, день за днем.
Розпуста, алчність, всі гріхи
Пожерли всіх своїм вогнем.
Настав той час, що й добрі стали як лихі.
Вона блукає поміж нас донині.
Маскуючись, живе із болем зради.
Вона належить найдостойніщій людині,
Що в змозі, людству павшом, надати ради.
І, хай, вона нікому не потрібна!
Хай, в бідолахи немає ні гроша.
Катам лихим, нехай, вона огидна.
Вона чиста...Остання людськая душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Чи сон я бачив, чи примару?
Чи то іскра нічного жару?
Що злікувало душі хворі?
Що призвело серця до болю?
Так статку не горить багаття,
Так не засяє людська влада.
Мені цей сон, немов закляття,
Душі моїй це сон - розрада.
Вона чарує і манить,
Немов би відьма чаклувала.
Вона може жагу збудить.
Скільки не дай, все буде мало.
Вона зміша твої думки,
І сміхом чарівним сміється.
Вона манить, мов мед гіркий,
Якби ж я знав, як вона зветься!
Якби ім'я її я знав,
Тебе б я запросив з тобою.
Тобі б її я показав.
Бо то, мій брат...то наша воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Мені наснився сон чудовий,
Про світ новий, де ми удома.
Про води сині, ліси зелені.
Де щастя в серці, не в кишені.
Той світ любов'ю створений,
Немає там знедолених.
Там час, як тут, не плине.
Там ніч мов рік, як день хвилина.
Нам там не буде перепон.
І не порушивши закон,
Там заживем з тобой щасливо.
Як хоч у місті, хоч на нивах.
Та раптом згасло все,
Скінчилась казка в мить.
І знову я почув,
Знайоме щось дзвенить.
Прокинувся, вимкнув мелодію,
А після сну цей світ - пародія.
І під вагою перепон
Тікать збираюсь за кордон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2014
Холодний вітер, небо сіре.
Спішать всі люди, мов на крилах.
Вода застигши, все залила.
Хоч крила є, літать не здібні.
Воно їм треба?
Ціх крил вони давно не гідні.
Не миле їм уже те небо.
Байдуже всім, що їм не вірні.
Натягнуть маску посмішки,
Нема любові і до рідних.
Заради грошей всі навколішках.
Холодний вітер, небо сіре.
Життя злиденне всіх схилило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Історія ця з'явилась давно.
Молімо бо небо!
Щоб знов не було.
Кривавії ріки по скелях течуть.
Крізь спалахи світла, гуркіт гармат.
За гамом пекельним думок не почуть.
Йде знову у бій хоробрий солдат.
Баня кривава йде третю годину.
Дзвенить у руці калений булат.
Солдат захищає свою родину.
Навпроти солдата стоїть його брат.
Вбити він мусить рідну людину.
Не піде ні в кого життя з них на лад.
Не звідає жоден рідну місцину.
Ніхто з них не зможе позицію здать.
Поляжуть обидва в цій полонині.
Ніхто вже не зможе дітей пригортать,
Вість надіслати коханій дівчині.
Прийде, надвечір, у дім похоронка:
"Ваші сини не повернуться нині.
Не втримала кулі броні оболонка."
Скільки ж дітей в війнах тих гине!
Дивиться мати дитячі світлини.
Нене, не плач! Їх несе ангел на крилах.
Історія ця з'явилась давно.
Молімо бо небо!
Щоб знов не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014
Що важливо в житті?
Скажи!
Це питання мене
Турбувало завжди.
Системі служити?
За гроші дзвінкі
Нам з тобою не жити.
Примножити статки?
Маєтків купити?
Чи ту саму, єдину,
До смерті любити?
Або, махнувши на все,
Втекти від цих бід?
Чи потомкам далеким
Залишити слід?
Може жити життям,
Простим і тихеньким?
В краю ріднім,
В домі маленьким.
Жити в домі своїм,
Не бачивши світу?
Чи покинуть цей дім,
Батька, Неньку, і літо?
Скажи, заради чого нам жити?
Адже кожному в час свій
Під сонцем горіти.
Та все те пусте, мале, дріб'язкове!
Відходить старе,
І так знову-і-знову.
Триває життя,
Поки зміня його нове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014
Чи ти згоден скласти зброю?
Кайдани надіти, покинути волю.
Віддати їм крила, забути про долю.
Чи забув ти вільний політ?
В клітку посадять, і тіло болить.
Тіло - пусте! Його можна віднять.
Тим, хто повза, себе не здійнять.
Той вітер широкий, що тібе підійма,
Сильніший за все, він все полама.
Зруйнує кайдани і кліть розтрощить.
І ти вже в повітрі, і Сонце блищить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Кричати в безодню,
Падать, злетів,
Ти би все зміг, та не схотів.
Пірнути б в пучину, та повітря нема,
Змінити б лічину, та ця дорога.
Дертися б в гори, полишивши все,
Забути про горе, що ніяк не мине.
Скорити би світ, та нащо воно?
В жилах твоїх не кров, а вино.
З вуст твоїх лине отруйний той дим,
Хотів би зустрітись, та немає із ким.
Рушив би в путь,
та ні як не дадуть.
Ріку б здолав,
Та мости не зведуть.
Так повелося, можеш, чи ні,
Все, чого хочеш, зникає на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014