| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
«Колишніх педагогів не існує»
звучало на педраді жартома з вуст
немолодого вже сивого митця.
Він кільканадцять років тому
задля збереження психічного здоров'я,
і більших заробітків для життя,
залишив стіни школи, що була
для нього першим домом і,
мабуть, прихистком єдиним
у світі «несправедливого буття».
Плекав тоді надії статок сколоти,
прославитися
чи хоча б нагомоніти людям
про свої діла.
І от сьогодні знову доля
його до школи привела.
За час своєї довгої мандрівки
у бізнесових коридорах-кулуарах
він бачив успіх: у дорогих костюмах, у піджачках,
а часом просто в джинсах, ніби з секонд хенду,
він зустрічав і радісних, і злих,
готових подітися й забрати,
готових похвалити й накричати,
взяти під своє крило або
нещадно викинути геть — на волю, шукати кращу долю.
Він працював і з кодом, і з людьми,
були моменти творчі до всирачки,
коли ти робиш все задля аби...
щоб досягнути спільної мети,
щоб доказати світові й собі,
що «можу це зробити! ось! диви!».
Була й робота «вмерти від нудьги»,
коли ти копіпастиш щось абикуди
зате отримуєш свої гроші́.
Так керував машинами й людьми.
Але щоразу, зрозумівши справи суть,
після набитих гуль й натертих мозолів,
він створював конспект своїх умінь,
щоб ті, хто прийдуть на заміну,
протореним ішли шляхом, і не важливо
друзі то були чи вороги.
Грошей усіх не заробив, психологічно теж не відпочив,
але речам важливим багатьох все ж таки навчив.
І разом з тим навчився й сам,
здобув маленьку істину одну —
як не біжи, від себе не втечеш.
Якщо судилося тобі учити (і учитись),
то школа буде завжди навкруги, без стін, без парт,
але ти педагог.
Від долі не втечеш абикуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Середа, екватор робочого тижня. Вечеря приготовлена, необхідні закупи продуктів на завтра зроблені. На годиннику тільки восьма вечора, а вже так хочеться спати. Твій погляд завмер на екрані телевізора — вечірній випуск новин. Якщо перемикати канали, то всюди зараз або новини, або реклама. Ця коробка давно транслює один негатив.
Зазвичай цієї пори ви воркуєте з коханим про минуле і майбутнє: чому доля не звела вас докупи раніше? Як би склалося ваше життя, якби не спонтанна зустріч на весіллі ваших знайомих? Чи перетнулися б ви за інших обставин, чи то був єдиний ваш шанс?
Твій коханий зараз у відрядженні в столиці, а ти рахуєш дні до його повернення. Стверджують, що так буває тільки в букетно-цукерковий період, але за два роки ваші почуття не охолонули, а звички не пропали. І сьогодні, як і позаторік, ти ведеш довге й безкінечне листування з ним у месенджері з тієї самої хвилини, як він вийшов у понеділок вранці за поріг вашої квартири. У цьому листуванні немає «привіт» і немає «прощавай», є тільки розмова-розповідь двох закоханих про буденні справи у хвилини розлуки.
«Завтра обов’язково потрібно буде зайти до того магазину, що на Салтівці, і нарешті купити ту скатертину, яка нам приглянулася минулого разу», — пишеш ти. «А я знайшов тут вазочку, точно таку, як була у твоєї бабусі, — отримуєш у відповідь, і фото наздогін. — Можна замовити доставку в Харків».
І так цілий день: про сніданок, обідній перекус, планування вечері, смакування кави у тій новій кав’ярні, запис до перукаря, дивакувату нову колегу. Ти відкриваєш електронний щоденник на своєму телефоні й обираєш завтрашню дату — 24 лютого 2022 року. До запланованих справ і списку продуктів додаєш «Купити скатертину».
Далеко за північ на енному повідомленні від нього ти просто засинаєш, прискорюючи прихід завтрашнього дня.
Ти прокидаєшся від галасу сусідів. Та за хвилину, коли рештки сну повністю розчиняються в ранковій темряві, ти розумієш, що розбудили тебе не сусіди. Не тільки сусіди. За вікном свист і глухий далекий гуркіт, за стіною гамір стає сильнішим, а на стелі багровіє вузька доріжка, яка спадає на вікно. Скочивши на ноги, ти хутко роздираєш ту доріжку між віконними фіранками, і у твоє життя вривається звір-людожер.
Без зайвих роздумів ти береш телефон і набираєш його номер. «Як ти?» — чуєш після другого гудка. «Все ж таки почалося. Нас обстрілюють. У нас війна»
Ти перебігаєш до вікна, яке виходить на іншу сторону будинку — там тихо, спокійно, як у твоєму «вчора». У вікно твоєї кімнати вривається гуркіт «сьогодення», із загравою на горизонті та вибухами. Твоє «завтра» відкладається, як і «завтра» всіх, хто живе з Україною в серці. Відтерміновується, але не скасовується. Завтра.
Твоє завтра.
Наше завтра.
© Сергій Мозговий, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948403
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
зранку хочеться не кави
зерен мікс вже не смакує з молоком
ліпше розчинитися у тобі
не відпускати присмак ні на крок
вдень мені ввижаються ці очі —
димно–блакитні рідні озерця
як дожити і не збожеволіти до ночі
не втонути як в ріці життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
недільний вечір. і в моїх руках провалля.
безодня вигадок, химерна фабула письма.
маленький автор із великими думками
доносить істину нікому невідомого життя.
всі персонажі схожі на людей, такі знайомі,
та автор стверджує весь час — вони картонні.
на третій сотні сторінок я здавсь в полон —
окей. картонні. неживі. твоя взяла. гаразд.
і тільки-но сторінку я перегорнув, і бац!
письменник переконує: ти помилився, пац.
герої, мовляв, вже ожили. ну, це капець.
мабуть, цей автор таки реально молодець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Мы снова встретимся на день,
а если повезёт, то целых два.
Раз в месяц провести с тобою ночь —
казалось малость, но больше чем вчера...
И сердце плачет от тоски: «Так мало...»
Так мало стало нас друг в друга.
Душа ж танцует, пятки оголя,
шальная й пьяная, весёлая подруга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866569
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2020
Осенний Лист в большой печали
Трепещет, холодом гнобим.
На сером фоне развенчали,
Теперь он снова нелюбим.
Он цвет сменил на ярко желтый,
Чтоб ближе быть к своей любви,
Мечтает Солнцем быть согретым
И вот рисует в воздухе круги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865100
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2020
Это высшая степень безумства шального -
Отдавать по крупицам себя навсегда.
Каждый раз становясь для кого-то чужого
Близким другом, забвенно любившим Тебя.
⠀
Это высшая степень услады хмельной -
Ежедневно минуты считая с тобой,
Называть одного человека весной,
Замерзая навек в этот утренний зной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2019
Я написав для тебе вірш,
про тебе я писав рядки,
та оприлюднення не ждіть -
це все закрито на замки.
Пісні, картини, всі присвяти -
сьогодні слабкість, мотлох це.
Айфони, бабки і прикраси
керують світом, як і секс.
Тебе підкорюють тілами,
обіцянками про найкращий світ,
чекаєш ти походи в ресторани,
а я пишу для тебе вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2019
Я пригадав рельєфність твого тіла -
У мозку зараз крепатура. Є резон?!
І так приємно думати про того,
Хто в темряві світився, мов неон...
... хлоп'я-димок.
Думки торкаються крихкої мрії,
Як руки доторкались до спини.
Як пальці потонули у волоссі -
Бажання рветься у глибини...
... моїх думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2019
У мене є котик. Ну не те, щоб саме в мене, але з’явився він у моїй квартирі. І живе зараз зі мною. І не так, щоб з’явився він у моєму житті через моє велике бажання, але так сталося. Спочатку його не було, а потім він раптово з’явився. Це маленьке біло-риже «чудовисько», яке ганяє по квартирі, мов скажене. Йому немає ще й півроку, а кабанчик уже неабиякий. Інколи він страх як мене дратує. Просто бісить мене до сказу. Він може зненацька стрибнути на мене, бо йому здалося, що я не просто почухав собі спину, а спровокував його, розбудив його інстинкти. Він полюбляє сісти в коридорі й нявкати, ніби йому защемило хвоста. Він з радістю занесе під диван один мій носок, щоб я скаженів від злості, що робити з іншим, з тим безпарним, що лишився. Особливо це приємно вранці, коли ця несподіванка накриває тебе перед самим виходом на роботу. А ще йому обов`язково треба перегризти всі проводи, особливо якщо це кабель для зарядки телефона. Якщо він не переверне щось на кухні, то неодмінно зробить це в кімнаті. І при всьому цьому він завжди дивується моєму обуренню. Він втікає, як тільки я підвищую голос. І відразу здивовано визирає з-під дивана чи із-за крісла.
Він кілька днів поспіль може із задоволенням їсти суп, кашу, м`ясо — словом все, чим харчуємося й ми. А потім одного дня просто відмовляється від усього цього, і ти маєш вгадати, що він хоче зараз. Інакше від зведе всіх з розуму. Він не дасть вам спати всю ніч, шукаючи те, що не змогли знайти для нього ви.
А інколи, цілком раптово, він стає несхожим на себе. Він лягає мені на груди, починає вилизувати мені бороду, муркоче мені на вухо, сам підлазить і прогинається під мої руки, аби тільки я його гладив. І я не можу йому відмовити. Я люблю цього котика і не уявляю свого життя без нього.
Так само в житті кожного із нас колись раптово з'являється близька людина. І вона може не повністю відповідати нашим запитам, дратувати нас своєю невідповідністю нашим стандартам, але все ж таки бути нашою коханою людиною. І ми поняття не маємо, як жили раніше без неї, і що будемо робити, якщо її не стане у нашому житті. Ми просто кохаємо це кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817198
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
[b]А[/b] на вулиці знову зимно.
[b]Б[/b]іліє все довкола і так тихенько завиває, немовби очищається від шару річного пилу.
[b]В[/b]очевидь то саме зараз, а не навесні, чи тим паче влітку, природа оновлюється.
[b]Г[/b]одина за годиною скорочується світловий день.
[b]Ґ[/b]ав не ловіть!
[b]Д[/b]аруйте один одному тепло зимовими холодними, як мить, короткими днями.
[b]Е[/b]пічно ставтеся до змін всього живого.
[b]Є[/b]дині, хто варті наших переживань, - це близькі й рідні люди.
[b]Ж[/b]иття вирує - змішує і перемішує, з’єднує і розлучає, надихає на творчі звершення і штовхає до підлих вчинків, бентежить, заводить, занурює і окунає, окутує і відвертає; то направляє, то звертає; то до небес підносить, а то скидає у безодню.
[b]З[/b]найти себе за цих обставин ой як нелегко.
[b]И[/b]н’як питання філософське б не постало.
[b]І[/b] що там говорити про пошуки життєвих істин!
[b]Ї[/b]х осягають одиниці.
[b]К[/b]рижані серця холодної пори не тануть.
“[b]Л[/b]ибонь то не найкращий час для пошуків щастя”, - подумаєш ти.
[b]М[/b]ерщій забудь і думати ти про таке!
[b]Н[/b]і на йоту не сумнівайся у своєму успіху.
[b]О[/b]точи себе красою, і все чудове саме відразу прийде у твоє життя.
[b]П[/b]охід в улюблене кафе будь-якої миті може перетворитися на доленосну подію.
[b]Р[/b]адість підстерігає нас щодня.
[b]С[/b]кажи їй “Так”, й сьогодні ж зміниться все навкруги.
[b]Т[/b]ієї миті раптом зрозумієш, що мріяв ти про це усе своє життя.
[b]У[/b] її присутності перехоплює тобі подих.
[b]Ф[/b]атальність дня ти усвідомиш потім.
[b]Х[/b]имерність почуттів не грає ролі вже.
[b]Ц[/b]ей день настав!
“[b]Ч[/b]ому тепер?” - спитаєш ти.
[b]Ш[/b]окований реальністю її краси, ти впевнено прямуєш до своєї мрії…
[b]Щ[/b]омиті усвідомлюючи неординарність і унікальність того, що трапилось цієї сніжної зими, й тобі лишається одне - жити, радіти й радість іншим дарувати.
[b]Ю[/b]родивий і трохи божевільний ти ловиш поцілунки долі, яка щодня наближає тебе до хвилини істини - до миті, коли вуста прошепотять завітні ті слова…
[b]Я[/b] люблю тебе, моє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817121
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
“І це за все, що я зробила. Це такою є плата за мою відданість. Гнітючо-темна і сира моя нова домівка. І це вдячність? І це називається любов’ю?.. Та навіть індичку, яку щодня вдосталь балують їжею, щоб зрештою одного дня засмажити, - навіть її готують і подають до столу з більшою любов’ю. А я просто стала непотрібною. Однієї миті я стала зайвою в чиємусь житті. Стали неугодними яскраві кольори, набридла витонченість, ніжність і тендітність. Ніякі рідкісні принади не змогли утримати взір колишніх прихильників. І все моє оточення миттєво змінилося - фарби зблякли, звуки стихли… Життя змінилося назавжди. Кругом запахло сирою глибокою темрявою.
Після всіх тих пристрасних компліментів, після слів, які зводять з розуму, які ведуть до крайнього безглуздя й повного забуття. Це подяка за всі ті дні, впродовж яких я, немов сонце, обігрівала всіх довкола себе. Хотілося краси - й зненацька всім перехотілося. Ну добре, що не просто викинута на вулицю, а закована на самоті зі своїми роздумами. Нікому не потрібна - ні я сама, ні мої почуття. Така моя доля. Як не старайся, а від неї не втечеш!”
Такими могли бути роздуми звичайної квітки-орхідеї, яку на годину залишили в зачиненій ванній кімнаті для поливу та додаткового зрошення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816466
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Костюм. І хоча у більшості із нас при цьому слові уява малює витончене вбрання ділової людини або джентльмена на світському рауті в дипломатичних колах, костюми наразі стали вельми різними. Костюм двадцять першого сторіччя - інколи ви навіть не впізнаєте його з першого погляду. Адже сьогоднішній костюм далекий від класики - піджака і штанів, або жакета і спідниці. Він перетворився в химерний витвір сучасних митців або став інструментом у руках прагматиків. І якщо перші намагаються здивувати й заворожити своїх прихильників неординарним поєднанням тканин і матерій, то прагматична частина цього світу вже давно навчилася поєднувати картатий піджак із джинсами і кедами. Ходять у костюмах і волелюбний старшокласник, і його консервативна вчителька (насправді не всі вчителі консервативні, але всі мають такі костюми). Діловий костюм на королеві Великої Британії, і в провокаційному костюмі виступає Леді Ґаґа. І це два дуже різних костюми (можете загуглити при бажанні). Так, костюми можуть бути дуже різноманітними. Це і театральний або маскарадний костюм, і лижний, і купальний, і водолазний. Костюм діловий. Костюм випускний. Усі вони виходці з однієї когорти, що розшарувалися, як і наше суспільство. Хтось із них у тренді, про когось згадують час від часу, а є й такі, які відомі лише вузькому колу шанувальників. І в рядах останніх - костюм класичний - побратим весільної сукні. Коли-не-коли, періодично чи єдиноразово вшанують їх виходом у світ. Зафільмують, сфотографують чи закарбуть в пам’яті - і все. Надалі темна шафа або старий чемодан. Класика відпочиває. Вона не в моді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815256
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018
У мене вдома багато різних чашок. Усі вони різняться за формою, розміром, матеріалом, з якого виготовлені. Від маленьких горняток до об’ємних майже кухлів. Є ті, які купував я сам, є й подаровані, є навіть просто кимось забуті. А може спеціально залишені. Так, інколи до мене приходили із своїми чашками. І інколи вони так і залишалися під моїм подальшим наглядом. Я точно не знаю, але всі вони стоять у мене на кухонній полиці. У кожної своя історія появи на моїй кухні, і тому кожна має своє значення і своє призначення. Деякі із них мають навіть свою пару, а інші - унікальні. Неповторність кожної змушує мене час від часу обов’язково взяти її до рук. І хоча я звик пити каву із маленької чашечки із зображенням кота, який не повністю прокинувся, а чай смакувати із великої прозорої чашки, іноді до рук потрапляють і інші представники чашкової колекції. Так чай можна з насолодою пити із подарованої сестрою чашки. Середніх розмірів, білого кольору із написом кольорами блакитно-жовтої палітри “брат”. І хоча в цього горнятка є ручка, його завжди приємніше тримати двома руками - і руки гріє, і душу зігріває. А от ранкову каву можна ще посмакувати із маленької білої філіжанки. Маленька, тендітна, без жодного напису чи зображення. Її незаймана білизна стимулює самому намалювати картину майбутнього дня. І вся ця чашкова родина то поповнюється, то змінюється. Хтось приходить. Хтось йде геть. Але щодня вони дарують мені свою радість. Вони надихають мене бути різним, виконуючи одні й ті ж функції щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814352
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
А вдруг мы виделись с тобой в последний раз?
Ведь жизнь порой жестоко наказывает нас,
Готовит нам сюрприз вместо мечты,
Увидев радость глаз двух тонущих в любви.
Свои желания сковав стальною цепью
Тебя стремлюсь прогнать, вернуть себе покой.
Ищу я в снах своих ответы на вопрос больной:
Насколько сильным должно быть чувство с именем Любовь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801870
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 04.08.2018
Втомлений. Збитий.
Загнаний. Злитий.
Іду. Лежу.
Ховаюсь. Сиджу.
Мозок кипить.
Голос хрипить.
Серце іде.
Лють мине.
Знайдуться знову,
Прийдуть на підмогу
Друзі й кохані.
Це буря в стакані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
Тонути в обіймах
Блаженність чи ні?
Танцюй на колінах
Довірся мені
Ми правди не знайдем
Вона не для нас
Кого ми кохаєм
Знецінюють нас
Кохання вбиває
Частину мене
Танок надихає
Хоч в прірву жене
Злетівши в бажаннях
На дні я лежу
Танцюй на колінах
Собі я скажу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2018
Сонце зійде
В небо
Тихо пливе
Тоне
Хтось та й прийде
В серце
Біль втоми пройде
Вкотре
Стріну тебе
Знову
Серце порве
Любов’ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
Все відкрито. Все прозоро...
Ми не зможемо так жити.
Ми не можемо відверто
Чисту правду розповісти.
Нам потрібні ці інтриги,
Як ковток повітря чистий.
Якщо вдень не обдурили -
Затемно візьмем своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
[i]For Adrian Aliev[/i]
І так раптово стало тихо
і порожньо в моїм житті.
Твоє вікно досі відкрито,
обличчя ж там уже чужі.
Я не зустріну випадково
тебе усміхненим в дворі.
Лиш виклик кину помилково...
Дві чорні кави на столі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017
Вогні нічного міста спалахують, тремтять.
Без жалю холодне скло тримає їх в полоні
сірих і страшних чужих багатоповерхівок.
Не вирватися вогникам назовні. Умирать
весь вечір й ніч усю вони навік приречені,
без тями мліти, сліди лишаючи у пам'яті... Думок
нестримний рій: Чому? За що? Як розірвать
замки й засови? Зірвать окови? Але ж бо ні!
Лишатись у неволі - то їх життєвий рок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2017
Коли не хочеться земних утіх моєму тілу,
коли душа і серце рвуться стрімко
у напрямку весняної краси,
коли любов'ю сповнені думки, тоді я залюбки
щоразу відмовляюсь від тваринної жаги
аби втонути в голосі твоєму. Пригорни
мене до себе ніжно-міцно. В обіймах задуши,
не відпускай. І ти не йди... Замри...
Нехай хвилини близькості зціляють наші душі,
травмовані бажанням наших тіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017
Як боляче,
коли ми вкотре зустрічаємо не тих людей.
І прикро як,
коли в життя приходять ті, та час не той.
Як радісно
клекочуть серця закоханих у пізній час.
І щиро так
вуста й тіла сплітаються, пірнають в небуття.
І дивно вже
минають дні, минають ночі, цілі тиждні йдуть.
І що тоді?
Весна дає нам нові почуття із радістю відчуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Ну що ж, я маю прикру новину,
та, дякувати Богу, лиш одну:
мій мозок переможений в двобої,
а сердце знов звика до болю.
То біль не зради й не розлуки,
він не заламує нестерпно руки.
То боляче кричить моя душа -
кохання нерозділене вона знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Дерева повільно з роками всихають,
нема більше сил і бажання немає
триматись корінням за ґрунт.
Вже гілля ослабло, знесилений стовбур
схилився незграбно від втоми віків
до матінки рідної, до неньки-землі.
Відсутнє бажання когось зігрівати,
не хочеться трави тепер захищати
від сонця пекельних вогнів.
І я похилився.
Самотній. Один.
Скінчилась віднині в природі
так конче потрібна саме мені
та cила живильна моєї
родючої неньки-землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2017
Я сьогодні навряд чи тебе відпущу,
зачиню я всі вікна і двері,
я очима повільно тебе роздягну,
поцілунки палкі
нам слугують замість вечері.
Я в обійми тісні тебе ніжно візьму -
ми нарешті лишились одні,
погляд твій на собі я ловлю,
зупинитись не в силі,
твої очі - пекельні вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2017
Я был в тебя влюблён.
Скрывать я этого не стану.
И я немного огорчён -
Я не в плену сего дурмана.
Я не могу любить тебя,
Преследовать всеместно,
Но не могу представить дня,
Где мыслям станет тесно
От твоего присутствия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2017
Я люблю твою улыбку.
Я люблю твои глаза.
Я люблю твои реснички
И дрожанье голоса.
Я возьму твои слова,
Буквы в них перемешав,
Буду слышать я всегда
Тихий шелест лесных трав.
Я прильну к твоим губам -
Мёд устами соберу.
Припаду к твоим рукам -
Их же тоже я люблю.
Зацелую плечи я
И согрею твои ножки.
Песнь полночная моя
Пожелает доброй ночки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702503
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2016
А я блукаю поміж людей,
немов сомнамбула.
І то притягне до одних дверей,
то скине в стічну яму.
Я смолянисто-чорний кіт
на мокрому асфальті.
Я ледь помітний труся біля ніг
для перехожого в азарті.
Красивий котик. Миле кошеня.
І інколи перепаде шматок,
можливо, навіть здобного хлібця.
- Їж обережно. Буде заворіт кишок.
Ось так після осіннього дощу,
наслухавшись красивих фраз,
я проводжаю поглядом і думаю:
"Та краще б ти до себе мене взяв"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699690
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.11.2016
А ми не бачились вже тижні зо три.
Ой, ні. Вже місяць цілий промайнув.
А я тримаю на вустах своїх цілунки
Й субтильність тіла, яке я обіймав.
Я пам'ятаю рухи й жести. Я копіюю їх.
Щоранку поруч себе я тебе шукаю,
Та замість теплого й п'янкого дотику до ніг
Я прохолоду постілі лиш відчуваю.
У поглядів зустрічних перехожих - твої очі,
І голоси довкола - відлуння то твоє.
І видиться, що я прокинувсь після тої ночі,
А ми не бачились, напевне, вже півжиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Страждання. Муки.
Сумління докори з'їдають все живе.
Ці випадкові зустрічі.
Безглузді дні розлуки.
Перед очима страшна картина постає -
Все, чим живу, або згорає, або гниє.
Я тільки-но відчув на смак свободу.
Я зрозумів, що значить жити цим життям.
Як раптом знов втрачаю відчуття
польоту мрій й думок.
І падаю я в небуття.
І ось моє життя:
нема вже злетів і падінь,
є вічна темна мерзлота
і каркіт гайвороння чорного щодня.
Смак горечі і скрегіт кігтів на душі...
Сумління докори з'їдають все живе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2016
Я про́шу
пригадайте дотик лагідний весни.
Ви тільки згадку допустіть в уяві
про ніжний теплий дотик і тоді
я зможу...
Я зможу
розпові́сти вам про гарну днину,
про сонячні промінчики ясні
і зелень трав, які буяють по весні.
І то́ді...
І то́ді
в осінній прохолодний вечір
ці спогади зігріють вас. Рясні
дощі зіграють мажорний менует вночі,
мов навесні...
Мов навесні
захочеться любить все навкруги:
і котика пухнастого сіренького,
і песика сусідського маленького.
Я про́шу
пригадайте дотик лагідний весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696741
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2016
Я знову закохався,
але не в ту -
не в ту людину,
не в ту годину.
І трапилось, чого боявся -
мені не в силу
жить без любові,
мов птах в неволі.
Боюсь тобі зізнатися -
біду накличу.
Щоб не терзати душу,
мовчати мушу.
Я в очі закохався
блакитні твої,
небесно сині очі
шукаю в снах щоночі.
Любові я цурався.
Навіщо сили
вкладати в почуття,
природа коїх - хімія проста?
Нектаром вуст напився -
хмілію хутко.
Від рук твоїх п'янію,
від дотиків я млію.
Я знову закохався -
таке життя.
Не взмозі й дня прожити,
щоб те́бе не любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
Я буду вічно і тихо тонути
в очах бездонно-блакитних твоїх.
І за́вжди я буду нестерпно хотіти
вуст ніжних мед смакувати щосил.
Я ли́шусь навік божевільним,
якщо це дозволить тебе розуміть.
Назавжди я стану безглуздим,
аби глибину твоїх дум осягнуть.
Невпинно буду дякувати долі я,
що в день осінній поєднала нас,
і нарікати буду я щодня,
що розділяє простір нас і час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016
Я стрів тебе, коли смеркало.
В осінніх сутінках блукали дві
чи то загублені, чи втомлені душі.
Вдвох поодинці завернули вправо,
та в пошуках весни їм сил не вистачало.
Ми йдемо поруч. Ніби разом ми.
Та кожен проживає свою долю.
Думки завмерли, почуттям даю́чи волю.
Серця забились в унісон. Невже могли
ми розминутись то́ді раз і назавжди?
Любов чи пристрасть? Розповість то час.
А поки що я вдячний богу чи богам,
що дали змогу разом бути нам.
Я божеволію, і подумки вмираю я щораз:
Ти тільки уяви - могло ж не бути НАС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Как сильно хочется к тебе
примчать, приплыть иль прилететь.
Но хворь засела в голове,
и мысли тёмные решили одолеть.
Зачем мы встретились? А вдруг
нам суждено друг друга потерять?
Что будет после, милый друг?
И вправе ль я тебя хотеть?
И грусть нахлынет в тот же час,
и руки я в бессилье опускаю.
Живу ли я иль увядаю?..
Ведь только Вас,
о нежный друг, возле себя не наблюдаю.
Бывало сяду в кресло вечерком -
вся комната заполнена тобой.
Решу побаловать себя чайком,
а мысль одна - ну почему ты не со мной?
Как сильно хочется к тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692266
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2016
Ох ці вуста рожево-повні
налиті медом, сповнені жаги,
хвилясто-випуклі твої. Вогні
зірок далеких раптом згасли
в ту мить, коли до мене хватко
заговорили два півмісяці жаркі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Моя любов, немов тахікардія,
раптово серце так накрила,
заполонила все моє життя,
зацокотіла, в вухах задзвеніла.
Прийшла без дозволу вона. І нагло
без попереджень встряла в серце.
І завертіло, й закружляло...
І на спині ростуть біленькі крильця.
Як добре відчувати легку слабкість
від ніжних дотиків любові.
Шкода, що швидко промайне ця радість,
немов кардіограм прискорені зубці.
Любов - вона тахікардія. Диво
потрібно нашому життю, аби
через роки пронести живо
уміння полюбити навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Как хочется порой зимой
и летом, осенью или весной
прижаться телом, душой обнять
твой стройный... нежный... А, плевать.
Плевать на то, что люди скажут
им только волю дай - сожрут.
Хочу обнять. Хочу я руки целовать.
Губами страстно тело изучать.
От шеи медленно спуститься вниз
к двум радужным... О, как хочу
к кругам манящего блаженства! Глаз
неподымая, устремиться к бугорку
и искусать легонько черешок.
Ну, а потом... держись, дружок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688260
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.09.2016
Ты мне скажи - печаль развей.
Как можно сердцу тосковать,
За человеком тем скучать,
С кем лишь заочно я знаком?
К чему с утра, открыв глаза, скорей
Ищу слова, чтобы сказать,
Верней прозрачно намекать,
Что нашей встречи жду тайком.
Как получилось так, что всё кругом
Вдруг стало о тебе напоминать?
Как разуму теперь истолковать
Безумное желанье быть с тобой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688130
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2016
Я не волів би тліти все життя
І жевріти тихцем до забуття.
То краще полум'ям згорю дотла
І хоч на мить зігрію змерзлі я серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2016
[i]for my dear K.[/i]
То були перші і останні вихідні.
Ні, не одні.
То були два чудові, неповторні дні...
Літні тихі дні.
Спокійний подих серпня обіймав
Дві одинокі постаті,
І метрополітен нас обвівав,
Запрошуючи в гості.
Ловив я погляди твоїх очей -
Втонути б в них.
І випадковий дотик до плечей -
Зацілувати б їх.
Як сильно я хотів би бути
У тво́єму житті,
Та маєм ми лишень суботи
І голод у душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016
Мудрец был прав,
сказавший сквозь века,
что красота во взоре у смотрящего.
Такой уж нрав.
Такие нынче времена.
Мы в вечном поиске нам подходящего.
Мы голодны
на плотцкие утехи
и видим губки лишь, и щечки й ягодички.
Кому важны
этические нормы?!
Для утолення "жажды" нам подай "водички".
Набросившись,
как зверь на мясо,
питаемся телами близких нам людей.
А насладившись,
нам станет ясно:
Видать, пора менять объект своих страстей.
Хотим тепла,
душевного покойства
и чтоб красивый рядом был бы человек.
Но красота внутри,
к ней до́лжно трудно йти...
А как дойти? Та карта уж потеряна навек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2016
Уставший взгляд твой томно бродит
Страницами чужих пустых анкет.
И фото есть там и фигуры,
Но ни одна из них не даст ответ.
Вопрос, терзающий тебя давно,
Рождённый длинными и темными ночами.
Й ответ, скрывающий своё ество,
Так не желающий предстать перед глазами.
Где бродит тот твой человек,
Не жаждущий тебя, как все другие,
А лишь мечтающий застыть на век,
Как красота в глазах и поцелуе?
Позволишь ли когда-нибудь
Притронутся к твоей руке?
Допустишь ли кого-нибудь
Ты к сердцу ближе иль к душе?
Не знаю я...
Не знаешь ты...
Кого готовит нам судьба
Для жизни, полной красоты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683123
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2016
[i]for my dear K.[/i]
Нас разделяют время и пространство.
Мы две вселенные.
Мы в параллельном мире.
Межгалактический портал и хулиганство.
Коль близко будем мы - нас точно ждёт коллапс.
Сближенье нам смертельно.
Но звезды ма́нят, как сиянье глаз...
Или глаза маня́т забвенно нас.
Твой мир - так нежен и прекрасен,
Он с легким запахом весны.
Моя же осень с теплым пледом
Лишь в цвете карих глаз твоих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2016
* * *
Тебе я щойно зауважив.
Ще мить - і пестощі тобі дарую,
Вже подумки тебе я обіймаю,
І, ладен клястись, тобою жив.
Кохав одну тебе лиш, пташко!
Чекай. Зажди-но... Як же ми?
І сліду не лишилось. Тяжко
Прожити мні на самоті.
Це все мине доволі швидко,
Бажання стрімко промайнуть.
І знову стане мені гидко -
Я божевільний? Так, мабуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
Изгиб не только у гитары,
Или у гор, иль у шоссе.
Волнисты линии й игривы
Манят настойчиво к себе.
О, если б мог бы только я
Прильнуть к плечам твоим любя.
Усыпать нежно поцелуями уста
И тело изласкать до самого утра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678877
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.07.2016
Сегодня ждал я твоего звонка,
Хотел услышать голос милой.
Я помню, как любовь ко мне пришла
И приказала сердцу жить с любимой.
Я помню первые и робкие шаги
На встречу долгожданному забвению.
Я не забуду уст тех уголки,
Манившие меня к запретному желанию.
И пусть банально прозвучит признание,
Что ждал, искал тебя всю жизнь,
Но просыпаюсь утром лишь с желанием,
Чтоб разрешила ты себя любить.
Я очень много говорил не в тему.
Я с детства был приучен к тишине.
Но находил я часто утешенье,
Прижавшись крепко к твоей спине.
Проклятая работа забирала время.
В быту я нахамил тебе не раз.
Но каждый вечер засыпал с тобой я,
Осознавая, что ты мой экстаз.
Коктейль любви лишился страсти,
Но крепость он свою не потерял.
Господь решил свести нас вместе -
Он явно силы наши проверял.
Час расставания не повод для печали.
Сей случай раскрывает мне глаза.
Я знаю, сердца друг друга повстречали,
Чтоб успокоилась душа.
Пусть эти строчки будут тем признанием,
Что изливают сердце и моя душа.
Но служит это малым утешением –
Ко мне сегодня ты уж не пришла.
Не ведает никто, как сложится судьба.
Где будешь ты? Где буду я?
Но, как бы не крутила нас жизни кутерьма,
Моя любовь тебе останется верна.
29 июля 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633068
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2016
Мне было просто и легко
Любить тебя ежеминутно.
Мне очень больно от того,
Что для тебя так неудобно.
Я с лёгкостью внушил себе,
Что найден в жизни идеал.
И подарил свой мир тебе -
Богиню счастья обожал.
Мне не понятно кто з нас болен.
Кто держится руками за семью?
Иль тот, кто всё ж готов её разрушить?
"Так будет лучше" - не оправдание сему.
Коль делаешь ты это для себя,
Моя любовь поймёт твой выбор.
Но если жертвуешь всем этим для меня...
Ты знай – сознательно я делал выбор.
Цель жизни для меня ясна.
Она предельно мне видна.
Ты в мире женщина одна,
С которой жаждет жить моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528939
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2014
[i]Рядки, навіяні східною лірикою і концертом Вакарчука[/i]
Не відчуваю твого тіла ніжність,
Від вуст твоїх немає поцілунків.
В житті моєму тепер ти рідкий гість.
Нас розлучають сотні кілометрів.
Щодня я зустрічаю сон без тебе,
І ранок застає мене на самоті.
"Добраніч, люба!". Спиш без мене.
Ми в снах побачимось у всій красі.
Ти не зі мною, але все ж моя.
Ти в мене є. Остання ти моя любов.
Поводарем в житті слугує усмішка твоя,
І варто дякувати долі, що тебе знайшов.
3 жовтня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014
В твоїх очах я бачив радість.
Люблю цей блиск твоїх зіниць.
Твій погляд має дивну здатність
Звільняти думки від дурниць.
В твоїх очах я бачив сльози,
Коли когорта негаразд життєвих,
Зібравши хмари чорні в купи,
Заручників із нас робили млявих.
В твоїх очах знайшов я спокій -
Небесний рай для люблячих сердець.
Та закружляло нас у вирії подій,
І щастю нашому прийшов кінець.
В твоїх очах я бачу смуток.
Грайливі, радісні й такі духмяні
Твої всі мрії збилися у жмуток,
Чекаючи на теплі дні весняні.
Щоночі в снах я бачу очі.
Блакитні очі, сповнені добра.
Й щодня з тривогою чекаю ночі,
Коли до мене знов прийде весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
- Ну и пусть будет так. Ты сам этого захотел! – крикнула она ему вслед.
[b]Секунда первая[/b]. Входная дверь небольшой квартиры хлопнула в одно мгновение. По комнате пронёсся легкий сквозняк. Послышалось дрожание жалюзей на большом окне гостиной. Посреди комнаты в ночном белом халате стояла девушка. Стук сердца. Резкий поворот головы. Русые волосы безмятежно легли на плечи. Лицо превратилось в маску. Ни одна мышца не осмеливалась нарушить покой «мраморного» лица. Серовато-синие глаза замерли, созерцая дверную ручку. Сквозь приоткрытые губы вырвался шумный выдох, как будто душа рвалась туда, к двери. Секундная стрелка больших настенных часов, оформленных в виде восходящего солнца, отмерила одно деление, и по комнате пронёсся тихий глухой щелчок. Сердце ударило повторно.
[b]Секунда вторая[/b]. На кухне, за стеной, включился холодильник. В коридоре слышались уходящие вдаль шаги. Он, счастье, судьба. Он уходит… ОНО уходит… ОНА уходит… Нет! Всё это уйти не может. Руки окаменели, ноги налились свинцом. Третий удар сердца. Третий удар без Него. Как долго сможет биться это сердце без Него, без Его слов, ласки, неуклюжих движений? Без Его рассеянного взгляда, несмешных анекдотов? Как без них? Секундная стрелка часов отмерила ещё одно деление.
[b]Секунда третья[/b]. Воздух в комнате стал резким и сухим. Лёгкие с трудом захватывали его. Кожа покрылась холодной испариной. Перед глазами всё поплыло. Без Него нельзя! Но сердце неподвластно разуму. Оно встрепенулось и ударило в четвёртый раз. Нельзя… Так Его потерять – это глупо. Она шла к Нему всю свою сознательную жизнь, даже не отдавая себе в этом отчета. В каждом мужчине она искала именно Его. Только теперь это стало полностью ясно. Как же без Него?… Глухой щелчок разнесся по комнате; стрелка циферблата преодолела ещё одну черту.
[b]Секунда четвёртая.[/b] А сердце по-прежнему стучит. Оно живёт воспоминанием о Нём. ОНО – счастье – только что ушло, отстучало звонкими шагами на лестничной площадке. ОНА – судьба – круто повернула три секунды назад. «Я могу его остановить», - мелькнуло в сознании. И мысленно её рука уже потянулась к дверной ручке. Воображение в одну секунду нарисовало ей картину: «…выбежала в коридор. Там далее, на последних ступеньках лестницы, ухватила его за плечо. Ты не уйдёшь от меня. Ты просто не можешь этого сделать. Я не смогу без тебя. Ты мой воздух…» Щелкнула стрелка часов, и мысль тут же оборвалась.
[b]Секунда пятая[/b]. Сердце забилось ещё сильнее. Шагов уже не было слышно. Вместо их осталось эхо, последняя нота которого повисла в воздухе. Тихий звон родился из неё. Она никогда раньше его не слышала, и он, почему-то, показался ей стеной, отделяющей её от прежней жизни. Он согревал её. Тепло обняло всё тело, земля ушла из-под ног, комната закружилась… Секундная стрелка перешагнула на цифру двенадцать. Раздался бой часов, звон рассыпался бусинками по комнате, заполняя пустоту, но Она этого уже не слышала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524564
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.09.2014
Ти недопитий мій лате,
Недосмакований напій.
Хто полюбляє каркаде,
Не зрозуміє настрій мій.
Я розчинився у тобі,
Мов кава чорна в молоці.
І зародилось у мені
Зернятко щастя для душі.
Твоя безмежна білина
Мій темний світ обійняла.
І вогник запалав в душі.
Благаю! Не залишай його на самоті.
серпень 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014