| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Я подарил бы тебе весь мир,
солнце яркое, и ветер теплый.
Маленький домик, детский крик,
Улыбка сына, такой же упёртый.
Подарил бы время, минуты, года,
всю жизнь к старости, для тебя.
Просыпаться, дурачится, с утра,
Быть вместе с тобою, сейчас, и навсегда.
Танцевать, утопая в твоих глазах,
держать за руку, летая во снах.
Любить искренне, сердцем всем,
быть вместе всегда не зная проблем.
Жить в горе и в радости с тобою клянусь,
делать тебя счастливой, забывая про грусть.
Я сделаю все невозможное для тебя,
я тебе не отдам, никому, не сейчас, и никогда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2015
Ты слышишь, там, в детской комнате плач,
твоя малышка, одна, в четырёх стенах.
Нет, она не упала, не очередной жуткий сон,
она смотрит на фото, ждёт, папиных слов.
Пойдём, посмотри, какая она уже большая,
вся в тебя, эти глазки, улыбка, такая смешная.
Если бы ты только знал, сколько кричит папа она,
подойдёт к фото, тихо стоит, плачет, болит душа.
И кажется, есть игрушки, мама, дяди и тёти, но,
посмотри, ей одиноко, ей без тебя тяжело.
Мы все верили, что ты будешь так же улыбаться как она,
бегать по комнате, играть в прятки, ты, я, и наша доченька.
Мы все верили, что это обман, ошибка, всё пройдёт,
верили, получив столько на душе ран, смотрим в небеса.
Видишь, мы все ждём, что кто-то сейчас в комнату войдёт,
обнимет, вытрет слёзы, и сбудется наша, мечта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571527
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2015
Мені приснився дивний сон,
безмежні пустелі і тишина.
Там де вчора був мій район,
безжальне сонце, мертва пустота.
Гори бетонних скель повсюди,
тварини – мутанти, а де ж люди?
Скільки не йшов, лиш страх,
пекло, людській нації крах.
Все мертве, горить, зникає,
залишки тіл, вітер розвіває.
Реактивні дощі, змивають нас,
мабуть закінчився наш час..
В нас попередження було,
але ми захлеснулись злом.
Ми під ногами топтали його,
і це не залишиться сном.
Нас попереджали, але пізно,
судний день, кінець світу.
Покарали, за правду, грізно,
не склали ми Божого іспиту.
Тепер навіки, люди у вогні,
знищили все, самі себе.
І це не залишиться у сні,
адже час цей, скоро прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Звуки, ритми, тихі і гучні, віддзеркалення душі,
поєднання слів і почуттів - мистецтво вічності.
Веселі, чи мінорно сумні, у серці залишають слід,
музика – картини зі снів, чи просто інший світ.
Ти чуєш мрії, надії, думки сотень поколінь,
перебуваєш з ними, і ти частина їх, не тінь.
Ніби робиш подорожі у часі, серед зірок,
де існує магія, реальна, не з книжок..
З музикою, ти поринаєш в ті часи,
переживаєш дні, щасливі і тривожні.
Без музики, не знайдеш виходи, дороги,
для розуміння світу, й себе самого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Скажи, ти людина, є в тебе душа?
чи ти лиш біологічна маса тіла.
Мабуть немає, лиш гаряча смола,
яка тебе сильно затруївши, роз'їла.
Чому ти так ненавидиш нас?
ми ж не гірші, ми також люди.
Живемо, говоримо, відмірюючи час,
як усі, шукаємо ліки від застуди.
Хіба, один від одного відрізняємося?
ми не Боги, всі ми не безсмертні.
Нам дали час, але усіх цураємося,
заздрість, пиха, стали ознаками честі.
Скажи що я зробив не так, він, вона?
ми просто мріяли, не купували щастя.
Боролись щоб не поглинула пітьма,
зараз виживаємо, не вірячи в майбуття.
Ми на колінах, голі, приниженні, в синцях,
живемо, схиливши голову, хоч так надоїло.
Ми зберегли душу, чесність, любов в серцях,
живемо як нам заповіли, так як небо веліло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Уйди или останься, забери слова,
давай сотри меня, удали время.
На сдачу, тебе моя больная душа,
нажми стоп, и опусти, рваное знамя.
Открой окно, выброси все наши дни,
кричи, что бы соседи стучали в двери.
Сожги все наши стихи, ведь мы одни,
такие странные, безумные звери.
Включи нашу песню, и тихо уйди,
в открытые окна, пусть заходят дожди.
Закрой двери, не оглядывайся, поспеши,
развей пепел, забудь, и никогда не приходи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552639
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2015
Біль, що ви знаєте про це?
невдалі відносини, «хаха», яка біда.
Чи за спиною, брудне слівце?
не подарувала IPhone сім’я.
Ви думаєте, про що говорите?
життя біль, я невдаха, - маячня.
Дістало, що з Богом спорите,
доказуєте, близькість кінця.
Чому, не розумію, настільки згнили,
просякнуті заздрістю, в такі роки.
Ви діти, але ніби століття прожили,
а хоч раз згадали, що є батьки.
Для вас біль, пустий гаманець,
і не доказуйте що це брехня.
Ви хоч раз бачили, життя кінець?
відчували, як у чорному вся сім’я?
Життя - біль, для кого, для вас..
сидіти, і знати що все подадуть?
Знайте, прийде і ваш час,
коли мимо вас пройдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Прийде ніч, засяють зорі,
лиш старий пес не спить.
Він вільний і всього доволі,
але завжди чомусь мовчить.
Йому вже багато років,
бачив декілька поколінь.
Він не чує вже кроків,
лиш вдивляється вдалечінь.
Його гнали, били, труїли,
викидали як сміття.
Він повз, коли лапи німіли,
боровся за своє життя.
Як ним не гордитись,
ніколи чужих не пускав.
За ним не треба було дивитись,
грайливо своїх вітав.
Дарував малечі сміх,
дивно, не чіпав котів.
Не знаю, який його гріх,
не бачити кольорових снів.
Не раз захищав нас,
рятував господаря, але…
Прийшов не його час,
і погладити ніхто не прийде.
Він вірно чекає, багато років,
коли хазяїн його завітає.
Лежить, наче онімів,
але вірність не згасає.
Можливо колись він його зустріне,
вскочить, залає, як в молоді роки.
Але зараз, від чекання і туги марніє,
мовчки дивлячись на зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Ти попробуй віддати все, що маєш,
мрії, погляди, почуття, дотик, час.
Відпусти кого так міцно тримаєш,
зупинись, і не шукай більше нас.
Залишись на мить одна, мовчки,
подумай, для чого таке життя?
І не приміряй, роль втікачки,
злістю оповите, немає майбуття.
Вимкни світло, телефон, подумай,
хто дійсно вартий, заглянь в серця.
І побачиш людину, так буде, знай,
яка проживе з тобою, до кінця.
Можливо образ його розмитий,
і ти ніколи не думала що це він.
Але потяг буде несамовитий,
і ти відчуєш вітер змін.
Зроби це зараз, не картай себе,
можливо це я, пишу в пустій кімнаті.
Можливо це він, зараз цілує тебе,
адже щастя, ми всі варті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Я спалахував, горів, і тихо згасав,
мовчки сидів, життя продавав.
Не буквально, лиш частини,
дні, місяці, години, хвилини.
Я горів, тобою, мабуть ти також,
дарував частини себе, вам.
Не помічаючи, колючість огорож,
я горів для вас, і згас сам.
І зараз холод, повсюди, друг мій,
читач моїх снів, слухач моїх мрій.
Немає страху, опіків, так чудово,
тихо, холодно, на душі, казково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Весняний день, вибух, радіоактивна кровотеча,
паніка, ураження,смертельна зона, масова втеча.
Всі біжать, світова катастрофа крики, дитячий плач,
мертва тиша, місто привид, атомний отруювач.
Наче ще одні Помпеї, але цей вулкан створили ми,
отруївши природу, зазнали невидимої війни.
Дістали втрат, понівечені тіла, долі, згаслі життя,
ми боролись, щоб втамувати, радіоактивного женця.
Цю пожежу гасили тисячі безстрашних життів,
віддаючи все що мають, заради наступних поколінь.
Вони не знали страху, стоючи один на один з бідою,
віддавали життя, заради рідних, країни, нас з тобою.
Скажи чи ти пам'ятаєш про них, знаєш хто вони?
Чи Чорнобиль для тебе, це лиш сюжет комп'ютерної гри.
Чи знаєш ти, який подвиг вони зробили для нас,
втамували техногенну катастрофу, давши нам час.
Їх залишилось зовсім мало, сотні, можливо одиниці,
їх прізвища залишаться назавжди в героїчні скарбниці.
Вони справжні герої, але мало це хто розуміє,
і мало хто з нас, уклонившись, подякувати їм зуміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Розправ свої крила, мила, витри солону сльозу,
розвій темряву навколо, дивись я також лечу.
Ти знаєш моє життя у небі, і я зовсім не птах,
я літаю думками, летімо зі мною, я дам знак.
Адже ці темні чагарники і хащі, створили не ми,
ці колючі дерева, наче спомин столітньої війни.
Ця тиша, в якій панує страх, фальшиве тепло,
яке манило нас, і в той же час, так імпонувало.
Скажи, чи світ не створений для нас?
розірви ці нитті буденності, відчуй свободу.
не будь одною з непримітних сірих гримас,
лети, живи, і байдуже на негоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Маленькая кудряшка, с добротой в глазах,
игривая принцесса, в маминых руках.
Быстро по комнате наводит лад,
смеётся, принося всем радость в сердцах.
Пытается говорить, как будто большая,
любит очень играть, усталости не зная.
Уже есть шесть зубчиков, длинные кудри,
пухленькие щёчки, и мамины губки.
В её глазках столько добра и света,
лицо, лучшие черты двух силуэтов.
Наверное, у неё будет хорошая судьба,
Мамин характер, и папина доброта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539884
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2014
В наш час, доброта це дивно,
наче психічне захворювання.
В наш час, бути собою огидно,
немає сил на відстоювання.
Ми давно стали однотонними,
стандарти для почуттів і життя.
Ми всі стали пустими, злобними,
і цінності наші, далеко не сім’я.
Ми перестали мріяти, чекати,
біжимо, але не рушаємо з місця.
Нам не потрібна любов - обманниця,
ми ніколи не вміли душею прощати.
Для світу ми завжди дивні, хворі,
наче прокажені, нас цураються.
Ми не підкоряємося системі, долі,
ми в світі ліки, коли очі нам відкриваються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Пригадай мене, коли усі фото лиш попіл,
коли тобі зле, і ти проклинаєш мене щомиті.
Пригадай мій сміх, дні і ночі, мрії розбиті,
пустивши сльозу, відчаєм хвилини оповиті.
Я знаю, ти також, шукаєш шлях для втечі,
небо або земля, чи райдуга, після грози.
Новий будинок, чи горище, байдуже куди,
я знаю, ти також, втомилась від ворожнечі.
Я знаю ховаєш почуття, десь глибоко в душі,
мрієш про майбутнє, але не відпускаєш минуле.
Страждаєш, плачучи, думаючи які ми дурні,
біжиш від світу, з надією що серце забуде.
Зустрічаєш світанок, але не бачиш сонця,
хочеш почути улюблену музику, слова.
Шукаєш надію, шукаєш свого обранця,
хочеш бути, і відчувати, що любов жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2014
Представ день я бачу сонце,
я іду, поруч за руку з тобою.
Цілую замучене лице твоє,
вмиваюсь холодною водою.
Ти тільки уяви, я знову відчуваю,
я бачу небо, стискаю пальці рук.
Усміхаючись від тебе я втікаю,
біжучи не знаючи маршрут.
Уяви, як ми танцюємо удвох,
наша пісня, я на ногу тобі стаю.
Відчувши смак, їм торт за трьох,
бачу, відчуваю, ти поруч, я в раю.
Представ день, що ти не біля ліжка мого,
не сидиш мовчки пускаючи сльозу.
Не чекаєш лікаря, спитати за коханого свого,
не ридаєш, не віриш в лікарську брехню.
Представ що ці десять років коми,
це лиш був суцільний жахливий сон.
Не було грому, не були всі у чорному,
не грав болючі ноти саксофон.
Уяви, ти заходиш на світанку,
пуста палата, я підкрадаюсь, обнімаю тебе.
Представ що не було цих років, ранку,
уяви що я поруч, і цей сон пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Опиши мені свої почуття,
дай відчути те що й ти.
Відкрий своє тихе життя,
зачекай, не йди, не лети.
Скажи, які зорі в темноті,
чому, ти так любиш дощі?
Не збираєш квіти на весні,
очі глибокі, але такі сумні.
Чому посмішка це лиш гра,
зміна погоди, і часу мить.
Таємницею оповита душа,
кригою мовчки, лиш іскрить.
Опиши мені свої почуття,
достатньо лиш декілька слів.
Наповни собою моє життя,
я втомився, від короткочасних снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2014
Не вживаю алкоголь, забув про нікотин,
на вулиці вітер, холод, в кімнаті один.
Знову оновлюю плейлист, настрій зима,
Indi Rock, джаз, книга - світ де нас нема.
Перегортаю сторінку, не за горами кінець,
представляю картину, наче я творець.
Проживаю на сторінках ще одне життя,
паралельно зі світом, в якому існую я.
Змінився в поведінці, душа відчула спокій,
живу фантазіями, не шукаю той дотик.
Не трачу вечір марно, блукаючи ночами,
я живу, читаю, насолоджуюсь, новими сторінками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Зимовий вечір, камін, переплетені серця,
пальці ніжно вдаряють по струнах.
Теплий плед, закутані, тиша, ти і я,
два біженця, замкнуті в міцних обіймах.
Гул вітру за вікном, запах гарячої кави,
невпинні погляди твої, казкові барви.
Дотик уст, ніжний, зупиняючий час,
дев'ята вечора, і світ лиш для нас.
Мінімум слів, і максимум тепла,
холодна зима, старий фільм, темрява.
Тліюче вугілля, і зорі у вогні,
ти і я, найкраще місце на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
А где то там плывут вокзалы, играют небеса,
она с уставшими глазами, слышит его слова.
И время остановилось, воздух давит изнутри,
стоя вечно на коленях, рыдая, крича, прости.
Борясь с судьбой, пытаясь склеить осколки души,
пытаясь вернуть, лишь на миг, последний, мечты.
Пытаясь найти тепло среди холодной зимы,
стать птицей, ветром, отыскать его следы.
Искать вечно, не сдаваться, забывая про боль,
слушать тишину, молчать, стирая с лица соль.
Искать силы, веру, что бы подняться с колен,
сделать все, что бы покинуть этот одинокий плен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529966
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2014
Я не знаю де ти зараз, поруч, можливо в сусідні квартирі,
можливо в інші країні, де так тепло, і шепочуть хвилі.
Чи можливо прокинулась, або дивишся на захід сонця,
п'єш запашну каву, їси смачний торт, наче іменинниця.
Чи ти в авто, або в пустому трамваї, чи на лавці в парку,
гуляєш з друзями, спускаєшся ліфтом, ховаєшся від дощу.
Переходиш дорогу, спішиш, смієшся або сумуєш,
говориш з батьками або весело з подругою пліткуєш.
Я не знаю де ти, за якими дверима, в які галактиці шукати,
можливо взагалі не існуєш, і немає сенсу чекати.
Можливо ти поруч, зараз зі мною це читаєш,
можливо ти ніколи в моє життя не завітаєш.
Я не знаю де ти, в якому світі ти цвітеш,
можливо ти ангел, моя надія, чи спогад, вмить і втечеш.
Я лиш знаю що навіки, в моїм серці пустота,
що не найти такі квіти, які б не бачила вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2014
Я не люблю літо, потопаючи в осінні порі,
не помішаний на релігії, не кричу у сні.
Не шукаю причин жалітись на життя,
я люблю осінь, і її прохолодні уста.
Ранішні морози, і вечірня кава,
тиха музика, яка б душу наповняла.
Лист паперу, ручка, знову слова,
мій світ, там де жовто-багряна вона.
Коли іде дощ, одна на двох парасоля,
руки в замок, смак що таке воля.
Пусті смс, смайл, псевдо спілкування,
прогулянки на самоті, залишки осіннього кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Немає ціни другові як брату,
немає ціни вірності і клятви.
Ми разом з дитинства були,
а тепер війна і ці незабутні постріли.
Я пам'ятаю дитячий майданчик,
ми бились з тобою за пластмасовий стаканчик.
Перший м'яч, крик сусідів, розбите вікно,
хоч ми получили, але нам було весело.
Перший раз разом у школу, перші синці,
збиті руки, кров, зауваження на пятихвилинці.
Бувало в одного із нас чорна смуга,
ми ділили, боролись, все, ради свого друга.
Жили наче ми одна сім'я,
ти мій брат і разом ми до кінця.
Один за одного стояли горою,
до кінця разом до смертельного бою.
Школа університет ти мій свідок,
згадую як ти говорив побільше вам діток.
Весілля, ти трішки перебрав,
але зате веселе свято влаштував.
Якось сиділи говорили про життя,
в тебе маленька донечка, в мене Ілля.
Раптово пролунав фатальний дзвінок,
воєнкомат, повістка, осатаній твій крок.
Бути в пеклі в мирний час,
втратити друга, брата,
Я пам'ятаю твій погляд останній раз,
коли ти впав на моїх очах.
Мабуть на верху поспішили,
чому саме ти, чому не залишили.
Кому тепер скажуть брат, тато,
чому саме така розплата…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528640
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.10.2014
І знову ранок, і навкруги мертва тиша,
Ні вітру, ні птахів, ні сонця в висоті.
Все теж заплакане обличчя,
Все таж душевна біль на самоті.
В руках старенької фото, де всі разом зустріли весну,
Де його посмішка все ще шепоче.
Я обов’язково до тебе мамо прийду,
Я обов’язково зустріну з тобою весну.
І знову ріки материнської любові,
Розм’якшують фото все тих радісних років.
І вітер ненароком з рук відносить,
Єдиний шматочок тих радісних днів.
Закрутивши, піднявши в небесну височінь,
Закрутивши все життя, кинувши на нього зловісну тінь.
І кружляючи в відтінках сірого неба,
Положило додолу, давши зрозуміти, що чекати вже не треба..
Ріки сліз, і очі все дивились на фото на землі,
І раптово дощ, змиває все те щасливе життя.
Капля за каплею, і чути її сердечний крик,
Капля за каплею відбиває мелодію по цинкові труні.
Пішов він, з першими промінням сонця, рівно два місяці тому,
Пішов захищати, землю,нашу країну єдину, одну.
Пішов з сльозами матері на очах,
Пішов знайшовши своє місце, в небесах..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526803
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.09.2014
Все в житті не випадково, ті люди що тебе оточують, все що навколо, не просто так. Кожна людина для чогось дана тобі в житті, можливо вона принесе розпач і просто використає тебе, а можливо подарує неймовірний виплеск ендорфіну. Все не випадково, так і сталось зі мною.
Тоді я ніяк не думав про життя, а тим паче про кохання. Все здавалось мені тоді смішним і що це кінець життю до якого я так звик. Я жив як хотів, думав що розумію життя, і розумію людей, що знаю їх. Но як говорять люди не зарікайся, один Бог лише знає що тебе очікує. Тоді я і толком в Бога не вірив не то щоб повірити що знайдеться одна єдина.
Пам’ятаю був звичайний день і він не прогнозував нічого особливого. Все банально, робота, дім, вийти погуляти з друзями. Якби я знав що той день змінить моє життя і взагалі мене самого. В той день я зустрів її. Як зараз пам’ятаю що мене ніби відключило від цього світу. Всі які були раніше ніяк не могли зрівнятись з нею. В ній було щось ангельське, її посмішка, її любов до життя. Я її бачив лише другий раз але вона заполонила мій світ і думки. В мене ще ніколи не було такого відчуття, не вистачало слів, і світ здавався зовсім не таким до якого я звик.
Один момент змінив все моє життя. Літо здавалось не таким як було колись. Все ставало яскравішим, світ набував незабутніх кольорів. Порив вітру, шелест листя, нічне небо, зорі, все набувало казковий вигляд. Мені хотілось жити, просто жити в цьому світі. Де все настільки фантастично, що я інколи думав що я знайшов частинку раю, знайшовши свого ангела, ангел який витягнув мене з темної безодні. Навіть сон був зовсім іншим, таким чистим і світлим, як в дитинстві. Один момент, один день, змінив факт мого існування. Факт що я покохав.
З кожною хвилиною мені хотілось побачити її знову. Я розпитував друзів, знайомих про неї. І врешті найшов, і нехай це була сторінка в соц. Мережі, але для мене це вже було перемогою. Коли вона була онлайн моє серце ніби скручувало, було важко дихати. Довго вагаючись, нервуючи, але все ж таки відправив те перше повідомлення. Повідомлення з якого і почалось інше життя.
Спілкування хоч і не бачачи її завжди підносило настрій, з кожним повідомленням я розумів що це дійсно вона. Це справді кохання, не мимовільне захоплення. І зібравши всю волю я на кінець сказав це, слова які говорив багатьом легко і впевнено. Слова з яких і почались найкращі моменти мого життя.
Завжди згадую нашу першу зустріч, я готувався, обдумував що говорити, як себе поводити, але побачивши її забув все. Я не знав що говорити, ноги підкошувались, пальці трусились, я ніколи не панікував так. Промовчавши хвилин 5 ми обмінялись лиш декількома словами. Ну думав я хоч щось, але якби ви знали як було важко взяти її за руку. І в мене знову паніка, що робити думав я, якщо я зараз не можу сказати і почати розмову, не можу взяти її за руку, що далі? З кожним кроком я прокручував цю думку в голові, но все ж таки найшов тему поговорити. Говорили і я запропонував її послухати мінусовку яку я написав коли спілкувався з нею. Що в той час вона була для мене музою, і обняв її.
В той момент я відчув таку легкість, таку радість, мені хотілось злетіти, хотілось зупинити час, щоб цей момент тривав вічно. Я відчув що означає коли в твоїх обіймах кохана людина. Це настільки фантастичне, феєричне відчуття, що немає таких слів щоб описати це. Немає такої шкали яка б оцінила наскільки я був щасливим. Немає такого поета який би описав достовірно це. Все що хотілось щоб це було вічно. Відчувати це тепло, цю легкість, бачити в її очах світ, в якому немає нічого поганого, чистий в усіх аспектах, чистий з усіх граней. Де дерева завжди зелені, де зорі дарують таке світло, що тонучи в кришталево чистих ріках і озерах створюють неземну симфонію. Безкінечний рай, оазис який не найдеш в нашому світі. Світ де завжди чути спів птахів, світ в якому потонув.
Що означає бути щасливим? Що взагалі щастя? В той момент я зрозумів, що щастя це вона. ЇЇ дотик руки, тепло яке пронизувало все моє тіло. Час поруч з нею це не можливо описати. В її обіймах я був ніби в іншому світі. Ми гуляли, говорили і я забув про все, і про час.
Настав той момент який я не хотів щоб він був, настав час прощатись. Можливо ви подумаєте, що тут такого, звичайна зустріч, нічого особливого, але саме найкраще мене очікувало саме тоді. Інколи я згадую цю картину, її під’їзд, я взяв її за руку і з дитячим хвилюванням поцілував. Цей поцілунок був не таким як інші. Раніше поцілунок не приносив ніякого задоволення, простий жест уваги, нічого особливого. Але коли я торкнувся її уст все змінилось. Відчув цей прикус, я забув де я, нічого не чув, нічого не бачив. Хоч і був вечір, трішки прохолодно, але в мить все змінилось. Все настільки стало яскраво, час ніби зупинився. Я себе відчував птахом, який не міг літати, але завжди хотів піднятись в небо, і ось це здійснилось, вона ніби за руку піднесла вище, взявши під своє крило злетіли, де ще не були птахи. Показала таку висоту, такий світ, де були лиш вона і я. Де я птах який мав тільки мрії, а вона така вільна, така незалежна, витягнула мене з низів, і під своїм крилом впустила в свій безмежний, вільний, світ.
В той момент моє серце здавалось вирветься з грудей. Я не зважав ні на що. Хотів все літати, літати разом. Але на жаль, це не сталось як я хотів. Сказавши, прощавай, я провів її поглядом і вона зникла за дверима. Я ще пару хвилин не міг відійти від цього що сталось. Пішовши дорогою додому я все вдивлявся в небо, на ці яскраві зорі, які здавались мені таким близькими що я міг би доторкнутись до них. Я не відчував землі під ногами, не розумів що зі мною. Цією дорогою я йшов багато раз і нічого особливого в ній не бачив. Але зараз, що зі мною? Цього вечора мені не хотілось швидко іти додому, я насолоджувався тим що бачили мої очі, тим що відчувало моє серце, тим як ожила моя душа.
Прийшовши додому я ще декілька хвилин вдивлявся в нічне небо. Щоразу я бачив щось інше, і з кожним разом моя душа раділа. Через деякий час я подзвонив її, почув цей голос, ми говорили і мені здавалось що вона поруч, і зараз я візьму її руку і прошепочу, я ніколи не зустрічав такої як вона.
По суті ми толком і ні про що не поговорили, але годинf нашої розмови для мене промайнула як мить. Вона спитала як дійшов, і тут же я чую на добраніч. Я не встиг отямитись як сьогоднішній день закінчився. Як закінчився найкращий день у моєму житті. В цю ніч я довго не міг заснути, все вдивлявся в вікно, як місячне проміння огортає землю, як все спить, і нічна тиша опускається на все. Чомусь мені здалось що ніч, це та ж сама дівчина, яка втратила свій світ. Здалось що ніч це таж сама матір, в якої відібрали своє дитя. Що місяць це її серце, а зорі це сльози, і вона вічно шукає його, щоб подарувати свою любов. Але дивлячись на нас, на все живе, вона згадує його, все вірить, надіється, вічно шукає. Кожної ночі вона дарує частинку своєї любові нам, всьому…
З цими думками я і заснув. Чесно кажучи я не запам’ятовую сни, но цей сон я запам’ятав назавжди. І інколи мені хочеться знову його побачити, відчути все що я тоді бачив. Тоді, ви здається вже зрозуміли, тоді мені приснилась вона. Як ми гуляємо разом, її волосся легко розвівається при подуві вітру, її посмішка, а в очах, я щаслива. Побачив її в білому платі, і почув від неї слова, так, я згідна. Що приходячи з роботи вона мене зустрічає, ніжними і водночас міцними обіймами, посмішкою, і поцілунком, а далі я вибігає наша маленька донька, така красуня як і її мама, і кричить папа прийшов своїм дитячим голосочком. Обнімає мене посміхається, цілує, радіє. А я говорю ти в мене принцеса, і в той же момент дивлюсь на її маму і говорю, я тебе сильно кохаю, що ви для мене все. Вона так мило посміхається і говорить а ти для мене, знову посміхнувшись, говорить ну все, пускай тата нехай миє руки і йдемо їсти. Моя маленька принцеса, трошки нахмурилась, але тут її мама говорить поїмо і далі всі разом будемо дивитись мультики. Вона знову посміхаючись біжить в свою кімнату вибирати мультик. Я знову підхожу до неї міцно цілую і дивлюсь в її щасливі очі.
Цей сон я бачив лише раз, але завжди надіюсь що побачу його знову, обніму свою маленьку принцесу і сильно і ніжно обніму її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526801
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Посмотри на себя, спитое лицо и прокуренный голос,
убитый мозг, вечный алкогольный голод.
В лёгких смолы, в сердце мертвый холод.
Нет ничего кроме очередной дозы.
Проблеми с потенцией и вечный кашель,
Наркота с алкоголем становится радостной кашей.
Дети инвалиды и детство как помойка,
Скажите спасибо своим родителям громко.
Скажите спасибо, что не видите сны,
Скажите спасибо, что никогда не узнаете весны.
Скажите маме и папе спасибо за « кришу » над головой,
Скажите спасибо, что вас закапают или выбросят как изгой.
Убитые сотни в грязных подвалах,
Убитые дети не знают славы.
При рождении попадают в ад на земле,
Хоть и могли родится в счастливой семье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526765
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.09.2014
Ты говоришь, я украинец, и Украина моя страна,
Убивая братьев, сжигаешь их юные бесстрашные сердца.
Продаешь родину за эти кровавые гроши,
Как можно быть такой мразью, когда везде на могилу несут цветы.
Посмотри вокруг, оглянись, ведь эта твоя страна,
Ведь это земля, которая воспитала, дала шанс жить в мире для тебя.
Где родились твои мать и отец, где шли счастливые они под венец,
А ты кричишь « Россия », приближая же свой конец.
Ты думаешь, будешь жить и процветать?
Пойми на твою жизнь, на жизнь всех дураков вас, там наплевать.
Вы роете, сами себе яму убивая свой народ,
Скажи, сколько ещё должно не вернуться дамой детей, что бы насытился один « царьок »?
Ну же ответь, сколько ещё должно умереть,
Сколько ещё слёз прольют матери, сколько ещё должно покинуть этот свет?
Ради чего? Ради жизни в « великой стране »?
И ценна этому, смерти тысячей безвинных на этой « войне ».
Пойми ведь в этой игре ты только пешка,
пушечное мясо, и на кладбище для тебя не будет места.
Тебя выбросят в реку как мусор, когда не будешь нужен,
Или просто скормят бездомным псам, на ужен.
И ради этого ты убиваешь свой народ?
И ради этого исчезают сотни, борющихся за мир, на твоей же земле.
И ради этого погибали мы столько веков,
Что бы продать страну, за кучку дешёвых слов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526764
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 29.09.2014
Третя ночі, все теж світло у вікні,
незворушний погляд, у дрімучі пітьмі.
Колір очей мов небеса, омиває солоний океан,
холодна розлита кава, наслідки душевних ран.
Закрите вікно і сліди рук на склі,
дві руки колись, а тепер одинокі і пусті.
Залишки мрій пронизані їдким димом,
Кохання стало лиш тимчасовим режимом.
Ніч чи день, усе одне і теж по колу,
кава, дим, погляд, солоний океан.
Вона вже другу осінь не покидає дому,
попавши душею, у іржавий капкан.
Постійна тиша і в вечір одну пісню на повтор,
непрочитані листи, і бите скло під ногами.
Вона обрала мовчазний, темний коридор,
загнута в кут, колись теплими словами.
Вона не жила а мовчки існувала,
чекала світло, чекала завжди його.
Але не витримавши відкрила вікно
в легенях дим, а на підвіконні недопита кава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Ночь, странное время,
миг иллюзий, мир забвения.
Мир, где управляют сны,
мир, где нет конца весны.
Где все плохое, становится хорошим,
где каждый может летать.
Где ненависть и власть давно уж есть прошлым,
мир, где можешь любимого человека обнять.
Когда все те, которые ушли от нас,
встречают тебя улыбкой.
Обнимут и скажут то же час,
расставание для нас было наибольшей пыткой.
Ночь, действительно странное время,
и лучше его зря не терять.
Ведь ты не знаешь, что может быть завтра,
ты не знаешь, сможешь ли снова в этом мире летать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526519
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.09.2014
Мы говорим, что времени много,
и у нас вся жизнь впереди.
Что без любви не будет нам плохо,
теряя, остаёмся одни.
Мы думаем время, залечит раны,
и сердце снова сможет любить.
Мы не думаем что завтра,
завтра может просто не наступить.
Мы через гордость и боль,
бросаем любимых во мрак.
С надеждой увидеть вновь,
но там уже только прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526051
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2014
Подув вітру і прискорене серцебиття,
Збитті до крові руки, і життя перед очима.
Це для тебе моє каяття, це все для тебе..
Це для тебе цей спів за закритими дверима.
Для тебе, тишу розриває незбагнена лірика мінору,
І язики вогню перетворюють на попіл спогади нашого життя.
Шум битого скла, з розпачем складають симфонію прощання.
І ангели акомпанують на ноти сердечні рани.
Останні ривки, останні слова крізь біль, і серце завмирає,
Останні секунди, ноти, і душа в пітьмі зникає.
Останні секунди охопленні полум’ям страждання,
Остання секунда і кохання навік немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Ты не найдёшь её в барах, клубах,
уж точно не найдёшь в соц. сетях.
И как бы не звучало это банально и глупо,
но это жизнь и это, к сожалению так.
Ты думаешь, встретишь её там и полюбишь,
будет все, о чём ты только мечтал,
пройдут дни и уйдёт та которою любиш,
и ты вспомнишь о чём я писал.
Ведь эти поиски в барах клубах,
пророчат очередной провал
ведь там такие ж брошенные одинокие люди,
И их тоже ожидает провал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525809
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2014
А пам'ятаєш сміх дитячий, не розуміння світу,
я так хотів бути дорослим, втративши цю втіху.
Перші кроки в життя, школа, освіта, робота,
а зараз кілометри, телефон, але таж турбота.
Буває інколи не розумію це дивне життя,
буває сумую, втрачаючи віру в майбуття.
Знаєш давно хотів подякувати тобі,
за це небо, за це життя, сонце в висоті.
Знаю я не ідеальний син, за це пробач,
знаю як тобі, я знаю як чути твій плач.
Людини яка буде з тобою все життя,
вибач мене мамо, вибач, це моє каяття.
Ми буваємо інколи не розуміємо один одного,
сваримося, кричимо, але любимо як би не було.
Ти завжди будеш в серці моїм, душа моя частинка тебе,
найкраща частина, вогонь який ніколи не згасне.
Знаю я багато говорив слів, інколи це був обман,
але я віддам життя для тебе, для тебе мам.
Ти завжди була зі мною, підтримувала завжди,
перші букви, перші слова, перші вірші.
Якби не ти, не було б нічого, світу, не знав би правди,
багато часу вже пройшло ти не така як була.
Постаріла, замучена залишилась сама,
але знай в тебе є син як зробить все щоб ти щаслива була.
Зроблю не можливе, і це не просто слова, ти будеш щаслива,
адже ти моя віра, небо і земля, ти моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Танець зірок і надій в кришталеві воді,
чисте серце, квиток до раю в руці.
Небесні тіла малюють картину,
вічність кохання, в похмуру днину.
І все пронизане мелодією мінору,
космічні звуки, падіння капель роси.
Ти пливеш в вічному коридору,
де тільки щастя, і не пливуть роки.
Вічно бути там де тільки рай,
немає поділу, а сонце не заходить за край.
Де спогади оживають і не втрачають свій смак,
бути вічно з тобою, тільки дай мені знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014