| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Ти ж ніколи не знатимеш моїх схованок,
Моїх таємничих нірок.
І кожна доба як данність,
А полудень як вино.
Твоя знаковість – це не випадок,
Це просто ще один рівень.
Сьогодні розвиднілось
Сьогодні розвітрилось
Сьогодні
На дно
У тобі сто тисяч піщинок
Зсипаються у бархани.
Тобою живуть суховії,
Тобою повнять моря.
Ти був моїм добрим мисом,
Мисом моєї надії,
А став самоти пристанищем –
Пандора йому їм'ям.
І коли б тобі вмила ноги,
І залишила смак кориці,
Може ти полюбив би більше?
Може став би моїм вином?
А тепер я тебе цілуватиму,
До щоки дотягнувшись двічі,
Поки, як все було написано,
Ти забувся глибоким сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти майстер, що ковтає землю й хмари.
І мов цигарки, дотлівають сни,
Розбурхані воронами уяви.
Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти, що живеш лиш витвором уяви,
Ковтни мене, мов рибу без приправи.
Я плаватиму у тобі завжди.
Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти з тих, що оживають тільки зранку.
Тебе напівпусту чи напівповну склянку
Я вип'ю, мов рятунок від весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Нічого не буває без жінки,
Без жінки все минає безживно.
Як м'яко облітає ожина,
Так жінка опадає в насіння.
Мов фрески поцілунки на стінах,
Покинуті безчайними чашки.
Дві долі як зачаєні в часі,
Дві долі, мов блукаючі пташки.
Натхненню не залишилось місця,
У місті не зродитись коханню.
Ми знаємо ˗ все йде у прощання –
Цілуєм руки й залишаємо чашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711667
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.01.2017
Жінка, як субстанція прихоті.
Жінка, як загусле вино.
Що її надривами кликати?
Що її спускати на дно?
Скільки їй зійшлось атмосферами?
Скільки відтоптали стежок?
Жінка, що блукає між сферами
Важить кожен ступлений крок.
Губить кожне слово пригублене,
Вабить як стемнілий нектар.
Скільки в ній коханням загублених?
Що їй зсиротіла печаль?
Боязнь, що відходить весняними,
Тихими прибоями хвиль.
Сонце розмивається плямами,
Серце розполіскує пил.
Скільки ще посудин розбити їй?
Що їй замолити в богів?
Як її насити стиглими
Вишнями буденних гріхів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711561
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.01.2017
Уже другий сніг упав поміж нас
Й місто трамваїв спустіле.
Довкола мене крутиться час
Й часом торкається тіла.
День, як завжди: кава і джаз,
Сукня і запах цигарок.
Той одинокий сірник поміж нас
Згас, перейнявшись запалом?
Тихо іду, тиша іде
Вслід за моїми слідами…
Стоптаний світ, очі без-меж,
Давлюся небом й снігами.
З ким ти тепер дихаєш в такт
Й губи на кому лишаєш?
Той, хто стоїть і назустріч не йде,
Чай потім сам допиває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Мій ранок, що пропасть росяна –
Тиха суміш води і вина.
Білі іволги поміж косами
Вип'ють тугу мою до дна.
Затуркочуть громи між хмарами,
Пришвартують човни в лісах.
Чайки крилами, чайки парами
Над водою протягнуть стяг.
Ти б замріялась понад озером,
Ти б впустила туди перстінь,
Понад росами, понад росами
Ходить туга моя, як тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Знаєш, в чому різниця між мною і всіма решта?
Коли кинують твій Всесвіт - я триматиму останню зорю.
Любов - згусток спогадів, який помирає врешті,
Якщо ти не зворушиш хвилю, не чекаєш прибою,
З м"ясом не вирвеш - "люблю".
Всі ми тихі примари свого чарівного міста.
Ми снуєм лабіринтами. Шовкопряди, що в"яжуть петлю.
Ти прийшов і пішов, залишаючи місце, зрештою,
На яке ще не скоро інший поставить ступню.
І коли я дивлюся на руки, то завважую нові лінії -
Перші паростки щемних майбутніх надій.
Наші діти могли би біліти, як водяні лілії, а чорніють
Обвуглені рештки наших нездійснених мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Моїм побратимам
Що тобі, моя пташко?
Що тобі?
Болить отой листопад?
Люди, гнотами обмотані,
Горять, мов свічки лампад..
Пальці, промерзлі корчаться.
Тріскають губи й кров
Листям осіннім сочиться
З скронь, із очей, з долонь..
Де мої хлопці плекані?
Де парубочий сміх?
Хтось відлетів з лелеками,
Хтось з жовтим листом зліг..
Гнані собаки спінені,
Хиже вороння мли.
Боже, храни між мінами
В чорнім нутрі війни!
Тишами вкриті, тишами..
Через один лежать.
Мерзнуть хати залишені
І матері мовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701400
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.11.2016
Я без тебе, коханий, як без імені, як без одягу в зимню пору.
Я маленька синичка, що блукала й прибилась до твого вікна.
Як мені не пройти повз самотнє свічадо у твому домі?
Де почути твій голос? Кого гладить твоя рука?..
Бо усі мої заблукалі усмішки лиш тобі належать,
По-дитячому милі малюнки - мальовані лиш тобі.
Знаєш, якщо вірити одній мудрій жінці,
То нічого від нас не залежить...
Ти ж належиш мені...
Ти щоночі належиш мені...
Я тебе у собі зростила, як білу квітку,
Я ж тебе пеленала, серце, немов дитя.
Ти в мені поселився, як подих вітру,
Бо тобою дихаю,
Видихаю,
Вдихаю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Найстрашніше - це розплющити зранку очі.
Розуміти, що день почався,
День пішов,
Ти лежиш.
На тобі та сама сорочка,
Що й в дні діточі,
Та подушка, простинь і в"язка книг.
І клепсидра стоїть на звичному собі місці,
І собака, скрутившись калачиком спить в ногах.
Ти залишилась жити у тому ж місті,
Ті самі браслети на двох руках.
Ти сьогодні встанеш -
Підеш у справах,
Ти будеш вдавати, що теж живеш...
Перші зморшки будуть видавати правила,
За якими світ починається
Й ти ідеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Відчуваю себе розбитою,
як горня ненароком впущене
Нащо мучиш і ріжеш бритвами?
Все що було - давно відпущене.
Проболіло,
Пронеслось,
Скапало
З підборіддя слізьми сухими.
Не-твоя-не-кохана...
Навколо,
Що зачепиш - німіє й гине.
Облітало,
Обпало,
Зсохлося
Зелен-листя
Мого кохання.
Відпусти того диво-сокола,
Хай нап"ється роси світання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Чи у них залишилися лиця?
Чи лишились у них імена?
Ця війна безголоса й безлиця,
І пащека її без дна..
І збирає свою данину -
Цей осінній останній врожай.
Боже, вбий у мені дитину
І гвинтівку у руки дай!
Наші хлопці падуть як листя,
Для них плата за мир - це кров,
І ми платимо ненавмисно:
За тривогу, за біль, любов..
Нашій волі ціна велика,
Наша осінь така гірка.
Ця війна - сатана безлика,
Ця війна - на порозі Дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535796
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.11.2014
І, що тобі ця країна,
Де на дорозі жодного знаку,
Де Бог - капітал, а мати -
Хабар у м"ясисті лапи?..
Де в тебе нема обличчя,
Людей на коліна ставлять.
У нас "постсовкова" дійсність -
Рабами нардепи правлять.
Тримають райони шишки
Й якщо ти не кєнт комунізму -
Закрийся і сядь на місце,
Це місто - не твоє місто!
Ти втратив давно повагу,
Свободу і право слова.
Цензура нам виїсть очі,
А ліві наб"ють підкови.
Але якщо б"ється серце
І куля летить прицільно,
То ми переможем, брате,
Здаватися нам не вільно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2014
І коли тобі стукне 20 -
Зрозумієш, що все циклічність.
Наша віра вартує жарту,
Наша правда - не їхня дійсність.
А кричати уміє кожен
І тримати зубами прапор.
Все минуще на світі,Боже..
І на кого писати скаргу?
Так, буває, відходять люди,
А століття живуть навпроти.
Правда має свого Іуду,
Трутні люблять медові соти.
Знаєш, й люди бувають різні,
І мета не для всіх єдина,
Але б"ються у груди слізно
І цілують розп"яття Сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2014
Той колір, що вникає у ніздрі,
Як дух терпких ялинових лиць.
Усі дівчата так ялиноворізні,
Як жменя глиці, що складає триптих
Галуззю, хвої, небу з безпташшям..
У ту минуту болі з життям,
Коли ти, ставши тінню-латтям
Собі, застояний вимолиш шлях
По бездоріжжю, в безмірі лісу,
Що на три кроки далі тебе
Впадає в тишу, погляд, наскрізну
І пахне мохом глицевий мед.
І бачиш - осінь проситься в руки,
На крила стихлих синіх пташок,
І мокнуть стишені дятлові стуки,
І гусне визрілий глицевий крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Просинь змінна на просірінь,
А просірінь на відстань -
Ту, що меркне в зіницях
З настанням темноти.
Це ж напевно нестерпно
Стати плямою світла,
Що не зможе ніколи
До зіниць досягти?..
І коли виростають у тобі тихі квіти,
У тобі темні квіти забуття й самоти,
Чом тобі не радіти,
Чом як жінку не стріти
Ту холодну безмежність,
Що не вміє не йти??
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Ти в мені розрунився зернятком -
Розродилась, розкрилась.. Дозрів
Твій розсипаний льоном над кладкою
Той осінній багряний засів.
Рокотали громи - надривалися,
Розшумілись розплакані вишні.
Чом мені так надривно писалося
Тої осені в липовій тиші?
І кульгали листки, недожовтівши
Самотіли вогні вересневі.
Ми з тобою в любові промокнувши
Залишались на диво веселі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
І ніхто тобі не знайдеться
І ніхто не триматиме міцно
Мертву крихітку твого серця
Що в собі поступилась місцем
І поїдуть як незворотність
Сірі потяги твого міста
Та залишать тобі самотність
Аби знала що ти не звідси
Пам'ятаєш оті маршрути
Які ми обирали сліпо
Можеш стати або штовхнути
Мені й так не дано злетіти
Проминають сьогодні й завтра
Забирають в кишені мрії
Дівчинка-совість, дівчинка-правда
Бо померла Любов й Надія..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Тепер
Все затерпло
Завмерло
Застигло
Теперішня дійсність
Реальність дощу
Для мене у тобі
Не вистачить місця
А я ж бо не вмію
Тому й не прошу
Трапеція міста
Тримається скверів
Як діти за руки
Байдужих батьків
Й мені не поможе
Бригада саперів
І ти не поможеш
Та я й не прошу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Коли тобі тихо й самотньо,
Коли набігає смута -
Хай б'ється в тобі сьогодні
І тихшає мертва мла.
І гладшають твої крила,
Чистішає терен очей.
Ти квітко моя, щаслива
Осінніх сирих ночей.
В тобі мої мрії й сльози.
В тобі мій самотній зов.
Тебе оминають грози,
У тебе гаряча кров.
І квіти цвітуть і в'януть,
І тихо конають дні,
Нехай нас живі пом'януть
Й присвятять слова стальні.
* * *
Я не писатиму багато,
Їхня кров на моїх руках.
Моя тиха зсумована мати
Спить як сизий побитий птах.
І не знайде вона мене в полі,
Не притисне до рукавів.
Мої хлопці сталеві в бої
І холодні в смутний завій.
І тримають мене окови
Ваших слів і ангельських сурм.
І тернове й макове поле
Повне сліз і печальних дум.
І так тяжко мені й самотньо
І обняти нема кому.
Тихо нині й туман-вільготно
В цьому храмі вини й тортур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2014
Полюби мене хлопчику в вересні.
цілувати тебе між віями -
це осіннє моє приречення,
бо я втоплена безнадією.
обійми мене вище талії,
хай оступлюсь з помосту стриманих,
хай відставлю свої регалії.
рибки мрій вже стають більш зримими.
й загоряються маки стушені
і руйнують замки Бастилії.
де ти прошений і незрушений?,
бо любов заростає тишами.
спокій мого тонкого зрушення
набуває крилатих обертів
цей підйом і лунке опущення
осінь зжовкнувша ідіомами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526195
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2014
Скільки тої осені?..-
скажеш ти мені на замітку.
Я налию птахам вина,
а собі води. Відцвітають
кленами,
Що зайнялись влітку
ті, ледь приспані,
грудневі холоди.
Щоб то випити нишком
і чого би то відкусити,
Щоб закрити рота
і забити звук..
Щоб то стиха в осені
попросити,
Щоби стати скрипкою
й полонити слух.
Хліб стоїть розрізаний
на кавалки
І жовтіють груші як
кленовий мед.
Попільничка з яблуком
на краю лавки.
Закипає чайник, чай холоне, гусне мед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Мій осінній настій,
Мій осінньо-лимоновий настрій
Облітає на тебе, як листя з кленових гілок.
Ти мій згірклий напій,
Ти осядеш в мені, і віддасться
Кожен подих і погляд, і пущений голубом крок.
Ти мій тихий перон,
Ти моя обпечалена пристань.
Я як хмари на трави - опаду на твоїх губах.
А від тебе, як річка
Мене обперізує відстань.
І твій погляд триматиму,
Мов прочанка свій хліб у руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525916
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2014
Для мене навіть на асфальті ніхто не писав,
Не бив міліціонерів,
Не міняв місто.
В мені застрягали як голки слова,
Та так, що якось не залишилось місця.
І лущився досвід,
І скрапував цвіт,
І легко втрачалась ота невагомість,
Котра відцвітає й залишається плід,
І осінь, що входить, як жінка в свідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525679
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2014
Пробі, лід затонкий, щоб писати на ньому пальцями.
Ополонка синіє, як дірка наскрізна в черепі.
Хто тобі, хто тобі так ласкаво подав цю птицю, щоб всмак повечеряти?
Де в тобі, де в тобі та кишеня, в якій все міститься?
Мислимо, місто спить, три вікна і ліхтар лиш надривно світяться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014