| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Ти звір. Без роду і племені. Втікач, що колись дуже давно відділився від стада і став [s]людиною [/s]звіром. Ти хижак. Твій погляд обдає морозом, твої пальці холодні та тверді, мов льодова брила. І весь твій стан немов гранітний. Твоє нутро також дуже тверде.
Чому тікаєш від світу? Чому граєшся в життя і чому живеш грою? Коли ти нарешті прийдеш [i]туди[/i], до мети? І що є твоя мета? Хіба ти сам знаєш відповіді на ці питання?
Звір, що втрачає людяність. Звір, що втрачає любов. Звір, що втрачає себе.
Що ти є: овечка в шкірі вовка чи вовк у шкірі людини? Назви себе, знайди себе. Припини цю довгу дорогу. Ти ж бачиш ці погляди – вони повні страху. Ти несеш страх. Аякже, ти ж [i]інший[/i]. Звір. Проте це знаємо лише ми. Ти відчуваєш свою владу над ними? Відчуваєш свою зверхність? Ти вищий, ти вище. Страх – найкращий мотиватор. Але до чого? До чого ти мотивуєш їх і до чого вони мотивують тебе?
Так багато питань, а у звіра зникла мова. На те ти і звір. Дикий, неприручений, небезпечний. Звір, який став [s]був[/s] людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527148
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 01.10.2014