Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Люди часто питають, як тут тепер ми.
Якщо чесно - трохи завмерли.
Призупинили пульс,
Уповільнили подих,
Мій двадцять сьомий бус,
Тепер рідше ходить.
Сусідка з торбами
Каже: "до перших ракет" -
"Та ну, Бог із Вами,
Вигадали ж таке..."
Племінник, дорогою у підвал:
"А можна бензопилою розрізать росію?"
Я в уяві намалював:
рівні квадрати на мапі - красіво!
"Можна" - сказав - "твій тато
працює над цим на сході".
Лише хай бензопила буде "Дружба"
Іронічно.
Дружба народів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Я жалію свого психолога,
ніби нове пальто.
Я - дальтонік, червоне
мені не любов
(хоча чорне - журба).
То стимулюю, то стримую
пагони слів, що ростуть,
обплітають плющем
щось до щему знайоме...
Будинок?
Як горіх, він складається
з двох половинок.
Вони досить хлипко
тримаються купки
під тиском відомих
обставин.
Це гріх - так надміру жадати,
і добре хоч в цьому вони
одностайні.
Питання:
чому від забитої курки ніяк не відірвеш очей?
І сьомого січня куди загубився батон?
Щоночі для чого давав
де розплаватись Ною?
Але мені шкода свого ореолу,
ніби нового пальто...
А отже, все що приніс,
ще побуде зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
З’явилося те, що анексувати неможливо.
Твої найманці плакатимуть, бо не зможуть це взяти.
Прийдуть до тебе колись, розчаровані, але рішучі.
Що говоритимеш їм?
Ти лише хтів таку люльку, як в твого кумира,
та люди, аналогій з якими жадаєш,
навряд чи взяли б тебе гратись до себе,
до люльки, бачиш, потрібні вуса –
помітно, коли несправжні.
На ваш погляд, ми тут дуракі, ідіоти –
вириваємось із комфортних, братніх обіймів.
Та пологи, які почалися, вже не зупиниш.
Підсилай тоді скільки завгодно зміюк-дітовбивць:
маля вийшло дужим і з радістю їх пошматує
(це піде йому на користь).
Як кажуть у Львові, те ябко колись мусить впасти.
І впаде воно, ймовірно, тобі на голову.
Шкода, що на відміну від Ньютонової,
в твоїй не з’являться світлі ідеї –
лише ненависть до самого дерева,
що заразить, ще скільки людей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2015
Під деревом поезії сьогодні людно.
Вирішують, що робити з ним далі.
Вже зроблено дійсно багато:
Щеплено його з коріандром,
секвоєю, фікусом і якимось кущем,
а також посаджено згори вниз,
обісцяно і зґвалтовано в дупла.
Якийсь дивак прорвався крізь натовп
і ножем невеликим в корі
робить надпис, мовляв, тут був я.
Хтось он розлігся під його тінню.
Хтось нишпорить в кроні, шукає плоди,
як гопник в кишенях чужих,
але які там плоди – не ті кишені,
не те дерево…
Інший виліз на гілку високу,
мусолить ширінку і – о сором –
а втім, що там у тебе?
Хтось приніс бензопилку, мовляв,
не має бути ніякого
такого дерева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Він не ходив на акції непокори
він просто не корився,
поки не скурився,
хоча це сталось досить скоро.
Думки у нього в голові
проводили акціонерні збори,
та часто так бувало,
без жодної ухвали,
тому що був відсутній кворум.
І він тоді лежав, як хворий,
і все, казав, нікуди не піду,
ось навіть не підніму ноги,
тож Все, побачивши таку біду,
приходило тоді до нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2015
Я мудак
це відомо так
як поточний час
і хто Презик в нас
Але як цей факт
що в мені є брак
у мій гіпофІз
перший раз проліз
Як де і коли
адже я малим
знати це не міг
я стрибав у сніг
Ліхтарі лічив
і штани мочив
не любив – тікав
а любив – скакав
Хоч кидав піском
і наставив вав
себе мудаком
геть не відчував
І (признатись зась)
якось один раз
а втім не скажу
(це вже за межу)
Пам’ятаю хтось
тоді позвав мене
а те яблучко
було ох смачне
Вже нічо такого
більше не роблю
на роботу ходжу
офісну ріллю
А ловлю свій погляд
опускаю так
наче знаю точно
там мудак, мудак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2015
Пробачте, "апостоли" та "пророки",
мені всі неправильні мої кроки -
криві та непевні,
надмірні, даремні,
невиправдані, як дивитись збоку.
Вам у верхах воно все видніше
як навпростець було б, а нам, пішим,
ото все блукати горами-лісами,
щоб сонце пекло, комарі кусали,
і травень щоб зливи на плечі вішав…
А ви, теоретики моєї муки,
в дупу без мила, в душу без стуку,
бачите краще, вам видно більше.
О ми пропащі! О ви безгрішні!
Лиш тільки, пліз, не п***діть під руку!
І ти, ласкава моя лебідко,
не бідкай си і мене не бідкай
живи,
як можеш, то будь щаслива,
а що там буде, я знаю
звідки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Я не знаю, чи звертали ви увагу
на ненадійність балконних решіток,
як на них спираєшся і куриш,
вони наче кажуть:
"Паслєдній раз спасаю!"
Я не знаю, чи знімала ліжкомісце
у гуртожитку вашого мозку
думка про прірву і жито
і те, що решітки немає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Підморгнули ручкою двері
скоромовка доріг
я занадто тебе беріг
тепер трачу без міри
в пам'яті чорні діри
у тепло-зеленому сквері
запах какао-бобів
будинок на розі рябів
світлоструни в повітрі
тремтіли
годую дурних голубів твоїм тілом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Камінчик у кросівкові
нагадує про себе
достатньо сильно, аби
про нього пам’ятати,
і недостатньо сильно,
аби його позбутись.
Я міг його дістати, коли вдягав кросівки,
я міг його дістати, відчувши щойно тільки,
я міг його дістати, та руки не дійшли
тепер уже не знаю, чи зважуся коли.
І так я ходжу містом – з дебелим камінцем,
з болючою занозою, з усміхненим лицем.
Всі кажуть, позитивний,
і добрий аж за край.
А я кажу «Погляньте ж бо уважно,
насправді, я лінивий
дов
бо
грай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Розставив солдат – раз, два, три,
за ними два крісла порожніх,
та бачить їх тільки згори
художник.
Він пензлем пробіг – і вже люд
не влазить в Майдан, як у кошик,
Сьогодні я витру, мабуть,
когось із них каже художник
Червоним провів і горить,
ось тут трохи чорним ще можна
«Дивись, як дзвенять кольори!»
вдоволено каже художник.
А я – опік, рана і струс -
той, кого щойно він витер,
на підпис картини дивлюсь,
але не розрізнюю літер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Для того, щоб втримати себе в собі,
триматись доводиться зі всіх сил,
буває, спльовуєш рештки зубів,
латаєш груди то тим, то сим,
А поруч діється те та се:
ковтає потяги далина,
і у вагоні себе везе
душа - розібрана і сумна.
Душа - це дрібка нейроносмуг,
які вовтузяться в голові,
а ти - це контури твоїх вух
і родинка на одній брові.
Так от, кажу я, себе зібрав
у що-небудь, ну, скажімо, в дім,
та як селитись уже пора -
ні в сих, ні в тих, і усе на тім.
А смерть - безодня морська, в яку
зсипаєшся, поки вийдеш весь:
і зверху боязно моряку,
а знизу тепло, й росте овес.
Росте корінням своїм цупким
безжально швидко і строго вниз
крізь небо, дах і три поверхи
у сон, який тобі доти снивсь.
Художник - PrimaVista
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
*Отто Мейхнер (Otto Meichner, 1919-1989) - український буровугільний магнат німецького походження, філантроп, сім'янин, з яким, у принципі, не сталося нічого вартого статті в Вікіпедії. Уривок знайдено в каміні його білоцерківського будинку під час проведення ремонтних робіт після смерті власника.
...а серце своє заповідаю інституту Амосова,
з тебе ж, кохана, вистачить акцій та столового срібла,
хай проводять якісь там досліди, мені розово,
тільки не вживляють комусь, бо то справа гибла
Воно і в мене у грудях не дуже слухалось:
то закричить до когось, то проросте, то вистрибне,
то спалахне, хоч до того поливали і дмухали
і тримали подалі від легкозаймистого.
Ну і звісно ж, запитають, чи дійшов хоч якогось висновку,
може, напрацював підхід чи виробив певну стратегію
на пульті від світу куди треба тиснути?
чи допомагають поради Карнегі? Я
дійсно виробив певну стратегію
і не одну, я скажу вам з гордістю,
ооо, вони були досконалі, як омега і
альфа, як світло у вакуумі, у невагомості
і все було супер, і все як як по маслу рухалось:
пазли складалися, потроху я вгору перся
але то дзвонив телефон, то ламався чайник, то знову
не слухалось
скурве моє
нерозумне
серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Якщо Ваш птах перестав літати,
то це з ним вже щось не так,
будьте певні,
це не нон-конформізм
(типу, літати – попса),
не індивідуалізм
(типу, шкультигатиму сам)
І ніякий не –ізм, і ніяка
Його не вкусила оса,
Це імєнно шось не так,
несіть до ветеринара, я Вам кажу.
Той помацає птахові крила
(наче, цілі)
грудну клітку, хребет, сухожилля
(так само, цілі)
«Не літає, кажете» - «Не літає
Вже і так з ним, і сяк – даремно!»
Вже навіть вішали фотку з небом
Лікар гладить птахову голову –
«Може, тут проблема…»
«Еей, Ви шо робите, бляха, не треба!»
Док відчиняє птахові голову,
Дістає два центнери олова,
Три мішки з цементом, бананову шкурку
Молоденьку сусідську курку
І таку, вже в роках жар-птицю,
«Курва» каже «трохи втомився»
Наостанок
дістає ще чайник
і ящик з якимось побутовим лайном
«Бачте» каже «все як звичайно, всьо об одном»
Зачиняє птахові голову, ставить на теплий паркет,
Птах пручається і з розгону проламує склопакет
Потім у небі ще трохи видно птаха,
У Вас по шкірі – здорові холодні мурахи.
Лікар зітхає, киває на розгардіяш
«Бачте, без цього всього,
можливо, птах
не такий уже й Ваш.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Ми з моєю країною - майже однолітки,
обоє майстерно шукаєм недоліки
у собі
В неї батьки - алкоголіки, в мене -
хороші батьки
Ми з моєю країною - пара комплексів:
наше "я" розмовляє завжди в два голоси,
і якщо один голос кричить "Не розколюйся!",
інший - геть навпаки!
А коли мені снилися привиди й кості,
і бабай окупував мою постіль,
в моєї країни були дев'яності -
також непевні роки.
А коли я гуляв у поганій компанії
(так моя мама вважала, принаймні),
В моєї країни теж небездоганні
друзі були і смаки.
А тоді, коли я мав проблеми з прищами,
у неї дефолт був, обоє втрачали:
я - друзів, вона - "патріотів", що мчали
від неї навипередки
Ми з моєю країною буваєм занудами,
буваєм іудами і робін гудами,
часом здається, що йдем у нікуди ми...
Що буде з нами двома?
Ми з моєю країною, буває, тупимо,
буває, повільно ворушимо дупами,
але хтось нас любить, і ми когось любимо,
отже, усе недарма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
Визнати за мною право на непослідовність -
найбільше з того, що можна для мене зробити,
я Вам буду вдячний, допоки не згасне свідомість
я Вас буду любити
Визнати за мною право на непослідовність
це як повернути омріяний статус людини
я Вас боготворитиму, напишу про Вас повість,
я хотітиму від Вас дитину
Визнати за мною це довбане право -
як зняти мене з п'єдесталу, де я засидівся
снепшотом столітньої давності, взятим в оправу
в довільному часі та місці
Визнати за мною право на непослідовність
це лячно, я знаю, щонайменше незвично -
забути про мій гороскоп, анатомію, а натомість -
така невідомість. Навіщо?
Ну просто, Ви зробите мені приємне
це буде гуманно, це буде, принаймні, чесно
ми - не теж саме, що всі наші гасла й знамена,
як довго б ми їх не несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Це все - просто вдало підібраний одяг:
штани і кросівки, що не промокають,
улюблений светр - усе по погоді,
на вулиці дощ, та кого він лякає!
Це звичка, збережена ще хтозна-звідки,
думок назбиравши, повештатись містом,
із теплої, але набридлої клітки
вийти у іншу, в якій не так тісно.
У цій, більшій клітці просторо та людно -
лиш крок, і зникає сигнал твій з радара,
тут можна пройтись, не прийшовши нікуди,
тут можна пропасти - це те, що так зараз
потрібно, для цього - не брати мобільний,
цей пристрій поводиться надто зухвало,
він може забрати мій вечір недільний,
порізати на часові інтервали.
Картинки з минулого, наче бігборди,
і хто кому винен на біржі емоцій,
слова в голові, як невидимі орди,
будь ласка, скажіть, на чиєму ви боці?
Я вас попросив би поводитись тихо,
але ви ні разу мене не послухали,
що б не робив, ви, на щастя чи лихо,
завжди нависали кусючими мухами.
Пройшовся - і легше, хоч вечір, як вечір,
і хоч не знайшов всі закінчення речень.
позаду, блін, вічність і попереду вічність
і ми - посередині, так любим логічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Розумієш, чувак, я повинен хоч щось написати,
з темно-сірих небес хтось киває на мОє перо.
Тож ти, мокрий як пес, і вона - після виступу брата
повертались додому, об дах маршрутки горох...
Розплатився і сів, чимпоближче до кволого світла,
розпанахав рюкзак - під Набокова буде скоріш,
а її заштовхали, і хтось на долоню їй виклав
п'ять гривень і жовтий, не надто привабливий гріш.
"Передайте за двох!" ти здивовано зиркнув і вимкнув
кіно в голові, ледве не послизнувся актор,
Перейняв естафету і замість "будь ласка" щось гмикнув,
закашлявши гучно, здригнувся під вами мотор.
На дорозі авто, як зіжмакана кулька паперу,
позаду - швидка, і ожив у маршрутці народ
ті, хто поруч були, подивилися вбік і завмерли,
крім неї, вона не могла віднайти Депеш Мод
у строкатому, наче населення Риму, плейлісті,
проскочивши всоте потрібне, то в цей бік, то в той
та й ти зараз був із Набоковим в іншому місці,
куди, скільки в спину не тисни, не влізе ніхто.
Ти не бачив, коли вона вийшла, і зовсім не мусив,
бо спільних знайомих не було, а я поспішав.
Тільки от... пам'ятаєш ту думку, про твого Ісуса,
який персонально про тебе напише вірша?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Буває гостро,
буває ніжно,
буває майже зовсім нечутно
торкнеться й випірне в прямокутне
озеро мого вікна
Потім:
«Ви не бачили?
Ти не бачив?
Ніхто не бачив моєї іскри?
Куди, на біса, скажіть, поділась
вона?».
Приспів:
Хтось говорив, що бачив її у полі,
де вона ледь не спалила колгоспний лан,
хтось говорив, що бачив її, оголену,
і будь-кому із зустрічних вона б дала…
Хтось говорив, що лапав її за груди,
тільки не пам’ятає, коли і де,
Будда сказав, підморгнувши, вона усюди,
і хто не шукає її,
той знайде
А хочеш, слухай,
зберуся з духом
куплю тобі щось чи, хочеш, стирю,
чи зніму поруч тобі квартиру,
тільки ти не зникай!
Залазь зі мною
під теплу ковдру
передавали сиру погоду
і продиктуй… Агов! Де ти,
вирва ти ж бо така?
І Ви не бачили?
Ти не бачив?
Ніхто не бачив, сиджу і плачу,
ні «добрий день» тобі,
ні «до побачення»
ні «пока»
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
У неї негарні, обгризені нігті,
незрозумілого кольору очі,
і мав би я, мабуть, дивитися глибше,
але я не хочу.
А в тої, у іншої пружні сідниці
і голос низький, як в чаклунки вуду,
і, мабуть, не мав би вестись на таке,
але я буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Твої завжди холодні руки
чи хоч щось пам’ятають?
Такі закохані, як я, придурки
під «щось» завжди уявляють
Себе і якийсь невиразний вечір,
який усе поміняти мав би,
бо вони, бачиш, об твої плечі
терлись як Аладін об лампу,
нервово дивились, чи вже, чи ні ще
не видно джина вкінці-кінців,
тож треба терти, мабуть, сильніше,
дарма, що в тебе будуть синці…
Але як спускалися по льоду ми
у наскрізь вимерзлий перехід,
я, взявши руку твою, подумав
«усе нормально, вона – як лід,
і все окей, і жодних претензій,
нехай нести буду тільки я
увесь цей мотлох ремінісценцій:
хто говорив, що і де стояв.
Можливо, сплавлю його за безцінь,
тож якщо буде колись комусь
потрібне щось із моїх колекцій,
заходьте, з радістю поділюсь.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Щось не дуже я подобаюсь сьогодні собі
і якась непослідовність така у думках:
десятивагонний поїзд відходить убік,
пропускаючи нахабнішого хробака.
Вночі я мало спав, зрозумілим було,
що цей день буде зайвим, як у травні - парад,
і як той, хто побачив: "товар - фуфло",
я хотів його комусь повернути назад.
Але очі відкрив - отже взяв. Без кінця
тепер крутиш той день, як бракований німб
і шукаєш у ньому хороші місця,
щоб не дуже себе почувати дурним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Отак я люблю…такою невпевненою любов’ю,
ні сонця, ні хмар не беруся тобі принести,
не клянуся ні тим, чого в мене нема, ні собою,
що далі в моїй голові житимеш тільки ти…
Не вигадую назви для цього німого тяжіння,
Сторонній подивиться – скаже «Нічого ж нема!»
бо невидимими залишаються струни й пружини,
які притискають людей і нас двох зокрема.
Не знаю, чому в нас на двох одне ліжко і ковдра,
і що нас примушує вперто шукати обійм
один одного. Може холодна, безлика безодня,
яку поодинці ми виростили у собі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014