| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Мій далекий невидимий острове
Моя самосте гостро осіння
Я для тебе билинку у Господа
Пророщу, ту, що раєм висіює
Ту, що цвітом чоло твоє зросить,
Ту, що вродить рясними ранетами,
Виростатимуть крила мов сосни,
Прибуватиме сила між скелями
Мій далекий, мій зболений хлопчику
Під Бутівкою, Пісками, Маріком
Я вслухаюся в простір до подиху –
Небо падає, небо падає….
Ти на чатах, я поклик твій всотую,
Я руками затримаю небо
І стоятиму каріатидою
І молитимусь гордо за тебе
Проростатимуть маки до обрію
На затоптаних ордами жнивах
Батальйони небесними сотнями
Ми разом, до останньої битви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667351
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.05.2016
[youtube]http://youtu.be/pVta7SGq_3o[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=pVta7SGq_3o
Майданить серце безупинно,
Димами – ґрати.
Земля горить і біль провини
Не замовчати.
Летять у небо кàчам білим
Сини крилаті,
Курличуть славу Україні,
Заклякла Мати.
Майданить воля в мушці смерті,
Гатить в набати
Печерний молот. Воїн впертий,
Чи час вмирати?
Чи час прощати, відмоливши
Батьківський гріх?
Чи час повстати, запаливши
В гарматах гніт.
Чи час коритись вкотре долі
Долів лицем?
Чи на списах підняти волю,
Бо бій – не щем.
Безсмертний сину, мій Повстанче
Тобі молюсь.
Я Україна, твоя Мати,
Я не здаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2014
Ключі
лелечі
канули за небокрай
Курличе осінь інеєм у скроні
Притомнію
Тепло очей зачахло
Як зимуватиму? −
уперше і
укотре...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
І
Зашуміли осокори
Над минулим літом,
Проминули сині гори
Журавлі ... -
Затримтіли віти.
Сизий дощик окропив
Охололу землю,
Старий дуб щось заскрипів
Дивлячись у небо,
Заскрипівши причаїв
В собі давню казку
Про чудовні теплі дні,
Про весняну ласку.
Десь прощально лопотів
Юний клен берізці,
Та сполохана стояла
В жовто-новім листі,
А глибокий синій дзвін
У безмежній висі
Вів сріблястий передзвін
Над притихлим лісом.
ІІ
Багрянець, Жовтень, Падолист,
Летять прозорі птахи — сни,
Живуть жовтіючим диханням,
Чаклує осінь позаранням
І марить мариво зими.
Прядеться прядиво живе
Жовтянцем сонячним, осіннім,
А у ранці все наливається
Багрянцем яблук,
Скреслих в віттях мли,
В обіймах мре і мліє мряка
Молочно-білих млосних рук
Гармонії глибокої.
Б’є в шибку стиглим маком дощ, —
Лунає гулко, раптом —
Мов в вічності останній світлий звук.
ІІІ
Лепоче осінь тихий сон,
Сумні вітри гукають в шибку,
Немає лету листя перепон,
Все міниться і кожна мить
Летить кудись так швидко.
Постій, спинись,
І я туди з тобою!
Куди згасаєш?
Я ще не відважилась пожити.
О добра осене!
Мене чутливо присипляєш,
Щоб розпач мій
На хвильку притупити.
А вітер тужить під моїм вікном,
Співає пісню незрадливу
І я вже йду в твій тихий сон...
Багряним листом
Вкриє чиюсь домовину.
Дзвінкий протяжний чистий тон
Огорне ніжно сиву днину.
Болить роздмухана душа
І прагне лету безупинно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Розбуянилось
кольоритмами
яре літечко –
в вись молитвою
стежки скошені
день протоптаний
мрії-мрієчки
в сльозах втоплені
де кохалися
там вродилося
де спіткнулися –
змії звилися
білі квіточки
не розпустяться
ягід приторних
плід надкушений
запах пристрасті
осінь струшує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Жага кохання – це красива ілюзія, від якої завмирає серце, але направду, як далеко міраж від оазису…
* * *
Любов – не повія, змінити одну на іншу не легко.
* * *
Любов нездатна зрадити насамперед сама собі.
* * *
Якщо любов пішла з твого серця, значить ця оселя виявилася для неї затісною.
* * *
Любов пішла, бо твоє серце не вибудувало фундаменту, на якому вона змогла би вивершити замок чи бодай будинок.
* * *
І люблячи можна закохуватись. Це, як діставшись до екзотичних страв, не в змозі ними насолодитися, а потім, переситившись, відвертаєшся, можливо навіть з відразою. Із підсвідомості знову виринає запах свіжовипеченого хліба. І раптом усвідомлюєш, що нічого смачнішого таки немає… Отак повертаються до справжньої любові.
* * *
Справжня любов може затаїтися в кутику серця так, що ти заледве будеш впізнавати її за виром закоханостей. Проте, колись вона обов’язково нагадає про себе своєю вірністю і постійністю
* * *
Чи можна відучитися дихати? Риторично… Життя бездиханним не буває. Життя творіння Боже, а Бог –Любов, це аксіома. Чи можна перестати любити? Якщо так, то ви ще не народились для Життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529492
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 12.10.2014
«Не повернеться вже до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не пізнає»
Книга Йова
Милує пам’ять сни жовтогарячі
І потай ронить тишу
Спалах вій,
Віоли стогін віттям –
Осінь плаче,
Каштанно скапує у рінь.
Ця осінь рветься і ридає
Ранетним подихом в ріллю,
Зчорнілу землю відспіває
Той птах, що вже давно в раю.
Міліють мрії, відлітають
Спізнілим птахом у вирій,
Безмовним поглядом прощаю
Чиюсь пополотнілу тінь.
Молитви згусток –
Променем крізь хмари
Прорізав смуток-півпітьму.
Колись все вернеться, я знаю,
Та доля нас вже не впізнає,
Бо канем у зимову млу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Стогнуть зими, дні маліють,
вигартовуючи смерч,
Вороний крізь грози мрію
закарбовує у герць,
рвуться віжки, скачуть іскри
з-під окресаних копит,
мчи, мій коню, мчи в досвІти
не вигоюючи мить,
мчи крізь час, крізь блискавиці,
хай ударить в серце грім,
вже не зможем зупиниться
Я і Ти – в Небесний Дім,
а як станеш на розпутті
де є правда, є олжа,
як з тобою, коню, бути
нисподобившись до зла,
як утримати зірниці
в кулаці своїм, утім
грива спінена, зіниці
розчахнули обрій рим.
І мечами креше пам’ять
і вогні в борні горять,
не заскніти б манівцями –
уперед, у рись –
набезоглядь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
Земні шляхи як мед і сіль,
Пекуче і студене,
Живильна мить, екстаз і біль,
Вітрило і знамено.
На довгий шлях боїв і втрат
І переможних митей
Лягає тінь, найвища тінь
І ту межу відкрито.
Терпкі чуття звабливих мрій,
Щасливе допохмілля –
Сьогодні – Світ, сьогодні свій,
А завтра божевілля.
Чи що минає в марноті
Чи досяга говерли
Є Божа воля, Божий гнів,
А сліз нема – лиш перли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014