| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Тумане, тумане, озвися!
Дійшла до твоєї межі,
За спиною сутінки хижі
Лягли пластунами в ріллі.
Відлуння з туману кличе:
"Зайди і випий мене,
Торкнися своїм обличчям,
Вдихни в глибини легень!
І все у тобі стуманіє,
Огорнеться забуттям.
І місяць, що в небі мріє,
В мене пішов без вагань.
І день недосяжний для ока,
І ліс, і косуля в степу.
Дам час я відчути бога,
Хто прийме мою красу.
Я стежки сховаю людські,
Що ними крокує життя.
І всім молоко материнське
Собою налию в уста".
Тумане, хай ніч забирає,
Вчорашніх страхів батоги.
Сновиду вони не лякають,
Та скільки у тобі блукають,
... ще більше вмирають в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630173
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.12.2015
Надчуттєві полотна коханих блакитних очей -
І як неба безодня, і пустелі безсонних ночей,
Інтроспекція Світу, очі Всесвіту, чорна імла
Тиха заводь без вітру, глибше тиші – ісіхія.
В них нічого та все: віртуальний пташиний Вирій,
Сокіл Род, Світ-яйце, Птаха біла та чорна сльоза.
Все в моменті тут-зараз, було, є і буде. Життя
Миготить та пульсує – примружуєш Небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Тримають міцні лабети
Солдатів за дужії руки
І виють у серці кларнети
І лізуть із серця гадюки
І хочеться до Свободи
Вперед рішучими кроками
Вернути свої клейноди
І запастися пророками
Яким повірить Вітчизна
Допоки не стане запізно
Доки в кривавому танці
Живі ще копають шанці
І ми усміхаючись вранці
Ще маєм надію та шанси
«Затишшям» усім всупереч
Без внутрішніх колотнеч
Наблизити день перемоги
Та більшає тінь тривоги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623958
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.11.2015
Уроки скінчилися, вийшла погрітися під осіннє ніжне сонечко. На екрані пропущений виклик.
Від нього війнуло вологим снігом і людьми у відсирілих прокопчених куртках під міністерством МВС. Мітинг під прохідною, ручки з дверей зняті, людей-гучномовців-транспорантів меншає, аж поки не залишається кілька впертих осіб: пара журналістів, депутат Дерев'янко та я. Ми дзвонимо, смикаємо, стукаємо у двері то прохідної, то приймальні. За затемненим склом навіть не дивляться в наш бік. Добираєш слів. Недобираєш слів. Врешті впертість перемагає. Кабінет, пикаті погони щось теревенять на наше прохання прийняти списки зниклих безвісти. Чи ні, то був не зимовий вечір, а яскравий сонячний передвесняний день. Не один день.
Крига скресла, вітер теплішав, проте гусяча шкіра піднімала волосся сторчма. Гниле листя веретами вкривало пухкий ґрунт, вздовж берегів стояла сіра потомлена крига. Починався березень.
Ми йшли з шомполами, пакетами, лопатами. Штрикали у землю. Дядько-копач ям набирав грудку землі і нюхав її як кіт. Ні, казав він і ми рушали далі. Потім знов шомпол йде м'яко, знову грудка землі і раптом очі копача скляніли. Тоді я брала рулетку і міряла обштриканий клаптик. Всі мовчали. "Замала..." - казав копач і ми рушали далі. Знов штрик, грудка, очі, рулетка. "Копніть тут і тут!", "Ні! Тут чисто! Шари не змішані". Але якщо ґрунт на думку копача перевертався, ми копали. Мовчки. "Дівчина в рукавицях, сюди!" - гукали мене... Жар. Рию руками. Кишківник, трясця. Хтось робить крок від ями. Гребеш обережніше. Легшає. Собачий.
Чи знайдеш бушлат і обдивляєшся на символіку, кишені, сліди крові, винюхуєш аромат вогнищ.
Місця привалів перевірялися на терміни виготовлення напоїв та сигарет. Пачки, пляшки. "О, наші числа. Січень-лютий!" І кола накручуються по спіралі...
Озера, річки. Зледеніле округле "У когось є кошка?". Фух, здутий м'яч.
І сонце то пече, то холодом огорта.
Хтось нарізав кілометри підземних ходів.
Вдих. Півтора роки минуло. І ось виклик. Щось сталося.
Видих. Може треба допомога. Перенабираю "Пошукова ініціатива Майдану Оксана"
- Оксана?...
- Я випадково набрала.
- Нічого...
Ми мовчимо якийсь час, коротку мить.
- Ну, доброго вам дня.
- І вам.
В неї ще є мій номер, в мене ще є її номер. Життя іде. А вони зберігаються у телефонних книгах. Що знаємо ми одна про одну окрім того, що могли пройти кілометри у пошуках вбитих людей?!
Вулиця. Робочий день. Осінь. Люди. Незнайомі люди, які перетинають шляхи інших людей плечем до плеча у найстрашніші дні. Дякую, що ви є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621373
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
Писати тобі листи
Коли сутеніє небо
І жевріє у вогні
Стара порубана верба
І гріються коти
До тихої муркоти
І лине совиний ух
І вітер нарешті вщух.
Дитино, моя дочка,
Маленьке сонце мами,
В житті розмаїття смуг!
Не всі підіймають дух,
Але буде більше тих,
Де буде з’являтися гріх
За радістю ситого дня
Забути ціну життя.
Радій, рости і люби,
Пташино моя золотиста,
Цінуй свободи скарби,
Допоки вона шовковиста.
Допоки не з сталі вона,
Не з жалю, сліз чи крові.
Допоки вона не труна
Допоки вона з любові.
Своє бережи ім’я.
А волю твою безцінну
Нехай не знесе течія
Коли мовчання злочинне.
Щоб вміла радіти дню
І шкіритися неволі.
Лише б ти не знала війну
І мала щасливу долю.
А поки спи, кошеня,
Майбутнє моєї країни,
Заради твого життя,
Здобуду руками своїми.
Писати тобі листи
Коли сутеніє, світає
Це як будувати мости
Із пекла назад до раю.
листопад 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617593
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.11.2015
Відпусти. Не спинити таку кровотечу.
Буде швидше до Бога стежиною йти.
Хіба знав, що помру я в такій ворожнечі?!
Хіба знав?! Воював я в Афгані, в Чечні.
Оніміло у грудях. В очах білий пил.
І у вухах, ти чуєш?! гуде... Ніби млин
Обертає у небі свої пари крил…
Я на полі. Сріблястий пахне полин.
Ніби вдома у мами!
Друг вмирав як і я. Та не тут, у Кабулі…
І сміявся до когось, і комусь радів.
Я багато втрачав після того братів…
Щось у грудях стиска. То старі кляті кулі…
Друг казав, що приходять дівчата до нас
В сорочках, зі стрічками, сміються, ведуть
Через поле і ріку. Ото значить час!
Бо я бачу її!... Йди до мене! Я тут!
Був радий, що ти поруч в хвилину останню.
Друже, ми переможемо! Бережи Бог усіх!…
Як помру. Візьми це!, не скорися стражданню…
Він зітхнув, і з грудей його вирвався сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551066
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.01.2015
Завиває пекельний протяг,
Ніби десь крізь поле потяг
Відвозить чимдалі тих нас,
Які б збожеволіли враз
Від грому війни.
Та миттєва тиша – оманна,
Коли ти у просторі битви.
Рахуєш до трьох крадькома
Простими рядками молитви.
І від неї рятунку нема.
Тиша сковує наші серця,
Крижаними крильми обніма,
Перетворюючи на мерця.
Гірше грому війни.
Який Бог збереже дитя,
Що на кулі з кулями лізе?!
Може той, що кує меча
І заточує воїнам леза?!
Нема часу на роздуми-марш!
На війні гуманізм – недуг.
Та вгризається чийсь отченаш
В кулеметного такту ланцюг-
Пісню грому війни.
Та в'ється смерчем навкруг,
А ти смерті смієшся в лице,
Бо живий і живий твій друг!
Тільки стягує смерть кільце.
... Там на полі – людини тінь,
Alter ego безсмертного я.
Усвідомивша, що за мить,
Може втратити власне життя.
Стати громом війни.
Тінь біжить і рахує набої,
Для спільних живе перемог.
За двох тінь одна в полі воїн,
Та не ділить лише некролог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549420
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.01.2015
Ти чув, як співають бетонні муровані стінки
Залізними струнами,
Коли лягають вони як карткові будинки
Нічим не скутими,
Немов із неволі боги бетону вирвали нирки
І очі з віконниць,
Звільнивши сотні кубів каміння, лишив дірки
Й безсоромність?!
Ти чув, як вибиває двері переспів артилерій
Ритмом атак,
І крокує кларнетами й трубами коридорів
Маршу у такт?!
Як хрустить під ногами цегли цукровий біль,
А пластмаси й церати котиться шурхіт хвиль…
Ти чув, друже і мій побратим без відзнак?
Стихло! Вставай!
Вставай!
Чому ти лежиш навзнак?!
3.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536532
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.11.2014
У ВирIй вже шлях біліє...
До Соколу-Роду
Відлітають на спочинок,
Герої народу.
Дев'ять днів Вони над нами
Крилами тріпочуть
Що їх душі зараз бачать?!
Що їх душі хочуть?!
«Хочу маму обійняти,
Цілувати сина.
Хочу другові сказати,
Що коли я гинув,
Згадував, як ми ходили
Відспівати Мішу.
Хто наступний? говорили,
Та й запала тиша.
У тій тиші і помер я,
Тільки бачив небо.
Ще хотів одне сказати...
Ні, мабуть, не треба...
Я забув, як був малим,
Читав Заповіта -
То вже бачив, то вже знав
Що буду убитим!
Час розставив по місцях,
Що життя вартує
Хлопця без щита в руках,
В якого стрімить куля…»
___
Дух, візьми на свої крила
Та й неси над морем
Чисти душі повні сили,
Гідності й любові!
28.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Руки чорні: осінь, жито, масло, порох.
Кров. Помирав друг – не ворог.
На перехресті доріг чола і ока -
Хрестик. Оптична ілюзія. Бога.
Бога нема на війні. Самі янголи і їх діти.
І демони! Хрестик. Гашетка. Вбито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529704
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.10.2014
Неба глибочинь - зірок спираль
Крутить сни немов на палець коси.
Дівчина босоніж воду носить:
Очі гострі кольору мигдаль.
А на вечір опадають роси
В тому Раю. Чисті - мов сльоза.
І куріють вирви голомозі-
Опадає по ярах лиштва.
Хижий птах очами простір ріже,
Крила розміряють небокрай
І Дніпро. Мабуть таки Дажбоже
Вимріяв нам цей священий Край
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014