| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Чувак, як же так, ти тікаєш з країни?
Тікаєш зі світу, який так любив?
А як же на біс ще раз танець пінгвіна,
А як же ті справи, що не доробив?
Нема... На екрані усміхнене фото,
Кучері і зморшки в куточках очей.
Завжди міг сміливо сказати: "Я - проти!"
І викласти все, що у грудях пече.
Ти жив і творив дуже просто та щиро
І був патріотом до мозку кісток.
Чому ж не схотів дочекатися миру
І в вічність зробив несподіваний крок?
За гроші лиш час неможливо купити -
З тобою ми вивчили це заодно.
Та можем лише безпорадно дивитись
Як твій корабель потопає на дно.
Не буде фірмових твоїх коломийок
І жартів зі сцени вже більше нема.
Афіші з концертів рясним дощем зміє,
Лиш в пам"яті ти будеш жити, Кузьма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Ах как порой приятно совпадать,
Как пазлы составляться воедино,
И как мазки, ложиться на картину,
И гармонично приминать кровать
Под весом тел, сплетенных, как инь-ян,
И ржать до слез от примитивной шутки,
Делить свои наушники в маршрутке
И с умиленьем принимать изъян
Любой, на людях целоваться,
Забыв про все, не открывая глаз,
Не говорить банальных глупых фраз,
Когда приходит вдруг пора прощаться.
Лежать под звездами на крыше и мечтать
И время мерить промежутками до встречи.
И пусть те дни от нас уже далече,
Ах как порой приятно совпадать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541222
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.12.2014
Стреляют, строчат, устраняют, стенают,
За сутки в реестр еще раз «груз 200».
Мир с трепетом, страхом, мольбой наблюдает
Экстремум истории в третьем семестре.
Стреляет в нас Астрахань, бьет, истребляет,
В нас стрелы бесстрастно острит Кострома.
Австралия? Австрия? – Те не встревают.
Зачем? Ведь стреляют не в наши дома.
С нас требуют монстра предать остракизму,
Стрижа против ястреба шустро стравили.
И врут с беспристрастностью зороастризма,
И жала обструкции наострили.
Полет истребителя вниз как апостроф,
Все стрижки под «ноль», строевую – отставить!
Забыли кастрированный полуостров,
Встревожены – как бы восток не оставить.
И строится быстро, как будто конструктор,
Защитных строений острог острозубый.
В стране раструбили – готовы как-будто,
Не стоят пиастра их лживые трубы.
И снова обстрел, у строений пилястры,
Как струпьями, рытвинами испестрели.
Степаныч - страдалец, белей алебастра.
Маэстро, флейтист, а в боях не обстрелян.
От крови опять гимнастерку стирали,
Медсестры уже не острят истружденно.
Пространство расстрельно исполосовали
Стальные стрекозы под цвет эстрагона.
Пока враг страну иструхлявил, как бострих,
Стратеги поют соловьиные трели,
А после гранат, истребителей после
Страдает от страха дистрофик подстреленный.
Расплылась по кителю алая астра,
Истресканных губ острие отстрадалось,
Настрой шестиструнку, возьми каподастр! -
Напрасно, держава без стража осталась.
И вдруг – тишина, мягкая как сестрица.
- Куда ты, Степаныч? Что, на боковую?
Нет, спать не хочу, я хочу насладиться,
Я выжил, а значит - еще повоюю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537076
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 15.11.2014
Якась прадавня туга тисне груди,
Годинник стугонить, мов метроном,
Журливо-сіра мряка за вікном,
І вітер монотонно виє: "Грууууууудень..."
Озеро суму й меланхолії ріка
Накочують свої молочно-білі
Запаморочливо-невідворотні хвилі,
І до полиці тягнеться рука.
Книжки, старі дитинства побратими, -
Час поруч з вами не минув дарма:
Ремарк, Булгаков, Кіплінг та Дюма
Допомагали перебути зими.
Він відкриває жовті сторінки,
Одягнені в зелену обкладинку,
І оживають образи в будинку
З ремаркової легкої руки.
Про дружбу, про любов - найбільше з див,
І привиди війни, немов химери.
Аж ось - між сторінок листок паперу,
Де по-дитячому наївно виводив
Він олівцем: "Дідусю Миколай,
Я чемний був і слухав маму з татом,
Тому я хочу зовсім небагато -
Лиш автомат у подарунок дай!
Такий, як справжній, щоб я біля хати
Міг з хлопцями пограти у війну,
А також щоб міг дівчину одну
І своїх друзів завжди захищати."
Ось погляд зупинився і завмер,
Де на стіні висить зім"яте фото:
Три вірних друга з однієї роти
Залізли залюбки на БТР.
Смішний Петро і безтурботний Васька
Щось наче роздивляється в траві,
Такі веселі і такі... живі
Під смертоносним небом Іловайська.
Щемить у грудях від численних втрат.
Він тихо видихнув слова, немов зізнання:
- Ось як збулось оте моє бажання,
Бажання мати справжній автомат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536491
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.11.2014
Закат в ноябрьской обновке
Мой город под собой примял,
А я стою на остановке,
Как, впрочем, и вчера стоял.
Но ждать - нехитрая наука.
Приедет! Можно потерпеть!
Я снова щурюсь близоруко,
Пытаясь номер разглядеть.
Когда отчаяньем мечтанья
Сменяются наверняка,
Знакомые вдруг очертанья
Забрезжили издалека.
И это чувство - точно знаю -
Хоть раз, но каждый испытал:
- Не может быть! Моя, родная!
Я не напрасно столько ждал!
И словно чья-то злая шутка,
Кошмар, рассказанный под ночь,
Так вожделенная маршрутка,
Не тормозя, уходит прочь.
И я бегу с тоской великой,
Прослыть нелепым не боясь,
В шум города вплетая крики,
Разбрасывая пыль и грязь.
В груди локальный конец света,
Как эпицентр боли всей,
В руке жму смятые портреты
Великовозрастных князей.
Взамен надежд крылатой стаи
Свинцовая вползает грусть.
Я обреченно понимаю -
Другой такой же не дождусь.
Как много темной порою
Людей на остановках ждет,
Но каждый - тайны не открою -
Себя по-разному ведет.
Кто застегнув повыше куртку,
Жуя орешки от Нестле,
Бездумно едет на попутках -
Хоть не своя, зато в тепле.
Ну а другие как обычно -
Их ждать чего-то не проси.
Комфорт за деньги им привычней
Всегда готового такси.
Мне чужды транспортные войны.
Сглотнув застрявший в горле ком,
Не так тепло, зато спокойно,
Когда иду домой пешком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535449
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2014
Ти сьогодні вдягнеш білі кроси,
Світлі джинси, толстовку Лонсдейл,
На зап"ясті намотана роза,
Відчуваєш - сьогодні твій день.
Твоя слава ніким не забута,
Твоє слово - для інших закон.
Без вагань ідеш звичним маршрутом:
Площа - вулиця - паб - стадіон.
Нас все більшає, зліва і справа
Прибуває потужний суппорт.
Нас чекає вже звична забава -
Чоловічий безжалісний спорт.
Без гівна, самопалів і фліків,
Більше бий і поменше втикай.
Під погрози, заряди і крики
Починається наш третій тайм.
Кулаки всі розбиті до крові,
І удар за ударом як град.
Перегризти всім горло готові
Фани міста, що звуть Бандерштадт.
Хай нацистами нас називає
Недалека інертна кузьма,
Та давно в Україні всі знають -
Патріотів вірніших нема!
Примітки:
Роза - шарф з атрибутикою клубу
Суппорт - група підтримки
Гівно - ножі та інша холодна зброя
Флік - міліціонер
Третій тайм - вияснювання відносин між фанатами
Кузьма, кузьмічі - вболівальники, які не беруть участь в акціях і переважно їдять сємки на футболі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534811
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.11.2014
Це все утопія - ти не оригінал, а копія,
Як те, що завтра злива в Ефіопії,
Як те, що зцілення дарує доза морфію,
Це все утопія, це все утопія...
Це все утопія, чи я тверезий, чи як дідько п"ю,
І швидше в пеклі опинюся, ніж в раю.
І те, що я від ревнощів горю,
Це все утопія, це все утопія.
Це все утопія, що я тебе востаннє обійняв,
І ми пішли по місту без причини, навмання,
Й безжурно розійшлись неподалік "Коня"*,
Це все утопія, це все утопія.
Це все утопія, солодка побрехенька солов"я,
Трава, яку наш вихор пристрасті прим"яв,
А там - прозріння, наче вірус, як троян,
Це все утопія, це все утопія.
* "Кінь" - "народна" назва пам"ятника Данилу Галицькому у Львові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Вечірнє сонце заіскрилось
В вікні австрійського будинку.
Стара кав"ярня примостилась
Неподалік від Площі Ринку.
Кав"ярня ця за стільки років
Змогла побачити чимало:
Закоханих і одиноких
Тут завжди досхочу бувало.
Хтось цілував свою кохану
Без сорому, вагань і страху,
Лиш двоє підлітків старанно
Біля віконця грали в шахи.
Хлопчина мучився над ходом,
Почісуючи ліву ногу.
Дівча солодку пило воду
Й дивилось крадькома на нього.
День до кінця вже наближався,
Знадвору сім разів пробило,
А хлопець марно намагався
Зламати оборону "білих".
Мала зітхнула потай знову,
Поглянувши на древнє місто,
Й зробила наче випадково
Фатальний хід для королівства.
І тихо серденько раділо
Коли він, гордий і червоний,
Збив з шахівниці неуміло
Нащадка білої корони.
Відсунувши горнятко чаю,
Вона промовила охоче:
-Ти чесно переміг, вітаю!
Чого ж ти, переможцю, хочеш?
І хоч хотілося їй завше,
Щоб поцілунком уст торкнувся,
Він руку їй потис, сказавши:
- Я переміг, а ти тренуйся!
День до кінця вже наближався,
Як ця буденна напівказка,
Бо він пішов і не дізнався,
Що то була його поразка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Две тысячи четырнадцатый год,
В последний раз он собирает вместе
Столичный многотысячный народ,
Чтоб с ним пропеть свои чудные песни.
Пою, и горло сводит хрипота,
И мыслью возвращаюсь ненароком:
Как смог ты из веселого шута
Стать для людей как минимум пророком.
Ты пел о том, как яблони цветут,
Но Юности с нетленной Сочи вместо
Ты начал петь про власть и рабский труд,
Свои провозглашая манифесты.
Рукой борца историю творил,
Воспрянув против произвола власти,
Огромнейшего сердца подарил
Ты всем друзьям рубиновые части.
Ужасной ярость Цербера была -
Гоненье, лай шакалов и опала,
Но встав в поддержку воинов добра,
Помог тому, что тирания пала.
Но время уходить, ты знаешь хорошо.
Куплет, припев, слова прощанья, кода...
И как на флаге красной линей прошел
Ты по судьбе свободного народа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533296
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2014
Она в венах улиц пульсирует гулко,
И солнечный зайчик встречных витрин
Устанет бежать за ней по переулкам,
В олифе замрет вернисажных картин.
И желтый апрельский месяц-младенец,
Увидев тебя, вдруг заплачет дождем,
Монетами капель в фонтан счастья целясь,
На крышах выстукивая "Подождем..."
Она прошмыгнет алебарды заборов,
На плитах походит "е2-е4",
Она ненавидит печаль или sorrow,
И как ни банально - за мир во всем мире.
В заплатах свинцовых весеннее небо
Растрогает несовершенство стиха,
Бросая метафоры крошками хлеба
Взамен полноценных кусков пирога.
Уж не обессудь, я писать прекращаю,
За что-то завершенность строк расстреляв,
Ты сможешь понять, ты поймешь все - я знаю,
И может быть ты улыбнешься, поняв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533050
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.10.2014